МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Державне самозбереження.

06/01/2006 | hrushka
Різні статті та зауваги котрі я начитався на Майдані мене стурбували та пригнітили як також події котрі відбувались в Україні.

(1) Більший відсоток населення України користувався українською мовою в 1991 ніж тепер в 2006 році. Чи може хтонебудь мені пояснити як це могло стати в розвиваючі, нові, незалежні державі?

(2) Російський уряд начав будувати греблю в черченські затоці без порозуміння з Україною. Це сталось коли пана Кучми не було в Києві. Не дозволили добудувати греблю до українського берега українські війська. Який намір мав російський уряд? Яке положення та які природні наслідки цеї греблі тепер?

(3) Пан Путін приїздив в Україну, щоби запевнити вибір пана Януковича презедентом України. Чи це не втручення у внутрішні справи України?

(4) Хто мав найбільше зацікавлення позбутись пана Ющенка й допуститись до того щоби кинути отруту в його їду перед виборами?

(5) Російський патріярх був проти вибору пана Ющенка на державного президента в Україні. Чому? Чому віросповідання має мати вплив на наші політичні погляди, й то ще з Росії?

(6) Серед земи піднесли ціну на палеві котру Україна купує з Росії. На якийсь час дуже зменшили доставку газу. Чому?

(7) Коли українське населення начислює около 70% а російське около 20%, яким чином річна поява різного рода печатаного слова в Україні є около 70% російською а тільки яких 20% українською? Чи може мені хтось пояснити як це можливо й що це мало`б означати в державі де державна мова українська?

(8) Остання зневага української держави є демонстрації за “другу державну мову” та оголешення в деяких східник округах Укаїни російську як “другу державну мову” з огляду на те, щоби російська мова не завмерла. В тих околицях майже ніхто не користується українською мовою тепер! Що за зухвалість та беличність! А скільки порушенсь зглядно української держави я не спімнув, а скільки мені не відомі?! Не потрібно знавця чи ясновидця, щоби зрозуміти, намір цих подій.

Але чому? (1) Більшість росіянам дуже тяжко погодитись з тим, що Україна, котра була під їх чоботом 350 років, якось вирвалась. Є добрі люди й між ними, однак наче їх мало та вони не конче голосні.

(2) Психольогія більшости російського народу начи`б полягяла в тім що вони ліпші за всі народи, котрі царат а опісля Сов`єтський союз поневолили. Тепер їм те почуття переваги бракує. Але`ж до якої міри можна свою волю другим накидувати?

(3) Україна, будучи в складі Об`єднаних Націй, рівна кожні державі світу й тим самим Росії. І хто це може приймити після 350 років панування на тих землях! Це нагадує положення Ізраїля в арабськім оточені. Тому ми мусемо самі подбати за наше існування та наш добробут.

(4) Російська православна церква завши працювала разом із Кримлем, як за царату, опісля Союза й тепер такзваногої демократії. Тут не ходе в побожність чи спасіння душ, а ходе тільки здобути владу, вплив та нагляд над народом! Кому потрібна така церква?

(5) Український народ здібний та працйовитий і скорше чи пізніше піднисеться до того рівня що тепер Німеччина чи будь котра західна держава. Росія мабуть не бажає мати такого сильного сусіда й замість розвинути дружбу та співпрацю, російський уряд чомусь рішив услабити нашу державу або якось собі її назад присвоїти, але це їм не вдасться.

Україна має певні головні завдання котрi теперішнoму уряду напевне відомі, однак я висловлю ці завдання своїми слова, щоби не завевати справу в папірці.

(1) Справа державної мови мусить рішитись за державною конститутійов. Уряд не сміє даватись на поступки, бо то може бути тільки перший крок до других провалів. Конституцію не відповідно міняти для когось вигоди чи уявленої небезпеки. Російська мова не вмре ні в Україні ні Росії, хоть вона “не була, не є і ніколи не буде потужною”, вона тільки знана в бувшім сов`єтськім союзі.

(2) Ми мусемо з всіма нашими сусідами поводитись дуже доречно в усіх справах. Не відповідно бути надто приязним чи щирим ні надто відстоюючим. Міждержавні торгівлі мусять мати тверді угоди, котрі потрібно дослівно дотримуватись. Приповідка каже, що друзям не потрібний договір чи угода, однак друзі погані співпрацівники в торгівлі. Декотрі Українці уважають що “друга державна мова” їх не турбує, бо вони мають свою а другі можуть мати свою. Це не відповідає наші конституції і не по законах співпраці. Як то в Україні казали: “мойше ґерехт, сури ґерехт”! Що більше, психольоги не можуть в повні окреслити вагу та вплив державної мови на населення як також наслідки відсоности такої мови. Пам`ятаймо, що Ізраєл відродив свою старовинну мову й Україна гідна тої самої поваги.

(3) Справа потуги (енергії) дуже поважна та пов`язана. Нам всім відомо, що Бразилія стала здебільша незалежна від оливи, вони начи`б мають двигуни котрі можуть вживати домішку бензини та алькоголю від 10 до 90 відсотків без того аби робити якінебудь зміни в двигуні. Ми також знаємо, що замість дізеля в двигунах можна вживати оливу, хотьби з соняшників чи інших рослин! Можна перетворювати соняшні лучі на працюючу силу як також вітри та русло ріки, водень також користуюча потуга. До певної міри можна ще вживати ядерну потугу. Ну й вугля мусить мати своє користування. Держава мустиь розглянути потреби та встановити правила користування певної потуги з відповіндими потребами. Найбільше потуги (і притім видатків) можна заощадити коли будем уміло та обержно нею користуватись. Завдання не легке й коштовне, зате ми здібний нарід і справу подолаєм.

(4) Не мішаймо віросповідання з політикою, бо наслідки не на користь народу. Подивіться лиш як президент Буш збаламутив нарід своєю “вірою та побожністю” щоби його вибрати до уряду, а тепер самі можите видіти що він завів нарід “на стилу маму”. Ми мусемо завши вживати здоровий глузд, бо духовеньство також має недомагання.

(5) Важно пам`ятати, що демократія нікому не всипе гроші в кишеню. Демократія тільки дає бажаючим можливість вплинути на державні рішення. Гріш, однак, є важна річ кожні людині й ніхто з нас ніколи в повні не задоволений. Це є природна справа й до певної міри коресна, бо в протилежнім випадку, ми могли`б всі лінухами стати. Однак потрібно також мати міру та рівновагу. По другім, не той багатий що багато має, а той що задоволений. Як то якийсь казав: Я завидував одному що мав черевики аж побачив другого що не мав ніг. Коли хочемо стати потужним народом то ми зобов`язані дотриматись виклику нашого велетня, нашого Кобзара, нашого Тараса Григоровича Шевченка:

“Обнімітe ж, брати мої,
Найменшого брата!
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати!”

Як скоро осягнемо рівень добробуту західних держав буде залежати від нашої участи в місцевих та державних рішенях та виборах. Однаково важна є наша праця, співпраця та спритніст, як також осторожність, особливо з нашими сусідними державами, бо як пословиця твердить: “Стереженого Бог стереже!”


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua