МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Можно ли строить нац. политику на негативе?

06/26/2006 | Дядя Вова
Самым недоброжелательным лозунгом в нашей стране постепенно становится «українцям - українське».

Да, наш новояз пока еще беден эпитетами, синонимами, крылатыми выражениями и неологизмами, на нем трудно произнести зажигательную речь, прокомментировать футбольный матч или написать техническую статью. Но это цветочки, это пройдет.

Ягодки начинаются, когда слушаешь по телевизору варианты нашей истории. Почему-то отечественные передачи очень живо пишут, как нас все века постоянно кто-то трахал, унижал, морил голодомором. Да, было, было достаточно много трагичного, из песни слов не выкинешь, но можно ли на этом воспитать НАЦИОНАЛЬНУЮ ГОРДОСТЬ? Жить-то нужно уже сегодня.

Я с друзьями-историками часто думаю об этом. Увы, ничего героического за последние 700 лет наскрести не удается. Да, были козаки, резали католиков и мусульман - в конце концов, гордятся же скандинавы своими викингами! Только «шароварщину» официально полузапретили, а про католиков и мусульман вообще неполиткорректно на фоне нынешних европейских ценностей.

А не сдвинуть ли нам мощь пропагандистской машины в область Киевской Руси? Ввести, например, национальные праздники Крещения Руси, Азбуки Кирилла и Мефодия, Создания Северных Колоний на р.Москве? :) Признать за «свои» древнеславянские одеяния, да и меч, кольчугу, шлем. Потребовать обратно символ нашей истории - Шапку Мономаха, заново переподчинить Московский Патриархат киевскому...

Ну, последнее уже из области фантастики, просто я хотел подчеркнуть, что можно вести более агрессивную пропагандистскую работу в конкуренции с Россией за умы людей. Мы с ней реально состоим в исторической параллели «Англия и Америка», а вовсе не «вечно трахнутые и их трахатели», о чём слышишь ежедневно из уст тех, кто почему-то считает себя «украинскими националистами».

Відповіді

  • 2006.06.26 | Sean

    А, перепрошую, про яку бідність якого "новояза" каже пан?

    Якщо про щось своє, то одна справа. А якщо пан під "новоязом" розуміє сучасну українську мову, то це не так. І тоді пан цим пасажем вельми псує перше приємне враження від свого тексту, як той казав.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.06.26 | Дядя Вова

      А я и не стремился всем понравиться.

      Sean пише:
      > Якщо про щось своє, то одна справа. А якщо пан під "новоязом" розуміє сучасну українську мову, то це не так. І тоді пан цим пасажем вельми псує перше приємне враження від свого тексту, як той казав.
      Так. Під «новоязом» я, дійсно, розумів сучасну українську мову, це мій особистий погляд. У повному обсязі маємо змогу з часом подискутувати у іншій гільці. Хоча...

      Наведіть мені приклад українських «крылатых выражений» (немає повного синоніму?), типа (типа = «на зразок»? так зовсім не те емоційне забарвлення!): «Лебедь, рак и щука», «А вы, друзья, как ни садитесь», «Самых честных правил», «Где этот чёртов инвалид?» та й ще с десяток тисяч, окрім «Маємо те, що маємо». Якщо налічемо більш двох десятків, то я можу переглянути дещо із своїх поглядів. Шуткую, але й жду відповіді.

      Чому я такий впевнений? А ви подивіться, ЩО(!) пишуть у субтитрах, скажемо, «Служебного роману» чи там «З легким паром»!

      З повагою.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.06.26 | saha

        Re: А я и не стремился всем понравиться.

        > Наведіть мені приклад українських «крылатых выражений» (немає повного синоніму?), типа (типа = «на зразок»? так зовсім не те емоційне забарвлення!)
        Типа це взагалі слово паразит. І від нього потрібно позбуватися а не гордитися, а слів паразитів і в мові вистачає.

        : «Лебедь, рак и щука», «А вы, друзья, как ни садитесь», «Самых честных правил», «Где этот чёртов инвалид?» та й ще с десяток тисяч, окрім «Маємо те, що маємо». Якщо налічемо більш двох десятків, то я можу переглянути дещо із своїх поглядів. Шуткую, але й жду відповіді.
        Перегляньте серіал Альфа українською :).
        з козирним :) "Оце б піцочки пожувати". ТАких фраз там вистачає просто проблема в тому, що ТБ засліо Російське з корявими сутитрами :(

        > Чому я такий впевнений? А ви подивіться, ЩО(!) пишуть у субтитрах, скажемо, «Служебного роману» чи там «З легким паром»!
        А от і не потрібно це перекладати. ТАк як і багато жартів англ мовою нормально не перекладається. Треба або зовсім дублювати замінюючи жарти на місцеві, або не придиратися до прямого перекладу.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.06.26 | Дядя Вова

          Дякую...

          Если честно, то Вы сказали достаточно точно. Я по привычке думал, что ответы мне будут глупы и стереотипны, типа ( :) ), «Потому, что мы - козаки» или «Потому, что мы спели Гимн Украины перед игрой».

          Да, Вы правы, крылатых украинских выражений нет потому, что язык непопулярен. А язык непопулярен потому, что в нем не хватает крылатых выражений. Курица и яйцо.

          Но. Даже в нашем русскоязычном городе у детей бешено популярны: «Ростуть банани висококо, достати жовті нелегко», «Мені смакує довше» и куча других рекламных находок. Делаем вывод. Наших детей имеет смысл не бить по морде национальным учебником, а легко и весело вовлекать в симпатичный украинский коловорот.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.06.27 | saha

            Re: Дякую...

            > Да, Вы правы, крылатых украинских выражений нет потому, что язык непопулярен. А язык непопулярен потому, что в нем не хватает крылатых выражений. Курица и яйцо.
            Я этого не говорил. Я сказал что они есть и их много. Поднимите ИСТВ канал средины 90х там море ОФИГИТЕЛЬНЫХ переводов блокбастеров того времени на Украинский. Но их мало транслируют в силу разных обстоятельств и не только потому, что укрнаинский не популярный а и потому что собственники каналов рускоговорящие и им хочется слышать так а не так как это делалось раньше.
            А по поводу переводов на украинский то тут тоже проблема заключается в том что русскоговорящий регион это около 200 млн а украинский это 40.
            И все КОЗЛЫ относятся к нам по принцыпу и так схавают. А нет нужно как Франция нет засилью Английского :).

            >
            > Но. Даже в нашем русскоязычном городе у детей бешено популярны: «Ростуть банани висококо, достати жовті нелегко», «Мені смакує довше» и куча других рекламных находок. Делаем вывод. Наших детей имеет смысл не бить по морде национальным учебником, а легко и весело вовлекать в симпатичный украинский коловорот.
            ДА обэто когдато была дискусия еще в конце 90. Что Нужно делать хороший перевод, хороших фильмов и мультов и через пару лет уже дети будут розговаривать на мове, а еще через 10 проблем с языками и мовами вообще не будет. Так как от русского языка мы никуда не денемся и не стоит ограничивать детей знанием одного языка или мовы.
      • 2006.06.26 | Sean

        Це правильно. Але

        Дядя Вова пише:
        > Sean пише:
        > > Якщо про щось своє, то одна справа. А якщо пан під "новоязом" розуміє сучасну українську мову, то це не так. І тоді пан цим пасажем вельми псує перше приємне враження від свого тексту, як той казав.
        > Так. Під «новоязом» я, дійсно, розумів сучасну українську мову, це мій особистий погляд. У повному обсязі маємо змогу з часом подискутувати у іншій гільці. Хоча...
        А що Вам надає підстави звати новоязом сучасну українську мову, а не, скажімо, сучасну російську мову?

        > Наведіть мені приклад українських «крылатых выражений» (немає повного синоніму?), типа (типа = «на зразок»? так зовсім не те емоційне забарвлення!): «Лебедь, рак и щука», «А вы, друзья, как ни садитесь», «Самых честных правил», «Где этот чёртов инвалид?» та й ще с десяток тисяч, окрім «Маємо те, що маємо». Якщо налічемо більш двох десятків, то я можу переглянути дещо із своїх поглядів. Шуткую, але й жду відповіді.
        Я в такі ігри з намаганням взяти один одного на "слабо" не граю (хіба що іноді за великого натхнення). Але:
        Повірте, в україномовному середовищі активно використовується купа цитат-крилаток і не-цитат різноманітного походження - від народного, до Шевченка, Франка, Котляревського, лірики СС, Андруховича, Ліни Костенко, Москальця,а тепер вже ще Іздрика, Єшкілєва, Жадана тощо. Не кажучи вже, безперечно, про Подерев'янського :)


        > Чому я такий впевнений? А ви подивіться, ЩО(!) пишуть у субтитрах, скажемо, «Служебного роману» чи там «З легким паром»!
        А який стосунок невігластво субтитровиків має до багатства мови?

        Те, про що Ви кажете - це питання мовно-культурного середовища, в якому перебуваєте Ви і, відповідно, я, а не показник можливостей мови

        > З повагою.
        З неменшою
      • 2006.06.27 | Timeo

        Re: А я и не стремился всем понравиться.

        Дядя Вова пише:
        > Наведіть мені приклад українських «крылатых выражений» (немає повного синоніму?), типа (типа = «на зразок»? так зовсім не те емоційне забарвлення!): «Лебедь, рак и щука», «А вы, друзья, как ни садитесь», «Самых честных правил», «Где этот чёртов инвалид?» та й ще с десяток тисяч, окрім «Маємо те, що маємо». Якщо налічемо більш двох десятків, то я можу переглянути дещо із своїх поглядів. Шуткую, але й жду відповіді.

        Це називається "крилаті вислови". "Типа" це може приміром бути "на кшалт".
        До "маємо те, що маємо" додамо одразу ще один вислів про нашого славетного НеТака - "поміж краплинками".
        Більшість "класичних" висловів, які прийшли зі світової літератури (особливо біблійні), мають свої аналоги як у російській, так і в українській мові.
        Своїх, незапозичених, також вистачає. Перші, що спали на думку: "сім метрів гречаної вовни", "гомоніла Україна", "нам своє робить", "як умру, то поховаєте" ;), "любі друзі" ;), "парубок моторний", "вимкніть третій мікрофон", "як не з`їм - то понадкусюю", "дивлюсь я на небо, та й думку гадаю" тощо.

        > Чому я такий впевнений? А ви подивіться, ЩО(!) пишуть у субтитрах, скажемо, «Служебного роману» чи там «З легким паром»!

        І яке це має відношення до будь-чого, окрім якості тих самих субтитрів?

        > З повагою.
        Взаємно.
  • 2006.06.26 | один_козак

    Іншим боком

    Дядя Вова пише:

    > Да, наш новояз пока еще беден эпитетами, синонимами, крылатыми выражениями и неологизмами, на нем трудно произнести зажигательную речь, прокомментировать футбольный матч или написать техническую статью. Но это цветочки, это пройдет.

    Цікаво, як бідність вашого новоязу з його цвіточками стосується всього іншого, написаного вами в цій темі і зокрема тих ягідок, про які ви тут говорите?

    > Ягодки начинаются, когда слушаешь по телевизору варианты нашей истории. Почему-то отечественные передачи очень живо пишут, как нас все века постоянно кто-то трахал, унижал, морил голодомором. Да, было, было достаточно много трагичного, из песни слов не выкинешь, но можно ли на этом воспитать НАЦИОНАЛЬНУЮ ГОРДОСТЬ?

    На цьому виховується не національна гордість, а національна мудрість.
    Гордість виховується на іншому. Наприклад, на тому, як султан всирався від козаків у Стамбулі, і як з під Конотопу давали драла московські вояки так, що, кажуть, аж у Москві почали були окопи рити.
    Можете ще пригадати, що російський флот пишався "новими" тактичними прийомами, а ті прийоми тільки для москалів і були новими. Бо козаки били тими прийомами турків не першу сотню років.

    > Я с друзьями-историками часто думаю об этом. Увы, ничего героического за последние 700 лет наскрести не удается.

    А ви познайомтеся ще з іншими друз'ями-істориками. Одразу полегшає.

    > Да, были козаки, резали католиков и мусульман - в конце концов, гордятся же скандинавы своими викингами! Только «шароварщину» официально полузапретили, а про католиков и мусульман вообще неполиткорректно на фоне нынешних европейских ценностей.

    Поляки - не москва. Все давно розуміють.
    Можна брати приклад і з таких сусідів, як німці/французи або францізи/англійці. Стільки билися, а живуть, і пишаються кожен своєю історією. При тому навчилися одне одного поважати і не вимагають витирати історію задля "політкоректності".

    > А не сдвинуть ли нам мощь пропагандистской машины в область Киевской Руси? Ввести, например, национальные праздники Крещения Руси, Азбуки Кирилла и Мефодия, Создания Северных Колоний на р.Москве? :) Признать за «свои» древнеславянские одеяния, да и меч, кольчугу, шлем.

    Хтось їх зрікається?

    > Потребовать обратно символ нашей истории - Шапку Мономаха, заново переподчинить Московский Патриархат киевскому...

    Ну, ви розумієте...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.06.26 | ОРИШКА

      Пишатися треба не історією - вона скрізь

      кривава - а людьми. Особистостями. А позитив - сучасні особистості, поруч з нами.

      Я пишаюсь нашими громадянами Василенко та Монтян, Гізеллюю Циполо та Блохіним, Василем Стусом та Ліною Костенко, Дяченками та Подерев\'янським і т.д.
      Це так, з льоту. Я б запропонувала назвати наших співвітчизників, які є гордістю нашою От тільки Шуфричів-Богатирьових-Рудьковських-Табачників туди б не тицяла.

      А то у нас когось-небось нагороджують, а людей, гідних пошани, не часто і згадують.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.06.27 | один_козак

        Пишатися можна фактами

        А не особами. Бо люди - ВСІ не досконалі.
        Тим же Блохіним, дивлячись на одні факти, можна пишатися, а дивлячись на інші - навпаки...

        Історія не тільки криво, не завжди достовірно пишеться у всіх, мабуть, народів. Вона взагалі ВСЯКА. Не все ж там гарно насправді. Є події, чкими можна пишатися, а є помилки, на яких варто вчитися майбутнім поколінням. У всякому разі історію треба прагнути максимально знати. Таку, яка вона була.
        Автор теми просто робить акцент на одному, відкидаючи інше, ДУЖЕ важливе дійсно. Це в мене викликає заперечення.
    • 2006.06.26 | Дядя Вова

      Re: Іншим боком

      один_козак пише:
      > Гордість виховується на іншому. Наприклад, на тому, як султан всирався від козаків у Стамбулі, і як з під Конотопу давали драла московські вояки так, що, кажуть, аж у Москві почали були окопи рити.
      > Можете ще пригадати, що російський флот пишався "новими" тактичними прийомами, а ті прийоми тільки для москалів і були новими. Бо козаки били тими прийомами турків не першу сотню років.

      В принципе, я действительно немного упростил ситуацию для ясности изложения. Мои друзья-историки таки указывали мне на существование двух-трех героических эпизодов, достойных пера будущего украинского Акунина. Но вы сами понимаете, что 2-3 маловато для той глобальной задачи, которую я имел наглость поставить в заголовок.

      > А ви познайомтеся ще з іншими друз'ями-істориками. Одразу полегшає.

      Я бы с удовольствием познакомился с другими друзьями-историками, но боюсь, вдруг тогда окажется, что ОРИИ-арии обучили древних шумер геометрии и дали им козака-Гильгамеша?

      > Поляки - не москва. Все давно розуміють.

      Ну, да. Поляки – хорошие, а русские – плохие a priori. Почему? А это выходит автоматически, если принять теорию «перманентного трахания», которую я пытался опровергнуть. А если предположить, что наши предки принесли свет цивилизации симпатичному блондинистому населению Хазарии и бассейна р.Москвы, то уже злиться на нашего «младшего брата» больше нет необходимости. :) Война - стереотипам!

      > Хтось їх зрікається?

      Окрім жінки Ющенка, та «колеса» :) Тимошенко – майже усі ми.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.06.27 | Timeo

        Re: Іншим боком

        Дядя Вова пише:

        > Окрім жінки Ющенка, та «колеса» :) Тимошенко – майже усі ми.

        Майже усі дяді Вови?
      • 2006.06.27 | один_козак

        "Війна стереотипам"

        Дядя Вова пише:

        > В принципе, я действительно немного упростил ситуацию для ясности изложения. Мои друзья-историки таки указывали мне на существование двух-трех героических эпизодов, достойных пера будущего украинского Акунина. Но вы сами понимаете, что 2-3 маловато для той глобальной задачи, которую я имел наглость поставить в заголовок.

        Щось, ви з вашими друзями істориками якось невипадково спрощуєте ситуацію, "тіпа" "для ясності ізложенія".
        А може, як ми поторгуємось, то славних епізодів виявиться не 2-3, а дещо більше? І може не ті, про які говорили ваші друзі-історики?

        > Я бы с удовольствием познакомился с другими друзьями-историками, но боюсь, вдруг тогда окажется, что ОРИИ-арии обучили древних шумер геометрии и дали им козака-Гильгамеша?

        Не бійтеся. Таких клоунів - переконлива меншість. Зате світогляд розшириться. Ви ж любите вумні повчання людям давати. Краще буде виходити, як інформації наберетеся РІЗНОЇ.


        > > Поляки - не москва. Все давно розуміють.
        >
        > Ну, да. Поляки – хорошие, а русские – плохие a priori. Почему?

        Тут треба відповісти вашими словами: Война стереотипам!
        І ваше "почему" повертаю вам. Ви придумали фразу, з якою тепер починаєте сперечатися. А я такого не казав.
        СЬОГОДНІ поляки відрізняються від Москви тим, що вони не вимагають забувати чи перебріхувати історію. Вони вимагають визнання гріхів українців у "Волинській різанині", але вони ж самі разом з представниками України вшановують пам'ять замучених катами з Армії Крайової українців у себе в Польщі. Отак можуть будуватися справді щирі відносини. На визнанні і осмисленні гіркого минулого. На тому, щоб робити висновки й уникати повторення зла. А не на тому, щоб оголошувати фашистами всякого, хто НЕ НЕнавидить людей, що боролися проти більшовицької тюрми народів. Нехай Москва визнає свої гріхи, а не списує злодіяння на погану погоду. І нехай не вимагає від мене проклинати людей, які билися ЗА МОЄ ЩАСТЯ, як виявляється. Бо мої діди полягли в лавах Червоної армії, бабці вривалися на колгоспних полях "нашару", а як результат, мені заявляють ті, хто користується плодами їх крові й поту, що для того, щоб я міг говорити українською мовою, я мушу їхати в якусь "западную". Час дурних хохлів минув. І я докладатиму своїх зусиль, щоб він не повернувся. Для того, мої діти вже знають, хто засіяв кістками Биківню, і як Москва їла булки й хвалила партію, коли тут померлих з голоду вилами складали на вози с скидали купами в ями.

        > А если предположить, что наши предки принесли свет цивилизации симпатичному блондинистому населению Хазарии и бассейна р.Москвы, то уже злиться на нашего «младшего брата» больше нет необходимости. :)

        Злитися не варто на жодного брата. А як ви ще українець, а не "свой хохол" ближнього сусіда, то спочатку подумайте про Україну, а потім "любіть ближнього, як самого себе".

        Отак-то, Богдане!
        Занапастив єси вбогу
        Сироту Украйну!
        За те ж тобі така й дяка.
        Церков-домовину
        Нема кому полагодить!!
        На тій Україні,
        На тій самій, що з тобою
        Ляха задавила!
        Байстрюки Єкатерини
        Сараною сіли.
        Отаке-то, Зіновію,
        Олексіїв друже!
        Ти все оддав приятелям,
        А їм і байдуже.
        Кажуть, бачиш, що все то те
        Таки й було наше,
        Що вони тілько наймали
        Татарам на пашу
        Та полякам... Може, й справді!
        Нехай і так буде!
        Так сміються ж з України
        Стороннії люди!
        Не смійтеся, чужі люде!
        Церков-домовина
        Розвалиться... і з-під неї
        Встане Україна .
        І розвіє тьму неволі,
        Світ правди засвітить,
        І помоляться на волі
        Невольничі діти!..

        Шевченко. "Суботів"
  • 2006.06.26 | Мінор

    Хід Ваших думок дуже нагадує одного нашого товариша

    На жаль вже покійного. Сашко Кривенко написав "Маргінальна Україна" в 1993 році. Ось лінк на передрук http://www.zn.kiev.ua/nn/show/443/38490/
    Я Вас повністю підтримую з цим хлобством і плачами про "чайку при битій дорозі" треба кінчати.

    >"Годі любити Україну містичну — компіляцію поганських вірувань, героїчних традицій та сентиментальних вивержень. «Заунывные песни моей Родины, — влучно визначив цей стан свідомості Шевченко. «Заунивно» бути наприкінці XX століття січовим стрільцем. Вульгарно співати, що «ми тую червону калину піднімемо», коли кущ отої калини знаєш лише з малюнка в дитячій читанці. Жлобно правити тризну за померлими від голоду 33-го в оперному театрі. В театрі треба слухати оперу, бо будь-яка театральна споруда служить для видовищ. Мої батьки пухли з голоду в 33-му, а тисячі галичан, які демонстрували свою жалобу в річницю Голодомору, про голод знають лише те, що він був. І те, що Сталін його спровокував. Для одних важливо те, що вони не здохли, для інших — те, що вони дістали престижне запрошення на урочистість по тих, хто здох."
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.06.26 | Дядя Вова

      Ось, що я Вам скажу:

      Спасибо, мне было очень важно услышать одобрение от человека Вашего образа мышления.

      Мой отец тоже пережил тот самый голодомор. Я уже приводил его слова здесь, но с удовольствием еще раз их повторю. Потому что это слова человека, олицетворяющего для меня вековую украинскую мечту. Он сказал, в ответ на доклад одного из наших нынешних «наци» по поводу того самого голодомора: «Хлопці, скільки можна придивлятися у минуле? Я хочу, щоб моя Країна почала придивлятися у майбутнє».
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.06.27 | ОРИШКА

        Re: Ось, що я Вам скажу:

        Дядя Вова, одно другому не мешает. Вообще, мир дуален, не так ли? Другое дело, что смотреть на прошлое нужно холодными глазами. Нужны не только печали и плачи, но и анализ. Он не проделан. Большевизм не осужден. Поэтому смотреть вперед без учета ошибок прошлого и осуждения преступлений - чревато.
        Dixi. :-)
      • 2006.06.27 | один_козак

        Чудово. В чому ж мрія?

        Не в тому, щоб у майбутньому пережити ще кілька варіантів минулого?
        Я знав одну бабусю з тих, що пережили голодомор...
        Та була така, з перших українських піонерок.
        Виросла на Фастівщині, в Київській області.
        Її онучка в свої 20 років, в 1989-90 році, не знала, що було таке в нашій історії.
        Почувши одну з "доповідей", які вас так дратують, вона вирішила піти й спитати в баби, що воно таке дивне розповідає. А мені було дивно, як людина в Україні може не знати про таке. Підійшли разом до бабусі. Спитали. Відповідь була дуже коротка:"Ой, було, було..." І сльози. І все. До того - ПОВНА мовчанка. Як у Биківнянському лісі, де "всі все знають", але мовчали до тих же 98-90років.
        Зате діти співали в садочках:"Паартии спааасиииииибааааа, партиииииии хвааааалааааааа..."

        Ви хочете, щоб ТАК було? Яке майбутнє можна побудувати з таким ставленням до свого минулого?

        Інша справа, що треба дійсно міру й місце знати. А інша справа - досліджувати правду про те, як треба не бути дурними. Бо небезпечно.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua