МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Щемящая тоска. Зима. Одесса.

02/26/2006 | S.D.
Второе христианское кладбище. Свежая могила.
Варламов Сергей Александрович
29.09.1964 – 22.03.1998

Цветы. Щемящая тоска. Зима. Одесса.


Он не был политиком. Он был юристом. Не «решателем вопросов», а настоящим правоведом, каких, увы, и сейчас не так много.

22 марта 1998 года Сергей Варламов был похищен и убит.

Гражданская панихида состоялась спустя восемь лет. Друзья прощались с Сергеем в горсовете, где он возглавлял юридическое управление. Траурная процессия началась на Приморском бульваре, у здания мэрии, где он работал.

«Я верил, что Сергей Варламов принадежит к молодой элите, которая может изменить жизнь к лучшему», – сказал Эдуард Гурвиц.

Сергею Варламову было 33 года.

«Он не занимался какой-то политической деятельностью и любил Одессу. Для этого он честно жил и работал. Поэтому я до сих пор не могу понять, за что его убили?»

Эдуард Иосифович, Сергея убили именно потому, что он любил Одессу, именно за то, что он честно жил и работал. Увы, в далеком 1998 году любовь к Одессе стала смертельно опасной. На алтарь этой любви положили свои жизни Игорь Свобода и Борис Вихров, Борис Деревянко и Юрий Ремигайло, Игорь Бондарь и Аркадий Табачник. К счастью, чаша сия, несмотря на два покушения, миновала Вас.

Я помню те страшные дни, когда ко мне позвонил мой приятель и попросил помощи. Служебный автомобиль с киевскими номерами, на котором я тогда ездил, не привлекал к себе особого внимания и явно не был «засвечен» в милиции. Поэтому приятель, который не имел никакого отношения к городским властям, попросил меня помочь развести детей нескольких сотрудников мэрии в безопасные места – к друзьям, к родственникам, к знакомым.
Мы ездили по городу всю ночь. Слава Богу, все дети живы и здоровы.

У Сергея Варламова осталось двое детей. В страшный день 22 марта старшему, Сереженьке, было три с половиной, а младшей, Дашеньке – полгода.

Долгие годы бандиты в высоких кабинетах и в милицейских погонах издевались над памятью Сергея. Поведение «правоохранителей» нельзя даже назвать циничными: это было прямое соучастие в преступлении. Начальник УВД генерал Григоренко на пресс-конференциях распространял провокационные слухи и регулярно обещал «все рассказать в ближайшее время». Прокурор города Меденцев обещал, что дело может быть раскрыто хоть завтра, но для этого нужны «удача и время». Наконец, следователь Кучерявый неустанно повторял: «нету тела, нету дела».

Они надеялись, что тело Сергея, погребенное в фундаменте гаража под слоями извести и бетона, никто никогда не найдет.

Идя по улицам города, глядя на бело-голубые ленточки, вновь, как и полтора года назад, прибитые гвоздями к живым деревьям, на бело-красные куски материи, развешанные на троллейбусных проводах, на изуродованные агитационными «граффити» фасады домов и призывы «ЕЭП-не так» и «Украина у нас одна», я не могу отогнать от себя одну-единственную мысль.

Неужели свежая могила на Втором христианском кладбище, деревянный крест да рушник с надписью «светлая память» - это и есть то самое «восстановление справедливости», которое мы ждали долгих восемь лет?


Фото А.Ярославцева

Відповіді

  • 2006.02.26 | olala Zhm

    Re: Щемящая тоска. Зима. Одесса.

    Десять днів тому з життя пішов мій найкраший друг Олег Приступко. Він також народився у 1964 і помер молодим. Убивати - бо інакше це не можливо назвати, - його почали сім років тому працівники податкової міліції, які два роки намагалися його засудити за вигаданий на чиєсь прохання злочин. Відбулося 15 чи 16 судових засідань, які просто вбивали його. Але навіть в умовах, коли їм, наглим грошовибавачам кучмізму, було все можна, вони не змогли зробити з нього злочинця. Олега, який, як не дивно у нинішньому світі, все життя був неймовірно чесним і навіть наївним, убивала сама думка, що його можна підозрювати у нечесності. Депресія у нього почалась тоді. Саме тоді від раку помирала його мама. Потім він закинув бізнес - просто не зміг себе примусити працювати. Бо, як виявилося, для цього мало просто чесно працювати - як йому пояснили, треба мати "кришу". А для нормальної людини це принизливо - і хто цього не розуміє (на жаль, майже усі держслужбовці і їхгі родичі-бізнесмени) - такі люди просто пацюки.
    Але вони живуть і процвітають. А Олега немає. Пішли разом з ним його альпіністські пісні - ми не можемо знайти його зошити. Пішли з ним і ті пісні, яких він вже не напише.
    Він не залишив записки, і тому ніхто не знає, про що він думав в останні хвилини. Я не можу простити собі, що не відчула, не вловила, що в цей момент повинна знайти його. Я тільки хочу спитпти: невже його свіжа могила це і є все, за що ми підтримували нинішню владу у 2004 році? Бо усі ті працівники рік тому теж отримали підвищення. А методи їхньої роботи навряд чи помінялися.
  • 2006.02.26 | Юрій

    Re: Щемящая тоска. Зима. Одесса.

    Чи зможемо відкрито і чесно дивитися в очі Сергійкові,Дашенці,батькам та дружині покійного,коли замовники,організатори та виконавці цого жахливого злочину ходять поруч з нами,керують нами,судять нас,охороняють нас? Чи можна з ними підписувати меморандум-мирові угоди, Законом України,всупереч Конституції України,дарувати їм недоторканість,здійснювати наругу над Законом?
    ЛЮДИ!!!СХАМЕНІТЬСЯ,БО ЛИХО ВАМ УЖЕ Є!
    Бандитам - тюрми! Це народне гасло не дозволимо нікому ігнорувати,навіть Президенту п.Ющенку!
    Захистимо наші принципи на виборах до української Верховної ради!
    Наше гасло: Бандитам дорога не у Раду,а в тюрму!
  • 2006.02.28 | mykola

    Re: Щемящая тоска. Зима. Одесса.

    Що тут скажеш.Бандити є бандити.Прикро що президент так і не спромігся зробити, бодай щось,для наведення порядку коли обіцяв бандитам тюрми.І вже не зробить,бо =любі друзі=не дадуть.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua