МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Не пийте пива! Пиво – це фашизм

03/07/2006 | Леонід Шульман
Жонглери у політичному цирку
або чи є Юлія Тимошенко прихильницею фашизму


Останні тижні перед виборами. Лунають політичні перестрілки. Чимало ЗМІ, ніби то різних політичних уподобань, чимало політиків, також ніби то різнокольорових, зосередили свої зусилля на дискредитації Юлії Тимошенко та БЮТ. Вогонь ведеться по всіх мішенях: зовнішність, вбрання, сім’я та сімейні стосунки, весілля доньки, стиль керівництва партією "Батьківщина" та виборчим блоком, склад списку кандидатів, минула діяльність пані Юлії у бізнесі та на урядових посадах, голосування БЮТ у Верховній раді, – немає такого місця, в яке б не плюнули щосили ті, хто цілком виправдано бояться повернення її до влади. Хто за "своє" вкрадене державне майно, а хто – за свою політичну кар’єру.

Слід сказати, що історія нічому не вчить невігласів з інтелектом нижче середнього. Якщо ви політичні супротивники БЮТ, то найкраща стратегія відвернення виборців від цього блоку – стратегія замовчування. І ЗМІ, і політики мали б поводити себе так, ніби цієї політичної сили не існує взагалі. Проте дурість – хвороба хронічна і невиліковна. Протягом всієї історії саме масоване паплюження дає ореол слави "небажаним" персонам.

Треба сказати, що Юлія Тимошенко – не свята. Вона наробила чимало помилок, з яких найголовніша – удар по інноваційних структурах. Тут є парадокс. Відмежовуючись на словах від ринкового фундаменталізму, п-і Юлія вела кампанію ліквідації пільг як раз в дусі цього фундаменталізму, тобто не відрізняючи обґрунтовані пільги від необґрунтованих. Мій інститут отримав у дарунок від ЮНЕСКО дороге обладнання для наукових досліджень. Обладнання прийшло як гуманітарна допомога і ми отримали його без сплати мита і ПДВ. Наше щастя, що все відбулося до того, як уряд Тимошенко ліквідував пільги для ввезення гуманітарної допомоги. Мій інститут не спромігся б сплатити ПДВ у розмірі місячного фонду зарплати всього інституту. Невже нікому з можновладців не спала на думку проста, як віник, ідея: безглуздо наповнювати бюджет, обскубуючи бюджетні установи.

Досі в академічних колах циркулює чутка, ніби Юлія Тимошенко мала намір ліквідувати Національну академію наук. Я в це не вірю, але привід для такої чутки був. Його дала заява М.Томенка з пропозицією передати академічні інститути, які, на думку п. Томенка, ні на що не здатні, університетам для проведення лабораторних занять студентів. Помилка Ю.Тимошенко полягала в тому, що вона не дезавуювала заяву свого віце-прем’єра з питань гуманітарної політики. А спроба втрутитися у керівництво Академією з боку п. Томенка була.

Який проґрес! Після жовтневого перевороту головний більшовик Ленін ліквідував Російську академію. Він приєднав її до Наркомату освіти і поставив на чолі петроградського робітника Пєтрова. А в незалежній Україні визначати наукову політику пнувся вже не робітник, а кандидат історичних наук. Який між іншим, не далеко випередив робітника Пєтрова в уявленні про науково-дослідницьку роботу. Тепер п. Томенко на одному з чільних місць у виборчому списку БЮТ. Звичайно, він і не думає вибачитися перед науковою спільнотою.

Голосування БЮТ за надання місцевим депутатам недоторканості визнано помилкою. Тепер БЮТ веде боротьбу за його скасування, а ті, хто завзято критикували БЮТ за давнє голосування, щосили гальмували це скасування. А ось голосування стосовно Севастополя, яким БЮТ фактично підтримав передачу міста під керування російським морякам, ще помилкою не визнано. Отже бігборд "Флотам быть! Флотам дружить!", – зовсім не жарт.

Але... Оцінку людині слід давати шляхом всебічного аналізу всіх її діянь, а не лише помилок. Якщо ми кинемо на одну шальку терезів помилки, а на другу – досягнення, то мусимо згадати і значне підвищення зарплат бюджетникам (включно тим науковцям, яких так не любить п. Томенко), підвищення мінімальних пенсій до рівня прожиткового мінімуму, підвищення стипендій студентам та аспірантам, підвищення допомоги на народження дитини, збільшення доходної частини бюджету на 70% без впровадження нових податків, а за рахунок детінізації, знищення фіктивного експорту, який був легальним каналом розкрадання бюджету. І ще багато-багато іншого. Ясно, що шалька з досягненнями впевнено перетягне шальку з помилками.

Але ще одне але. Як відомо, під час воєн міста ворогові здають солдати, а беруть міста ґенерали. Саме в такому ключі завжди виступає п. Президент і нашоукраїнські політики. Всі досягнення – досягнення Президента, всі гріхи – прорахунки прем’єрки Тимошенко. Просто і елегантно.

До останнього часу залишалася недоторканою сфера ідеології. Як відомо, Юлія Тимошенко вкотре прилюдно відмежувалася від ринкового фундаменталізму і визначила солідаризм ідеологією БЮТ. Ось тут і почалося. Спочатку історик Безсмертний ототожнив солідаризм із фашизмом, не розуміючи, що він тим самим зараховує до фашистів власного Президента, який щовечора на Майдані проголошував солідаристське гасло: "Багаті поділяться з бідними!"
Далі політичне жонглювання набирає обертів. На сайті "Укрправди" з’являється довжелезна стаття І.Короленка "Тимошенко не думала, коли вибирала ідеологію", автор якої доводить, що ідеологія БЮТ – фашизм. Технологія політичного жонглювання примітивно проста. Вся термінологія, за винятком термінології точних наук, багатозначна. Одні й ті самі терміни вживаються у різних, іноді діаметрально протилежних значеннях. Як у Орвела: "Війна – це мир. Мир – це війна. Свобода – це рабство. Рабство – це свобода. Й т.д." Ця моя стаття – відповідь-репліка на публікацію п. Короленка.

Продемонструю прикладами техніку жонглювання. Дружба – це добро чи зло? Добро, скажете ви. – Ні, скажу я. Дружба – це фашизм, бо й у вермахті й у військах СС солдатів виховували в дусі бойової дружби. Відданість і вірність – добро чи зло? Скажете, добро? – Ні, це – фашизм. Геббельсівське міністерство пропаганди закликало німців до вірності і відданості фюрерові.
До речі, що таке фашизм? У літературі можна знайти десятки визначень фашизму. У вузькому значення – це ідеологія партії Муссоліні. Фашіо італійською мовою означає в’язанка, ми також маємо цей термін у військовій справі: фашина – в’язанка хмизу для перетинання болота. Фашизм у широкому значенні, як одна з тоталітарних систем, має чимало різних означень. Мені найбільше до вподоби означення з Великої радянської енциклопедії (не кепкуйте, панії й панове, там далеко не все нісенітниця).

Означення таке. Фашизм – відверто терористична диктатура. У цьому лаконічному означенні важливі всі три слова. На чолі держави мусить бути диктатор і байдуже, який його титул: монарх, фюрер, генсек чи президент. Диктатор мусить правити шляхом терору. Але й цього замало. Терор мусить бути відвертим. Держава мусить не соромитися терору, а пишатися ним. Терор у фашистській державі користується всенародною підтримкою і викликає загальний ентузіазм населення. Професії ката і стукача, служба у таємній поліції тощо, – вельми престижні. Ось що таке фашизм.

Звичайно і природно, що всі фашистські режими та партії закликали свої народи до солідарності й єдності у боротьбі проти національного ворога (євреїв, буржуїв, куркулів, троцкістів...). Вони дійсно часто вживали термін "солідарність". Кругову поруку в бандах злочинців, мафіозних кланах, гангстерських угрупуваннях, не тільки американських чи там італійських, але, на жаль, і українських, теж при бажанні можна охрестити солідаризмом. Але чи можна зарахувати до фашизму польську "Солідарність", яка повалила комуністичний лад? Тут ми й виходимо на правильне розуміння солідаризму. Солідаризм – ідеологія згуртованості і взаємодопомоги людей. Хороший чи поганий солідаризм, визначається не фактом згуртування і дружньої взаємодопомоги, а тим, навколо якої спільної мети гуртуються люди. А ця мета може бути різною.

Європейська соціал-демократія давно змінила гасла французької революції XVIII ст. "Свобода, рівність, братерство" на іншу тріаду: "Свобода, справедливість, солідарність." Чому рівність замінено не справедливість? А тому, що гасло рівності порушує принцип справедливості. Рівність є дискримінацією найбільш здібних, найбільш талановитих, найбільш енергійних членів суспільства. Ця дискримінація завдає значної шкоди суспільству, бо хтось не зможе реалізувати свій талант організатора-підприємця, хтось не втілить у життя винахід, хтось не створить шедеври мистецтва та літератури з тієї причини, що над ним стоятимуть "рівні" нездари, які вимагатимуть "данини", тобто "своєї" частки слави, грошового прибутку та ін. благ.

Але у цій медалі є зворотна сторона. Суспільна справедливість неминуче породжує соціальну нерівність. Коли ця нерівність сягає критичної відмітки, суспільство дестабілізується. Виникає можливість соціального вибуху. І саме тут у ролі соціального стабілізатора виступає солідаризм. У солідарному суспільстві жодна людина не залишається за бортом. Найбільш здібні й успішні члени суспільства мають вести таку політику, щоб жодна людина не відчувала себе вигнанцем, щоб жодна сім’я за майновим станом не падала нижче мінімально достойного рівня. Хотів сказати, прожиткового мінімуму, але схаменувся. Що то за прожитковий мінімум американського безробітного, який живе на соціальну допомогу, але їздить на власному автомобілі, має кольорового телевізора та пристойне житло? Тобто мінімально достойний рівень у кожній країні свій. Усі види соціальної допомоги та трансферту: безкоштовна освіта, безкоштовна медицина, допомога з безробіття, субсидії фермерам та університетам, – прояви солідаризму. Члени солідарного суспільства мають бути навчені мистецтву реалістичної самооцінки. Людина, якій Бог не дав жодних талантів, має відчувати, що вона теж потрібна суспільству. Замість приєднання до злочинного світу, вона повинна мати можливість заробити на достойне життя, працюючи простим чесним виконавцем. Хіба це все – фашизм?

Ще один трюк політичного жонглювання. Солідаризм, у розумінні п. Короленка, – не просто фашизм, а ідеологія, ворожа до принципу індивідуальної свободи, а відтак має бути засуджена. Тут проблема складніша за просту термінологічну плутанину. Ринковий фундаменталізм наполягає на невтручанні держави в економіку, на необмеженій свободі капіталу. Суспільству втлумачують думку, ніби все, що добре для бізнесу, добре для всього суспільства. Ідеологія лібералізму ще ширша. Вона вимагає необмеженої індивідуальної свободи – хай кожний робить все, що він схоче. Права особистості вище права будь-якої спільноти людей, наприклад, нації, – кажуть ліберали. Я теж проти втручання колективу в особисте життя людини. Пам’ятаю, як років 40 тому на профспілкових зборах мій колектив обговорював ситуацію в молодій сім’ї. Безсоромно і нахабно збори з’ясовували, чи є в цій парі сексуальна гармонія, хто кого не задовольняє й т.д. Жах! Але ідея необмеженої індивідуальної свободи попри свою "філологічну" привабливість набагато жахливіша. Втілення її в життя перетворює суспільство на джунглі, які живуть за законом джунглів: сильний з’їдає слабшого. Захочу – вб’ю. Захочу – ошукаю. Захочу – пограбую. Ось що таке абсолютний лібералізм, в протистоянні якому п. Короленко звинувачує п. Юлію.

Принцип справедливості вимагає суворого обмеження індивідуальної свободи. У справедливому суспільстві повинно бути заборонено завдавати шкоди іншим членам суспільства. Життя, честь і гідність, власність людини (включно власність інтелектуальну) мають бути надійно захищені від зазіхання "свободолюбців". Зверну увагу читача на те, що людині загрожують не тільки вуличні хулігани та кишенькові злодії. Головна загроза – антисуспільне підприємництво. Ринкові фундаменталісти та інші ліберали наполягають саме на свободі такого підприємництва. Антисуспільне підприємництво – це не тільки наркобізнес. Сюди належать: фальшування товарів, порушення вимог екології, індустрія азарту, використання безвихідного становища людини для продажу їй товарів та послуг за монопольною ціною (напр., ліки та платні туалети), завищення цін шляхом монополізації ринку (часто таємними неформальними картельними угодами), продаж фіктивних послуг (ворожки, астрологи, чаклуни, екстрасенси, універсальні цілителі, контактери з космосом й т.п.), фінансові та товарні піраміди та багато чого іншого.

Хіба постраждали б люди від трастів в епоху прем’єрства Кучми, якби фінансові піраміди були заборонені законом, а їх організатори жорстко каралися? Хіба банки могли б ошукувати громадян, коли б не було "ліберальних" дір у законодавстві? Хіба спалахнули б скандали навколо пірамід у житлобудівельному бізнесі, якби законодавство захищало інтереси громадян, а не шахраїв? Хіба вдалося б уряду Тимошенко за 7 місяців майже подвоїти бюджет, якби не процвітав такий вид антисуспільного підприємництва, як фіктивний експорт із подальшим поверненням шахраям вигаданого ПДВ цілком реальними грішми? Одне з перших завдань солідаристського суспільства – ефективне придушення антисуспільного підприємництва. П. Короленко проти?

Новий курс Рузвельта, яким США вийшли з великої депресії 30-х років, був частковим втіленням ідеї солідаризму. На ідеології солідаризму побудоване життя в сучасній Швеції, Канаді, Австрії, Австралії та ін. Часткове втілення ідей солідаризму бачимо в багатьох розвинених країнах. Що це – фашистські держави? Отже, на мій погляд, п. Юлія добре подумала, обираючи ідеологію. Звинувачувати її у намірі встановити в Україні відверто терористичну диктатуру – безглуздя. Якщо п. Короленко написав статтю не по велінню душі, а виконуючи замовлення, мушу визнати, що замовлення він не виконав. Докази на користь тотожності солідаризму з фашизмом непереконливі і подіють лише на людей, які не схильні до аналізу і не здатні до критичного мислення.

Дам панові Короленку насамкінець дві "ліберальні" поради. Не пийте пива! Пиво – це фашизм. Гітлер починав свій шлях у політику з пивниці у Мюнхені. Пийте віскі! Це – справжній лібералізм. Американські ліберали п’ють віскі

Стаття надійшла на пошту Майдану From: "L.Shulman" Date: Tue, March 7, 2006 2:42 am

Відповіді

  • 2006.03.07 | Солідарист

    Re: Не пийте пива! Пиво – це фашизм

    Див.
    http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&key=1139575009&first=1141667819&last=1139320233

    10-02-2006 14:36, Солідарист
    Кандидат наук - невіглас при владі

    Тезис Роми-606 (квадратних метрів):
    Безсмертний: "Солідаризм, оголошений Юлією Володимирівною, став основою для фашизму".

    До відома майбутнього доктора юридичних наук підрахуйского ґатунку.

    “СОЛІДАРИЗМ – реформістська доктрина, яка впродовж двох десятиліть напередодні Першої світової війни була фактично офіційною ідеологією французької Третьої республіки. На противагу ліберальнім теоріям на кшталт доктрини laissez-faire (“невтручання”), концепціям марксистського колективізму, католицького корпоративізму та анархо-синдикалізму в ній отримали обґрунтування необхідність державного втручання, прийняття соціально орієнтованих законів і принцип добровільності об’єднань . Ворожа концепціям класового конфлікту та перебудови суспільства, вона йшла в одному річищі із соціалізмом, хоч на практиці намагалася його нейтралізувати”. Енциклопедія політичної думки. Київ: Дух і літера, 2000. С.367.

    У принципі зв’язок між солідаризмом й фашизмом є. Він полягає у тому, що, перш за все, італійські фашисти намагалися чисто зовнішньо використати ідеї солідаризму, але в дійсності лише спотворювали їх. Точнісінько так як и сучасні комуністи використовують Христові заповіді.
    Те, що Рома-606 метрів цього не каже, означає, що він або свідомий провокатор, або те, що на історичному факультеті він займався лише комсомольською працею.

    Діагноз: невиліковне невігластво у поєднанні з манією величності та принциповою політичною нерозбірливістю.

    Лікувальний рецепт: частіше робити євроремонт своєї маленької хатиночки, щоб звільнити нас від щастя бачити або чути його.

    Теоретик ющизма!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.03.07 | Tatarchuk

      Re: Чтиво – це кучмизм

      Солідарист пише:
      > До відома майбутнього доктора юридичних наук підрахуйского ґатунку.
      >
      Це ви Шульману?

      > “СОЛІДАРИЗМ – реформістська доктрина, яка впродовж двох десятиліть напередодні Першої світової війни була фактично офіційною ідеологією французької Третьої республіки. На противагу ліберальнім теоріям на кшталт доктрини laissez-faire (“невтручання”), концепціям марксистського колективізму, католицького корпоративізму та анархо-синдикалізму в ній отримали обґрунтування необхідність державного втручання, прийняття соціально орієнтованих законів і принцип добровільності об’єднань . Ворожа концепціям класового конфлікту та перебудови суспільства, вона йшла в одному річищі із соціалізмом, хоч на практиці намагалася його нейтралізувати”. Енциклопедія політичної думки. Київ: Дух і літера, 2000. С.367.

      Харошая кніга. Єдине чого там немає - то продовження. Во Франції саме та ідеологія стала підгрунтям для НЕпротівлення влади Гітлеру. В Іспанії це стало офіційною ідеологією франкізму. Португалія, Угорщина, Румунія не були ані фашистськими, ані нацистськими. Вони були просто солідаристськими.

      См. етимологію слова солідад.
      >
      > італійські фашисти намагалися чисто зовнішньо використати ідеї солідаризму, але в дійсності лише спотворювали їх.

      А от в інших країнах "сателітах Гітлеру" все відбувалося саме за солідарізмом. Кой-где аж до "Революціїї гвоздик".


      > Теоретик ющизма!

      Від кучміста чую :)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.03.08 | 3dom

        Вопрос такой тогда: Так = Хайль? (-)

  • 2006.03.07 | VOL

    Пийте пиво опісля того, як вивчите курс

    Велика подяка пану Шульману за роз"яснювальну статтю для неосвічених вождів і їх посібників.

    Панам же, критиканам "солідаризму", бажаю пити пиво опісля того, як пройдуть повний курс політичних наук і здадуть іспити. А тоді вже можуть випити й "Немирівської" з перцем - вона по кольору більш підходить під віскі.
  • 2006.03.07 | Роман ShaRP

    (-)

  • 2006.03.07 | ziggy_freud

    і все-таки, солідаризм ім. БЮТ - це:

    Звичайно, наліплювання ярлика ХВашизму на кого попало набридло певній частині електорату ще на минулих виборах. Мене воно теж дратує.

    Віски не є лібералізмом. Так само, як пиво фашизмом. Або горілка з перцем - націонал-демократією. Погоджуюсь.

    Але: наскільки далеко готова зайти БЮТ у практиці солідаризму? Жодних "наїздів", просто хочу розібратись.

    Умовно лібералізм - це свобода сильного, "свобода для вовка". І погані умови життя для овець. Хоча розумний вовк зацікавлений у збереженні їх популяції.

    Тоталітаризм це зашугані вівці, наколоті гальмівним вовки з вибитими зубами, і свобода для свинюк, які вирішують між собою, що краще для овець і вовків. Отже, номенклатурні свинюки завжди матимуть що їсти. На відміну від вовка і вівці.

    Солідаризм вимальовується суспільним устроєм, де всі між собою мирно домовились. Експлуататори, експлуатовані, монополісти, дрібні бізнесмени, пролетарі, чиновники. Як в них це вийде? За рахунок чого? І чим ця домовленість відрізнятиметься від "маємо те, що маємо"? (с) Кравчук.

    Леонід Шульман пише:
    > Солідаризм – ідеологія згуртованості і взаємодопомоги людей. Хороший чи поганий солідаризм, визначається не фактом згуртування і дружньої взаємодопомоги, а тим, навколо якої спільної мети гуртуються люди. А ця мета може бути різною.

    Якою є мета у випадку ЮВТ?

    > Антисуспільне підприємництво – це не тільки наркобізнес. Сюди належать: фальшування товарів, порушення вимог екології, індустрія азарту, використання безвихідного становища людини для продажу їй товарів та послуг за монопольною ціною (напр., ліки та платні туалети), завищення цін шляхом монополізації ринку (часто таємними неформальними картельними угодами), продаж фіктивних послуг (ворожки, астрологи, чаклуни, екстрасенси, універсальні цілителі, контактери з космосом й т.п.), фінансові та товарні піраміди та багато чого іншого.

    Тоді для початку варто прибрати рекламу фіктивних послуг з видань, що належать або асоціюються з ЮВТ. Цілителів і екстрасенсів в Вечірніх Вістях не менше ніж в Бульварі Гордона. Чи є фіктивними послуги виконавців попси і блатняка? Авторів реклами і телесеріалів?

    Якщо громадянину Х. "впарили" не дуже потрібну річ, яка при тому є повнофункціональною і відповідає технічним вимогам, шахраї ті, хто "впарив", або він сам дурень, що купив?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.03.07 | Englishman

      Re: і все-таки, солідаризм ім. БЮТ - це:

      ziggy_freud пише:
      > Звичайно, наліплювання ярлика ХВашизму на кого попало набридло певній частині електорату ще на минулих виборах. Мене воно теж дратує.
      >
      > Віски не є лібералізмом. Так само, як пиво фашизмом. Або горілка з перцем - націонал-демократією. Погоджуюсь.
      >
      > Але: наскільки далеко готова зайти БЮТ у практиці солідаризму? Жодних "наїздів", просто хочу розібратись.
      >
      > Умовно лібералізм - це свобода сильного, "свобода для вовка". І погані умови життя для овець. Хоча розумний вовк зацікавлений у збереженні їх популяції.
      >
      > Тоталітаризм це зашугані вівці, наколоті гальмівним вовки з вибитими зубами, і свобода для свинюк, які вирішують між собою, що краще для овець і вовків. Отже, номенклатурні свинюки завжди матимуть що їсти. На відміну від вовка і вівці.
      >
      > Солідаризм вимальовується суспільним устроєм, де всі між собою мирно домовились. Експлуататори, експлуатовані, монополісти, дрібні бізнесмени, пролетарі, чиновники. Як в них це вийде? За рахунок чого?

      це не теоритичні питання. Як вже неодноразово зазначалося, цією моделлю, в тій чи іншій мірі, користувалися європейські країни (особливо Скандинавські), східна Азія. Навіть у таких країнах як США застосовуються на практиції деякі солідаристські концепції, причому цілком добровільно (зв"язок між бізнесом та общинами, короративна соціальна відповідальність тощо).



      > Тоді для початку варто прибрати рекламу фіктивних послуг з видань, що належать або асоціюються з ЮВТ. Цілителів і екстрасенсів в Вечірніх Вістях не менше ніж в Бульварі Гордона. Чи є фіктивними послуги виконавців попси і блатняка? Авторів реклами і телесеріалів?

      100 % згоден.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.03.07 | ziggy_freud

        в тому ж і полягає основне питання (+)

        Englishman пише:
        > це не теоритичні питання. Як вже неодноразово зазначалося, цією моделлю, в тій чи іншій мірі, користувалися європейські країни (особливо Скандинавські), східна Азія. Навіть у таких країнах як США застосовуються на практиції деякі солідаристські концепції, причому цілком добровільно (зв"язок між бізнесом та общинами, короративна соціальна відповідальність тощо).

        Так, згоден. Новий курс Рузвельта, Швеція, Сінгапур. Але це різні рецепти під однаковою назвою. Так само, американський федералізм не є німецьким. І вони обидва принципово відрізняються від совітсько-російського.

        Далі, оскільки Україна не є США, Швецією і Сінгапуром, досвід цих країн має бути відфільтрований і адаптований до наших реалій. Хто і як це зробив, або збирається робити?

        PS Як побачите американця чи шведа, спитайте про різницю між нашими країнами. Краще такого, що хоча б рік у нас прожив.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.03.07 | Englishman

          Re: в тому ж і полягає основне питання (+)

          ziggy_freud пише:
          > Englishman пише:
          > > це не теоритичні питання. Як вже неодноразово зазначалося, цією моделлю, в тій чи іншій мірі, користувалися європейські країни (особливо Скандинавські), східна Азія. Навіть у таких країнах як США застосовуються на практиції деякі солідаристські концепції, причому цілком добровільно (зв"язок між бізнесом та общинами, короративна соціальна відповідальність тощо).


          > Так, згоден. Новий курс Рузвельта, Швеція, Сінгапур. Але це різні рецепти під однаковою назвою. Так само, американський федералізм не є німецьким. І вони обидва принципово відрізняються від совітсько-російського.
          >
          > Далі, оскільки Україна не є США, Швецією і Сінгапуром, досвід цих країн має бути відфільтрований і адаптований до наших реалій. Хто і як це зробив, або збирається робити?

          Tak BYUT zhe zbyraet'sja robyty. Do rechi, Yulja duje lyubyt' nagoloshuvaty na tomu, shco v Ukrajiny svij shljah.


          >
          > PS Як побачите американця чи шведа, спитайте про різницю між нашими країнами. Краще такого, що хоча б рік у нас прожив.

          Navischo? U kozhnogo svij pogljad. Do rechi, v mene u samogo pro ce je vlasna dumka.
    • 2006.03.14 | Резонер

      Re: і все-таки, солідаризм ім. БЮТ - це:

      Згоден із критикою на адресу ВВ. Газета взагалі виходить на дуже низькому журналістськомц рівні. Це - недогляд Юлії Тимошенко, і, на жаль, не єдиний. Але не варто ототожнювати солідаризм ЮВ із дурістю ВВ. Щось подібне до звинувачення Петлюри в організації єврейських погромів. Петлюра не контролював "петлюрівців"-погромників. Підозрюю, що й у ЮВ руки не доходять до ВВ. Це випливає хоч із того, що ВВ практично не веде агітації за БЮТ, а натомість часто агітує за конкурентів ЮВ.
  • 2006.03.07 | SpokusXalepniy

    Цікаво було б дізнатись...

    Чи хто наведе приклади - які розвинені країни світу мають Академію Наук (хоча б начверть таку, яка є в Україні) на своєму бюджеті?

    Колись це було впроваджено в СРСР тільки з одією метою - ОЗБРОЄННЯ.
    В ті часи 90% бюджету Академії Наук йшло на військових замовників.
    Таке становище з озброєнням було важливою причиною кінця СРСР.
    Але про це можна довго розмовляти...
    Спочатку треба відповісти на вищеприведене питання - яка країна взмозі тримати на шії таку Академію, яка є зараз в Україні?

    Мова не йде про гуманітарні питання науки. Хоча б тому, що бюджет цих проблем не можна навіть порівнювати з наукою високих технологій, хіиічними та біологічними дослідженнями.

    Друге, і покищо останнє питання - чи хтось підрахував витрати на Академію наук і одержану користь від цих витрат?

    Маю зостередження відносно швидкої відповіді на останнє питання.

    Якщо підрахування показують значний прибуток від діяльності АН, то чому б їм не перейти на повний хозрахунок і забезпечувати себе всім необхідним, тобто бути незалежними від Держави?

    Якщо підрахунки показують, що треба одержувати дотації, то чому б не спитати народ - чи згоден він на свої кошти підтримувати наукові дослідження, які на протязі десятиріч не дають прибутка? (Доречі, багато хто питання будуть задавати не такою мовою, як вище, а наприклад так: чи бажаєте ви - пересічні друзі - сплачувати свої власні гроши на підтримку тисяч і тисяч нероб, що окупували різноманітні інститути Академії Наук?)

    Так що... для мене - людини, яка декілька років працювала в одному з провідних інститутів АН - зовсім не така однозначна відповідь (як у автора статті) на спробу Томенко (чи Тимошенко) змінити статус науково-дослідної галузі на таке, яке є визнаним в провідних Державах світу.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.03.07 | miner

      Re: Шизію від Вашої логіки:

      SpokusXalepniy пише:
      > Якщо підрахування показують значний прибуток від діяльності АН, то чому б їм не перейти на повний хозрахунок і забезпечувати себе всім необхідним, тобто бути незалежними від Держави?
      >
      > Якщо підрахунки показують, що треба одержувати дотації, то чому б не спитати народ - чи згоден він на свої кошти підтримувати наукові дослідження, які на протязі десятиріч не дають прибутка?

      Тобто – якщо Академія збиткова, її варто ліквідувати, а якщо прибуткова, теж лікві…, тобто роздержавити. Іронія зрозуміла. «Шо пеньком о сову, шо совой о пенёк – сове не жить».

      Це нагадує настанови учасникам хрестового походу проти альбігойців, щодо того, що варто вбивати усіх, а Господь на небі відокремить своїх…
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.03.07 | SpokusXalepniy

        І мені здається, що процесс пішов

        miner пише:
        > SpokusXalepniy пише:
        > > Якщо підрахування показують значний прибуток від діяльності АН, то чому б їм не перейти на повний хозрахунок і забезпечувати себе всім необхідним, тобто бути незалежними від Держави?
        Прошу заперечення висловити саме тут - "згоден-не_згоден" і чому.

        > > Якщо підрахунки показують, що треба одержувати дотації, то чому б не спитати народ - чи згоден він на свої кошти підтримувати наукові дослідження, які на протязі десятиріч не дають прибутка?
        > Тобто – якщо Академія збиткова, її варто ліквідувати, а якщо прибуткова, теж лікві…, тобто роздержавити. Іронія зрозуміла. «Шо пеньком о сову, шо совой о пенёк – сове не жить».
        Прошу пана подивитись в словник стосовно термінів "роздержавити" і "ліквідувати", поки процес шизуівання не отримав свого повного завершення.

        > Це нагадує настанови учасникам хрестового походу проти альбігойців, щодо того, що варто вбивати усіх, а Господь на небі відокремить своїх.

        У мене було два питання до громади. Чи ви можете відповісти хоча б на одне, не прибігаючи до аргументів хрестоносців, виступаючих проти альбігойцев? Бо простежити зв"язок між статусом АН України і відповідями Господа Бога я не здатен так швидко, як ви.
  • 2006.03.07 | SpokusXalepniy

    Несуттєве зауваження (але заради справедливості ;)

    Леонід Шульман пише:
    > Новий курс Рузвельта, яким США вийшли з великої депресії 30-х років, був частковим втіленням ідеї солідаризму...
    С президентом Рузвельтом мы имеем много информационной халепи.
    Прошу только не путать двух президентов-Рузвельтов:
    - Франклин Рузвельт - от демократической партии, президент с 1933 по 1945 годы, и
    - Теодора Рузвельта - от республиканской партии, президент с 1901 по 1909 годы, который, действительно был ВЫДАЮЩИМСЯ президентом-мудрецом, обогнавший своё время на десятилетия в принятии таких фундаментальных (непонятных в то время) решений, которые до сих пор могут ставиться в пример таким новичкам в капитализме, как Украина. Об уровне развития этого человека можно судить хотя бы по такой маленькой детальке: ночуя часто в палатках, во время своих путешествий по Америке (как охотник и любитель-исследователь природы) он брал с собой книги, которые читал вечерами при лучине - например, произведения Гомера в подлиннике, на древнегреческом. Он, кстати, является основателем Национальных Парков (гордость Америки) и - главное - законопроектов по их поддержке.

    Так вот, многие склонны приписывать Франклину Рузвельту достижения, которые на самом деле надо приписывать к недостаткам. Однако, народ трудно в этом убедить, т.к. американцы - в своей толпе - не так сильно отличаются от других народов, в частности, украинцев.
    Из их голов тоже трудно выбить мысль о том, что ПОСЛЕ ТОГО совсем не значит ВСЛЕДСТВИЕ ТОГО.

    На самом деле те проекты для выхода из крупнейшего кризиса конца 20-х начала 30-х годов, о которых говорит автор статьи, заложил и начал внедрять президент (1929-1933) Герберт Кларк Гувер (Хувер?). В кризисе он вообще не был виноват, а даже наоборот - как только он начался (из-за несовершенства законов о бирже) моментально предложил действенные меры по выходу из него. Америка только начала выходить, как народ переизбрал президента - шутка ли, ВО ВРЕМЯ ;) его президенства такой кризис разразился! Ясно, что враг народа! Как, впрочем, и вся его республиканская партия (может кому-то такое не знакомо?) ;)

    Пришедший ему на смену Франклин Рузвельт, которого благодарный американский народ почитает за принятие мудрых решений (конечно же, идущих навстречу простому народу ;) ) по "выходу из кризиса", на самом деле ОТТЯНУЛ этот выход как минимум на два года, т.к. по инерции своей агитационной избирательной кампании успел дезавуировать некоторые "антинародные" акты предыдущего президента. Но через год пришлось вернуться к республиканской концепции и Америка успешно вышла-таки из этой халепи.
    Франклин, естесно, остался в истории народа на посаді біблейського Моиссея. Короче, всё как у людёв: наказание невиновных, награждение непричастных...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.03.08 | Englishman

      Re: Несуттєве зауваження (але заради справедливості ;)

      The response of the Hoover administration helped little; instead of increasing the money supply, the Hoover administration did the exact opposite and raised interest rates, falsely believing that inflation was the real danger. Many in the Hoover administration believed that as wages fell, the cost of production would drop and, as a result, production would pick up again--the depression would be self-correcting. Nobody at that time foresaw the effects of a calamitous drop in the money supply. For this reason, the government's intervention in the economy, reduction of the money supply, raising of interest rates, and protectionist measures proved disastrous.

      http://en.wikipedia.org/wiki/Great_Depression#Responses
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.03.08 | SpokusXalepniy

        Ну, ладно! Тогда суттєве. :)

        Englishman пише:
        > The response of the Hoover administration helped little; instead of increasing the money supply, the Hoover administration did the exact opposite and raised interest rates, falsely believing that inflation was the real danger. Many in the Hoover administration believed that as wages fell, the cost of production would drop and, as a result, production would pick up again--the depression would be self-correcting. Nobody at that time foresaw the effects of a calamitous drop in the money supply. For this reason, the government's intervention in the economy, reduction of the money supply, raising of interest rates, and protectionist measures proved disastrous.
        > http://en.wikipedia.org/wiki/Great_Depression#Responses

        О боже, оказывается вся сила в гемоглобине!

        Дело в том, что разразившийся в 1929 году кризис в США, который охватил потом почти весь мир, за последние 70 лет подвергнулся анализу ВСЕМИ ВЫДАЮЩИМИСЯ ЭКОНОМИСТАМИ СОВРЕМЕННОСТИ. Ими написаны сотни полновесных томов исследований. Об "обычных" профессорах экономики (даже престижных вузов)я уже молчу.
        Так вот, если среди этих ВЫДАЮЩИХСЯ отобрать только Нобелевских лауреатов, то и у них, в их трудах по Великой Депрессии, найдутся десятки разногласий по двум фундаментальным вопросам:

        1. Истинные причины (какие главные, а какие второстепенные) начала кризиса. [Хотя и всем ясно, что произошедший 29 октября 1929 года обвал Нью-Йоркской Биржи было лишь первым внешним проявлением начавшегося кризиса, так сказать, по аналогии - это было вроде убийства эрц-герцога Фердинанда - повод к Первой Мировой Войне]

        2. Какие именно решения правительства США больше всего повлияли на выход из кризиса - послужилили истинными причинами прекращения депрессии.

        Конечно, есть неоспариваемые никем причины как по 1-му, так и по 2-му пунктам. Но есть и много спорного! До сих пор!!!

        Однако... вернёмся к нашим баранам.
        Все сходятся на том, что главные экономические меры были предприняты Гувером, а главные идеологические - Рузвельтом. Например, начало развёртывания массовых работ (почти за бесплатно, только чтоб выжить)для обеспечения занятости населения - строительство дорог, мостов, гидроэлектростанций и т.д. было заложено и начато именно Гувером. Недаром крупнейшая электростанция на р.Колорадо названа его именем Хувер Дамп (строительство в 40-градусную жару, в горной пустыне мощнейшей ГЭС, где рабочие работали за копейки, лишь бы выжить).

        Так вот, никакие, даже самые выдающиеся экономические решения не могли существенно изменить положение развёртывающегося кризиса. Было утеряно главное - ДОВЕРИЕ народа к властям.
        Рузвельт своей харизмой и победой на выборах первым же своим выступлением ВСЕЛИЛ в народ зачатки доверия. Далее работала рузвельтовская пропаганда (особенно радиопередачи под названием "Беседы у камина") на полную катушку. Гебельс мог бы позавидовать.
        Но пропаганда велась для возврата доверия к властям. Причем, всех слоёв общества. Сами же экономические меры являлись лишь продолжением не всегда популярных мер Гувера. Конечно, с некоторыми нюансами.

        P.S.
        В этом смысле, этот исторический опыт неплохо было бы знать многим форумским мудакам, которые кричат, что Юля на должности премьера занималась ПИАРом себя.
        Так вот, каждое действие правительства Рузвельта, позволившее выйти из глубочайшего кризиса, которого доселе не знала цивилизация (и до сих пор - самого сильного), сопровождалось не просто ПИАРом, а мобилизационным ПИАРом, рекламой по всему фронту. Заметьте, не обманом, а рекламой - беседой с населением, наглядной демонстрацией каждого шага, каждого решения. Ясно, что подчеркивалась и выпячивалась только позитивная составляющая (как и положено в любой рекламе).
        Юля и здесь оказалась на высоте, хотя не думаю, что она так уж глубоко знала особенности американской жизни 30-х годов. Думаю, что она действовала по наитию. Наитию, которым обладает именно харизматическая личность. Так отвергаемая мудаками в украинском обществе. Им бы что-нибудь посерее, под цвет их характера. Ну... такое.. серусенькое... И чтоб потом обязательно пивком запить. Вечерком. С приятелями.
  • 2006.03.08 | NI_ZRADI

    Нам не треба солідаризм, нехай живе Націоналізм!

    Немає ідеології окрім Націоналізму, і Ярослав Оболонський пророк її:
    http://propovidi.narod.ru/1.htm
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.03.08 | ОРИШКА

      Вот где психологи не порылись!

      Цитата від Спокуси
      "Рузвельт своей харизмой и победой на выборах первым же своим выступлением ВСЕЛИЛ в народ зачатки доверия. Далее работала рузвельтовская пропаганда (особенно радиопередачи под названием "Беседы у камина") на полную катушку. Гебельс мог бы позавидовать.
      Но пропаганда велась для возврата доверия к властям. Причем, всех слоёв общества. Сами же экономические меры являлись лишь продолжением не всегда популярных мер Гувера. Конечно, с некоторыми нюансами.
      P.S.
      В этом смысле, этот исторический опыт неплохо было бы знать многим форумским мудакам, которые кричат, что Юля на должности премьера занималась ПИАРом себя.
      Так вот, каждое действие правительства Рузвельта, позволившее выйти из глубочайшего кризиса, которого доселе не знала цивилизация (и до сих пор - самого сильного), сопровождалось не просто ПИАРом, а мобилизационным ПИАРом, рекламой по всему фронту. Заметьте, не обманом, а рекламой - беседой с населением, наглядной демонстрацией каждого шага, каждого решения. Ясно, что подчеркивалась и выпячивалась только позитивная составляющая (как и положено в любой рекламе).
      Юля и здесь оказалась на высоте, хотя не думаю, что она так уж глубоко знала особенности американской жизни 30-х годов. Думаю, что она действовала по наитию. Наитию, которым обладает именно харизматическая личность. Так отвергаемая мудаками в украинском обществе. Им бы что-нибудь посерее, под цвет их характера. Ну... такое.. серусенькое... "

      Спасибо, друг, я теперь понимаю, что по наитию и я была права, когда хлопала здесь крыльями и стенала о том, что упустили ВАЖНЕЙШИЙ момент - информационную политику. То есть абсолютно. И вроде мозги в Украине есть - по писанине в разных СМИ видно, да и перед автором цитаты расшаркиваюсь а не в почете они, что ли? Мое хлопанье крыльямипрошло незамеченным, а ведь время еще было. А теперь?
      Сразу нужно было купить талантливых журналистов - ресурс даже был - 5-ый, но УТ-1 страну всю охватывает - туда бы талантливую молодежь - и цикл передач - разных, да в прайм-таймы, да с огнем сделанных - что такое Украина с Кучмой, общественный суд над дерибанщиками и губителями национальных интересов (как в 20-х были суды над литературными героями), помните, как первое время популярна была "Закрытая зона" Арьева? Нужны были талантливо записанные и смотрибельно поданные дискуссии - как развиваться стране, что делать и обоснование приоритетов - НО НЕ ПРИГЛАШАТЬ ТЕХ, КОГО ПОДОЗРЕВАЛИ В ДЕРИБАНЕ и преступлениях - Шуфричей, Муд-чуков, Бандюковичей - пока не определились бы, виновны они, или нет.
      А Юля очень много сделала для внедрения оптимизма. Но "друзі" в расчет єто не приняли. Жаба задавила. Так ее за это и выгнали :-)(чем не повод? найдите лучше, ибо все, что было выдано, как причина отставки - фуфло. Вот и видно - хороших психологов-консультантов то ли вообще к власти не допускают, то ли их не существует в природе.
      И полилась в уши сплошная чернуха - результат ссор наверху и вылезания из нор испуга шушеры недодавленной. У этих психологи есть.
      В общем, что тут говорить - Бобик почти сдох. Хотя спасаться никогда не поздно.
      Телевизионщики, журналисты, пли-и-из! Родина ждет от вас подвига!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.03.08 | SpokusXalepniy

        Раз пошла такая пьянка... добьём гадов! (:Рузвельта с Юлей:)

        Вот два полезных отрывка:
        Первый - о глобальном воздействии Великой Депрессии на мир в целом (не только США).
        А второй - коренное отличие от других стран при выходе из кризиса именно в США.

        1.
        Социальные и политические последствия Великой Депрессии огромны.

        ...разрушение благополучия Запада в условиях массового общества вело к новой волне массовизации, к торжеству массовой ментальности в Германии, в США, во Франции, в Испании и т.д. Рабочие, лишаясь работы, средний класс, лишаясь накоплений и предметов своей гордости (квартиры, дома, автомобили), разоряющиеся крестьяне, неимущие интеллигенты, не могущая найти работу молодежь, бездомные, живущие в "гувервиллах" (лагерях из коробок и фанеры) - все они создавали грозную в своей деструктивной потенции массу. Новые социальные связи, группы второго уровня социальности (да и первого - семьи) рушились, оставляя человека одни на один с мировыми экономическими проблемами и формируя из этих одинаково одиноких массу с ее деструктивными стремлениями и тягой к харизматическому лидеру, который наведет порядок и укажет на виновника всех бед. Ведь кто-то должен быть виноват в том, что в то время, как в "гувервиллах" голодают, на землю выливается молоко, сжигается зерно, в море выбрасывается настоящий бразильский кофе.

        Даже верхние слои общества - теряющие доходы предприниматели и не видящие выхода из создавшейся ситуации политики восприняли некоторые массовые лозунги, в частности о наведении порядка твердой рукой, такой, как у Муссолини и даже такой, как у Сталина (популярность советского варианта тоталитаризма серьезно возрасла: Великая Депрессия не коснулась СССР, что, казалось, свидетельствовало о его экономической состоятельности). Старые политические партии и лидеры стремительно теряли авторитет, не умея и не желая (позиция Гувера в США по-прежнему заключалась в невмешательстве государства в экономику) бороться с экономической катастрофой. Немногие предпринятые правительствами шаги сводились к протекционизму во внешней торговле, сокращению социальных затрат и увольнению государственных служащих ради экономии средств.

        Массовизация и связанная с ней социальная нестабильность, радикализация общества разрешилась в разных странах по-разному. В Германии она привела к власти нацистов, в США была преодолена Рузвельтом, который совместил в себе и легального и харизматического (что очень важно для массы) лидера, во Франции серьезнейший социальный и политический кризис был разрешен с огромным трудом Народным фронтом, а в Испании он привел к гражданской войне, которая стала пробой сил грядущей Второй мировой войны.


        А вот как харизматическая личность (Франклин Рузвельт) способствовала выходу из кризиса.

        К этому времени в Америке царила полная ПАНИКА (с большой буквы). Полную занятость имело только 10% трудоспособного населения.
        Казалось, что вокруг всё рушится. Фермеры выезжали со своих обжитых мест колонами - кто-куда - в поисках лучшей доли. Банки (с вкладами граждан) лопались на глазах. И т.д. и т.п.

        Самым главным вопросом был вопрос ДОВЕРИЯ. Это прекрасно понимал и Гувер и Рузвельт. Но Гувер уже ничего поделать не мог.
        [Кстати, по аналогии, вспомним первые месяцы работы правительства Тимошенко. Как раз доверие-то было! Причем - массовое! И, бог видит, Юля всеми силами хотела удержать это доверие.]

        На следующий день после инагурации Рузвельт закрыл... ВСЕ БАНКИ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ при помощи введения туда полицейских сил, т.к. вкладчики беспрерывно брали оттуда деньги, опасаясь что банк лопнет. Но как умно это было сделано...

        2.
        ...произошло нечто неслыханное: ВСЕ банки закрыты указом президента и взяты под контроль полиции с тем, чтобы провести проверку их деятельности и исключить малейшие намеки на махинации. 9 марта начинается чрезвычайная сессия Конгресса, принимающая по настоянию президента ряд законов, регулирующих финансы. Остаться "в живых" могли только банки, признанные по результатам прверки "здоровыми", но зато они пользовались всемерной государственной поддержкой, вклады частных лиц, не превышавшие 5.000 долларов гарантировались бюджетом, а надежность инвестиционных проектов подлежала государственной экспертизе. Результат очевиден: частные вкладчики вновь стали доверять банкам. Паника прекратилась, можно было перевести дух. И осознать пожалуй главную и, кстати, весьма старую цель Нового курса: обретение "согласия управляемых". Начинаются знаменитые "радиобеседы у камина". Классическое орудие тоталитарной проапганды - радио может, оказывается, использоваться и в диаметрально противоположных целях - достаточно обратиться не к толпе на митинге, а к человеку у него дома, попросив его задуматься над простым вопрсом: "Великий ли мы народ?" Обратиться к разуму и чувствам не ВСЕХ, а КАЖДОГО, попросить у частного лица согласия на действия правительства... Но ведь на этом и основано "справедливое управление"! Однако, слов мало и великий политик Рузвельт прекрасно это понимает.

        12 мая 1933г. делается важнейший шаг навстречу фермерам: принимается парадоксальный закон "О регулировании сельского хозяйства", устанавливающий субсидии за сокращение производства продукции аграрного сектора (перепроизводство сельхозпродукции было одним из острейших элементов кризиса). Ситуация в сельском хозяйстве начинает стабилизироваться, причем основой этой стабилизации опять-таки является понимание фермерами того, что правительство готово сотрудничать, что ради этого сотрудничества оно готово отказаться от догм и исходить из реальности. Наконец, 16 июня Конгресс принимает Закон о реконструкции национальной промышленности (английская аббревиатура NIRA) – делающий фактом государственную помощь индустрии и государственный контроль за честностью взаимоотношений в бизнесе. Именно в его рамках начинают действовать Кодексы честной торговли: частные отраслевые соглашения о нижнем пределе цен, объемах продаж и зарплате, гарантом которых выступает правительство. Озверелое расталкивание друг друга локтями во имя священных принципов частного предпринимательства, реально только разрушающее рынок, сменяется игрой по правилам – лояльной конкуренцией, основанной на доверии. К 1936г. Кодексами охвачено 99% промышленных компаний и хотя консервативно настроенный Верховный суд (Паркер и Ко), блюдя "священные принципы" отменяет NIRA, как антиконституционный акт, - Кодексы де-факто сохраняются: игра по правилам предпочтительнее!

        Однако, главный барьер, который предстояло преодолеть Рузвельту касался не фермеров и бизнесменов, а подавляющего большинства населения - наемных работников. Превращение массового общества в великий народ требовало "форм, которые должны наилучшим образом обеспечить его безопасность и благоденствие", в конкретных условиях Великой депрессии, требовало социальных гарантий как основы сознательной общественности. Здесь страх, страх перед нарушением догмы был, пожалуй, сильнее всего, - ведь речь шла о помощи неудачникам - "чужим" в американской массовой ментальности. Колебался не только Конгресс, колебался и сам президент.

        Единовременная помощь безработным (на сумму в 0,5 млрд. долл.) была предоставлена сразу в 1933г., тогда же были организованы общественные работы (только на строительстве комплекса гидроэлектростанций в долине Теннесси было занято к концу 33г.1,5 млн.чел.), но это временные меры; а вот превращать их в закон... Президент преодолел колебания и сумел убедить законодтелей только к середине 1935г. В июле был принят Закон о трудовых отношениях, устанавливающий максимальную продолжительность рабочей недели, минимальную ставку почасовой оплаты труда и гарантирующий права профсоюзов (в частности – запрет штрейкбрехерства). А в августе, после очень долгих споров Закон о социальном страховании, устанавливающий государственные пенсии по старости и пособия по безработице (правда, за исключением государственных служащих, домашней прислуги и сельскохозяйственных рабочих). Это был решительный прорыв к новой Америке, прорыв, основанный на новом осмыслении ее фундаментальных ценностей. Через год принципы Нового курса должны были пройти испытание президентскими выборами.

        Выборы 1936 года стали сенсацией. Соперник Рузвельта республиканец А.Лэндон, очредное издание приснопамятного Гувера, красноречивый трубадур "великих идей американского индивидуализма" не просто проиграл, а проиграл беспрецедентно: в 46 штатах из тогдашних 48! И это несмотря на то, что до преодоления кризиса было еще далеко: в 1936г., хотя некоторый экономический подъем и наблюдался, производство не достигло уровня 29-го. Выигрыш Рузвельта был в большей степени психологическим, нежели хозяйственным. Просто будучи подлинным, без кавычек американским индивидуалистом он отчетливо понимал, что экономика и государственность мертвы без одушевляющей их энергии индивидуальных усилий свободной человеческой личности.

        Ставка на человека как и всегда в истории себя оправдала: новая жизнь и новая энергия Америки стали безусловным фактом.


        И на последок мне остаётся только напомнить известным форумским мудакам (которым всё же удалось одолеть вышеприведенные выдержки и дойти до этого места)... напомнить об "антирыночных" шагах Тимошенко, когда свора шавок набросилась не неё со всех подворотен, и соизмерить эти "антирыночные" поступки с шагами президента Соединенных Штатов, выводившего страну из кризиса. На фоне "антирыночницы" Юли президент Рузвельт выглядел прямо-таки Мао-Цзе-Дуном по "нарушению" всех принципов и традиций рыночной экономики.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.03.08 | ОРИШКА

          SpokusXalepniy , разрешите выразить вам

          от лица всех восьми-мартовских барышень (не боюсь этого количества) глубокую признательность и офигенное уважение за синхронность мысли и (имхо) точное понимание главной проблемы власти - абсолютной темноты в вопросах - что такое власть, как руководить страной, как руководить страной в кризисе, как вести народ за собой.

          Автору - респект и теплый вкусный поцелуй. Спасибо.

          Власть, а ты (вы?)просветися!
          И немедленно!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.03.08 | SpokusXalepniy

            Скільки-скільки ви нарахували березневих жінок?

            ОРИШКА пише:
            > ...от лица всех восьми-мартовских барышень...
            Без сумніву поздоровляю всіх форумчан-жінок з 8 Березнем.
            Але я чомусь більш п"яти жінок на форумі нарахувати не можу. Вісім, кажете?
            Чи може ви під баришнями "мартовскими" розумієте також і Мартинюка?
            Коротше, ми тут з паном Рузвельтом порадились... він також приєднується до поздоровлень. А якщо це буде стосуватись також і п.Мартинюка, поздоровляємо і його, нє жаліймо і Чапая!
    • 2006.03.08 | Роман ShaRP

      А нам не треба націоналізму, най жиє Солідарізм! (-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua