Подарунок від Луценка
03/18/2006 | УНСО-інформ
Відкритий Лист Миколи Ляховича
Народному депутату України
Шкілю А.В.
від політв’язня по справі «9 березня 2001 р.»
Ляховича Миколи Петровича
Шановний Андрію Васильовичу!
Прошу Вашої допомоги у захисті моїх громадянських прав від знахабнілих дій представників МВС.
Думаю, Ви пам’ятаєте, як нещодавно 9 березня 2006 року, особи близькі до нинішнього міністра МВС Юрія Луценка зробили неправдиві і провокаційні заяви про те, що нібито 9 березня 2001 року ми не боролись з Кучмізмом, а наче хтось з опозиції нас «підставив» і «спровокував». Бог їм Суддя. Та одною зіпсованою п’ятою річницею з часу подій 9 березня 2001 року для мене не обійшлося. Працівники МВС вирішили зіпсувати мені не менш знаменну дату пов’язану з репресіями після тих подій, а саме 15 березня 2006 року. Ця дата є не лише моїм 30-ти літнім ювілеєм, а й днем закінчення мого строку ув’язнення за воліківським вироком Голосіївського районного суду від 25.12.2002 року. Саме в цей день мене б звільнили якби не написана Вами амністія, завдяки якій мене вирвали з ув’язнення 3 жовтня 2003 року. Завдяки такому достроковому звільненню мені вдалося вступити до університету, де успішно навчаюсь (отримуючи підвищену стипендію) на другому курсі денної форми навчання по спеціальності психологія. У другу половину дня я працюю. Проживаю на правах студента в гуртожитку №8.
15 березня 2006 року, як православний християнин, я вирішив не святкувати свій ювілей, оскільки він співпав з Великим Постом, а повноцінно відсвяткувати його після Великодня. Але оскільки багато хто зі студентів, що проживають в гуртожитку вітали мене, пам’ятаючи про цю дату, то я за чаєм приймав вітання у своїй кімнаті. Близько 22:30, того ж вечора до мене в кімнату увірвалась комендант гуртожитку Володова С.В., як завжди нахамила, і сказала, що підселяє до мене якогось чоловіка, що не має ніякого відношення до навчального процесу. Крім того, кімната в який я прописаний і проживаю є «двійка» і в ній крім мене проживає ще один студент, якого комендант вирішила безпідставно виселити, аби поселити цього «нового квартиранта» зі мною в кімнаті. Коли новий «поселенець» представився (не пред’явивши документів, які б посвідчували особу і наказу про поселення), то назвався Головенком Вадимом Вікторовичем «працівником МВС». Більше того, ця особа повідомила, що її поселяють до мене замість студента 41 ПО групи Ханчопуло Антона, по розпорядженню міністра МВС Луценка. Такого нахабства я не очікував і мені важко повірити що Юрій Віталійович пішов ще далі за кучмівських міністрів і вирішив не кидати за мною «наружку», а підселити протизаконно міліціянта мені прямо в кімнату. Це не лише не етично, тому що в мене як в помічника-консультанта народного депутата зберігається багато робочих матеріалів народного депутата України, а й протизаконно, бо гуртожиток і так переповнений що не вистачає місця студентам, а туди підселяють ще осіб, які не мають ніякого відношення до навчального процесу.
Спочатку я прийняв цю ситуацію за побутове непорозуміння, але коли мою проблему відмовились вирішувати у всіх захисних інстанціях, мене не покидає думка, що це спланована провокація.
Мене дуже обурює така нахабна поведінка працівників МВС, які не лише після дозволеного часу 22:00 вриваються в мою кімнату, а й ще вимагають від неї ключі, і мають намір виселити мого товариша-студента, щоб поселити міліціонера-агента. Такого нахабства не було навіть в часи кучмізму.
Щиро скажу, що я вдячний Луценку як опозиціонеру, який єдиний з наших союзників по «У.Б.К.» серед депутатів СПУ реально допомагав, коли ми перебували в ув’язненні, і надзвичайно прикро вражений від таких ганебних заяв та дій «Луценка-міністра МВС».
Оскільки всі привітання з моїм Днем Народження 15.03.2006 року записувались на відеокамеру, то і «привітання» від міністра Луценка, у вигляді підселення міліціянта у мою кімнату випадково записалось. Додаю Вам повністю це відео зі звуком на CD - R диску у форматі “ mpeg - 4” , де є вся наша розмова з представником МВС, у моїй кімнаті.
Прошу Вас звернутися до СБУ та Генеральної прокуратури, аби вони провели повноцінне розслідування і з ’ ясували, хто саме видав наказ так нахабно втручатися в моє приватне життя як студента, і стежити за мною як громадсько-політичним діячем, а також помічником-консультантом народного депутата України. А також дати офіційну відповідь, хто такий Головенко Вадим Вікторович, його звання, в якому відділі МВС працює, і на якій посаді. Адже, я вбачаю в цьому і зазіхання на матеріали народного депутата, і взагалі політичне переслідування, оскільки для «Луценка-міністра», як і для Кучми, ми з Вами є злочинцями, як він офіційно і заявляє. Навіть якщо з’ясується. що це лише побутове непорозуміння, все одно вимагаю заборонити міністру МВС тиснути на керівників ВНЗ і заселяти і без того переповненні студентські гуртожитки своїми працівниками, та й ще за рахунок виселення самих студентів. МВС прибуткове міністерство і легко може дозволити собі збудувати гуртожитки, а не відбирати житлову площу у студентів.
Також прошу Вас звернутися до Президента України, для того щоб Він особисто втрутився в цю ситуацію і нарешті припинив ці політичні провокації навколо подій «9 березня 2001 року» та їх учасників. Цілком усвідомлюю що нас «фашиствующих-молодчиків» ніхто реабілітувати не збирається, але принаймні хоч можна нам дати спокій, забезпечити право на приватне життя, навчання і професійну діяльність?
17.03.2006 року М. Ляхович
Дивись детальніше: http://test4all.kiev.ua/
Народному депутату України
Шкілю А.В.
від політв’язня по справі «9 березня 2001 р.»
Ляховича Миколи Петровича
Шановний Андрію Васильовичу!
Прошу Вашої допомоги у захисті моїх громадянських прав від знахабнілих дій представників МВС.
Думаю, Ви пам’ятаєте, як нещодавно 9 березня 2006 року, особи близькі до нинішнього міністра МВС Юрія Луценка зробили неправдиві і провокаційні заяви про те, що нібито 9 березня 2001 року ми не боролись з Кучмізмом, а наче хтось з опозиції нас «підставив» і «спровокував». Бог їм Суддя. Та одною зіпсованою п’ятою річницею з часу подій 9 березня 2001 року для мене не обійшлося. Працівники МВС вирішили зіпсувати мені не менш знаменну дату пов’язану з репресіями після тих подій, а саме 15 березня 2006 року. Ця дата є не лише моїм 30-ти літнім ювілеєм, а й днем закінчення мого строку ув’язнення за воліківським вироком Голосіївського районного суду від 25.12.2002 року. Саме в цей день мене б звільнили якби не написана Вами амністія, завдяки якій мене вирвали з ув’язнення 3 жовтня 2003 року. Завдяки такому достроковому звільненню мені вдалося вступити до університету, де успішно навчаюсь (отримуючи підвищену стипендію) на другому курсі денної форми навчання по спеціальності психологія. У другу половину дня я працюю. Проживаю на правах студента в гуртожитку №8.
15 березня 2006 року, як православний християнин, я вирішив не святкувати свій ювілей, оскільки він співпав з Великим Постом, а повноцінно відсвяткувати його після Великодня. Але оскільки багато хто зі студентів, що проживають в гуртожитку вітали мене, пам’ятаючи про цю дату, то я за чаєм приймав вітання у своїй кімнаті. Близько 22:30, того ж вечора до мене в кімнату увірвалась комендант гуртожитку Володова С.В., як завжди нахамила, і сказала, що підселяє до мене якогось чоловіка, що не має ніякого відношення до навчального процесу. Крім того, кімната в який я прописаний і проживаю є «двійка» і в ній крім мене проживає ще один студент, якого комендант вирішила безпідставно виселити, аби поселити цього «нового квартиранта» зі мною в кімнаті. Коли новий «поселенець» представився (не пред’явивши документів, які б посвідчували особу і наказу про поселення), то назвався Головенком Вадимом Вікторовичем «працівником МВС». Більше того, ця особа повідомила, що її поселяють до мене замість студента 41 ПО групи Ханчопуло Антона, по розпорядженню міністра МВС Луценка. Такого нахабства я не очікував і мені важко повірити що Юрій Віталійович пішов ще далі за кучмівських міністрів і вирішив не кидати за мною «наружку», а підселити протизаконно міліціянта мені прямо в кімнату. Це не лише не етично, тому що в мене як в помічника-консультанта народного депутата зберігається багато робочих матеріалів народного депутата України, а й протизаконно, бо гуртожиток і так переповнений що не вистачає місця студентам, а туди підселяють ще осіб, які не мають ніякого відношення до навчального процесу.
Спочатку я прийняв цю ситуацію за побутове непорозуміння, але коли мою проблему відмовились вирішувати у всіх захисних інстанціях, мене не покидає думка, що це спланована провокація.
Мене дуже обурює така нахабна поведінка працівників МВС, які не лише після дозволеного часу 22:00 вриваються в мою кімнату, а й ще вимагають від неї ключі, і мають намір виселити мого товариша-студента, щоб поселити міліціонера-агента. Такого нахабства не було навіть в часи кучмізму.
Щиро скажу, що я вдячний Луценку як опозиціонеру, який єдиний з наших союзників по «У.Б.К.» серед депутатів СПУ реально допомагав, коли ми перебували в ув’язненні, і надзвичайно прикро вражений від таких ганебних заяв та дій «Луценка-міністра МВС».
Оскільки всі привітання з моїм Днем Народження 15.03.2006 року записувались на відеокамеру, то і «привітання» від міністра Луценка, у вигляді підселення міліціянта у мою кімнату випадково записалось. Додаю Вам повністю це відео зі звуком на CD - R диску у форматі “ mpeg - 4” , де є вся наша розмова з представником МВС, у моїй кімнаті.
Прошу Вас звернутися до СБУ та Генеральної прокуратури, аби вони провели повноцінне розслідування і з ’ ясували, хто саме видав наказ так нахабно втручатися в моє приватне життя як студента, і стежити за мною як громадсько-політичним діячем, а також помічником-консультантом народного депутата України. А також дати офіційну відповідь, хто такий Головенко Вадим Вікторович, його звання, в якому відділі МВС працює, і на якій посаді. Адже, я вбачаю в цьому і зазіхання на матеріали народного депутата, і взагалі політичне переслідування, оскільки для «Луценка-міністра», як і для Кучми, ми з Вами є злочинцями, як він офіційно і заявляє. Навіть якщо з’ясується. що це лише побутове непорозуміння, все одно вимагаю заборонити міністру МВС тиснути на керівників ВНЗ і заселяти і без того переповненні студентські гуртожитки своїми працівниками, та й ще за рахунок виселення самих студентів. МВС прибуткове міністерство і легко може дозволити собі збудувати гуртожитки, а не відбирати житлову площу у студентів.
Також прошу Вас звернутися до Президента України, для того щоб Він особисто втрутився в цю ситуацію і нарешті припинив ці політичні провокації навколо подій «9 березня 2001 року» та їх учасників. Цілком усвідомлюю що нас «фашиствующих-молодчиків» ніхто реабілітувати не збирається, але принаймні хоч можна нам дати спокій, забезпечити право на приватне життя, навчання і професійну діяльність?
17.03.2006 року М. Ляхович
Дивись детальніше: http://test4all.kiev.ua/