04/15/2005 | VDom

http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/publications/show/268/
Чому ми бідні, і як забезпечити зростання добробуту в Україні?

26.01.2002 01:50

Україна має одні з найкращих у світі об'єктивні умови для того, щоб бути багатою країною, народ її мав би жити в достатку, а молодь мати майбутнє, тому що:

Україна має вигідне географічне положення;
Україна - одна із найбагатших країн світу щодо інтенсивності запасів природних ресурсів: займаючи менше 1% території земної кулі Україна має 5,2% природних ресурсів. В тому числі 40% європейських запасів чорноземів, всі елементи таблиці Менделєєва є в Україні;
Україна має сильну вищу технічну школу, Україна мала і поки що до кінця не втратила ряд унікальних технологій в наукомістких галузях: в матеріалознавстві, металургії, електроніці, кібернетиці, авіації й суднобудуванні, у харчовій і хімічній технологіях тощо.
Так чому ж за таких унікальних умов, коли земля України могла би прогодувати 250 млн. чол., у нас залишилося менше 47 млн. (бо більше трьох мільйонів вимерло, а біля двох - як біженці, втекли за кордон у пошуках кращої долі, із них 500 тисяч жінок стали рабинями в 38 країнах світу. І це на порозі ХХІ століття!), з яких 82% живе за межею бідності?
Чому, прикриваючись гаслом "лишь бы не было войны", владна еліта допустила "економічну війну" в Україні, коли за 10 років мирних реформ Україна втратила економічного потенціалу близько 75%, що майже удвічі більше, ніж за роки Другої світової війни (40%)?
Чому президент США Буш (старший) заявив на весь світ: "Національні інтереси США - в усьому світі", а президент України Кучма сказав протилежне: "Національна ідея в Україні не спрацювала"?
Хіба логічно на порозі ХХІ століття продовжувати реформи, які за своїм змістом і формою відтворюють економічну модель ринку ХVІІІ - ХІХ століть, модель, яку Дж.Сорос (1998 р.) у своїй монографії "Криза світового капіталізму" назвав "ринковим фундаменталізмом", реформи, які, по суті, відтворили в Україні основні чинники кризи США 1929 - 1933 років? Одна лише фраза із цієї книги Дж.Сороса "Ринковий фундаменталізм і демократія несумісні" пояснює, чому реформи, які розпочиналися під демократичними гаслами, ведуть нас знову до авторитаризму, до диктатури кланової, латиноамериканського типу*. І вже сьогодні 20 сімей-кланів володіють 80% багатства України, а всі інші радуйтеся, що вам дали свободу, а там "виживай хто як може", а "адмінресурс" забезпечить потрібні йому результати голосування за будь-якої погоди.
Беззаперечним лідером цих реформ та їх "досягнень" є Л.Д.Кучма. Це при ньому Україна пройшла із світовим рекордом (10 256%) через гіперінфляцію в 1993 році.
Саме гіперінфляція як основний механізм "шокової терапії" за цих реформ знецінила заощадження населення (132 млрд грн.), а псевдореформатори не поспішають цей борг повертати народу.
З іменем Л.Д.Кучми пов'язаний ще один крок "турботи" про народ - це декрет про трасти, в результаті діяльності якого постраждала трохи менша кількість населення - лише 4 млн чоловік. Але ця кількість була надолужена і перевершила 7 млн постраждалих, коли перед виборами "нового" президента один із найближчих до президента його радник О.М.Волков увійшов до складу наглядової ради банку "Україна", і той одразу ж після виборів збанкрутував.
Головним механізмом небаченого в світі розшарування в багатстві населення стала тотальна "прихватизація" в промисловості, досвід якої перенесено в Земельний кодекс, прийняття якого із зухвалими порушеннями Конституції України і Регламенту, стали, на думку Л.Д.Кучми, "великою перемогою".
Невичерпним джерелом згаданої та іншої економічної злочинності і корупції є тіньова економіка, яка зросла за часів правління Л.Д.Кучми від 10 до 60%, незважаючи на грізні "укази".
Щоправда, знайшлася в Україні одна мужня людина, Юлія Тимошенко, яка на посту віце-прем'єр-міністра України із паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), показала, як насправді можна ефективно боротися із тіньовою економікою, вилучивши лише із "тіні" енергоринку 9 млрд грн., і тоді зразу відчули полегшення всі: і енергетики, і шахтарі, і вчителі, і лікарі, і пенсіонери, але й їй дали "відчути" кримінальні олігархи, що значить "образити" їх, віддавши кошти народу.
"Незмінний курс реформ" всмоктав у себе всі найгірші недоліки реформ, які були у світі, або всі "великі досягнення" периферійного капіталізму, які сприяли розвиненим країнам завоюванню ринків слабкорозвинених країн і перетворення їх на сировинний і інтелектуальний придаток із статусом колоніальної країни.
Бо чим пояснити, що за роки реформ машинобудування скоротилося втричі, легка промисловість - у 8 разів, а найбільш наукоємка галузь - електронна промисловість - більше ніж у 100 разів. І в той час, коли Німеччина визнає, що найкраще фахівців у світі в галузі електроніки готує Україна. Фракція "Батьківщина" розробляє законопроект "Засади відродження електронної промисловості України", Верховна Рада його приймає, а президент України Кучма Л.Д. без жодних аргументів накладає на закон вето.
Отже, бідні ми тому, що ми стали сировинним придатком країн "золотого мільярду", а населення таких країн, із яких експортують сировину, напівфабрикати, необроблений метал та ще й інтелект і де "їздять бульдозерами" по своїх високих технологіях має зарплату в 20 - 40 разів менше, ніж населення розвинутих країн, що повертають слабкорозвиненим державам наукоємні вироби з їхньої ж сировини і металу, та ще й розроблені і виготовлені талановитими і працьовитими іммігрантами з цих країн.

Як забезпечити ріст добробуту народу в Україні?

По-перше, потрібно змінити "незмінний курс реформ", і непогано було б - разом із його лідером. А як це зробити, коли нема "альтернативи" цим реформам? Є, і прекрасна альтернатива. Для цього слід переглянути й осмислити розробки в першу чергу вітчизняних вчених, зокрема партії "Батьківщина", і врахувати позитивний досвід виходу із кризи і проведення реформ розвиненими країнами і "країнами-тиграми" індустріального світу.
І тоді можна побачити, що в суспільства є три шляхи: два інволюційні (рух назад) один - до однієї з крайнощів державного соціалізму, другий - до іншої крайності - "ринкового фундаменталізму", до моделі вільного ринку ХVІІІ - ХІХ століть, куди так безальтернативно веде нас Л.Д.Кучма, і є третій шлях, як альтернатива першим двом - у коло розвинених держав, до змішаної економіки, до регульованих державою соціально орієнтованих ринкових відносин.
За кожним шляхом стоять політичні сили. Крайні ліві ведуть до першої крайності - державного соціалізму, а всі ті, що підтримують явно чи неявно нинішній незмінний курс реформ (за "ЄдУ", СДПУ(о) та ін.), - це крайньо праві політичні сили і навіть ті, що не мають свого обличчя і не мають своєї позиції в політиці, а лише "поважають татка" і його бояться, хочуть дуже об'єднатися, але їм усе рівно з ким і заради чого - всі вони разом ведуть Україну до ринкового фундаменталізму, до дикого, первісного капіталізму, що не має "ні моралі, ні совісті" , ні майбутнього.
Третій шлях в Україні теж має своїх прибічників (як каже Віктор Медведчук - антикучмістів) - це, в першу чергу, Блок Юлії Тимошенко.
Реформи Юлії Тимошенко роблять ставку на наукоємні технології, на інноваційний процес, на власне виробництво, що дасть змогу через 5 - 8 років підвищити зарплату в 20 - 40 разів (500 - 1000 дол. США). А через один рік - удвічі, через 2 - 3 роки - в 6 разів, лише за рахунок ліквідації тіньової економіки і зростання частки заробітної плати у ВВП. Потім, через зростання виробництва, на 22 - 35% на рік і зміни його структури. Як цього досягти - викладено в наукових працях вчених партії "Батьківщина", які не лише узагальнюють кращий світовий досвід, але й пропонують своє.

Михайло ПАВЛОВСЬКИЙ,
народний депутат України,
доктор економічних та технічних наук, професор


http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/first/show/1092/
На прес-конференції Юлія Володимирівна оприлюднила унікальну інформацію про Указ Президента України, про Положення про державне управління справами та прокоментувала його антинародну сутність.
Ю. Тимошенко ознайомила також журналістів з проектом Закону України “Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2003 рік”, підготовленим Народними депутатами – членами фракції “Блоку Юлії Тимошенко” Ю. Тимошенко, О. Турчиновим, В. Павловським.

Виступ Юлії Тимошенко на Прес-конференції

Юлія Тимошенко,
народний депутат України

Про держбюджет, зголоднілих чиновників і "закон дишла "

Українська національна традиція передбачає, що на Різдво повинні траплятися різні дива. Сучасна українська політична традиція (яку правильніше буде назвати антиукраїнською) теж приносить традиційні "дарунки". Хоча практика "підкладання свині" українському народу від Леоніда Даниловича та його оточення не знає календарних меж. Але цього разу так сталося. Не знаю, що вже водило рукою нашого "гаранта" на свята, але він підписав закон. Не простий, а "золотий" - закон Президента України щодо мінімальної заробітної плати з 1 січня - 185 гривен і з 1 липня - 237 гривен. Радуйся, люде український! Нижче цього мінімума Президент забороняє тобі падати.

Все було б добре, якби не та "прикра" обставина, що гроші для цього потрібно брати з бюджету. З того самого державного бюджету, прийнятого у всіх читаннях Верховної Ради і належним чином підписаного, який знаходиться в повному розбалансуванні з тим законом, який підписав Президент. Порівняйте: працівники освіти мають значно нижчу заробітну плату, від мінімальної, встановленої з 1 січня. Працівники охорони здоров"я отримують приблизно 120 - 150 гривен в залежності від посади, яку обіймають. Працівники культури взагалі отримують заробітну плату на рівні ста гривен. Це, безумовно менше, ніж передбачено законом.
Закон підписано. Але з 1 січня його не виконують, тому що бюджет, на жаль, приймався поспіхом і опозиція власне голосувала за бюджет тільки тому, щоб не лишити країну у новому році напризволяще і не дозволити знову перевести економіку в "ручне управління", керуючись тим, що, мовляв, опозиція блокує прийняття назвичайно важливого для країни закону. Ми сподівалися таки привести бюджет у відповідність з тими законами, що прийняті Верховною Радою останнім часом, керуючись потребами народу України, законами економічного розвитку і здоровим глуздом.
Вчителі, лікарі, працівники культури! Ви повинні знати, що вранці 8 січня 2003 року внесено проект Закону про зміни та доповнення до бюджету України. Ним з 1 січня на 50% підвищується заробітна плата медикам та іншим працівникам закладів охорони здоров"я, фармацевтам, педагогам, науковцям, науково-педагогічним працівникам та іншим працівникам закладів дошкільної, загально-освітньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої освіти, працівникам закладів підприємств і організацій культури, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів України. Саме для цих категорій у цьому законопроекті пропонується забезпечити виконання закону про мінімальну заробітну плату і на 50% з 1 січня підвищити заробітну плату.
Тут у вас, як у кожного здоровомислячого громадянина, повинно виникнути питання: де знайти кошти і у що взагалі обійдеться ця благодійність? Якщо ретельно порахувати місцеві та державні видатки, то виходить, що всього на підвищення заробітної плати працівникам освіти всіх рівнів потрібно 2,6 мільярди гривен, в цілому - з розрахунку на рік. Для працівників системи охорони здоров"я - 0,7 мільярда. Для працівників системи закладів культури -0,3 мільярди гривен. В цілому, це 3,6 мільярди, які ми маємо передбачити в бюджеті, щоб на 50% підвищити зарплату перерахованим вище категоріям працівників.
...

-------
На мій погляд Послідовна, а слово в неї не розходиться з ділом. В усякому разі до сьогоднішнього дня.