МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Вони вже давно почали і поки що виграють

07/23/2006 | Сашко Положинський
Є така комп’ютерна гра – “Цивілізація-3”. У ній гравець розвиває свою націю – будує міста, створює військо, завойовує територію. При цьому вирішує купу поточних завдань – економічного, політичного, соціального характеру, розвиває науку та дипломатію. Нації “українці” у грі немає. Але це не біда – український гравець може вибрати собі націю “зулусів”, “ацтеків” або “ірокезів”. Не біда також, що англомовну гру русифіковано, але не українізовано, а такі міста, як Київ, Харків, Одеса, Севастополь, віддані нації “русскіє”... У “Цивілізації-3” для нас усе не біда – це ж лише комп’ютерна іграшка... ;)

Але є в цій іграшці одна дуже серйозна річ. Це фактор “культурного впливу”. Що це таке – зараз спробую коротенько пояснити для тих, хто ніколи не грав.

Отож, фактично, територія твоєї держави – це територія твого культурного впливу. Як тільки ти створюєш або завойовуєш місто, його культурний вплив обмежується найближчими квадратами. Однак, розвиваючи всю свою націю та кожне окреме місто, ти маєш можливість розширювати свій культурний вплив, а отже – і збільшувати свою територію. Це відбувається внаслідок розвитку економіки та нарощування військової потуги, але й дуже сильно цьому сприяють наукові відкриття, культові споруди та “чудеса світу”, а також розвиток філософської думки.

І це дуже вигідно. Тому що коли, внаслідок збільшення такого от культурного впливу, збільшується твоя територія, то збільшуються й твої економічні зиски, які ти отримуєш з нових земель. Але й це ще не все! Якщо твій потужний культурний вплив досягає міста суперника, рівень культурного впливу якого значно нижче, то дуже швидко народ у цьому місті може підняти бунт і приєднатися до твоєї нації. Таким чином, без жодного пострілу, без оголошення війни та без погіршення дипломатичних стосунків, ти завойовуєш собі нові міста, тобто – нові території.

До чого ж я це все веду? Здогадатися неважко. :) Не самі ж творці цієї гри вигадали такі речі. Якщо кожну власну назву, кожну бойову одиницю і кожне наукове відкриття, кожну схему і кожний політичний устрій “Цивілізації-3” взято з реального життя, то чому ж фактор “культурного впливу” мав би бути вигадкою?

І за доказами не треба ходити далеко – варто просто роздивитися довкола. Увімкнути телевізор чи радіо, почитати журнал чи газету, та що там – просто пройтися вулицями будь-якого українського міста чи містечка! Всюди відчувається потужний культурний вплив – шкода тільки, що не український.

Звичайно, першим фактором впливу є мова. Якщо тисячі разів сказати “Україна – зе бест” або “Украіна – лучшая”, то незабаром нікому й на думку не спаде, що набагато природніше звучить “Україна – найкраща”. Однак не менше значення має не тільки те, якою мовою говориться, але й те, що саме говориться. Якщо на кожному кроці вихваляється “німецька якість”, “американська мрія” або “російський характер”; якщо тобі наполегливо вбивають в голову, що “японське – надійне”, “корейське – високотехнологічне”, а “китайське зараз все, бо зараз все зроблено в Китаї”; якщо вже всі знають, що “найкращий відпочинок – в Єгипті”, “найкраще пиво – в Чехії”, а найкращі будівельники – в Туреччині, то що ж тоді доброго залишиться сказати про Україну?

Те, що в нас пісні найкращі чи нація найспівочіша? Але хто ж цьому повірить?...

Кажуть, що українці мають найбільшу в світі кількість народних пісень. Кажуть. Але підійдіть до пересічного українця і спитайте, скільки українських народних пісень він може заспівати. В кращому випадку – десяток. І то лише по два-три перших куплети. Та і сучасних українських згадає небагато! І не тому, що їх нема, а тому, що нема де почути. Бо при всіх балачках, законах та ліцензіях, українській пісні так і не вдалося завоювати й десяти відсотків радіопростору. Натомість, російські пісні лунають всюди – навіть в ресторанах української кухні... ;)

Нещодавно випадково натрапив на таблицю вітчизняних телевізійних рейтингів. Думав, на першому місці виявиться чемпіонат світу з футболу. Помилився. На першому місці був телесеріал “Нє радісь красівой”. Я не бачив жодної серії, але хто така Катя Пушкарьова чомусь знаю. Звідкіля? Як воно могло потрапити в мою голову? Хто мені її туди засунув і через яку дірку?

Приїжджаю в далеке карпатське село на відпочинок. Місцеві жителі, які між собою всі спілкуються українською мовою, до мене, як до приїжджого, чомусь дуже часто звертаються російською. Чому в них живе ця впевненість, що немісцевий житель скоріше зрозуміє російську, ніж українську? А може це вони так намагаються висловити свою повагу до мене? Тоді чому б не сказати “Хеллоу, сер” або “Хальо, герр Сашко”? Ото б я одразу відчув усю свою респектабельність! :)

Говорити на цю тему можна ще довго-предовго. Можна згадувати “Брігаду” і “МакДональдз”, кам’яного Леніна майже в кожному населеному пункті України та антиукраїнські назви мільйонів українських вулиць. Можна говорити про радіо-, теле- та концертних ведучих, які в житті розмовляють російською, а в роботі – українською. В результаті регулярно видають такі мовні перли, що в декого може скластися враження, ніби українською мовою розмовляють самі дебіли.

І ще є, і є, і є що згадати та про що сказати...

Але ми все говоримо, а на нас все впливають і впливають. Впливають культурно, по-тихому. І от ми вже знову поділені на схід і захід, ми знову думаємо, куди нам краще йти – в Росію чи в Європу, і знову вирішуємо, яка мова в нас має бути державною, та сперечаємося, що крутіше – витримати три кола принижень в німецькому посольстві чи три порції зневаги в російському телебаченні...

А відповідь проста – лишатися тут і ставати самим собою. Ставати українським народом в державі Україна. І максимально обмежувати вплив на себе, а свій вплив – розвивати та поширювати. Непросто? Так, нелегко. Але починати мусимо. Бо вони вже давно почали і поки що виграють..

Відповіді

  • 2006.07.23 | Profesor

    Re: Вони вже давно почали і поки що виграють

    На підтвердження авторської думки:
    "...мусимо ставати українським народом ... мусимо починати..."
    мені пригадався випадок у Монтреалі (Канада, Квебек),
    де на моє запитання англійською
    - "Де тут вхід в метро?"
    симпатична молодичка ввічливо відповіла мені
    англійською(!):
    - "Я дуже прошу вибачити,
    але тут я англійською не розмовляю."
    І із легким ввічливим поклоном вона пройшла мимо.
    І тоді я зрозумів, що канадські фермери зуміли
    відновити свою рідну французьку мову
    у англомовних містах канадсько-французького Квебеку
    тим самим способом, яким це зробили прибалти у зрусифікованих містах Прибалтики, де на звернення до них російською завжди відповідали:
    - "Искренне сожалею - но я на русском не разовариваю".
    Мене у часи СРСР спочатку обурювало,
    коли на мої дзвінки із Києва до Вільнюса,
    там із словами "я вас не панимаю" клали трубку.
    Але після декількох невдач я усвідомив
    що потрібно перше речення ввічливо казати їхньою мовою:
    - "Вам звонят из Киева. Попросите к телефону такого-то"
    (і далі уже можно було продолжать разговор на русском).
    Аналогічно спасли рідну мову для своїх нащадків
    також і чехи у колись було повністю онімечених чеських містах,
    які було забули сільську чеську мову.
    Тож аналогічно і на нашій рідній слобожанщині
    і на всіх українських землях також
    повернення до рідної України
    відбудеться за допомогою уже універсального у світі
    звільнення від колоніального духовного рабства
    такими дуже ввічливими словами:
    - "Искренне сожалею - на я на русском не разовариваю".
    Адже антиукраїнців потрібно перевиховувати. Мені дуже приємно,
    что это понимають многие мои знакомые российские интеллигенты, которые с уважения к украинскому народу вивчили українську.
  • 2006.07.23 | DADDY

    Нема чого додати. Тільки: дякую

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.23 | CAM

      Re: Нема чого додати. Тільки: дякую

      Sashko-respect!
      V Svoyiy hati svoya pravda i syla i volya!
  • 2006.07.23 | Роман ShaRP

    Поплакался? Дайте ему платочек.

    И к доктору его, к доктору - пусть доктор ему расскажет, насколько пагубен перенос идей и отношений из компьютерных игр в реал. Пока этот перенос не довел пациента до "совсем плохого".


    Ну и еще раз объясняю для всех присутствующих "патриотов".

    Свобода - это не тогда, когда «вы можете выбрать любой цвет при условии, что он будет черным». Свобода - это когда человек выбирает сам.

    Да, на него влияют и пытаются влиять многие. Но попадание под влияние положинских, костенко, мовчанов, погрибных и т.д. и т.п. как по мне - совершенно ничем не лучше попадания под влияние "русскоязычной культуры".

    Положинский лжет. "Бути собою" в интерпретации Положинского - это на самом деле быть не собой, а быть таким, каким ты нравишься Положинскому.

    Мне не нужно влияние ни "патриотов" ни "антипатриотов".
    Оно для меня такое же чужое, как и любое другое влияние.
    Я хочу выбирать сам.
    Да здравствует Свобода!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.23 | Павло

      Свобода, це коли є вибір...

      А коли немає вибору і тебе заганяють в резервацію, тому що ти розмовляєш українською мовою, коли твої діти починають твою мову забувати, то це вже не свобода, а експансія однієї культури по відношенню до іншої.
      Свобода, коли скрізь прапагується тільки одна російськомовна культура, це не свобода. Тому що немає вибору. Якби одна й інша культура у всіх сферах життя були представлені хоча б 50% на 50% тоді можна було б говорити про свободу вибору. А коли я на розкладці бачу лише декілька україномовних видань (так від 2 до 5) і усі інші (20-50 найменувань) російськомовні, то де тут свобода вибору. Або якщо я увімкну FM-приймач і спробую знайти україномовну передачу або музику, то я буду спостерігати теж саме. І ніхто плакатися не збирається. Просто констатується факт. А також зріє внутрішній протест проти відстутності свободи вибору. Чому я в Україні не маю права вибрати українське. Мені весь час підсовують російське - чи то в маршрутному таксі, чи де-інде. А я теж хочу мати свободу вибору і вибирати те, що мені більше подобається. Тим більше, що другої України немає. А в російськомовних є Росія, де російська мова розвивається і належним чином підтримується.
      І ще. В США теж є свобода. Або у Франції. Але такого як в Україні немає. Державна мова має об'єднувати усіх громадян країни. Наприклад, не може ж бути армія багатомовною, команди мають лунати лише однією мовою.
      І ще одне. Кожна країна цікава лише тим, чим вона відрізняється від інших. А самоідентичність країни багато в чому залежиться від її культури. Мова є часткою культури. У нормальних суспільствах люди намагаються відрізнятися один від одного, а не ходити в уніформі. Так же й мова. Ось навіть ірландці намагаються відродити свою давню мову і протистояти англомовній експансії. Або, наприклад, євреї, які "воскресили" свою "мертву" мову і створили державу.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.23 | Роман ShaRP

        Выбор есть. Обслуживания ваших интересов - нет и не будет.

        Павло пише:
        > А коли немає вибору і тебе заганяють в резервацію, тому що ти розмовляєш українською мовою,

        Никто никого никуда не загоняет.

        > коли твої діти починають твою мову забувати

        Это проблемы вас и ваших детей.

        > Свобода, коли скрізь прапагується тільки одна російськомовна культура, це не свобода.

        Пропагандируйте другую - кто не дает?

        >А коли я на розкладці бачу лише декілька україномовних видань (так від 2 до 5) і усі інші (20-50 найменувань) російськомовні, то де тут свобода вибору.

        Издавайте свои и продавайте на раскладках - кто не дает?

        >Або якщо я увімкну FM-приймач і спробую знайти україномовну передачу або музику, то я буду спостерігати теж саме.

        Откройте вашу радиостанцию - кто не дает?

        >Чому я в Україні не маю права вибрати українське.

        Потому что вы его не организовали и за него не заплатили. А другие вам ничем в этом плане не обязаны.

        >Мені весь час підсовують російське - чи то в маршрутному таксі, чи де-інде.

        Купите себе mp3-плеер, и слушайте только то, что вам нравится.

        >А я теж хочу мати свободу вибору і вибирати те, що мені більше подобається.

        У вас есть свобода.

        Свобода - это не наличие того, что вам нравится.


        Наличие того, что вам нравится - это работа кого-то на вас. Вы не за свободу. Вы за то, чтобы другие вас обслуживали так, как вам нравится.

        Тим більше, що другої України немає.

        Никто так точно и не сказал, сколько Украин. Пока что сошлись на трех - Западная, Восточная и Центральная.

        А в російськомовних є Росія, де російська мова розвивається і належним чином підтримується.

        Ну и что? Мы говорим об Украине, и о свободе в Украине. Есть граждане Украины, которые не хотят поддерживать ваше. Они хотят поддерживать свое.

        Это их право, их свобода, а не националистическое построение всех и вся.

        > І ще. В США теж є свобода. Або у Франції. Але такого як в Україні немає.

        Потому что США не Украина и Франция не Украина.

        >Державна мова має об'єднувати усіх громадян країни.

        Ничего подобного. Государственных/официальных языков может быть и два, и три, и четыре. И каждый за свой.

        >Наприклад, не може ж бути армія багатомовною, команди мають лунати лише однією мовою.

        Как же, интересно, живут с этим в Бельгии, Канаде, Швейцарии?

        > І ще одне. Кожна країна цікава лише тим, чим вона відрізняється від інших.

        Это опять "хоч негреня, абы нэ москаль"? Меня совершенно не заботит, буду ли я кому-то интересен "потому что отличаюсь языком", или нет.

        А самоідентичність країни багато в чому залежиться від її культури. Мова є часткою культури.

        И их, языков, в культуре может быть и два, и три...

        У нормальних суспільствах люди намагаються відрізнятися один від одного, а не ходити в уніформі.

        Но не обязательно по языку.

        Ось навіть ірландці намагаються відродити свою давню мову і протистояти англомовній експансії. Або, наприклад, євреї, які "воскресили" свою "мертву" мову і створили державу.

        Это проблемы ирландцев и евреев.


        Я не буду ходить в вашем националистическом строю.
        Я ничего вам не должен.
        Я свободный от национализма человек,
        и я останусь свободным от национализма.


        И остальные жители этой страны - точно так же свободные люди, ничего не обязанные ни вам, ни мне. Если вы хотите, чтобы я или они вам в чем-то помогали - заинтересуйте их.

        Чем больше с вашей стороны поучений и наездов - тем больше сопротивления и неприятия.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.07.24 | Павло

          Re: Выбор есть. Обслуживания ваших интересов - нет и не будет.

          Шановний Романе Шарпе.
          Ніхто не збирається посягати на вашу свободу вибору. Але це лише загальні слова, тому що свобода - це поняття філософське і, як сказав один класик - свобода є усвідомленною необхідністю.

          У своїй статті Сашко Положинській не плаче, а піднімає проблему і шукає собі однодумців. Йому важко закинути що він нічого не робить. Він намагається робити все, що від ньго залежить.

          Ви пишете
          >"Я не буду ходить в вашем националистическом строю.
          Я ничего вам не должен.
          Я свободный от национализма человек,
          и я останусь свободным от национализма."

          Мені здається що Ваша трактовка націоналізму списана з підручників максизму-ленінізму. Націоналізм - це патріотизм. Це намагання зберігти традиції своїх пращурів. Якщо ви вільні від цього - то будь ласка - ваше право. Ви дійсно є вільними (правда в певних межах) у своїх поступках і підзвітні тільки Богу. І вам, швидше за все, здається що українська мова і культура заважає Вам жити і тому вони повинні стати мертвими. Але з цим частина нашого суспільства не погодиться.

          Вам може подобатися або не подобатися українська мова і культура. І своєю статею Положинський заставити вас що-небудь робити.
          Питання полягає в тому, що українська мова часом напряму, а часом опосередковано пригноблюється в Україні. І право Положинського говорити про це вголос, якщо хочете, рятувати українську мову і культуру, тому що вони в критичному стані.

          І ще щодо обслуговування моїх інтересів. В нашому суспільстві і я і ви є споживачами послуг. І ті, хто такі послуги надають, мають обслуговувати і вас і мене. Інша справа, що вони часом не знають реального стану речей (або не хочуть знати) і ідуть, на їх погляд, найпростішим шляхом. Колись газета "Дзеркало тижня" виходила лише російською мовою. Потім, вони провели соціологічне опитування серед своїх читачів і з'ясували, що 60% відсотків хотіли б читати газету українською мовою. Тепер ця газета виходить на двох мовах і вибір є як у вас, так і у мене. Або, останній випадок с мультфільмом "Тачки". Як відомо, існує дубляж українською і російською мовами. Тут теж є свобода вибору.
          І я также як і ви маю право добиватися щоб обслуговували не тільки ваші інтереси, але й мої. Інакше це несправедливо - ваші обслуговують, а мої не обслуговують. Так не має бути.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.07.24 | Роман ShaRP

            По-моему это у Положинского национал-"марксизм".

            Павло пише:
            > Ніхто не збирається посягати на вашу свободу вибору. Але це лише загальні слова, тому що свобода - це поняття філософське і, як сказав один класик - свобода є усвідомленною необхідністю.

            Это не классик ли марксизма был случайно? Так почему вы мне марксизм "шьете".

            > У своїй статті Сашко Положинській не плаче, а піднімає проблему і шукає собі однодумців.

            Проблема в том, повторяюсь, что "быть собой" - не значит "быть таким, каким ты нравишься Положинскому".

            > Мені здається що Ваша трактовка націоналізму списана з підручників максизму-ленінізму.

            Я их не читал.

            > Націоналізм - це патріотизм.

            Что национализм, что патриотизм - все трактуют эти понятия по-разному. И каждый заверяет, что он - самый правильный.

            >Це намагання зберігти традиції своїх пращурів.

            Вы давно бегали с дубиной за мамонтом? Добывали огонь трением? Ели репку? Пахали сохой? Ходили воевать на Стамбул?

            Все традиции устаревают.


            В наше космическое время - устаревают просто таки с космической скоростью.

            >І вам, швидше за все, здається що українська мова і культура заважає Вам жити і тому вони повинні стати мертвими.

            Мне они совершенно не мешают жить. Даже помогают. Иногда. Это наоборот, меня постоянно обвиняют в том, что я мешаю им.

            Знаете, какую композицию я назвал "Roman ShaRP theme - темой Романа ShaRP'а"? Есть такая группа Калєкція, а у нее есть песня, "Пробач мені (що я не вмер)". Простите, дорогие патриоты, что я не умер, и мешаю вам жить. ;) Хотя они все равно не простят...

            > Вам може подобатися або не подобатися українська мова і культура. І своєю статею Положинський заставити вас що-небудь робити.

            Положинский меня ничего не заставит, потому что я питаю к нему сильную антипатию. Как по мне - он довольно таки посредственный артист, и совершенно отвратительно ведет концерты.

            > Питання полягає в тому, що українська мова часом напряму, а часом опосередковано пригноблюється в Україні.

            Не "пригноблюється", а просто не используется.

            > І ще щодо обслуговування моїх інтересів. В нашому суспільстві і я і ви є споживачами послуг. І ті, хто такі послуги надають, мають обслуговувати і вас і мене.

            Не-а. Как частные лица они ни мне, ни вам ничего не должны. Они предлагают что хотят, а вы покупаете - или не покупаете.

            > І я также як і ви маю право добиватися щоб обслуговували не тільки ваші інтереси, але й мої.

            Да пожалуйста. Пытайтесь.

            >Інакше це несправедливо - ваші обслуговують, а мої не обслуговують.

            Мои тоже никто не обслуживает. Я сам беру себе то, что мне нравится ;) В основном меня обильно снабжает (причем даром) Страшная Имперская Россия.

            А я у них даром беру, и ничего им за это ни-ни. Разоряю клятых москалей ;)
        • 2006.07.24 | Oles

          Re: Выбор есть. Обслуживания ваших интересов - нет и не будет.

          Пане Романе

          Наведу вам приклад. У Києвi є книжковий магазин `Буква`... Я недавно зайшов туди купити якiсь україномовнi книжки, вiдео i диски... Як виявилось, їх там не було ЗОВСIМ... Чому я, платоспроможний покупець, не маю можливостi купити те, що хочу? Моя свобода цим була попрана... В Києвi вiдсоток україномовних явно бiльше 0... Тому це - не вiдображає ринок... Цьому є 2 причини - (1) ми, україномовнi даємо iншим (i таким як ви теж, до речi) попирати нашi права i `хаваєм` що нам з барського плеча скидають - це головна причина - самi ж i даємо, бо слухємо таких `вумних` як ви багато; (2) на державному рiвнi нiкому забезпечити додержання наших свобод - вiдповiднiсть продукцiї вiдсотку україномовних в країнi... В Києвi не може за визначенням бути 0 для україномовних... В Харкiв, Одесу чи Донецьк я лiзти не буду (хоча можу нагадати, як шукав київськi газети - хоч би вже i росiйською на Донбасi - теж, мля, де мої свободи?)
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.07.24 | gavrilaf

            Re: Выбор есть. Обслуживания ваших интересов - нет и не будет.

            А ви не ходіть купляти книжки в такі місця. Букву, взагалі, прикрити треба за їх безбожні накрутки.
            В десяти хвилинах пішки є книжкова крамниця з майже виключно українськими книжками.
          • 2006.07.24 | Роман ShaRP

            Встречный план.

            Приведу и я вам пример. Я обожаю соевые продукты. Они появлялись - и пропали. Но я их обожаю. Почему я, платежеспособный покупатель, не могу купить себе то, что я хочу, а?

            > (1) ми, україномовнi даємо iншим (i таким як ви теж, до речi) попирати нашi права i `хаваєм` що нам з барського плеча скидають - це головна причина - самi ж i даємо, бо слухємо таких `вумних` як ви багато;

            Это вы опять, наверное, про те нарисованные пальцем в небе "права", которые на самом деле ни в одном законе, ни в Конституции не прописаны.

            Мечты-мечты...

            >теж, мля, де мої свободи?

            Знаете старый анекдот? "Демократия - это когда человека посылают к ... , в ... или на ..., а он идет куда захочет".

            Вот и со свободой то же самое.

            Свобода не означает наличия того, что вам нравится.
            Все.
            Точка.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.07.25 | Oles

              Re: Встречный план.

              Романе - не будьте хамом!!! Ви прекрасно знаєте про що я кажу! I звертаюсь я не до вас - якому пох*й, шо МОЯ рiдна мова вмирає, а до таких, як я, україномовних, якi дозволяють цьому неподобству продовжуватись!

              Ви - iншi, це вас не стосується, не лiзьте не в своє дiло!!!

              Порiвняли соєвi продукти з мовою... Зрештою, сходiть б магазин i скажiть, що ви без них не можете... I так - я маю право купити українську газету в Артемiвську i це право повинно бути закрiплено юридично (через волевияв вiльшостi звичайно), якщо немає достатньої культури i поваги у таких як ви...

              I приберiть товстий шрифт - теж менi великий фiлософ - трактувальник поняття свободи...
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.07.25 | Никос Джелали

                Встречный план (вариация)

                Олесь, ну с чего вы взяли, что вам кто-то чего-то должен?
                Обязать ради вас одного (двух-трех-сотни) возить в русскоязычный Артемовск украиноязычную прессу? А потом что с ней делать - в макулатуру сдавать? А убытки на кого списывать? На пана Олеся?

                Я вам так скажу. Если очень хотите читать в Артемовске или какой другой Макеевке укрпрессу - есть способы срочной курьерской доставки.
                А если чувствуете, что украинский народ испытывает острый культурный голод в связи с нехваткой украинской литературы как таковой, возьмите банковский кредит под свое имущество, купите печатный станок, пару компьютеров для верстки и добро пожаловать на собственной шкуре узнать степень культурной заинтересованости в поднятом вами вопросе.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.07.25 | Oles

                  Re: Встречный план (вариация)

                  Шановний - газета, то був лише маленький приклад (далеко не найкращий)... Я говорив взагалi про київськi газети будь-якою мовою (`Команду` мiж iншим шукав - не `Шлях Перемоги`)... I потiм за представницької демократiї держава таки має забезпечувати права мовних меншин (яким способом це робити - тема їншої розмови)... Iнший приклад, який можна `обсосати` - це моє звернення до держслужбовцiв на Донбасi українською... Сподiваюсь ви не будете заперечувати, що я матиму повне право отримати вiдповiдь українською? (По-людськи, я людей можу зрозумiти i простити, але саме простити! I це важливо зрозумiти - незважаючи на всi iсторичнi обставини i навiть за державної двомовностi вони МАЮТЬ менi вiдповiдати українською i саме це треба не пiддавати сумнiву! Але боюсь ви i з цим не погодитесь)...

                  Щодо попиту - то це саме те, що я хочу сказати... Чому україномовнi не вимагають українського?
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2006.07.25 | Никос Джелали

                    Re: Встречный план (вариация)

                    Вот верно Олесь и я с вами соглашусь - как только двуязычие станет официально признанным фактом, и русский станет государственным наравне с украинским я так-же буду требовать от госслужащих ответа на том языке, на котором граждане к ним обращаются. И чем выше ранг чиновника, тем выше спрос.
                    А пока с двуязычием мурыжат...
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2006.07.25 | Предсказамус

                      Ну вот опять...

                      Сначала хотели хорошо, но не сказали как. Теперь хотите второй государственный - не говорите, за чьи деньги. Я как-то здесь подсчитал, что украинцам для введения второго государственного нужно скинуться минимум по зеленой сотне. Если учесть, что половину разворуют - по две. Причем скидываться будут все, от младенцев до жителей домов престарелых, русские, украинцы, крымские татары и негры преклонных годов.

                      Покуда же госязык один и чиновник его знать обязан. Как медсестра должна уметь делать уколы. Т.е. это вопрос профпригодности и ничего более.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2006.07.25 | Никос Джелали

                        Не опять, а снова.

                        по стольнику зелени?
                        4.7 миллиарда долларов.

                        Ого бухгалтерия! И на что же такие расходы, если не секрет?
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2006.07.25 | Предсказамус

                          Так отож

                          Никос Джелали пише:
                          > по стольнику зелени? 4.7 миллиарда долларов. Ого бухгалтерия! И на что же такие расходы, если не секрет?
                          Да какие могут быть секреты... Примерно во столько обойдется дублирование на русском языке в юридически корректном переводе всего, что является законом или подзаконным актом, плюс подготовка штата переводчиков для того, что будет издаваться, плюс техническое оборудование, плюс издание нормативных актов на русском в необходимом количестве, плюс точное дублирование названий всего на свете на двух языках, плюс обучение чиновников и т.п.
                          В чем тут проблема? В том, что государственное двуязычие, прежде всего, проблема юридическая, а уж потом любая другая. Не должно возникать ситуации, при которой по русской версии решения голопупинского сельсовета права одна сторона спора, а по украинской - другая. А уж вопрос сажать или награждать в зависимости от языкового варианта кодекса - сами понимаете...
                          Бытовые проблемы языка решаются без всего этого цирка, поверьте.
              • 2006.07.25 | Роман ShaRP

                Юридична безграмотність "патріотів" вражає.

                Oles пише:
                > Ви прекрасно знаєте про що я кажу!

                Ви кажете про те, що хочете, щоб вас обслуговували надурняк просто тому, що ви гарний і україномовний. А я кажу, що так не буває.

                > I звертаюсь я не до вас - якому пох*й, шо МОЯ рiдна мова вмирає

                Вона і моя рідна, і вона не вмирає. Це додаткова причина вважати таких, як ви, істериками.

                > , а до таких, як я, україномовних, якi дозволяють цьому неподобству продовжуватись!

                Кому неподобство, кому норма. Думки різні.

                > Ви - iншi, це вас не стосується, не лiзьте не в своє дiло!!!

                Не кажіть, куди мені не лізти, і я не скажу вам, куди вам іти.

                > Порiвняли соєвi продукти з мовою... Зрештою, сходiть б магазин i скажiть, що ви без них не можете...

                А що, ви не можете без газет? Співчуваю.

                I так - я маю право купити українську газету в Артемiвську

                Ви маєте право, а не гарантію.

                > i це право повинно бути закрiплено юридично

                Така дурість може бути закріплена юридично лише зі шкодою для інших.

                > I приберiть товстий шрифт - теж менi великий фiлософ - трактувальник поняття свободи...

                Не гірший за вас.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.07.25 | Oles

                  Романе - ви знаєте як я вас поважаю :)

                  Романе - ви знаєте як я вас поважаю :)

                  Становище української мови, якщо не смертельне, то трагiчне... I це у переважно мононацiональнiй країнi (70%+), де бiльшiсть вважає її рiдною (хоча б формально), згiдно з останнiм переписом... Давайте не будемо сперечатись про очевиднi речi... Вам залижається лише визначитись що вам робити (або не робити) з цього приводу...

                  Якщо вона для вас рiдна, то допомагайте їй, як можете! Це просто прохання, заклик, як хочете...

                  пс Не пишiть мене патрiотом в лапках, будь-ласка! Я не юрист за освiтою... А ви фiлософ :) Хто ви за освiтою, до речi, як не секрет?
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2006.07.26 | Роман ShaRP

                    Мы забудем свою боль, мы сыграем свою роль.


                    Мы забудем свою боль
                    Мы сыграем свою роль
                    Рано утром нас найдут
                    Похоронят и убьют.

                    ГрОб "Мама, мама".


                    Oles пише:
                    > Романе - ви знаєте як я вас поважаю :)

                    Це не має значення.


                    Он Віктор Морозов навряд чи мене поважає - але пише, співає, перекладає.
                    Олег Скрипка теж навряд чи мене поважає - але пише, співає, озвучує.
                    Тетяна Монтян мене точно не поважає - але час від часу пише цікаві статті, або створює інформаційні приводи.
                    Не знаю, чи поважають мене Віктор Пушкар та Андрій Бондар - але вони теж цікаво пишуть.
                    Так само, фік його знає, чи поважає мене Kronk®, - але він не розмазує сопель, а бере і перекладає цікаву статтю Діброва.

                    Намьок понятєн?

                    Аби кожен з тих, хто розмазує соплі про "вмираючу мову" і "неправильних українців" замість того взявся написати чи перекласти, чи заспівати, чи озвучити щось цікаве - українській мові це б сильно допомогло, еге ж?

                    А маємо те, що маємо: багато "правильних українців" преферують писати сопливі чи псевдодотепні статті/камєнти про те, яка хороша мова, що кому треба робити, які хороші націоналісти, які погані східняки та/або москалі... А нєкаториє (нібудім паказивать пальцом) - взагалі про те, який поганий я, хоча я й без них знаю, що я дуже поганий. :)

                    > Становище української мови, якщо не смертельне, то трагiчне...

                    І не смертельне воно, і не трагічне.

                    > Давайте не будемо сперечатись про очевиднi речi...

                    Як казав один мій колега: "Когда не можешь чего-то доказать, пиши 'Это очевидно'. Авось поверят".

                    > Хто ви за освiтою, до речi, як не секрет?

                    Недовчений прикладний математик.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2006.07.26 | Oles

                      Re: Мы забудем свою боль, мы сыграем свою роль.

                      Романе - ну то i ви робiть справи, а не сварiться на форумi. До речi, не знаю, що ви робите для пiдтримки укр мови, i напевне ви не можете знати, що я роблю (чи не роблю) для збереження мови :) Давайте дiйсно бiльше робити i менше писати (намьок понятєн? - це в рiвнiй мiрi стосується i вас). Ато вся сила пiде у свисток...

                      У вас є правильнi iдеї - (1) на `схiднякiв` гнати нiчого - вони такi, як є, i такi ж громадяни України, як кияни чи галичани; (2) не можна заставити людину любити щось чи говорити певною мовою (проте її можна i варто переконувати i зацiкавлювати!); (3) багато трьопа про мову i мало справ... Видiлiть цi три думки в окрему гiлку i бiльше до цього не повертайтесь... Опонування Положинському у вас, як на мене, вийшло кепське... Вiн-то якраз щось робить i продукт у нього цiлком пристойний (сам слухав учора :)...

                      Про стан мови в Українi дозвольте менi з вами не погодитись. Воно гiрше, нiж положення нiмецької чи французької навiть у багатомовнiй Швейцарiї (яку тут люблять згадувати як приклад)... Без активної працi на збереження мови українцями вона має всi шанси повторити шлях грето-романської мови в тiй же країнi або гелiка у Iрландiї...

                      Думайте Романе... Вибiр за вами...
    • 2006.07.23 | Превед камунизьма

      Даздрасперм!

      Да здрастуйствует первамая!
    • 2006.07.24 | Свинья на радуге

      Это напрасно.

      Роман ShaRP пише:
      > И к доктору его, к доктору - пусть доктор ему расскажет, насколько пагубен перенос идей и отношений из компьютерных игр в реал. Пока этот перенос не довел пациента до "совсем плохого".
      Это тот редкий случай когда ситуация обратная - в "Цивилизацию" на удивление адекватно перенесены многие взаимоотношения реального мира. Конечно, в сильно упрощённом и абстрактном виде.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.24 | Роман ShaRP

        Туда, но не наоборот.

        Свинья на радуге пише:
        > Это тот редкий случай когда ситуация обратная - в "Цивилизацию" на удивление адекватно перенесены многие взаимоотношения реального мира.

        Туда - да. Но переносить же их обратно? Гм.

        "Культурная экспансия" как раз относится к мало встречающимся, или вовсе не встречающимся в реальном мире идеям. Религиозная еще... где-то что-то.

        Но "культурная" - только в воображении положинских.


        Сейчас, когда миром все сильнее овладевает идея "государство - слуга гражданина", в противовес довлевшему ранее "гражданин - слуга государства", фетиш обязательной государственности вообще утрачивает смысл.

        Эта идея покажется националистам, конечно, дикой ересью - но какая разница, в Германии или во Франции ты живешь, если и то и другое государство имеет с тобой своебразный "контракт" "налоги в обмен на порядок и услуги". И естественно, получает свои налоги не за то, что притесняет тебя культурно.

        Поскольку в России по прежнему "гражданин - слуга государства", никто туда особо и не рвется. Смысл?

        Но особо никто и не собирается "служить Украине". Наслужились. По-моему, не столько "тоска по империи", сколько прагматизм определяет поведение наших граждан. "Государство мне - я государству, а если государство мне шиш - то и я государству шиш".

        Надо ли говорить, что шиш от государства Украина они получают регулярно? А часто и похуже шиша.



        Ну и наконец скажите мне, как вообще может рассчитывать на успех идея, основанная на признании русского языка чужим в стране, где минимум 30% считают его родным?

        Это бессмысленно и безнадежно.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.07.25 | Свинья на радуге

          Как говорит моя мама...

          ...ладно, неважно как она говорит.

          Роман ShaRP пише:
          > Свинья на радуге пише:
          > > Это тот редкий случай когда ситуация обратная - в "Цивилизацию" на удивление адекватно перенесены многие взаимоотношения реального мира.
          >
          > Туда - да. Но переносить же их обратно? Гм.
          Обратно переносить и не надо. Раз они перенесены туда.
          >
          > "Культурная экспансия" как раз относится к мало встречающимся, или вовсе не встречающимся в реальном мире идеям. Религиозная еще... где-то что-то.
          Религия - часть культуры. Я как-то так привык думать. Возможно, я ошибаюсь. Соответственно, религиозная экспансия - часть культурной. В упомянутой выше "Цивилизации" постройка храма или библиотеки в равной мере усиливает культурное влияние.
          >
          > Но "культурная" - только в воображении положинских.
          Ну, тогда ещё до кучи Сида Мейера (Sid Meier) и его банды - авторов всё той же игрушки. Они, видимо, тоже "положинские".
          >

          > Сейчас, когда миром все сильнее овладевает идея "государство - слуга гражданина", в противовес довлевшему ранее "гражданин - слуга государства",
          Ну и что? С куль-тур-ным влиянием ни одна ни вторая идеи не связаны. Это из разных измерений.
          >
          > фетиш обязательной государственности вообще утрачивает смысл.
          Ниасилил.
          >
          >
          См. выше - шо-то в скипанутых апзацах есть, но я не понимэ, каким боком оно прилагается к обсуждаемой теме.
          >

          >
          > Ну и наконец скажите мне, как вообще может рассчитывать на успех идея, основанная на признании русского языка чужим в стране, где минимум 30% считают его родным?
          Это не ко мне.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.07.26 | Роман ShaRP

            Re: Как говорит моя мама...

            Свинья на радуге пише:
            > Обратно переносить и не надо. Раз они перенесены туда.

            В 3ю-4ю я не играл, 2я обходилась без этого концепта. Имхо, это "культурное влияние" притянуто за уши. Вот с подкупом "диссидентов" - это да, это они угадали ;)

            > Религия - часть культуры. Я как-то так привык думать. Возможно, я ошибаюсь.

            Где-то да, где-то нет.

            > > Но "культурная" - только в воображении положинских.
            > Ну, тогда ещё до кучи Сида Мейера (Sid Meier) и его банды - авторов всё той же игрушки. Они, видимо, тоже "положинские".

            У Положинского - своя агитпропная задача.

            А Мейер и компания - не знаю откуда это взяли. В игре геймплей важнее реализма. Из реального мира дайте хотя бы один пример именно культурной экспансии, а не "огнем и мечом".

            > Ну и что? С куль-тур-ным влиянием ни одна ни вторая идеи не связаны. Это из разных измерений.

            Связаны. Гражданин - удивительно, но факт - хочет от государства воплощения своих интересов. И как правило эти интересы оказываются не культурными, а более прагматическими. Особенно хорошо в этом убедились уехавшие на Запад. Как это не смешно, но культурные проблемы решаются финансово. Дайте гражданам денег - и они сами себе организуют культуры. Кто нибудь слышал о какой-то особенной поддержке американской культуры в Америки? Однако же...

            > > фетиш обязательной государственности вообще утрачивает смысл.
            > Ниасилил.

            См. выше. В Америке или Канаде, или несколько наднациональном ЕС человек может чувствовать себя хорошо вне своего "национального государства".
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.07.26 | Боррачо

              Власне, віповідь Положинському (/)

              Роман ShaRP пише:
              > У Положинского - своя агитпропная задача.

              Докладно про це:

              Поп-национализм

              Как вы считаете, что волнует ум и душу украинской поп-звезды? Если вы подумали о популярности нового сингла или авторских гонорарах, о концертных турах или ротации в хит-парадах, то вы крайне далеки от истины. По крайней мере, от той ее разновидности, которую сами поп-звезды публично признают. К примеру, для участников гражданской акции “Не будь байдужим!” (в их числе группа «Тартак», «Мандри», «Мотор’ролла» и т.п.) в очереди наиболее актуальных вопросов первым стоит «малороссийское сознание значительной части украинского общества». Музыканты призывают отбросить «печальный и трагический опыт прошлых столетий», чтобы окончательно преодолеть пресловутое «малороссийство».

              Первый концерт в рамках акции “Не будь байдужим!” прошел в августе 2005 года в городе Костополе, что в Ровненской области. С тех пор акция продолжается, концерты по преимуществу проходят в небольших городах украинской провинции. Организаторы настаивают на том, что кампания проводится исключительно силами артистов и их друзей, которые «переживают за свою страну и будущее своих детей”. Ключевые идеи акции изложены на официальном интернет-сайте:

              „За останні століття колоніального становища часів Російської імперії та СРСР багато українців утратили впевненість у собі, сьогодні вони нехтують рідною мовою, не знають своєї справжньої історії, почуваються розгубленими і зневіреними, - сетуют музыканты, - - Втративши національну гідність, дехто з українців так і залишилися малоросами – незалежно від їхнього майнового чи соціального статусу – людьми, які соромляться бути українцями, а свою меншовартість сприймають як норму”.

              В пресс-релизе организаторы акции „Не будь байдужим!” очертили не только контуры наиболее актуальных с их точки зрения проблем, но и несколькими мазками обрисовали образ потенциальных врагов:

              „Навіть більше: багато хто з них агресивно-зневажливо ставиться до всього українського, до тих, хто не боїться і не соромиться бути українцем. Через таку малоросійську свідомість значної частини суспільства українці – єдині серед європейських народів – так і не стали господарями у своїй країні. Ми повинні відкинути сумний і трагічний досвід минулих століть, позбутися малоросійства”.

              По убеждению музыкантов и их соратников, только после этого Украина получит шанс «избавиться от коррупции, заставить власть проводить честную и открытую политику, уважать людей».

              Давайте не останемся равнодушными, но попытаемся вникнуть в идеи, сопутствующие этой музыкальной акции. «Честная и открытая политика власти» - благое пожелание, по всей видимости, подразумевающее политику в интересах большинства украинцев «независимо от социального и имущественного статуса». Последняя оговорка априорно предполагает, что интересы украинцев совпадают и от имущественного статуса не зависят. Вместе с тем еще одна из декларируемых задач – украинцам необходимо стать хозяевами в своей стране.

              Все бы хорошо, но взятые вместе перечисленные требования содержат некоторое противоречие. Наверное, мы не откроем ни для кого секрета, если скажем, что некоторая часть украинцев уже является хозяевами в стране. Промышленность и банки, недвижимость и связь, торговля и частично транспорт контролируются небольшой частью общества – крупными собственниками. Большинство остальных, как верно констатируют неравнодушные музыканты, растеряны и разочарованы. Вопрос лишь в том, каким образом растерянность и разочарование можно преодолеть. Музыканты, принимающие участие в акции «Не будь байдужим!», настаивают на том, что проблема кроется не в бедности, недоступности качественного образования или медицины, жилья или полноценного питания, а в «малороссийском» сознании.

              Трагическая ли это ошибка или сознательная позиция тех, кто стоит за кампанией «Не будь байдужим!», но сетования на «малороссийство» скрывают, что ответственность за трагичное положение большинства населения страны несут истинные хозяева страны, новый правящий класс, безразличный к культуре и языку. Именно этот класс заинтересован в максимизации прибыли и сохранении своего господствующего положения. И если по логике неравнодушных музыкантов не эти хозяева несут ответственность за положение в стране, за отчаяние и неверие, то кто же тогда? Если не эти украинцы являются хозяевами в стране, тогда кто же?

              Красноречивое молчанье наших музыкантов указывает на то, что они пытаются остаться в рамках политкорректности. Поскольку, руководствуясь логикой, которой пронизаны их высказывания, можно без труда прийти к ссылкам на засилье «москалей, жидов, цветных и мигрантов».

              Безобидная на первый взгляд музыкальная акция на поверку представляет собой цельную идеологическую кампанию. Эта кампания пропагандирует право-консервативные ценности и украинский национал-патриотизм. Этого рода риторика легко находит продолжение в идеях о слабой власти и необходимости «сильной руки», о врагах в лице «жидвы, москалей и коммуняк», об опасностях нелегальной и легальной трудовой миграции.

              Украинская провинция, города и села, получает доступ к культурной продукции посредством телевидения. В последние годы все большую роль в культурном обиходе играет церковь, вокруг которой сосредотачиваются общественная жизнь селян. Такого рода концерт наверняка вызывает ажиотаж особенно в среде молодежи, которая лишена доступа к мировой культуре и задыхается в испарениях традиционалистской реакции.

              В основе представлений о коммерческой культуре лежит идея об ее аполитичности. Яркие цвета и сладкое звучание музыкального клипа, - в которых находит свое частичное выражение развлекательный характер, присущий поп-культуре вообще, - словно для того вызваны к жизни, чтобы быть противопоставленными представлениям о «крови и грязи» политики. В соблюдении дистанции заинтересована сама поп-культура, для которой расширение ареала потребительского спроса является первоочередной задачей. Продукция шоу-бизнеса должна продаваться, одновременно быть без труда узнаваемой и обладать некоторой новизной, поэтому в ее производстве органично задействован метод клише и шаблона. Подчеркнуто нейтральный, сконцентрированный на личном и индивидуальном, набор стандартных сюжетов и тем бесконечно варьируется в различных комбинациях и сочетаниях.

              Вместе с этим развлекательная музыка тем чаще на практике отказывается от своего мнимого нейтралитета, чем более ощутимым оказывается реальное напряжение в обществе. Когда противоречия объективной ситуации угрожают подорвать механизмы получения прибыли, функционирующие в обычное время, вопрос прибыли можно на время подвинуть в сторону. Коммерческая культура готова отказаться от элемента коммерции, чтобы сохранить для будущего культуру коммерции.

              Далеко не всегда упомянутый компромисс носит для шоу-бизнеса столь болезненный характер. Борющиеся политические группировки тем охотней прибегают (и щедро оплачивают) к услугам популярных музыкантов, чем более острый характер приобретает политическая борьба. Кризис, проявляющий себя в расколе правящих групп, обнажает природу и функцию популярной культуры, - строго ориентированной на поддержание идеологической гегемонии господствующего класса. В этом смысле беспрецедентная мобилизация музыкантов под выборы Бориса Ельцина 1999 года (успех кампании по переизбранию первого российского президента в тот момент выглядел далеко не очевидным) и активность украинских «звезд» во время «оранжевой революции» - явления одного ряда.

              В странах центра глобализации, шоу-бизнес которых в силу своих поистине глобальных возможностей и не менее впечатляющих оборотов обладает некоторой долей независимости, поп-звезда может позволить себе заигрывать с альтернативными политическими идеями. Антивоенные настроения в среде американской коммерческой культуры, как и альтерглобалисты среди европейских музыкальных групп – явления вполне привычные.

              Сравнительно молодая украинская индустрия развлечений, только вступившая на путь широкомасштабной коммерции и совсем недавно ощутившая сладкий вкус авторских гонораров, особенно нервозно реагирует на любого рода поползновения со стороны конкурентов. Так голодный человек, не видавший съестного на протяжении несколько дней, набрасывается на еду, напрочь забывая об элементарных приличиях. Чувство собственного достоинства и моральная щепетильность – не главные качества представителей украинского шоу-бизнеса.

              Национальный и государственный патриотизм начал приносить ощутимые гонорары в эпоху, в которую руками рок-, и поп-музыкантов в провинциальных и областных украинских городах на концертах в рамках предвыборных туров ковалось президентство Виктора Ющенко. Однажды соприкоснувшись с этим источником творческого вдохновения (и особенно долгожданного материального изобилия), некоторые музыканты не смогли отойти в сторону. Теперь они поют песни о неизбывной любви к родной земле, и никакая сила на земле не может их остановить.

              Тем более странной представляется политическая активность исполнителей, конформистский настрой которых не вызывал особых сомнений, в период между выборами.

              Виталий Паршиков
              http://www.contr.info/content/view/1786/42/
  • 2006.07.23 | Moro

    Та правильно все

    Але, - що робити?
    Дєлай раз : "Один українець - то партизан" :-)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.23 | Shooter

      Re: Та правильно все

      Moro пише:
      > Але, - що робити?
      > Дєлай раз : "Один українець - то партизан" :-)

      угу. і д'Артаньян. Якому пох*ю чиї ешелони під укіс пускати - свої чи чужі. Головне - щоб бабахнуло фейєрично. І він ся тим сильно втішив - а пилі-то сколько, а пилі!

      А мудаків, які в свій час казали "ми проти націоналістів і проти комуністів" на Україні завжди достатньо було. І доля їхня - або бути вбитим в еміграції, або здохнути від голоду на Україні, або уєхать подимать шото-куда-то. І з покоління в покоління ну ніяк порозумнішати не можуть.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.23 | Роман ShaRP

        Шутэр против? Значит, мы на правильном пути.

        Shooter пише:
        > А м***ків, які в свій час казали "ми проти націоналістів і проти комуністів" на Україні завжди достатньо було.

        Наше дело правое, победа будет за нами.


        Украина никогда не объединится на "идеалах" национализма, ни на "панславизме", ни на "коммунизме".
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.07.23 | Shooter

          Звісно, що на "пральном"

          Як були на "праальном" в лютому та вересні-2005 та не менш "праальном" в квітні-2006.

          Проте долб*йоби, виглядає, отримують неземне задоволення від того як в черговий раз стають на ті самі граблі - у добрий путь, Ромцю, у бон вояж.

          З іншого боку маєш чудову політичну силу, які "ні не комуністи, ні не націоналісти" - ПРУ називається. Якраз на таких як ти шита.

          Не пора-ль, так би мовити, к радімим?
      • 2006.07.24 | Moro

        Ну я ж не можу прямо тут порозказувати всі воєнні тайни!

  • 2006.07.24 | VOL

    Питання до всіх "СВОБОДОЛЮБИВИХ" Шарпів

    А як бути зі спадщиною: літературною, пісенною, танцювальною і т.д.?

    Прошу відповісти тільки на одне запитання. А по відповіді подискутуємо.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.24 | raw_stick

      Re: Питання до всіх "СВОБОДОЛЮБИВИХ" Шарпів

      Раджу з Шарпом не дискутувати, оскільки це заздалегідь програшне заняття, незалежно від переконливості аргументів. Його мета - втягувати в безплідну суперечку (супроводжувану його болдово-центрованим істеричним вереском), яка лише попсує вам нерви. Одне слово, троль. А від тролів найкращі ліки - ігнор.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.24 | Роман ShaRP

        Дєточка, за 5 років спілкування на цьому сайті.

        Мене тут добре знають і без твоїх порад. Досить багато знають особисто.

        Напруж краще мозок, і придумай щось цікавіше за обговорення моєї особистості. Задовбали.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.07.24 | raw_stick

          Re: Дєточка, за 5 років спілкування на цьому сайті.

          Попереджую тих, хто не знає. Щоб не тратили часу й нервів.
          Та й загалом не розумію, для чого Вам той "длииииинный" гудок під ВР.
          Підтримуйте ПРУсаків, вони якнайкраще забезпечать "свабоду" - Вашу і всього населення ґорада Артьомавска вкупі.
    • 2006.07.24 | Роман ShaRP

      Що значить, як бути?

      Я вам що - гетьман? Чи міністр?

      VOL пише:
      > А як бути зі спадщиною: літературною, пісенною, танцювальною і т.д.?

      Свобода то і є свобода. Що хочте, те й робіть. А нічого не хочте, то нічого не робіть. Як в усьому світі роблять.

      Що взагалі робить нормальна людина, яка отримала спадщину? Спочатку вона дивиться, чи взагалі з тою спадщиною варто вовтузитися. Якщо людина бідна - о так, перебере усе, може що де куди згодиться. Якщо людина багата - може сказати "та ну його, те лахміття", і викинути. Бо тільки час свій дарма витратить, якщо почне то перебирати.

      Зараз у нас часи сучасні, цифрові - всю ту спадщину можна оцифрувати, і хай собі лежить. Ото взяти усю ту "Народну Раду", гетьманастів-ідіотів, і посадити кого за сканери, кого на запис, а хто грамотніший та вміє слухати - вичитувати та прослуховувати.

      Попрацювали б так рік - і зацифрували б усю-усю спадщину. І брав би, кому вона потрібна. А кому не потрібна - хоч прямо під писок пхайте, - не візме.
  • 2006.07.24 | Боррачо

    Україна - фантастична країна

    Справді так. "Комуністи" тут - консерватори та клерікали, "патріоти-націоналісти" - неоліберали на службі у чужинців, "прогресивні соціалісти" - фашисти та монархісти... Просто задзеркалля якесь - все навпаки проти того, як це є в іншому світі.

    Ось і Положиньский - репер з наци-душком. Репер-націоналіст - це ж тіки в нас може бути! Реп - по свїй природі інтернаціоналістична культура бідних пролетарських кварталів великих мегаполісів. Скільки не вивчав політичні течії хіп-хоп культури, репери завжди є лібертарними, антифашистськими, лівими за своїми переконаннями. Власне, такі з`являються і в Україні - http://www.contr.info/content/view/1668/42/

    І добре. Не все ж положиньским на естраді заробляти, та спекулювати на національних почуттях співвітчизників.
  • 2006.07.24 | Oles

    Вихiд є!!!

    Сашко - молодець!

    Хоча проблема не тiльки (i може не стiльки) в Росiї, i не в `схiдняках` чи `комi`... Проблема в нас самих - якi самоасимiлюємось на радiсть деяк уродам тут (це не стосується Шарпа, хоч вiн i достав вже своїм неправильним трактуванням суспiльних свобод)...

    Треба просто:

    1. В Українi ЗАВЖДИ спiлкуватись українською. Незалежно вiд спiвбесiдника (якщо вiн з України). Вiчливо i дружелюбно, але українською... Нiчого особистого щодо цiєї людини - просто ти вдома i маеш право розмовляти своєю мовою. (Це не значить, що можеш автоматом вимагати вiдповiдь українською - це вже на розсуд спiвбесiдника).

    2. Вчити дiтей української i пояснити їм, що нi в якому разi в Українi переходити на росiйську не треба. Це - неправильно! (Так же неправильно нав`язувати українську iншим в особистому спiлкуваннi - не в планi законiв! - бо буде зворотний ефект...)

    3. Купувати українськi книжки, фiльми, естраду. Просити - чи в сферi сервiсу (де ви платите грошi), чи в держустановах - говорити з вами українською... Саме просити - ввiчливо i т.п. Просто треба постiйно нагадувати, що ви україномовнi i `попит` на це iснує...

    i т.п. Поки ми самi себе не ствердимо - нiхто цього не зробить...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.24 | gavrilaf

      Re: Вихiд є!!!

      Як у Вас все гарно виходить.
      Дайте тільки відповідь на два простих запитання.
      1) Якщо всі мешканці України почнуть спілкуватися виключно українською мовою та вдягатися лише у вишиванки та шаровари, то на скільки зростуть заробітні плати та пенсії?
      2) Чи вірите ви в те, що лише російськомовна людина може красти та брехати, а україномовна ні?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.24 | Oles

        Re: Вихiд є!!!

        Якщо ви не троль, то не задавайте дурних питань, будь-ласка...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.07.24 | gavrilaf

          Re: Вихiд є!!!

          А чого це питання дурне? По моєму, нормальне питання.
      • 2006.07.24 | Павло

        Відповідь на два простих запитання...

        gavrilaf запитує:
        "1) Якщо всі мешканці України почнуть спілкуватися виключно українською мовою та вдягатися лише у вишиванки та шаровари, то на скільки зростуть заробітні плати та пенсії? "

        Відповідь: Якість життя складається не тільки з ковбаси і котлет. Є такі речі, які помацати пальцями неможливо. Хоча культура теж може бути прибутковою, якщо її експортувати назовні. Недарма Росія наклала мито на ввезення до себе навіть російськомовних книжок, а видавництво своїх і їх експорт усіляко підтримує. Тому треба підтримувати свою культуру, і, таким чином, збільшувати надходження до бюджету. А ще, заробітні плати та пенсії можуть збільшитися при згуртованості суспільства. А коли воно розпорошене, наприклад, за мовною ознакою, то ним легко керувати (розділяй і володарюй) і, таким чином, різним пройдисвітам краще вилазити наверх. А це теж впливає на зарплати й пенсії, тому що загальмовує наш розвиток.

        "2) Чи вірите ви в те, що лише російськомовна людина може красти та брехати, а україномовна ні?"

        Відповідь: Вірити можна лише в Бога. А люди бувають різні, незалежно від мови спілкування. Єдине, що можна сказати, що російською в Україні розмовляє більше злочинців ніж українською. Але це немає ніякого відношення до мови. Просто так склалося, що злочинність, в основному, російськомовна.
        Просто це інша площина розвитку людини і суспільства. Буде людина брехати або не брехати, або чинити злочини, залежить від її духовного розвитку, від виховання.

        А ще хочеться задати запитання: То що, якщо українська мова вмре, то збільшаться зарплати і пенсії, або не будуть люди брехати?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.07.25 | gavrilaf

          Re: Відповідь на два простих запитання...

          Павло пише:
          > Відповідь: Якість життя складається не тільки з ковбаси і котлет. Є такі речі, які помацати пальцями неможливо.

          Я знаю. Для дуже багатьох людей в Україні життя складається з хліба і води. Досить вже сидіти в зручному офісі і писати на форуми про свободу й духовність! Спробуйте огледітись навколо, зробіть собі екскурсію у провінцію, вийдіть хоча б на базар та загляньте в очі стареньким бабцям, що важко працюють на городі кожен день, тільки для того, щоб ВИЖИТИ! Чи вони не народ?

          > Хоча культура теж може бути прибутковою, якщо її експортувати назовні.
          > Тому треба підтримувати свою культуру, і, таким чином, збільшувати надходження до бюджету.

          Ага, експорту культури назовні треба повчитися у різних острівних аборигенів. Одягаємо пів України в шаровари і вчимося танцювати гопак на втіху туристам з "цивілізованих країн".

          Прибуткова культура - це попса і шансон. Чи й шансон згодиться, якби ж тільки український?

          > А ще, заробітні плати та пенсії можуть збільшитися при згуртованості суспільства. А коли воно розпорошене, наприклад, за мовною ознакою, то ним легко керувати (розділяй і володарюй) і, таким чином, різним пройдисвітам краще вилазити наверх. А це теж впливає на зарплати й пенсії, тому що загальмовує наш розвиток.

          Вплив мови на економіку - конгеніально! Докторську дисертацію з економіки захистити не пробували?

          > Буде людина брехати або не брехати, або чинити злочини, залежить від її духовного розвитку, від виховання.

          Все вірно. Але мова до чого? Чи лише українською можна виховати високодуховну людину?

          > А ще хочеться задати запитання: То що, якщо українська мова вмре, то збільшаться зарплати і пенсії, або не будуть люди брехати?

          Не збільшаться і люди брехати не перестануть.

          Ну як ви не можете зрозуміти елементарну річ. Я не ворог української мови та української культури. Але коли мовне питання перетворюють на найбільшу проблему сучасності, то це є просто маніпулювання свідомістю народу, з метою відволікти його від справжніх проблем.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.07.25 | Павло

            Re: Відповідь на два простих запитання...

            gavrilaf пише:

            >"Для дуже багатьох людей в Україні життя складається з хліба і води. Досить вже сидіти в зручному офісі і писати на форуми про свободу й духовність! Спробуйте огледітись навколо, зробіть собі екскурсію у провінцію, вийдіть хоча б на базар та загляньте в очі стареньким бабцям, що важко працюють на городі кожен день, тільки для того, щоб ВИЖИТИ! Чи вони не народ?"

            Ви не зовсім праві. У мене мама теж одержує пенсію приблизно 350 грн. (це середня пенсія) і знаю як вона живе. Справді не шикує. І живе вона, правда, не в селі, а в обласному центрі (у селі легше прожити, бо там є город і багато чого купувати не треба). Але на базар вона не йде, милостиню не просить і просити не буде. Одержує субсидію на на газ і воду та електроенергію. І від того не намагається забути українську мову і почати розмовляти російською, яку вона теж добре знає. Але вона є національно свідомою за своєю суттю, не дивлячись на те, що все життя важко пропрацювала.
            Ті бабці, що працюють на базарі, мабуть працюють на своїх дітей і онуків. У мене є приклади з життя на цю тему.
            А чому Ви вирішили що мені легше прожити і прогодувати сім'ю?

            Але яке це має відношення до того, якою мовою розмовляти? Це мені нагадує тезу про те, що спочатку треба нагодувати уіх "ковбасою", а потім будемо говорити про мову. Такого николи не буде, тому що "ковбаси" завжди буде мало. Ці речі мають розглядатися окремо "ковбаса" і мова та культура.

            Просто треба людям нагадувати, що вони українці. Що у них є досить пристойна своя мова. Що крім них, вона нікому не потрібна. Що треба намагатися підтримувати україномовні видання. Так, це треба робити толерантно. Нікого не примушувати. Але свої права намагатися відстоювати. Українську мову треба популяризувати, а також намагатися вживати її у повсякденному спілкуванні.

            А щодо шароварів та вишиванок, то це питання моди. Наприклад, раніше були модними джинси типу "банани". Одяг, з елементами вишиванок, можливо, теж мав би попит. Його просто треба осучаснити та правильно вивести на ринок, правильно позіціонувати. Не треба тільки говорити що в нас крім шароварів і вишиванок нічого немає. І не треба все зводити до них. Вони вже стали символами.

            А українська мова і культура, це наша самоідентичність, наша самоповага до себе та своїх коренів. Чому українці мають відмовлятися від свого коріння? Так поляки шанують свою мову та культуру, росіяни -свою, естонці - свою. Китайці взагалі націоналісти. Лише українці намагаються позбутися всього українського. Невже воно таке вже погане?
      • 2006.07.25 | Боровик

        Re: Вихiд є!!!

        gavrilaf пише:
        > 2) Чи вірите ви в те, що лише російськомовна людина може красти та брехати, а україномовна ні?
        Чи вірите ви, що людина може красти, якщо вона:
        - Їде через все місто, щоб купити Гашека в перекладі Українською, а не купує в найближчій книгарні російською, до того ж дешевше.
        - Витрачає вдвічі більше на книжки своїй дитині.
        - Змушена витрачати на свою дитину вдвічі більше часу щоб навчити рідної мови в іншомовному середовищі.
        - (наприклад) Витрачає 40 хвилин часу замість 5-ти на пошук в інтернеті рецепту виготовлення вина з чорної смородини в домашніх умовах.
        - Ходить в кіно на сеанси в незручний час?
        Є інший кут:
        Чи вірите ви що людина буде менше красти, якщо вона:
        - Не слухатиме російської попси,
        - Не слухатиме російського шансону,
        - Не дивитиметься серали "Менти", "Бандити..." і так далі..
        - Матиме алергію на все радянське, що робило з людини потвору?
        Далі:
        Чи багато прикладів із сучасності ви знаєте, коли кримінальним способом заробляла статки україномовна людина?
        Якщо не розглядати клінічні випадки клептоманії, то красти - то є раціональний спосіб вирішення проблем (матеріальних). А розмовляти українською не є раціонально, тому є кореляція між мовою і чесністю.
        Тут розглядались випадки природньої чи то щирої мови, а не тієї штучної для мікрофону, якою зараз слуговуються переважна кількість політиків (чесник і нечесних).
        Зі всього сказаного не випливає, що російськомовні схильні до крадіжок.
        ***
        Дійсно, дорогі мої українці, українцем бути дорого...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.07.25 | gavrilaf

          Re: Вихiд є!!!

          Боровик пише:
          > Чи вірите ви, що людина може красти, якщо вона:
          > - Їде через все місто, щоб купити Гашека в перекладі Українською, а не купує в найближчій книгарні російською, до того ж дешевше.

          А в мене дома лежить прекрасний український переклад Гашека виданий ще за часів ненависного Вам совка. Як же це савєтські україножери таке пропустили?

          > - Витрачає вдвічі більше на книжки своїй дитині.

          Не треба розповідати мені казки, добре? У мене двоє дітей і я чудово знаю скільки вартують книжки. Якщо їх, звичайно, не в Букві купувати. Українські книжки НЕ ДОРОЖЧІ за російські.

          > - Змушена витрачати на свою дитину вдвічі більше часу щоб навчити рідної мови в іншомовному середовищі.

          А де ви мешкаєте? У Москві? От у мене інша проблема, дочка не хоче читати російські книжки, бо це важко для неї. Російську мову ж в школі не вчать.

          > - (наприклад) Витрачає 40 хвилин часу замість 5-ти на пошук в інтернеті рецепту виготовлення вина з чорної смородини в домашніх умовах.

          Не зрозумів, до чого тут мова. Треба просто навчитися користуватися пошуковими системами.

          > - Ходить в кіно на сеанси в незручний час?

          Тут я з вами погоджуюсь. Дійсно, присутність фільмів з українським перекладом у кінотеатрах має бути збільшена. Але як це корелюється з іншими цінностями, що ви захищаєте? Наприклад, з вільним ринком?

          > Є інший кут:
          > Чи вірите ви що людина буде менше красти, якщо вона:
          > - Не слухатиме російської попси,
          > - Не слухатиме російського шансону,
          > - Не дивитиметься серали "Менти", "Бандити..." і так далі..

          Ну тоді буде слухати українську попсу, український шансон і дивитися серіали "Троєщінська братва", "Міліціянти зі Львову" і т.д.

          Чи ви вважаєте, що україномовна людина, просто за визначенням високодуховніша за російськомовну? Справжні арійці, так сказать?

          > - Матиме алергію на все радянське, що робило з людини потвору?

          Що саме з радянського робило з людини потвору?
          Я народився у Радянському Союзі, закінчив школу, отримав вищу освіту, читав радянські книжки, дивився фільми про війну - потворою себе не вважаю. І що я робив неправильно? Де був порушений алгоритм перетворення на монстра-україножера?

          > Чи багато прикладів із сучасності ви знаєте, коли кримінальним способом заробляла статки україномовна людина?

          Сотні. Навіть тисячі, мабуть.

          > Якщо не розглядати клінічні випадки клептоманії, то красти - то є раціональний спосіб вирішення проблем (матеріальних). А розмовляти українською не є раціонально, тому є кореляція між мовою і чесністю.

          Ваш тезис про крадіжки я коментувати не буду.
          Я можу назвати десяток досить солідних фірм, де спілкування ведеться виключно українською мовою. Причому в примусовому порядку. Отже розмовляти українською інколи все ж таки раціонально.
    • 2006.07.24 | Moro

      М-А-С-О- В-І-С-Т-Ь

      Справжній вихід - в масовості. Оце альфа і омега.
      Не можу тут сказати "як" - і не тому що не знаю.
      Просто не хочу :-)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.07.24 | Oles

        Re: М-А-С-О- В-І-С-Т-Ь

        Почнiть з себе для початку - а там може i пiдтягнуться iншi :) Не бiйтесь почати самому - побачите, що на самотi не залишитесь :) Разом нас багато!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.07.24 | Moro

          Re: М-А-С-О- В-І-С-Т-Ь

          Oles пише:
          > Почнiть з себе для початку - а там може i пiдтягнуться iншi :)

          Це вже давно пройдений етап :-)
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.07.24 | Oles

            Re: М-А-С-О- В-І-С-Т-Ь

            Бачте, нас вже двоє :)
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.07.24 | Moro

              Чо це двоє?...

              Та не двоє - набагато більше.
              Але - має бути масовість : масове українське ТВ, масове українське кіно, масова дешева укр книга, масові укр. компові ігри, масова преса, МАСОВІ УКРАЇНСЬКІ САЙТИ - чим не сильно переймається хоча б оце сайт - тільки так можна говорити про виживання укр. ідентичноті.
              Інакше - культурне гетто... і всьо...
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.07.24 | Oles

                Re: Чо це двоє?...

                На жаль - цей процес повiльний... Вимагає терпiння... Але вода камiнь точить...
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2006.07.24 | Moro

                  Залежить від того...

                  ... що є камінь, а що вода.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2006.07.24 | Максим

                    Re: Залежить від того...

                    Моро дивиться в корінь.
                    Олесь явно застряг на рівні риторики кінця 80-х.
                    Це не годиться.
                    Ми не маємо ніякого часу.
                    Треба вже, і масово, і по всім фронтам.
                    В ідеалі.
                    Цікаво які рецепти має Моро
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2006.07.24 | Oles

                      Re: Залежить від того...

                      Максиме - пропонуйте альтернативи... З задоволенням приєднаюсь... Боюсь що їх (простих рiшень) таки не iснує, поки ми самi не почнемо i МАСОВО :) i активно i агресивно i публiчно спiлкуватись своєю мовою...

                      Є звичайно державна полiтика i тут зробити можна багато, але ми з вами не парламентарi...

                      Крiм того -- випускайте гарнi українськi книжки (як АБАБАГАЛАМАГА), знаходьте грошi пiд українськi фiльми, засновуйте (хоч i спiльно з громадою) ФМ станцiю де буде тiльки українське... Все це пiде на користь... Але поки ви цього собi не можете дозволити, то почнiть з малого - те, що можна вже сьогоднi i зараз i цього буде немало... Виховаєте дiтей україномовними - i мова буде жити...
  • 2006.07.24 | VOL

    Розшарпані Шарпи і інші

    Не бачу відповідей на поставлене питання: "Що робити зі спадщиною: літературною, пісенною, танцювальною і т.ін?"

    Ваше мовчання з цієї проблеми можу трактувати як підтримку збереження історичної української культурної спадщини.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.25 | Никос Джелали

      Ответ.

      Хоть вопрос и не ко мне, но отвечу.

      Вы в городе живете или в селе? Полагаю, в городе.
      Наверняка где-то поблизости есть Дом Культуры. А то и целый Дворец.
      В крайнем случае - школа. Ну школа то уж точно есть, да?

      А дети у вас есть? Или внуки?
      Полагаю есть, если нет, то наверняка предполагаются.

      Ну так вот, воспитываете своих (своих!) детей в духе любви к народному творчеству, прививаете им интерес к национальному фольклору с детства. А как подрастут до соответствующего уровня - ведете в Дворец, Дом или в крайнем случае школьный кружок и отдаете на обучение народным танцам, пению или тому, к чему ваше чадо проявило талант. Через пяток лет усердного труда из дитя получится нелпохой носитель народного творчества, а через десяток - практически мастер.
      И можете быть увереными на сто процентов, что в этом случае культурный пласт, привитый вами ребенку перекинется и на последующие поколения вашего рода. При правильном воспитании, конечно.
      Все зависит от Вас, дорогой друг, а не от москалей или состава Рады.

      А дудеть в глиняные свистульки по команде из некого "идеологического штаба"... Ну дули мы когда-то в горны и стучали в барабаны. Много из нас трубачей и барабанщиков выросло? :)

      И вот еще - ерничать и кривлять ники оппонентов не есть признак ума.
  • 2006.07.25 | VOL

    Шановний пане (господин) Никос

    -Вы в городе живете или в селе? Полагаю, в городе.-

    Народився, виріс, навчався, працював і вийшов на пенсію у великому південно-східному промисловому місті (Кривий Ріг).

    -А дети у вас есть? Или внуки?-

    Є і діти і онуки які на відміну від Вас говорили і говорять материнською мовою (нині неначебто державною), а також постійно підтримують доставшеєся їм у спадщину культурне насліддя.

    -Все зависит от Вас, дорогой друг, а не от москалей или состава Рады.-

    Все, що від мене було потрібно, я передав і передаю своїм дітям і онукам так, як це робили мої батьки (українці) і всі родичі близькі та далекі.

    -И вот еще - ерничать и кривлять ники оппонентов не есть признак ума.-

    Бачте, шановний, це з якого богу на це дивитися. Ви он неначе й людина приблизно мого віку, а так і не засвоїли, що в Україні потрібно говорити і писати українською мовою щоб своїм прикладом показати дітям і онукам правильний напрямок розвитку суспільства та зняття політичної напруги. Наберіться мужності і заговоріть, а також пишіть, пишіть і пишіть. А такі як розшарпаний (на російській це можна трактувати як "неопределившийся") Шарп глядячи на Вас і сам заговорить мовою предків і сучасною державною і не буде відстоювати російську культуру на теренах української держави.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.25 | Роман ShaRP

      Не дождетесь.

      VOL пише:
      > Бачте, шановний, це з якого богу на це дивитися. Ви он неначе й людина приблизно мого віку, а так і не засвоїли, що в Україні потрібно говорити і писати українською мовою

      И не "засвоїм". Будем говорить и писать как мы хотим.

      > Наберіться мужності

      Мужество тут абсолютно ни при чем. Дело вкуса.

      > А такі як розшарпаний (на російській це можна трактувати як "неопределившийся")

      Я давно определившийся.

      > Шарп глядячи на Вас і сам заговорить мовою предків

      Мои предки, как и я, разговаривали на двух языках, нисколечки этого не стесняясь. И я не собираюсь. Я разговариваю и пишу как хочу когда хочу.

      > не буде відстоювати російську культуру на теренах української держави.

      Всю подряд - я и так не отстаиваю, а какую нравится - буду, конечно. Потому что это мой выбор и это моя свобода.
  • 2006.07.26 | VOL

    Шарпе

    Схаменіться якщо Ви українець.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.07.26 | Роман ShaRP

      Я українець, але

      VOL пише:
      > Схаменіться якщо Ви українець.

      не дождетесь. :)
  • 2006.07.26 | Юрій Шеляженко

    Народ, стоп. Я, Я, Я, Я знаю, чим Україна може похвалитися!!!

    Україна - найбільш хвалькувата країна світу.

    Отак. Нас ніхто не перевершить. Навіть оте російське присвоювання всіх західних винаходів здійснили українці на службі царизму та компартії.

    Коротше. В жодній іншій країні світу не займала перше місце на виборах партія, логотипом якої довгий час був особистий займенник (чи як там його) "Я" (на мові аборигенів).

    Потім. У жодній іншій країні в добу глибокого розколу нації не з'являлася гумористична пісня а-ля "Разом нас багато". Звичайно, хтось би подумав, що ота пісенька "Ми переможці Євробачення" була ще більшим вихвалянням, але насправді то були не вихваляння, а сміливі та наївні мрії (бо справжнє вихваляння тісно пов'язано з цинічним розумінням того, що ти не вартий всього того, що про себе розповідаєш).

    Потім. Ну де ви зустрічали країну, яка найбільш пишається тим, що вона не схожа на велику сусідню країну? (тут хтось може згадати Канаду, але давно відомо, що цей мислевірус туди був занесений українською діаспорою)... Таке можливо тільки за великої самозакоханості.

    Взагалі, ми, українці, вміємо знаходити в будь-якій дрібниці привід пишатися собою. Навіть те, що "ще не вмерла Україна", є приводом для загальнонаціонального самовихваляння як мінімум останні 15 років.

    От тут хтось казав, шо кожен зустрічний українець не зможе проспівати навіть десяток з нібито багатого національного запасу пісень. Але у світі в усіх довідниках все одно написано, що в Україні найбільш великий запас народних пісень. Чому так пишуть? Результат вправного самовихваляння!

    Водночас кожен зустрічний українець в кожному куточку неньки буде самовихваляти себе годинами, до останньої, як то кажуть, трєщінкі...

    Ну, про те, що Україна - батьківщина мамонтів, всі знають. Теж самовихвалилися, кросавчєгі.

    І нарешті, Помаранчева революція. Ми її так розхвалили, що американський сенат аплодував Ющенку стоячи, а Путін та Лукашенко досі трясуться зі страху, тим часом як тут підвищуються ціни та схід і захід поливають одне одного лайном. Чому?

    ТОМУ ЩО: УКРАЇНА - НАЙБІЛЬША САМОВИХВАЛЯЛЬКА В СВІТІ!
    МИ ЗЕ БЕСТ!
    МИ ЗЕ БЕСТ!
    МИ ЗЕ БЕСТ!
    МИ ЗЕ БЕСТ!
    Оу єс.....


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua