МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Горе землі та морю, до вас бо МВФ зійшов!

04/23/2006 | Nemesis
"Горе землі та морю, до вас бо МВФ зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!"

Оголошення з неба

"Місія Міжнародного валютного фонду має намір у червні відвідати Україну для надання рекомендацій з монетарної й фіскальної політики."

Українська Правда

Крута організація Міжнародний валютний фонд. Патентована мішень для п'ятихвилинок ненависти всіх, хто яким-небудь боком вважає себе лівим.
А тут несподіванка: ця гидота пережила власну отруту! Як ебола-вірус: дуже агресивний, щоб продовжувати жити - вбиває організм-носій швидше, ніж встигає розмножитися.
Я вже колись перекладав статтю про безвідповідальні методи цього бойового загону неоліберастів та наслідки його дій: тотальні злидні, розпад суспільств, інколи війна чи дві.
Останній шедевр МВФ була Аргентина - таку класну кризу отримали в нагороду за суворе виконання всіх рецептів добрих лікарів з МВФ в 2001 році, що аж-аж!
Чому цей монстр почав здихати? Бо перевелися дурні, які брали в МВФ позики, а всі ці шамани "вільного ринка" жили саме на шиї в боржників - собі вони не забували начислити величезну "зарплату" джерелом якої були відсотки, які країни-боржники повинні були платити цій організації (сам МВФ брав гроші під менший відсоток, давав у борг під більший, у всіх співробітників по шість років Гарварда, а то і по докторській, не хухри-мухри, таку геніальну економичну схему вигадати!).
Хребет МВФ переламали кляті "популісти" Південної Америки, які вирішили повернути всі позики. Як сказав президент Бразилії "час колонізації закінчився". Сумісними зусіллями латиноамериканські країни вкинули МВФ назад мішок з 25 млрд. доларів з написом навкіс "¡No se vuelva no más!".
Скінчилася лихварська радість - МВФ стоїть на межі банкрутства. Немає грошей на утримування всіх "спеціалістів".
Тепер ось виявляється вони хочуть заробити "чосом" по країнах, де ще не чули про їхні проблеми!
Так слухайте і не кажіть, що не чули: ці круті перці за одну гривню повинні танцювати не менше ніж 45 хвилин, і не аби як, а з підскоком!
Можна давати їм за це кульочок насіння - вони і цьому зрадіють.
Зараз нема часу на деталі: Христос воскрес! (він тиждень тому немовби теж воскрес, але подивився, що зібралися лише паписти та знов той, до сьогодня).

Відповіді

  • 2006.04.23 | Nemesis

    Переклад з 2005 року.

    Девід Согге: Чи допомогає допомога з Заходу?

    На Заході знов чути голосні промови. Гасла милують око: "Стимулювати співчуття" (уряд Джорджа Буша), "Визволити світ від бідності" (Світовий Банк), "Повага та солідарність всюди" (Тоні Блейр, Комісія для Африки).
    Допомога привертає увагу провідних ЗМІ завдяки рокфестівалям, черговим тривожним звітам про бідність, нарадам ООН з питань міжнародної співпраці для перемоги над бідністю.
    Це значить, що нарешті бідність в Африці та інших нерадісних місцях, раз та назавжди, буде переможена, чи не так? Можливо так, але не очікуйте чудес, якщо сучасна індустрія допомоги візметься за це.
    Допомога розвитку країн може бути чудовим інструментом. Своїй добрій репутації ця допомога зобов’язана дуже добрим результатам з минулого: відбудова після ІІ Світової Західної Європи, Тайваня, Південної Кореї, перемога низки тропичних хвороб, роль в скасуванні режима "апартхайда" в Південній Африці. Без міжнародної допомоги та геополітичних інтересів все це не пішло б так гладко та швидко.
    Але на величезній картині пізнього ХХ віку дуже важко знайти хоч один успіх, особливо на терені боротьби з бідністю.
    Подивиться на більшість країн Африки. З кінця 1970-х міжнародні організації допомоги на чолі з Міжнародним Валютним Фондом і Світовим Банком контролюють там економичну стратегію та розвиток суспільного сектора. Дуже впливова роль та ще так довго. Африканські уряди мають, звичайно, власну політику, але в галузі економики фактично ділять суверенитет з міжнародними організаціями.
    І що ж? За данними дослідніків з Світового Банка кількість африканців, які живуть в глибокій бідності (один долар чи менше в день на людину) з 1981 до 2001 збільшився майже в два рази з 164 млн. до 316 млн. (з 42% до 47% населення). Трохи краще (від одного до двох доларів в день) живуть ще 30%. І цей підрахунок 77% людей, які живуть на суму до двох доларів в день виглядає навіть оптимистичним, бо багато спеціалістів розкритикувало ці цифри як спробу зменшити обсяг справжньої проблеми.
    В Східній Європі та бувшому СССР великі гравці міжнародних організацій допомоги отримали величезний вплив приблизно з 1990 року. До того часа, чесно кажучи, бідність в тих краях було важко знайти, лише в деяких районах на селі. Але під наглядом міжнародних організацій бідність поширилася, як пожежа. В 2001 році приблизно 94 млн. людей вже мусили жити на два долара чи менше в день, що десь складає одну пяту частину населення. Бідність траплялася в шість разів частіше, ніж в 1987 році.
    Звичайно були ще інші фактори, які розвалили економики країн бувшого Східного Блоку. Але керівництво міжнародних організацій, які повинні б були діяти, щоб запобігти економичним катастрофам, дуже допомогли. Джеффрі Сакс (Jeffrey Sachs) відомий економіст, який був в той час економичним радником, визнав в свойому інтервю БіБіСі в 2003 році, що головною метою Вашінгтона було зламати економики бувших комуністичних країн. Таким чином можна вже побачити, що інколи організації домопоги використовували не лише для допомоги, але для зламу.
    Неравність між багатими та бідними дуже збільшилася в усіх країнах бувшого Східного Блока та помітна тепер всім. Великі відмінності в шансах, майні та самоповазі роблять прірву між різними регіонами та різними етничними групами глибшою. Так з’являється колективне відчуття страха та несправедливості. На Кавказі, Балканах та в Центрально-Азіатських республіках це все викликало кровопролиття.
    В Кіргізії, країні Центральної Азії, нещодавно пережившій вуличні протести та палацовий переворот колись міжнародна допомога досягла інтенсивності допомоги Африці. І все ж ні в якій іншій сусідній країні стандарти життя не впали так сильно як в Кіргізії. Дослідники Світового Банка чули в 2002 році людей, яки так описали своє життя: "Добробут це щось з минулого, бо колись в нас було досить грошей, ціни були низьки, медична допомога безплатною, а лікарі були чемними. Освіта для дітей теж була безплатною. Люди поважали один одного. Було багато дітей та молоді. В кожного була робота, зарплату виплачували вчасно, в усіх були права та ніхто не хотів нікуди їхати з міста. Бідність доводить до самовбивств, голода, безнадії. Люди бояться голода, холода, етнічних проблем. Люди кусають інших людей, як собаки".
    Червона нитка, яка обєднує всі ці оповідання про трагичні та непотрібні страждання, це Велика Ідея, яку несе з собою допомога. Фактично міжнародні організації платять за те, що їх Велику Ідею приймають.
    Цією ідеєю є ринковий фундаменталізм. Він вимагає від країн відкрити економіки, знизити кошти виробництва за рахунок зарплат, знизити споживання, приватизувати майно, знизити податки та витрати держави, за виключенням виплат міжнародних боргів. В Східній Європі та був. СССР керівництво міжнародних організацій допомоги пробувало все це дуже швидко зробити, звідти назва "шокова терапія" (примітка перекладача: вже згаданий Джеффрі Сакс назвав колись результат діяльності ринкових фундаменталістів в був. СССР "шок без терапії").
    Бувша Югославія була першим експериментом. Коли лабораторія вибухнула, експерементатори сиділи в безпеці в Вашингтоні. Але саме їх поради, наслідком яких були бідність та безробіття, стали важливою причиною чисельних війн. "Це Міжнародний Валютний Фонд", - сказав Джуд Венніскі (Jude Wanniski), колишній редактор Wall Street Journal, - "це він розірвав Федеративну Югославію на шматки "шоковою терапією" 1987 року".
    Всі рецепти ринкових фундаменталістів приводять зазвичай до зниження темпів економичного роста, нестабільної економики, вивозу капіталів, безробіттю та суспільної нерівності. Нащастя соціальні проблеми незавжди привели до кровопролиття, як на Балканах, але "звичайні" наслідки теж не радують: соціальна ізоляція, торгівля людьми, бандитизм.
    Жахлива корупція та кріміналізація Східної Європи та був. СССР натхнула Нобелевського лауреата Джосефа Стігліца (Joseph Stiglitz), колишнього головного економиста Світового Банка на таке порівнення системи міжнародної допомоги: "Вони немовби користуються вогнеметом, щоб зняти шар фарби в квартирі, а потім скаржаться, що не можуть заново пофарбувати, бо дім чомусь раптом згорів".
    Виходить, що міжнародна допомога та її доктрина визволила сили, які поширили бідність та затьмарили всі позітивні ефекти. В світі де медична допомога, освіта та пенсії все менше залежать від суспільного сектора та переходять до "сил вільного ринка" (такий світ пропагандує керівництво міжнародних організацій з 1980 року) маленька зарплата означає що людина залишається вільною бути бідною, де б вона не шукала допомоги.
    Але зачекайте. Чи міжнародна допомога взагалі предназначалася для боротьби з бідністю? В виступах про допомогу завжи йдеться про бідність, починая з президента Трумана в 1949 році, році народження цієї системи. Але в чесних виконавців, в професійних співчувателів, боротьба з бідністю ніколи не була метою. Рушійною силою була політика: панування в сферах впливу, нагорода друзів, покарання противників, проникнення та збільшення ринків, задоволення сторонників вдома. Виходить довгий та нерівний список.
    Французька допомога була спрямована на підтримку нео-колоній, які розташовані переважно в французькомовній культурній сфері. Британсьька допомога схожа з французькою. Бо для кожної країни-донора (включно з Нідерландами та Скандинавськими країнами, про які часто думають, що в них нема власних інтересів) міжнардоні організації підмазали важливі коліщатка в міжнародній торговлі та інвестиціях. Американський сільскогосподарський бізнес та пароходства зайняли домінантні позиції в неєвропейських регіонах саме завдяки допомозі харчами. Це здається відносно невинним наслідком, але фактично є засобом ведення торгівельних воєн іншими методами. В екстремальних ситуаціях харчова допомога рятувала життя, але коли це ставала рутиною викликаною великою пропозицією (перевиробництво продуктів на Заході), то це підривало місцеве сільске господарство та харчову безпеку країни-отримувача.
    Перші сорок років міжнародна допомога під керівництвом США (значить разом з Світовим Банком, Міжнародним Валютним Фондом, місцевими банками)мала лише одну головну мету, яка переважала всі інші: боротьба з Совіцьким комунізмом. З цієї сторони міжнародна допомога виявилася дуже успішною. Від Манагуа та Монровії до Москви міжнародні організації посприяли виникнинню десятків прозахідних урядів. Від країн-клієнтів очікувалося, що вони проводитимуть вибори та матимуть інші елементи формальної демократії, але фактичний розподіл влади залишиться без змін.
    Міжнародна допомога також мало допомогає виникнинню доброго керівництва. Існує низка досліджень, які показують, що чим більшою є допомога, тим гіршою стає якість державних установ та демократичної політики. Прибутки від допомоги підривають політику не гірше, ніж прибутки від нафти. Вони допомогають існувати та ставати сильнішими елітам завдяки винятковим контактам з закордонними силами. Mожновладцям не треба сушити голову питаннями переговорів з власними громадянами про розподіл багатства. Такі дослідження ставлять знак запитання біля надання допомоги без вбудованих механізмів контролю, завдяки яким громадяне (переважна більшість яких є бідними) отримують змогу контролю над витратою допомоги.
    Наразі не існує гарантованого рецепта припинення спиралі застоя та зниження якості. Але можна роздивитися декілька натяків в історії країн, які з успіхом подолали свою бідність: Тайвань, Південна Корея, В’єтнам, штат Керала в Індії і навіть, як визнав бувший директор Світового Банка Джеймс Волфенсон (James Wolfensohn), Куба.
    Важливими елементаму успіху ціх країн був сильний суспільний сектор, продовження вкладення грошей в освіту, медичну допомогу та інші суспільні служби, дуже строгі умови використання міжнародної допомоги.
    Економіст Дені Родрік (Dani Rodrick) з Гарвардського університета визначив, що країни досягають більшого успіху, якщо вони мають власну модель дісциплінованого внутрішнього розвитку. Також треба одразу відмовитися від ролі країни-клієнта міжнародної допомоги, яка має лише погоджуватися з усіма закордонними ідеями, особливо з ідеєю повністю відкрити економику для закордонних торговців та інвесторів, або пропасти.
    Якщо статистика сучасної міжнародної допомоги показує, що неможливо знайти досягнення в боротьбі з бідністю, але дуже легко знайти данні, що така допомога приводить до збідніння та безпорядка, що можнa спробувати зробити?
    Поперше непрацюючі економичні моделі мають бути забутими, а могутні сили які їх пропагують зупинені. Треба уважно передивитися сектор за сектором, щоб розпізнати зацікавлені сторони. Я назву лише декілька: погано регульовані та погано оподатковані банківські системи, монетарні та торгові системи, які заохочують вивоз капіталів, програми навчання та роботи, які сприяють масовому виїзду спеціалістів, продовження виплати боргів, які наробили попередні режими, спротив розгляду можливості компенсацій за погані економичні поради та масове пограбування майна в минулому, продовження допомоги експортерам зброї, багато правил СОТ, завалення ринків надлишками продуктів, дозволу існування "налогових раїв" та стимуляція таким чином вивозу туди гиганських сум з яких не сплачуються податки.
    Так можна припинити існування системи в якій гроші бідних пливуть до багатих, при чому цей поток є набагато більший ніж допомога багатих бідним.
    Подруге допомога повинна бути демократизована. Це означає прозорість та громадську відповідальність Почати можна з прозорості фінансових операцій великих підприємств (наприклад нафтоіндустрії), куди йдуть ці гроші, які платежі вони здійснюйть, або навпаки не здійснюють державним установам та політичним діячам. Тоді можливий вплив великих підприємств на політику потрапить в прожектора преси та громадських організацій. Іншою темою для відкритості може бути міжнародна допомога: куди вона точно потрапляє? фактів, які зазвичай залишаються закритими від пересічного громадянина.
    Демократизація може також означати, що право вирішення напрямка розвитку
    частково буде забрано в економістів та центральних банкирів та передано політикам та громадським організаціям. Тоді цінні визначення "зменшення соціальної нерівності", "соціальний захист", "зявлення робочих місць" отримають більше місця в планах урядів. Це також може означати кінець влади міжнародних установ, олігополії індустрії допомоги. Нефункціонуючі організації можуть бути взагалі скасовані (як наприклад Джосеф Стігліц запропонував скасувати Міжнародний Валютний Фонд).
    Йти шляхом демократизації міжнародної допомоги важко. Але, якщо процитувати популярний вираз, у нас мабуть нема вибору. Якщо звичайно всі красиві слова про співчуття та про світ поваги та солідарності, вільний від бідності ми кажем серйозно.

    Девід Согг (Devid Sogge) є незалежним дослідником та радником міжнародних організацій допомоги, спеціалізується в Африці та країнах бувшого соціалістичного табору. Автор книг "Співчуття та розрахунок" (Compassion and Calculation), "Якщо порахувати: Що ж трапилося з закордонною допомогою?" (Give and Take: What's the Matter with Foreign Aid?).

    ©David Sogge 2005
    ©переклад Nemesis MMV
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.05.02 | Jurij

      Re: Коли приходить МВФ

      Сильна стаття. Чергова "поява" МВФ в Україні не є випадковою. Вона може співпадати з проголошеним Єхануровим закінченням періоду "соціального популізму". В різний період чергова активність цієї структури була відповіддю на деякий підйом життєвого рівня нижчих та середніх прошарків
      населення. Саме ці люди є головними "донорами" втілення ідей експортного
      неолібералізму. Коли завдяки мудрим порадам рівень житття пересічних спадав, про фонд знову забувалося.
  • 2006.04.23 | Сергій Кабуд

    ще більш корумпований Світовий банк(-)

  • 2006.04.23 | Сергій Кабуд

    стаття суперова! я дочитав до кінця і поставив в розділ статті

    Немезісу велика подяка.

    Журналістам раджу поширити цей текст якомого ширше, бо це наше майбутнє.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.23 | Nemesis

      Шкода, що нема до чого причепитися.

      Копірайте збережено. Я принципово не допомогаю "Майдауну", але нажаль нема що заперечити.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.23 | Shooter

      Cтаття онаністична

      >В Східній Європі та бувшому СССР великі гравці міжнародних організацій допомоги отримали величезний вплив приблизно з 1990 року. До того часа, чесно кажучи, бідність в тих краях було важко знайти, лише в деяких районах на селі. Але під наглядом міжнародних організацій бідність поширилася, як пожежа. В 2001 році приблизно 94 млн. людей вже мусили жити на два долара чи менше в день, що десь складає одну пяту частину населення. Бідність траплялася в шість разів частіше, ніж в 1987 році.
      >Звичайно були ще інші фактори, які розвалили економики країн бувшого Східного Блоку.

      Пардон, але автор або крайній дебіл, або відвертий брехун (це вже як кому на смак), якщо стверджує, що економіку ЦЄ наприкінці 80-х розвалив МВФ.

      Нагадує мені іншого автора - такого собі Steela з Гардіан, статті якого про Україну та Білорусь не можуть не веселити. Наприклад, в статті періоду помаранчевої революції цей автор стверджує, що на Майдані люди співали сепаратистські та антисемітські (sic!) пісні. І на питання - звідке таке інфо? відповів - в одній французькій газеті вичитав.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.04.23 | Nemesis

        Кому що, а Шутеру - оце.

        Shooter пише:

        > Пардон, але автор або крайній дебіл, або відвертий брехун (це вже як кому на смак), якщо стверджує, що економіку ЦЄ наприкінці 80-х розвалив МВФ.

        Шутере, як прочитати "починаючи з 1990", щоб вийшло "наприкінці 80-х"?
        Я, чесно, завжди заздрів людям, які можуть спокійно почати
        "ця стаття про гвалтування туберкульозників, бо автор пише про те, як літають крокодили, агов, авторе, крокодили не літають, не плутайте їх з кактусами!" і при тому навіть не потурбуватися навести докази. Адже "це всі знають".

        > Нагадує мені іншого автора - такого собі Steela з Гардіан, статті якого про Україну та Білорусь не можуть не веселити. Наприклад, в статті періоду помаранчевої революції цей автор стверджує, що на Майдані люди співали сепаратистські та антисемітські (sic!) пісні. І на питання - звідке таке інфо? відповів - в одній французькій газеті вичитав.

        Я мабуть єдиний, хто особисто зіткнувся з Стілом з "Гвардіана", він доречі більш адекватний ніж деякі присутні в унеті. Він публічно визнав, що за подіями листопада/грудня 2004 року стоїть більше, ніж гроші янкі (шкода, що це було не на папері, звичайно).
        Те, що на Майдані були неонаці, та ще і офіційно називалися "охоронцями" знає цілий світ, не треба ні робити з цього культа, ні казати, що цього не було.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.04.23 | Shooter

          Re: Кому що, а Шутеру - оце.

          Nemesis пише:
          > Shooter пише:
          >
          > > Пардон, але автор або крайній дебіл, або відвертий брехун (це вже як кому на смак), якщо стверджує, що економіку ЦЄ наприкінці 80-х розвалив МВФ.
          >
          > Шутере, як прочитати "починаючи з 1990", щоб вийшло "наприкінці 80-х"?

          То у Вас, виявляється, навіть з числами проблеми? Бо після 1989 наступає відразу 1990 - не знали?. І те, що вже тоді економіка Чехословаччини була абсолютно неконкурентноздатною - це навіть би Вам мало бути відомо.

          > Я, чесно, завжди заздрів людям, які можуть спокійно почати
          > "ця стаття про гвалтування туберкульозників, бо автор пише про те, як літають крокодили, агов, авторе, крокодили не літають, не плутайте їх з кактусами!" і при тому навіть не потурбуватися навести докази. Адже "це всі знають".

          Я бачу - Ви шалено заздрите автору перекладеного Вами бздуру.
          Який скромно не зауважує, що жопа економікам СЄВа прийшла ще задовго до того, як туди прийшов МВФ. А от коли ці економіки нарешті відкрились - то через загадкові для автора бздуру та Вас причини Шкода, Ваз та Трабант чомусь не змогли конкурувати з автомобілями Заходу. Як і решта хоч біль-менш технологічної продукції - але це, звісно, соцекономікам в штани був МВФ всрався.

          > > Нагадує мені іншого автора - такого собі Steela з Гардіан, статті якого про Україну та Білорусь не можуть не веселити. Наприклад, в статті періоду помаранчевої революції цей автор стверджує, що на Майдані люди співали сепаратистські та антисемітські (sic!) пісні. І на питання - звідке таке інфо? відповів - в одній французькій газеті вичитав.
          >
          > Я мабуть єдиний, хто особисто зіткнувся з Стілом з "Гвардіана",

          Надіюсь, руки вже після того мили?

          > він доречі більш адекватний ніж деякі присутні в унеті. Він публічно визнав, що за подіями листопада/грудня 2004 року стоїть більше, ніж гроші янкі (шкода, що це було не на папері, звичайно).
          > Те, що на Майдані були неонаці, та ще і офіційно називалися "охоронцями" знає цілий світ, не треба ні робити з цього культа, ні казати, що цього не було.

          :) Аугусто, ще раз - перед тим, як щось ляпати, почитайте хоч трішки матчасть. Бо Стіл у своїй статті назвав "антисемітськими" повстанські пісні, а "сепаратистьским" - гімн України. Ще кумеднішою виглядала його стаття про Білорусії, в якій він, в дусі передовиць Правди, назвав її країною, в якій постійно росте рівень життя народу.

          *******

          Проте повертаючись до барана, якого Ви переклали - він або повний нуль щодо ЦЄ, або, швидше всього, відвертий брехун.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.04.23 | Nemesis

            В мене зараз нема часу, пізніше.

            Порозмовляєм як методи в ЦЄ відрізнялися від методів МВФ. :)
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.04.23 | Shooter

              Часу чи аргументів?

              Ще раз - совіцька та афільовані економіки були глибоко в дупі ще задовго до того, коли в тих краях з'явився МВФ.

              І якраз ті економіки регіону, які "послухалися" "рецептів МВФ" скоріше - Словенія, Польща чи Естонія - і почали найшвидше прогресувати в регіоні.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.04.24 | Nemesis

                Баран Стігліц вкрав Нобелевську премію в генія Шутера!

                Shooter пише:
                > Ще раз - совіцька та афільовані економіки були глибоко в дупі ще задовго до того, коли в тих краях з'явився МВФ.

                Можна сперечатися, але це звичайно не був пік форми економіки. Лише все це можна було порівняти з головним болем, який молодці з МВФ вирішили лікувати сокирою - нема голови, нема чому боліти, а голова молочна, ще одна виросте!
                Шкода, що китайська економика трансформувалася без шоків з жахами, але це така справа - якщо реалії розходяться з вірою, горе тим реаліям.


                > І якраз ті економіки регіону, які "послухалися" "рецептів МВФ" скоріше - Словенія, Польща чи Естонія - і почали найшвидше прогресувати в регіоні.

                Шутере, таке чудо ЕЕГ вже робила з Португалією, Грецією та Ірландією, найбіднішими країнами, які спрямованою допомогою витягнули до пристойного рівня. Це саме сучасний ЕС зупинив сповзання країн ЦЄ до повного ліберального рая а-ля РФ в часи Єльцина, чи Кучма-2 - тотальна корупція, бригади, олігархи. Причому це все робилося засобами які дуже опосередковано схожі на танці з ломами в економиках решти пост-Совка відв'язаних та безвідповідальних "совітників" від слова хуй.

                П.М. Всі МВФ-ці, які начудили в екс-Совку з незрозумілих для Шутера причин почали майже хором крити матом методи ліберастів. На чолі цієї банди Вітренок стоїть нобелевський лауреат Стігліц. Пропоную в нього відібрати премію та віддати Шутеру, бо він в свойому завзятті вже давно ... (далі не знаю, підставте самі щось замість крапочок).

                П.П.М. Шутере, вас однозначно дратує концепція свободи слова, якби була ваша воля Ви б мабуть не лише б заборонили Стілу публікуватися, а і приговорили б його до чогось незручного та довгого?

                >Нагадує мені іншого автора - такого собі Steela з Гардіан...

                Ви не помічаєте доречі, що Ви граєте сцену з фільма "Ruthless people" (1986 рік, режисери Джім Ебрегамс та Девід Зукер, в ролях Дені Де Віто, Бетт Мідлер, Джудже Рейнолд, Гелен Слетер та інші)?
                Там маньяк вбивця з ножем влетів до дому та почав такі виходки:
                побачив персонажа Барбру Стоун (грає Бетт Мідлер) просичав "Ти нагадуєш мені мою маму, я ненавиджу свою маму" та спробував різанути її ножем, його трохи збив Кен Кесслер (грає Джудже Рейнолд), якому від сказав "Ти нагадуєш мого тата, я ненавиджу свого тата" та побіг його різати. Кен Кесслер відхилився та маньяк шкереберть впав по сходах в підвал.
                Барбра Стоун задумливо дивиться долі та каже: "Якщо я нагадую його маму, а ти нагадуєш його тата, то ось такий в нас би вийшов син".
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.04.24 | Shooter

                  Після нього Ви також рук не мили?

                  Nemesis пише:
                  > Shooter пише:
                  > > Ще раз - совіцька та афільовані економіки були глибоко в дупі ще задовго до того, коли в тих краях з'явився МВФ.
                  >
                  > Можна сперечатися, але це звичайно не був пік форми економіки.

                  Ги-ги :D Пік. Комунізму.
                  Знаєте який був реальний GDP Росії в 1990? Згруба 1,5 разів більший, ніж Голландії. А знаєте скільки населення в Голландії та Росії?

                  А ще знаєте, що би було, якби Чехословаччина "рятувала від вражєского западного капіталізьму всупереч рекомендаціям МВФ" Шкоду? Така ж задниця, як і з ВАЗом та ЛАЗом - глибока і чорна.

                  > Лише все це можна було порівняти з головним болем, який молодці з МВФ вирішили лікувати сокирою - нема голови, нема чому боліти, а голова молочна, ще одна виросте!

                  :) Розкажіть мені - що саме монстрозний МВФ врубав цією жахливою сокирою. Особливо Вам персонально. Бо свербить Вас - аж-аж. І все чіхаєте, чіхаєте і не можете спинитися.

                  Бо, скажімо, галопуюча інфляція в Україні в першій половині 90-х або дєрібан н/г між братвою, з відвертим відсіканням західного капіталу (лучше спіз*іть самомум, чем продать злому врагу!) - це, звісно, робилося "за рєкомєндаціямі МВФ".

                  > Шкода, що китайська економика трансформувалася без шоків з жахами, але це така справа - якщо реалії розходяться з вірою, горе тим реаліям.

                  Країна, GDP per cаpita USD, щоб менше для Вас було шокуючим - в PPP, 2004

                  Slovenia 19,150 (найбільш ліберальна в 90-х серед постсоцкраїн мимо совка)
                  Czech Republic 16,357
                  Hungary 14,584
                  Poland 11,379 (і ріст "з дупи" після 1-2 років "лікування Бальцеровичем)
                  Chile 10,274 - чисто як benchmark
                  Estonia 13,539 (найбільш ліберальна серед постсовків)
                  Lithuania 11,702
                  Slovakia 13,494
                  Croatia 11,080 (була війна)
                  Latvia 10,270
                  ...
                  Ukraine 5,491
                  China 5,003

                  Додаткове розжовування потрібне?

                  > > І якраз ті економіки регіону, які "послухалися" "рецептів МВФ" скоріше - Словенія, Польща чи Естонія - і почали найшвидше прогресувати в регіоні.
                  >
                  > Шутере, таке чудо ЕЕГ вже робила з Португалією, Грецією та Ірландією, найбіднішими країнами, які спрямованою допомогою витягнули до пристойного рівня.

                  :) Розкажіть мені - яким саме чином ЄС в першій половині 90-х допомагав Польші? або Естонії? Хіба в Польщу подвійного (свого та МФВ) агєнта Бальцеровича заслав.

                  > Це саме сучасний ЕС зупинив сповзання країн ЦЄ до повного ліберального рая а-ля РФ в часи Єльцина, чи Кучма-2 - тотальна корупція, бригади, олігархи.

                  :) В ногу з Пуціним йдете! Ви не з "сосущіх вмєсте", часом? Бо тільки такі та їм подібні називають постсовіцький безпрєдєл лібералізмом.

                  >Причому це все робилося засобами які дуже опосередковано схожі на танці з ломами в економиках решти пост-Совка відв'язаних та безвідповідальних "совітників" від слова хуй.

                  Ще раз Вам пропоную: розкажіть - де і коли МВФ закликав робити дєрібан між місцевою братвою, а не приватизовувати прозоро, чесно та на засадах одинкового доступу. Вбивати своїх бізнесових конкурентів. Чи давити з допомогою державного апарату бізнес невгодних (ну чисто "ліберальний" підхід)

                  > П.М. Всі МВФ-ці, які начудили в екс-Совку з незрозумілих для Шутера причин почали майже хором крити матом методи ліберастів. На чолі цієї банди Вітренок стоїть нобелевський лауреат Стігліц.

                  Себто, самі себе криють? раздвоєнії лічності. Чи, все-таки, криють совіцьку практику в постсовіцьких країнах? Яка від лібералізму знаходиться приблизно на такій відстані, як улюблений Вами Китай від не менш улюблених Вами і абсолютно "антиліберальних" Нідерландів.

                  > П.П.М. Шутере, вас однозначно дратує концепція свободи слова, якби була ваша воля Ви б мабуть не лише б заборонили Стілу публікуватися, а і приговорили б його до чогось незручного та довгого?

                  Угу. До вислуховування Вашої словесної пурги. На третій день би повішався. ;)

                  > >Нагадує мені іншого автора - такого собі Steela з Гардіан...
                  >
                  > Ви не помічаєте доречі, що Ви граєте сцену з фільма "Ruthless people" (1986 рік, режисери Джім Ебрегамс та Девід Зукер, в ролях Дені Де Віто, Бетт Мідлер, Джудже Рейнолд, Гелен Слетер та інші)?
                  > Там маньяк вбивця з ножем влетів до дому та почав такі виходки:
                  > побачив персонажа Барбру Стоун (грає Бетт Мідлер) просичав "Ти нагадуєш мені мою маму, я ненавиджу свою маму" та спробував різанути її ножем, його трохи збив Кен Кесслер (грає Джудже Рейнолд), якому від сказав "Ти нагадуєш мого тата, я ненавиджу свого тата" та побіг його різати. Кен Кесслер відхилився та маньяк шкереберть впав по сходах в підвал.
                  > Барбра Стоун задумливо дивиться долі та каже: "Якщо я нагадую його маму, а ти нагадуєш його тата, то ось такий в нас би вийшов син".

                  Гм...то на Вас так зустрічі зі Стілом вплинула ? Впєчатляющій, відать, дядько ;)
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2006.04.24 | Nemesis

                    Ліки від пурги.

                    Shooter пише:

                    > Країна, GDP per cаpita USD, щоб менше для Вас було шокуючим - в PPP, 2004

                    > Ukraine 5,491
                    > China 5,003

                    Щоб було для Вас менше шокуючим:

                    динамика розвитку Китая з 2000 року (пер капіта):

                    2000 $3.600
                    2002 $4.600
                    2003 $5.000
                    2004 $5.600
                    2005 $6.300 (прикидка)

                    Білорусь:

                    2000 $7.500
                    2001 $8.200
                    2002 $8.200
                    2003 $6.700
                    2004 $6.800

                    Україна:

                    1999 $2.200
                    2000 $3.850
                    2001 $4.200
                    2002 $4.500
                    2003 $5.400
                    2004 $6.300

                    Росія

                    1999 $4.200
                    2000 $7.700
                    2002 $9.300
                    2003 $8.900
                    2004 $9.800

                    Бразилія

                    1999 $6.150
                    2000 $7.400
                    2002 $7.600
                    2003 $7.600
                    2004 $8.100

                    Ці цифри, як на мене, нічого не кажуть. За ними наприклад, Україна так і не догнала Білорусь. Методика підрахунку взагалі неясна.

                    Джерело http://www.indexmundi.com/g/r.aspx?c=br&v=67


                    > Знаєте який був реальний GDP Росії в 1990? Згруба 1,5 разів більший, ніж Голландії. А знаєте скільки населення в Голландії та Росії?

                    Знаю. В Нідерландах 16.000.000, в Росії 143.000.000, що я виграв?

                    > А ще знаєте, що би було, якби Чехословаччина "рятувала від вражєского западного капіталізьму всупереч рекомендаціям МВФ" Шкоду? Така ж задниця, як і з ВАЗом та ЛАЗом - глибока і чорна.

                    Чехи "Шкоду" врятували.

                    > Бо, скажімо, галопуюча інфляція в Україні в першій половині 90-х або дєрібан н/г між братвою, з відвертим відсіканням західного капіталу (лучше спіз*іть самомум, чем продать злому врагу!) - це, звісно, робилося "за рєкомєндаціямі МВФ".

                    Україна в часи найбільших економичних проблем була, здається сьомим боржником МВФ в світі. В Ющенко доречі вистачило розуму не брати більше грошей та швидко повернути все назад.


                    > Slovenia 19,150 (найбільш ліберальна в 90-х серед постсоцкраїн мимо совка)

                    Словенія була найбагатшою республікою СФРЮ.

                    > Czech Republic 16,357
                    > Hungary 14,584
                    > Poland 11,379 (і ріст "з дупи" після 1-2 років "лікування Бальцеровичем)

                    Після того як послали подалі Бальцеровича разом з його ліками.


                    > Додаткове розжовування потрібне?

                    При чому тут МВФ? :)

                    > > > І якраз ті економіки регіону, які "послухалися" "рецептів МВФ" скоріше - Словенія, Польща чи Естонія - і почали найшвидше прогресувати в регіоні.

                    Це країни в яких була концепція розвитку, які одразу почали інтегруватися в ЄС (яких прийняли, як рідних).

                    > :) Розкажіть мені - яким саме чином ЄС в першій половині 90-х допомагав Польші? або Естонії?

                    Шутере, Ви багато що не знаєте про ЄС.

                    > :) В ногу з Пуціним йдете! Ви не з "сосущіх вмєсте", часом? Бо тільки такі та їм подібні називають постсовіцький безпрєдєл лібералізмом.

                    Все було під чуйним керівництвом "совітників".

                    > Ще раз Вам пропоную: розкажіть - де і коли МВФ закликав робити дєрібан між місцевою братвою, а не приватизовувати прозоро, чесно та на засадах одинкового доступу. Вбивати своїх бізнесових конкурентів. Чи давити з допомогою державного апарату бізнес невгодних (ну чисто "ліберальний" підхід)

                    Вони все це розв'язали. І при чому навіть не роблять з цього таємниці, а каються за свої гріхі.

                    > Себто, самі себе криють? раздвоєнії лічності.

                    Прямо відверто криють себе. Буде час я ще підкину переклад інтервью з колишніми провідними МВФ-цями в екс-Совку де відкрито кажуть "ми щось того, не того накрутили".

                    > Гм...то на Вас так зустрічі зі Стілом вплинула ? Впєчатляющій, відать, дядько ;)

                    Мені не подобаються ідеї Стіла і я публічно про це казав і кажу. Між іншим при нагоді сказав йому особисто. Але він має право на свої думки.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2006.04.25 | Shooter

                      Пургєн, швидше

                      Nemesis пише:
                      > Shooter пише:
                      >
                      > > Країна, GDP per cаpita USD, щоб менше для Вас було шокуючим - в PPP, 2004
                      >
                      > > Ukraine 5,491
                      > > China 5,003
                      >
                      > Щоб було для Вас менше шокуючим:
                      >
                      > динамика розвитку Китая з 2000 року (пер капіта):
                      >
                      > 2000 $3.600
                      > 2002 $4.600
                      > 2003 $5.000
                      > 2004 $5.600
                      > 2005 $6.300 (прикидка)
                      >
                      > Білорусь:
                      >
                      > 2000 $7.500
                      > 2001 $8.200
                      > 2002 $8.200
                      > 2003 $6.700
                      > 2004 $6.800
                      >
                      > Україна:
                      >
                      > 1999 $2.200
                      > 2000 $3.850
                      > 2001 $4.200
                      > 2002 $4.500
                      > 2003 $5.400
                      > 2004 $6.300
                      >
                      > Росія
                      >
                      > 1999 $4.200
                      > 2000 $7.700
                      > 2002 $9.300
                      > 2003 $8.900
                      > 2004 $9.800
                      >
                      > Бразилія
                      >
                      > 1999 $6.150
                      > 2000 $7.400
                      > 2002 $7.600
                      > 2003 $7.600
                      > 2004 $8.100
                      >
                      > Ці цифри, як на мене, нічого не кажуть.

                      То знову цитата нобелівського лаурета з економіки?

                      >За ними наприклад, Україна так і не догнала Білорусь.

                      А воно так і є. В Білорусі економіка залишилася щиро совіцькою. В Україні (всюди в постсоцику), в час трансофрмації впала, відбилася від дна і почала рости. В країнах, які практикували швидкий перехід до нормальної економіки, період падіння був короткий - 1-3 роки. В бандюківському совіцькому постсовку, який нічого спільного з ринковою ліберальною економікою не має, падали аж до 1998 (Росія. Україна). І ще раз - падати почали ще ДО 1990, внаслідок абсолютної неконкурентноздатности соцекономік.

                      А як тільки Білорусь відкриє свою законсервовану економіку (а це рано чи пізно станеться) - кабзець їй прийде обов'язково.

                      > Методика підрахунку взагалі неясна.

                      Вам - вірю.

                      > Джерело http://www.indexmundi.com/g/r.aspx?c=br&v=67
                      >
                      >
                      > > Знаєте який був реальний GDP Росії в 1990? Згруба 1,5 разів більший, ніж Голландії. А знаєте скільки населення в Голландії та Росії?
                      >
                      > Знаю. В Нідерландах 16.000.000, в Росії 143.000.000, що я виграв?

                      Гм...е піс оф майнд? який каже - жопа в соцекономіках на початок 1990 була спричинена зовсім не злим і безсердечним МВФ? і як тільки привіткрили квартирку для свіжого вітру світової економіки - цей чахоточний суб'єкт почав корчитися і розпадатися?

                      > > А ще знаєте, що би було, якби Чехословаччина "рятувала від вражєского западного капіталізьму всупереч рекомендаціям МВФ" Шкоду? Така ж задниця, як і з ВАЗом та ЛАЗом - глибока і чорна.
                      >
                      > Чехи "Шкоду" врятували.

                      :D Я пойняв (як тут не поймняти) - Фольксваген чеська фірма.

                      > > Бо, скажімо, галопуюча інфляція в Україні в першій половині 90-х або дєрібан н/г між братвою, з відвертим відсіканням західного капіталу (лучше спіз*іть самомум, чем продать злому врагу!) - це, звісно, робилося "за рєкомєндаціямі МВФ".
                      >
                      > Україна в часи найбільших економичних проблем була, здається сьомим боржником МВФ в світі. В Ющенко доречі вистачило розуму не брати більше грошей та швидко повернути все назад.

                      :) Ющенку просто не дали - то раз. Друге - якраз Ющенко (НБУ), тиснучи на зменшення бюджетного дефіциту і проводячи грамотну кредитно-монетну політику, як того МВФ вимагав, зумів десь в 1995 осідлати гіпер-інфляцію. Проте навіть і тоді, коли економіка все ще падала, позичати в МВФ було супер-вигідно - зазвичай, проценти таких пожичок є одними з найнижчих на ринку.

                      > > Slovenia 19,150 (найбільш ліберальна в 90-х серед постсоцкраїн мимо совка)
                      >
                      > Словенія була найбагатшою республікою СФРЮ.

                      Пурга. Була тою, хто найшвидше "облишив соціалізм". І не мала війни - інша сторона медалі.

                      > > Czech Republic 16,357
                      > > Hungary 14,584
                      > > Poland 11,379 (і ріст "з дупи" після 1-2 років "лікування Бальцеровичем)
                      >
                      > Після того як послали подалі Бальцеровича разом з його ліками.

                      :) Саме так. Після того, коли макроекономічна стабільність була досягнута, а соціалізм, в більшості своїй, викоренений.

                      Причому, чим довше та чи інша країна ввагала з такими реформами, тим більше вона за це пізніше платила. І коли Словаччина чіхалася аж до 1998 (Мечяр все між своєю братвою дєрібанив), то після того їй знадобилося 8 років, а не 2-3, і набагато драстичніші міри для того, щоб внормувати економіку. А зараз ті, хто робили реформи в Словаччині, прогрАють вибори - і до влади, швидше всього, прийдуть "словацькі лівакИ". Але за даної ситуації то, може, навіть корисно буде.

                      > > Додаткове розжовування потрібне?
                      >
                      > При чому тут МВФ? :)

                      Гм...хоча би при тому, що всі ці країни (або їх подавна більшість) були також клієнтами МВФ? Як і далі є - правда, деякі з позичальників перетворилися на давальників. Та ж Словаччина, якщо не помиляюсь.

                      > > > > І якраз ті економіки регіону, які "послухалися" "рецептів МВФ" скоріше - Словенія, Польща чи Естонія - і почали найшвидше прогресувати в регіоні.
                      >
                      > Це країни в яких була концепція розвитку, які одразу почали інтегруватися в ЄС (яких прийняли, як рідних).
                      >
                      > > :) Розкажіть мені - яким саме чином ЄС в першій половині 90-х допомагав Польші? або Естонії?
                      >
                      > Шутере, Ви багато що не знаєте про ЄС.

                      :) Аугусто, більше від Вас. Суттєво більше від Вас - за родом служби, так би мовити.

                      > > :) В ногу з Пуціним йдете! Ви не з "сосущіх вмєсте", часом? Бо тільки такі та їм подібні називають постсовіцький безпрєдєл лібералізмом.
                      >
                      > Все було під чуйним керівництвом "совітників".

                      "Застав дурня Богу молитися - він собі і лоба поб'є". Ще гірше, коли не зовсім дурень тільки вдає, що робить, як кажуть, а насправді під шумок краде.

                      > > Ще раз Вам пропоную: розкажіть - де і коли МВФ закликав робити дєрібан між місцевою братвою, а не приватизовувати прозоро, чесно та на засадах одинкового доступу. Вбивати своїх бізнесових конкурентів. Чи давити з допомогою державного апарату бізнес невгодних (ну чисто "ліберальний" підхід)
                      >
                      > Вони все це розв'язали.

                      :D Як і Большую октябрську сіціалістічєску революцію. То всьо кляті буржії винуваті. Сволочі.

                      > > Себто, самі себе криють? раздвоєнії лічності.
                      >
                      > Прямо відверто криють себе. Буде час я ще підкину переклад інтервью з колишніми провідними МВФ-цями в екс-Совку де відкрито кажуть "ми щось того, не того накрутили".

                      :) Думаю, швидше дивуються - "пачєму ето в Рассєє всьо наоборот случілось?" Наївні...

                      > > Гм...то на Вас так зустрічі зі Стілом вплинула ? Впєчатляющій, відать, дядько ;)
                      >
                      > Мені не подобаються ідеї Стіла і я публічно про це казав і кажу. Між іншим при нагоді сказав йому особисто. Але він має право на свої думки.

                      Має. Дурнем бути не заборониш. Відвертим брехуном (а Стіл є саме таким) - також.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2006.04.25 | Сергій Кабуд

                        хто навчив москалів схемі з ГКО на 100 міліардів з гаком? і мані

                        маніпуляціям з акціями газпрому?

                        я вже не кажу про всілякі менші за розмірами схеми, лише про дві основні типово західні варіянти.

                        Якщо бути коректним то все ж треба аналізувати шо Стігліц писав по цьому.

                        І згадаймо про таких всяких аслундів, про яки нам 100% відомо шо вони в найближчій фінансовій замазці з прихватизаторами.

                        Шутере, ви знаєте скіки аслунд вкрав?
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2006.04.25 | Shooter

                          Гм...краще розкажіть - хто придумав "заложниє аукціони"

                          Ще раз кажу: МВФ мав на меті "ввести" бази економіки і бюджетної дисципліни. А не навчити постсоцбандюків красти. Вони то і без нього блискуче вміли.

                          Це як Пинзеник на самих початках, будучи віце в Кучми, заставляв кожен магазин відкривати власний рахунок. А те, що потім ці магазини розікрали завмаги - то невже Пинзеник в цьому винуватий?

                          Сергій Кабуд пише:
                          > маніпуляціям з акціями газпрому?

                          Не смішіться. МВФ не вчив москалів красти.

                          > я вже не кажу про всілякі менші за розмірами схеми, лише про дві основні типово західні варіянти.

                          Ще раз - до чого тут МВФ???

                          > І згадаймо про таких всяких аслундів, про яки нам 100% відомо шо вони в найближчій фінансовій замазці з прихватизаторами.
                          > Шутере, ви знаєте скіки аслунд вкрав?

                          Не знаю - і мене то не цікавить.

                          Натомість чітко бачу, що там, де діяв тверезий розум в економіці (все те, що вимагав МВФ) і не кралося - ті постсоцекономіки сьогодні в найкращому положенні.
                      • 2006.04.25 | Nemesis

                        Ви що, пургєноман, чи шо?!

                        Shooter пише:

                        > :) Думаю, швидше дивуються - "пачєму ето в Рассєє всьо наоборот случілось?" Наївні...

                        Jeffrey Sachs, гарвардський хлопчик, ключовий совітник в часи ліберальних реформ пост-Совківської РФ, світоч думки, батько російської демокрадії.

                        "В Заходу були засоби, були гроші, була можливість реально допомогти перехідним процесам , які, як кожен розумів, мали бути дуже бурхливими та болісними. Ми ж не змогли знайти і на дві копійки допомоги в цій країні (США прим. перекладача). Мабуть ми просто бажали, щоб Росія розвалилася. Зараз навіть не зовсім ясно з яких стратегичних міркувань все це робилося. Ми могли б зробити набагато більше, але НЕ ЗРОБИЛИ НІЧОГО. Ми лише допомогли з нашої сторони щоб все йшло дуже погано."

                        The West had the resources, the money, the ability to really help moderate what anyone should have understood was going to be an incredibly tumultuous and painful process. We could barely find a penny in this country to help. Maybe we just wanted Russia to go down. I don't know. It's just not even clear strategically how these interests were perceived. We could have done a great deal more. We chose not to do it. We contributed on our side to this painful process.

                        "Якщо навіть Росія вилезе з цього багна, навіть якщо демократія виживе (не вижила, це інтервью 2000 року прим.перекладача), якщо ринкови реформи відбудуться, а це все є можливим, я впевнений, то навіть тоді 90-ті роки були настільки непотрібними, що я особисто ніколи не зможу дивитися на це та відчувати, що все закінчилося добре. Я думаю, що ми втратили дуже великі шанси".

                        NB Людською мовою: ми так обхєзалися, що ці вирвані роки вже не затулиш балаканиною.

                        But even if Russia gets out of the mess, even if democracy survives, even if all of market reforms take root, and all of that is possible, to be sure, the 1990s was so costly unnecessarily that I'll never be able to look at it and feel that it all ended up well in the end. I think we missed tremendous chances.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2006.04.25 | Shooter

                          То Ви все на МВФ киваєте

                          Що він Вам в штани всрався.

                          Nemesis пише:
                          > Shooter пише:
                          >
                          > > :) Думаю, швидше дивуються - "пачєму ето в Рассєє всьо наоборот случілось?" Наївні...
                          >
                          > Jeffrey Sachs, гарвардський хлопчик, ключовий совітник в часи ліберальних реформ пост-Совківської РФ, світоч думки, батько російської демокрадії.

                          > The West had the resources, the money, the ability to really help moderate what anyone should have understood was going to be an incredibly tumultuous and painful process. We could barely find a penny in this country to help. Maybe we just wanted Russia to go down. I don't know. It's just not even clear strategically how these interests were perceived. We could have done a great deal more. We chose not to do it. We contributed on our side to this painful process.

                          Я так і не побачив у цій фразі визнання того, що "МВФ вбив совіцькі постсоцекономіки". Чи то МВФ бандюків всіх мастей красти вчив?

                          > But even if Russia gets out of the mess, even if democracy survives, even if all of market reforms take root, and all of that is possible, to be sure, the 1990s was so costly unnecessarily that I'll never be able to look at it and feel that it all ended up well in the end. I think we missed tremendous chances.

                          :) Cтрашно он дальок от совіцького народу. Який похєрив сам собі все, що міг. І не розуміє, що ніякі зусилля ніякої Гамерики зі злодія нормальну людину не зроблять.

                          А там, де таки діяли "елементарно логічні" для економік, які трансформувалися, правила (МВФівські, якщо хочете) і керівники держав не будували замкнуті економіки, дєрібанячи на халяву низькотехнологічні, але експортні галузі, і вгробивши при цьому на корню все, що могло бути потенційно конкуретноздатне - там по 15 роках бачимо результат. Якісно відмінний від злодійських постсовіцьких економік.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2006.04.26 | Nemesis

                            Лікарі чудові, а хворий помер - так йому падлі і треба!

                            Shooter пише:
                            > Що він Вам в штани всрався.
                            > :) Cтрашно он дальок от совіцького народу.

                            Під керівництвом абсолютно некомпетентних людей (Ваша думка?) почався танець з ломом в кришталевому відділі.
                            Я розумію, що на Вашу думку вони всі служили світлій меті, але їхні поради та ДІЇ за їхними порадами довели до повного гаплика мільйони людей.
                            Я розумію, що для декого красиві ідеї важлівіші, ніж реальне життя, але це вже віра, а вона може бути фанатичною.
                            Я ж на власні очі бачив те, що наробили всі ці "проффесори": масове безробіття, відсутність можливості заробити собі на життя і водночас квохтання про те, що наприклад комунальні ціни повинні піднятися, бо вони виявляється "неринкові". За умови, що жодного нового робочого місця не було створено.
                            Мене абсолютно не дивує, що ті, хто дав назад можливість хоч якось звести кінці з кінцями мільонам людей сприймаються як "свої". Ці сімена МВФ зараз плодоносять на Сході України та дають такий дивний врожай.
                            Тепер бувший совітник МВФ пише книжки з картинками, бо він приїхав-поїхав, а за його самого та його корефанів з МВФ шкідливі поради розплачуються "лабораторні тварини" на яких ставилися безвідповідальні економичні експерименти. Якщо просто сказати: куди ти ліз, падла, якщо ніфуя тобі неясно казлу було? Весело було коли розпатякував про "шокові терапії"? А що зараз несмієшся?
                            А я скажу на що він розраховував: в той же Польщі все вдалося провернути, бо пойшли косяком інвестиції Заходу, були там (і є) люди, які загубили від перемен, але таких набагто менше, ніж в Україні. Одразу простили всі борги ПНР, бо так було треба, дали можливість почати дійсно з нуля.

                            "Ми, західний світ, не дозволили Росії знятися з боргового гачка. Починая з перших днів почалися вимоги повертати борги і не припинялися доти, доки в них не закінчилися резерви. Не було ніяких програм реальної допомоги, лише фіктивні".

                            We, being the Western world, wouldn't let Russia off the hook on debt. So there were demands on debt servicing in the early days until they ran out of reserves. There was no real aid program, just a fictional aid program.

                            Jeffrey Sachs

                            "Ми віддаєм десятки міліардів Бразилії чи іншій країні навіть не роздумуючи. Але в ті дні дати набагато меншу суму Росії виглядало майже анафемою для нашого власного суспільства та політичного керівництва, чи це був уряд Буша, чи Клінтона".

                            We give away tens of billions to Brazil, or to one place or another, without thinking. But in those days, to give even a tiny amount to Russia was viewed almost as anathema by many parts of our own society and our political leadership, whether it was the Bush administration or the Clinton administration.

                            Jeffrey Sachs
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2006.04.29 | Раціо

                              А хто може прорахувати, що було би з Україною,

                              якби Росії дали тоді десятки мільярдів? Лібіральная імпєрія під патронатом Єльцина? Що там про це каже велемудрий Джефрі Sucks?
                            • 2006.04.29 | Shooter

                              Гм...Аугусто, Ваші довгі, але малозмістовні...

                              ...репліки мають за ціль довести, що Ви - найкращий в світі on-line перекладач?

                              Стосовно МВФ - то ще раз повторюся (з надією, що, можливо, дойде): їхні поради і підходи до всіх постсоціалістичних країн Європи були одинакові. Проте результати виявилися кардинально протилежні.

                              А саме: де менше крали і більше думали про країну (включаючи несовіцький постсовок), там економіки cьогодні вже далеко попереду "совіцького постсовка".

                              А там, де крали необмежено, включаючи ті самі позички з МВФ - такий і мають результат.

                              І я співчуваю товаришу Sachs, який не може зрозуміти - чому в подібних еономіках одинакові міри дали абсолютно протилежний результат. Проте він так само навряд чи зможе пояснити або навести подібний приклад - скажімо, "зростання" капіталізації "нетехнологічної" фірми за менше ніж 10 років в 120 разів (Рома Абрамовіч). Який є системним і показовим для совіцького постовка. І каже: якщо крадуть в повний рост - ніхто не допоможе, ні МВФ, ні Господь Бог.

                              P.S. А про "більше грошей для Росії" - то зауважу, що вона, наскільки мені відомо, була єдиною економікою регіону, яка зажила дефолт (в 1998). І вищі позички без проведення відповідної політики та реформ рос. влади лише би поглибили проблеми Росії в той момент.
      • 2006.04.24 | Габелок

        Re: Таки, так

        Стаття не витрумаує ніякої критики. Скільки ж в доларах киргизи заробляли в 1989 році? Чому ж автор не пише скільки з грошей МВФ вкрали африканські "президенти"? Критикувати МВФ потрібно, але стаття не є критичною, а пропагандою аля Вітренко. Лукашенко форевер! Вєлікій могучій Савєтскій Саюз. Маразмус вульгаріус.


        Shooter пише:
        > >В Східній Європі та бувшому СССР великі гравці міжнародних організацій допомоги отримали величезний вплив приблизно з 1990 року. До того часа, чесно кажучи, бідність в тих краях було важко знайти, лише в деяких районах на селі. Але під наглядом міжнародних організацій бідність поширилася, як пожежа. В 2001 році приблизно 94 млн. людей вже мусили жити на два долара чи менше в день, що десь складає одну пяту частину населення. Бідність траплялася в шість разів частіше, ніж в 1987 році.
        > >Звичайно були ще інші фактори, які розвалили економики країн бувшого Східного Блоку.
        >
        > Пардон, але автор або крайній дебіл, або відвертий брехун (це вже як кому на смак), якщо стверджує, що економіку ЦЄ наприкінці 80-х розвалив МВФ.
        >
        > Нагадує мені іншого автора - такого собі Steela з Гардіан, статті якого про Україну та Білорусь не можуть не веселити. Наприклад, в статті періоду помаранчевої революції цей автор стверджує, що на Майдані люди співали сепаратистські та антисемітські (sic!) пісні. І на питання - звідке таке інфо? відповів - в одній французькій газеті вичитав.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.04.24 | Сергій Кабуд

          Ваші претензії не катять

          хто кого хоче той і критикує.
          уряди України і Росії які теж в замазці з МВФ крали є по означенню шахрайські,
          а от МВФ спонсується моїми податковими грішми. І до МВФ претензії інші.
  • 2006.04.23 | Конструктор

    Тем, кого интересует эта тема,... (л)

    ...я бы всячески рекомендовал прочитать еще книгу Джона Перкинса "Исповедь экономического убийцы".

    Аннотация:
    Книга Дж. Перкинса - первый в мире автобиографический рассказ о жизни, подготовке и методах деятельности особой сверхзасекреченной группы «экономических убийц» - профессионалов высочайшего уровня, призванных работать с высшими политическими и экономическими лидерами интересующих США стран мира. В книге-исповеди, ставшей в США и Европе бестселлером, Дж. Перкинс раскрывает тайные пружины мировой экономической политики, объясняет странные «совпадения» и «случайности» недавнего времени, круто изменившие нашу жизнь.

    Взять можно тут:
    Оригинал в формате DjVu, 3.1MB (UA-IX, Украина): http://file.cyfra.net/files.php/57816deafdfa61366e2c28a2080add4e/PerkinsEconomicalHitMan.rar
    Распознанный вариант в формате .doc, 360KB (UA-IX, Украина): http://file.cyfra.net/files.php/8df9849b83d6edc77f45819d34776d93/Djon_Perkins_-_Ispoved_ekonomicheskogo_ubijzy.rar

    или тут:
    Оригинал в формате DjVu, 3.1MB (Мир): http://rapidshare.de/files/11776659/PerkinsEconomicalHitMan.rar.html
    Распознанный вариант в формате .doc, 360KB (Мир): http://rapidshare.de/files/11905269/Djon_Perkins_-_Ispoved_ekonomicheskogo_ubijzy.rar.html
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.24 | Конструктор

      Аннотация 2 [Re: Тем, кого интересует эта тема,... (л)]

      Конструктор пише:
      > Аннотация:
      Пожалуй, следующие ниже 2 абзаца из предисловия к русскому изданию книги Перкинса могут послужить лучшему пониманию, о чем она, и почему имеет отношение к теме МВФ и иже с ними. Поскольку исходная аннотация, приведенная мной в предыдущем постинге, звучит, пожалуй, излишне броско и конспирологически.


      С необычной откровенностью Перкинс признается в принадлежности к некой структуре, связанной с Управлением национальной безопасности США, в рамках которой действуют «экономические убийцы». Их задача - подталкивать правительства суверенных государств к проведению рекомендуемого комплекса социально-экономических реформ, обещающих модернизацию экономики, развитие современного рыночного хозяйства, привлечение прогрессивных технологий через иностранные инвестиции. Ключевым элементом любого мегапроекта такого рода являются чрезмерные внешние заимствования, расходуемые на приобретение в первую очередь американских товаров и услуг.

      Читатель наверняка с большим интересом заглянет на кухню, где высокооплачиваемые экономические советники готовят рекомендации, следование которым заставит течь повседневную жизнь простых граждан страны именно так, а не иначе. Реформы реализуются именно так, как их прописали, вне зависимости от волеизъявления населения или даже смены правительства. С подкупающей прямотой Перкинс повествует о механизме научного эконометрического обоснования дутых показателей роста, с помощью которых одариваемых попросту обводят вокруг пальца.

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.04.28 | Lery

        А обсуждения этой книги тут не было? - А зря! (-)

      • 2006.04.28 | SpokusXalepniy

        Вы уже прочли эту книгу?

        Конструктор пише:
        > Аннотация:
        > ... Ключевым элементом любого мегапроекта такого рода являются чрезмерные внешние заимствования, расходуемые на приобретение в первую очередь американских товаров и услуг.
        Так они подталкивают к чрезмерному заимствованию не вообще, а именно у США?
        Я правильно понял?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.04.28 | Lery

          Re: Вы уже прочли эту книгу? - Предварительное резюме.

          SpokusXalepniy пише:
          > > ... Ключевым элементом любого мегапроекта такого рода являются чрезмерные внешние заимствования, расходуемые на приобретение в первую очередь американских товаров и услуг.
          > Так они подталкивают к чрезмерному заимствованию не вообще, а именно у США?
          > Я правильно понял?
          Сразу скажу, что прочитал пока только треть книги, но уже стало понятно следующее:

          1) Деньги дает МВФ и другие "международные" институты, на самом деле принадлежащие ограниченному кругу лиц/семей в США и управляемые ими или их доверенными лицами.
          2) Делается упор на "помощи в развитии экономик стран" с помощью этих кредитов. Причем показатели будущего развития завышаются многократно как раз людьми подобными Перкинсу.
          3) Все работы выполняют только компании США, часто принадлежащие тем же людям из пункта 1)
          4) В реале получается, что страны влезают в непомерные долги и вынуждены сокращать социальные расходы, образование, медицину и т.п. чтобы выплачивать долги. Большая часть населения нищает, а верхушка - богатеет и становится легко-управляемой из США.
          5) Тех, кто сопротивляется такой "помощи", часто устраняют люди ЦРУ, а если не получается, то тут вступает в силу армия США и сателлитов (см. Ирак, Афганистан)

          Это вкратце...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.04.29 | SpokusXalepniy

            В чем тайна? В том, что банки иногда хотят возврата кредита?

            Lery пише:
            > SpokusXalepniy пише:
            > > > ... Ключевым элементом любого мегапроекта такого рода являются чрезмерные внешние заимствования, расходуемые на приобретение в первую очередь американских товаров и услуг.
            > > Так они подталкивают к чрезмерному заимствованию не вообще, а именно у США?
            > > Я правильно понял?
            > Сразу скажу, что прочитал пока только треть книги, но уже стало понятно следующее:
            >
            > 1) Деньги дает МВФ и другие "международные" институты, на самом деле принадлежащие ограниченному кругу лиц/семей в США и управляемые ими или их доверенными лицами.
            > 2) Делается упор на "помощи в развитии экономик стран" с помощью этих кредитов. Причем показатели будущего развития завышаются многократно как раз людьми подобными Перкинсу.
            > 3) Все работы выполняют только компании США, часто принадлежащие тем же людям из пункта 1)

            Так что здесь такого необычного, или неправильного, или несправедливого?

            > 4) В реале получается, что страны влезают в непомерные долги и вынуждены сокращать социальные расходы, образование, медицину и т.п. чтобы выплачивать долги. Большая часть населения нищает, а верхушка - богатеет и становится легко-управляемой из США.
            Во всех странах, или в отдельных? Если во всех, то как же после первых 3-4-х случаев другие страны поддавались на те же уловки?
            Да ещё и прочитав при этом самц книгу, раскрывающую глаза на реальность.

            > 5) Тех, кто сопротивляется такой "помощи", часто устраняют люди ЦРУ, а если не получается, то тут вступает в силу армия США и сателлитов (см. Ирак, Афганистан)
            Про устранение людьми ЦРУ сопротивляющихся - пиздёжь!
            Потому что только после 11 сентября 2001 обнаружился такой скандал в ЦРУ, что были приняты срочные меры. Оказалось, что ЦРУ-шники последние двадцать лет были связаны по рукам и ногам (при попытке наведения там законных порядков демократами в 80-х годах).
            Они были настолько беспомощны... не только не могли засылать "кротов" в международные банд-террористические формирования, но и даже (не нарушая законы) осуществлять подкуп местных банд-специалистов для устранения главарей этих группировок.
            ЦРУ за 80-90-ые годы занималось в основном анализом поступивших бумаг из открытых источников. То, что мог бы сделать настоящий разведчик, отфильтровав на месте мух от котлет, делали два десятка информационщиков в Вашингтоне, вчитываясь до отупения в тексты и раскладывая их в базы данных.
            Не мудрено, что они пропустили мимо ушей информацию о готовящемся 11 сентября. Ведь этой массой аналитиков-теоретиков надо ещё и уметь управлять! А там количественный барьер был давно преодолён.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.04.29 | Lery

              Re: В чем тайна? В том, что банки иногда хотят возврата кредита?

              SpokusXalepniy пише:
              > > 1) Деньги дает МВФ и другие "международные" институты, на самом деле принадлежащие ограниченному кругу лиц/семей в США и управляемые ими или их доверенными лицами.
              > > 2) Делается упор на "помощи в развитии экономик стран" с помощью этих кредитов. Причем показатели будущего развития завышаются многократно как раз людьми подобными Перкинсу.
              > > 3) Все работы выполняют только компании США, часто принадлежащие тем же людям из пункта 1)
              > Так что здесь такого необычного, или неправильного, или несправедливого?

              Гм, смотрите что происходит:
              1) страны для этого выбираются подходящие, те где у власти проамериканские правители, часто диктаторы.
              2) При помощи своих "экономистов" и властей страны продвигаются идеи о развитии экономики страны "семимильными" шагами. При этом часто сами власти страны понимают что происходит, но барыши от сделки надежно закрывают им рот. А кому не закрывают, того устраняют (Сальвадор Альенде в Чили, Торрихес в Панаме в начале 70-х).
              3) В США на самом деле образована уже давно "корпоратократия", в которую входят высшая власть, крупные "независимые" корпорации, банки, МВФ, ЦРУ, УНБ и т.п.
              При этом один предлагает план "развития", другой кредитует, третий выполняет подряд, - все демократично (свиду). Но за этим всем стоит одна и та же группировка, правящая миром.
              4) Получив миллиардные кредиты под несбыточные проекты страны через пару лет попадают в кабалу, т.к. на выплаты процентов по кредитам уходит большая часть бюджета. А обещанный расцвет экономики конечно же остается в мечтах.
              5) Самое главное для чего это делается кроме денег - природные ресурсы, в основном нефть.

              > > 4) В реале получается, что страны влезают в непомерные долги и вынуждены сокращать социальные расходы, образование, медицину и т.п. чтобы выплачивать долги. Большая часть населения нищает, а верхушка - богатеет и становится легко-управляемой из США.
              > Во всех странах, или в отдельных? Если во всех, то как же после первых 3-4-х случаев другие страны поддавались на те же уловки?
              > Да ещё и прочитав при этом самц книгу, раскрывающую глаза на реальность.
              >
              > > 5) Тех, кто сопротивляется такой "помощи", часто устраняют люди ЦРУ, а если не получается, то тут вступает в силу армия США и сателлитов (см. Ирак, Афганистан)
              > Про устранение людьми ЦРУ сопротивляющихся - пиздёжь!
              > Потому что только после 11 сентября 2001 обнаружился такой скандал в ЦРУ, что были приняты срочные меры. Оказалось, что ЦРУ-шники последние двадцать лет были связаны по рукам и ногам (при попытке наведения там законных порядков демократами в 80-х годах).
              > Они были настолько беспомощны... не только не могли засылать "кротов" в международные банд-террористические формирования, но и даже (не нарушая законы) осуществлять подкуп местных банд-специалистов для устранения главарей этих группировок.
              > ЦРУ за 80-90-ые годы занималось в основном анализом поступивших бумаг из открытых источников. То, что мог бы сделать настоящий разведчик, отфильтровав на месте мух от котлет, делали два десятка информационщиков в Вашингтоне, вчитываясь до отупения в тексты и раскладывая их в базы данных.
              > Не мудрено, что они пропустили мимо ушей информацию о готовящемся 11 сентября. Ведь этой массой аналитиков-теоретиков надо ещё и уметь управлять! А там количественный барьер был давно преодолён.
              Описанные в книге события начались еще в конце 60-х.
              У них было время создать себе "легенду" для доверчивых "лошков" третьего мира. :(

              Вы сами книгу пробовали читать? Судя по всему - пка нет. А зря...
        • 2006.04.28 | Конструктор

          Re: Вы уже прочли эту книгу?

          SpokusXalepniy пише: > Конструктор пише: > > Аннотация: > > ... Ключевым элементом любого мегапроекта такого рода являются чрезмерные внешние заимствования, расходуемые на приобретение в первую очередь американских товаров и услуг. > Так они подталкивают к чрезмерному заимствованию не вообще, а именно у США? Я правильно понял? Можно уточнить, что понимается под "именно у США"? В качестве организаций, причастных к выдаче займов, Перкинс упоминает, в частности, Всемирный банк, Межамериканский банк развития, некие абстрактные "международные банки". При этом в одном контексте с ними также упоминается Агентство США по международному развитию (USAID). Но в том, что он описывает, кто дал -- это полдела. Важно на что и на каких условиях дал. А также -- размер этих кредитов и (не)возможность получателей кредитов когда-нибудь выплатить свой долг. Вот суть этой деятельности со слов самого Перкинса (стр. 23, Пролог):
          ... Для нас
          это была борьба за мировое господство и воплощение мечты гор-
          стки алчных людей - создание глобальной империи.
              Это то, что у нас, ЭУ (экономических убийц), получается лучше всего: глобальная им-
          перия. Мы представляем собой элитную группу мужчин и женщин,
          использующих всемирные финансовые организации для создания
          таких условий, при которых другие народы вынуждены подчинить-
          ся корпоратократии, управляющей нашими крупнейшими компа-
          ниями, нашим правительством и банками. Как и члены мафиозных
          группировок, ЭУ «делают одолжения». Такие одолжения принима-
          ют форму займов для развития инфраструктуры: предприятий
          электроэнергетики, скоростных магистралей, портов, аэропор-
          тов, технопарков. Условием предоставления займа является то,
          что работы по этим проектам выполняют строительные и инже-
          нерные фирмы только из нашей страны. Фактически, большая
          часть средств так и не уходит за пределы США: деньги просто пе-
          реводятся из банковских организаций в Вашингтоне в строитель-
          ные организации в Нью-Йорке, Хьюстоне или Сан-Франциско.
              Несмотря на то что деньги практически немедленно возвра-
          щаются в корпорации - члены корпоратократии (то есть к кредито-
          рам), страна, получающая заем, обязана выплатить его назад с про-
          центами. Если ЭУ превосходно справился со своим заданием, займы
          будут настолько велики, что должник уже через несколько лет будет
          не способен выплачивать долг и окажется в ситуации дефолта. И вот
          тогда, подобно мафии, мы требуем себе шейлоковского «фунта
          живой плоти». Таковой часто состоит из одной или нескольких по-
          зиций: страна должна голосовать по нашей указке в ООН, позво-
          лить разместить наши военные базы и допустить к драгоценным
          природным ресурсам, например к нефти или к Панамскому кана-
          лу. Конечно, при этом должник по-прежнему остается должником --
          и вот еще одна страна вошла в нашу глобальную империю.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.04.29 | SpokusXalepniy

            Очередная антиглобалистская мулька. Расчитана на...

            ... конспирологическое мышление.
            У меня есть вопросы по КАЖДОЙ строке изложенного э-убийцей материала.

            Но я задам только один - супер общий вопрос.
            Если страны-богоискательницы попадают в долговые ловушки, подстроенные США с её магнатами, ЦРУ-шниками, банкирами... то как тогда объяснить, что сами Соединенные Штаты являются страной-должником невиданного ранее масштаба? Кто их в ловушку загнал?

            Другими словами - вопрос, заданный ещё древнеримским сенатором: кто стережёт самих сторожей? :)
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.04.29 | Lery

              А Вы, видимо, от глобализации рассчитываете поиметь чего-нибудь?

              SpokusXalepniy пише:
              > ... конспирологическое мышление.
              > У меня есть вопросы по КАЖДОЙ строке изложенного э-убийцей материала.
              А Вы прочитали эту "каждую строку"? ;)

              > Но я задам только один - супер общий вопрос.
              > Если страны-богоискательницы попадают в долговые ловушки, подстроенные США с её магнатами, ЦРУ-шниками, банкирами... то как тогда объяснить, что сами Соединенные Штаты являются страной-должником невиданного ранее масштаба? Кто их в ловушку загнал?
              > Другими словами - вопрос, заданный ещё древнеримским сенатором: кто стережёт самих сторожей? :)
              На этот вопрос ответ дан в той же книге - группа банкиров, преследующих частные интересы.

              Вы в курсе, что Федеральная Резервная Система США есть частной конторой? И правительство Штатов не само выпускает баксы, а берет их в долг у ФРС, причем под процент, которые уходит в частный карман!
              Вот Вам и ответ "кто стережёт самих сторожей".
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.05.01 | SpokusXalepniy

                Имей, не имей, но глобализация - это логическое развитие мира.

                Lery пише:
                > SpokusXalepniy пише:
                > > ... конспирологическое мышление.
                > > У меня есть вопросы по КАЖДОЙ строке изложенного э-убийцей материала.
                > А Вы прочитали эту "каждую строку"? ;)
                Я прочитал ту выдержку, которая была в сообщении. О ней и говорил.

                > > Но я задам только один - супер общий вопрос.
                > > Если страны-богоискательницы попадают в долговые ловушки, подстроенные США с её магнатами, ЦРУ-шниками, банкирами... то как тогда объяснить, что сами Соединенные Штаты являются страной-должником невиданного ранее масштаба? Кто их в ловушку загнал? Другими словами - вопрос, заданный ещё древнеримским сенатором: кто стережёт самих сторожей? :)
                > На этот вопрос ответ дан в той же книге - группа банкиров, преследующих частные интересы.
                Фамилии, явки, адреса? Там случайно не указаны?
                Или это очередное (или всё то же?) мировое правительство опутывающее как паутиной весь мир? По-моему, оно находится в Израиле. Но я могу сбиться со счета. Потому что по разным теориям мировое правительство (опутывающее...) иногда концентрируется в отдельно взятом районе, а иногда распределяется более менее равномерно по свету (очевидно для контроля на местах). Ну, что-то типа, как бедуины по пустыни. Обратно возвращаются не все. В точке сбора (на Wall Street) иногда недосчитываются отдельных членов. Это, так называемые, невозвращенцы (Гайдар, Чубайс...). Они приговорены нести свою ношу мирового господства в отдельном славянском регионе.

                > Вы в курсе, что Федеральная Резервная Система США есть частной конторой? И правительство Штатов не само выпускает баксы, а берет их в долг у ФРС, причем под процент, которые уходит в частный карман!
                И здесь, оказывается, всю мировую общественность дурят почём зря.
                В 1913 году был всемирный клич: "Энциклопедии всех стран объединяйтесь!" С тех пор - сговорившись - и начали дурить честной народ всего земного шара своими статьями в энциклопедиях о Федеральной Резервной Системе США. И что характерно, в одну компанию попали и Большая Советская и Энциклопедия Британника.
                Не, чего не говори, а мировое господство - это таки мировое господство! Народ-то, помирает. Правды хочет! О Резервной системе.
                А его - пролетария -= вокруг пальца...

                Короче, вы можете почитать о структуре этого "Банка" во многих местах. Если вы выбрали самого авторитетного товарища, так сказать, для души... то сердцу не прикажешь. Тут никакой энциклопедией не поможешь.

                > Вот Вам и ответ "кто стережёт самих сторожей".
                Могу только заметить, что влияние доллара на мировую экономику произошло не потому, что в 1913 году был "тайно" создан "Союз меча и орала" (Федеральная Резервная система), а совсем наоборот - Банковская Резервная система начала влиять на мир, потому что экономика США росла такими темпами и выросла до такой степени, что стала наиболее существенным рычагом мировой экономики. Хотя бы потому, что были годы, когда по многим важным показателям хозяйственной деятельности она превосходила весь остальной мир (в сумме!).
                Но такие "мелочи", во многих кругах не рассматриваются как серьёзные. :)
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.05.01 | Lery

                  Re: Имей, не имей, но глобализация - это логическое развитие мира.

                  SpokusXalepniy пише:
                  > > > Но я задам только один - супер общий вопрос.
                  > > > Если страны-богоискательницы попадают в долговые ловушки, подстроенные США с её магнатами, ЦРУ-шниками, банкирами... то как тогда объяснить, что сами Соединенные Штаты являются страной-должником невиданного ранее масштаба? Кто их в ловушку загнал? Другими словами - вопрос, заданный ещё древнеримским сенатором: кто стережёт самих сторожей? :)
                  > > На этот вопрос ответ дан в той же книге - группа банкиров, преследующих частные интересы.
                  > Фамилии, явки, адреса? Там случайно не указаны?
                  Да, кое-что указано. И фамилии, и "места преступлений".
                  Вы не сочтите за труд скачать и просто пролистать - может что в глаза броистся интересное...

                  > Или это очередное (или всё то же?) мировое правительство опутывающее как паутиной весь мир? По-моему, оно находится в Израиле. Но я могу сбиться со счета. Потому что по разным теориям мировое правительство (опутывающее...) иногда концентрируется в отдельно взятом районе, а иногда распределяется более менее равномерно по свету (очевидно для контроля на местах). Ну, что-то типа, как бедуины по пустыни. Обратно возвращаются не все. В точке сбора (на Wall Street) иногда недосчитываются отдельных членов. Это, так называемые, невозвращенцы (Гайдар, Чубайс...). Они приговорены нести свою ношу мирового господства в отдельном славянском регионе.
                  "Если вы - параноик, это не значит, что за вами не следят!" (с)
                  Даже тяжело представить себе, сколько средств, усилий и людских жизней было потрачено "мировым правительством", чтобы сегодня такие как Вы с пеной у рта доказывали, что его не только существует и в принципе не может существовать! ;)

                  > > Вы в курсе, что Федеральная Резервная Система США есть частной конторой? И правительство Штатов не само выпускает баксы, а берет их в долг у ФРС, причем под процент, которые уходит в частный карман!
                  > И здесь, оказывается, всю мировую общественность дурят почём зря.
                  > В 1913 году был всемирный клич: "Энциклопедии всех стран объединяйтесь!" С тех пор - сговорившись - и начали дурить честной народ всего земного шара своими статьями в энциклопедиях о Федеральной Резервной Системе США. И что характерно, в одну компанию попали и Большая Советская и Энциклопедия Британника.
                  > Не, чего не говори, а мировое господство - это таки мировое господство! Народ-то, помирает. Правды хочет! О Резервной системе.
                  > А его - пролетария -= вокруг пальца...
                  >
                  > Короче, вы можете почитать о структуре этого "Банка" во многих местах. Если вы выбрали самого авторитетного товарища, так сказать, для души... то сердцу не прикажешь. Тут никакой энциклопедией не поможешь.
                  Дайте ссылку на "альтернативную" информацию о принадленности ФРС и его отнеошениях с правительством США?
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2006.05.02 | SpokusXalepniy

                    ФРС

                    Lery пише:
                    > SpokusXalepniy пише:
                    > > Короче, вы можете почитать о структуре этого "Банка" во многих местах. Если вы выбрали самого авторитетного товарища, так сказать, для души... то сердцу не прикажешь. Тут никакой энциклопедией не поможешь.
                    > Дайте ссылку на "альтернативную" информацию о принадленности ФРС и его отнеошениях с правительством США?
                    ФРС - это несколько ТЫСЯЧ банков, которые управляются советом директоров во главе с директором. Последние десятилетия это был Гринспен.
                    Директоров назначает президент США сроком на 14 лет. Срок истёк, назначается другой. Таким образом, президенты противоположных политических сил могут назначать [ЯКОБЫ] своих людей. Но тогда образовывается конгломерат из "своих" и "чужих". Поэтому, но далеко не только поэтому, президентам Соединённых Штатов хватает ума ВООБЩЕ НЕ РУКОВОДСТВОВАТЬСЯ политическими пристрастиями кандидатов на цю посаду. Потому что это настолько важные для экономики США должности, что каждый из президентов боится пожертвовать и 1% преимущества человека, как специалиста над его политическими пристрастиями.

                    Кроме того, после назначения директор (директорат) ВООБЩЕ перестаёт быть подотчётен... президенту. Он отчитывается только перед Конгрессом. И то, по сути, ради галочки.

                    Последний, недавно ушедший с поста директор, А.Гринспен считается одним из самых выдающихся аналитиков в мире. Пока он уходил с поста самые богатые издательства в мире уже забивали цену только НА ПРАВО публикации его первой книжки, которую он ещё и не собирается писать. :) Цены на право издать его книгу уже давно перевалили за миллион долларов. То есть, ему сразу дают миллион, чтобы он только подписал соглашение: если буду издавать, то через ваше издательство.

                    Да, так вот этот директор ФРС время от времени по сути только объявляет процентную ставку. Это такое число, которое лишь показывает под какой процент ФРС будет давать кредиты другим банкам. Всё. А потребители будут брать у этих других банков кредит за свой процент, который ВСЕГДА будет выше. Таким образом устанавливается нижний уровень - минимально-возможный процент взятия денег в кредит.

                    Сообщаю, что когда Гринспен под взглядами телекамер выходит из машины со своим старым портфелем, и поднимается по ступенькам, то на бирже часто происходят всплески котировок акций на миллиарды долларов. Потому что "знатоки" знают по походке, по тому как он держит портфель, и пр. будет ли процентная ставка поднята, останется ли на месте, или понижена. Если удаётся угадать, то за две минуты можно выиграть МИЛЛИОНЫ долларов.
                    Ясно дело, что "знатоки" действительно пару раз угадали, чем взбудоражили публику. Потом, правда, угадывания не получалось. И все пришли к выводу, что эта игра не отличается от рулетки. А сколько было ожиданий. :)

                    К чему я это. Сам Гринспен имеет зарплату от правительства. Больше, чем президент. Кажется ему назначено 380 тыс. долларов в год. Считается, что на этих правительственных "расходах" не стоит экономить :)

                    Доверия к этому человеку АБСОЛЮТНОЕ, полное и безоговорочное. Это по сути единственный человек (должность) в США, в порядочность которого верят как Богу. Сама должность этого требует.
                    Поэтому выбор на эту должность... это особый разговор.

                    Этому человеку, чтобы стать самым богатым человеком в МИРЕ надо только пальцем пошевельнуть - в полном смысле этого слова.
                    Ему достаточно только за десять минут до объявления процентной ставки подать условный сигнал (например, согнуть палец в нужный момент), т.е. подать знак нужному человеку, означающий, что ставка будет сегодня (через десять минут) увеличина, чтобы нашлись сотни "нужных людей", готовые заплатить ему за этот согнутый палец миллионы баксов. И вот так - два раза в месяц. :)
                    Ничё работа, а!?

                    Об ФРС можно прочитать даже в старой Большой Советской Энциклопедии:
                    http://slovari.yandex.ru/search.xml?text=enc_abc&enc_abc=*&how=enc_abc_rev&encpage=bse

                    http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=bse/00083/47900.htm&encpage=bse&mrkp=http%3A//hghltd.yandex.com/yandbtm%3Furl%3Dhttp%253A//encycl.yandex.ru/texts/bse/00083/47900.htm%26text%3Denc_abc%26reqtext%3D%2528enc%253A%253A1402442%2B%2526/%25281%2B1%2529%2Babc%253A%253A146659%2529//6%26%26isu%3D2

                    Но лучше - в майкрософтовской энциклопедии Encarta (там с картинками и пр.)
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2006.05.02 | Lery

                      Re: ФРС - Вас послухати, так Гринспен - месія, ніяк не менше

                      Ваша захопленість Гринспеном та ФРС викликають занепокоєння.
                      Це вже схоже на щось типу новітньої релігії, богом у якій служать гроші, а апостолами - ті люди, що керують грошовими потоками.
                      Подумайте над цім.

                      Ось теж непогана нформація про структуру та історію ФРС.
                      http://www.yourmoney.ru/newtexts/fedresusa.htm

                      Це - офіційна "легенда", створена для "обивателів".
                      У книжці Перкінса дається прихована інформація, що стоїть за ФРС, та розповідається про справжні корені її походження.
                      Є такий собі дядько Рокфеллер, сімейство якого з сателітами керує грошима Європи та США вже кілька сторіч. От вони у 1907 році і здійснили геніальну операцію, присмоктавшися навік до грошової системи США.
                      Серед багатьох джерел тільки Перкінс розповідає про такі потаємні речи як сплата відсотків за користування грошима США, що йде у кишеню приватних банків (за якими стоять вищезгадані люди).

                      "Отакеот" (с)
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2006.05.02 | Конструктор

                        О ФРС Перкинс в явном виде не писал

                        Lery пише:
                        > У книжці Перкінса дається прихована інформація, що стоїть за ФРС, та розповідається про справжні корені її походження.
                        > Є такий собі дядько Рокфеллер, сімейство якого з сателітами керує грошима Європи та США вже кілька сторіч. От вони у 1907 році і здійснили геніальну операцію, присмоктавшися навік до грошової системи США.
                        > Серед багатьох джерел тільки Перкінс розповідає про такі потаємні речи як сплата відсотків за користування грошима США, що йде у кишеню приватних банків (за якими стоять вищезгадані люди).
                        Lery, погодите. Откуда Вы это взяли? Принципов работы ФРС Перкинс в своей книге прямо не касается, и Рокфеллера в этом контексте тоже не упоминает. Не стоит приписывать книге Перкинса то, чего в ней нет.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2006.05.02 | Lery

                          Re: О ФРС Перкинс в явном виде не писал - Уточнение

                          Конструктор пише:
                          > Lery пише:
                          > > У книжці Перкінса дається прихована інформація, що стоїть за ФРС, та розповідається про справжні корені її походження.
                          > > Є такий собі дядько Рокфеллер, сімейство якого з сателітами керує грошима Європи та США вже кілька сторіч. От вони у 1907 році і здійснили геніальну операцію, присмоктавшися навік до грошової системи США.
                          > > Серед багатьох джерел тільки Перкінс розповідає про такі потаємні речи як сплата відсотків за користування грошима США, що йде у кишеню приватних банків (за якими стоять вищезгадані люди).
                          > Lery, погодите. Откуда Вы это взяли? Принципов работы ФРС Перкинс в своей книге прямо не касается, и Рокфеллера в этом контексте тоже не упоминает. Не стоит приписывать книге Перкинса то, чего в ней нет.

                          Конструктор, прошу прощения, действительно этого нет в книге Перкинса, я просто одновременно читал несколько источников и позабыл откуда указанная информация. Впредь постараюсь исправиться. :(

                          Поправки к сказанному ранее:
                          1) Не Рокфеллеры, а семейство Ротшильдов.
                          2) Не Перкинс, а Николай Боголюбов "ТАЙНЫЕ ОБЩЕСТВА XX ВЕКА"
                          http://www.rus-sky.org/history/library/bogolubv/boglubv1.htm

                          Просто поищите в тексте по строке: создание “ФЕДЕРАЛЬНОГО РЕЗЕРВНОГО БАНКА”
                          и еще по фамилии: Ротшильд
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2006.05.05 | Lery

                            No comments? (-)

                          • 2006.05.05 | SpokusXalepniy

                            Какие могут быть комментарии? Сразу так бы и сказали!

                            Lery пише:
                            > http://www.rus-sky.org/history/library/bogolubv/boglubv1.htm

                            Если бы вы сразу дали о себе знать, указав эту ссылку в качестве источника знаний, то я бы не терял времени зря.

                            Ведь никому же на форуме не придёт, например, в голову дискутировать на религиозную тему с исламскими салафитами или еврейскими хасидами, противопоставляя им нучное мировоззрение.

                            А я - дурак - ввязался, не зная истинной веры оппонента. Поделом мне!

                            P.S.
                            Но всё же, хотел бы заметить, что дискуссия в таком режиме (в режиме "протоколов сионских мудрецов") более подходит форуму Религия. А также - форуму Философия, который в рамках неусыпного наблюдения АДМИНов с Майдана - стал тем же самым, что и Религия.

                            Как я понимаю, окончательный проект озабоченной АДМИН-группы Майдана будет объединение в одно неразрывное целое форумов Вільний, Религия и Философия, на базе очередного осуждения протоколов сионских мудрецов как второй по актуальности проблемы для Украины (после вопросов передачи Крыма под протекторат России).
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2006.05.05 | Lery

                              Re: Какие могут быть комментарии? Сразу так бы и сказали!

                              SpokusXalepniy пише:
                              > Lery пише:
                              > > http://www.rus-sky.org/history/library/bogolubv/boglubv1.htm
                              >
                              > Если бы вы сразу дали о себе знать, указав эту ссылку в качестве источника знаний, то я бы не терял времени зря.
                              > Ведь никому же на форуме не придёт, например, в голову дискутировать на религиозную тему с исламскими салафитами или еврейскими хасидами, противопоставляя им нучное мировоззрение.
                              > А я - дурак - ввязался, не зная истинной веры оппонента. Поделом мне!

                              Вы считаете, что в этой работе Боголюбова 100% вымысла? - Не поверю. Скорее - наоборот...

                              Если бы Вы прочитали книгу Джона Перкинса, и потом бегло просмотрели указанную работу, то нашли бы для себя очень много странных совпадений событий и имен, наводящих на размышления о том "лесе, которого не видно за деревьями" для большинства.

                              А по поводу Ваших заявлений о несовместимости политики, экономики, религии и философии, остается только сожалеть о Вашей зашоренности.
                              Все в мире связано, и отрывая одно от другого кто-то осуществляет скрытый план "разделяй и властвуй", уводя людей от понимания реальности...
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей
                              • 2006.05.09 | Lery

                                Ідеалістам, що вірять у "демократичний Захід"...

                                Раджу пересилити себе та прочитати спочатку книжку Джона Перкінса "Исповедь экономического убийцы":
                                http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1145824895&first=&last=

                                А потім хоча б продивитися книжку Боголюбова "Тайные общества ХХ-го века":
                                http://www.rus-sky.org/history/library/bogolubv/boglubv1.htm

                                Той, хто не полінується, може знайти для себе багато цікавого, що стосується і фактичного підтверження "масонського" володарювання світом...
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                • 2006.05.09 | Сергій Кабуд

                                  факту шо ці міфи написані російською вже достатній шоб не читати

                                • 2006.05.09 | Shooter

                                  І тут кляті жидимасони

                                  Lery пише:

                                  > А потім хоча б продивитися книжку Боголюбова "Тайные общества ХХ-го века":
                                  > http://www.rus-sky.org/history/library/bogolubv/boglubv1.htm

                                  В загальному цей сайт адекватний до "теорії" тов. Лисенка.
                                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                  • 2006.05.09 | Lery

                                    Re: І тут кляті жидимасони - Неуважно читаємо!

                                    Shooter пише:
                                    > Lery пише:
                                    > > А потім хоча б продивитися книжку Боголюбова "Тайные общества ХХ-го века":
                                    > > http://www.rus-sky.org/history/library/bogolubv/boglubv1.htm
                                    > В загальному цей сайт адекватний до "теорії" тов. Лисенка.

                                    Неуважно читаете:
                                    1) Спочатку важливо прочитати книжку Перкінса.
                                    2) Що то за сайт www.rus-sky.org - неважливо, просто книжка Боголюбова лежить там серед інших.
                                    3) Ще раз прошу не використовувати термін "жидомасони"!
                                    Давайте розрізняти "масонів" та євреїв як народ.
                                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                    • 2006.05.10 | Shooter

                                      Все вірно - читаєте неуважно

                                      Бо "бий жидомасонів!" прямо вкарбовано в назву рекомендованої Вами книги

                                      Lery пише:
                                      > Shooter пише:
                                      > > Lery пише:
                                      > > > А потім хоча б продивитися книжку Боголюбова "Тайные общества ХХ-го века":
                                      > > > http://www.rus-sky.org/history/library/bogolubv/boglubv1.htm
                                      > > В загальному цей сайт адекватний до "теорії" тов. Лисенка.
                                      >
                                      > Неуважно читаете:
                                      > 1) Спочатку важливо прочитати книжку Перкінса.

                                      :) як зустрічна рекомендація - прочитайте "книжку" одного великого російського "економіста" тов. Паршева. Пріколісти одинакового рівня та одинакового вжитку з тов. Перкінсом.

                                      > 2) Що то за сайт www.rus-sky.org - неважливо, просто книжка Боголюбова лежить там серед інших.

                                      Ще й як важливо. Мудак мудака, так би мовити, за вітром чує.

                                      > 3) Ще раз прошу не використовувати термін "жидомасони"!
                                      > Давайте розрізняти "масонів" та євреїв як народ.

                                      А можна поцікавитися - чим вони відрізняються? Жиди пили кров невинних немовлят, а після того масони їх поїдали, чи все було якраз навпаки?
                                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                      • 2006.05.10 | Lery

                                        Неконструктивно. За відповідь - нєзачьот! (-)

                              • 2006.05.10 | SpokusXalepniy

                                "Я милого узнаю по походке."

                                Lery пише:
                                > SpokusXalepniy пише:
                                > > Lery пише:
                                > > > http://www.rus-sky.org/history/library/bogolubv/boglubv1.htm
                                > > Если бы вы сразу дали о себе знать, указав эту ссылку в качестве источника знаний, то я бы не терял времени зря. Ведь никому же на форуме не придёт, например, в голову дискутировать на религиозную тему с исламскими салафитами или еврейскими хасидами, противопоставляя им нучное мировоззрение. А я - дурак - ввязался, не зная истинной веры оппонента. Поделом мне!

                                Заметьте, я ведь сказал только о том, что повёлся как мальчик, хотя и чувствовал нечто конспирологическое. Когда же вы отметили свой источник знаний, мне всё стало ясно.
                                Больше ничего я не говорил. На веру не покушался. Наоборот, подчеркнул, что с верующими салафитами или хасидами, а также с конспирологами вступать в спор совершенно бесполезно. Со сталинистами - тоже.

                                Ну, сами подумайте, если есть женщины в палестинских селениях, которые ЛИЧНО посылают своих несовершенолетних детей, одетых в жилет с взрывчаткой, для совершении терактов в Израиле. Ради веры! Ну, кто я такой, чтобы переубедить их?! Говно собачье! Здесь надо иметь ранг Мухамеда, не меньше, чтобы только начать этих верующих переубеждать. А я не дотягиваю даже до Иисуса Христа (в мусульманском представлении) :)

                                Настоящие сталинисты кричали "Да здравствует Сталин!", зная что это он лично дал распоряжение на арест. Кто сможет разубедить такого человека? Думаете, что я - поц - сумею это сделать? Даю гарантию, что нет!!!

                                Вот и вы, спрашиваете меня:
                                > Вы считаете, что в этой работе Боголюбова 100% вымысла?
                                В этом вопросе УЖЕ СОСРЕДОТОЧЕНА львиная доля НЕнаучного способа ведения дискуссии. Во-первых, откуда взялся этот вопрос, ведь я повод не давал ни к подлежащему, ни к сказуемому, ни к дополнению? А уж о цифрах вообще, даже намёка не было.
                                Не говорю уже о методе подсчета процентов вымысла. Среди целого тома правдивых фактических данных может быть только одно число или даже просто словесный факт, который переворачивает весь смысл книги наоборот. А может быть и иначе - вся книга содержит неточные, приближенные сведения, и даже отдельные численные ошибки в два и более раз, а вся книга оказывается самой правдивой из всех существующих на данную тему.

                                Так что,... даже сама постановка вашего вопроса уже, как рентген, засвечивает возможные методы ведения дискуссии.

                                > А по поводу Ваших заявлений о несовместимости политики, экономики, религии и философии, остается только сожалеть о Вашей зашоренности.
                                Что ни предложение, то перл!
                                Ну, хоть процитируйте меня для приличия где бы я говорил о несовместимости.
                                Я ж и говорю... вернее - спрашиваю - с кем дискуссию вести-то? С вами? С верующими? Нет, уж достаточно того, что я их всех люблю. В смысле, как врач пациентов.

                                > Все в мире связано, и отрывая одно от другого кто-то осуществляет скрытый план "разделяй и властвуй", уводя людей от понимания реальности...
                                Нет мысли, которую нельзя было бы довести до абсурда. Даже такую здравую, как мысль о единстве мира.
                                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                                • 2006.05.10 | Lery

                                  Re: "Я милого узнаю по походке." - узнаете ли?

                                  SpokusXalepniy пише:
                                  > Заметьте, я ведь сказал только о том, что повёлся как мальчик, хотя и чувствовал нечто конспирологическое. Когда же вы отметили свой источник знаний, мне всё стало ясно.

                                  Не перекручивайте, пожалуйста! Столь "понравившаяся" Вам книга Боголюбова приведена только для разъяснения некоторых деталей книги Перкинса, в частности - происхождении и сути ФРС США и МВФ.
                                  У Боголюбова в книге много спорных фактов, согласен, но вышеупомянутые части очень похожи на правду, если проанализировать их в контексте других источников...

                                  > Больше ничего я не говорил. На веру не покушался. Наоборот, подчеркнул, что с верующими салафитами или хасидами, а также с конспирологами вступать в спор совершенно бесполезно. Со сталинистами - тоже.
                                  Это хороший метод доказать свою правоту - объявить оппонента "сектантом/экстремистом/антисемитом/сталинистом/etc" (ненужное зачеркнуть;))

                                  > Вот и вы, спрашиваете меня:
                                  > > Вы считаете, что в этой работе Боголюбова 100% вымысла?
                                  > В этом вопросе УЖЕ СОСРЕДОТОЧЕНА львиная доля НЕнаучного способа ведения дискуссии. Во-первых, откуда взялся этот вопрос, ведь я повод не давал ни к подлежащему, ни к сказуемому, ни к дополнению? А уж о цифрах вообще, даже намёка не было.
                                  > Не говорю уже о методе подсчета процентов вымысла. Среди целого тома правдивых фактических данных может быть только одно число или даже просто словесный факт, который переворачивает весь смысл книги наоборот. А может быть и иначе - вся книга содержит неточные, приближенные сведения, и даже отдельные численные ошибки в два и более раз, а вся книга оказывается самой правдивой из всех существующих на данную тему.
                                  > Так что,... даже сама постановка вашего вопроса уже, как рентген, засвечивает возможные методы ведения дискуссии.

                                  А я не претендую на "научность". И что такое наука? И кто ее делает?

                                  В любой работе есть факты и вымысел. Их соотношение варьируется от 100%/0% до 0%/100%.
                                  Так вот я утверждаю, что в книге Боголюбова это соотношение - в пользу фактов, а Вы заявляете о "ненаучности" и отметаете всю книгу вообще (что равно оценке ее как 100% вымысла).

                                  > > Все в мире связано, и отрывая одно от другого кто-то осуществляет скрытый план "разделяй и властвуй", уводя людей от понимания реальности...
                                  > Нет мысли, которую нельзя было бы довести до абсурда. Даже такую здравую, как мысль о единстве мира.

                                  Как по-Вашему должна звучать "мысль о единстве мира" и какую идею нести в себе?
            • 2006.04.29 | Конструктор

              Re: Очередная антиглобалистская мулька. Расчитана на...

              SpokusXalepniy пише:
              > ... конспирологическое мышление.
              > У меня есть вопросы по КАЖДОЙ строке изложенного э-убийцей материала.
              Если намерение задать эти вопросы у Вас -- серьезное, вот координаты автора:
              e-mail: john [at] johnperkins [dot] org (взято с его сайта: http://www.johnperkins.org/)

              > Но я задам только один - супер общий вопрос.
              > Если страны-богоискательницы попадают в долговые ловушки, подстроенные США с её магнатами, ЦРУ-шниками, банкирами... то как тогда объяснить, что сами Соединенные Штаты являются страной-должником невиданного ранее масштаба? Кто их в ловушку загнал?
              Не претендуя на истину в последней инстанции, попробую кратко изложить некую точку зрения на этот вопрос.
              Точка зрения состоит в том, что есть "США как страна" (т.е. территория + природа + народ + государство + принципы американской свободы и демократии + американский индивидуализм + американская мечта + ...) и есть "США как штаб-квартира мировой финансовой элиты" (это довольно приблизительный термин, который призван обозначить силы, управляющие мировыми процессами путем использования монополии на де-факто мировую валюту -- доллар США). Для краткости назовем "США как государство" -- "USA", а вторую сторону -- "Wall Street". Собственно, перед кем долги у федерального правительства "USA" и у правительств отдельных штатов? Как раз перед "Wall Street"ом. Перкинс примерно эти круги обозначил термином "корпоратократия".

              Особенность нынешнего этапа в том, что "Wall Street" завел мировую ситуацию в такой угол (планово или непланово это было сделано -- не знаю), где очень скоро придется пожертвовать либо "США как страной" в том виде, в каком она была представлена миру до сих пор, либо методами управления мировой ситуацией (чего, понятно, представители "Wall Street" делать не собираются). Кто в этом противостоянии победит -- посмотрим, осталось недолго. Пока счет (особенно после 9/11/2001) явно не в пользу "USA".

              > Другими словами - вопрос, заданный ещё древнеримским сенатором: кто стережёт самих сторожей? :)
              Словами Перкинса -- "корпоратократия", элита глобальной империи.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.05.01 | SpokusXalepniy

                Re: Очередная антиглобалистская мулька. Расчитана на...

                Конструктор пише:
                > SpokusXalepniy пише:
                > > Но я задам только один - супер общий вопрос. Если страны-богоискательницы попадают в долговые ловушки, подстроенные США с её магнатами, ЦРУ-шниками, банкирами... то как тогда объяснить, что сами Соединенные Штаты являются страной-должником невиданного ранее масштаба? Кто их в ловушку загнал?
                > Для краткости назовем "США как государство" -- "USA", а вторую сторону -- "Wall Street". Собственно, перед кем долги у федерального правительства "USA" и у правительств отдельных штатов? Как раз перед "Wall Street"ом. Перкинс примерно эти круги обозначил термином "корпоратократия".
                Вы думаете, что "Wall Street" удовлетворён, что за тысяче-миллиардные долги овечает голожопое федеральное правительство? С босоногими губернаторами? С кого деньги-то (долг) качать? Из самих себя?

                > Особенность нынешнего этапа в том, что "Wall Street" завел мировую ситуацию в такой угол (планово или непланово это было сделано -- не знаю), где очень скоро придется пожертвовать либо "США как страной" в том виде, в каком она была представлена миру до сих пор, либо методами управления мировой ситуацией (чего, понятно, представители "Wall Street" делать не собираются). Кто в этом противостоянии победит -- посмотрим, осталось недолго. Пока счет (особенно после 9/11/2001) явно не в пользу "USA".
                Зависит всё не от "Wall Street", а от экономики США. Какая экономика, такое и богатсво в банках. Банки сами заинтересованы, чтобы экономика держала планку. И сделают всё возможное, чтобы эта кровеносная система работала на страну. Не получится? Возможно! Возможно не всё учтено, возможны катаклизмы, навеянные новыми мировыми процессами. Опыта ещё нет.
                Но видеть за всем этим заговоры, мировые правительства, и т.д. - это всё старо как мир.

                > > Другими словами - вопрос, заданный ещё древнеримским сенатором: кто стережёт самих сторожей? :)
                > Словами Перкинса -- "корпоратократия", элита глобальной империи.
                О, лёгок на помине! К заговорам, к мировым правительствам, надо ещё приплюсовать "Глобальную Империю". Вот она где тайна зарыта! Не учли-с.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.05.02 | AxeHarry

                  Re: Очередная антиглобалистская мулька. Расчитана на...

                  SpokusXalepniy пише:
                  > Конструктор пише:
                  > > Словами Перкинса -- "корпоратократия", элита глобальной империи.
                  > О, лёгок на помине! К заговорам, к мировым правительствам, надо ещё приплюсовать "Глобальную Империю". Вот она где тайна зарыта! Не учли-с.

                  Daaa.....
                  Sploshnoj "Plastilin Kalec".... Takoe vpechatlenie sho ne levaki a sploshnye tolkienisty - zhyvut v svoem germeticheski zapajannom s vremen KarlaMarla i SovPropagandy mire....
                • 2006.05.05 | Конструктор

                  Кто и чем удовлетворен [Re: Очередная антиглобалистская...]

                  SpokusXalepniy пише:
                  > > > Но я задам только один - супер общий вопрос. Если страны-богоискательницы попадают в долговые ловушки, подстроенные США с её магнатами, ЦРУ-шниками, банкирами... то как тогда объяснить, что сами Соединенные Штаты являются страной-должником невиданного ранее масштаба? Кто их в ловушку загнал?
                  > > Для краткости назовем "США как государство" -- "USA", а вторую сторону -- "Wall Street". Собственно, перед кем долги у федерального правительства "USA" и у правительств отдельных штатов? Как раз перед "Wall Street"ом. Перкинс примерно эти круги обозначил термином "корпоратократия".
                  > Вы думаете, что "Wall Street" удовлетворён, что за тысяче-миллиардные долги овечает голожопое федеральное правительство? С босоногими губернаторами? С кого деньги-то (долг) качать? Из самих себя?
                  Думаю, что тем фактом, что за долг отвечает правительство, "Wall Street" как раз удовлетворен.

                  Во-первых, финансовая система, в которой новые деньги попадают в экономику только в виде кредитов или других обязательств вернуть в будущем на некоторый процент больше, чем получено сейчас, просто по своему устройству не предусматривает возможности всем рассчитаться со своей задолженностью. Следовательно, задолженность должна где-то у кого-то накапливаться (и, возможно, периодически аннулироваться через процедуру банкротства). Что и наблюдается.

                  Во-вторых, федеральное правительство не столь уж "голожопо" -- у него есть несколько "вкусностей", прямо недоступных "Wall Street"у, а именно -- механизм сбора налогов со всего населения, и силовые структуры (включая армию), которыми можно обеспечивать этот и другие малопопулярные (но интересные для некоторых) процессы. Правда вместе с этими "вкусностями" в комплекте идет и ответственность за их использование. Потому, куда удобнее было бы занимать такую позицию, при которой власти тебе чрезвычайно обязаны, и практически ни в чем не могут отказать, но за последствия отвечают они, а не ты. Вот эту позицию "Wall Street" более-менее успешно и удерживает.

                  В-третьих, размер правительственной задолженности особой роли не играет до тех пор пока он для должников и кредиторов психологически приемлем, не отвлекает от процесса, и не наводит на лишние размышления. Вот в этом-то плане к настоящему моменту ситуацию, похоже, малость запустили, и она зашла в малоизученную область, в которой пока не понятно, как с ней справляться (такой себе финансовый Чернобыль, без пяти минут). Потому впереди -- интересные времена.

                  > > Особенность нынешнего этапа в том, что "Wall Street" завел мировую ситуацию в такой угол (планово или непланово это было сделано -- не знаю), где очень скоро придется пожертвовать либо "США как страной" в том виде, в каком она была представлена миру до сих пор, либо методами управления мировой ситуацией (чего, понятно, представители "Wall Street" делать не собираются). Кто в этом противостоянии победит -- посмотрим, осталось недолго. Пока счет (особенно после 9/11/2001) явно не в пользу "USA".
                  > Зависит всё не от "Wall Street", а от экономики США. Какая экономика, такое и богатсво в банках.
                  Да, это так. К этому остается только еще добавить, что пока в экономике используются полученные через банки (под процент) деньги, то какая бы ни была экономика, а богатство будет неизменно течь из нее в банки. Причем, конкретный банк можно и разорить, лишив его богатства, но всю банковскую систему в целом -- хрен (разве только отказавшись от банковских денег в принципе).

                  > Банки сами заинтересованы, чтобы экономика держала планку. И сделают всё возможное, чтобы эта кровеносная система работала на страну.
                  Они-то постараются сделать, чтобы экономика работала. Только им для их прибылей совершенно не важно, какая экономика, и на что именно она работает (до тех пор, пока в ней крутятся их деньги). Поэтому, вполне подойдет и какая-нибудь другая экономика, работаюшая на какую-то другую страну. Или две экономики, работающие на воюющие между собой страны. Или еще какой-нибудь вариант. Банковский капитал патриотически-национальными заморочками давно не страдает.

                  > Не получится? Возможно! Возможно не всё учтено, возможны катаклизмы, навеянные новыми мировыми процессами. Опыта ещё нет.
                  > Но видеть за всем этим заговоры, мировые правительства, и т.д. - это всё старо как мир.
                  В качестве полушутки, две цитаты:
                  • "Если у вас паранойя, это не значит, что за вами не следят".

                  • "Only the paranoid survive." (c) Andrew S. Grove
    • 2006.04.26 | Lery

      Очень интересная книга, спасибо за линк! (л)

      Пока только прочитал предисловие, но уже прозвучали вещи, о которых мы с Вами дискутировали в теме о демократии...

      Кстати, сделал для себя вариант книги для КПК (zipped plain text), кому интересно, можете качать тут:
      http://file.cyfra.net/files.php/66a3e624a533327955e2b7f5a56134c9/
    • 2006.04.28 | Конструктор

      Рекомендую DjVu [Re: Тем, кого интересует эта тема,... (л)]

      Как оказалось, в распознанном варианте книги Перкинса встречаются ошибки. Видимо, после распознавания текст подробно не вычитывался (все это делал не я, я читал эту книгу сушественно раньше и в бумажном варианте).
      В частности, встречающиеся в .doc-варианте загадочные абревиатуры "Ц5АЮ", "115АЮ", "ШАГО" -- это все варианты кривого распознавания аббревиатуры "USAID".
      Потому для прояснения неясных мест рекомендую вариант книги в DjVu, который представляет собой ее точную графическую копию.
      Если кто не знает, чем читать это формат -- вот тут:
      http://www.lizardtech.com/download/dl_download.php?detail=doc_djvu_plugin&platform=win
      можно взять plugin для чтения файлов формата DjVu под ваш browser.
    • 2006.04.29 | Раціо

      Чудовий підручник для пройдисвітів, і не лише мерикацьких

      Книга мала би називатися "Як обікрасти політично недорозвинені країни, а потім ще заробити, описавши це в книзі". Із банального факту власної непорядности автор робить висновок про зловісну всесвітню змову, яка заставила його красти. От якби ще документально підтвердити цю змову, суд у справі Енрона міг би завершитися ще краще. Гадаю, автор почувається безпечно поза досяжністю панамської Феміди. Цікаво, що думає про панамську Феміду Медведчук і чим він займеться в відставці?
  • 2006.04.24 | Боррачо

    Влучно!

    5 балів.

    Nemesis пише:
    > "Горе землі та морю, до вас бо МВФ зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!"
    > Крута організація Міжнародний валютний фонд. Патентована мішень для п'ятихвилинок ненависти всіх, хто яким-небудь боком вважає себе лівим.
    > А тут несподіванка: ця гидота пережила власну отруту! Як ебола-вірус: дуже агресивний, щоб продовжувати жити - вбиває організм-носій швидше, ніж встигає розмножитися.
    > Я вже колись перекладав статтю про безвідповідальні методи цього бойового загону неоліберастів та наслідки його дій: тотальні злидні, розпад суспільств, інколи війна чи дві.
    > Останній шедевр МВФ була Аргентина - таку класну кризу отримали в нагороду за суворе виконання всіх рецептів добрих лікарів з МВФ в 2001 році, що аж-аж!
    > Чому цей монстр почав здихати? Бо перевелися дурні, які брали в МВФ позики, а всі ці шамани "вільного ринка" жили саме на шиї в боржників - собі вони не забували начислити величезну "зарплату" джерелом якої були відсотки, які країни-боржники повинні були платити цій організації (сам МВФ брав гроші під менший відсоток, давав у борг під більший, у всіх співробітників по шість років Гарварда, а то і по докторській, не хухри-мухри, таку геніальну економичну схему вигадати!).
    > Хребет МВФ переламали кляті "популісти" Північної Америки, які вирішили повернути всі позики. Як сказав президент Бразилії "час колонізації закінчився". Сумісними зусіллями латиноамериканські країни вкинули МВФ назад мішок з 25 млрд. доларів з написом навкіс "¡No se vuelva no más!".
    > Скінчилася лихварська радість - МВФ стоїть на межі банкрутства. Немає грошей на утримування всіх "спеціалістів".
    > Тепер ось виявляється вони хочуть заробити "чосом" по країнах, де ще не чули про їхні проблеми!
    > Так слухайте і не кажіть, що не чули: ці круті перці за одну гривню повинні танцювати не менше ніж 45 хвилин, і не аби як, а з підскоком!
    > Можна давати їм за це кульочок насіння - вони і цьому зрадіють.
    > Зараз нема часу на деталі: Христос воскрес! (він тиждень тому немовби теж воскрес, але подивився, що зібралися лише паписти та знов той, до сьогодня).
  • 2006.04.25 | Ukropithecus (robustus)

    всі ті розмови про ліве і праве, пряме і криве, вибачте, хуйня

    є країни ліві типу Північної Кореї, а є країни ліберальні типу Сомалі, де власне й уряду нема, а десятирічні пацани ходять з гранатометами, шо це як не право на носіння зброї? У відсталих країнах і ліве і праве існує у вигляді бандитизму. І дієвих рецептів для них нема. Все вирішує якість населення.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.04.26 | gavrilaf

      Re: всі ті розмови про ліве і праве, пряме і криве, вибачте, хуйня

      Я щось недочуваю... Що там у вас вирішує? Чого якість?
      Мені здається чи насправді фашистами забзділо?
    • 2006.04.26 | Боррачо

      Re: всі ті розмови про ліве і праве, пряме і криве, вибачте, хуйня

      Ukropithecus (robustus) пише:
      > є країни ліві типу Північної Кореї, а є країни ліберальні типу Сомалі, де власне й уряду нема, а десятирічні пацани ходять з гранатометами, шо це як не право на носіння зброї? У відсталих країнах і ліве і праве існує у вигляді бандитизму. І дієвих рецептів для них нема. Все вирішує якість населення.

      Нещодавно був у КНДР. Не побачив там нічого особливо відсталого - в порівнянні з Україною, це точно.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.04.28 | Сергій Кабуд

        це не країна а шось незрозуміле- діпломати торгують героїном

        http://www.cia.gov/cia/publications/factbook/geos/kn.html


        Economy:

        North Korea, one of the world's most centrally planned and isolated economies, faces desperate economic conditions. Industrial capital stock is nearly beyond repair as a result of years of underinvestment and shortages of spare parts. Industrial and power output have declined in parallel. Despite an increased harvest in 2005 because of more stable weather conditions, fertilizer assistance from South Korea, and an extraordinary mobilization of the population to help with agricultural production, the nation has suffered its 11th year of food shortages because of on-going systemic problems, including a lack of arable land, collective farming practices, and chronic shortages of tractors and fuel. Massive international food aid deliveries have allowed the people of North Korea to escape mass starvation since famine threatened in 1995, but the population continues to suffer from prolonged malnutrition and poor living conditions. Large-scale military spending eats up resources needed for investment and civilian consumption. In 2004, the regime formalized an arrangement whereby private "farmers markets" were allowed to begin selling a wider range of goods. It also permitted some private farming on an experimental basis in an effort to boost agricultural output. In October 2005, the regime reversed some of these policies by forbidding private sales of grains and reinstituting a centralized food rationing system. In December 2005, the regime confirmed that it intended to carry out earlier threats to terminate all international humanitarian assistance operations in the DPRK (calling instead for developmental assistance only) and to restrict the activities of international and non-governmental aid organizations such as the World Food Program. Firm political control remains the Communist government's overriding concern, which will likely inhibit the loosening of economic regulations.

        llicit drugs:

        for years, from the 1970s into the 2000s, citizens of the Democratic People's Republic of (North) Korea (DPRK), many of them diplomatic employees of the government, were apprehended abroad while trafficking in narcotics, including two in Turkey in December 2004; police investigations in Taiwan and Japan in recent years have linked North Korea to large illicit shipments of heroin and methamphetamine, including an attempt by the North Korean merchant ship Pong Su to deliver 150 kg of heroin to Australia in April 2003

        Disputes - international:

        China seeks to stem illegal migration of tens of thousands of North Koreans escaping famine, economic privation, and political oppression;
      • 2006.04.29 | Ukropithecus (robustus)

        Цікаво як ви туди потрапили і шо там робили?

        Ви ж розумієте, у такі країни просто так не потрапиш. Та й простій людині там робить нема чого.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.05.02 | AxeHarry

          Re: Цікаво як ви туди потрапили і шо там робили?

          ta nu, podibne do podibnogo "tyagneccya i tyagneccya"(c).
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.05.02 | Сергій Кабуд

            Чучхе наче теж там був і шо?(-)

            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.05.02 | AxeHarry

              Re: Чучхе наче теж там був і шо?(-)

              Ta, vony radi kozhnomu xto pryide bez javnoi cili potim napysaty sho tam e naspravdi. Tak i Savok kolys zazyvav proixaty Ukrainoju zaxidnyx zhurnalistiv podyvyccya teatralnu postanovku z nazvoju "nevpynno zrostae pracent zhyrov u masle"(c) same pid chas golodomoru 33-go.
  • 2006.04.26 | Correct

    Вітренко вміє робити з МВФ слона з рогами

    Насправді МВФ - кредитор.
    Якщо розумний уряд бере кредит, то немає ніяких проблем, наприклад - російський уряд. А якщо тупий уряд бере кредит - буде аргентинський варіант.

    ПС. Для тих хто ненавидить кровопивць кредиторів покупки в кредит в мережі Ельдорадо заборонені. Як протижовчний засіб.
  • 2006.04.28 | Odess

    Напоминает заговор мирового империализма - пустышка (-)

  • 2006.05.01 | Мартинюк

    В стосунках з МВС потрібно утримуватися від міфологічних уявленн

    Одна крайність - "добрий агел МВФ", друга крайність - "страшний демон МВФ".

    Насправді МВФ це закрите акціонерне товариство, де багатші вкладники ( акціонери) розводять бідних та дурних. Тому вихід - виплатити поскоріше всі борги, і почати навпаки вкладувати гроші в МВФ. Тобто стати не отримувачем их кредитів а донором МВФ. Відповідно слід перглянути свій пай в МВФ, який до речі вноситься фактично як дотація власного імпорту ( згідно статуту МВФ ці гроші надають в першу чергу для імпорту товарів та послуг з країни-донора).

    На жаль прем"єр Фокін піддався на "рекомендації" відмовитися від початково запропонованої МВФ для України квоти внеску в 1 млрд долларів. Для тодішньої економіки України це було не такою великою сумою як зараз. Фокін добився зменшення внеску до 200 млн, але при цьому Україна втратила право мати свого власного представника в раді директорів МВФ. Натомість вона була змушена ділити одного представника з Грузією, Молдавією і ще з кимоось. Реально того "представника" призначав МВФ, а не ці країни.

    Після такого Захід зрозумів що має справу з дурнями перед яким не варто метати бісер, обізвав Фокіна Фак-іном, і почав юзати Україну як посердню афро-латино-американську у відомій позиції.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.05.01 | SpokusXalepniy

      Зачем?

      Я ещё не видел форума - ни в России, ни в Украине, где бы прямо на пальцах не были бы разоблачены "махинации" МВФ.
      У меня вызывает сомнения, что министры финансов и парламенты различных стран, не способны с такой же лёгкостью раскрывать "грязные игры" МВФ, как это делают спецы - дописувачи на форумах.

      Вопрос - как может МВФ выживать в таких условиях. Ведь другой бы на его месте - после беспрерывных разоблачений - и двух пирожков не смог бы продать ан рынке?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.05.01 | Lery

        Re: Зачем? - Деньги и власть.

        В книге Перкинса как раз и рассказывается КАК именно действует "корпоратократия" во взаимоотношениях с целевыми странами.
        Руководство страны подкупается либо шантажируется, чтобы поддерживать "инновации", предлагаемые "частными консалтинговыми фирмами" из США.
        СМИ находятся в руках сами знаете кого, поэтому редкие голоса на форумах - капля в море, ни на что не влияющая...

        Перкинс со своей книгой - выступил как обличитель системы, знающий ее изнутри. Просто удивительно, как она допустила эту публикацию?..
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.05.02 | SpokusXalepniy

          Деньги и власть изобрели ещё раньше, чем Перкинс об этом сообщил

          Lery пише:
          > В книге Перкинса как раз и рассказывается КАК именно действует "корпоратократия" во взаимоотношениях с целевыми странами. Руководство страны подкупается либо шантажируется, чтобы поддерживать "инновации", предлагаемые "частными консалтинговыми фирмами" из США. СМИ находятся в руках сами знаете кого, поэтому редкие голоса на форумах - капля в море, ни на что не влияющая...
          Вы хотите сказать, что столь плачевные результаты деятельности МВФ за десятилетия своей работы так и не были замечены специалистами, кроме славянских рыбят с русских и украинских форумов?
          В эти страны никто не ездил, никто не анализировал полученную ситуацию. В этих странах не было оппозиции. Любые критические публикации были недоступны, и т.д. и т.п.
          И вот так они - гады - поступали с каждым, кто покусится...

          И тут явился ангел с неба в лице товарища Перкинса.

          > Перкинс со своей книгой - выступил как обличитель системы, знающий ее изнутри. Просто удивительно, как она допустила эту публикацию?..
          Объясните, каким способом можно не допустить публикацию этой книги?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.05.02 | Конструктор

            Re: Деньги и власть изобрели ещё раньше, чем Перкинс об этом соо

            SpokusXalepniy пише:
            > Lery пише:
            > > Перкинс со своей книгой - выступил как обличитель системы, знающий ее изнутри. Просто удивительно, как она допустила эту публикацию?..
            > Объясните, каким способом можно не допустить публикацию этой книги?
            Например, убедить автора, что не нужно публиковать или даже писать эту книгу.
            См. у Перкинса главу 29 "Я беру взятку" (если, конечно, вопрос был не риторический)
          • 2006.05.02 | Lery

            Re: Деньги и власть изобрели ещё раньше, чем Перкинс об этом сообщил

            SpokusXalepniy пише:
            > Lery пише:
            > > В книге Перкинса как раз и рассказывается КАК именно действует "корпоратократия" во взаимоотношениях с целевыми странами. Руководство страны подкупается либо шантажируется, чтобы поддерживать "инновации", предлагаемые "частными консалтинговыми фирмами" из США. СМИ находятся в руках сами знаете кого, поэтому редкие голоса на форумах - капля в море, ни на что не влияющая...
            > Вы хотите сказать, что столь плачевные результаты деятельности МВФ за десятилетия своей работы так и не были замечены специалистами, кроме славянских рыбят с русских и украинских форумов?
            > В эти страны никто не ездил, никто не анализировал полученную ситуацию. В этих странах не было оппозиции. Любые критические публикации были недоступны, и т.д. и т.п.
            > И вот так они - гады - поступали с каждым, кто покусится...
            > И тут явился ангел с неба в лице товарища Перкинса.
            Честно говоря, не интересовался ранее макро-экономикой и не читал "русских и украинских ребят", о которых Вы говорите.
            Но книга Перкинса с первых строк вызвала в памяти многие факты, что были мне ранее известны об упоминаемых им странах и их новейшей истории, и книга многие из них прояснила и увязала в стройную систему.

            Вы так и не ответили, прочитали ли эту книгу? Боюсь что нет. Но упорно опровергаете любые попытки взглянуть на обсуждаемую проблему с другой стороны...
            > > Перкинс со своей книгой - выступил как обличитель системы, знающий ее изнутри. Просто удивительно, как она допустила эту публикацию?..
            > Объясните, каким способом можно не допустить публикацию этой книги?
            Гм, да много способов есть, от банальной "автокатастрофы", до более изощренных методов.
            Просто Перкинс оказался не так прост - в книге он пишет, что его поддерживала дочь, готовая продолжить начатое дело, если с ним что-то случится. Но думаю, там были и другие скрытые рычаги для подстраховки, не позволившие не допустить публикации (компромат на определенных лиц, например, который должен был быть преданным огласке при смерти Перкинса и т.п.)...
      • 2006.05.02 | Мартинюк

        А прочитати уважніше?

        Я писав про те що не можна будувати стартегію поведінки з МВФ на тих чи інших міфах.

        МВФ може бути корисним а може бути і не безпечним. Так само як вагон з селітрою - можна удобрити поля, а можна підірвати залізничну станцію.

        Аргумент про дешеві кредити на жаль також є частково одним із міфів.

        До МВФ потрібно підходити з позицій сильного і тоді від нього буде користь. Якщо підходити до МВФ з того боку де вишикувалася черга продажних "слаборозвинутих" режимів, які беруть кредити МВФ тому що на перших етапах його "дозволяють" розікрасти, то буде одна шкода.
        І не грає ролі чи то якесь африканське Малаві, чи чубайсівський клан в Росії.

        Я не збираюся моралізувати - кожен сам вибирає свою долю - я просто продемонстрував як українське керівництво у 1992 році відмовилося від шансу бути прийнятим в число провідних держав світу...
  • 2006.05.02 | ilia25

    Да ребяты.. Вы еще не раз коммунизм построите..

    .. покуда до вас дойдет как мир устроен.

    Все, что МВФ делает -- он одалживает правительствам деньги под низкий процент. Причем тем, кто набрал долгов у частных инвесторов под завязку так, что не может с ними расплатиться.

    Монстром эту организацию рисуют коммунисты и т.п., сколько лет должно пройти, пока эта зараза выветрится из голов большинства украинцев?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.05.02 | Lery

      Re: Дык МВФ - он же не в вакууме существует...

      Как подтверждает Перкинс, МВФ - это только одно звено "корпоратократии", состоящей еще и из людей в правительстве США, ЦРУ и крупных корпораций.
      Он указывает на то, что люди в этих кругах легко переходят из одной организации в другую - сегодня он бизнесмен, завтра - в правительстве США, послезавтра - шеф ЦРУ, а там в МВФ вдруг переходит. Причем озвучиваются конкретные имена.

      Кстати, полагаю, что некоторые из тех, кто защизает МВФ и отрицает наличие "корпоратократии", имеют к ней некоторое отношение...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.05.02 | AxeHarry

        Re: Дык МВФ - он же не в вакууме существует...

        Lery пише:
        > Кстати, полагаю, что некоторые из тех, кто защизает МВФ и отрицает наличие "корпоратократии", имеют к ней некоторое отношение...

        Zalizna logika. Prosto Bronebijna. (troxy perefrazujuchy)
        "Кстати, полагаю, что некоторые из тех, кто отрицает наличие "zelenyx chelovechkov", имеют к im некоторое отношение..."
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.05.02 | Lery

          Re: Ви мені скажіть чесно, бреше Перкинс чи ні?...

          Добре, зайдемо з іншого боку, як на Вашу думку - бреше Перкинс, чи ні у своїй "сповіді"?
          Якщо бреше, то в яких своїх ствердженнях? (Відповідь: "Бреше на 100%" - не катить;))

          Якщо ж він багато де в книжці пише правду, то чи не є воно таки доказом існування корпоратократії?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.05.02 | ilia25

            Врет, по результатм видно

            Возьмите тот же Китай -- миллиардная страна уже лет 15 растет 10% годовых за счет того, что США открыли для этой страны свой рынок. Я уже про Корею или Чехию молчу.

            Неувязочка получается -- зачем иметь economic hit men'ов, если левая рука тащит сотни миллионов людей из бедности?
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.05.02 | Lery

              Re: Врет, по результатм видно

              ilia25 пише:
              > Возьмите тот же Китай -- миллиардная страна уже лет 15 растет 10% годовых за счет того, что США открыли для этой страны свой рынок. Я уже про Корею или Чехию молчу.
              >
              > Неувязочка получается -- зачем иметь economic hit men'ов, если левая рука тащит сотни миллионов людей из бедности?

              Так задача у них не в том, чтобы загнать в нищету просто так, а чтобы привязать экономику страны и ее ресурсы к западной экономике.
              Для разных стран применяются разные способы порабощения.
              Страны, которым не нужны кредиты, привязываются другими методами - почитайте у Перкинса про Саудовскую Аравию, например.

              А Китай - это вообще отдельный вопрос. Тут речь идет о скорее новой супердержаве и задачи корпоратократии тут сильно отличаются. Но привязка экономик США и Китая - несомненно их стратегический ход, нацеленный на будущее...
          • 2006.05.02 | AxeHarry

            Re: Ви мені скажіть чесно, бреше Перкинс чи ні?...

            Lery пише:
            > Добре, зайдемо з іншого боку, як на Вашу думку - бреше Перкинс, чи ні у своїй "сповіді"?
            > Якщо бреше, то в яких своїх ствердженнях? (Відповідь: "Бреше на 100%" - не катить;))
            >
            > Якщо ж він багато де в книжці пише правду, то чи не є воно таки доказом існування корпоратократії?

            Ok, vzhe pizno i Vy vzhe mabut zovsim znesylylys u poshuku edyno pryjnyatnoi dlya Vas vidpovidi (popry vsi argumenty v tomu chysli i ti sho navedeni u danij gilci). Tomu uvaga, vidpovidaju:

            TAK, SVITOVA ZAKULISA/SVITOVA KORPORATOKRATIJA ISNUVALA I ISNUJE. A TAKOZH (Agov, Tolik, uvaga!) ISNUE SVITOVA ZH/M ZMOVA V OBLYCHCHI USA I JOGO TAEMNOGO PIDBURUVACHA IZRAILYA.

            A teper shanovnyj, "dimedrolchik nyam-nyam, i spatky" (c) LP.

            PS. E-e-ex! Na sho tiky ne pidesh zarady gumannyx cilej...
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.05.02 | Lery

              Re: Ви мені скажіть чесно, бреше Перкинс чи ні?...

              AxeHarry пише:
              > TAK, SVITOVA ZAKULISA/SVITOVA KORPORATOKRATIJA ISNUVALA I ISNUJE. A TAKOZH ISNUE SVITOVA ZH/M ZMOVA V OBLYCHCHI USA I JOGO TAEMNOGO PIDBURUVACHA IZRAILYA.

              Так, все це існує, хочь і здається Вам повною несенітницею або Ви намагаєтесь впевнити всіх (млже навіть і себе), що Вам так здається;).

              Книжка Перкінса - це факт, який важко заперечити логічно, тому у хід йдуть аргументи рівня Вашого останньго допису...
            • 2006.05.02 | Сергій Кабуд

              автор наведеної статті є лауреат шнобелівки з економіки:

              http://www.whirledbank.org/ourwords/stiglitz.html

              Joseph E. Stiglitz was Chief Economist at the World Bank from 1996 until 1999, during which time he became quite critical of World Bank policy. Under pressure to keep quiet, he resigned in protest.

              The text below is excerpted from What I Learned At The World Economic Crisis




              The global economic crisis began in Thailand, on July 2, 1997. The countries of East Asia were coming off a miraculous three decades: incomes had soared, health had improved, poverty had fallen dramatically. Not only was literacy now universal, but, on international science and math tests, many of these countries outperformed the United States. Some had not suffered a single year of recession in 30 years.

              But the seeds of calamity had already been planted. In the early '90s, East Asian countries had liberalized their financial and capital markets--not because they needed to attract more funds (savings rates were already 30 percent or more) but because of international pressure, including some from the U.S. Treasury Department. These changes provoked a flood of short-term capital--that is, the kind of capital that looks for the highest return in the next day, week, or month, as opposed to long-term investment in things like factories. In Thailand, this short-term capital helped fuel an unsustainable real estate boom. And, as people around the world (including Americans) have painfully learned, every real estate bubble eventually bursts, often with disastrous consequences. Just as suddenly as capital flowed in, it flowed out. And, when everybody tries to pull their money out at the same time, it causes an economic problem. A big economic problem.

              The last set of financial crises had occurred in Latin America in the 1980s, when bloated public deficits and loose monetary policies led to runaway inflation. There, the IMF had correctly imposed fiscal austerity (balanced budgets) and tighter monetary policies, demanding that governments pursue those policies as a precondition for receiving aid. So, in 1997 the IMF imposed the same demands on Thailand. Austerity, the fund's leaders said, would restore confidence in the Thai economy. As the crisis spread to other East Asian nations--and even as evidence of the policy's failure mounted--the IMF barely blinked, delivering the same medicine to each ailing nation that showed up on its doorstep.

              I thought this was a mistake. For one thing, unlike the Latin American nations, the East Asian countries were already running budget surpluses. In Thailand, the government was running such large surpluses that it was actually starving the economy of much-needed investments in education and infrastructure, both essential to economic growth. And the East Asian nations already had tight monetary policies, as well: inflation was low and falling. (In South Korea, for example, inflation stood at a very respectable four percent.) The problem was not imprudent government, as in Latin America; the problem was an imprudent private sector--all those bankers and borrowers, for instance, who'd gambled on the real estate bubble.

              Under such circumstances, I feared, austerity measures would not revive the economies of East Asia--it would plunge them into recession or even depression. High interest rates might devastate highly indebted East Asian firms, causing more bankruptcies and defaults. Reduced government expenditures would only shrink the economy further.

              So I began lobbying to change the policy. I talked to Stanley Fischer, a distinguished former Massachusetts Institute of Technology economics professor and former chief economist of the World Bank, who had become the IMF's first deputy managing director. I met with fellow economists at the World Bank who might have contacts or influence within the IMF, encouraging them to do everything they could to move the IMF bureaucracy.

              Convincing people at the World Bank of my analysis proved easy; changing minds at the IMF was virtually impossible ... It was maddening, not just because the IMF's inertia was so hard to stop but because, with everything going on behind closed doors, it was impossible to know who was the real obstacle to change ... I shouldn't have been surprised. The IMF likes to go about its business without outsiders asking too many questions. In theory, the fund supports democratic institutions in the nations it assists. In practice, it undermines the democratic process by imposing policies. Officially, of course, the IMF doesn't "impose" anything. It "negotiates" the conditions for receiving aid. But all the power in the negotiations is on one side--the IMF's--and the fund rarely allows sufficient time for broad consensus-building or even widespread consultations with either parliaments or civil society. Sometimes the IMF dispenses with the pretense of openness altogether and negotiates secret covenants.

              When the IMF decides to assist a country, it dispatches a "mission" of economists. These economists frequently lack extensive experience in the country; they are more likely to have firsthand knowledge of its five-star hotels than of the villages that dot its countryside. They work hard, poring over numbers deep into the night. But their task is impossible. In a period of days or, at most, weeks, they are charged with developing a coherent program sensitive to the needs of the country. Needless to say, a little number-crunching rarely provides adequate insights into the development strategy for an entire nation. Even worse, the number-crunching isn't always that good. The mathematical models the IMF uses are frequently flawed or out-of-date. Critics accuse the institution of taking a cookie-cutter approach to economics, and they're right. Country teams have been known to compose draft reports before visiting. I heard stories of one unfortunate incident when team members copied large parts of the text for one country's report and transferred them wholesale to another. They might have gotten away with it, except the "search and replace" function on the word processor didn't work properly, leaving the original country's name in a few places. Oops.

              It's not fair to say that IMF economists don't care about the citizens of developing nations. But the older men who staff the fund--and they are overwhelmingly older men--act as if they are shouldering Rudyard Kipling's white man's burden. IMF experts believe they are brighter, more educated, and less politically motivated than the economists in the countries they visit. In fact, the economic leaders from those countries are pretty good--in many cases brighter or better-educated than the IMF staff, which frequently consists of third-rank students from first-rate universities. (Trust me: I've taught at Oxford University, MIT, Stanford University, Yale University, and Princeton University, and the IMF almost never succeeded in recruiting any of the best students.)

              The IMF pressed ahead, demanding reductions in government spending. And so subsidies for basic necessities like food and fuel were eliminated at the very time when contractionary policies made those subsidies more desperately needed than ever ... Not only was the IMF not restoring economic confidence in East Asia, it was undermining the region's social fabric. And then, in the spring and summer of 1998, the crisis spread beyond East Asia to the most explosive country of all--Russia.

              Today, Russia remains in desperate shape. High oil prices and the long-resisted ruble devaluation have helped it regain some footing. But standards of living remain far below where they were at the start of the transition. The nation is beset by enormous inequality, and most Russians, embittered by experience, have lost confidence in the free market. A significant fall in oil prices would almost certainly reverse what modest progress has been made.

              East Asia is better off, though it still struggles, too. Close to 40 percent of Thailand's loans are still not performing; Indonesia remains deeply mired in recession. Unemployment rates remain far higher than they were before the crisis, even in East Asia's best-performing country, Korea. IMF boosters suggest that the recession's end is a testament to the effectiveness of the agency's policies. Nonsense. Every recession eventually ends. All the IMF did was make East Asia's recessions deeper, longer, and harder. Indeed, Thailand, which followed the IMF's prescriptions the most closely, has performed worse than Malaysia and South Korea, which followed more independent courses.

              I was often asked how smart--even brilliant--people could have created such bad policies. One reason is that these smart people were not using smart economics. Time and again, I was dismayed at how out-of-date--and how out-of-tune with reality--the models Washington economists employed were. For example, microeconomic phenomena such as bankruptcy and the fear of default were at the center of the East Asian crisis. But the macroeconomic models used to analyze these crises were not typically rooted in microfoundations, so they took no account of bankruptcy.

              But bad economics was only a symptom of the real problem: secrecy. Smart people are more likely to do stupid things when they close themselves off from outside criticism and advice. If there's one thing I've learned in government, it's that openness is most essential in those realms where expertise seems to matter most.



              Joseph E. Stiglitz served on the U.S. Council of Economic Advisers from 1993 to 1997 under President Clinton. He was Chief Economist at the World Bank from 1996 to 1999 when he resigned in protest. He is the author of the book Globalization and its Discontents, a critique of the major international financial institutions.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.05.02 | Сергій Кабуд

                особливо ось цікаво про Росію, з книги Стігліца

                Excerpts from Globalization and Its Discontents
                By Joseph Stiglitz

                http://www.worldbank.org/html/prddr/trans/mayjune2002/pgs14-17.htm

                The country was deeply in debt, and the higher interest rates that the East Asia crisis had provoked created an enormous additional strain. This rickety tower collapsed when oil prices fell. Oil is both a major export commodity and a source of government tax revenue for Russia, and the drop in prices had a predictably devastating effect. Given the exchange rate at the time, Russia’s oil industry could cease being profitable. A devaluation would then be inevitable. It was clear that the ruble was overvalued. Russia was flooded with imports, and domestic producers were having a hard time competing. The switch to a market economy and away from the military was supposed to allow a redeployment of resources to produce more consumer goods, or more machines to produce consumer goods. But investment had halted, and the country was not producing consumer goods. The overvalued exchange rate, combined with the other macroeconomic policies foisted on the country by the IMF, had crushed the economy, and while the official unemployment rate remained subdued, there was massive disguised unemployment.

                The managers of many firms were reluctant to fire workers, given the absence of an adequate safety net. Though unemployment was disguised, it was no less traumatic: while the workers only pretended to work, the firms only pretended to pay. Wage payments fell into massive arrears, and when workers were paid, it was often with bartered goods rather than rubles. If for these people, and for the country as a whole, the overvalued exchange rate was a disaster, for the new class of businessmen the overvalued exchange rate was a boon. They needed fewer rubles to buy their Mercedes, their Chanel handbags, and imported Italian gourmet foods. For the oligarchs trying to get their money out of the country, too, the overvalued exchange rate was a boon—it meant that they could get more dollars for their rubles, as they squirreled away their profits in foreign bank accounts. Despite this suffering on the part of the majority of Russians, the reformers and their advisers in the IMF feared a devaluation, believing that it would set off another round of hyperinflation. They strongly resisted any change in the exchange rate and were willing to pour billions of dollars into the country to avoid it. By May, and certainly by June of 1998, it was clear Russia would need outside assistance to maintain its exchange rate. Confidence in the currency had eroded. In the belief that a devaluation was inevitable, domestic interest rates soared and more money left the country as people converted their rubles for dollars.

                Because of this fear of holding rubles, and the lack of confidence in the government’s ability to repay its debt, by June 1998 the government had to pay almost 60 percent interest rates on its ruble loans (GKOs, the Russian equivalent of U.S. Treasury bills). That figure soared to 150 percent in a matter of weeks. Even when the government promised to pay back in dollars, it faced high interest rates. (Yields on dollar-denominated debt issued by the Russian government rose from slightly over 10% to almost 50%, 45 percentage points higher than the interest rate the U.S. government had to pay on its Treasury bills at the time.) The market thought there was a high probability of default, and the market was right. The IMF came to the rescue with $4.8 billion in July 1998.

                When the crisis hit, the IMF led the rescue efforts, but it wanted the World Bank to provide $6 billion of the rescue package. The total rescue package was for $22.6 billion. The IMF would provide $11.2 billion of this total, the World Bank would lend $6 billion, and the rest would be provided by the Japanese government. This was hotly debated inside the World Bank. There were many of us who had been questioning lending to Russia all along. We questioned whether the benefits to possible future growth were large enough to justify loans that would leave a legacy of debt. Many thought that the IMF was making it easier for the government to put off meaningful reforms, such as collecting taxes from the oil companies. The evidence of corruption in Russia was clear.

                Apart from these moral issues, there were straightforward economic issues. The IMF’s bailout money was supposed to be used to support the exchange rate. However, …[o]ur calculations showed that Russia’s exchange rate was overvalued, so providing money to maintain that exchange rate was simply bad economic policy. Moreover, calculations at the World Bank before the loan was made, based on estimates of government revenues and expenditures over time, strongly suggested that the July 1998 loan would not work. Unless a miracle brought interest rates down drastically, by the time autumn rolled around, Russia would be back in crisis.

                There was another route by which I reached the conclusion that a further loan to Russia would be a great mistake. Russia was a naturally resource-rich country. If it got its act together, it didn’t need money from the outside; and if it didn’t get its act together, it wasn’t clear that any money from the outside would make much difference. Under either scenario, the case against giving money seemed compelling. In spite of strong opposition from its own staff, the Bank was under enormous political pressure from the Clinton administration to lend money to Russia. The Bank managed a compromise, publicly announcing a very large loan, but providing the loan in tranches installments. A decision was taken to make $300 million available immediately, with the rest available only later, as we saw how Russia’s reforms progressed. Most of us thought that the program would fail long before the additional money had to be forthcoming. Our predictions proved correct.

                Three weeks after the loan was made, Russia announced a unilateral suspension of payments and a devaluation of the ruble. The ruble crashed. By January 1999, the ruble had declined in real effective terms by more than 45 percent from its July 1998 level. The August 17 announcement precipitated a global financial crisis. Interest rates to emerging markets soared higher than they had been at the peak of the East Asian crisis. The surprise about the collapse was not the collapse itself, but the fact that it really did take some of the IMF officials—including some of the most senior ones—by surprise. They had genuinely believed that their program would work.

                Our own forecast proved only partially correct: we thought that the money might sustain the exchange rate for three months; it lasted three weeks. We felt that it would take days or even weeks for the oligarchs to bleed the money out of the country; it took merely hours and days.

                By lending Russia money for a doomed cause, IMF policies led Russia into deeper debt, with nothing to show for it. The cost of the mistake was not borne by the IMF officials who gave the loan, or America who had pushed for it, or the Western bankers and the oligarchs who benefited from the loan, but by the Russian taxpayer. There was one positive aspect of the crisis: The devaluation spurred Russia’s import competing sectors—goods actually produced in Russia finally took a growing share of the home market. This "unintended consequence" ultimately led to the long-awaited growth in Russia’s real (as opposed to black) economy.

                Had the radical reformers looked beyond their narrow focus on economics, they would have found that history shows that most of the experiments in radical reform were beset by problems. This is true from the French Revolution in 1789, to the Paris Commune of 1871, to the Bolshevik Revolution in Russia in 1917, and to China’s Cultural Revolution of the 1960s and 1970s. It is easy to understand the forces giving rise to each of these revolutions, but each produced its own Robespierre, its own political leaders who were either corrupted by the revolution or took it to extremes. By contrast, the successful American "Revolution" was not a true revolution in society; it was a revolutionary change in political structures, but it represented an evolutionary change in the structure of society.

                The radical reformers in Russia were trying simultaneously for a revolution in the economic regime and in the structure of society. The saddest commentary is that, in the end, they failed in both: a market economy in which many old party apparatchiks had simply been vested with enhanced powers to run and profit from the enterprises they formerly managed, in which former KGB officials still held the levers of power. There was one new dimension: a few new oligarchs, able and willing to exert immense political and economic power.

                In effect, the radical reformers employed Bolshevik strategies though they were reading from different texts. The Bolsheviks tried to impose communism on a reluctant country in the years following 1917. They argued that the way to build socialism was for an elite cadre to "lead" (often a euphemism for "force" ) the masses into the correct path, which was not necessarily the path the masses wanted or thought best. In the "new" post-Communist revolution in Russia, an elite, spearheaded by international bureaucrats, similarly attempted to force rapid change on a reluctant population.

                Those who advocated the Bolshevik approach not only seemed to ignore the history of such radical reforms but also postulated that political processes would work in ways for which history provided no evidence. For instance, economists such as Andrei Shleifer, who recognized the importance of the institutional infrastructure for a market economy, believed that privatization, no matter how implemented, would lead to a political demand for the institutions that govern private property.

                Shleifer’s argument can be thought of as an (unwarranted) extension of Coase’s theorem. The economist Ronald H. Coase, who was awarded a Nobel Prize for his work, argued that in order to achieve efficiency, well-defined property rights are essential. Even if one distributed assets to someone who did not know how to manage them well, in a society with well-defined property rights that person would have an incentive to sell to someone who could manage the assets efficiently. That is why, advocates of rapid privatization argued, one didn’t really need to pay close attention to how privatization was accomplished. It is now recognized that the conditions under which Coase’s conjecture is valid are highly restrictive—and certainly weren’t satisfied in Russia as it embarked on its transition.

                Shleifer and company, however, took Coase’s ideas further than Coase himself would have done. They believed that political processes were governed in the same way as economic processes. If a group with vested interests in property could be created, it would demand the establishment of an institutional infrastructure necessary to make a market economy work, and its demands would be reflected in the political process. Unfortunately, the long history of political reforms suggests that the distribution of income does matter. It has been the middle class that has demanded the reforms that are often referred to as "the rule of law." Today, in Russia, we do not see demands for strong competition policy forthcoming from the oligarchs, the new monopolists. Demands for the rule of law have come from these oligarchs, who obtained their wealth through behind-the-scenes special deals within the Kremlin, only as they have seen their special influence on Russia’s rulers wane.

                The reforms of the international financial system have only just begun. In my mind, among the key reforms required are the following:

                · Acceptance of the dangers of capital market liberalization, and that short-term capital flows ("hot money") impose huge externalities, costs borne by those not directly party to the transaction (the lenders and borrowers). Whenever there are such large externalities, interventions—including those done through the banking and tax systems—are desirable. Rather than resisting these interventions, the international financial institutions should be directing their efforts to making them work better.

                · Bankruptcy reforms and standstills [Editor’s Note: suspension of payment by the government]. The appropriate way of addressing problems when private borrowers cannot repay creditors, whether domestic or foreign, is through bankruptcy, not through an IMF-financed bailout of creditors. What is required is bankruptcy reform that recognizes the special nature of bankruptcies that arise out of macroeconomic disturbances; what is needed is a super-Chapter 11, a bankruptcy provision that expedites restructuring and gives greater presumption for the continuation of existing management. Such a reform will have the further advantage of inducing more due diligence on the part of creditors, rather than encouraging the kind of reckless lending that has been so common in the past.

                · Less reliance on bailouts. With increased use of bankruptcies and standstills, there will be less need for the big bailouts, which failed so frequently, with the money either going to ensure that Western creditors got paid back more than they otherwise would, or that exchange rates were maintained at overvalued levels longer than they otherwise would have been (allowing the rich inside the country to get more of their money out at more favorable terms, but leaving the country more indebted).

                · Improved banking regulation—both design and implementation—in the developed and the less developed countries alike. Weak bank regulation in developed countries can lead to bad lending practices, an export of instability. While there may be some debate whether the design of the risk-based capital adequacy standards adds to the stability of the financial systems in the developed countries, there is little doubt that it has contributed to global instability, by encouraging short-term lending. [Editor’s Note: An international standard which recommends minimum capital adequacy ratios has been developed to ensure that banks can absorb a reasonable level of losses before becoming insolvent. Thus banks have to lock up certain percentage of their total capital, depending on their risk-weighted credit exposure.] Financial sector deregulation and the excessive reliance on capital adequacy standards has been misguided and destabilizing; what is required is a broader, less ideological approach to regulation, adapted to the capacities and circumstances of each country. Thailand was right to have restricted speculative real estate lending in the 1980s. It was wrong to encourage the Thais to eliminate these restrictions. There are a number of other restrictions such as speed limits (restrictions on the rate of increase of banks’ assets) which are likely to enhance stability. Yet the reforms cannot, at the same time, lose sight of the broader goals: a safe and sound banking system is important, but it must also be one that supplies capital to finance enterprises and job creation.

                · Improved risk management. Today, countries around the world face enormous risk from the volatility of exchange rates. While the problem is clear, the solution is not. Experts—including those at the IMF—have vacillated in the kinds of exchange-rate systems that they have advocated. They encouraged Argentina to peg its currency to the dollar. After the East Asia crisis, they argued that countries should either have a freely floating exchange rate or a fixed peg. With the disaster in Argentina, this advice is likely to change again. No matter what reforms occur to the exchange rate mechanism, countries will still face enormous risks. Fixing their exchange rate to one currency will not resolve the problems; it can actually exacerbate fluctuations with respect to other currencies. But there are other dimensions to risk. The Latin American debt crisis in the 1980s was brought about by the huge increase in interest rates, a result of Federal Reserve Chairman Paul Volcker’s tight money policy in the United States. Developing countries have to learn to manage these risks, probably by buying insurance against these fluctuations in the international capital markets.

                · Improved safety nets. Most developing countries have weak safety nets, including a lack of unemployment insurance programs. Even in more developed countries, safety nets are weak and inadequate in the two sectors that predominate in developing countries, agriculture and small businesses, so international assistance will be essential if the developing countries are to make substantial strides in improving their safety nets.

                · Improved response to crises. We have seen the failure of the crisis responses in the 1997-98 crisis. The assistance given was badly designed and poorly implemented. The programs did not take sufficiently into account the lack of safety nets, that maintaining credit flows was of vital importance, and that collapse in trade between countries would spread the crisis. The policies were based not only on bad forecasts but on a failure to recognize that it is easier to destroy firms than to recreate them, that the damage caused by high interest rates will not be reversed when they are lowered. There needs to be a restoration of balance: the concerns of workers and small businesses have to be balanced with the concerns of creditors; the impacts of policies on domestic capital flight have to balance the seemingly excessive attention currently paid to outside investors. Responses to future financial crises will have to be placed within a social and political context. Apart from the devastation of the riots that happen when crises are mismanaged, capital will not be attracted to countries facing social and political turmoil, and no government, except the most repressive, can control such turmoil, especially when policies are perceived to have been imposed from the outside.

                Most important, there needs to be a return to basic economic principles; rather than focusing on ephemeral investor psychology, on the unpredictability of confidence, the IMF needs to return to its original mandate of providing funds to restore aggregate demand in countries facing an economic recession. As the United States went into a recession in 2001, the debate was not whether there should be a stimulus package, but its design. By now, the lessons of Argentina and East Asia should be clear: confidence will never be restored to economies that remain mired in deep recessions.

                Part of the reason I remain hopeful about the possibility of reforming the international economic institutions is that I have seen change occur at the World Bank. It has not been easy. Nor has it gone as far as I would have liked. But the changes have been significant. By the time I arrived, the new president, James Wolfensohn, was well on his way to trying to make the Bank responsive to the concerns of the developing countries. Though the new direction was not always clear, the intellectual foundations not always firm, support within the Bank far from universal, the Bank had begun seriously to address the fundamental criticisms levied at it. Reforms involved changes in three areas: development, aid in general and the Bank’s aid in particular; and the relationship between the Bank and the developing countries.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.05.02 | Lery

                  Якби Ви ще й анотацію українською зробили...(-)

                • 2006.05.09 | Shooter

                  А от два "пости Стігліца" дійсно цікаві.

                  І ще раз доказують очевидне - не МВФ був (головною) причиною бід Росії, а місцеві злодії всіх мастей.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2006.05.10 | Сергій Кабуд

                    колы дилять милиарды вынни вси хто нагрився(-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua