МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Три революції

07/21/2006 | ІІ Михайло Волошин
Намагаючись зрозуміти, чому ж так погано все складається, мимоволі повертаєшся до часів листопада-грудня 2004 року. Чому народ тоді піднявся? Уважно придивившись, можна помітити, що тоді водночас відбулося три революції. Прямо модерн ХХІ століття – три в одній. І як будь-яка комбо-річ ні одна з властивостей не є повнофункціональною. Три революції це: буржуазна, соціалістична і національно-визвольна.
Перш за все події 2004 року готувалися як буржуазна революція, яка повинна була прийти на зміну клановому, фактично феодальному устрою часів Кучми. Щоб воочію побачити цю феодальність, достатньо поїхати в Ковалівку Засухи. Бізнес дійшов до стадії, коли для його розвитку вже потрібні єдині правила і закони. Тому й була підготовлена та відбулася буржуазна революція. І саме середній клас та середній бізнес всіляко підтримали її фінансово.
Одночасно відверта підтримка Росією провласного кандидата в Президенти і останні роки правління Кучми, коли поступово почалася здача національних інтересів, ініціювали активність націонал-патріотів. Здебільшого безсеребрянників, але налаштованих на захист вітчизни.
І нарешті третя складова – соціалістична революція, лідером від якої вийшла Юлія Тимошенко. Справа в тому, що буржуазна революція, хоча й базувалась на коштах вже встигших піднятися в Україні мільйонерів, але все ж пасувала перед коштами і адміністративними можливостями міліардерів. Тільки підтримка безсеребрянників, що відчули на собі повний гніт та беззаконня олігархічного режиму і втратили взагалі все, дала можливість створити критичну масу невдоволення, придушити яке вже було неможливо.
Таким чином три-в-одній революція відбулася. Першими виявилися непотрібними при владі націонал-патріоди безсеребряники. Якщо націонал-патріотам бізнесменам (наприклад – Зварич) було ще по по дорозі з іншою буржуазією, то інші, яким було все одно – чи то будувати капіталізм, чи соціалізм – аби лише він захистив національні інтереси – такі фактично були зайвими владі. Тому той же Костенко лишився поза впливом на процеси.
З соціалістично налаштованою Тимошенко було складніше. За нею стояла маса бідних людей, які чекали саме справедливості. Для буржуазії (того ж Порошенка) Тимошенко ворог номер один за визначенням. Тому що соціалізм є ворогом капіталізму і його могильщиком. Це закон природи. Чи своєчасним був би для нас соціалізм, чи ні – це вже питання другого порядку розгляду. Наразі намагаємося зрозуміти, чому все так відбувалося і відбувається.
Ітак, буржуазія змогла ризикнути невдоволенням народу і прибрати Тимошенко. Президент прихильник націонал-патріотизму та буржуазного устрою. Але навіть бізнесові націонал-патріоти все ж більш прихильники націоналістичних ідей (через великий тиск Москви) і тому встановлення єдиних правил для всіх (буржуазних) для них менш значімо за націоналістичне безвладдя. Тобто, щоб втримати національну незалежність вони згодні на беззаконня. І навіть більше: саме на демократичні принципи тисне Москва, оскільки її п’ята колона в Україні дуже сильна, а фінансові можливості Москви майже нескінченні.
Таким чином, серед буржуазії, яка все ж прийняла владу, теж єдності немає. Частина за союз з Регіонами, де така ж сама буржуазія, частина настільки проти, що заради національної незалежності майже ладні об’єднатися з соціалістично налаштованою Тимошенко. На жаль для багатьох правих, вже через рік після президентських виборів відбулися парламентські. І звичайно, що Юлія Тимошенко, як представник більш обездолених з помаранчевого табору набрала більшість.
Нажаль, вся ця розпорошеність дала можливість прийти до влади і фактично вже її захопити проросійській буржуазії. Яка зараз чекає лише приєднання не націонал-патриотичної частки помаранчевої буржуазії, та перехід на її бік Президента, який поки ще не визначився, хто він більше – націонал-патріот чи прихильник буржуазного шляху розвитку України. Скоро це виясниться.
Але ворог для них всіх один – Юлія Тимошенко. Реакція комуністів показує, що вона прихильник націонал-патріотичного соціалістичного шляху для України. Оскільки Симоненко з шаленством згадує її багаторічної давнини олігархізм, аж ніяк не реагуючи на міліардера в своїй коаліції. А сумніву, що комуністи відверто проросійська сила ні в кого виникнути не можуть.

Відповіді

  • 2006.07.21 | mukoka

    Оце так

    І чого тут тільки не прочитаеш! Йуля - патріот... Бугога...це все одне шо Жоро БушЪ - інтелектуал...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.22 | ІІ Михайло Волошин

      А що вам говорить про її не-патріотизм?

    • 2006.07.22 | Предсказамус

      Контрастно

      mukoka пише:
      > І чого тут тільки не прочитаеш! Йуля - патріот... Бугога...це все одне шо Жоро БушЪ - інтелектуал...
      Приятно видеть контраст между Вами и Вашим оппонентом.
  • 2006.07.22 | Карт

    Дозвольте Вам допомогти, пане Михайло.

    До слів:

    > Таким чином три-в-одній революція відбулася.

    я з усім погоджуюсь. Здається, Ви знайшли адекватну структуру революції.

    А от далі, як на мене, починається плутанина.
    Костенко відколовся від влади не з ідеологічних обставин, а просто тому, що був далеким від тіла "папи", не мав на нього впливу. Мені особисто пан Костенко видається не дуже розумним, але дуже амбітним політиком. А щодо ідейних засад, то за хороші посади про ідеї можна і забути. Ну, це так, до речі.

    З переходом до Тимошенко плутанина підсилюється.

    > З соціалістично налаштованою Тимошенко було складніше. За нею стояла маса бідних людей, які чекали саме справедливості.

    Дійсно, стояла. Але чому Ви впевнені, що справедливість цікавить лише бідних людей? Можливо тому, що "справедливість", за Вашими уявленнями, - це "Ленін казав ділитися"?

    За моїми уявленнями, "справедливість" схожа на "гармонія", вона передбачає визнання того, що всі люди є рівними за народженням, а далі - як виходить. Та держава повинна забезпечити достатній мінімальний рівень існування для всіх громадян, включаючи тих, кому менше пофартило з обставинами.


    >Для буржуазії (того ж Порошенка) Тимошенко ворог номер один за визначенням. Тому що соціалізм є ворогом капіталізму і його могильщиком. Це закон природи.

    Про який "соціалізм" йдеться?
    Якщо про радянський (саме він був ворогом капіталізму), то при чому тут Тимошенко?
    Якщо про європейський, то чому він є "ворогом капіталізму"?
    Тут природа з Вами пошуткувала, бо нема вже такого закону. Він залишився у Вашій молодості.

    Законом суспільства (як мені видається) є таке:
    "великому бізнесу начхати на національні інтереси, якщо вони не збігаються з його власними інтересам".
    Це не є погано, як і не є добре. Це є властивим крупній буржуазії.
    Саме тому політик, який працює на інтереси своєї держави, прагне відділити великий бізнес від влади.
    Тимошенко, на відміну від інших політиків, переймається значним проектом, який можна було б назвати оригінально: "Україна - європейська держава". Більше того, пані Юлія на повному серйозі намагається розробити і здійснити цей проект.
    "Для буржуазії (того ж Порошенка)", навпаки, влада є лише найбільш дієвим інструментом їх бізнесу. Саме тому

    > .. буржуазія змогла ризикнути невдоволенням народу і прибрати Тимошенко.

    Для Президента, любих друзів, нелюбих друзів, соців, комів

    > .. ворог для них всіх один – Юлія Тимошенко.

    Тут я погоджуюсь. Оскільки навіть ті з них, для кого національні інтереси не є пустим звуком, не в змозі так, як вона, ризикувати своїми місцями при владі. Тому вони схильні скоріше домовитися з ворогом, ніж чесно робити те, що декларують.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.22 | fahid

      Re: Дозвольте Вам допомогти, пане Михайло.

      Карт пише:
      > > З соціалістично налаштованою Тимошенко було складніше. За нею стояла маса бідних людей, які чекали саме справедливості.
      >
      > Дійсно, стояла. Але чому Ви впевнені, що справедливість цікавить лише бідних людей? Можливо тому, що "справедливість", за Вашими уявленнями, - це "Ленін казав ділитися"?
      >
      > За моїми уявленнями, "справедливість" схожа на "гармонія", вона передбачає визнання того, що всі люди є рівними за народженням, а далі - як виходить. Та держава повинна забезпечити достатній мінімальний рівень існування для всіх громадян, включаючи тих, кому менше пофартило з обставинами.

      Дело не в ваших представлениях. Дело в (не)существовании всех устраивающей гармонии. Универсальной теоремы о ее существовании нет. Про справедливость конечно думают и богатые. Но их взгляды на справедливость сильно отличаются от взглядов бедных. Если удается эти позиции сблизить - да, социализм возможен. Если нет -универсальную справедливость заменяет справедливость бедных (их всегда больше). И тут выходят на сцену товарищи с репликой "надо делится". И получется уже "социализм с нечеловеческим лицом".

      Я думаю что в наших условиях "гармония" как резльтат сближения позиций "классов" нереальна. Просто потому что это касается не только социально-экономической сферы, а любой другой. Люди не слышат и не слушают "другую сторону", невозможно кого-то в чем то убедить рациональными аргументами (см. статью Белановского), ни о чем нельзя договорится к общему согласию. Строить на такой базе социализм (хоть тысячу раз назови его европейским) - дорога в никуда. Конкурентность и "самодостаточность" больше отвечают соостоянию общества чем гармония и справедливость. Не вообще а в данное время в данном месте.


      >
      > >Для буржуазії (того ж Порошенка) Тимошенко ворог номер один за визначенням. Тому що соціалізм є ворогом капіталізму і його могильщиком. Це закон природи.

      > Законом суспільства (як мені видається) є таке:
      > "великому бізнесу начхати на національні інтереси, якщо вони не збігаються з його власними інтересам".


      Эту фразу можно отнести не только к бизнесу а к любому человеку - "Мне чихать на нац интересы если они не совпадают с моими личными". Не все люди такие эгоисты, они могут чем-то пожертвовать? А бизнесмены не могут? Они ведь тоже люди. Юля в конце концов тоже экс-бизнесвумен. Ей можно было идти в политику а другим бизнесюкам нельзя?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.23 | Карт

        Re: Дозвольте Вам допомогти, пане Михайло.

        fahid пише:

        > Дело не в ваших представлениях. Дело в (не)существовании всех устраивающей гармонии. .. Я думаю что в наших условиях "гармония" как резльтат сближения позиций "классов" нереальна. .. Люди не слышат и не слушают "другую сторону", .. ни о чем нельзя договорится к общему согласию. Строить на такой базе социализм (хоть тысячу раз назови его европейским) - дорога в никуда. Конкурентность и "самодостаточность" больше отвечают соостоянию общества чем гармония и справедливость. Не вообще а в данное время в данном месте.

        На моє розуміння, гармонія не є зустрічні посмішки на обличчях власника і найманного працівника, або - приємні спілкування в дешевому кафе.
        Гармонія у стосунках виникає після того, як великий (а потім і будь-який) бізнес, під дією батога і тістечка, усвідомлює, що ховати прибутки і несплачувати податки для нього є і небезпечно, і невигідно. І навпаки, сплачуючи повною мірою податки (ще й виступаючи благодійником), великий бізнесмен не відчуває прірви між своїм станом і станом більшості громадян, і йому це приємно і якось спокійніше (він також є людиною, тут Ви праві).
        Наймані працівники у гармонійному суспільстві розуміють, що тягнути з власників бескінечно не можна, слід залишити їм для інновацій.
        Якщо якась із сторін втрачає почуття гармонії, то інша, так чи інакше, нагадає їй про це.
        Революції, страйки, локаути - все це присутнє у контексті здобуття і підтримки гармонії.

        Карт пише:

        > > "великому бізнесу начхати на національні інтереси, якщо вони не збігаються з його власними інтересам".
        >
        >
        > Эту фразу можно отнести не только к бизнесу а к любому человеку - "Мне чихать на нац интересы если они не совпадают с моими личными". Не все люди такие эгоисты, они могут чем-то пожертвовать? А бизнесмены не могут? Они ведь тоже люди. Юля в конце концов тоже экс-бизнесвумен. Ей можно было идти в политику а другим бизнесюкам нельзя?

        При чому тут.
        Там, де обертається великий бізнес, там побутують суворі звичаї. "Націнтереси" у тому колі (на має безмежне уявлення) сприймають в кращому випадку як сентименти.
        Про Юлю можу сказати одне (у цьому контексті). Її цікавлять речі, що є більш значними, ніж інтереси бізнесу. Тому вона не те, що пожертвувала своїм бізнесом, скоріше вона його переросла.

        А такі політики, як Порошенко, поки що не переросли свій бізнес.
    • 2006.07.22 | ІІ Михайло Волошин

      Реваншу Януковича можна було легко запобігти

      Власне, можна достатньо сказати по кожному з приведених вами аргументів. Але в даному випадку мені хотілося б виділити лише одну тему. Ось із цього епізоду:

      Карт пише:
      > Але чому Ви впевнені, що справедливість цікавить лише бідних людей? Можливо тому, що "справедливість", за Вашими уявленнями, - це "Ленін казав ділитися"?...
      Сподіваюсь, про Леніна це ви просто пожартували :-)
      А ось щодо справедливості, бідних людей, а також Юлії Тимошенко і Віктора Ющенка - хотілося б ось що сказати. Дуже жаль, що Юля надто опережає своє оточення і не дуже намагається щось їм пояснювати. Поясню свої слова. Памятаєте, як вона хотіла, продавши Криворіжсталь, витратити всі ці кошти на повернення заощаджень. Всі леберально налаштовані любі друзі (і не тільки любі) бачили в цьому тільки одне: Юля хоче "відібрати й поділити". Прямо по Леніну. А тепер, оскільки все одно вже пізно, уявіть що МОГЛО б бути, якби тоді так і відбулося. Міліони стариків отримали б свою тисячу-дві втрачених заощаджень їх молодості. (20 млрд - це 10 млн. людей по 2 тис. гривен). І ці б 10 міліонів (серед яких не мала частина саме стариків на Сході країни) до КІНЦЯ б свого життя голосували лише за Ющенка та Юлю. Якщо бабуся, що прибирала у нас в першому і другому турі президентських виборів за продуктовий пайок десь на сто гривень голосувала за Януковича (в третьому я її переубідив), то уявляєте на чиєму б боці були ці люди отримавши тисячу-дві? До того ж, це був би не підкуп, як у Януковича, а саме повернення людям їх законного. Тобто відновлення справедливості. І демократичні сили тоді були б до кінця життя цих людей забезпечені мільйонами голосів...
      Нажаль, шанс втрачено.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.23 | YuriPet

        Re: Реваншу Януковича можна було легко запобігти

        Цілком згоден!
        І скажіть мені, будь ласка, де ці кошти зараз? Я щось ніде "внятной" відповіді на це запитання не знаходжу... :)
      • 2006.07.23 | Карт

        Re: Реваншу Януковича можна було легко запобігти

        ІІ Михайло Волошин пише:

        > Памятаєте, як вона хотіла, продавши Криворіжсталь, витратити всі ці кошти на повернення заощаджень. .. А тепер, оскільки все одно вже пізно, уявіть що МОГЛО б бути, якби тоді так і відбулося. Міліони стариків отримали б свою тисячу-дві втрачених заощаджень їх молодості. (20 млрд - це 10 млн. людей по 2 тис. гривен). І ці б 10 міліонів (серед яких не мала частина саме стариків на Сході країни) до КІНЦЯ б свого життя голосували лише за Ющенка та Юлю.

