МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Скільки можна "не вмирати"? Пропоную всім "розквітнуть"!

04/05/2006 | vlad1020
З пІдняттям національного самовизначення,ми частіше чуємо,і навіть співаємо, Державний Гімн України,а це мільйони голосів. Хочу звернути увагу на такі рядки в ньому:
" Ще не вмерла України і слава,і воля, Ще нам,браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки,як роса на сонці. Запануєм і ми,браття,у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем,що ми,браття,козацького роду," В першому ми бачемо"не вмерла",слово "смерть"і від нього похідні для більшості людей є найжахливішими й неприемними (найменше для підсвідомості, бо зображують кінець Земного життя),а "не" в звязку з цим ретушується,бо є меншим за значенням. Далі,"усміхнеться доля" передбачае,що вона ще не "усміхнулась"и т.д. Думаю таким передбаченням,в Гімні нашої країни-не месце,якщо ми собі бажаємо добра! Зараз вже є незаперечним фактом,що "слово"може діяти,як позитивно так і негативно, і не тільки на людину... Пропоную такий Гімн України,після обробки: "Хай розквітне в Україні і слава,і воля, Вже нам,браття молодії,усміхнулась доля. Згинуть наші вороженьки,як роса на сонці. Бо пануємо ми браття,у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем,що всі є ми,козацького роду. ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Влад Морский Моя адреса:e-mail:vl-morckuu@ukr.net

Відповіді

  • 2006.04.05 | Стайєр

    Це, мабуть, до гумору треба. Ви не переплутали? (-)

  • 2006.04.05 | Мартинюк

    Це не перша спроба скритикувати гімн.

    Павличко навіть здається був написав якийсь альтернативний текст.
    За це його обізвали "поетом-гімнярем"...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.05 | Чучхе

      Його назвали "гімнотворцем"

      Уявляєш, що буде, якщо він, не пройшовши у раду візьметься за старе?

      Хоча мені, чесно кажучи, наш гімн видається кабацько-хуторянським з якимись сентиментальними "вороженьками", та ще й уявляю татарина, який виводить що "ми козацького роду"

      Як на мене, то "Боже великий єдиний" - значно потужніша композиція і якась хоральніша, чи як там сказати...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.04.06 | kvitka

        Re: Його назвали "гімнотворцем"

        Може

        Вже воскресла Україна, і слава і воля

        ... усміхнулась доля.. і т.д.

        _______________

        мелодія гарна, весела

        тільки чому гІмн, а не гИмн (по-старому, був гИмн)

        що тоді відмінювати, з тим (перепрошую) гімном..... ой!
      • 2006.04.06 | kvitka

        Re: Його назвали "гімнотворцем"

        І Боже Великий Єдиний - чудова (тільки не підбадьоруюча)
  • 2006.04.05 | один_козак

    Тоді треба й мелодію іншу робити...

    І взагалі, хто живе в контексті української історії, тому не здається, що з нашим гІмном щось не так.


    vlad1020 пише:
    > Приспів:
    Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем,що всі є ми,козацького роду. ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Влад Морский Моя адреса:e-mail:vl-morckuu@ukr.net

    Ххе)) То за вашою логікою треба писати:

    "Душу й тіло вже поклали за нашу свободу
    й показали, що ми, браття, козацького роду" :D
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.05 | jz99

      а нащо, вже доста готових

      хоч пісня Петриненка "Україна", хоч духовний гімн, що співається щодня о 24:00 на р/каналі "Культура"…

      (тільки чи треба)

      один_козак пише:
      > І взагалі, хто живе в контексті української історії, тому не здається, що з нашим гІмном щось не так.

      саме так
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2006.04.05 | PanOleksa

    Не всі ми з козацького роду.

    Текст нашого гімну справді не дуже вдалий.

    "Ще не вмерла" - є не найбільшою проблемою тексту (адже й Polska теж jeszcze ne zginela, втім, життєздатність її не викликає сумнівів).

    Я про "козацького роду".
    Бо не всі ми козацького роду.
    Що за перевага нащадкам козаків? Хиба інші, що походять з інших верств населеня, - не українці?

    Вже не кажу, як неприємно, коли тут, на Кримі, змушуємо співати про цей "козацький рід" нашіх кримськотатарських друзів, котрі залюбки співають український гімн нашою мовою, але з певністю не є з козацького роду ("казак" кримськотатарською - це "кацап")
    Теж "другій сорт", значить, якщо не з козацького?

    "Та й покажем, що ми, браття,
    Лицарського роду" - ось, певно, як треба.

    Бо "лицарський рід" - це й козацький, і всякий інший рід сміливих патріотичних людей.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.05 | один_козак

      Нє, ну я не можу... Ну як таке можна?..

      Твір є твір. "З пісні слів не викинеш". Вона ІДЕАЛЬНА.

      Щодо кримських татарів, то тут таки цікавий момент. Дуже тонкий))
      Я, щиро кажучи, тільки на Майдані, дивлячись на них, задумався, як то вони сприймають...
      Якось би з ними поспілкуватися про це. У вас є такі знайомі в інтернеті?

      А крім того, вони якогось свого гімна співають? Цікаво...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.04.06 | PanOleksa

        Делiкатна тема

        > Щодо кримських татарів, то тут таки цікавий момент. Дуже тонкий))
        Не дуже приємний момент, чесно кажучи. Нiбито вiдлученi люди вiд Всеукраїнської Громади вже за фактом раси.

        > Якось би з ними поспілкуватися про це
        Завiтайте до роздiлу "Крим" на цьому ж Майданi. Втiм, маю сумнiв, що хтось iз тамтешнiх уголос висловить невдоволення: надто делiкатна тема
        > А крім того, вони якогось свого гімна співають?
        Є в них гiмн "Ant Etkenmen" ("Я присягнув") 1918 р., але мало вживаний, цiлком його знає небагато хто
  • 2006.04.05 | jz99

    між іншим

    Якщо згадати про те, що однією з визначальних українських відмітних рис (основних інстинктів) завжди залишалася пошана до Бога, то, з цієї точки зору, збереження слів "ще не вмерла" в нац. гімні набуває нового відтінку — це, крім данини історії, означає також і визнання того, що нічого немає вічного у світі, окрім Бога та його слова, а ми (у т.ч. як нація в цілому) живемо стільки, скільки Він поклав часу. В мене, наприклад, щоразу, коли отак приміряю, чи не можна було би замінити "ще не вмерла" на "вже ніколи не вмре" чи "вічно житиме", виникає внутрішній протест ще більший — відгонить якимось зарозумілим нахабством… :)

    Якщо вже міняти текст, то треба доручити це футболістам: нехай самі складуть такого славня, якого радо й залюбки співатимуть і не ціпенітимуть, наче їх виставили у відділку на очну ставку :lol:
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.05 | один_козак

      :D (-)

  • 2006.04.06 | vlad1020

    Йдеться про психологічну дію слів,текстів і т.д.

    Даю прості приклади,і кожен зможє перевірити на собі:1)Негативної дії на людину-спитайте,або скажіть "Ще не вмер(ла)!?"(з цим прикладом обережно...,звісно значення має де,кому і як сказати) 2)Позитивної дії-"Ти прямо квітнеш!?" Різницю дії прикладів побачити не важко.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.06 | Сергій Кабуд

      так і є- гімн приймали ж екс-комуністи, а їм краще б вмерла(-)

    • 2006.04.06 | jz99

      та ні, приклади не переконливі

      vlad1020 пише:
      > Даю прості приклади,і кожен зможє перевірити на собі:
      > 1)Негативної дії на людину-спитайте,або скажіть "Ще не вмер(ла)!?"(з цим прикладом обережно...,звісно значення має де,кому і як сказати)
      А Ви, власне, пробували? :D Я й не збираюся, і зовсім не тому, що треба бути обережним, а тому, що НМД іншої реакції й не буде (на 99%), як на слова з гімну України. Поправка: так, звісно, має значення, кому, де і як казати, але ж Ви про звичайні обставини, це раз, а по-друге, пропонуєте це казати саме українською (тобто не в перекладі десь в іншій країні).
      А згадайте побутові іронічно-саркастичні вирази із залученням слова "вмирати" (або його варіацій): зо сміху вмерти можна! вмерти й не жити! щоб я здох!
      Народні приказки: "не вмер Данило, так болячка задавила" тощо.
      Тож про негативну, пригнічувальну дію слова можна ще посперечатися… Ще раз погоджуюся з Вами, що важливо, як казати. Українцям властивий добрий гумор, а добрий гумор дозволяє точно передавати сутність справи здавалося б зовсім несподіваними словами, додаючи при цьому солі, яка лише підкреслює сказане.


      > 2)Позитивної дії-"Ти прямо квітнеш!?"
      О-о-о… Дуже залежить від того, яким тоном і з яким виразом обличчя сказати ;)
      Тобто, і тут має значення, як казати. Це взагалі завжди має значення, з будь-якими словами…


      Ваші приклади нерівнозначні поміж собою. У другому прикладі пряме звертання, "ти", у першому цього немає. Треба було вже тоді і в першому починати з "ти". Вислів з другого прикладу не буває запитальним, знак питання там недоречний. Вислів з першого, якщо вживати його саме як питальний, перестає відображати сенс, закладений у славні України.

      "Ще не вмерла" — це вже в нас ідіома, сталий вираз, зрозумілий без пояснення.
  • 2006.04.06 | Мірко

    Таки слова вже раз були змінили!

    Було колись "Ще не вмерла Україна, ні слава ні воля...". Ці слова змінили ще в девятдесятих роках. Здається бо мусіли. Слова, котрі колись були викликом на етноцидні наміри московської імперії, вже не були актуальними. Бо фактично, на схід від Дніпра Україна вже була померла. Голодомор спрацював. Лишилася лише слава (а про волю це теж не було дуже достовірно).

    Сьогоднішний стан був би точніше відображений коли б переклали славень на московську мову. :(

    А я сам, як оптиміст, хотів би бачити повернення до оригіналу:"Ще не вмерла Україна..." :D І нехай би Донецькі задумалися над змістом таких слів.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.06 | Navigator

      Почитайте - не пожалкуєте!!!

      Слушайте:
      Траут и Гувер были гражданами Соединенных Штатов Америки - страны,
      вкратце называвшейся просто Америкой. Вот какой у них был национальный гимн
      - сплошная белиберда, которую и они, и многие другие, по-видимому, принимали
      всерьез:
      Ты скажи, ты ответь, наша слава жива ль?
      Ныне видишь ли то, чем гордился вчера ты, -
      Сквозь огонь и сквозь дым устремлявшийся вдаль,
      Нам сиявший в боях звездный флаг полосатый?
      Вспышки бомб и ракет, разрывавшие мрак,
      Озаряли вверху полосатое знамя:
      Ты скажи, все ль еще вьется звездный наш флаг
      Над землей храбрецов, над свободы сынами?
      На свете существовало около квадрильона разных национальностей, но только
      у той нации, к которой принадлежал Килгор Траут и Двейн Гувер, был вместо
      национального гимна такой бессмысленный набор слов, испещренный
      вопросительными знаками.
      А вот какой у них был национальный флаг:
      И еще, на всей планете только у ихней нации был закон, в котором
      говорилось: "Флаг наш никогда, ни перед кем и ни перед чем спускать не
      должно!"
      Спуском и подъемом флага назывался дружественный обычай, когда в знак
      приветствия флаг опускали по флагштоку ниже, к земле, а потом снова подымали
      вверх.
      Девиз родины Двейна Гувера и Килгора Траута на языке, на котором уже
      никто на свете не разговаривал, означал: "Из множества - единство" - "Ex
      pluribus unum".
      Неспускаемый флаг был красавец, да и гимн и девиз никому бы не мешали,
      если бы не одно обстоятельство: многих граждан этой страны до того обижали,
      презирали и надували, что им иногда казалось, будто они живут вовсе не в той
      стране, а может, и не на той планете и что произошла какая-то чудовищная
      ошибка. Может быть, им было бы легче, если б хотя бы в их гимне или в их
      девизе говорилось о справедливости, или братстве, или надежде на счастье,
      чтобы этими словами их радушно приветствовали, как полноправных членов
      общества, совладельцев его богатств.
      А когда они разглядывали свои ассигнации, чтобы понять, что у них за
      страна, они видели там, среди всякой другой вычурной чепухи, изображение
      усеченной пирамиды, а на ней - растопыренный глаз, вот такой:
      Даже сам президент Соединенных Штатов не знал, что это значит. Выходило
      так, словно страна говорила своим гражданам: "В бессмыслице - сила".
      Вся эта бессмыслица была невольной виной отцов-пилигримов - основателей
      той нации, к которой принадлежали Двейн Гувер и Килгор Траут. Эти основатели
      были аристократы, и им хотелось похвастать своей никчемной образованностью,
      которая заключалась в заучивании всякой ахинеи из древней истории. И к тому
      же все они еще были рифмоплетами.
      Но среди этой галиматьи попадались и очень вредные идеи, потому что они
      прикрывали великие преступления. Например, школьные учителя в Соединенных
      Штатах Америки постоянно писали на доске вот такую дату и заставляли детей
      вызубривать ее и повторять гордо и радостно:

      Преподаватели говорили ребятам, что их континент был открыт именно в этот
      год. А на самом деле в этом самом 1492 году миллионы людей уже жили там
      полноценной, творческой жизнью. Просто в этом году морские разбойники стали
      убивать, грабить и обманывать этих жителей.
      И вот еще какую вредную чушь учителя вбивали в головы ребятам: будто бы
      эти пираты основали правительство, которое стало факелом свободы для всех
      людей на свете. И детям показывали статуи и картины этого воображаемого
      факела свободы. Факел был похож на фунтик с мороженым, из которого
      выбивалось пламя, Вот как он выглядел:

      Кроме того, морские пираты, которые главным образом участвовали в
      создании нового государства, владели людьми-рабами. Они пользовались
      человеческими существами вместо машин, и даже после того, как рабовладение
      уничтожили - потому что все-таки это было очень стыдно, - те пираты и их
      потомки продолжали относиться к простым рабочим людям как к машинам.
      Пираты были белые. Люди, жившие на том континенте, куда явились эти
      пираты, были краснокожие. Когда на этом континенте началось рабовладение,
      рабами были чернокожие.
      Все дело было в цвете кожи.
      Вот каким образом пиратам удавалось отбирать все, что им было угодно и у
      кого угодно: у них были самые лучшие корабли на свете, и они были свирепее
      всех, и еще у них был порох - так называлась смесь серы, угля и селитры. Они
      подносили огонь к этому, казалось бы, безобидному порошку, и он бурно
      превращался в газ. Газ выталкивал снаряды из металлических трубок со
      страшной силой и чудовищной скоростью. Эти снаряды запросто врезались в
      живое мясо и кости, так что пираты могли разрушить проводку, или вентиляцию,
      или канализацию внутри живого существа, даже если оно находилось очень
      далеко.
      Но главным оружием пиратов была их способность ошеломлять людей: поначалу
      никому и в голову не приходило, что они такие бессердечные и жадные, а потом
      становилось поздно.
      Когда встретились Двейн Гувер и Килгор Траут, их страна была, пожалуй,
      одной из самых богатых и сильных стран на планете. В ней было много еды, и
      полезных ископаемых, и машин, и она усмиряла другие страны, угрожая им, что
      обстреляет их гигантскими ракетами или забросает всякими штуками с
      самолетов.
      У многих стран ни шиша не было. А во многих и жить было невозможно. Там
      было слишком мало места и слишком много народу. Жители распродали все, что
      можно было продать, жрать им было нечего, и все равно люди там беспрестанно
      спаривались.
      Это и был способ делать детей.
      Многие люди на этой подпорченной планете были коммунистами. У них была
      теория, по которой все, что еще осталось на земле, надо разделить более или
      менее поровну между всеми людьми, которые, кстати, никого не просили
      поселить их на этой порченой планете. А тут еще каждую минуту нарождались
      дети, сучили ножками, орали, требовали молока.
      Были даже такие страны, где люди просто ели землю или сосали мокрые
      камешки, а в нескольких шагах от них продолжали рождаться дети.
      И так далее...
      Страна Килгора Траута и Двейна Гувера, где всего было навалом, не
      признавала коммунизма. Там никак не соглашались, что те земляне, у которых
      всего много, должны делиться с другими, у которых ничего нет, если им этого
      не хочется. А большинству этого не хотелось.
      Значит, они ни с кем и не делились.
      Считалось, что в Америке каждый должен заграбастать сколько может и не
      выпускать из рук. Некоторые американцы здорово сумели всего нахватать и не
      выпускать из рук. Они стали сказочно богатыми. Другие не могли накопить ни
      шиша.
      Двейн Гувер был сказочно богат, когда встретился с Килгором Траутом.
      Как-то утром Двейн проходил по улице, и один человек шепнул своему соседу
      именно эти слова: "Сказочно богат!"
      А вот что было в те дни у Килгора Траута на нашей планете: ни шиша.
      Итак, Килгор Траут и Гувер Двейн встретились в Мидлэнд-Сити, родном
      городе Двейна, во время фестиваля искусств осенью 1972 года.
      Как уже говорилось, Двейн Гувер торговал автомобилями марки "понтиак" и
      постепенно сходил с ума.
      Разумеется, ненормальность Двейна Гувера зависела главным образом от
      вредных веществ. Организм Двейна Гувера вырабатывал некоторые дурные
      вещества, нарушавшие работу его мозга. Но Двейну, как всякому начинающему
      сумасшедшему, при этом еще нужно было найти какие-то нехорошие идеи, чтобы
      его помешательство приобрело определенную форму и направление.
      Скверные вещества и скверные мысли были Инь и Ян безумия. А Инь и Ян -
      это китайские символы гармонии.

      Звати цього мудреця Курт Воннегут.
      Шукайте його книжки (можна в Гуглі) читате і вчіть на пам"ять.
      Я це робив колись.
      І не пожалкував. :)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua