МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Чи варто сьорбати дьоготь великими діжками

02/02/2006 | Сергій Грабовський
Тарас Возняк – постать знакова. Якщо до когось із вітчизняних інтелектуалів і пасує давній виборчий слоган "Спокійна сила", так це до нього. Ні, звичайно, він може обурюватися, може у приватній розмові сказати все, що думає про того чи іншого діяча, але коли доходить справа до публічної сфери, то Возняк виважує кожне слово. Навіть тоді, коли йдеться про інтелектуальну провокацію.

Адже направду чомусь виходить так, що ословлене Тарасом нерідко стає панівним дискурсом українських інтелектуалів і навіть деяких політиків. Тому, якщо у статті "Про три політичні бочки з дьогтем" Тарас Возняк доходить до пропозиції проголосувати проти всіх, політикам ущент розколотого "помаранчевого табору" слід бодай почухати собі чуприни (у кого вони є) і всі інші частини тіла, які тільки підвернуться під руку.

Бо ж Тарас, як завжди, одним із перших наважився вголос заговорити про те, що останні тижні нав‘язливо крутиться й вертиться у мізках сотень тисяч, якщо не мільйонів, люду з вищою освітою. А якщо слово стане ділом, то не тільки проФФесори, а і й кандидати наук Ющенко, Тимошенко, Томенко, Порошенко і т.д. можуть залишитися без підтримки інтелігенції – підтримки, завдяки якій "помаранчеві" здобули владу.

Тарас Возняк має дуже серйозні аргументи, якими він обґрунтовує свій висновок про знахабнілих (чи просто дурних) політичних лідерів з наче демократичного табору, котрі ґвалтують електорат, намагаючись "втулювати тухлий і підозрілий товар" у вигляді енних номерів партійних списків, осіб, яким не місце у парламенті. Але, як на мене, Тарас усе ж передає куті меду. І ось чому.

Так, теперішня виборча система із партійними списками, місця в котрих закріплені намертво за тими чи іншими персонами, недолуга.

Так, ці місця продаються і купуються або розподіляються згідно з примхами лідерів.

Так, ідеологією у Партії регіонів, "Нашій Україні" та БЮТ і не пахне.

І взагалі – нам накидають російський варіант 10-річної давнини на штиб "голосуй, а то програєш". Але ж треба дивитися на речі тверезо: хіба могли бути іншими перші вибори на багатопартійній основі в країні, де ствердився кланово-олігархічний лад, ледь захитаний незавершеною Помаранчевою революцією?

Поза тим, хто саме персонально очолює найвпливовіші політичні сили? І поза неготовністю значної частини виборців орієнтуватися на програми та команди, а не на демагогічні заяви та вождів?

За всіх своїх вад, пропорційна система унеможливлює ситуацію, яка виникла 2002 року; тоді з 99 щойно обраних "мажорів", які під час виборчої кампанії називали себе "незалежними кандидатами", тобто рівновіддалені від тодішньої влади й опозиції, 98 пішло у фракції "Єдиної України" та СДПУ(О).

Добре, припустимо, до якогось політичного берега таки треба пристати. Але ж співвідношення 98:1 на користь "партії влади" засвідчує, крім усього іншого, що виборця свідомо дурили. Тепер бодай такої дуристики не буде. Тепер, яка не буде, а в парламенті сидітиме команда, і не вигулькуватимуть, як Пилип з конопель, все нові і нові фракції, за які електорат не голосував і голосувати ніколи б не став.

Що ж стосується включення до списків "помаранчевих" партій десятків осіб, яким місце чи то за ґратами, чи то на бензоколонці, це, як на мене, спрацював "синдром Шури Балаганова".

Пам‘ятаєте? Одержавши від "великого комбінатора" 50 тисяч рублів, він не втримався, і автоматично витягнув з кишені якоїсь тітоньки гаманець з копійками. На чому і погорів.

От так і Юлія Тимошенко включила до списку Хмельницького та Фельдмана. Без них та їхніх грошей БЮТ узяв би на виборах відчутно більше голосів, але хіба наші політики вміють нормально мислити? Хіба вони чують голоси інтелектуалів, котрі безплатно дають їм не найгірші поради?

Взагалі-то, існують непогані ліки проти бізнесюків у списках, які змусять цю публіку саму полишити ці списки, або й здобуті ними парламентські місця. Це дуже прості ліки: виконання однієї-єдиної статті Конституції, а саме 84-ї, де сказано, що "голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто".

Як цього домогтися? Не знаю. Може, слід вимагати від лідерів виборчих блоків і партії публічної клятви, що у новому парламенті їхня фракція завжди дотримуватиметься Основного Закону.

Може, щодня під час сесій публікувати списки чергових порушників Конституції та їхні фото в "нормальних" Інтернет-виданнях. Може, варто знайти ще якусь форму морального терору (так! саме терору!) проти ґвалтівників Конституції та лідерів парламенту і фракцій, якщо ті прикриватимуть ці порушення. Але як особи, котрі передають колегам свої картки для голосування, так і штатні "кнопкодави" – це, взагалі-то, вороги українського народу, бо вони свідомо порушують Основний Закон.

Ставитися до них слід відповідно. Так, щоб змусити Верховну Раду припинити практику голосування "за себе і за того хлопця". А у разі, якщо така практика зійде на пси, то піде з парламенту і 90% тих, кого Тарас Возняк не хоче бачити у партійних списках, і одна з головних проблем цих парламентських виборів виявиться розв‘язаною.

Тепер щодо "трьох діжок з медом/дьогтем". Хто змушує голосувати саме за "грандів" української політики, Тарасе? Хіба ж немає партій та блоків, де дьоготь зведений до мінімуму, де наявна більш-менш чітка ідеологія, де виборця не приваблюють ґендерним прикриттям брудних бізнес-оборудок?

Отож звернемося до менших "діжок". Для симпатиків лівоцентризму є Соцпартія, віднедавна "нотаріально засвідчена" Соціалістичним Інтернаціоналом; хоч, як на мене, у її програмі вистачає еклектики, але коли це українські ліві були без еклектики?

Для націонал-лібералів – блок ПРП-Пора; тут лібералізм присутній не так у вигляді економічної програми, як у настроях і поведінці самих членів виборчого списку, і Віталій Кличко тут якраз на місці.

Блок Костенка-Плюща – класична націонал-демократія з усіма її вадами, тож для всіх політичних мазохістів, готових ще раз наступити на нацдемівські граблі, він виглядає ідеальним об‘єктом для голосування.

"Свобода" Тягнибока теж має ідеологію, і це зовсім не фашизм (останній-бо завжди виступає різновидом тоталітарного соціалізму), а взірцевий правий радикалізм.

І навіть у "Віча" є така-сяка ідеологія "креольський" лібералізм, на відміну від українського у ПРП-Пори.

Чи візьміть блок Сироти-Олійника: "Хай мовчать Америки й Росії", націонал-ізоляціонізм, "третій шлях"; щоправда, той веде у "третій світ", але ж комусь і такого хочеться.

І, нарешті, прогресивні соціалісти на чолі з Вітренко – це справжній ленінізм у сенсі абсолютної відмови від якихось моральних засад у політиці та вмілому спекулюванні на інстинктах люмпенів.

Вибір – хоч залийся! На всі смаки! Тільки слід відійти від ідеологеми про "провідні сили української політики" і звернутися до тих, хто більш нормальний, більш відповідає критеріям парламентських партій.

І взагалі: Тарасе, невже русифікація так глибоко зачепила Галичину, що там теж прагнуть ідеальних виборчих списків?

Досі я думав, що тільки російській традиційно "чорно-білій" культурі притаманний суїцидальний потяг до неймовірної земної досконалості, коли прагнення абсолютної свободи має наслідком абсолютну неволю...

А стосовно виборів органів місцевого самоврядування, то проблема не в голосуванні за списками у сільські ради; проблема в тому, навіщо взагалі у селі, малому селищі чи містечку рада. Як на мене, мусить бути мерія, себто голова і кілька радників, і проблеми нема.

