МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Для тих, хто відзначатиме 23-е лютого

02/23/2006 | Майдан-ІНФОРМ
Якщо Ви якимось чином плануєте відзначати сьогоднішній день, то мабуть Вам було б також цікаво познайомитися з історією його походження. Читайте матеріал, який з"явився кілька днів тому в розділі Статті: Вадим Джувага: Міф про 23 лютого

Ось кілька характерних цитат:
Найвідоміша книга, що вивчалася в СРСР напередодні другої світової війни «Історія ВКП(б). Короткий курс», написана Сталіном і фактично стала зразком для радянської історіографії до 1988 року, так описувала наступні події: «[...]Під Нарвою і Псковом німецьким окупантам було дано рішучу відсіч. Їхнє просування на Петроград було припинено. День відсічі військам німецького імперіалізму - 23 лютого - став днем народження молодої Червоної армії».

Тут все зрозуміло. Читаємо далі: «Щоб забезпечити собі вигідніші умови миру, німці продовжували наступ, і лише 22 лютого німецький уряд погодився підписати мир, причому умови миру були набагато важчі початкових. 23 лютого ЦК ухвалив прийняти умови німецького командування і підписати мирний договір».

Стоп, приїхали!...

Ну а у нас питання про відновлення святкування 23 лютого вирішив президент Леонід Кучма в лютому 1999 року. Час невідворотно наближався до президентських виборів, в яких основним суперником Кучми повинен був стати головний комуніст Петро Симоненко...

Відповіді

  • 2006.02.23 | Стрийко

    Re: Для тих, хто відзначатиме 23-е лютого

    Як стверджують комуністи, 23 лютого 1918 року загони Красной армії отримали свої перші перемоги під Псковом і Нарвою над регулярними військами кайзерівської Німеччини. Подробиці перемог ніколи не наводилися.

    Під Нарву і Псков Леніним були послані балтійські матроси під командуванням П.Дибенка (українця-перевертня). Інших сил тоді не було. Все, що відбулося 23 лютого 1918 року під Нарвою і Псковом і було оголошено всенародним святом “Дєнь Красной арміі”. Що ж там сталося?..

    Все населення СССР зобов’язане було на примусових політзаняттях вивчати ленінські праці. І вивчалася серед цих праць стаття “Правди” “Важкий, але необхідний урок”. І говорилося в цій статті: “Цей тиждень виявився для партії і усього радянського народу гірким, образливим, важким, але необхідним, добродійним уроком... Болісно-ганебні повідомлення про відмову полків зберігати позиції, про відмову захищати навіть нарвську лінію, про невиконання наказу знищити все при відступі; не кажучи вже про втечу, хаос, короткозорість, безпорадність, нехлюйство...”

    І ніхто не звернув уваги на те, що з’явилася ця стаття в номері “Правди” саме 25 лютого 1918 року, тобто писалася в день, наступний за днем “великої перемоги”.


    ...Наступ на Псков і Нарву вела не деморалізована регулярна німецька армія, а невеликі розрізнені загони по 100-200 чоловік, зібрані з добровольців. Але серед матросів, які відважно розправлялися до того лише з флотськими офіцерами та їх сім’ями, панував розпач. Міста і залізничні станції залишалися без бою. При перших же зіткненнях з противником матроси похитнулися і на чолі з “полководцем” П. Дибенком побігли. Бігли до самої Гатчини (120 км - три марафонські дистанції). У Гатчині захопили ешелон, і втеча на схід продовжувалася вже на паровій тязі. Петроград був залишений без усякого захисту, але у німців не було сил для його зайняття.

    Внаслідок Псковсько-Нарвської “перемоги” більшовики були вимушені в березні 1918 року підписати з німецьким кайзером ганебний Брестський мир, віддавши йому Україну, що відстрочило капітуляцію Німеччини до листопада 1918 р.

    Доблесні “защітнікі Отєчєства” розшукувалися по всій країні. Виявили їх лише більше ніж через місяць за Волгою, в Самарі. У самарський губком була надіслана телеграма за підписом Бонч-Бруєвича з вимогою негайного затримання П. Дибенко і супроводження його в Москву за самовільне залишення бойових позицій. П. Дибенко був затриманий, відправлений до Москви, звільнений з усіх посад, засуджений Ревтрибуналом, і виключений з партії. У 1938 р. був розстріляний як непотріб.

    Виявляється, 23 лютого у нас “державне свято” - день російського дезертира!
  • 2006.02.23 | Tatarchuk

    нашевики багато чому навчилися в більшовиків (4 січня)

    З історії автор статті дійсно вдало вибрав колізію про псевдо-перемогу щойно створеної Червоної армії. Бо в ті дні якраз заключався так званий "Похабний Мір", совєти мали підписати його з німцями, щоб
    1) встигнути опанувати східом України (бо берестейські угоді з УНР німці вже підписали),
    2) німцям треба було, щоб українці на фоні страшних "червоних" тягнулися до кайзера та не чинили супротиву фактичій окупації.

    Отже, це й наша дата.
    Якщо ж додоати, що маніпулювання "Червною армією" перед німцями та водночасне підписування з німцями ж (за спиною червоноармійців) "похабної угоди" навдивовижу нагадує події, які обертаються вокруг "похабного соглашєнія" 4 січня 2006 року. Тобто, нашевики багато чому навчилися в більшовиків :)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua