03/19/2006 | Інший

Головні причини, що спородили рух українських націоналістів:

- анархія і безлад у національно-політичній роботі різних «центрів» та партій;

- необхідність переоцінити вартості і ясно усвідомити майбутні шляхи, завдання та методи їх досягнення;

- повна зневіра в «старих божках»;

- ті великі психологічні зрушення й переломи, що супроводили революцію і процес наших визвольних змагань.

Критика дотеперішніх основних прикмет українських народницьких, демократичних, соціялістичних і ліберальних суспільно-політичних формацій та їхньої ідеології зводиться до таких протиставлень:

- провінціялізм і нездатність піднестися над локально-хуторянськими інтересами в ім'я загального національного ідеалу;

- органічний нахил у психіці й політиці до симбіозу з сильнішим, замість прямування до панування й самостійно-державної окреслености;

- звичка задовольнятися мінімумом, не бажаючи максимуму;

- неґація власного національно-суверенного ідеалу в ім'я занесених з Заходу і поверхово засвоєних ідеалів «міжнароднього братерства» як кінцевої мети всього людства;

- крайній раціоналізм, що гальмував буйний розвиток емоцій провідників і мас;

- шукання альтруїстичних, всесвітянських «універсальних правд» замість своєї егоїстичної суверенно-національної правди;

- опанування доктринами лібералізму, демократизму й соціялізму, які ставили інтереси одиниці і класу понад націю;

- пацифізм замість наступальності, деґенерація й атрофія творчого вольового імпульсу;

- впливання на ворога тільки розумовими аргументами й компромісами, бо, мовляв, боротьба суперечна «раціоналізмові, етиці й розумові», і тільки наука, критика й аналіз, а не інстинкт, воля й боротьба, мають вирішити національну проблему.

Всі наші існуючі ідеології і сторонництва мають своє коріння поза національним ґрунтом, у чужому, несвоєму минулому або засадничо нам ворожому сучасному.

http://www.lab.org.ua/article/788/