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"

Відповіді

  • 2006.02.04 | Юрій

    Re: Чи варто сьорбати дьоготь великими діжками

    У нас, в Трускавці,в урядовому санаторії"Кришталевий палац"відпочивала група українських демократичних депутатів з якими зустрілись,ми, трускавецкі депутати.Це був рік 1994,здається.На моє питання.чому депутати ВРУ голосують один за одного і як би це виглядало,як би ми ,депутати міської ради голосували один за другого двома руками,або, якщо за чотирьох,то руками І ногами,один з них мені відповів:"Не грай з тата вар"ята.Ми маємо дуже багато справ і часом не можемо бути присутніми на засіданнях ВР."
    А питання вирішується дуже просто:коли депутат виходить з залу засідань він здає свою картку для голосування,а коли заходить до зали,то одержує її для голосування.І не потрібно нічого нового придумувати,щоб вони,депутати давали якісь обіцянки і т.д.Але більшість з них є непорядними людьми,які роздають перед виборами обіцянки,брешуть людям,що будуть за них піклуватися,а потім в парламенті зраджують виборців,без їхньої згоди переходять з демократичної фракції,наприклад,до олігархічної.Вони вважають,що порушувати Закон це їхнє право.На мою думку потрібно нам ,громадянам України,звернутися до суду за фактом голосування один за другого.І подати з тисячу заяв, нехай оправдовуються в суді за порушення закону України.Можна на сайті майдану розмістити форму заяаи до суду.
  • 2006.02.04 | ziggy_freud

    дуже грамотно. Особливо оце

    Сергій Грабовський пише:
    > За всіх своїх вад, пропорційна система унеможливлює ситуацію, яка виникла 2002 року; тоді з 99 щойно обраних "мажорів", які під час виборчої кампанії називали себе "незалежними кандидатами", тобто рівновіддалені від тодішньої влади й опозиції, 98 пішло у фракції "Єдиної України" та СДПУ(О).

    > Тепер щодо "трьох діжок з медом/дьогтем". Хто змушує голосувати саме за "грандів" української політики, Тарасе? ...Отож звернемося до менших "діжок".

    Аналіз менших "діжок" від п.Грабовського можна порадити читати на ніч тим партійним функціонерам, які досі визначаються з ідеологією. Чи то вони націонал-демократи різних національностей, чи пролетарські інтернаціоналісти на "мерсах" і "бехах", чи то ліберали, які бажають загрести під себе весь вільний ринок ;-)

    > А стосовно виборів органів місцевого самоврядування, то проблема не в голосуванні за списками у сільські ради; проблема в тому, навіщо взагалі у селі, малому селищі чи містечку рада. Як на мене, мусить бути мерія, себто голова і кілька радників, і проблеми нема.

    Еге-ж. Порівняти сільський район з населенням 10 000, і район промзони чи міста з населенням 200 000. Як послухати п.Возняка, то селянину в партію вступати взагалі не можна. Бо він весь із себе забитий і відсталий.
  • 2006.02.04 | Карт

    Re: Чи варто сьорбати дьоготь великими діжками

    Пан Грабовський стверджує, що "ідеологією у НУ, ПР та БЮТ не пахне".
    Свідомо каже неправду, бо ж він знає, що перші двое сповідують "ліберальну ідеологію", що в українських реаліях означає "контрольований дерибан", а БЮТ сповідує солідарницьку ідеологію, яка грунтується на відділенні влади від бізнесу і ставить за мету створення партнерських відносин між державою і суспільством.
    Також помиляється пан Грабовський з відсутністю підтримки БЮТ серед інтелігенції, прнаймні, серед моїх знайомих більшість розуміє, що слід голосувати за БЮТ. А про багатих в списках Тимошенко не раз вже роз'яснювала, що не вони визначають політику БЮТ, більше того, вони працюють на БЮТ. Особисто у мене нема підстав у цьому сумніватися.
    Якась вона ніяка ця інтелігенція, яку репрезентує п.Грабовський, не допомогає людям зорієнтуватися у політичних хащах. Все жаліється і вболіває.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.02.04 | ziggy_freud

      Re: відділення влади від бізнесу

      Карт пише:
      > Пан Грабовський стверджує, що "ідеологією у НУ, ПР та БЮТ не пахне".
      > Свідомо каже неправду, бо ж він знає, що перші двое сповідують "ліберальну ідеологію",

      Які з націонал-демократів ліберали? Ідеологічно НУ - це майже Рух. Тих часів, коли він був тільки один.

      А з рЫгіоналів - тим більш. ПР підтримують лише одну ФПГ, і майже всі топ-манагери увійшли в список. Від просто кучмістів вони відрізняються тим, що кучмісти враховували інтереси різних ПФГ.

      > а БЮТ сповідує солідарницьку ідеологію, яка грунтується на відділенні влади від бізнесу і ставить за мету створення партнерських відносин між державою і суспільством.

      Яким чином БЮТ це здійснює на практиці? Партійцю можна займатись бізнесом, тільки переписавши активи на родичів? Замість підтримувати кумів, саджати їх в холодну на весь період повноважень?

      > А про багатих в списках Тимошенко не раз вже роз'яснювала, що не вони визначають політику БЮТ, більше того, вони працюють на БЮТ. Особисто у мене нема підстав у цьому сумніватися.

      А у мене - є. Будь ласка, докладніше, чому Ви так вважаєте. А також - хто визначає політику БЮТ. Адже хтось її має визначати.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.02.06 | Сергій Кабуд

        відділення влади від бізнесу в Україні неможливе

        воно і в США практично не існує, але хоч якось контролюється і може бути спостережено за ним більш-менш відкрито

        Проблема канєшно в грошах, на які ведеться кампанія в самому широкому сенсі слова 'компанія', топто будь які витратри з метою досягти влади.

        Шоб повністю відділити великі гроші від політпроцесу,
        потрібно поперше:

        прозора банківска система, де можна буде простежити всі донарскі виплати в політику.

        за умов передачі купюр іноземної держави($$) чамойданами ніколи бізьнєс не буде відокремленим. НІКОЛИ.

        по-друге-
        закони які жорстко і у всьому обсязі будуть в деталях регулювати суми донарства в політкомпанії.

        В сша це здаєця 2 тисячі від приватної особи, але дуже розмито і фігово для корпорації. Це- головне джерело корупції і відчуждення влади від простих громадян до міліардерів.


        Так шо Україні це не світить на нашоми життьвому відрізку ніколи
  • 2006.02.05 | леонід

    Не варто сьорбати дьоготь великими діжками

    Сергій Грабовський пише:


    > Так, ідеологією у Партії регіонів, "Нашій Україні" та БЮТ і не пахне.
    Дозволю собі не погодитися з паном Грабовським. Якраз Партія регіонів та Блок "Наша Україна" є сповідниками лібералізму. Себто тієї ідеології, яка ставить право володіння незаконно надбаним майном (приватна власність священа й недоторкана) як право та інтерес окремого громадянина вище за будь-які спроби державного контролю (втручання в особисті справи) та державного посередництва (обмеження економічної свободи). Лібералізм за своєю суттю є позанаціональним, себто космополітичним. Ніяка демагогія, прапорці на кшталт "думай по-українськи" чи "дайош общепрінятий язик" не міняють суті. Залучення швейцарського посередника до постачання газу в Україні, ІСД в польській металургії, виведення прибутків з України через транснаціональні структури є проявом такої прихильності до лібералізму (глобалізму), хай в досить некрасивому, вимушеному, але схваленому верхівкою НУ вигляді. Не буду вдаваьтися до грунтовного аналізу, а спрощено це звучить як ідеологія "олігархів". До сповідників трішки цивілізованого неолібералізму варто зарахувати й ПРП.
    А от БЮТ, принаймні вустами своєї лідерки неодноразово заявляв про прихильність до солідаризму. Звичайно ж соціального. Однак, декларуючи необхідність пропорційного доступу до влади всіх суспільних верств, лідерка БЮТ чомусь не забезпечила такого представництва в своєму виборчому списку до верховної ради. Про солідаризм говорить і блок Сироти-Олійника і ГП "Пора", яка очевидно й створена як клон солідаризму. Стиснута форма солідаризму - "Третій шлях". Спрощено це звучить як "посерединці між соціалізмом і лібералізмом". Я все чекаю, коли ЮВТ порівняє себе з Пероном, а Україну з Аргентиною, звичайно ж на користь нашого соціального солідаризму.
    Тому я вважаю, що наші провідні політологи зумисне (не можу я повірити в їхню некомпетентність) уникають називати речі своїми іменами - лібералізм - лібералізмом, а солідаризм - солідаризмом.
    Натомість зводять опінію на сценарний шлях - конфлікт є приватним, ідеологією не пахне, але вибирати треба саме з цих трьох.
    Якщо Грабовський напише, що НУ - за глобалізм, а БЮТ - це пероністи чи синдикалісти, то він усуне суттєву похибку своєї статті.
    Бо його оцінка ідеологічних політичних сил так званого другого ряду є доволі об'єктивною. Можливо варто вже позбуватися терміну "націонал-демократи", а на европейський штиб порівнювати їх з народними партіями.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua