Відповіді

• 2006.06.26 | Sean

  А, перепрошую, про яку бідність якого "новояза" каже пан?

  Якщо про щось своє, то одна справа. А якщо пан під "новоязом" розуміє сучасну українську мову, то це не так. І тоді пан цим пасажем вельми псує перше приємне враження від свого тексту, як той казав.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.06.26 | Дядя Вова

    А я и не стремился всем понравиться.

    Sean пише:
    > Якщо про щось своє, то одна справа. А якщо пан під "новоязом" розуміє сучасну українську мову, то це не так. І тоді пан цим пасажем вельми псує перше приємне враження від свого тексту, як той казав.
    Так. Під «новоязом» я, дійсно, розумів сучасну українську мову, це мій особистий погляд. У повному обсязі маємо змогу з часом подискутувати у іншій гільці. Хоча...
    
    Наведіть мені приклад українських «крылатых выражений» (немає повного синоніму?), типа (типа = «на зразок»? так зовсім не те емоційне забарвлення!): «Лебедь, рак и щука», «А вы, друзья, как ни садитесь», «Самых честных правил», «Где этот чёртов инвалид?» та й ще с десяток тисяч, окрім «Маємо те, що маємо». Якщо налічемо більш двох десятків, то я можу переглянути дещо із своїх поглядів. Шуткую, але й жду відповіді.
    
    Чому я такий впевнений? А ви подивіться, ЩО(!) пишуть у субтитрах, скажемо, «Служебного роману» чи там «З легким паром»!
    
    З повагою.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.06.26 | saha

      Re: А я и не стремился всем понравиться.

      > Наведіть мені приклад українських «крылатых выражений» (немає повного синоніму?), типа (типа = «на зразок»? так зовсім не те емоційне забарвлення!)
      Типа це взагалі слово паразит. І від нього потрібно позбуватися а не гордитися, а слів паразитів і в мові вистачає.
      
      : «Лебедь, рак и щука», «А вы, друзья, как ни садитесь», «Самых честных правил», «Где этот чёртов инвалид?» та й ще с десяток тисяч, окрім «Маємо те, що маємо». Якщо налічемо більш двох десятків, то я можу переглянути дещо із своїх поглядів. Шуткую, але й жду відповіді.
      Перегляньте серіал Альфа українською .
      з козирним "Оце б піцочки пожувати". ТАких фраз там вистачає просто проблема в тому, що ТБ засліо Російське з корявими сутитрами
      
      > Чому я такий впевнений? А ви подивіться, ЩО(!) пишуть у субтитрах, скажемо, «Служебного роману» чи там «З легким паром»!
      А от і не потрібно це перекладати. ТАк як і багато жартів англ мовою нормально не перекладається. Треба або зовсім дублювати замінюючи жарти на місцеві, або не придиратися до прямого перекладу.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2006.06.26 | Дядя Вова

        Дякую...

        Если честно, то Вы сказали достаточно точно. Я по привычке думал, что ответы мне будут глупы и стереотипны, типа ( ), «Потому, что мы - козаки» или «Потому, что мы спели Гимн Украины перед игрой».
        
        Да, Вы правы, крылатых украинских выражений нет потому, что язык непопулярен. А язык непопулярен потому, что в нем не хватает крылатых выражений. Курица и яйцо.
        
        Но. Даже в нашем русскоязычном городе у детей бешено популярны: «Ростуть банани висококо, достати жовті нелегко», «Мені смакує довше» и куча других рекламных находок. Делаем вывод. Наших детей имеет смысл не бить по морде национальным учебником, а легко и весело вовлекать в симпатичный украинский коловорот.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2006.06.27 | saha

          Re: Дякую...

          > Да, Вы правы, крылатых украинских выражений нет потому, что язык непопулярен. А язык непопулярен потому, что в нем не хватает крылатых выражений. Курица и яйцо.
          Я этого не говорил. Я сказал что они есть и их много. Поднимите ИСТВ канал средины 90х там море ОФИГИТЕЛЬНЫХ переводов блокбастеров того времени на Украинский. Но их мало транслируют в силу разных обстоятельств и не только потому, что укрнаинский не популярный а и потому что собственники каналов рускоговорящие и им хочется слышать так а не так как это делалось раньше.
          А по поводу переводов на украинский то тут тоже проблема заключается в том что русскоговорящий регион это около 200 млн а украинский это 40.
          И все КОЗЛЫ относятся к нам по принцыпу и так схавают. А нет нужно как Франция нет засилью Английского .
          
          >
          > Но. Даже в нашем русскоязычном городе у детей бешено популярны: «Ростуть банани висококо, достати жовті нелегко», «Мені смакує довше» и куча других рекламных находок. Делаем вывод. Наших детей имеет смысл не бить по морде национальным учебником, а легко и весело вовлекать в симпатичный украинский коловорот.
          ДА обэто когдато была дискусия еще в конце 90. Что Нужно делать хороший перевод, хороших фильмов и мультов и через пару лет уже дети будут розговаривать на мове, а еще через 10 проблем с языками и мовами вообще не будет. Так как от русского языка мы никуда не денемся и не стоит ограничивать детей знанием одного языка или мовы.

    • 2006.06.26 | Sean

      Це правильно. Але

      Дядя Вова пише:
      > Sean пише:
      > > Якщо про щось своє, то одна справа. А якщо пан під "новоязом" розуміє сучасну українську мову, то це не так. І тоді пан цим пасажем вельми псує перше приємне враження від свого тексту, як той казав.
      > Так. Під «новоязом» я, дійсно, розумів сучасну українську мову, це мій особистий погляд. У повному обсязі маємо змогу з часом подискутувати у іншій гільці. Хоча...
      А що Вам надає підстави звати новоязом сучасну українську мову, а не, скажімо, сучасну російську мову?
      
      > Наведіть мені приклад українських «крылатых выражений» (немає повного синоніму?), типа (типа = «на зразок»? так зовсім не те емоційне забарвлення!): «Лебедь, рак и щука», «А вы, друзья, как ни садитесь», «Самых честных правил», «Где этот чёртов инвалид?» та й ще с десяток тисяч, окрім «Маємо те, що маємо». Якщо налічемо більш двох десятків, то я можу переглянути дещо із своїх поглядів. Шуткую, але й жду відповіді.
      Я в такі ігри з намаганням взяти один одного на "слабо" не граю (хіба що іноді за великого натхнення). Але:
      Повірте, в україномовному середовищі активно використовується купа цитат-крилаток і не-цитат різноманітного походження - від народного, до Шевченка, Франка, Котляревського, лірики СС, Андруховича, Ліни Костенко, Москальця,а тепер вже ще Іздрика, Єшкілєва, Жадана тощо. Не кажучи вже, безперечно, про Подерев'янського
      
      
      > Чому я такий впевнений? А ви подивіться, ЩО(!) пишуть у субтитрах, скажемо, «Служебного роману» чи там «З легким паром»!
      А який стосунок невігластво субтитровиків має до багатства мови?
      
      Те, про що Ви кажете - це питання мовно-культурного середовища, в якому перебуваєте Ви і, відповідно, я, а не показник можливостей мови
      
      > З повагою.
      З неменшою

    • 2006.06.27 | Timeo

      Re: А я и не стремился всем понравиться.

      Дядя Вова пише:
      > Наведіть мені приклад українських «крылатых выражений» (немає повного синоніму?), типа (типа = «на зразок»? так зовсім не те емоційне забарвлення!): «Лебедь, рак и щука», «А вы, друзья, как ни садитесь», «Самых честных правил», «Где этот чёртов инвалид?» та й ще с десяток тисяч, окрім «Маємо те, що маємо». Якщо налічемо більш двох десятків, то я можу переглянути дещо із своїх поглядів. Шуткую, але й жду відповіді.
      
      Це називається "крилаті вислови". "Типа" це може приміром бути "на кшалт".
      До "маємо те, що маємо" додамо одразу ще один вислів про нашого славетного НеТака - "поміж краплинками".
      Більшість "класичних" висловів, які прийшли зі світової літератури (особливо біблійні), мають свої аналоги як у російській, так і в українській мові.
      Своїх, незапозичених, також вистачає. Перші, що спали на думку: "сім метрів гречаної вовни", "гомоніла Україна", "нам своє робить", "як умру, то поховаєте" , "любі друзі" , "парубок моторний", "вимкніть третій мікрофон", "як не з`їм - то понадкусюю", "дивлюсь я на небо, та й думку гадаю" тощо.
      
      > Чому я такий впевнений? А ви подивіться, ЩО(!) пишуть у субтитрах, скажемо, «Служебного роману» чи там «З легким паром»!
      
      І яке це має відношення до будь-чого, окрім якості тих самих субтитрів?
      
      > З повагою.
      Взаємно.

• 2006.06.26 | один_козак

  Іншим боком

  Дядя Вова пише:
  
  > Да, наш новояз пока еще беден эпитетами, синонимами, крылатыми выражениями и неологизмами, на нем трудно произнести зажигательную речь, прокомментировать футбольный матч или написать техническую статью. Но это цветочки, это пройдет.
  
  Цікаво, як бідність вашого новоязу з його цвіточками стосується всього іншого, написаного вами в цій темі і зокрема тих ягідок, про які ви тут говорите?
  
  > Ягодки начинаются, когда слушаешь по телевизору варианты нашей истории. Почему-то отечественные передачи очень живо пишут, как нас все века постоянно кто-то трахал, унижал, морил голодомором. Да, было, было достаточно много трагичного, из песни слов не выкинешь, но можно ли на этом воспитать НАЦИОНАЛЬНУЮ ГОРДОСТЬ?
  
  На цьому виховується не національна гордість, а національна мудрість.
  Гордість виховується на іншому. Наприклад, на тому, як султан всирався від козаків у Стамбулі, і як з під Конотопу давали драла московські вояки так, що, кажуть, аж у Москві почали були окопи рити.
  Можете ще пригадати, що російський флот пишався "новими" тактичними прийомами, а ті прийоми тільки для москалів і були новими. Бо козаки били тими прийомами турків не першу сотню років.
  
  > Я с друзьями-историками часто думаю об этом. Увы, ничего героического за последние 700 лет наскрести не удается.
  
  А ви познайомтеся ще з іншими друз'ями-істориками. Одразу полегшає.
  
  > Да, были козаки, резали католиков и мусульман - в конце концов, гордятся же скандинавы своими викингами! Только «шароварщину» официально полузапретили, а про католиков и мусульман вообще неполиткорректно на фоне нынешних европейских ценностей.
  
  Поляки - не москва. Все давно розуміють.
  Можна брати приклад і з таких сусідів, як німці/французи або францізи/англійці. Стільки билися, а живуть, і пишаються кожен своєю історією. При тому навчилися одне одного поважати і не вимагають витирати історію задля "політкоректності".
  
  > А не сдвинуть ли нам мощь пропагандистской машины в область Киевской Руси? Ввести, например, национальные праздники Крещения Руси, Азбуки Кирилла и Мефодия, Создания Северных Колоний на р.Москве? Признать за «свои» древнеславянские одеяния, да и меч, кольчугу, шлем.
  
  Хтось їх зрікається?
  
  > Потребовать обратно символ нашей истории - Шапку Мономаха, заново переподчинить Московский Патриархат киевскому...
  
  Ну, ви розумієте...
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.06.26 | ОРИШКА

    Пишатися треба не історією - вона скрізь

    кривава - а людьми. Особистостями. А позитив - сучасні особистості, поруч з нами.
    
    Я пишаюсь нашими громадянами Василенко та Монтян, Гізеллюю Циполо та Блохіним, Василем Стусом та Ліною Костенко, Дяченками та Подерев\'янським і т.д.
    Це так, з льоту. Я б запропонувала назвати наших співвітчизників, які є гордістю нашою От тільки Шуфричів-Богатирьових-Рудьковських-Табачників туди б не тицяла.
    
    А то у нас когось-небось нагороджують, а людей, гідних пошани, не часто і згадують.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.06.27 | один_козак

      Пишатися можна фактами

      А не особами. Бо люди - ВСІ не досконалі.
      Тим же Блохіним, дивлячись на одні факти, можна пишатися, а дивлячись на інші - навпаки...
      
      Історія не тільки криво, не завжди достовірно пишеться у всіх, мабуть, народів. Вона взагалі ВСЯКА. Не все ж там гарно насправді. Є події, чкими можна пишатися, а є помилки, на яких варто вчитися майбутнім поколінням. У всякому разі історію треба прагнути максимально знати. Таку, яка вона була.
      Автор теми просто робить акцент на одному, відкидаючи інше, ДУЖЕ важливе дійсно. Це в мене викликає заперечення.

  • 2006.06.26 | Дядя Вова

    Re: Іншим боком

    один_козак пише:
    > Гордість виховується на іншому. Наприклад, на тому, як султан всирався від козаків у Стамбулі, і як з під Конотопу давали драла московські вояки так, що, кажуть, аж у Москві почали були окопи рити.
    > Можете ще пригадати, що російський флот пишався "новими" тактичними прийомами, а ті прийоми тільки для москалів і були новими. Бо козаки били тими прийомами турків не першу сотню років.
    
    В принципе, я действительно немного упростил ситуацию для ясности изложения. Мои друзья-историки таки указывали мне на существование двух-трех героических эпизодов, достойных пера будущего украинского Акунина. Но вы сами понимаете, что 2-3 маловато для той глобальной задачи, которую я имел наглость поставить в заголовок.
    
    > А ви познайомтеся ще з іншими друз'ями-істориками. Одразу полегшає.
    
    Я бы с удовольствием познакомился с другими друзьями-историками, но боюсь, вдруг тогда окажется, что ОРИИ-арии обучили древних шумер геометрии и дали им козака-Гильгамеша?
    
    > Поляки - не москва. Все давно розуміють.
    
    Ну, да. Поляки – хорошие, а русские – плохие a priori. Почему? А это выходит автоматически, если принять теорию «перманентного трахания», которую я пытался опровергнуть. А если предположить, что наши предки принесли свет цивилизации симпатичному блондинистому населению Хазарии и бассейна р.Москвы, то уже злиться на нашего «младшего брата» больше нет необходимости. Война - стереотипам!
    
    > Хтось їх зрікається?
    
    Окрім жінки Ющенка, та «колеса» Тимошенко – майже усі ми.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.06.27 | Timeo

      Re: Іншим боком

      Дядя Вова пише:
      
      > Окрім жінки Ющенка, та «колеса» Тимошенко – майже усі ми.
      
      Майже усі дяді Вови?

    • 2006.06.27 | один_козак

      "Війна стереотипам"

      Дядя Вова пише:
      
      > В принципе, я действительно немного упростил ситуацию для ясности изложения. Мои друзья-историки таки указывали мне на существование двух-трех героических эпизодов, достойных пера будущего украинского Акунина. Но вы сами понимаете, что 2-3 маловато для той глобальной задачи, которую я имел наглость поставить в заголовок.
      
      Щось, ви з вашими друзями істориками якось невипадково спрощуєте ситуацію, "тіпа" "для ясності ізложенія".
      А може, як ми поторгуємось, то славних епізодів виявиться не 2-3, а дещо більше? І може не ті, про які говорили ваші друзі-історики?
      
      > Я бы с удовольствием познакомился с другими друзьями-историками, но боюсь, вдруг тогда окажется, что ОРИИ-арии обучили древних шумер геометрии и дали им козака-Гильгамеша?
      
      Не бійтеся. Таких клоунів - переконлива меншість. Зате світогляд розшириться. Ви ж любите вумні повчання людям давати. Краще буде виходити, як інформації наберетеся РІЗНОЇ.
      
      
      > > Поляки - не москва. Все давно розуміють.
      >
      > Ну, да. Поляки – хорошие, а русские – плохие a priori. Почему?
      
      Тут треба відповісти вашими словами: Война стереотипам!
      І ваше "почему" повертаю вам. Ви придумали фразу, з якою тепер починаєте сперечатися. А я такого не казав.
      СЬОГОДНІ поляки відрізняються від Москви тим, що вони не вимагають забувати чи перебріхувати історію. Вони вимагають визнання гріхів українців у "Волинській різанині", але вони ж самі разом з представниками України вшановують пам'ять замучених катами з Армії Крайової українців у себе в Польщі. Отак можуть будуватися справді щирі відносини. На визнанні і осмисленні гіркого минулого. На тому, щоб робити висновки й уникати повторення зла. А не на тому, щоб оголошувати фашистами всякого, хто НЕ НЕнавидить людей, що боролися проти більшовицької тюрми народів. Нехай Москва визнає свої гріхи, а не списує злодіяння на погану погоду. І нехай не вимагає від мене проклинати людей, які билися ЗА МОЄ ЩАСТЯ, як виявляється. Бо мої діди полягли в лавах Червоної армії, бабці вривалися на колгоспних полях "нашару", а як результат, мені заявляють ті, хто користується плодами їх крові й поту, що для того, щоб я міг говорити українською мовою, я мушу їхати в якусь "западную". Час дурних хохлів минув. І я докладатиму своїх зусиль, щоб він не повернувся. Для того, мої діти вже знають, хто засіяв кістками Биківню, і як Москва їла булки й хвалила партію, коли тут померлих з голоду вилами складали на вози с скидали купами в ями.
      
      > А если предположить, что наши предки принесли свет цивилизации симпатичному блондинистому населению Хазарии и бассейна р.Москвы, то уже злиться на нашего «младшего брата» больше нет необходимости.
      
      Злитися не варто на жодного брата. А як ви ще українець, а не "свой хохол" ближнього сусіда, то спочатку подумайте про Україну, а потім "любіть ближнього, як самого себе".
      
      Отак-то, Богдане!
      Занапастив єси вбогу
      Сироту Украйну!
      За те ж тобі така й дяка.
      Церков-домовину
      Нема кому полагодить!!
      На тій Україні,
      На тій самій, що з тобою
      Ляха задавила!
      Байстрюки Єкатерини
      Сараною сіли.
      Отаке-то, Зіновію,
      Олексіїв друже!
      Ти все оддав приятелям,
      А їм і байдуже.
      Кажуть, бачиш, що все то те
      Таки й було наше,
      Що вони тілько наймали
      Татарам на пашу
      Та полякам... Може, й справді!
      Нехай і так буде!
      Так сміються ж з України
      Стороннії люди!
      Не смійтеся, чужі люде!
      Церков-домовина
      Розвалиться... і з-під неї
      Встане Україна .
      І розвіє тьму неволі,
      Світ правди засвітить,
      І помоляться на волі
      Невольничі діти!..
      
      Шевченко. "Суботів"

• 2006.06.26 | Мінор

  Хід Ваших думок дуже нагадує одного нашого товариша

  На жаль вже покійного. Сашко Кривенко написав "Маргінальна Україна" в 1993 році. Ось лінк на передрук http://www.zn.kiev.ua/nn/show/443/38490/
  Я Вас повністю підтримую з цим хлобством і плачами про "чайку при битій дорозі" треба кінчати.
  
  >"Годі любити Україну містичну — компіляцію поганських вірувань, героїчних традицій та сентиментальних вивержень. «Заунывные песни моей Родины, — влучно визначив цей стан свідомості Шевченко. «Заунивно» бути наприкінці XX століття січовим стрільцем. Вульгарно співати, що «ми тую червону калину піднімемо», коли кущ отої калини знаєш лише з малюнка в дитячій читанці. Жлобно правити тризну за померлими від голоду 33-го в оперному театрі. В театрі треба слухати оперу, бо будь-яка театральна споруда служить для видовищ. Мої батьки пухли з голоду в 33-му, а тисячі галичан, які демонстрували свою жалобу в річницю Голодомору, про голод знають лише те, що він був. І те, що Сталін його спровокував. Для одних важливо те, що вони не здохли, для інших — те, що вони дістали престижне запрошення на урочистість по тих, хто здох."
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.06.26 | Дядя Вова

    Ось, що я Вам скажу:

    Спасибо, мне было очень важно услышать одобрение от человека Вашего образа мышления.
    
    Мой отец тоже пережил тот самый голодомор. Я уже приводил его слова здесь, но с удовольствием еще раз их повторю. Потому что это слова человека, олицетворяющего для меня вековую украинскую мечту. Он сказал, в ответ на доклад одного из наших нынешних «наци» по поводу того самого голодомора: «Хлопці, скільки можна придивлятися у минуле? Я хочу, щоб моя Країна почала придивлятися у майбутнє».
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.06.27 | ОРИШКА

      Re: Ось, що я Вам скажу:

      Дядя Вова, одно другому не мешает. Вообще, мир дуален, не так ли? Другое дело, что смотреть на прошлое нужно холодными глазами. Нужны не только печали и плачи, но и анализ. Он не проделан. Большевизм не осужден. Поэтому смотреть вперед без учета ошибок прошлого и осуждения преступлений - чревато.
      Dixi.

    • 2006.06.27 | один_козак

      Чудово. В чому ж мрія?

      Не в тому, щоб у майбутньому пережити ще кілька варіантів минулого?
      Я знав одну бабусю з тих, що пережили голодомор...
      Та була така, з перших українських піонерок.
      Виросла на Фастівщині, в Київській області.
      Її онучка в свої 20 років, в 1989-90 році, не знала, що було таке в нашій історії.
      Почувши одну з "доповідей", які вас так дратують, вона вирішила піти й спитати в баби, що воно таке дивне розповідає. А мені було дивно, як людина в Україні може не знати про таке. Підійшли разом до бабусі. Спитали. Відповідь була дуже коротка:"Ой, було, було..." І сльози. І все. До того - ПОВНА мовчанка. Як у Биківнянському лісі, де "всі все знають", але мовчали до тих же 98-90років.
      Зате діти співали в садочках:"Паартии спааасиииииибааааа, партиииииии хвааааалааааааа..."
      
      Ви хочете, щоб ТАК було? Яке майбутнє можна побудувати з таким ставленням до свого минулого?
      
      Інша справа, що треба дійсно міру й місце знати. А інша справа - досліджувати правду про те, як треба не бути дурними. Бо небезпечно.