        З Вами можна погодитись.
        Але я не тому є прихильником Юлі, що вона вміє схилити на свій бік міліони.
        Мені важливіше те, що вона намагається затвердити справедливість.
        Справедливість є, в першу чергу, економічною категорією, оскільки вона робить нас з вами тими, хто замовляє музику.
        Дійсно, маючи достатньо грошей, ми виходимо на ринок і стимулюємо тих виробників товарів і послуг, які нам подобаються більше. Ми змушуємо їх конкурувати за наші гроші.
        Справедливість є також суспільною категорією, оскільку, маючи достатньо грошей, ми наймаємо вправних адвокатів і відстоюємо свої інтереси у судах. Тим самим ми робимо суди дійсно незалежною владою.
        А це і є справжня демократія.
  • 2006.07.22 | jean-valjean

    Re: Три революції

    ІІ Михайло Волошин пише:
    > І саме середній клас та середній бізнес всіляко підтримали її фінансово.
    >

    Заробітчани за кордоном у відсотковому відношенні конрибували, мабуть, не менше грошей (якщо не більше).
  • 2006.07.23 | Гюльчатай

    За бортом этого анализа

    осталась определяющая - имхо - характеристика событий 2004 года.

    Если рассматривать самоорганизацию граждан в 2004 году как сопутствующий "революции" момент, или не рассматривать самоорганизацию граждан вовсе, то искажается историческая картинка.

    Очаги самоорганизации 2004 года могут (и по идее - должны) рассматриваться только в коммунистической перспективе. Хотя - что странно - без акцента на пролетариате :)

    И - условно говоря - "поражение революции" следует рассматривать не как поражение каких-то классов или идеологий, а как поражение очагов самоорганизации граждан.

    Хотя я бы старался не идти на поводу у словоупотребления газетчиков. Никакой революции в 2004 году не было.
  • 2006.07.24 | пан Roller

    КЛ/

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.24 | ІІ Михайло Волошин

      Пробачте, я не знаю всіх абревіатур. Що це означає?

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.24 | пан Roller

        Автор не мудак, (АМ отсутствует), копирайт лайно. (КЛ) Перепрош

  • 2006.07.30 | ІІ Михайло Волошин

    Непопулярні рішення

    Зараз уряд Єханурова приймає так звані „непопулярні рішення” – підвищення всіляких оплат тощо. Без цього дійсно нікуди не дінешся. І саме через ці непопулярні рішення ліберально налаштований Ющенко так не хоче бачити прем’єром соціально орієнтовану Тимошенко. Соціальна орієнтація – не найкращий варіант для необхідних економіці, але дещо обтяжливих для людей законодавчих ініціатив. Люди потерплять, але потім, коли розкочегарится економіка – їм буде краще. Тобто я назвав зараз звичайний ліберальний підхід.
    Але є ще одне непопулярне рішення, яке не в змозі реалізувати саме ліберали. Це легализація бізнесу. В разі повної амністії капіталів це однозначно посилить напруження у суспільстві. І ще невідомо, наскільки сильно. Оскільки бідного населення у нас набагато більше і цим людям раптово сказати, що все, що мають навколо них багаті люди – це їхнє по праву і на все життя, тоді як вони навіть не отримали своїх кількох тисяч втрачених заощаджень – це не добре для країни. В кращому (для влади) разі, люди просто зневіряться в житті, поселять в собі ненависть до багатих і втратять волю до життя. Що для нашаго і так вимираючого населення не є добре.
    Інший варіан: для легализації бізнесу багаті все ж повинні якимось відсотком легалізованого поділитися. Саме для виплати бідним, як сатисфікцію за втрачене. Але ні один ліберал (по своїй природі) не піде на такі безглузді (за ліберальними поглядами) кроки. Не тільки безглузді, а й шкідливі для економіка (інфляція через надлишкову масу готівки). А отже: ліберали не здатні прийняти дуже важливе для країни, але надто вже „непопулярне рішення” – легалізувати бізнес, ризикуючи певним дисбалансом в економіці. Вони можуть ризикувати лише дисбалансом в суспільстві.
    То може все ж Юля потрібна зараз?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.30 | fahid

      Легализация может быть только добровольной.

      Иначе это уже конфискация. Против добровольной легализации никаких
      "либеральных" аргументов нет. Это как раз вполне либеральная мера.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua