МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Ілюізії

02/08/2006 | Олександр Северин
Учора ми програли суд. Не з тріском, відбивши перед тим кілька спроб відповідачів (представників Президента і Верховної Ради України взагалі добитися від суддівської трійки закриття справи), але менше з тим програли.

Рішення Верховної Ради України щодо Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не було визнано протиправним, рівно як і дотичні бездіяльність та дія Президента (гаранта Конституції) – ненакладання вето на той Закон і його підписання. Відтак, свавільно запроваджена нашим "квазіпарламентом" ( http://maidanua.org/static/mai/1128418797.html ) недоторканність "місцевих" депутатів, котра прямо суперечить Конституції України, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадянські та політичні права і принаймні чотирьом рішенням Конституційного суду України (№7-ЗП від 23.12.97, №1-рп/98 від 26.02.98, №9-рп/2000 від 12.07.00, №5-зп від 30.10.97), встояла. Поки що.

За свою правничу практику я і вигравав і програвав (нема де правди подіти, та і нема сенсу замовчувати, бо за постсовєцьких умов наближений до 100% судовий результат нерідко свідчить радше про вправність у, скажімо так, мистецтві посередництва, ніж про власне професійні якости) достатньо справ, аби ставитися до цього спокійно, по-філософськи. Суд має право зі мною (позивачем чи то відповідачем) не погодитися, я маю право не погодитися з судом і оскаржити рішення. Нормально. Життя триває. Світопобудову не порушено. Тим більш ми не мали ілюзій щодо юридичного бліц-крігу, враховуючи і відсутність прецедентів, і ту обставину, хто саме є відповідачами (за інсайдерською інформацією з Міністерства юстиції, дотепер було лише два випадки, коли Президенти України програли у суді, причому обидва рази щасливим, прости Господи, правдошукачем-позивачем був, напевно за рідкісним збігом обставин, Святослав Піскун).

Симптоматично-сумним є інше. Попри регулярне інформування про перебіг процесу в інтернеті, оприлюднення інформації на пресових конференціях і персональні звернення до знайомих журналістів, відомих назагал своєю принциповістю і професійністю, кількість їх, безстрашних бійців пера, камери і мікрофона, котрі прийшли на судові засідання – нуль. Нуль цілих дуля десятих журналіста. Дякую, колеги. Варіянтів пояснення такої поведінки є два і обидва не додають оптимізму. Перший – медійникам, перепрошую, рішуче пофіг сама проблема брутального, виглядає - навіть з певним збоченським самозадоволенням, порушення законодавцями Основного Закону і принципу рівности громадян. Другий – вони відпочатку жодним чином не вірили у можливости двох відчайдушних (чи то навіжених) громадян перемогти у правовій борні Її Скурву Величність Владу. Тому що не вірили. Тому що мають підстави. Тому що мають досвід. Емпірика ордінаріс.

І інше. Напевно кожен чув, надто у передвиборчий час, котрий дражнить і збуджує чутливі депутатські рецептори шурхотінням агітпропівських матеріялів, бюлетенів, мрією про продовження на найближчі роки милого вуху скрипіння насджених крісел і, відтак, іншого шурхотіння у натруджених кнопконатисканням руцях – напевно кожен чув як від окремих дуже народних обранців так і від великих і малих депутатських хорів пісні про шкідливість недоторканности. Величні ораторії про необхідність її скасування. Самозвеличувальні оди на тему власної героїчної (і юридично нікчемної) "відмови від недоторканности". Що змусило їх натиснути на кнопки при голосуванні вар'ятського закону від 08.09.05? Що утримує їх від внесення відповідного подання до Конституційного Суду? Що не дозовляє їм завалити суди власними позовами, аналогічними (або ж набагато професійнішими, бо ж Законодавці, однак) нашому? Що завадило їм вимагати від правоохоронних органів при вирішенні питання про притягнення "місцевих" братів менших по депутатству керуватися Конституцією, а не недолугому закону, що Конституції прямо суперечить ( http://maidanua.org/static/mai/1129968005.html )? Що перешкодило, врешті, бодай одному обранцеві, чи то політикові, конче занепокоєному на словах "недоторканною" проблемою, просто прийти до судової зали? Можливо, хоча і навряд чи – для кожного є і окрема відповідь. Але є і загальне – політична попсовість, наскрізно попсова політичність. Якщо політика - це вміння домовлятися з зацікавленими особами, з місцевими депутатами, зі сполоханими кримінальниками, що прагнуть імунітету, якщо політика – це захоплююча гра, хобі, стиль життя або ж джерело доходу, а не щоденна відповідальність, то, можливо, вони нас не за тих приймають? Як позаминулого року нас недооцінили громадяни Кучма з Януковичем? Можливо, нам просто Пора (с), Варто (с) і Треба (с) навчитися бути принциповими перед собою, суспільством і державою, у кожному (кожному!) випадку правопорушення з боку держави, посадовців, політиків власноруч роблячи все можливе для притягнення їх до відповідальности? Позбутися ілюзій, що хтось може щось змінити замість нас. І тоді і тільки тоді держава і політики, своєю чергою втратять свої ілюзії стосовно нас, базовані на відчутті себе всевладною "елітою" (перепрошую панство за нецензурне слово), а нас, відповідно....не елітою.

Я страшенно вдячний двом юним революційним дівчатам – Каті і Наді, котрі у двадцятип'ятиградсний мороз прийшли до Печерського суду підтримати нас. І я, майже contra spem spero, доведу цей клятий процес до кінця, в якій би інстанції, українській чи європейській, той кінець не віднайшовся, хоча б для того, щоби підтримати їхню віру в те, що правду можна відстояти – як на Майдані, так і перед тьотею Фемідою.

Рано радієте, недоторканні...

Відповіді

  • 2006.02.08 | ВІКТОР

    Re: Ілюізії

    Хай Вам Бог допомагає. Я вірю що ви виграєте цю справу в суді. Читав історію про газету День яка виграла справу у Європейському суді аж після 5 років поневіряння по наших "справедливих" судах. ВІКТОР Sacramento, CA
  • 2006.02.08 | damoradan

    Re: Ілюізії

    Олександр Северин пише:
    Можливо, нам просто Пора (с), Варто (с) і Треба (с) навчитися бути принциповими перед собою, суспільством і державою, у кожному (кожному!) випадку правопорушення з боку держави, посадовців, політиків власноруч роблячи все можливе для притягнення їх до відповідальности? Позбутися ілюзій, що хтось може щось змінити замість нас. І тоді і тільки тоді держава і політики, своєю чергою втратять свої ілюзії стосовно нас, базовані на відчутті себе всевладною "елітою" (перепрошую панство за нецензурне слово), а нас, відповідно....не елітою.
  • 2006.02.08 | Гюльчатай

    Так держать!(-)

  • 2006.02.08 | Сахаров

    Re: Ілюізії

    Гарна справа. Необхідно добити до кінця. Але хочу зауважити що посилання у суді на так звану "Загальну декларацію прав людини" (нема такого документу, є Всесвітня декларація людських прав - Universal Declaration of Human Rights) не є коректним, бо Декларація не має під собою жодних виконавчих механізмів і є тим чим є - власне лише декларацією, тобто виявленням доброї волі, з яким можна погоджуватися чи не погоджуватися, не більше.
  • 2006.02.09 | Юрій Шеляженко

    Дівчата справді молодці. А так шось Майдан розбігся хто куди (-)

  • 2006.02.09 | Albes

    Re: Ілюізії

    Уважаемые Александр и Андрей !

    Суд проиграли не вы. Суд проиграла Украина и ее народ. Суд проиграл Президент, Минюст и Верховная Рада.
    Вы показали всем, что Граждане не хотят и не будут мириться с беспределом власти. А власть (в лице всех трех своих ветвей) показала, что какой она была, такой и осталась.
    Да, таких как вы, - единицы. Но таких никогда и не было много. Именно такие, как вы, создают Государство и внедряют Правосудие, препятствую попыткам создать кодлу и внедрить разборки по понятиям.
    Я полностью солидарен и поддерживаю все мысли, высказанные в Вашем, Александр, постинге. Я даже склонен считать, что Ваши высказывания должны лечь в основу кодекса порядочного юриста и гражданина.

    А насчет "проиграли"...
    Так я вчера (08.02.2006) "проиграл" в Апелляционном суде Одесской области жалобу на возврат Киевским райсудом г. Одессы иска по "политреформе" по мотивам "неподсудности" иска Киевскому райсуду, а подсудности Печерскому райсуду. И это несмотря на то, что я даже представил суду письмо Печерского суда о том, что аналогичный иск, поданный в Печерский суд, направлена Печерским судом в Киевский райсуд Одессы ПО ПОДСУДНОСТИ для рассмотрения уже открытого ДЕЛА по существу.
    А до этого "проиграл" в Печерском суде и Апелляционном суде г. Киева вопрос подсудности ТАКОГО ЖЕ обжалования действий и решения Президента, ВР и КИ.
    Ну и что ?
    А ничего. Идем дальше, напевая про себя "Надо только выучиться ждать, надо быть спокойным и упрямым, чтоб порой от жизни получать радости скупые телеграммы".

    Удачи вам, ребята.

    P.s.: А, вообще-то, юристам с Майдана давно пора объединяться для работы над общественно-важными делами. Не все же должно быть завязано на личной корысти. Хотя, наверное, у кого как (к вам, Александр и Андрей, последнее, не относится).
  • 2006.02.09 | Albes

    Для Александра Северина

    Александр,
    а Вы с Андреем запрашивали документы о том, кто и как был наказан за ненадлежащее исполнение своих обязанностей в администрации (или как она в тот момент называлась) Президента в части контроля и информирования Президента об этом законе ? Если нет, то это тоже можно использовать (т.к. есть у меня подозреньице, что, как минимум, никто не был наказан).
  • 2006.02.09 | Андрій І

    Недоторканність - тема наступної революції

    Якщо так і далі буде, то недоторканість - не тільки 200,000+ шановних депута тів місцевих рад, а й народних депутатів - і судей - стане темою наступних кардинальних змін в українській політиці. Якщо кандидати не дозріли до такого розуміння цього року, то у 2009 хтось таки повністю підніме цю тему, аж до остаточного вирішення цієї ганебної проблеми.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua