МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Чи може Україна виграти інформаційну війну

01/17/2006 | Майдан-ІНФОРМ
Невід’ємною складовою українсько-російського газового протистояння стала інформаційна війна між двома державами. Побутує думка, що вже на початку „бойових дій” Україна програла інформаційну війну. На підтвердження такого висновку наводиться аргумент, мовляв, усі російські ЗМІ ополчилися проти України, натомість остання не в змозі дати гідну інформаційну відсіч.

Насправді ситуація не така однозначна, як видається на перший погляд, й не вписується у формулу „переміг - не переміг”.

Передусім необхідно констатувати: Росія готувалася до газової війни, першою пішла у наступ, а тому створилася ілюзія, що вона перемагає.

Українська влада, на відміну від попереднього режиму, та не зважаючи на різні оцінки її діяльності сьогодні, реагувала на російський виклик адекватно, тобто спокійно і гідно. У цьому не важко було переконатися, переглядаючи загальнонаціональні телеканали, слухаючи національне радіо.

Проте, і це треба відверто визнати: українські мас-медіа виявилися не готовими до інформаційної війни. Що більше, їх безпорадність вражала, а подекуди продовжує дивувати й сьогодні. Скажімо, за умов відвертої інформаційної та економічної експансії з боку Москви, вітчизняні телеканали, практично усі без винятку, починали новини із озвучення... позиції російського „Газпрому” та президента Путіна і лише згодом „надавали слово” представникам „Нафтогазу” та української влади. Іншими словами, вітчизняні телеканали стали ретрансляторами російських ЗМІ, які в шовіністичному угарі „мочили” Україну. Погодьмося, таке хохляцтво під час війни – недопустиме.

Але хохляцтво тим і небезпечне, що передбачити його трансформацію неможливо. Як не дивно, у цьому могли переконатися глядачі „5 каналу”, ведучий якого Роман Скрипін, коментуючи перебіг українсько-російської інформаційної війни, з одного боку, справедливо відзначив, що ЗМІ „дружньої” держави не подають українського погляду на конфлікт, а з другого - похвалився, що зовсім інша ситуація в Україні. Чим хвалився? Що під час „бойових дій” українські ЗМІ надають слово російським політикам, які паплюжать Україну?

Сьогодні також очевидним є те, що хибною була практика виправдовування, до якої вдалися окремі журналісти. Уся її згубність виявилася, коли перший заступник міністра закордонних справ Антон Бутейко в ефірі одного українського телеканалу заявив, що у майбутньому передбачає розпад Росії як імперської держави. Ще можна зрозуміти обурення з цього приводу російського МЗС. Але навіщо було у розпал „війни” транслювати це обурення в Україні й ставити під сумнів цілком правильне твердження українського посадовця? Кому це на руку? Запитання - риторичне.

Інформаційна війна може бути успішною для країни, лише тоді, коли її ЗМІ займають активну патріотичну позицію, в протилежному випадку – держава приречена на поразку, і не лише в інформаційному протистоянні. До речі, неупереджений аналіз західних видань та інформаційних повідомлень провідних світових мас-медіа засвідчив, що там подекуди більше „українського патріотизму” аніж в окремих вітчизняних ЗМІ, які чваняться демократичністю та професіоналізмом. Тепер зрозуміло, що реальна ціна друкованого видання, яке розраховане на масового українського читача, і де у розпал газової війни поміщуються стаття під промовистим заголовком “Обезгажена Україна” дорівнює ціні, за яку це видання готове зрадити ідеали України.

Звичайно, не сприяло перемозі в інформаційному протистоянні розхристаність партійного життя. Українським ЗМІ практично нічого було б коментувати, якщо б вони відмовилися посилати в ефір ту антиукраїнську маячню, що її несли й продовжують нести опозиційні до влади політичні діячі і партії.

Але де були провладні сили, або ж ті, хто вирішив підтримати владу у складний для Батьківщини час? „Народний Союз Наша Україна” обмежився двома-трьома заявами на підтримку Президента Ющенка. До останнього сиділа у підпіллі Соцпартія. А вийшовши з „катакомб”, її лідер Олександр Мороз на усіх каналах озвучував заяву, у якій закликав... до народної дипломатії. Водночас його спів- партієць Микола Рудьковський й сьогодні не може втихомиритися від обурення, що НАК „Нафтогаз України” очолює український націоналіст. Що у такій ситуації мали коментувати ЗМІ?

Пригадати, СПУ, Морозу, Рудьковському як вони укладали договір про „дружбу” із шовіністичною партією „Родіна”, яка сьогодні разом із ЛДПР Жириновського нагнітає антиукраїнську істерію в Росії і Україні?
Що, зрештою, мала робити Україна, щоб виграти, або, принаймні, не програти інформаційну війну? Відповідь лежить на поверхні: робити все те, що робить Росія, але краще, тобто професійніше, а головне – патріотичніше. Сама собою напрошується відповідь на запитання, винесене у заголовок статті. Так, Україна може виграти інформаційну війну з Росією, якщо цього захоче.


Богдан Червак,
директор департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо

Відповіді

  • 2006.01.17 | Саврадим

    Re: Чи може Україна виграти інформаційну війну

    Досить справедливо. Журналюки - невігласи й брехуни взагалі й патріоти з них негодящі.
  • 2006.01.17 | ziggy_freud

    може

    Майдан-ІНФОРМ пише:
    > Насправді ситуація не така однозначна, як видається на перший погляд, й не вписується у формулу „переміг - не переміг”.

    Інформаційна війна є грою з ненульовою сумою. Наслідки залежать від того, якою ціною її виграють.

    1. Припустимо, теоретично, Україна перекриє кисень рос. ЗМІ на своїй території. Хоча практично це зробити неможливо. Або дуже важко, враховуючи ЗМІ з підставними власниками і співвласниками. Для цього ми будемо змушені відмовитись від демократичних засад інформаційної політики.

    Інша справа - сприяння українським ЗМІ. Після війни вони нам теж будуть корисні :-)

    2. Присутність укр. ЗМІ в Росії зараз близька до нуля. Якщо Україна серйозно заморочиться воювати, вона лише збільшиться. І вдарить по путіноїдам. Наприклад, є дуже вдячна тема сепаратизму регіонів РФ. Або - окупованих Московією територій.

    3. Лише частина з того, що росіяни напаскудять нам, піде їм на користь. Мобілізовані на захист совково-імперських ідеалів ЗМІ втратять довіру російської аудиторії. Їх персонал забуде, що таке нормальна інформація і аналітика. На щастя, нам до такого ступеня вишикуваності на підвіконні, як в РФ, ще далеко. Чи - вже далеко ;-)

    Принаймні, є багато позитивних винятків. Як їх не буде, ми самі станемо дрібноросами, а цього путіноїдам і треба.

    > вітчизняні телеканали стали ретрансляторами російських ЗМІ, які в шовіністичному угарі „мочили” Україну. Погодьмося, таке хохляцтво під час війни – недопустиме.

    В дозованому вигляді рос. точка зору має бути присутня. Інакше її почнуть шукати в інших джерелах. Хохляцтво - недопустиме. Об*єктивність, чи хоча б елементи об*єктивності - потрібні.

    > Відповідь лежить на поверхні: робити все те, що робить Росія, але краще, тобто професійніше, а головне – патріотичніше. Сама собою напрошується відповідь на запитання, винесене у заголовок статті. Так, Україна може виграти інформаційну війну з Росією, якщо цього захоче.
    Богдан Червак,
    директор департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо

    Отже, почав п.Червак за здравіє, а закінчив - як зазвичай. Закликом мавпувати північного сусіда ;-\
  • 2006.01.17 | Albes

    Re: Чи може Україна виграти інформаційну війну

    А мне, с моим скромным умишком, показалось, что информационная война велась несколько в ином направлении (с точки зрения меня, как жителя Украины) : в направлении Власть Украины - граждане Украины. Это если обобщать. А если чуть более конкретно : Люди, "кормящиеся" с газа - все остальные граждане Украины.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.17 | ОРИШКА

      Re: А мне, с моим еще более скромным умишком

      кажется, что дело не в недоношенной локальной войне, а в абсолютном отсутствии информационной политики в целом у новой власти. Как бы это цинично ни звучало, на настроение наших соотечественников (включаю и себя) не в последнюю очередь влияет то, что лезет в глаза и уши каждый день. И полный зеро от власти. Да цинизм существования СМИ и состоит в том, что они формируют и переворачивают с ног на голову общественное мнение. Власть этот ресурс не использовала почти ни на йоту, разве что 5-ый в начале года создавал мажорный настрой плюс грамотные подачи "Закрытой зоны", "5-ти копеек" - их смотрели если не все, то почти все. Раздолбайство информационной политики- тема отдельного разговора, но все же уже можно констатировать - тупость current лидеров еще и в том, что абсолютно не воспользовались теми возможностями,к оторые получили пр взошествии на трон. И получилось, как будто они опять в оппозиции, а СМИ их мочат по-прежнему. И не нужно говорить, что они остались в руках плохих буратинок, УТ-1 с охватом на всю страну - прекрасный пример прокаканных(звыняйте) возможностей. Вот, за что боролись, на то и наступаем опять же. В виртуале все такие грамотные и образованные, а вы спросите у радового крымчанина, нежинца, мелитопольца - чего там они знают о достижениях? Ась? А о состоянии с бандитами? Как сегодня УП насисала - что-то вроде медленно, но неуклонно бандиты идут к тюрьмам? В общем, итог - кисакуку. Непродуманность, она и в Африке туда же
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.17 | Albes

        Согласен (-)

    • 2006.01.17 | Сергій.

      Інформаційно-психологічні війни. ОРД.

      Динамічний розвиток технічних та комунікаційних засобів, модернізація ЗМІ та інформаційних технологій при повній відсутності кордонів створює суспільство кероване інформаційним продуктом . Це інформаційне суспільство вживає продукт, що впливає на свідомість і формує поведінку. Неякісний продукт може скалічити обличчя, а може скривити світогляд і свідомість більшої частки населення. Агітація і пропаганда, дезинформація і реклама все це лише частка арсеналу так званої інформаційно-психологічної зброї. Розвиток цього напрямку в військових цілях застосовується з давнини. Проти України ця війна велеться з 1917 року. Про інформаційно-психологічні війни докладніше неа сторінках ОРД. Нажаль, більшисть стратегічних ресурсів України їй не належать. До них відностяться інформаційний простір, радіочастотний ресурс та інш...

      В рамках громадської і правозахисної діяльності в кінці грудня 2004 року і на початку 2005 неодноразово надавалися звернення до РНБО, КМ, Президента ... Пропозиції, викладені від громадського об'єднання "Центр Громадських Стратегічних Ініциатив" стосуються саме чинників, що є складовою національної безпеки України. Тут на сторінках майдану були перелічені питання проїгноровані вище означеним керівництвом. Основою громадського суспільства є громадські об'єднання, тому ми всі повинні вимагати від влади захисту національних інтересів України, а значить і своїх власних. Нагадаю, до них входили

      1.Інформаційний простір та радіочастотний ресурс України.
      2.Відновлювальна та нетрадиційна енергетика в питання енергетичної незалежності регіонів.
      3.Концепція розвитку інноваційної інфраструктури регіонів.

      Але любі друзі, що очолювали на той час КМ, РНБО та інш. не мали навіть поваги відповісти, або відреагувати на ці запити-пропозиції громади. І сьогодні ситуація не змінюється. Висновок робіть самі, шановні майдановці.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.17 | ziggy_freud

        партизани тримаються

        Сергій. пише:
        > Агітація і пропаганда, дезинформація і реклама все це лише частка арсеналу так званої інформаційно-психологічної зброї. Розвиток цього напрямку в військових цілях застосовується з давнини. Проти України ця війна велеться з 1917 року.

        З часів Петра І. Або навіть Івана ІV. Відколи цар Московії має самопроголошений титул "і всєя Русі". Але тільки зараз війну справедливо названо війною.

        "І на чєтвьортий дєнь Зоркій Глаз замєтіл, что в камєрє нє хватаєт одной стєни" (з фольклору вождів-малоросів)

        > Нажаль, більшисть стратегічних ресурсів України їй не належать. До них відностяться інформаційний простір, радіочастотний ресурс та інш...

        Згоден. Належать в кращому разі укр. олігархам, в гіршому - ворожим до України іноземцям. Хоча є іноземці, що просто заробляють гроші на медіа.

        Отже, в інформаційній війні організованим зусиллям відносно великої імперії фактично протистоять партизанські дії. Однак партизани тримаються. На відміну від Кучми-Азарова-Медведчука, в Юща і його людей вистачає глузду хоча б трохи стримувати каральні антипартизанські акції ФСБ.

        > Про інформаційно-психологічні війни докладніше неа сторінках ОРД.

        Де на ці сторінки можна подивитись? І - список авторів в студію.
  • 2006.01.17 | Сергій Кабуд

    шо заважає Ющенку створити громадский телеканал чи навіть кілька

    різних з різними наглядовими радами-єскажімо по областях чи там по тематиці

    в Україні достатньо талановитих людей щоб це все відібрало глядачів в кацапських зобмуваторів
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.17 | ans

      Україньскі зрадники ведуть інформ війну з власним народом

      Українські зрадники ТЛЯ в Раді та підконтрольні їм ЗМІ ведуть інфо войну не проти Росії, а проти власного народу та Президента.
      На жаль, їх зусилля бувають успішними.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.17 | Manul

        Re: Україньскі зрадники ведуть інформ війну з власним народом

        Можна порівняти те, про що пише Червак, з тим, про що на "Майдані" було сказано зразу ж після перемоги Помаранчевої революції, див.:
        http://maidan.org.ua/static/mai/1107088462.html
        І в той час, і зараз, Богдан Червак посідає одну і ту ж посаду: директора Департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо України (голова Іван Чиж).
        Кому ж організовувати спротив інформаційним війнам агресивного сусіди, забезпечувати належну інформаційну політику Української держави, оберігати її інформаційний простір? Читачам "Майдану"? Так вони, крім компутера і модема, іншого нічого не мають, на державній службі не перебувають, державних грошей за оборону українського інформаційного простору не отримують.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.01.17 | ziggy_freud

          читачів Майдану більше, ніж дописувачів

          Manul пише:
          > І в той час, і зараз, Богдан Червак посідає одну і ту ж посаду: директора Департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо України (голова Іван Чиж).

          Краще пізно, ніж ніколи.

          > Читачам "Майдану"? Так вони, крім компутера і модема, іншого нічого не мають, на державній службі не перебувають, державних грошей за оборону українського інформаційного простору не отримують.

          Дехто
          - має
          - перебуває
          - отримує

          І вони мають як мінімум прийняти до відома дещо з написаного.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.01.17 | Manul

            Re: стосовно дописувача Червака

            Червак - прекрасна людина, але має суттєвий ганч: він - мельниківець, а мельниківці здатні тіко на слова, а не дії. Я колись йому казав: "Богдане, були б ви бандерівцем, ціну б вам важко було скласти, а так - мельниківець. Не розкололи б мельниківці ОУН у 1940 році, Україна давно б стала членом НАТО".
            До того ж він вважає письменницю Марію Матіос (бандерівка) такою ж талановитою, як Ольга Кобилянська, я ж доводжу, що Матіос набагато талановитіша за Кобилянську.
        • 2006.01.20 | Ольга

          Re: Україньскі зрадники ведуть інформ війну з власним народом

          Це обов'язки скоріше СБУ та РНБО.
      • 2006.01.17 | пан Roller

        Это зрадник президент Ющенко не ведет войну против Путина

        ans пише:
        > Українські зрадники ТЛЯ в Раді та підконтрольні їм ЗМІ ведуть інфо войну не проти Росії, а проти власного народу та Президента.
        > На жаль, їх зусилля бувають успішними.

        Это зрадник президент Ющенко не ведет войну против Путина, его Бля- окружение рапортует о победах вместо того что бы отстаивать интересы в информационой войне в суде, эфире.

        А Тля на стороне народа, она пихает зрадику ножа в груди. Отстраняет окружение от зрадника.

        Brgds
    • 2006.01.17 | ziggy_freud

      підмосковна "корпоративна культура"

      локальний гламур по 7 грн. з носа. Серед керівництва вона поширена більше, ніж серед творчих кадрів.

      Сергій Кабуд пише:
      > в Україні достатньо талановитих людей щоб це все відібрало глядачів в кацапських зобмуваторів

      Коли під американським наглядом запустили 1+1, це був класний ТБ-канал. Десь пару років протримався.

      Потім в кадри набирають або ідейних малоросів, або просто заробітчан-пофігістів. Які пруться від всього, що походить з меж МКАД (масковськой кальцевой дарогі). А інше просто погано уявляють.
  • 2006.01.17 | rais

    Інформаційно-психологічні війни. ОРД

    Проблеми інформаційної незалежності держави.



    «Той, хто вміє вести війну,

    скоряє чужу армію, не стинаючись;

    бере чужі фортеці, не осаджуючи…»

    Сунь-цзи



    Становлення інформаційного суспільства, світові геополітичні перетворення і загальна глобалізація, криза національних держав і деполітизація глобального світу, маніпуляції з системами знаків, образів, смислів для вирішення тих чи інших політичних та соціальних завдань, можливості прихованого впливу на підсвідомість окремо взятого індивідууму і масштабного маніпулювання суспільною свідомістю ставлять питання щодо з’ясування ролі засобів масової комунікації в сучасному суспільстві, визнання нової форми протистояння і протидій – не-конвенціональних інформаційно-психологічних війн.



    Економічна, політична, інформаційна незалежність відповідає інтересам будь-якої держави. Саме вони обумовлюють свободу й розвиток особистості, суспільства й держави в цілому та забезпечують їх життєздатність. Інтенсивний розвиток новітніх технологій у сфері комунікацій, глобальні інтеграційні процеси, становлення інформаційного суспільства обумовлюють необхідність найприскіпливішої уваги до можливостей впливу на індивідуальну та масову свідомість, ставлять питання щодо інформаційної безпеки, у т.ч. в межах теоретико-практичних засад ведення інформаційно-психологічних операції для досягнення політичних, економічних та інших переваг над супротивником чи як особливої форми війни у геополітичному просторі сучасного світу. Застосування інформаційно-психологічних прийомів задля відстоювання особистих інтересів, збереження власних ресурсів чи здобуття додаткових у протиборстві з протилежною стороною, відомі людству з незапам’ятних часів. Історію людства цілковито можливо розглядати через призму інформаційно-психологічних війн (ІПВ). Показово, що, не дивлячись на об’єктивно існуючі процеси, які можна кваліфікувати відповідним чином, на цей час чітке визначення подібної дефініції відсутнє...

    www.ord.com.ua
  • 2006.01.18 | Пані

    Інформація до роздумів з Харкова

    Врахуйте, що всі опитані журналісти, досі мають "Росію в серці". В Харкові не всі журналісти такі, але більшість - така.

    З сайту http://atn.kharkov.ua/

    Новости АТН провели опрос среди харьковских журналистов, как они оценивают информационную войну. Кто больше нарушал профессиональные стандарты и каковы последствия этого столкновения.

    Газовый конфликт между Украиной и Россией стал очередным поводом в очередной информационной войне. Обе страны, забыв о нормальном диалоге, ринулись в бой каждая со своей правдой. "Мочили", как говорится, друг друга беспощадно, забыв о всяких профессиональных стандартах. Часть харьковских журналистов говорит, что тенденциозная подача была присуща как украинским, так и российским центральным каналам. Другие отмечают: украинские телевизионщики старались все же подойти к материалам более-менее сбалансировано, давая различные точки зрения независимо от политической окраски каналов. Россияне же в основном ограничивались компетентными комментариями своих политиков или чиновников и очень невыгодными, невнятными или формальными - украинских, причем не имевших зачастую отношения к власти.

    Зураб Аласания, директор ОТБ “У меня такое впечатление, что у них всех - одно задание, даже самые из них, то же НТВ, которые держались профессионально, даже там огромное количество оценочных суждений, которые, как мне кажется, заданы изначально. Видел по лицам журналистов, что не хотелось им, но делали и делали очень односторонне.”

    Елена Стронова, гл. редактор газеты "Время" “Знаете, говорят, что факт - это ничто, к сожалению. Интерпретация - всё! И вот когда начались интерпретации, вот здесь и начиналась тенденциозность. По-моему убеждению, она была присуща как одной, так и другой стороне.”

    В телевизионной войне без правил украинские каналы, очевидно, проиграли. Как считает Анастасия Даугуле, со стороны россиян это была спланированная пиар-акция.

    Анастасия Даугуле, шеф-редактор программы "Проспект" “На каналах разных форм собственности и направленности по газовому конфликту была абсолютно единая спланированная линия. Одни и те же синхроны "Газпрома", те же синхроны Витренко, одни и те же выводы, что, естественно, не может не наводить на мысль, что был единый информационный центр, который курировал всю эту политику, которую можно назвать черным пиаром по отношению к "оранжевой" именно Украине.”

    В информационной войне проиграли и россияне, и украинцы. Как показали опросы, промывка мозгов не прошла бесследно - часть российского общества стала относиться к украинцам хуже. И у жителей Украины, которых несколько недель запугивали отрезанием газа, вряд ли прибавятся теплые чувства к соседям. Феномен доверия украинцев российскому телевидению одни объясняют наследием времен Советского Союза, а Сергей Потимков - "русской компонентой украинской души".

    Сергей Потимков, тележурналист “Люди смотрят каналы не потому, что они лучше... Они смотрят, потому что это - Россия! И есть вот Россия в сердце, здесь, и можно быть украинцем и не измерять степень любви к Украине степенью ненависти к России. Поэтому то, что сейчас происходит - происходит в сознании общественном определенная шизофрения.”

    Олег Юхт, ген. директор "Агентства телевидения "Новости" “То, что повлияло на людей очень сильно, я считаю, особенно в России... Когда "воровство", "воровство", "воровство" - это говорят журналисты, это говорят политики российские всех мастей, а у людей, которые все это смотрят, откладывается. Ложки нашлись, как выяснилось. Вчера Президенты пожали друг другу руки, сказали - всё хорошо, мы дружественные страны. Но у людей простых осадок остался!”

    Раны, полученные в этой информационной войне, говорят журналисты, украинцам и россиянам придется залечивать не один год, а может, и десятилетие. Такова цена чьего-то желания просто воспользоваться расколом среди жителей Украины перед очередными выборами, говорит Сергей Потимков.

    Потимков Национальное - это сфера глубоко иррационального. Это не поддается логическим оценкам. Мы играем с очень тонкой стихией, с которой лучше не играть, ее надо уважать, а не играть с ней. А сейчас идет игра на национальных чувствах - и с одной, и с другой стороны.”
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.18 | Манул

      Re: Інформація до роздумів з Харкова

      Пані пише:
      > Врахуйте, що всі опитані журналісти, досі мають "Росію в серці". В Харкові не всі журналісти такі, але більшість - така.
      >
      > З сайту http://atn.kharkov.ua/
      >
      >>
      > Анастасия Даугуле, шеф-редактор программы "Проспект" “На каналах разных форм собственности и направленности по газовому конфликту была абсолютно единая спланированная линия. Одни и те же синхроны "Газпрома", те же синхроны Витренко, одни и те же выводы, что, естественно, не может не наводить на мысль, что был единый информационный центр, который курировал всю эту политику, которую можно назвать черным пиаром по отношению к "оранжевой" именно Украине.”

      А висвітлення ситуації з маяками?
      5-й канал 7 разів транслював коментар МО РФ Сергія Іванова, де він із знущальною посмішкою говорив про "посєлковиє і дєрєвєнскіє суди", в які нібито має намір подати позов Україна. В той же час ніхто із дуже бойових і метких на язик оглядачів каналу не пояснив, що в разі порушення угоди протилежною стороною Україна має право, попередивши Росію, звернутися до Міжнародного суду (а не посєлкового), оскільки угоду було укладено між ДЕРЖАВАМИ, а не господарюючими суб'єктами. А де Гриценко, де його коментар на брутальність Іванова? Ми такі, що не хочемо бути сварливими? Ні, це зрада національних інтересів - і з боку офіційних осіб, які тільки й роблять те, що мямлять, і журналістів, які мочать Україну (в той спосіб, який використовує 5-й канал, хоча б).
  • 2006.01.18 | Пані

    Як завжди я скажу щось непопулярне

    Виграти інформаційну війну в наш час можна тільки, коли кажеш правду. В довготривалій перспективі.

    А в "газовій війні" правда є дуже багатоскладова і високоаналітична. Наші ЗМІ до цього виявилися не готові. І всі спроби звести газову проблему на рівень "для чайників" в свисток і вийшли.

    Майдан-ІНФОРМ пише:

    > Але де були провладні сили, або ж ті, хто вирішив підтримати владу у складний для Батьківщини час? „Народний Союз Наша Україна” обмежився двома-трьома заявами на підтримку Президента Ющенка. До останнього сиділа у підпіллі Соцпартія. А вийшовши з „катакомб”, її лідер Олександр Мороз на усіх каналах озвучував заяву, у якій закликав... до народної дипломатії. Водночас його спів- партієць Микола Рудьковський й сьогодні не може втихомиритися від обурення, що НАК „Нафтогаз України” очолює український націоналіст. Що у такій ситуації мали коментувати ЗМІ?

    ЗМІ замість коментувати заяви політиків могли б спробувати розібратися в проблемі хоча б на такому рівні, на якому це зробили дописувачі Майдану.

    Але для того в ЗМІ явно бракує власних аналітиків.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.01.18 | ziggy_freud

      правильний хід думок (+)

      Пані пише:
      > Виграти інформаційну війну в наш час можна тільки, коли кажеш правду. В довготривалій перспективі.

      ТОМУ ЩО кожна деза перевіряється. А джерело, помічене у розповсюдженні дези, втрачає довіру. Навіть у звичайного користувача, без великих аналітичних здібностей, і без бажання копати дуже глибоко.

      > А в "газовій війні" правда є дуже багатоскладова і високоаналітична. Наші ЗМІ до цього виявилися не готові. І всі спроби звести газову проблему на рівень "для чайників" в свисток і вийшли.

      Російські теж. Хоч і вишикувались на підвіконні о 6.00, і рівно о 6.15 вступили в бій. І дехто отримав від подяку з занесенням від государя-імператора.

      У мене теж складається враження, що методики др.Гебельса трохи застаріли. Ми не будемо оцінювати їх моральність чи етичність. Але за станом на 2006 рік маленькі укр. гебельсенятка нанесуть державній безпеці тільки шкоду. Згадаємо Долганова чи Піховшека.

      Людям стільки тиснуть на емоції, що вони просто почали ігнорувати цей тиск. Якби Корча і Вітренко показали по ТБ 25 років тому, вони б за кілька місяців вже прийшли б до влади. А зараз всі істеричні медіа-клоуни разом може 5% наберуть.

      > ЗМІ замість коментувати заяви політиків могли б спробувати розібратися в проблемі хоча б на такому рівні, на якому це зробили дописувачі Майдану.
      > Але для того в ЗМІ явно бракує власних аналітиків.

      Ваш харківський приклад тому підтвердження. Київський буде не набагато кращим. При тому, що 90% киян мали імперію скоріше в носі, ніж в серці, в підмосковних ЗМІ ситуція складається з точністю до навпаки. І аналітиків дійсно бракує. Бо склався стереотип, що читач, глядач, хто там іще, не доріс до такої дорослої гри, як аналітика. Дехто доріс.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.01.19 | rais

        Правильний хід думок

        Журналісти це лише частка означеної зброї і доречи не головна...
        Газ та маяки, договірні відносини - частка тактичних заходів...
        Дестабілізація політичної ситуації - умови прикриття головної мети.
        ІП Війна проти України почалася не з 1991 року...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.01.19 | Сергій Кабуд

          шо робити кожному?(_)

        • 2006.01.19 | ziggy_freud

          це вже економічна складова холодної війни

          rais пише:
          > Журналісти це лише частка означеної зброї і доречи не головна...

          Значить, на журналістів можна не звертати уваги? Сумніваюсь.

          > Газ та маяки, договірні відносини - частка тактичних заходів...
          > Дестабілізація політичної ситуації - умови прикриття головної мети.

          А хто каже, що приниження України в ЗМІ є метою? Це є засобом.

          > ІП Війна проти України почалася не з 1991 року...

          І спроби аналізувати цю війну теж почались давно. Наприклад, п.Почєпцов, серйозний науковець, радник президента Кучми, ідеолог медіа-проекта "Поплавський" і багатьох інших медіа-проектів. Він написав із десяток книг про інформаційні війни.
          - чи розповідав він хоча б Даніличу на вушко, чого добиваються москалі; не кажучи, щоб відкритим текстом про це написати в своєму Повному Зібранні Творів у ХХ томах?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.01.19 | rais

            Cкладова інформаційно-психологічної війни

            Холодна війна це узагальнена характеристика наслідків ІПВ.
            Щодо журналістів - не звертати уваги на зброю - ніколи такого не казав. Навпаки - вивчення ТТД, знищення, придбання зразків, створення та удосконалених аналогів і т.п. є головним завданням навіть ГРУ. Теж саме ми бачимо по відношенню до журналістів. Тому кожна складова, будь то засоби або концепції, тактика чи об'єкти впливу дуже важлива. Мета одна - залишити підконтрольними всі ресурси України, спираючись на кримінальну еліту нащадків системи комуністичної системи державного терору.
  • 2006.01.19 | Петро.

    Re: Чи може Україна виграти інформаційну війну

    Підкинута чергова погремуха - борг СРСР у мільярд доларів підприємствам України.

    Чом не тема для обговорення?
    Ображені євреї, маяки, газ...


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua