МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Політична фальшивка - зброя приречених на поразку

01/29/2006 | Леонід Шульман
Буває, що при владі стоїть або до влади рветься політична сила, яка не чує під собою твердого ґрунту у вигляді свідомої підтримки народу. Така сила змушена під час політичних баталій, або ж і без них, просто з бажання утримувати ідеологічний контроль над населенням, вдаватися до політичних фальшивок. Запускаються в обіг друковані матеріали, тексти та листівки, а в наш час і відеокліпи, ніби то від імені політичного чи ідеологічного супротивника, в яких цей супротивник доводить читачеві, слухачеві чи глядачеві, що він або вона є абсолютними ідіотами, які бажають будь-що продемонструвати свій ідіотизм широкому загалові.

Згадаємо ідіотські листи ніби від Ющенка перед останніми президентськими перегонами. Проте більшість політичної брехні проти Ющенка не удавала з себе матеріалів коаліції "Сила народу". Тут і Президент Буш верхні на підкові з вигуком "Наша Україна! Україна вже наша!". Тут і Ющенко в есесівських одностроях. Тут і Україна, поділена на три сорти людності. Результат відомий. Поразка антиукраїнських сил на чолі з Януковичем.
На сьогодні головний об’єкт політичних фальшивок – Юлія Тимошенко та БЮТ. Чому? Тому, що тільки ця сила реально загрожує кланово-оліґархічному ладові, який був вибудований за часів Кучми і який реставровано пактом Ющенко-Янукович і призначенням Єханурова головою Уряду. За той час, коли уряд очолювала Тимошенко, кланово-олігархічному ладу було завдано відчутних ударів. Найкрупніші злодії мусили втекти до Росії, де вони швидко отримали російське громадянство. Чекістський режим Путіна своїх захищає... Знаковим кроком до реставрації кланово-олігархічного ладу було створення ради олігархів – неконституційного органу, який забезпечує порозуміння влади і крупного капіталу.

Лють проти п. Тимошенко цілком зрозуміла. Так само зрозуміло, що дефіцит інтелекту та загальної культури має наслідком друк політичних фальшивок, на кшталт запрошення на безкоштовний обід у "Макдоналдсі", на безкоштовний фуршет на з’їзді БЮТ. Коли чорні піарщики запросили всіх до "Макдоналдсів", я вирішив перевірити, чи багато маємо дурнів. Я пішов до "Макдоналдсу" на Залізничному вокзалі. Постояв. Ніхто в моїй присутності по дармову їжу не звернувся. Зрештою я замовив щось і сів за стіл. Прислуховуюсь. Жодного дурня. Гачка ніхто не проковтнув. Ясно, що дурнів виявилося обмаль. Так само було із запрошенням на з’їзд БЮТ.

Зрештою чорні піарщики вистрибнули вище голови. Поширення листівок, де з Юлії Тимошенко зробили рекламну фотомодель фірми "Kotex" – апофеоз тупості та безкультур’я. З одного боку, вони визнали, що зовнішність п. Юлії відповідає вимогам до фотомоделі. З іншого, вдалися до похабщини невисокого ґатунку, навіть не розуміючи наслідків своєї акції. Та частина електорату, яка повірить цій фальшивці, вже давно визначилася. Вони не голосуватимуть за БЮТ і без цих листівок. Для них є багатий вибір партій: "Регіони", Вітренко, "Наша Україна" та ще кілька десятків. Тих же виборців, які зупинили свій вибір саме на БЮТ, злива фальшивок тільки обурить. Але є ще одна ґрупа виборців – майже аполітичні порядні люди, які ще не зробили свій вибір. Цих похабна антиреклама не просто обурить, але й штовхне їх голосувати за БЮТ.

Тут варто згадати про ще одну традицію, успадковану Україною від Російської імперії. Український російськомовний письменник М.Гоголь у "Мертвих душах" писав (вустами одного із своїх героїв) про унтер-офіцерську вдову, яка саме себе висікла. Коли хтось слушно зауважить, що потік брудного піару лише підвищує шанси БЮТ на перемогу, буде запущена, якщо не запущена вже, качка про те, що всі провокації проти БЮТ влаштовує сам п. Тимошенко.

Спростувати таку дурість елементарно просто. Для правоохоронних органів виявити всю історію створення і поширення провокаційних фальшивок – елементарна задача. Коли за радянської влади купка студентів випустила до шевченківського ювілею листівку з віршем Тараса, КДБ миттю знайшов всіх студентів, які її робили. Оголосіть грошову нагороду тим, хто розповсюджував листівки за інформацію про те, де вони її отримали, далі на допитах ті розкажуть, на яких складах зберігалася ця макулатура, далі нитка приведе до друкарні, замовників та авторів. Ручуся, що правоохоронні органи до цих слідчих дій не вдадуться. Саме тому, що слід приведе не туди, куди треба, принаймі не до штабу БЮТ. Якби були бодай найменші шанси довести, що саме БЮТівці – автори антитимошенківських провокацій, то штаб Р.Безсмертного вже розколупав цю "цукерку".

Від сьогодення повернемося до історії. Фабрикація політичних фальшивок – давня традиція. На початку 20-го століття над Російською імперією нависла загроза революції. Царська охранка не винайшла нічого кращого, ніж спробувати переспрямувати народний гнів проти царського режиму на євреїв. Міністри внутрішніх справ Росії Вітте та Щегловітов організовують і фінансують дві чорносотенні антисемітські організації: "Союз русского народа" та "Союз им. Михаила Архангела". Цим організаціям доручається проведення серії єврейських погромів в межах смуги осідлості, тобто тих ґуберній, де дозволялося мешкати євреям (правобережна Україна, Білорусь, Молдова). Погромникам було ґарантовано безкарність. Царська Росія була "правовою" державою. Поліцейські відділки отримали інструкцію: у перебіг погрому не втручатися, після закінчення погрому заарештувати погромників. А далі? У заарештованих питали прізвища й заносили їх до заздалегідь видрукованих бланків з факсимільним царським підписом. Документ, підписаний царем, оголошував помилування погромників "ввиду их крайней темноты и невежества".

Але самих погромів для відвернення революції було замало. Треба було довести громадськості, що революція – єврейська витівка для завдання шкоди вірі, царю і вітчизні, а відтак замість участі у революційних бунтах православні мусять "Бить жидов – спасать Россию!" Російська таємна поліція, яка мала в Парижі свій закордонний центр, створює там французькою мовою документ під назвою "Протоколи сіонських мудреців." Поширюється брехня, ніби ці протоколи купив агент російської таємної поліції в одного з учасників першого Конгресу сіоністів у Базелі у 1897 р. Російською мовою вперше надруковані у петербурзькій газеті "Знамя" у серпні-вересні 1903 р.

Російські антисеміти наводили як доказ справжності протоколів таку думку: " У кожному рядку "Протоколів" проглядає безсоромне самовихваляння, презирство до всього людства, а також необмеженість мораллю у виборі засобів для досягнення своїх цілей, тобто якості, які притаманні самим лише юдеям". Дійсно, читаючи "Протоколи", задаєш собі питання: "Чи могли євреї, здебільшого розумні люди, написати текст про те, що вони є наволоччю, мерзотниками та суцільно аморальною нацією, тобто є такими, якими їх зображають антисеміти. Отже, чи могли євреї створити текст з таким самообріхуванням та самозвинуваченням?" Звичайно, відповідь на це питання неґативна. Не могли євреї написати про себе таке: "Наш пароль – сила і лицемірство... Насильство має бути принципом, а хитрість та лицемірство – правилом... Це – єдиний засіб вибороти цілі добра. Тому ми не повинні зупинятися перед підкупом, ошуканством та зрадою, коли вони мають слугувати досягненню нашої мети. В політиці треба вміти брати чужу власність без вагань, якщо нею здобудемо покору й владу..."

Зафіксуємо у пам’яті цей момент. Алогічність, самозвинувачення та самообріхування – перші ознаки політичної фальшивки. Тоталітарні режими чинили чимало злочинів, але вони суворо дотримувалися правила – не залишати після себе документальних доказів своєї злочинності. У документах гітлерівської Німеччини немає згадки про знищення євреїв у газових камерах та печах концтаборів. Там йдеться лише про санітарну обробку в’язнів та спалення тіл померлих від епідемічних хвороб.

Після видання в Петербурзі цієї фальшивки сталася поразка Росії в російсько-японській війні. Імперська пропаганда спробувала покласти провину за цю поразку так само на євреїв, мовляв всі вони були японськими шпигунами. Але ані погроми, ані політична фальшивка не врятували Росію від революцій. А "Протоколи" взяв на озброєння Третій райх. Українською мовою їх видала на початку незалежності друкарня в Лаврі (Київська мітрополія Московського патріархату), на поганому папері та низькоякісно. Це видання продавали київські антисеміти на Майдані Незалежності. Тепер кияни можуть придбати вискоякісне видання цієї фальшивки, зроблене Міжреґіональною академією управління персоналом – головним виробником антисемітської літератури в Україні.

Фальшивість "Протоколів" довів сучасник подій В.Л.Бурцев у книзі "Протоколы сионских мудрецов. Доказаный подлог. (Рачковский [російській аґент у Парижі – Л.Ш.] сфабриковал Протоколы сионских мудрецов, а Гитлер придал им мировую известность), Париж, 1938. Є також дослідження київського історика В.Скуратівського про авторство цієї фальшивки.

Розповім про ще одну, дуже маловідому політичну фальшивку. Горбачовські часи. Буяє конфлікт між Азербайджаном та Вірменією за Нагірний Карабах. Як відомо, Нагірно Карабахська Автономна область, населена переважно вірменами, була в перші радянські роки включена Сталіним до складу Азербайджанської РСР. Азербайджанці вважають цю територію своєю, оскільки там колись правив азербайджанський хан. Вірмени десятиліттями були невдоволені своїм статусом. Наприклад, діти-вірмени мали право вчитися вірменською (тобто рідною) мовою лише в 1-4 класах, далі вони мусили вчитися або російською, або азербайджанською мовою. Так було у всіх автономних областях: або мова союзної республіки, або російська.
Це автоматично стояло на заваді отримання вірменською карабахською молоддю вищої освіти. До азербайджанських університетів вірменів не приймали через багатовікову неприязнь до них з боку азербайджанців, а поїхати вчитися до Єревану вірменин у принципі міг, але його чотирикласне знання вірменської мови не давало йому змоги скласти вступний іспит вірменською мовою з математики, фізики та інших дисциплін. Вірменські сім’ї долали цю перешкоду, відправляючи дітей після четвертого класу до родичів у Вірменії вчитися у вірменській школі. Отже горбачовська перебудова дозволила обласній раді Нагорного Карабаху звернутися до офіційних органів СРСР з проханням передати НКАО до складу Вірменської РСР. На це азербайджанці відповіли акцією залякування – сумгаїтською різаниною. Після цього вірмени з усього Азербайджану почали тікати до Карабаху і Вірменії, а звідти вірмени вигнали всіх азербайджанців.

Саме в цей час мої азербайджанські колеґи показали мені друкований на машинці текст ніби то телевізійного виступу Глави вірменської христіанської церква католікоса Вазгена І до вірменів. Почитавши текст, я побачив – політична фальшивка. В уста нині покійного Вазгена І, культурної і нормальної людини, були вкладені кровожерні заклики, автором яких Вазген І не міг бути принципово. До речі заклики були здебільшого дурні. На жаль я не маю текста, але пам’ятаю, що в цій "промові" вірмени, що мешкають в Росії закликалися працювати над захопленням Москви. У буквальному, а не переносному значенні. Для цього рекомендувалося вірменам аґітувати москалів за виїзд з Москви, пропонувати їм продавати свої квартири. І все заради того, щоб зробити Москву вірменським містом. Звичайно, маячня. Наслідок хибної політики , елементом якої була ця фальшивка – поразка Азербайджану. Підбурити такою фальшивкою Росію до війни проти Вірменії не вдалося.

Третій приклад політичної фальшивки – витвір радянської держбезпеки. Я маю на увазі так звану "Директиву Даллеса". Згадав про неї з двох причин. По-перше, до моєї поштової скриньки реґулярно вкидають комуністичну газету "Киевский вестник". У №8 за 1 січня 2005 р. там знов процитовано цю комуністичну фальшивку. По-друге, змістовна критика і викриття цієї фальшивки дана А.Стреляним у передачі російської "Свободи". Текст можна прочитати на сайті URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1138381587.html
Не буду повторювати арґументацію Анатолія Стреляного. Лише зауважу, що у наявності основна діагностична ознака політичної фальшивки. З її тексту випливає, що автор – повний ідіот та дебіл. Нормальна людина, надто керівник ЦРУ США не міг написати таке: "...ми будемо непомітно, але активно й постійно сприяти самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності. Чесність та порядність будуть висміюватися й стануть нікому не потрібними... Хамство, брехня і омана, пияцтво і наркоманія..., зрадництво, націоналізм і ворожнеча народів, насамперед ворожнечу і ненависть щодо російського народу, – все це ми будемо спритно й непомітно культивувати... Ми зробимо з молоді пошляків і циніків, шпигунів і космополітів."

Який висновок напрошується? А такий, що ця наволоч в ЦРУ таємно виготовила машину часу й закинула свою американську аґентуру впливу у далеке минуле Московії–Росії. Бо самодурство й хабарництво чиновників, хамство, брехня, алкоголізм та зрадництво супроводжують всю історію Росії. Так само, як і ворожнеча народів з особливою ненавистю до російського народу. Тепер ми знаємо, хто підбурив імама Шаміля до опору народів Кавказу Російським загарбникам. Звісно, заслані з майбутнього агенти ЦРУ. Пошляки й циніки, а також шпигуни й космополіти так само виникли зовсім не в часи Даллеса, а існували завжди.

Ця політична фальшивка мала на меті згуртувати народи СРСР до опору "міжнародному імперіалізму" на чолі із США, посіяти в народі ненависть до західної демократії водночас із беззастережною любов’ю до комуністичної ідеології. Нічого не вийшло. Репнув СРСР, а комуністи посіли місце політичних марґіналів. Отже політичні фальшивки – зброя приречених на поразку.

Стаття надійшла на пошту Майдану Date: Sun, January 29, 2006 1:16 am


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua