Рідний вождь наших ірокезів, або “sum up” вражень “от Скопенко”
04/06/2005 | samorano
Прийшла нова влада, але на місцях, зокрема в наших університетах залишились старі керівники-кучмісти, які зганьбили себе численними фактами корупції, тиском на студентів. На жаль, студенти і далі "відпочивають".
В Багдаді все спокійно (хоче це ще й не факт), а в червоних (жовтих, білих і
сірих) стінах університету св.Володимира (КНУ ім. Шевченка) ворушаться студенти. Чого б це? Та
звісно ж – студенти замислились, змінили свій стан і ввімкнули “думання”. І всі
думки, всі наші гадки про нашого ж коханого ректора. Коханого? А то ж як! За 20
років кого хоч покохаєш, а тут же ж така непересічна особистість! Стільки часу
пробувши біля вузівського керма, Віктор Васильович Скопенко лишив особливі враження у
кожного студентського покоління. І нам є на ЩО озирнутись.
Рік 1985. Країна впевнено крокує до щасливого соціалістичного майбутнього і
Віктор Васильович з охотою береться до виплавки (шліфовки, рихтування) молоді –
нових будівничих комунізму. Скопенко стає ректором Київського Університету.
Діяльність в розріз з директивами КП не іде. Репутація бездоганна.
Рік 1991 (до 24.08). Країна спотикнулася. Об нових будівничих комунізму. Об
студентів. Розпочато студентський страйк. Віктор Васильович стає на захист
університетської репутації. При взятті штурмом вузівських корпусів заявляє: «Там
моїх студентів нема. То все галичани понаїжджали!».
Відзначився особливою хоробрістю. Репутацію не заплямовано.
Рік 1991 (після 24.08). Країна встала з колін. Обрано інше майбутнє – незалежне.
Обрано іншу владу. Огуджувані вчора студенти стали героями. Скопенко підтримує
репутацію університету. Говорить: «Благотворні зернини, посіяні в юних душах
мудрими вчителями, не загинули, зійшли. Мужність, стійкість у відстоюванні
справедливих принципів гідні поваги».
Репутацію оновлено згідно з новими директивами.
Рік 2001. Країна обурилася. Триває УБК (Україна без Кучми). Студентів, як
молодий резерв нації ніжно оберігають. Періодично старанно замикаються
університетські гуртожитки – всіх впускають і нікого не випускають. Батьківська
турбота керівництва!
Репутація Скопенка В.В. недоторкана.
Рік 2004. Країна обирає. Відстоює свій вибір. Повстає помаранчевий рух.
Повстають студенти. Проводяться запобіжні обшуки у гуртожитках КНУ і
профілакторії. До гуртожитків не допускаються жодні відвідувачі. Але Віктор
Васильович розумно тримається нейтралітету – нікому нічого не забороняє, але і
від відповідальності (занять і сесії) нікого не звільняє. Як розважливий і
мудрий батько відмовляється від централізованого страйку, але обіцяє «жодних
репресій».
Слова дотримав. Репутацію не зганьбив.
Рік 2005. Країна відстояла вибір. Нова влада. Нові горизонти. Біля керма КНУ
ім.Т.Г.Шевченка – білий і пухнастий Скопенко Віктор Васильович…
…От студенти і думають: «І як це йому вдається?!»
А може нам і не варто змінювати ректора?
Навіщо платити більше?
Ян Гуска
В Багдаді все спокійно (хоче це ще й не факт), а в червоних (жовтих, білих і
сірих) стінах університету св.Володимира (КНУ ім. Шевченка) ворушаться студенти. Чого б це? Та
звісно ж – студенти замислились, змінили свій стан і ввімкнули “думання”. І всі
думки, всі наші гадки про нашого ж коханого ректора. Коханого? А то ж як! За 20
років кого хоч покохаєш, а тут же ж така непересічна особистість! Стільки часу
пробувши біля вузівського керма, Віктор Васильович Скопенко лишив особливі враження у
кожного студентського покоління. І нам є на ЩО озирнутись.
Рік 1985. Країна впевнено крокує до щасливого соціалістичного майбутнього і
Віктор Васильович з охотою береться до виплавки (шліфовки, рихтування) молоді –
нових будівничих комунізму. Скопенко стає ректором Київського Університету.
Діяльність в розріз з директивами КП не іде. Репутація бездоганна.
Рік 1991 (до 24.08). Країна спотикнулася. Об нових будівничих комунізму. Об
студентів. Розпочато студентський страйк. Віктор Васильович стає на захист
університетської репутації. При взятті штурмом вузівських корпусів заявляє: «Там
моїх студентів нема. То все галичани понаїжджали!».
Відзначився особливою хоробрістю. Репутацію не заплямовано.
Рік 1991 (після 24.08). Країна встала з колін. Обрано інше майбутнє – незалежне.
Обрано іншу владу. Огуджувані вчора студенти стали героями. Скопенко підтримує
репутацію університету. Говорить: «Благотворні зернини, посіяні в юних душах
мудрими вчителями, не загинули, зійшли. Мужність, стійкість у відстоюванні
справедливих принципів гідні поваги».
Репутацію оновлено згідно з новими директивами.
Рік 2001. Країна обурилася. Триває УБК (Україна без Кучми). Студентів, як
молодий резерв нації ніжно оберігають. Періодично старанно замикаються
університетські гуртожитки – всіх впускають і нікого не випускають. Батьківська
турбота керівництва!
Репутація Скопенка В.В. недоторкана.
Рік 2004. Країна обирає. Відстоює свій вибір. Повстає помаранчевий рух.
Повстають студенти. Проводяться запобіжні обшуки у гуртожитках КНУ і
профілакторії. До гуртожитків не допускаються жодні відвідувачі. Але Віктор
Васильович розумно тримається нейтралітету – нікому нічого не забороняє, але і
від відповідальності (занять і сесії) нікого не звільняє. Як розважливий і
мудрий батько відмовляється від централізованого страйку, але обіцяє «жодних
репресій».
Слова дотримав. Репутацію не зганьбив.
Рік 2005. Країна відстояла вибір. Нова влада. Нові горизонти. Біля керма КНУ
ім.Т.Г.Шевченка – білий і пухнастий Скопенко Віктор Васильович…
…От студенти і думають: «І як це йому вдається?!»
А може нам і не варто змінювати ректора?
Навіщо платити більше?
Ян Гуска
Відповіді
2005.04.06 | Чучхе
Якщо Скопенко замінять на Кременя це буде по-Вашому краще? (-)
2005.04.06 | Горицвіт
А чого Кременя?
Є в університеті багато порядних розумних людей і навіть з досвідом на керівних посадах.2005.04.06 | Горицвіт
Цікаво, що в 1990 р. самоврядування було сильнішим
ніж зараз. Один епізод: тоді були вибори в ВР, а кандидатів висували "трудові колективи". Так збори в університеті проголосували не за ректора (який висунувся), а за дисидента Олеся Шевченка.2005.04.06 | Михайло Свистович
В 1990 р. в університеті були реальні структури УСС,
які ніхто не піарив. А зараз є лише міфічні, зате розпіарені страйкоми ЖоПи. Правда, і про них вже ніхто не згадує. Бо ж потрібно довести це діями. Під час революції легко було привласнити собі студентський порив "на Майдан", зараз же при відсутності пориву "страйкоми" десь "зникли".2005.04.06 | Свинья на радуге
Re: Рідний вождь наших ірокезів, або “sum up” вражень “от Скопенко”
samorano пише:> При взятті штурмом вузівських корпусів заявляє: «Там
> моїх студентів нема. То все галичани понаїжджали!».
Кстати, про приезжих - это правда. Не знаю, хорошо это или плохо, но факультет, где я учился (один из естественных, здание которого находится в Голосеевском районе) был во время осенней забастовки 1990 года до безобразия аполитичным. К забастовке отнеслись либо как к благородному предлогу пасовать, либо вообще предпочли заниматься индивидуальной работой в библиотеке или лабораториях. С последним, правда, возникали сложности - с раннего утра вход в здание перекрывался и попасть туда можно было только с применением грубой физической силы. Мне это показалось странным - если я не нарушаю ничьё право на забастовку, почему кто-то нарушает моё в ней не участвовать? (Ремарка: так что не фиг гнать на всяких кучмистов-медведчекистов, если уж для сгона массовки на демократические манифестации в 1990 году практиковались силовые методы, то власти тем более простительно).
Так вот группу товарищей, перекрывавших вход в здание факультета я не видел там больше никогда - ни до, ни после. То есть они никакого отношения к Университету не имели - это точно.
2005.04.06 | Михайло Свистович
Re: Рідний вождь наших ірокезів, або “sum up” вражень “от Скопенко”
Свинья на радуге пише:>
> Кстати, про приезжих - это правда.
Лише частково.
>
> с раннего утра вход в здание перекрывался и попасть туда можно было только с применением грубой физической силы. Мне это показалось странным - если я не нарушаю ничьё право на забастовку, почему кто-то нарушает моё в ней не участвовать? (Ремарка: так что не фиг гнать на всяких кучмистов-медведчекистов, если уж для сгона массовки на демократические манифестации в 1990 году практиковались силовые методы, то власти тем более простительно).
Невже Вас не лише не пускали, але й тягли з "виставки" за вухо аж до Майдану, де відбувалися маніфестації, та ще й тримали до закінчення маніфестації, щоб не втекли?
> Так вот группу товарищей, перекрывавших вход в здание факультета я не видел там больше никогда - ни до, ни после. То есть они никакого отношения к Университету не имели - это точно.
Вам свою фотографію надіслати? Чи прізвища Ваших однофакультетників? Бо я, наприклад, всі 5 років навчання прожив на Ломоносова у гуртожитку №10 (і ще півроку в гуртожитку №3 "самоселом").
2005.04.06 | Свинья на радуге
Re: Рідний вождь наших ірокезів, або “sum up” вражень “от Скопенко”
Михайло Свистович пише:> Свинья на радуге пише:
> >
> > Кстати, про приезжих - это правда.
>
> Лише частково.
Шо значить - частково? Були прїжджі чи ні? Якщо були, то в якій якості? Гуманітарної допомоги несвідомим?
А цікаво все ж, звідки. А то я якось забувся у них тоді спитати.
>
> >
> > с раннего утра вход в здание перекрывался и попасть туда можно было только с применением грубой физической силы. Мне это показалось странным - если я не нарушаю ничьё право на забастовку, почему кто-то нарушает моё в ней не участвовать? (Ремарка: так что не фиг гнать на всяких кучмистов-медведчекистов, если уж для сгона массовки на демократические манифестации в 1990 году практиковались силовые методы, то власти тем более простительно).
>
> Невже Вас не лише не пускали, але й тягли з "виставки" за вухо аж до Майдану, де відбувалися маніфестації, та ще й тримали до закінчення маніфестації, щоб не втекли?
Це правда, не тягли. Питання: чому тоді по-хорошому не впускали в будівлю? (а таки не впускали) Що ж було важливіше - справді залучити до маніфестацій, чи просто заявити про себе зривом роботи людям? Невелика різниця - "не тягли", чи просто силоміць відправляли на всі чотири боки.
>
> > Так вот группу товарищей, перекрывавших вход в здание факультета я не видел там больше никогда - ни до, ни после. То есть они никакого отношения к Университету не имели - это точно.
>
> Вам свою фотографію надіслати? Чи прізвища Ваших однофакультетників? Бо я, наприклад, всі 5 років навчання прожив на Ломоносова у гуртожитку №10 (і ще півроку в гуртожитку №3 "самоселом").
"Уй, мадам, натурально, вы не понимаете..." (Булгаков) Я й сам можу назвати прізвища моїх однофакультетників, котрі брали участь у пікетах, ще на склероз не скаржусь. Але - не вони складали кістяк.
2005.04.06 | Михайло Свистович
Re: Рідний вождь наших ірокезів, або “sum up” вражень “от Скопенко”
Свинья на радуге пише:>
> Шо значить - частково?
Це означає, що, окрім приїжджих були і місцеві.
>
> Якщо були, то в якій якості? Гуманітарної допомоги несвідомим?
Так.
> А цікаво все ж, звідки.
З усієї України.
>
> Невелика різниця - "не тягли", чи просто силоміць відправляли на всі чотири боки.
Це вже інше питання. Ви ж написали про насильне "зганяння" людей на маніфестації.
>
> "Уй, мадам, натурально, вы не понимаете..." (Булгаков) Я й сам можу назвати прізвища моїх однофакультетників, котрі брали участь у пікетах, ще на склероз не скаржусь. Але - не вони складали кістяк.
Кістяк у нас завжди складали кияни, бо приїжджі нее знали всіх ходів-виходів та й ситуації.
2005.04.06 | Свинья на радуге
Re: Рідний вождь наших ірокезів, або “sum up” вражень “от Скопенко”
Михайло Свистович пише:> Свинья на радуге пише:
> >
> > Якщо були, то в якій якості? Гуманітарної допомоги несвідомим?
>
> Так.
>
> >
> > Невелика різниця - "не тягли", чи просто силоміць відправляли на всі чотири боки.
>
> Це вже інше питання. Ви ж написали про насильне "зганяння" людей на маніфестації.
Проти формулювання "силоміць" я так розумію, Ви нічого не маєте заперечити? Силова гуманітарна допомога... мда.
2005.04.06 | Горицвіт
думаю, ви перебільшуєте
Свинья на радуге пише:> С последним, правда, возникали сложности - с раннего утра вход в здание перекрывался и попасть туда можно было только с применением грубой физической силы. Мне это показалось странным - если я не нарушаю ничьё право на забастовку, почему кто-то нарушает моё в ней не участвовать?
Я такого не пам'ятаю. Ходили під гуртожитками - так. Ставили пікети по
факультетах - було. Але щоб не пускали - не пам'ятаю.
> если уж для сгона массовки на демократические манифестации в 1990 году практиковались силовые методы, то власти тем более простительно).
Мітинги тоді було новим, свіжим явищем, і було трохи страшно, на них ходили з задоволенням.
> Так вот группу товарищей, перекрывавших вход в здание факультета я не видел там больше никогда - ни до, ни после. То есть они никакого отношения к Университету не имели - это точно.
Приїжджі з Заходу (Львів, Тернопіль) точно були. Особливо серед організаторів. Але абсолютна більшість учасників - місцеві.