МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Конституційно-правовий аналіз постанови парламенту про відставку

01/14/2006 | Майдан-ІНФОРМ
Прийняття 10 січня 2006 року Верховною Радою України Постанови № 3295-ІV “Про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України” викликало цілу низку різноманітних оцінок та коментарів, дуже часто суперечливих, а подеколи – навіть взаємовиключних. Зважаючи на особливу актуальність і для держави, і для усього українського суспільства проблеми відставки Кабінету Міністрів України в умовах, коли з 1 січня 2006 року набули чинності зміни до Конституції України (які, у тому числі, по-новому врегулювали процедури відставки та формування нового складу уряду), важливо здійснити неупереджений конституційно-правовий аналіз процедури та підстав прийняття зазначеної постанови парламенту.

1. В Конституції України питанням дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів України присвячено лише три статті: ст. 85, п. 12 ч. 1 якої закріплює серед повноважень Верховної Ради України “вирішення питання про відставку (тут і далі виділено авторами) Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України”; ст. 87, яка закріпила процедуру відставки Кабінету Міністрів України внаслідок прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України; ст. 115, яка в цілому закріпила вичерпний перелік підстав дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів України:

а) Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку;

б) відставка Прем’єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України;

в) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

При цьому навряд чи може викликати заперечення твердження про те, що конституційні положення, які регулюють одні й ті ж самі відносини, повинні застосовуватися лише у тісному взаємозв’язку та взаємодії, комплексно, а не відірвано, ізольовано одне від одного.

Пункт 12 ч. 1 статті 85 Конституції України, відповідно до якого Верховна Рада України вирішує питання про відставку Прем’єр-міністра України та членів Кабінету Міністрів України, означає лише те, що саме парламент приймає остаточне рішення щодо їх відставки і лише у тому випадку, коли усі урядовці, Прем’єр-міністр України або окремі члени уряду (навіть один міністр) добровільно заявляють про свою відставку (відповідно до ч. 2 ст. 115 Конституції України).

А от у тому випадку, коли виникає питання про неналежне виконання урядом покладених на нього повноважень та про його відповідальність, – має застосовуватися спеціальна процедура, передбачена ст. 87 Конституції України. Зокрема, питання про відповідальність уряду (результатом розгляду якого може стати прийняття парламентом резолюції недовіри уряду, що має наслідком його відставку) можуть ініціювати або Президент України, або не менш як сто п’ятдесят народних депутатів України.

Використання ж Верховною Радою України для відставки уряду повноваження, передбаченого п. 12 ч. 1 статті 85 Конституції України означає на практиці майже повне блокування дії ст. 87 Конституції України. За такого застосування п. 12 ч. 1 статті 85 Конституції України положення ст. 87 Основного Закону взагалі втрачають сенс, оскільки тоді парламент зможе легко обходити цю спеціально встановлену процедуру дострокового припинення повноважень уряду за ініціативою парламенту, яку передбачено в Конституції України з метою забезпечення стабільності діяльності уряду та уникнення штучних урядових криз.

Посилання Верховної Ради України на п. 12 ч. 1 статті 85 Конституції України було зумовлено лише тими обставинами, що не було ні попередньої пропозиції Президента України, ні попередньої пропозиції 150 народних депутатів України щодо розгляду питання про відповідальність уряду.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”. Це конституційне положення зобов’язує суб’єктів державно-владних повноважень, у тому числі й Верховну Раду України, діяти лише таким чином, як це визначено Конституцією та законами України. А прийнявши зазначену Постанову, український парламент порушив конституційно встановлену процедуру дострокового припинення повноважень уряду.

Слід звернути увагу, що зазначене вище повноваження було вилучено з компетенції Президента України та механічно (без належної адаптації) віднесено до компетенції Верховної Ради України Законом України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня
2004 року. Це в черговий раз демонструє недолугість конституційної реформи в цілому та неузгодженість внесених конституційних змін.



2. Всебічний аналіз змісту мотивувальної частини Постанови Верховної Ради України “Про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України” № 3295-ІV від 10 січня 2006 року свідчить про те, що фактичною підставою прийняття парламентом рішення про відставку уряду стало визнання його роботи незадовільною. Іншими словами парламент де-факто визнав, що уряд неналежним чином виконував свої повноваження і висловив йому недовіру, а де-юре відправив його у відставку без формального ухвалення резолюції недовіри.

Вважаємо, що за таких обставин Верховна Рада України не мала права приймати Постанову “Про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України” № 3295-ІV від 10 січня 2006 року з посиланням на п. 12 ч. 1 статті 85 Конституції України.

3. Разом з тим, на сьогоднішній день з юридичної точки зору Постанова Верховної Ради України “Про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України” № 3295-ІV від 10 січня 2006 року з моменту набуття нею чинності підлягає безумовному виконанню.

Визнати цю Постанову такою що не відповідає Конституції України (визнати її неконституційною) на підставі того, що була порушена встановлена Конституцією України процедура її розгляду та ухвалення, може лише Конституційний Суд України. А до моменту прийняття такого рішення Конституційним Судом України жоден інший орган не може скасувати Постанову, прийняту Верховною Радою України 10 січня 2006 року, оголосити її неконституційною, ігнорувати її, або закликати до її нехтування. Відсутність сформованого конституційного складу Конституційного Суду України не є підставою для того, щоб його функції підмінював інший державний орган чи посадова особа.

Тому, відповідно до частини 4 ст. 115 Конституції України Кабінет Міністрів України продовжує виконувати свої повноваження (буде “виконуючим обов’язки”) до моменту формування Верховною Радою України нового складу Уряду або до визнання Постанови Верховної Ради України “Про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України” № 3295-ІV від 10 січня 2006 року Конституційним Судом України неконституційною.

4. Аналіз Конституції України в редакції, яка діє з 1 січня 2006 року, дозволяє зробити висновок, що до дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році, ініціювати формування нового уряду не може ні Президент України, ні парламент.

Частина 8 ст. 83 Конституції України, відповідно до якої коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також вносить до парламенту пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України (окрім Міністрів оборони та закордонних справ, подання щодо призначення яких вносить Президент України), ще не набрала чинності.

При цьому Президент України з 1 січня 2006 року вже втратив свої повноваження щодо призначення за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України (п. 9 ч. 1 ст. 106 Конституції України в редакції 28 червня 1996 року) та призначення за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України (п. 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України в редакції 28 червня 1996 року).

Таким чином, за чинною редакцією Основного Закону України формування нового складу Кабінету Міністрів України (за виключенням Міністрів оборони та закордонних справ) до моменту набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році, є неможливим.

А до цього моменту, Конституцією України передбачено можливість легітимного призначення лише двох міністрів – оборони та закордонних справ. У Президента України на сьогоднішній день є конституційне право внести до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України (п. 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України в редакції, що діє з 1 січня 2006 року). Верховна Рада України на сьогоднішній день також має конституційне право призначити за поданням Президента України Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України (п. 12 ч. 1 ст. 85 Конституції України в редакції, що діє з 1 січня 2006 року).

Доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого Колісник В.П.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого Веніславський Ф.В.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого Кичун В.І.

Коментар ХПГ. Погоджуючись з висновками експертів, ми, тим не менше, дещо інакше ставимося до набуття чинності поправок до Конституції, прийнятих 8 грудня 2004 року. Ми притримуємося думки, що, оскільки ці поправки були прийняті з брутальним порушенням конституційної процедури внесення змін до Конституції, їх апріорі не можна вважати чинними. На цьому гнилому фундаменті не можна нічого будувати. На нашу думку, Конституційний Суд має обов'язково розглянути питання відповідності "пакетного" голосування, здійсненого 8 грудня 2004 року, нормам ХІІІ роздіу Конституції. Ми вважаємо, що єдине рішення, яке тут можливо - визнати результати голосування 8 грудня нечинними. Інакше конституційна норма про те, що Україна є правовою державою, є цілком ефемерною.

Відповіді

  • 2006.01.14 | nick2

    Re: Конституційно-правовий аналіз постанови парламенту про відставку

    При всій цікавості цього не всюди безперечного, але в цілому вірного аналізу виникає одне запитання до авторів: а як бути з "конституційністю" "політрехформи", прийнятої з очевидним порушенням вимог статті 155 Конституції? Чи не варто було б почати "аналіз" саме з того моменту, що самі зміни до Конституції не можна вважати чинними? Бо в "аналізі" всі ключові моменти базуються на тлумаченні Конституції авторами статті (а ці тлумачення не є очевидними і мають бути підтверджені Конституційним Судом), в той час як порушення Конституції при проведенні "політрехформи" є очевидним.

    Можна відповісти, що "політрехформа" чинна, поки її не скасовано у встановленому законом порядку. Але тоді, якщо завтра Президент видасть Указ про внесення змін до Конституції, які передають йому особисто всі повноваження Верховної Ради, Уряду та Конституційного Суду та роблять його пожиттєвим Президентом з правом передачі "посади" у спадок, це теж слід визнати чинним. Поки він сам це не скасує.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.14 | Євген Захаров

      Re: Конституційно-правовий аналіз постанови парламенту про відставку

      nick2 пише:
      > При всій цікавості цього не всюди безперечного, але в цілому вірного аналізу виникає одне запитання до авторів: а як бути з "конституційністю" "політрехформи", прийнятої з очевидним порушенням вимог статті 155 Конституції? Чи не варто було б почати "аналіз" саме з того моменту, що самі зміни до Конституції не можна вважати чинними?

      Шановний nick2,

      Ви, мабуть, не дочитали до кінця, де є коментар ХПГ: не треба вважати зміни до Констиуції чиннмими, оскільки вони прийняті з порушеннями конституційної процедури. Наші експерти в свій час багато писали про це. Але левова більшість українського політикуму так не вважає, а будує усе на презумпції, що зміни до Конституції набули чинності. Я думаю, що на сьогодні головне - це скасувати закон 2222 через конституційне подання до КСУ щодо порушення процедури. КСУ має скасувати закон 2222, після чого усе повернеться на круги своя, оскільки знову парламент (хоч старий, хоч новий) за ЦЮ "рехформу" не проголосує.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.15 | nick2

        Re: Конституційно-правовий аналіз постанови парламенту про відставку

        Євген Захаров пише:
        > Шановний nick2,
        >
        > Ви, мабуть, не дочитали до кінця, де є коментар ХПГ: не треба вважати зміни до Констиуції чиннмими, оскільки вони прийняті з порушеннями конституційної процедури. Наші експерти в свій час багато писали про це. Але левова більшість українського політикуму так не вважає, а будує усе на презумпції, що зміни до Конституції набули чинності. Я думаю, що на сьогодні головне - це скасувати закон 2222 через конституційне подання до КСУ щодо порушення процедури. КСУ має скасувати закон 2222, після чого усе повернеться на круги своя, оскільки знову парламент (хоч старий, хоч новий) за ЦЮ "рехформу" не проголосує.

        Дочитав. Але моє (мабуть, риторичне) питання САМЕ ДО АВТОРІВ "аналізу". Мене здивувало (скажемо так), чому автори не почали зі своєї думки про "конституційність" Закону 2222-IV, а виходили з його безумовної чинності?
  • 2006.01.14 | SpokusXalepniy

    Я предложил более короткий анализ.

    Анализ по сути ситуации, а не по сути теоретически-правовой базы в масштабах будущего Украины на пятилетку и далее (до конца века).
    Вот здесь:
    http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1137237176&first=&last=

    (см.также и продолжение указанной ветки)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.14 | Євген Захаров

      Re: Я предложил более короткий анализ.

      SpokusXalepniy пише:
      > Анализ по сути ситуации, а не по сути теоретически-правовой базы в масштабах будущего Украины на пятилетку и далее (до конца века).
      > Вот здесь:
      > http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1137237176&first=&last=
      >
      >Ющенко сейчас не очень выгодно, чтобы КС был сформирован, потому >что он (президент) имеет ещё за собой возможность в нужный момент >распустить Верховную раду, а тогда он остаётся один - гарант >конституции.
      >После этого он может делать всё чего душа пожелает. А если учесть, >что делаться всё будет чистыми руками...>

      Короктий анализ Ваш далек от права по одной простой причине: не может Президент распустить сейчас парламент без нарушения Конституции, и поєтому не сделает этого.
      >
      >В Конституции должно быть записано следующее:
      >Президент может распустить ВР только в том случае, если КС на это >момент сохраняет свою работоспособность.

      А вот это верно! Между прочим, это еще один аргумент по поводу нелегитимности решения ВР об отставке.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.15 | SpokusXalepniy

        Спасибо за ответ. Пожалуйста, ещё чуть информации.

        Євген Захаров пише:
        > ...не может Президент распустить сейчас парламент без нарушения Конституции, и поєтому не сделает этого.
        Не имеет права?
        Или не может по другой причине (не хочет, например)?
        И почему именно "сейчас"?
      • 2006.01.15 | nick2

        Re: Я предложил более короткий анализ.

        Євген Захаров пише:
        > >В Конституции должно быть записано следующее:
        > >Президент может распустить ВР только в том случае, если КС на это >момент сохраняет свою работоспособность.
        >
        > А вот это верно! Между прочим, это еще один аргумент по поводу нелегитимности решения ВР об отставке.

        С логической точки зрения полностью согласен! А с правовой на данный момент этот "аргумент" не выдерживает, увы, никакой критики: нет такого ограничения в Конституции.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.01.15 | SpokusXalepniy

          Не выдерживает

          nick2 пише:
          > Євген Захаров пише:
          > > >В Конституции должно быть записано следующее:
          > > >Президент может распустить ВР только в том случае, если КС на это >момент сохраняет свою работоспособность.
          > > А вот это верно! Между прочим, это еще один аргумент по поводу нелегитимности решения ВР об отставке.
          > С логической точки зрения полностью согласен! А с правовой на данный момент этот "аргумент" не выдерживает, увы, никакой критики: нет такого ограничения в Конституции.

          Меня удивляет ваше внимание. Вы говорите, что это правильно, но не подходит, потому что этого нет в конституции.
          Я же говорю, что это должно было бы быть в конституции. См. вверху, специально для вас выделенное красным цветом. Или задайте мне цвет, который вы распознаете без напоминания.
          Я предлагаю, что бы это было в Конституции, а вы мне "возражаете", что этого в Констиуции нет.
          Вы думаете, что я предлагаю дважды включить это положение в Конституцию? Нет, вы ошибаетесь! Считаю что одного раза хватит.
  • 2006.01.14 | Albes

    Комментарий простого гражданина к комментарию ХПГ

    "Коментар ХПГ. Погоджуючись з висновками експертів, ми, тим не менше, дещо інакше ставимося до набуття чинності поправок до Конституції, прийнятих 8 грудня 2004 року. Ми притримуємося думки, що, оскільки ці поправки були прийняті з брутальним порушенням конституційної процедури внесення змін до Конституції, їх апріорі не можна вважати чинними. На цьому гнилому фундаменті не можна нічого будувати. На нашу думку, Конституційний Суд має обов'язково розглянути питання відповідності "пакетного" голосування, здійсненого 8 грудня 2004 року, нормам ХІІІ роздіу Конституції. Ми вважаємо, що єдине рішення, яке тут можливо - визнати результати голосування 8 грудня нечинними. Інакше конституційна норма про те, що Україна є правовою державою, є цілком ефемерною."

    Надеюсь никому не придет в голову, что я "за" "политреформу".
    При этом я не могу не высказать своего принципиального несогласия с подходом, высказанным в приведенном комментарии весьма уважаемой мною ХПГ.

    Эти "поправки к Конституции" (для краткости далее - "поправки") были приняты и вступили в силу. И на текущий момент с точки зрения того, руководствоваться ими или нет, не имеет значения то, были ли нарушения при их принятии или не были. Нарушены ли были их принятием права граждан или не нарушены. и т.п. Эти поправки были приняты, не были признаны неправомерными в установленном законодательством порядке (ни в КС, ни в судах другой юрисдикции) и вступили в силу. И это - юридический факт. Если мы хотим построить действительно правовое государство, то даже то, что нам не нравиться, то, что было принято с нарушением закона, то, что нарушает наши права должно считаться правомерным, пока в суде не будет доказано иное. И никакого "априори" не может быть. Только вступившее в силу решение суда может сделать этот акт и это действие неправомерными. И согласиться с "априори..." нельзя именно по причине того, что такой подход полностью разрушает принцип правового государства. Если принять возможность действия в Украине принципа "априори...", то это действительно будет однозначно свидетельствовать о том, что "конституційна норма про те, що Україна є правовою державою, є цілком ефемерною".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.15 | Євген Захаров

      Re: Комментарий простого гражданина к комментарию ХПГ

      Вот к чему приводит юридический позитивизм! Вы фактически предлагаете подчиняться принятым в пардаменте решениям, невзирая на то, что они приняты с нарушением принципов естественного права и сгрубым нарушением процедуры. То есть имеем старую коллизию между первенством естественного или позитивного права. Для меня эта коллизия давно решена в пользу права естественного. Между прочим, Нюрнбернгский процесс подтверждает именно это: нацистов судили за тщательное исполнение законов нацистской Германии, а некоторых даже повесили. Иными словами, я полагаю, что я вовсе не обязан соблюдать неправовой закон, попирающий права человека. Более того, я обязан приложить при этом все усилия, чтобы отменить этот неправовой закон. Что я и пытаюсь делать.
      Поэтому я и полагаю, что наиболее точная позиция здесь - признать закон 2222 нелегитимным, незаконным и подлежащим отменге. а не вступившим в законную силу.
      Между прочим, вывод Национальной комиссии по вопросам верховенства права именно таков - посмотрите текст на сайте Министерства юстиции. Поверьте, не сговаривались!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.15 | Albes

        Re: Комментарий простого гражданина к комментарию ХПГ

        Уважаемый Евгений,

        а почему Вы и все остальные в Украине подчиняются массе других законов, которые носят заведомо неправомерный характер, например ежегодным законам о Госбюджете ? И что-то я не слышал о том, чтобы кто-нибудь из правозащитников (кроме меня) поднял свой голос и совершил реальные действия по этому поводу ? И Президент почему-то ничего не говорит об этом ? И даже Верховный Суд (правда только в части, задевающей интересы судей и некоторых других категорий госслужащих) почему-то считает возможным исключительно порядок обжалования этого решения ВР (в форме закона) в судебном порядке. Не догадываетесь почему ?
    • 2006.01.15 | nick2

      Re: Комментарий простого гражданина к комментарию ХПГ

      Albes пише:
      > Надеюсь никому не придет в голову, что я "за" "политреформу".
      > При этом я не могу не высказать своего принципиального несогласия с подходом, высказанным в приведенном комментарии весьма уважаемой мною ХПГ.
      >
      > Эти "поправки к Конституции" (для краткости далее - "поправки") были приняты и вступили в силу. И на текущий момент с точки зрения того, руководствоваться ими или нет, не имеет значения то, были ли нарушения при их принятии или не были. Нарушены ли были их принятием права граждан или не нарушены. и т.п. Эти поправки были приняты, не были признаны неправомерными в установленном законодательством порядке (ни в КС, ни в судах другой юрисдикции) и вступили в силу. И это - юридический факт. Если мы хотим построить действительно правовое государство, то даже то, что нам не нравиться, то, что было принято с нарушением закона, то, что нарушает наши права должно считаться правомерным, пока в суде не будет доказано иное. И никакого "априори" не может быть. Только вступившее в силу решение суда может сделать этот акт и это действие неправомерными. И согласиться с "априори..." нельзя именно по причине того, что такой подход полностью разрушает принцип правового государства. Если принять возможность действия в Украине принципа "априори...", то это действительно будет однозначно свидетельствовать о том, что "конституційна норма про те, що Україна є правовою державою, є цілком ефемерною".
      >

      Уважаемый Albes, будучи Вашим единомышленником в отношении "политрехформы" (и во многих других отношениях), я все же останусь "доброжелательным оппонентом" (как в свое время в нашей приватной переписке по поводу Вашего иска). Бездумное применение принципа "АПРИОРИ" я, как и Вы, категорически отвергаю. НО...

      Вопрос, поднятый здесь, на самом деле очень нетривиален. Я предлагаю разделить два далеко не тождественных понятия: 1) "то, что нам не нравится; то, что нарушает наши права" - это не значит, что "оно" не действует; 2)"то, что было принято с нарушением закона" - а вот это АПРИОРИ не действует. Попробую пояснить на наглядном примере (лично Вам бы я объяснил короче, но мой опыт общения на разных форумах подсказывает, что "краткость - НЕ сестра таланта") :)

      С одной стороны, Вы правы в том смысле, что если каждый начнет по своему усмотрению трактовать, "правомерно или нет" принят тот или иной юридический акт (и, соответственно, действует он или нет), то о правовом государстве следует просто забыть. Начнется полная анархия, которая никогда еще хорошо не кончалась.

      Но, с другой стороны, представьте себе вроде бы нереальную ситуацию: Президент вносит своим Указом изменения в Конституцию, которые 1) Устраняют Конституционный Суд и передают его функции Президенту; 2) Дают право распускать Верховную Раду и Правительство по своему желанию (на таких же "основаниях", как было отправлено в отставку правительство Тимошенко и уволен Пискун); 3) На время отсутствия Рады ее функции исполняет Президент. Следующим Указом (а то и тем же) он распускает Раду и назначает новые выборы этак через полгода. Можно пойти и "дальше", но я не случайно остановился именно здесь. Ибо примерно ТАКОЙ Указ уже был! В России, в начале 1990-х, от Президента Ельцина. И я не удивлюсь, если "любі друзі" подпишут подобный Указ "рукой, которая никогда не крала". Ибо номинальный хозяин этой самой руки уже де-факто принял на себя права и обязанности Конституционного Суда: называет решения ВР неконституционными и "отменяет" их, избавляя правительство от приставки "И.О.". А один из "друзів" прямо призывает к подобным действиям ("нечего этим народным говнюкам мешать "дело" делать! Долой ТЛЮ с шеи Украины! Я предложу СВОЮ Конституцию!").

      Следуя Вашей модели, такой Указ следует признать ДЕЙСТВУЮЩИМ, пока его не отменит Кон... СТОП! Нет никакого Конституционного Суда! Пока его не отменит сам автор! Ммм-да...

      В Конституции, кстати, есть небезынтересная статья 60. И в ней НИ СЛОВА о том, что же такое "явно злочинне розпорядження чи наказ", зато оговорена "юридична відповідальність" за отдачу И ВЫПОЛНЕНИЕ такого "розпорядження чи наказу". Вероятно, авторы Конституции исходили из того, что она для умных людей.

      Посему я придерживаюсь точки зрения, несколько отличной от Вашей. А именно: 1) Закон "2222" НЕЛЕГИТИМНО принят и поэтому его АПРИОРИ нельзя считать действующим. 2) Дабы избежать "двойного толкования" в силу притворной ненаблюдательности некоторых заинтересованных лиц и ненаблюдательности непритворной подавляющего числа лиц не менее заинтересованных, но этого не замечающих, его все же НЕОБХОДИМО обжаловать в суде.

      Именно поэтому, говоря о том, что правительство все же "И.О.", несмотря на "вопли и сопли" Президента Нашей Украины, я всегда подчеркиваю: "ЕСЛИ считать "политрехформу" действующей".

      P.S. Естественно задаться вопросом: "Что значит ОЧЕВИДНОЕ нарушение?" Ведь то, что "очевидно" одному, может оказаться совсем "неочевидно" другому. Я исхожу из того, что Законы пишутся для умных людей. Но не могу не признать, что "в строго математическом смысле" такое понятие, как "умный человек", однозначно не определено. :) Именно поэтому "точку" в каждом таком случае должен ставить суд.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.15 | Albes

        Re: Комментарий простого гражданина к комментарию ХПГ

        Уважаемый nick2,
        очень приятно было увидеть Вас на форуме Майдана

        Если позволите, я, не отвечая пока на Ваши обоснования, задам Вам несколько вопросов и начну с последнего предложения Вашего постинга, а миенно :
        "Именно поэтому "точку" в каждом таком случае должен ставить суд."


        А как быть в период ДО "точки" ?

        Кто определяет, легитимен закон или нет, если он принят органом, уполномоченным на это (ВР), в пределах свих полномочий (принимать законы)- каждый гражданин для себя, Президент за всех, прокурор, Премьер-министр, а, может, суд ?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.01.15 | nick2

          Re: Комментарий простого гражданина к комментарию ХПГ

          Albes пише:

          > Кто определяет, легитимен закон или нет, если он принят органом, уполномоченным на это (ВР), в пределах свих полномочий (принимать законы)- каждый гражданин для себя, Президент за всех, прокурор, Премьер-министр, а, может, суд ?
          >

          Я мог бы задать контрвопрос: "Кто определяет, легитимен Указ или нет, если он издан органом, уполномоченным на это (Президент), в пределах свих полномочий (издавать указы)- каждый гражданин для себя, Президент за всех, прокурор, Премьер-министр, а, может, суд?"

          А теперь попробую действительно ответить на Ваш вопрос. Ключевым моментом является то, что "пределы полномочий" небезграничны (часть 2 статьи 19 Конституции). И не любые Законы (Указы), принятые (изданные) соответствующим органом, автоматически окажутся "в пределах полномочий" (превалирование частной нормы над общей, если хотите). Если нет ОЧЕВИДНЫХ нарушений - Закон (Указ) действует. Пока не будет отменен в установленном Законом порядке. Если есть ОЧЕВИДНЫЕ нарушения - соответствующий "правовой" акт НЕ действует. С САМОГО МОМЕНТА ПРИНЯТИЯ. На основании части 2 статьи 19 Конституции.

          Неясными остаются два момента: 1)КТО определяет "очевидность"; 2) зачем тогда вообще говорить о суде (в связи с "политрехформой", например)?

          1)Я исхожу из того, что "ОЧЕВИДНО" - это когда понятно ЛЮБОМУ НОРМАЛЬНОМУ ЧЕЛОВЕКУ (при условии, что он хочет понять, разумеется). Толкования, естественно, не допускаются. Если надо что-то "доказывать", делать заключения типа "ясно, что статья такая-то может применяться только в совокупности со статьей такой-то", то это уже неочевидно. А когда написано "такое-то действие недопустимо", а именно оно и произошло - очевидно. По-видимому, такой же точки зрения придерживались и авторы Конституции при формулировании статьи 60, например. Ибо нет определения, что такое "явно злочинний наказ"; но есть юридическая ответственность за его выполнение. Таким образом, вопрос "КТО" теряет смысл, ибо ответ на него - "любой нормальный человек".

          2) Но "нормальный человек" может быть заинтересован "прикинуться ненормальным" (пример - Сан Саныч Мороз). Либо просто не захотеть "вникать" (как мой сосед: если есть водка, все остальное значения не имеет). Посему судебное решение, подтверждающее нелегитимность, все же нужно. Если хотите, "для дураков".

          Кстати, на заметку "реформаторам Конституции". Было бы неплохо, чтобы, скажем, КС имел право (а лучше, был бы обязан) давать правовую оценку ПОСТФАКТУМ любому Закону, Указу Президента и Постановлению Кабмина. Самое забавное, что авторы Конституции пытались заложить в нее подобную норму касательно изменений в Конституцию; но не сообразили, что Рада может столь цинично "перекроить" уже прошедший проверку Закон и лишь затем его "принять".
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.01.15 | Albes

            Re: Комментарий простого гражданина к комментарию ХПГ

            А "очевидных" нарушений в "политреформе" НЕТ. Это подтверждено 2/3 (а не простым большинством)конституционного состава ВР (включая тех, кто сейчас говорит о ее нелигитимности), Конституционным Судом, Президентом и непринятием хоть сколько-нибудь РЕАЛЬНЫХ действий по ее отмене 48 миллионами граждан Украины. Вам мало ? А какое-то количество людей, которые будут несогласны даже с тем что Земля круглая, всегда найдется (по разным причинам, никак не связанным с тем. правы они или нет, умные или дураки и т.п.). Так что будет являться мерилом ? Мнение или суд, как орган, который конституционно предназначен для разрешения споров. А ведь несогласие это и есть спор.
            Скажите, сколько человек. органов. организаций и т.д. ОБЖАЛОВАЛИ "политреформу" в установленном законом порядке, те выразили несогласие с тем, что она легитимна(не считая, конечно, "кухонных" разговоров) ? Я знаю только одного. Как знаю всего двух людей, которые обжаловали "неприкосновенность" депутатов местных Советов. А все остальные (во втором случае включая меня) только вели "кухонные" разговоры.
            В демократическом и правовом государстве любой спор (несогласие) разрешаются только судом. А все остальное - "от лукавого", как пережиток беспредельных 90-х.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.01.16 | nick2

              Re: Комментарий простого гражданина к комментарию ХПГ

              Albes пише:
              > А "очевидных" нарушений в "политреформе" НЕТ. Это подтверждено 2/3 (а не простым большинством)конституционного состава ВР (включая тех, кто сейчас говорит о ее нелигитимности), Конституционным Судом, Президентом и непринятием хоть сколько-нибудь РЕАЛЬНЫХ действий по ее отмене 48 миллионами граждан Украины. Вам мало ?
              >

              Мало. Так как: 1) Быть может, кто-то из депутатов и вправду не заметил, что нарушение есть; но большинство из них имели вескую причину личного характера "не замечать"; 2) Конституционный Суд этот вопрос не рассматривал и не мог ОФИЦИАЛЬНО рассмотреть, ибо он не может рассматривать вопрос конституционности по своей инициативе (статья 150 Конституции). В то же время в прямом эфире "5-го канала" БЫВШИЙ (до 18 октября 2005 года) ЗАМ. ПРЕДСЕДАТЕЛЯ КОНСТИТУЦИОННОГО СУДА НАЗВАЛ НАРУШЕНИЯ ПРИ ПРИНЯТИИ 2222 О-ЧЕ-ВИД-НЫ-МИ. И добавил, что он не представляет себе объективного юриста, который может с этим не согласиться. 3) Как Вы верно подметили в одном из "постов", гражданину Ющенко слово, данное Морозу, важнее, чем обещания кандидата в Президенты Ющенко, данные народу. 4) А многие ли из "48 миллионов" вообще знают, о чем речь?

              Наконец, не напоминают ли приведенные аргументы в пользу отсутствия очевидных нарушений решение ГОЛОСОВАНИЕМ вопроса о том, верна ли теорема Пифагора, например? :)

              > В демократическом и правовом государстве любой спор (несогласие) разрешаются только судом. А все остальное - "от лукавого", как пережиток беспредельных 90-х.
              >

              И рад бы с Вами согласиться, если бы не одно мерзкое "НО". Дело в том, что ТАКАЯ позиция ведет к... смерти "правового государства"! Самым неожиданным образом. Ведь если не разделить "ТО, ЛЕГИТИМНОСТЬ ЧЕГО ВЫЗЫВАЕТ СОМНЕНИЕ" (это для Суда вне всяких сомнений) и "ТО, НЕЛЕГИТИМНОСТЬ ЧЕГО СОМНЕНИЙ НЕ ВЫЗЫВАЕТ", может возникнуть совершенно НЕПРАВОВАЯ ситуация. Мне бы очень хотелось услышать от Вас прямые ответы на следующие вопросы.

              1) Если завтра Президент Нашей Украины реализует все пожелания Безсмертного, Вы действительно будете считать такой Указ действующим?

              2) Где обжаловать действия Президента, если он объявит в своем Указе, что отныне он сам исполняет ВСЕ властные функции, включая судебную?

              3) Можно ли считать ТАКОЕ государство (Президент - единственная власть и суд в одном лице) правовым?

              (Я, поверьте, не утрирую, ибо из Вашей посылки "действует все, что не отменено Судом" следует именно такой вывод.)

              4) Как быть солдату, получившему приказ своего непосредственного командира расстреливать мирный пикет?

              (Свой ответ на 4) могу дать сразу - застрелю командира.)
  • 2006.01.15 | alx_1904

    Re: Конституційно-правовий аналіз постанови парламенту про відст

    Майдан-ІНФОРМ пише:
    > Коментар ХПГ... Ми притримуємося думки, що, оскільки ці поправки були прийняті з брутальним порушенням конституційної процедури внесення змін до Конституції...
    А ЧТО было нарушено?????? НИЧЕГО!
    Согласно Конституции - те изменения, которые были сделаны в 2004 НЕ требуют референдума.
    Закон суров, но это закон.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.15 | nick2

      Re: Конституційно-правовий аналіз постанови парламенту про відст

      alx_1904 пише:
      > А ЧТО было нарушено?????? НИЧЕГО!
      > Согласно Конституции - те изменения, которые были сделаны в 2004 НЕ требуют референдума.
      > Закон суров, но это закон.

      Прежде, чем делать столь безапелляционное заявление, загляните в Конституцию. В статью 155, например.
  • 2006.01.17 | aib

    ось де ключик!

    > При цьому навряд чи може викликати заперечення твердження про те, що конституційні положення, які регулюють одні й ті ж самі відносини, повинні застосовуватися лише у тісному взаємозв’язку та взаємодії, комплексно, а не відірвано, ізольовано одне від одного.

    У вас (і у мене) навряд чи, а от у блоку ТЛЯ викликало. І як їх запереченню заперечити?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.17 | nick2

      Re: ось де ключик!

      aib пише:
      > > При цьому навряд чи може викликати заперечення твердження про те, що конституційні положення, які регулюють одні й ті ж самі відносини, повинні застосовуватися лише у тісному взаємозв’язку та взаємодії, комплексно, а не відірвано, ізольовано одне від одного.
      >
      > У вас (і у мене) навряд чи, а от у блоку ТЛЯ викликало. І як їх запереченню заперечити?

      По-перше, Рада просто скористалася "діркою" в Конституції: пункт 12 статті 85 ДОЗВОЛЯЄ Раді відправити Уряд у відставку. "Заперечити" це можна ЛИШЕ ОДНИМ ШЛЯХОМ: через ОФІЦІЙНЕ тлумачення Конституційним Судом пункту 12 статті 85; тобто якщо КС визнає, що цей пункт пов`язаний ще з чимось (бо в Конституціїї цього нема). Навіть внесення змін до Конституції не буде "запереченням", бо не має зворотньої сили.

      По-друге, слід "зняти розові окуляри" і зрозуміти, що "ТЛЯ" і тому подібні речі є не більш не менш як ЧОРНИМ ПІАРОМ, який "виготовлено" "Нашою Україною". Як на мою думку, "смердить" від нього так само, як і від "трьох сортів українців" від обрізаних есдеків.

      По-третє, якби БЮТ зайнявся подібними речами, то пригадав би, як "регіони" голосували ЗА згоду на призначення Єханурова головою уряду (на підставі "меморандуму"), що є набагато більш переконливим аргументом щодо створення "нового блоку". На чолі з Ющенком та Януковичем.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua