Чи перехоплюють листи до Ющенка місцеві владоможці?
03/20/2005 | VDom
http://www.tribuna.org.ua/index.php?option=content&task=view&id=952&Itemid=52
ЛИСТИ ДО ЮЩЕНКА ПЕРЕХОПЛЮЄ МУКАЧІВСЬКА ВЛАДА, А ТИМ, ХТО ЇХ ПИШЕ, – ПОГРОЖУЄ
Погодьтесь, що юристи взагалі були б непотрібні, якби всі люди жили правильно. Як, власне, і жили наші пращури протягом тисячоліть. І тоді, коли маленький Христос ще пішки під стіл ходив, і ще ра-ніше, коли вся Русь сповідувала бога Правь, за що вона споконвіку і називалася православною.
Тобто, так Творцем задумано, що вже достатньо було б однієї ПРАВильної установки на рівні суспільної моральності, щоб всім жити нормально, щасливо і по-правді. Наприклад, нині ще зі школи кожен знає, що читати чужі листи без дозволу не можна.
Але після того, як виплодки клану біблійних Судей розіп’яли Христа, так повелося, що тепер, в часи так званої „юридичної демократії”, наше життя регламентує юридична братія. А як спонукає юристів „римське право”, кожна реальність є всього лиш суть „де-факто”, і якщо дуже захотіти, то можна поламати визначений стан речей, переводячи все це у розряд „де-юре”. А ще можна непогано при цьому і поживитися. Знаєте ж, бо є така хохма – коли зустрічаються два юриста, то у них виникає як мінімум три пропозиції. І клієнту за всі три доводиться платити...
Для чого я, шановні читачі, на початку вас втомлював цією філософією? Бо я сподіваюсь, що саме так простіше второпати суть хитросплетінь, що обволокли як спрут „Перлину Карпат”. Ми не так давно у „Трибуні” писали про конфлікт довкола цього колишнього між-колгоспного санаторію, у якому люди роками спокійно і успішно працювали, менше всього замислюючись над тим, що хтось захоче „де-юре” змінити те, що є фактично, тобто „де-факто”.
Суть конфлікту там якраз і полягає в тому, що знічев’я, на замовлення Мукачів-ської райради, народилося раптом багато юридичних причин (із залученням у слабкій мірі дотичних до цієї ситуації різноманітних президентських указів, законів, розпоряджень та міністерських положень), щоб в тій здравниці замінити трудовий колектив на (цитую рішення райради) „тимчасове управління”. Для чого було створено спеціальне комунальне підприємство. Бо з якихось, обґрунтованих юристами, причин ті 170 чоловік персоналу санаторію, що багато років успішно там працюють, райраду не влаштовують.
Недолугі юридичні версії Мукачівської районної ради можна прочитати у минулому числі „Старого замку” з-під пера самого заступника голови Мукачівської райради Степана Сікори. Та „юридична” писанина явно розрахована на бабцю Глушканю, тому навіть не хочеться вступати у дискусію. Зазначу лиш те, що автор майстерно зумів звести тінь на плетінь. Ціль – забрати санаторій на баланс Мукачів-ського району. Це можна було б зробити згідно закону про передачу об’єктів інфраструктури з державної в комунальну власність. Але заважає слово „санаторій”, і об’єкт іменують „лікувальним закладом” (це нібички санаторій рівня сільському фельдшерсько-акушерському пункту). Ще їм заважає, що „Перлина Карпат” належить державі лише на третину. Бо „Перлина Карпат” будувалася для колгоспників рядом господарств краю. Якась доля майна має належати правонаступникам тих колгоспів, якась дещиця – трудовому колективу. Кілька відсотків належить профспілкам, „Закарпатсільгоспздравниці”, Всеукраїнському союзу сільськогосподарських підприємств, ще кільком подібним організаціям. Так що під закони про приватизацію державного майна це не підпадало.
Тому, щоб провернути оборудку, настирні функціонери Мукачівської райради у 2003 році зверталися до голови Верховної Ради п.Литвина, щоб той сприяв прийняттю санаторію у державну влас-ність. Але це яскраво показує, яка там каша в головах гніздиться. До чого тут Верховна Рада, якщо розпоряджається державним майном Кабмін, а й тим більше, що ФДМУ вже встановив державну частку у майні цього санаторію у розмірі 30 відсотків? От і дивується Сікора: „На жаль, клопотання „загубилося” в Комітетах Верховної Ради”. А я, натомість, дивуюся рівню їхньої компетентності і живучості радянського мислення.
Власне, революцією називається примусова зміна власників на засоби виробництва, що відбувається не в стінах суду. Ми її і спостерігаємо у цьому конфлікті райради з представниками пайовиків санаторію. А додає районній владі впевненості у діях відчуття безкарності, мовляв, прийшла тепер наша влада. В лютому викликали прокурора – і він підписав потрібну „юридичну бамагу”. Натиснули на чинадіївського селищного голову, і там відреклися від своїх попередніх рішень. Зібравши ось такі „вагомі аргументи”, заступник голови райради Сікора не ганьбиться і прямо пише: „Здавалося б, що всі крапки над „і” розставлені. Потрібно тільки виконати рішення сесії (Мукачівської радянської влади – авт.) і заборонити господарювати в санаторії сумнівним особам.” Забув при цьому „радянський діяч” Степан Сікора про положення ст. 49 закону „Про власність”: „Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.”. Бачите тільки суд, а не посилання на якусь революційну доцільність.
Ось так ра-йонна влада топче стежку до „Пер-лини Карпат” юридичними манівцями. Через те, мабуть, зараз їм ніколи звертати увагу на моральні засади, про які ще в школі вчать, зокрема, що чужі листи без дозволу читати не гоже. На щастя, існує Конституція (та, що вище законів), у якій заступник голови райради у ст. 31 може прочитати: „Кожному гарантується таємниця листування, телеграфної та іншої кореспонденції”.
Заступник голови райради пан Сікора десь роздобув лист, котрий головний лікар санаторію пан Коростіль відіслав особисто Ющенку та Тимошенко. В тому листі головлікар, зокрема, пише Президенту та Прем’єр-міністру: „Хочемо повідомити Вам, що зі сторони Мукачів-ської райради виникають спроби незаконного привласнення санаторію „Перлина Карпат”... Переконливо просимо Вашого захисту від свавілля голови Мукачівської районної ради п. Токаря та його заступника Сікори, які прикриваються Вашим чесним іменем без Вашого відома, зводять на Вас наклеп, оскільки не віримо в те, що ви можете стати на захист бандитів і злодіїв, в яких основна ціль – обікрасти нашу державу...” Ці рядки оприлюднив і „Старий замок”.
Я відмовляюся вірити, що Ющенко чи Тимошенко порушили закон і передали особистого листа до них від Степана Коростіля пану Сікорі, тобто тому, від кого головлікар і благав захисту. Скидається на інше: лист до Києва з нашої пошти просто „не пішов”.... А людям, котрі скаржилися, тепер ще й нахабно, (через газету!) погрожують, що вони, мовляв, „отримають по заслузі”.
Це що за доба воцарилася?
Вячеслав Федченко
ЛИСТИ ДО ЮЩЕНКА ПЕРЕХОПЛЮЄ МУКАЧІВСЬКА ВЛАДА, А ТИМ, ХТО ЇХ ПИШЕ, – ПОГРОЖУЄ
Погодьтесь, що юристи взагалі були б непотрібні, якби всі люди жили правильно. Як, власне, і жили наші пращури протягом тисячоліть. І тоді, коли маленький Христос ще пішки під стіл ходив, і ще ра-ніше, коли вся Русь сповідувала бога Правь, за що вона споконвіку і називалася православною.
Тобто, так Творцем задумано, що вже достатньо було б однієї ПРАВильної установки на рівні суспільної моральності, щоб всім жити нормально, щасливо і по-правді. Наприклад, нині ще зі школи кожен знає, що читати чужі листи без дозволу не можна.
Але після того, як виплодки клану біблійних Судей розіп’яли Христа, так повелося, що тепер, в часи так званої „юридичної демократії”, наше життя регламентує юридична братія. А як спонукає юристів „римське право”, кожна реальність є всього лиш суть „де-факто”, і якщо дуже захотіти, то можна поламати визначений стан речей, переводячи все це у розряд „де-юре”. А ще можна непогано при цьому і поживитися. Знаєте ж, бо є така хохма – коли зустрічаються два юриста, то у них виникає як мінімум три пропозиції. І клієнту за всі три доводиться платити...
Для чого я, шановні читачі, на початку вас втомлював цією філософією? Бо я сподіваюсь, що саме так простіше второпати суть хитросплетінь, що обволокли як спрут „Перлину Карпат”. Ми не так давно у „Трибуні” писали про конфлікт довкола цього колишнього між-колгоспного санаторію, у якому люди роками спокійно і успішно працювали, менше всього замислюючись над тим, що хтось захоче „де-юре” змінити те, що є фактично, тобто „де-факто”.
Суть конфлікту там якраз і полягає в тому, що знічев’я, на замовлення Мукачів-ської райради, народилося раптом багато юридичних причин (із залученням у слабкій мірі дотичних до цієї ситуації різноманітних президентських указів, законів, розпоряджень та міністерських положень), щоб в тій здравниці замінити трудовий колектив на (цитую рішення райради) „тимчасове управління”. Для чого було створено спеціальне комунальне підприємство. Бо з якихось, обґрунтованих юристами, причин ті 170 чоловік персоналу санаторію, що багато років успішно там працюють, райраду не влаштовують.
Недолугі юридичні версії Мукачівської районної ради можна прочитати у минулому числі „Старого замку” з-під пера самого заступника голови Мукачівської райради Степана Сікори. Та „юридична” писанина явно розрахована на бабцю Глушканю, тому навіть не хочеться вступати у дискусію. Зазначу лиш те, що автор майстерно зумів звести тінь на плетінь. Ціль – забрати санаторій на баланс Мукачів-ського району. Це можна було б зробити згідно закону про передачу об’єктів інфраструктури з державної в комунальну власність. Але заважає слово „санаторій”, і об’єкт іменують „лікувальним закладом” (це нібички санаторій рівня сільському фельдшерсько-акушерському пункту). Ще їм заважає, що „Перлина Карпат” належить державі лише на третину. Бо „Перлина Карпат” будувалася для колгоспників рядом господарств краю. Якась доля майна має належати правонаступникам тих колгоспів, якась дещиця – трудовому колективу. Кілька відсотків належить профспілкам, „Закарпатсільгоспздравниці”, Всеукраїнському союзу сільськогосподарських підприємств, ще кільком подібним організаціям. Так що під закони про приватизацію державного майна це не підпадало.
Тому, щоб провернути оборудку, настирні функціонери Мукачівської райради у 2003 році зверталися до голови Верховної Ради п.Литвина, щоб той сприяв прийняттю санаторію у державну влас-ність. Але це яскраво показує, яка там каша в головах гніздиться. До чого тут Верховна Рада, якщо розпоряджається державним майном Кабмін, а й тим більше, що ФДМУ вже встановив державну частку у майні цього санаторію у розмірі 30 відсотків? От і дивується Сікора: „На жаль, клопотання „загубилося” в Комітетах Верховної Ради”. А я, натомість, дивуюся рівню їхньої компетентності і живучості радянського мислення.
Власне, революцією називається примусова зміна власників на засоби виробництва, що відбувається не в стінах суду. Ми її і спостерігаємо у цьому конфлікті райради з представниками пайовиків санаторію. А додає районній владі впевненості у діях відчуття безкарності, мовляв, прийшла тепер наша влада. В лютому викликали прокурора – і він підписав потрібну „юридичну бамагу”. Натиснули на чинадіївського селищного голову, і там відреклися від своїх попередніх рішень. Зібравши ось такі „вагомі аргументи”, заступник голови райради Сікора не ганьбиться і прямо пише: „Здавалося б, що всі крапки над „і” розставлені. Потрібно тільки виконати рішення сесії (Мукачівської радянської влади – авт.) і заборонити господарювати в санаторії сумнівним особам.” Забув при цьому „радянський діяч” Степан Сікора про положення ст. 49 закону „Про власність”: „Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.”. Бачите тільки суд, а не посилання на якусь революційну доцільність.
Ось так ра-йонна влада топче стежку до „Пер-лини Карпат” юридичними манівцями. Через те, мабуть, зараз їм ніколи звертати увагу на моральні засади, про які ще в школі вчать, зокрема, що чужі листи без дозволу читати не гоже. На щастя, існує Конституція (та, що вище законів), у якій заступник голови райради у ст. 31 може прочитати: „Кожному гарантується таємниця листування, телеграфної та іншої кореспонденції”.
Заступник голови райради пан Сікора десь роздобув лист, котрий головний лікар санаторію пан Коростіль відіслав особисто Ющенку та Тимошенко. В тому листі головлікар, зокрема, пише Президенту та Прем’єр-міністру: „Хочемо повідомити Вам, що зі сторони Мукачів-ської райради виникають спроби незаконного привласнення санаторію „Перлина Карпат”... Переконливо просимо Вашого захисту від свавілля голови Мукачівської районної ради п. Токаря та його заступника Сікори, які прикриваються Вашим чесним іменем без Вашого відома, зводять на Вас наклеп, оскільки не віримо в те, що ви можете стати на захист бандитів і злодіїв, в яких основна ціль – обікрасти нашу державу...” Ці рядки оприлюднив і „Старий замок”.
Я відмовляюся вірити, що Ющенко чи Тимошенко порушили закон і передали особистого листа до них від Степана Коростіля пану Сікорі, тобто тому, від кого головлікар і благав захисту. Скидається на інше: лист до Києва з нашої пошти просто „не пішов”.... А людям, котрі скаржилися, тепер ще й нахабно, (через газету!) погрожують, що вони, мовляв, „отримають по заслузі”.
Це що за доба воцарилася?
Вячеслав Федченко