06/06/2006 | Максим Ісаєнко

Лігалайз від “Газпрому”

Нафтогаз бере черговий велетенський кредит, який дозволяє відібрати під заставу українську газотранспортну систему. Кредитором виступає голандський банк ABN Amro, давній фінансовий партнер “Газпрому”

Максим Ісаєнко, спеціально для “М.-І.”

В ці хвилини “Нафтогаз України” укладає кредитну угоду з голандським банком, який водночас вважається “довіреним фінансовим консультантом” російського “Газпрому”. Гарантія кредиту – українська газотранспортна система. Якщо Нафтогаз збанкрутує, то свої права на наші труби заявлять голандці. Потім – росіяни?

Російські ділові кола не збираються зупинятися – їм будь-що треба взяти під свій контроль українську газотранспортну систему. Зараз, в період урядового межичасся, вони намагаються втілити в життя ще одну хитромудру схему – змусити Нафтогаз набрати кредитів під заставу газової “труби”, а після банкрутства Нафтогазу цю “трубу” відібрати.

Такій тактиці сприяє хитка позиція нинішнього керівництва Нафтогазу, яке намагається в авральному порядку залатати дірки у своєму кредитному боргу, який сягає уже 2 мільярдів доларів США. Тому Олександр Івченко, відчуваючи подих відставки, намагається чи то поправити фінансовий стан компанії, чи то чийсь інший фінансовий стан.

За даними наших джерел, в ці вечірні хвилини керівництво Нафтогазу підписує чергову угоду з банком-кредитором. Ідеться про голандський ABN Amro, який пропонує українському паливному монополісту 200 мільйонів доларів.

Така готовність позичати – досить дивна, адже про важкий фінансовий стан Нафтогазу зараз говорить багато хто, включно з німецьким “Дойче банком”, якому Нафтогаз уже “висить” 600 тисяч.

Але якщо ми згадаємо, що кредит береться під заставу основних активів Нафтогазу, то ситуація прояснюється. Адже серед основних активів числиться і... українська газотранспортна система, проя ку так давно мріють росіяни.

ABN Amro – банк, який давно і плідно співпрацює з російськими енергетиками – “Газпромом” і “Роснєфтью”. Віце-президент московського представництва банку Сергій Алексєєв навіть посів крісло віце-президента “Роснєфті”. За даними західних джерел, голандці є постійними кредиторами “Газпрому”.

Російські джерела ще більш відверті – вони називають голландців “довіреним фінансовим консультантом” “Газпрому”. Згадується також історія про те, як американські слідчі структури звинуватили ABN Amro у відмиванні нелегальних російських коштів. Голандці згодилися з обвинуваченням і навіть виплати усі штрафні санкції.

Зрозуміло, що між “Газпромом” і голандським банком стосунки є надзвичайно близькими. Ще б пак – стільки грошей.

Схема загалом проста і зрозуміла. Зараз розглянемо її детальніше і ближче.

Стан, в якому на разі перебуває Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” викликає суттєві занепокоєння не лише серед національних експертів в сфері нафтогазової промисловості, але й, в першу чергу, основних кредиторів НАК “Нафтогаз України”, якими є міжнародні банки та фінансові установи.

Інвестори (наприклад Дойче Банк, який загалом надав 600 мільйонів доларів Нафтогазу) стурбовані, зокрема, зовсім не примарною збитковістю НАК “Нафтогаз України”, обумовленою постійним зростанням зовнішньої заборгованості компанії та невпинним підвищенням цін на газ для України.

Хронічний переддефолтний стан монополіста в сфері нафти та газу, компанії, яка має стратегічне значення для економіки держави в цілому, спричинений, в першу чергу, поставленим на конвеєр залученням Нафтогазом кредитних коштів. Варто звернути увагу на те, що лише за минулий рік компанія збільшила свій загальний борг на понад 1 мільярд доларів США через укладення низки двосторонніх кредитних договорів з іноземними банками.

До зазначеної суми необхідно додати півмільярда доларів США, отриманих Нафтогазом шляхом розміщення єврооблігацій у вересні 2004 року. Таким чином, беручи до уваги лише вказані запозичення Нафтогазу, виходить сума, що у 1,5 рази перевищує статутний капітал компанії.

Однак, суми запозичень, здійснених нафтогазовим гігантом самі по собі, хоча і є, м’яко кажучи, шокуючими, є лише квіточками порівняно із статтями видатків, під які такі кредити залучаються.

Абсолютна більшість коштів, залучених Нафтогазом на міжнародних ринках капіталу, витрачалась на погашення податкових боргів перед бюджетами різних рівнів, збільшення обігового капіталу, підвищення заробітної платні та збільшення інших видатків на соціальне забезпечення працівників апарату НАК “Нафтогаз України”. Такі неповоротні витрати здійснювались в той час, коли компанія потребувала суттєвих інвестицій у цілу низку довгострокових проектів, реалізація яких вже сьогодні могла б генерувати значний прибуток.

Така бездарна політика керівництва Нафтогазу щодо витрачання коштів компанії вже сьогодні має своїм наслідком суттєві проблеми, пов’язані з можливістю сплати процентів за вже залученими кредитними коштами, що не може не бентежити з огляду на поступове наближення строків повернення основних сум кредитів. Найвірогідніше, за таких обставин кошти, необхідні для погашення кредитів доведеться виділяти з державного бюджету України, вкотре обмежуючи соціальні статті видатків.

Більше того, положення кредитних договорів Нафтогазу надають можливість кредиторам у випадку неплатежу з боку компанії через отримання відповідного рішення в іноземних (!!!) судах звернути стягнення на основні активи компанії, до яких, серед іншого, відноситься і газотранспортна система України.

Про це свідчить окреме положення кредитних договорів Нафтогазу, за яким останній відмовляється від будь-якого імунітету проти судових проваджень, чим, фактично, розв’язує руки кредиторам та ставить під сумнів задекларовану бланковість залучених кредитів. За співпадінням чи ні, але саме на газотранспортну систему України протягом всього періоду незалежності України з підвищеним інтересом споглядають наші північні сусіди з ВАТ “Газпром”.

На цьому фоні, НАК “Нафтогаз України” активно продовжує залучення кредитів від міжнародних банків, порушуючи при цьому прямі вимоги національного законодавства. До прикладу, слід вказати, що зараз монополіст перебуває в процесі переговорів з банком ABN AMRO щодо запозичення наступного півмільярда американських доларів.

Однак, ця закупівля послуг з надання фінансування відбувається державною акціонерною компанією без застосування положень останньої редакції Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, яка чітко вимагає від державних компаній проходження відповідної процедури закупівлі згідно з вказаним законом.

Окрім того, керівництво Нафтогазу не турбує той факт, що відповідно до його статуту (пункт (й) статті 10.4.7) саме Голова правління уповноважений на підставі рішень Правління „підписувати договори (контракти) та інші угоди від імені Компанії”, тому не зрозуміло яким чином за умов відсутності затвердженої Кабінетом Міністрів України кандидатури Голови правління, нинішній виконувач обов’язків голови НАКу, візьме на себе відповідальність за підписання кредитного договору в порушення законодавства України та статуту компанії.

В цій ситуації, банк ABN AMRO повинен усвідомлювати той факт, що новий уряд не візьме на себе відповідальність за виконання кредитного договору, який укладається з порушенням обов’язкових положень законодавства України.

Бентежить ще й те, що таким поспіхом залучення фінансування на суттєву суму для Нафтогазу організовується банком, який небезпідставно вважається найліпшим другом російського Газпрому. Складається враження, що керівництво Нафтогазу свідомо швидкими темпами йде на нарощування зовнішньої заборгованості, проблема погашення якої залишається прийдешнім поколінням, та потенційно крок за кроком наближає Газпром до своєї давньої мети – отримання повного контролю над газотранспортною системою України.

З огляду на патовість ситуації з фінансовим станом НАК “Нафтогаз України” неприпустимим видається залучення додаткових кредитних ресурсів до формування нового уряду більшості, та призначення повноправного Голови правління НАКу, які будуть здатні взяти на себе повну відповідальність за реанімацію національної монополії та, відповідно, порятунок нафтогазової галузі України в цілому.

За інформацією “Майдан-Інформу”, угода між “Нафтогазом” і банком ABN Amro має укладатися в ці хвилини. Від того, чи буде вона підписана і ратифікована, залежить майбутнє української газотранспортної системи. Невже зараз Олександр Івченко здає “золоту трубу”, яка приносить у вітчизняний бюджет мільярди доларів?

“Майдан” чекає на реакцію з боку “Нафтогазу”.