МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

агітпроп: Йди ся отямити

03/30/2006 | Інший
Я inshi. Але розмова не про це.

Розмова про "розчарування" у Помаранчі.

Це мене не торкнулося.

Бо я свідомо пішов на Майдан, а про мої підприємницькі збитки від цього мову вести не хочу, бо йшов свідомо. Нема де, але віддав би й життя...

Бо я свідомо зняв із палиці (її за 7 гривень купив на Майдані у прибиральника) свій "прапор червоно-чорний", пов'язав нього на шию замість краватки чи шалика та взяв у руки помаранчеве простирадло - на весь той раунд.

Бо я знав, що прагну не демократії, через яку будь-які кольори порозсеруться, тому що підфарбуватися під демократа занадто легко. Он вже навіть ПРУсаки наводять собі демократичний макіяж, розпочавши мову про "м'яку федералізацію"...

Хтось мав собі відвотувати проти влади, яка опинилася "не такою". І будь-який бджоляр хтів би долучити до себе голоси тих, кому той мед не сподобався. Хоча будь-яка розумна та незадоволена людина мала б вже відразу вже від самих розмов опозиційної Ю про будь-які помаранчеві коаліції, бо є завжди контур зради та абрис відданости. Але...

Мені байдуже, з ким та як всі вони будуть собі женіхатися. Хай навіть кум вподобає куму. А я підтримаю (тимчасово) навіть собака, якщо він брехатиме українською.

Хай бздо безбатченків зараз гонорово викобенюється про вигране, але неукладене парі щодо перемоги Тягнибока. Але справа була не в Тягнибоці та не в inshi'х.

Справа в іншому.

Той, хто тут на форумі дописує українською з-під помаранчу НУ, чи з-під по-білому червоного кропу від Ю, чи з-під калинових барв СПУ, то він колись нарешті, але відчує поклик крові своєї.

Можливо, то буде запізно, як завжди та зазвичай після збоченої зрілості (аж до кроку зради) отямлювали нарешті своє

українство перестаркувати краяни. Але за ганьбою принаймні онуків вони інфікують тою хворобою та тим покликом до не деклярованої, але до чистої Незалежності.

Ми будемо мати безліч короткотермінових супутників та тьми неотямлених можливостей. Ми будемо помилятися за тисяч ізнов, але...

Але, сини (для більшості з вас я маю право на таке звернення), нема в цьому світі анічого поза відчуттям твоєї причетності до кола твоєї крові. І дурно вести мову про те, на виборних перегонах якого там року спрацює та кров. Проте вона буде гулькати в мозок. Ніщо не здатне розколапуцяти ту кров із будь-якою решткою. Нема тоталітаризму та демократії, нема фашизму та тотожнього до нього більшовізму, нема насправді ані льогіки та іраціо, нема нічого, опріч України, яку нині, і повсякчас, і навіки віків розчинено - розчинено в твоїй крові.

Стовбур атмосферного тиску, що тисне на рамена твої, дотичні до ріжних союзів та партій, колись-таки знайде свій час, у рідкісну годину просвітлення вкладе тебе на землю, просякнуту тою кровію, та нагадає: нема ЄЕП'у та НАТО, нема відмінностей між ворожим оточенням, нема ознак бурятства, кацапства, ляхства чи жидівства, нема столиць та хуторів, нема життя та смерти, нема мертвих та живих, а є лише Україна. Є вирій її та є її пекло. І най до судом, най закрутися гадюкою, але будеш мати лише одне зі двох - чи прокляття, чи славу.

Роби, що вважаєш доречним. Ріж ачи кохай будь-кого. Святи ніж чи дрочи прутень. Іди в ченці чи пияч. Заховайся в бізнесову твань чи в шляхетні злидні... Але цей вибір тебе наздожене та зупинить.

А зараз, доки заганьблені лідери святкують педерастію своєї "коаліційної" перемоги, то ти спробуй - йди ся отямити.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua