МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Дзеркало Тижня і що нам робити (MOD)

01/14/2006 | О.Бутирський
ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ І ЩО НАМ РОБИТИ
Олег Коцарев
Появи першого „Дзеркала тижня” у 2006 році нетерпляче чекав, напевно, не тільки я. Дуже сподівався на якусь риску, що її можна підвести під останніми подіями, зробити якійсь висновок. І таки дочекався.
ДТ справді допомагає більш-менш узагальнено побачити ситуацію, що в ній опинилась України та винесені у заголовок „ми” (під „нами” я розумію людей відносно активних у політичному сенсі, що мають не-проросійські, не-чревоні й не-біло-сині погляди).
Отже, що маємо.
ДТ пропонує безвихідне бачення ситуації:
газова угода нам невигідна, бо погано прописує обов’язки росіян, заморожує ціну на транзит, а не на газ, передбачає додаткове російське проникнення на український ринок, обмеження наших транзитних можливостей (очевидно, йдеться про заборону перепродажу), отже, ющенківці не зуміли втримати українських інтересів;
парламент в особі нової „ситуативної” більшості чинить неконституційно, відправляючи уряд у відставку;
уряд чинить по-хамськи, ігноруючи постанову ВР, а не опротестовуючи її (бо ж, мовляв, коли відставляли ПроФФесора, теж було незаконне рішення, але, неопротестоване, воно автоматично діяло, так має бути й зараз) та взагалі ющенківці поводяться ганебно;
тож, „смерть, розруха”.
Позитиви, тобто елементи позитивної програми дій, я побачив два. Перший – схвалення, здається, всіма авторами політреформи. Другий – ідея скасування газової угоди.
Із фактами, покладеними в основу такого бачення ситуації, подекуди можна посперечатися. Ну, наприклад, відставка Януковича. Не бачу сенсу застосовувати до тієї ситуації будь-які юридично-процесуальні мірки. Я, звісно, не юрист, але смішно. Революція не може вкластися в законодавче поле, для того й закони пишуть. Або, як на мене, згущення барв стосовно угоди. Взагалі, дивує шум навколо УкрРосЕнерго. Чим вона гірша за Газпром? Як послухати й почитати – той таки Путін, ті таки російсько-ізраїльські сумнівні бізнесмени. І розраховувати на якусь диверсифікацію стосовно того, що качається через Росію, теж дивно. Треба примиритися з думкою, що за північно-східним кордоном починається якщо не пекло, то принаймні таке місце, де розраховувати на щось неможливо в приципі, попри юридичні чи ще якісь гарантії. Це, правда, не значить, що угода хороша.
Але з тенденціями погодитись у цілому можна. От як виглядає з точки зору людини невтаємниченої у підкилимну інформацію, з огляду на все це, розклад політичних сил.
„Наша Україна”. Позитив – наявність хоча б формального „національного” стрижню. Хоча б сентименти і нерішучі символічні кроки. Перебування при владі (чому я вважаю це позитивом, стане ясно потім). Наявність ненайгіршого виборчого списку. Негативи – ненадмірна принциповість, досить слабкі позиції у зовнішніх переговорах, ознаки корупційних інтересів, розбалансованість і малокерованість.
БЮТ. Позитив – мобільність, рішучість, сила й переговорно-ораторські здібності лідера. Наявність ненайгіршого виборчого списку. Негатив – цілковита відсутність ідеології, цілковита непередбачуваність, ознаки корупційних інтересів, перебування поза владою (навіть якщо покласти всі сподівання на леді Ю., вона ще має якимось чином дістатися влади, а це буде дуже непросто – до лідерства у ретингах їх, здається, далеко, а навіть і перемога на виборах нічого не гарантує, взагалі, невідомо, що це буде за парламент).
Решта політичних сил не розглядається, оскільки ті, кого я гордовито назвав „ми”, мають достатньо причин розглядати їх виключно вороже – від мовних і зовнішньо-політичних до гіркого досвіду кучмівського авторитаризму та питання УПА. Відзначимо тільки, що у разі остаточного впровадження рехворми, саме вони, можливо, й отримають найбільший шматок влади. Ага, ну є ще маргінальні постпомаранчеві сили, але навіть якщо котра з них і потрапить до парламнету, це діла не поміняє, бо все одно гуртуються вони довкола тих двох.
Мій друг Вася у такій ситуації не хоче йти на вибори, бо всі політики просто заробляють гроші, а йому від участі у цих іграх краще не стане. Теж варіант. Але все-таки різні політики втілюють різну політику. Плюс вибори – елемент самоорганізації та солідаризації не-політиків. Отже, я не поділяю точку зору друга Васі.
Тоді що ж робити?
Про рехворму тут уже сказано чимало. Коротко кажучи, за умови її проведення до влади приходить „решта політичних сил” (кучмісти, червоні й біло-сині) або настає повна анархія. Адже маємо поразницькі настрої та розчарування у Центрі й частково на Заході, натомість, решта суспільства налаштована вкрай рішуче. І, між іншим, набагато агресивніше, ніж думають собі любителі лібарельних гасел про схід і захід, а також прихильники побутових теорій про те, що „то ж політики там такі, а люди нормальні, такі ж, як і ми, зовсім не агресивні”.
Що чекає за таких умов на нашу країну в сенсі стратегічному, кожен може уявити у міру своєї фантазії, але, наприклад, я на такі перспективи не погоджуюсь. Отже, реформу таки треба валити всіма силами (звісно, не збройними ).
Далі. Ідеальний сценарій – об’єднання НУ і БЮТ у коаліцію, наприклад, на умовах Юлі-дореформового-прем’єра-але-без-такої-протидії та якоїсь квоти в уряді. У парламент можна було би й окремо йти, але не боротись одне з одним. Утім, здається, майже всім очевидно, що так не буде.
Нам треба обирати, кого підтримати у боротьбі за владу і за гроші. Значною мірою, за наші гроші.
Для мене відповідь однозначна. Ющенко, який би він не був, є при владі, хоч якось намагається протидіяти рехвормі, уперше за історію бодай публічно тримався президентом незалежної країни у стосунках із Росією, має хоч якісь національні сентименти та дуже мутні, але все ж зачатки ідеології. Це, загалом, стосується й його політичних сил, попри те, що багато хто з персон цих сил має образ прямо протилежний.
Юля ж віднедавна – прихильниця політреформи, більш за всіх українських політиків публічно вихваляє Путіна, сьогоднішнє її умовно праве ідеологічне спрямування, здається, може змінитись у протилежний бік будь-якої миті. Навіть Лук’яненко зі Шкілем не здатні надати цій силі виразно національної символічності, бодай співмірної з НУ. А головне, якщо заплющити очі на всі її недоліки та широко розплющити на переваги – Юлі треба ще й якимось чином дістати реальну владу!
Тому всі наші безконечні громадські структури, інтернет-романтики й циніки, ті, хто носили півтора роки тому помаранчевий одяг, мали б зараз пдітримати досить жалюгідну політичну силу „Наша Україна” за відсутності кращої, аби ліквідувати небезпечну рехворму, аби реальна ющенківська влада у своїх зовнішніх потугах мала якесь „плече” зсередини країни, а не зловтішне тикання пальцями на Івченка з перекладачем, аби влада могла рухатись, а не лише боротися з Литвином, аби відворотити промосковський реванш, аби в парламенті була хоч одна, але якнайбільша політична сила, асоційована з Україною не лише як з географічним поняттям. У складний час ефемерності навіть державного устрою як такого треба мобілізуватися навколо наявної влади (до речі, все ж найукраїнськішої за часи Незалежності), тиснути на неї, як колись на Майдані, робити країну кращою.
Це – якщо ми хочемо розвинувати ті невеличкі зміни на краще, котрі стали-таки реальністю. Я – хочу.
А як це робити – знову стрічками, графіті, через громадські організації, сайти чи просто голосування – вже інше питання. Головне – робити.

Відповіді

  • 2006.01.14 | Боровик

    Re: Дзеркало Тижня і що нам робити (MOD)

    Ваші пропозиції щодо Підтримки Нашої України нереальні, бо Майдан надто неоднорідна структура з різними політвподобаннями учасників.
    Тут навіть не працює пакт про ненапад. Тут дуже часто взаємна політична нетерпимість сильніша за протистояння з кумістами-червоними-білосиніми.
    Коаліція НУ-БЮТ уже практично неможлива і навіть майже неймовірна на майбутнє. Ймовірніша коаліція любої з цих сил з Регіонами ніж одна з одною.
    Майдан в таких умовах не може ставати на одну із сторін.
    Більше того в цій кепський ситуації навіть вкрай шкідливим є протистояння Майдану з ЖОПОЮ-ПРП.
    Єдиною позицією Майдану може бути тільки дотримання загальний принципів Майдану без персоніфікації своєї прихильності, а політичні сили хай самі підлаштовуються під ці принципи, приблизно так як це було до першого туру попередніх виборів президента.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.14 | О.Бутирський

      я взагалі не конкретно про сайт писав:) (-)

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.14 | Боровик

        Якщо не про сайт, то надії на коаліцію ще менші. (-)

    • 2006.01.14 | Роман ShaRP

      Ха!

      Боровик пише:
      > Єдиною позицією Майдану може бути тільки дотримання загальний принципів Майдану без персоніфікації своєї прихильності,

      Оскільки принципи почали "коливатися разом з генеральною лінією", у "едіторіалі" було оголошено, що "головний принцип - це Україна" (так, як вони її собі уявляють), а "прихильність" видно неозброєним оком, - ваші добрі побажання є лише виключно добрими побажаннями, пане Боровик, а не "єдиною можливою позицією".
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.14 | Боровик

        "Вільна людина у вільній країні"

        Роман ShaRP пише:
        > Боровик пише:
        > > Єдиною позицією Майдану може бути тільки дотримання загальний принципів Майдану без персоніфікації своєї прихильності,
        >
        > Оскільки принципи почали "коливатися разом з генеральною лінією", у "едіторіалі" було оголошено, що "головний принцип - це Україна" (так, як вони її собі уявляють), а "прихильність" видно неозброєним оком, - ваші добрі побажання є лише виключно добрими побажаннями, пане Боровик, а не "єдиною можливою позицією".
        ***
        Відштовхуємося від "Вільна людина у вільній країні" як індикатора в який вписуються одні і не вписуються інші.
        Ідеально ніхто не впишеться, але однозначно блоки НУ, БЮТ, СПУ, Рухи, Жопи і болото... переважно відповідають гаслу.
        "Не так", "Коміки" і "Ми-діти Кучми" "не впихнуться як невпихуємі".
  • 2006.01.14 | Роман ShaRP

    "Они и мы".


    Я знал, что будет плохо,
    но не знал, что так скоро.

    Викто Цой


    О.Бутирський пише:
    > „Наша Україна”. Позитив – наявність хоча б формального „національного” стрижню. Хоча б сентименти і нерішучі символічні кроки.

    Тем, кто это позитивом не считает - уже на один позитив меньше.

    > Решта політичних сил не розглядається, оскільки ті, кого я гордовито назвав „ми”, мають достатньо причин розглядати їх виключно вороже – від мовних і зовнішньо-політичних до гіркого досвіду кучмівського авторитаризму та питання УПА.

    Вот и пожалуйста - автоматически становятся "ими" СПУ или такие, как я.

    СПУ и меня рассматривают исключительно враждебно, и имеют на это достаточно причин - от языковых и внешне-политических до печального опыта кучмовского авторитаризма и вопроса УПА.

    > Тому всі наші безконечні громадські структури, інтернет-романтики й циніки, ті, хто носили півтора роки тому помаранчевий одяг, мали б зараз пдітримати досить жалюгідну політичну силу „Наша Україна” за відсутності кращої

    А хрен, простите.

    > , аби ліквідувати небезпечну рехворму

    НСНУ и это уже не поможет.

    > , аби реальна ющенківська влада у своїх зовнішніх потугах мала якесь „плече” зсередини країни

    Этим плечом мог бы стать народ, если бы НСНУ не положила на него, и не сделала это с таким цинизмом.



    Итоги подведем: раскол "оранжевых" на "их" и "нас" неизбежен. А чего вы, собственно, хотели?

    Не сегодня - так завтра. По "языковым, внешне-политическим, и вопросу УПА".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.14 | Боровик

      З точки зору "русскоязычного населения" ви праві (-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua