01/13/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Написати цей матеріал змусив лист від одного з наших читачів, який надійшов нам на пошту Майдану. В ньому повідомляється про розробку методу одержання енергії на основі “простої технології керованого нуклеосинтезу”, автором якої є к.т.н. Адаменко Станіслав Васильович, керівник Лабораторії електродинамічних досліджень ТОВ „Протон-21”, м. Київ.

В останні дні, коли активно обговорюється питання зменшення енергетичної залежності від Росії нас зацікавив надісланий матеріал і з допомогою одного з наукових експертів Майдан-ІНФОРМу ми провели власне розслідування. Як виявилося, в свій час в газеті “Дзеркало тижня” (http://www.zn.kiev.ua/ie/show/436/37984/) був опублікований сенсаційний матеріал “Ядерне паливо з… піску”. Саме в цій розробці фігурує як автор згаданий вище С.В.Адаменко. Публікація його “розробки” в ДТ завдяки можливості коментувати через Інтернет-форум викликала лавину обурених відгуків вчених (див. тут: http://www.zn.kiev.ua/nn/phorum/show/23/10575/0/?st_id=-37984). Вони категорично заперечували висновки або припущення, зроблені в цій публікації. Наслідком такої несподіваної реакції була поява статті “Відкриття чи дута сенсація?” (http://www.zn.kiev.ua/nn/show/439/38218/), в якій викладені думки різних експертів, в тому числі й активіста-експерта Майдану.

Здавалось би, після такого ганебного відгуку пан Адаменко мав би повністю припинити свою діяльність та закрити свою лабораторію. Але не в Україні, де головне побільше обіцяти, та “розводити лохів на гроші”. По суті, надіслана в передноворічні дні на Майдан та розміщена до цього на сайті Державного департаменту інтелектуальної власності (http://www.sdip.gov.ua/ukr/help/prominv/nukleosintes/) “технологія” є нічим іншим, як голослівна маніпуляція для вимагання грошей без жодного наукового обґрунтування. Такий висновок може зробити навіть людина-неспеціаліст на основі аналізу лексики “стислого опису розробки”, який являє собою набір модних на цей час завдань, над якими працюють наукові центри всього світу: синтез надважких трансуранових ядер, самоорганізація матерії, знищення радіоактивних відходів, тощо. І на все-про все, прикриваючись модною фразою “пріоритет України” вимагають не багато, і не мало, а 10 млн.$/рік. Для однієї лабораторії!

До речі, в Інтернеті з’явився сайт цієї лабораторії (http://www.proton21.com.ua), з вмістом якого можуть ознайомитися як фахівці, так і нефахівці. І зробити свій висновок хоча б проаналізувавши вкрай низький рівень публікацій (http://www.proton21.com.ua/articles.html). Жоден фаховий журнал в галузі ядерної фізики не наважився публікувати подібні відкриття, очевидно, в свій час обпікшись на “холодному термояді”. До участі ж в наукових конференціях допускають всіх (аби організаційні внески заплатили!), переважно не рецензуючи надіслані матеріали, тому наведений список щодо участі в конференціях не є переконливим. Ми також запрошуємо фахівців надсилати нам свої думки щодо піднятої теми, або висловлювати їх в обговоренні на Вільному Форумі Майдану, куди веде лінк в кінці даного повідомлення.

Хто ж такий цей пан Адаменко? Спілкування зі співробітниками Інституту ядерних досліджень (ІЯД) НАН України показує, що він є типовим бізнесменом від науки. Незрозумілим для нас чином його шляхи перетнулися з подібним же діячем Анатолієм Архиповичем Шведовим, який навіть в свій час був заступником директора Інституту з наукових питань(!). Немало співробітників він банально “розводив”, залучаючи до роботи в проектах, одержував результати, після чого “забував” розплатитися. Співробітники говорять, що він має іменитих покровителів, знає кому треба дати, щоб одержати фінансування. Нині А.А.Шведов начебто працює директором однієї з наукових установ в Криму, при цьому рахується на роботі в ІЯД. Він пробував “популяризувати” знахідку Адаменка на наукових семінарах та конференціях Інституту ядерних досліджень, але крім скептичного (в кращому випадку - нейтрального) ставлення науковців не отримував жодної підтримки. Головна причина, як і в “холодному термояді” – це те, що знайдені “ефекти” знаходяться в межах експериментальної похибки, а всі подальші висновки є нічим більшим, як спекуляції.

Крім сайту Державного департаменту інтелектуальної власності до популяризації вельми сумнівних розробок долучилися і наші журналісти, які часто не розбираючись в суті питання публікують неперевірені речі. З ДТ в свій час спроба “запустити туфту” не пройшла, бо його читають люди, які щось все-таки розбираються в науці. Простий пошук в Інтернет дав наступні видання для масового читача, в якому йому задурюють голову неіснуючими “фактами” (наводимо список, можливо неповний):
http://www.nbuv.gov.ua/articles/vis-nanu/2003-2/5.htm - як не дивно, журнал “Вісник НАН України” мав би рецензуватися та не допустити публікації ненадійних результатів;
http://www.news2000.com.ua/print/derzhava/nuzhnaliukrainedeshevayae.html - виявляється, цей метод благословив міністр освіти та науки С.Ніколаєнко;
http://www.business.ua/i631/a21719 – Висновок: “жизнеспособность изобретения подтверждена государственным патентом”.

Саме тому цим матеріалом Майдан застерігає органи нашої влади від участі в сумнівних псевдонаукових оборудках, коли гроші платників податків підуть на банальне розкрадання грошей під маркою “енергетична незалежність України”. Звичайно ж, якщо влада є нашою…