08/10/2006 | Борис Пенчук

Це інтерв’ю Борис Пенчук дав УНІАН напередодні призначення Віктора Януковича прем’єр-міністром. Він під’їхав до УНІАН на своїй “Тойоті”, яку обіцяли підірвати разом із власником.

Донецький бізнесмен, екс-директор і співвласник донецького торговельного центру “Білий лебідь”, Борис Пенчук зі своєю сім’єю втратив підприємство, що приносило чималий прибуток. За цим фактом (за відповідною заявою Пенчука) було порушено кримінальну справу, у якій головним героєм виступав нинішній депутат від “Регіонів”, його земляк Борис Колесников. “Справа Колесникова”, як ми пам’ятаємо, завершилась нічим, зате Пенчук отримав і отримує численні погрози. Сьогодні він очолює фонд “Антикорупція”, готує до друку другу книжку “Донецька мафія”, організує спільно з “Порою” політичні акції, якими нагадує про себе землякам із Партії регіонів.

Кореспондентові УНІАН Пенчук розповів про деякі особливості ведення бізнесу по-донецьки, про те, що, на його думку, не дає спати Ринатові Ахметову, змалював перспективи справи проти Колесникова та поділився баченням розвитку українського бізнесу після приходу до влади донецьких політиків.

Побачивши на столі газету з портретами Януковича й Ахметова, він вигукнув: “О, давні знайомі!” Під час розмови, яка практично перетворилася на монолог, Пенчук тримав газету під рукою і щоразу, згадуючи того чи іншого героя розповіді, показував на відповідні портрети.

Про специфіку донецького бізнесу та ролі однопартійців Януковича

Усі підприємства на Донбасі, які приносять хоч якийсь прибуток, у певний момент начебто стають цікавими для цих людей (показує на портрет Ахметова, натякаючи на його клан). І вони роблять так, щоб цей бізнес став частиною їхньої імперії. Весь бізнес на Донбасі для них прозорий. Але, коли він переходить у їхню власність, тут же стає закритим.

4 квітня цього року я як голова фонду “Антикорупція”, надіслав звернення до генпрокурора та міністра внутрішніх справ з проханням відновити слідство щодо розстрілу донеччанина Сергія Романа, який очолював фірми “Сканді-Юг” (тепер просто “Юг”) та “Київ-конті” (тепер – “Конті”). Я просив, зокрема, нарешті не лише встановити убивць, але і з’ясувати подальшу долю цих підприємств. Чому і яким чином їхнім власником став Колесников? Він сьогодні розповідає, що створив фірму “Юг”. Він її ніколи не створював! Її створив Сергій Роман. Характерно: ці події відбувалися тоді ж, як відбувся розстріл директора Донецького пивзаводу (пізніше - “Сармат”).

На Донбасі система проста: спершу людину вмовляють продати бізнес. Потім погрожують, вона не погоджується, її розстрілюють. Підприємство банкротять і стають власниками.

Наша сім’я теж отримувала подібні попередження. Але я зі своїми зв’язками намагався якось цьому протистояти. Щоправда, тоді протистояти їм було дуже тяжко. Генпрокурором був Геннадій Васильєв – людина, зрозуміло, якого кола. Прем’єром – Янукович. Президент – Кучма, який, постійно, приїжджаючи в Донецьк, зустрічався з Ахметовим. Донецькі правоохоронні органи контролювалися зрозуміло ким. Як, до речі, й сьогодні. Приклад - кумедна ситуація. Є в УБОЗі спецпідрозділ «Сокіл», робота якого в принципі має бути засекречена. Але як вона може бути засекречена, якщо УБОЗ обслуговується в “Донгорбанку”, що належить теж відомій групі людей, зарплату отримує за картками того ж банку.

Те саме можна сказати про СБУ та інші служби...

“Колесников: “є людина – є проблема, немає людини – немає проблеми”

Просто так забрати в мене акції “Білого лебедя” в них не вийшло, тоді знайшли больову точку й почали тиснути на мого батька. Йому відкритим текстом було сказано, що нас усіх уб’ють, тому вибору в нас немає. Мені нічого не залишалося, як віддати (акції), аби зберегти родину. Від Колесникова ( і це підтвердить багато хто) не раз чув сталінське: «є людина – є проблема, немає людини – немає проблеми».

Треба розуміти, хто такий Колесников. Якщо порівняти ахметовську систему з собачою упряжжю, де погоничем є сам Ахметов, Колесников у ній – корінник. Тобто той, чиї функції кусати всіх, хто перебуває в цій упряжці, аби вона рухалася швидше. Мабуть, немає таких людей, окрім Ахметова, які б до нього добре ставилися. Навіть якщо вони посміхаються йому й цілуються з ним, це нічого не означає.

Коли я дав свідчення проти Колесникова, я розумів, наскільки непросто буде боротися за нинішніх умов у країні проти цих людей. Але я хотів лише одного - справедливості. З усіма подіями, що відбувалися у цьому зв’язку, я пов’язую смерть моєї матері – вона не втримала того, що відбувалося з нашою сім’єю. А мій батько став інвалідом.

Мої претензії до Колесникова зводяться до визнання незаконним передачі акцій і відновлення мене на посаді директора. Уявіть лише: у моїй трудовій стоїть запис «звільнений за скороченням (з посади керівника центру ”Білий лебідь”). Ну хіба таке буває? За жодних обставин я не хотів би ні продати, ні обміняти, ні подарувати наші сімейні акції «Білого лебедя».

Коли я приходив на прийом до Луценка, цікавився, чому мені не відповідають на запити, листи. Він переконував: так-так, усе під контролем... Але я чудово знаю, який це контроль, оскільки до мене як до голови фонду часто звертаються з подібними проблемами. Їх я теж доводжу до вищого керівництва МВС. А закінчується все тим, що справи скидають на місцевий рівень, і вже в Донецьку “менти” вимагають від постраждалих відмови. У прямому сенсі: приходили додому й казали: “ти що, розумним став? Жалієшся Пенчуку, а той передає Луценкові? Краще забери свою заяву, інакше буде зовсім погано!” Це були реальні випадки.

Усе лишилося по-старому. Польовий командир Луценко, на жаль, порядку на місцях не навів. Більше того, я вважаю, він домовився з Ахметовим у цій конкретній справі. До Луценка взагалі багато питань... Чому, приміром, він торік так багато говорив про банду Нємсадзе, а сьогодні навіть не згадує про це? І чому не каже, з якої причини банда Щучкіна, Бенсона і Фадєєва, які мали при їх арешті 2,5 кілограма пластиду, нині виправдана, й жодних зусиль міліція не вживає, аби відновити справедливість? Про все могли домовитися – кожне питання має свою ціну.

...Мій адвокат ще торік сказав: справа настільки проста, що будь-який місцевий підрозділ міліції закрив би її за 3 – 4 тижні. Натомість правоохоронці тягнули до липня минулого року, потім Колесникова відпускають, приходить новий слідчий. Відкладається розгляд ще на 8 місяців, у Генпрокуратурі казали: “Він хворіє”. Тільки трохи більш як місяць тому раптом почали проводити слідчі дії. Упевнений, у мене є всі шанси у судовому процесі довести, що Колесников бреше. Якщо суд буде відкритим, я переконаний у перемозі. Тоді, за умови позбавлення його депутатського мандату, йому “світить” до 12 років. Інакше (при закритому суді) матиму підстави вважати, що “їм” вистачило коштів, аби повернути справу у вигідне їм русло.

Коли я подав відповідну заяву в міліцію, мене одразу попередили: ти не розслабляйся, він (Колесников) дуже злопам’ятний, настільки злий і непередбачуваний у злобі, що матимеш великі проблеми. Навіть у день його виходу із СІЗО, коли я під’їхав до суду, що вирішив його звільнити, отримав погрозу. Невідомий мені чоловік сказав: готуйся, тебе в машині дуже скоро підірвуть. Я встиг його сфотографувати, потім фото передав у СБУ. Були й інші погрози, але я спокійно до цього ставлюся.

Зараз, думаю, Колесников навпаки мав би мене оберігати, аби я навіть десь не впав і не зламав що-небудь, адже це одразу відіб’ється на ньому. Страшно інше – якщо він і компанія прийдуть до влади, шкода український народ, який попаде під роздачу. Інакше навряд чи можна буде це назвати.

“Ахметов хоче стати українським Берлусконі”

Чому сьогодні Партію регіонів підтримує стільки людей? Частина з них працює в корпорації (СКМ, що належить Рінату Ахметову. - Автор), яка накрила не лише Донбас. Частина залежна хоча б тим, що члени їхніх сімей працюють там або в інших фірмах, які теж пов’язані з прізвищем Ахметова. Решта просто задурені тими ЗМІ, які знову ж таки належать парі Ахметов-Колесников. Є ще одна категорія людей – які не хочуть жодних змін і кажуть: «нехай краще бандити наші, ніж бандити чужі».

Чого вони хочуть добитися, отримавши владу? Ахметову в Донецьку вже тісно. Чому він створив новий холдинг (“Метінвест”), чому переводить СКМ до Києва? Він занадто великий для Донбасу. А після «репресій», як кажуть “регіонали”, йому треба захистити себе і свій бізнес. Думаєте, він буде відкрито працювати в парламенті? Отримавши мандат, він захищає себе в тому числі від реприватизації, і при їх кількості голосів (Партії регіонів) вони не дозволять провести невигідні закони.

З одного боку, Рінат рветься на Захід, аби його ринки збуту просувалися в цьому напрямку. Але тут же треба згадувати про його зобов’язання перед Росією – за моєю інформацією, не весь підпорядкований йому бізнес належить безпосередньо йому. У кримінальному світі є термін «смотрящий» - людина, що контролює ситуацію на довіреній ділянці. Здогадуєтесь, хто виступає в ролі “смотрящего” від Росії на Донбасі?

А тим часом, чого хоче від влади Янукович? Людина, що звикла бути “великою”, уже не може не бути такою. Він відверто хоче бути прем’єр-міністром. І знає, що в нього це вийде. Знає, як впливати на людей. Якщо отримає омріяну посаду, сподівається стати менш залежним від цих людей (повторюючи фразу “цих людей”, Пенчук щоразу натякає на земляків-однопартійців). Адже сьогодні він залежний. Рінат не простить йому повторного програшу. Тоді (після поразки на президентських виборах) у них були зіпсовані стосунки. Сьогодні Рінат хоче прибрати Януковича. Але не для того, щоб самому стати головою уряду. Він до цього ще не готовий. Я знаю Ахметова, давно спостерігаючи за ним. Ще кілька років тому він не вмів говорити. Сьогодні з ним працюють, він розвивається. Але чи цього достатньо? Боюсь, він сам розуміє – поки що ні.

Йому зараз вигідно поставити свою людину (на посаду голови уряду) під абсолютний контроль з перспективою на те, що сам піде на президентські вибори.

У нього є одна мрія, вона ж приклад для наслідування, яку він підтверджує всіма своїми вчинками. Сільвіо Берлусконі - людина, яка є прикладом для Ахметова. Бізнес колишнього прем`єра Італії теж був кримінальним. Потім легалізувався, після чого Берлусконі став першою людиною в державі. Його знають усі, і це не дає спати Рінату Ахметову – він хоче бути українським Сільвіо Берлусконі. Він іде його шляхом.

Між Ахметовим та Януковичем існує вже добре відчутний антагонізм. Янукович йому сьогодні заважає. Він зовсім не потрапляє у схему, розраховану Рінатом. Януковича чули, його знають, і народ йому довіряє. Це вже людина-легенда, чого не можуть сказати про Ахметова. І це Рінату не подобається. Уже намагалися торік провести зміни в структурі партії, але через арешт Колесникова, від’їзди за кордон Ахметова, Януковича це не вдалося зробити. Тоді в Ріната було бажання змінити обличчя партії і прибрати Януковича взагалі. На його роль було кілька кандидатур. Приміром, близькість Колесникова до Ріната давала йому шанси на це.

Позначається така ситуація і на самому Вікторові Януковичу. Контролювати його повністю на посаді прем’єра Ахметов вже навряд чи зможе – Віктор Федорович зробив для себе висновки. Він не хоче йти на якісь домовленості. Якщо Янукович не стане прем’єром, він буде ніким. Я абсолютно в цьому упевнений.

Їхня перемога сьогодні забезпечена лише одним – величезним фінансовим ресурсом. Тому що Ахметов після погодження питань з Москвою зрозумів, що треба йти ва-банк, не жаліючи жодних ресурсів. Він картяр, гравець, який знає, що таке йти ва-банк: або зараз ризикнути й отримати все, або відступити й усе втратити. І ще – в Ахметова є не лише східна кров і коріння, але й східні риси характеру. Він може посміхатися тобі в обличчя, щось обіцяти, і водночас тихцем точити кинджал. Це образно, звичайно.

Нещодавно ми чули, що ПР дають більш як 10 млн. доларів, аби перекупити інших депутатів у коаліцію. Що для нього ці гроші? Як для когось із нас пачку цигарок купити. Тому проблем жодних. Тим більше, враховуючи, скільки поставлено на карту. Вони рвуться до влади для того, щоб володіти всією державою, щоб “дерибанити” бюджет. У ненажерливості немає меж. Це – клініка. І треба розуміти, що при владі вони нездатні поводитися інакше, ніж як із бізнесом на Донбасі. Їхній принцип один – розділяй і володій.

Коли вони отримають владу, нам знову доведеться забути про демократичні процеси, про свободу слова тощо. Повернемось років на 15 назад і будемо згадувати доброго “дідуся” Кучму і казати «які ми дурні були!»

Записав Дмитро Стаховський