МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Если бы в «Нашей Украине» не было метаний и шараханий, то (л)

08/15/2006 | Moro
Станислав Белковский: «Если бы в «Нашей Украине» не было метаний и шараханий, то Ехануров был бы сейчас премьером»

http://www.glavred.info/archive/2006/08/15/103301-6.html

«Если Путину понадобится инструмент давления на новую власть, он может прибегнуть к сотрудничеству с Юлией Владимировной»

Возвращаясь к Тимошенко, будет ли она делать попытки найти поддержку в России?

Безусловно. Юлия Владимировна будет искать поддержку где угодно: в Молдавии, Приднестровье, Нагорном Карабахе, на островах Зеленого Мыса.

У нее действительно есть контакт с Путиным?

Думаю, если Путину понадобится инструмент давления на новую власть по каким-то вопросам, он может прибегнуть к сотрудничеству с Юлией Владимировной. И она даже на это пойдет, поскольку ей все равно, с кем сотрудничать во имя достижения ее цели. Думаю, что в деле расследования отравления Ющенко они будут сотрудничать, потому что по-прежнему в Москве сидят некоторые весьма осведомленные лица по этому вопросу. Например, тот же Владимир Сацюк, сидящий под уютной кремлевской крышей. Кроме этого, Тимошенко будет критиковать власть и жаловаться, что плохие мужчины ее, слабую беззащитную женщину, обижают. Хотя со временем эта нота звучит все более фальшиво.

Поскольку вы не даете советов власти, то дайте совет Юлии Владимировне: как ей продержаться до 2009 года?

Ну, это скорее проблема не вполне политическая. Тут нужны психологи, психотерапевты, другие специалисты. Знаете, Юлия Владимировна — это уже абсолютно запрограммированное существо, у которого есть своя жизненная доктрина, и поменять доктрину невозможно никакими аргументами. Даже если ей явится Апостол Павел и намекнет на необходимость заканчивать с политикой, она в ответ разве что предложит собеседнику войти в список БЮТ на предстоящих выборах. Ради власти она готова на всё. Вы знаете, что она чуть было не стала первым вице-премьером в правительстве Януковича?

То есть?

Это из серии «теперь об этом можно рассказать». Роковая дата - 25 ноября 2004 года. Вы помните концепцию «Ющенко — Президент, Янукович — премьер»?

Таково было во время теледебатов предложение Януковича.

Еще 19 октября 2004 года эта тема обсуждалась на специальном круглом столе в Киеве. А 25 ноября 2004 года, на четвертый день Майдана, Янукович - согласился! Он готов был отказаться от президентского поста при условии, что останется премьером при Ющенко. И переговорщиком была Юлия Владимировна. Она к нему поехала, они обо всем договорились, она должна была стать первым вице-премьером в этом правительстве. После чего она поехала договариваться в Комитет национального спасения. И там ей не удалось договориться: ей справедливо заметили, что Майдан этого не поймет. Как же так: только что «Банду - геть!», и вдруг – премьер…

То есть тогда Тимошенко не была уверена, что станет премьером в случае победы революции?

Конечно, не была уверена. И в этот момент пыталась остаться коммуникатором между Януковичем и Ющенко, чтобы зафиксировать свое эксклюзивное место в новой властной машине. Поэтому, когда она говорит, что так уж ненавидит донецких и на одном политическом поле с ними не сядет, то это полное лицемерие.

Вы в свое время говорили, что если Ющенко не пойдет на широкую коалицию, то на нее пойдет Тимошенко, и объединится с Регионами?

У нее был такой шанс до осени прошлого года, даже до Нового года. Она готовилась к такому варианту с весны 2005-го, практически с первых дней работы в Кабмине. Она начала контактировать с Ахметовым, поддерживала с ним очень хорошие отношения.

Она и сейчас с ним поддерживает личные отношения…

Да, да, неплохие. Во всяком случае, во время их переговоров ничто не выдавало ненависти Юлии Владимировны к донецким, крики «Банду геть!» не раздавались. Но в какой-то момент она решила, что это для нее слишком сложные партнеры, которым придется слишком много отдать. Вот «Нашу Украину» и СПУ она планировала полностью подмять под себя. Потому и решила играть исключительно в «оранжевую» коалицию.

А почему все-таки Ющенко, выбирая между Тимошенко и Януковичем, посчитал Виктора Федоровича меньшим злом? Процесс охлаждения Ющенко к Юле начался после публикации об Андрее на «Украинской правде»?

К которой, кстати, она не имела ни малейшего отношения. Просто некоторые не очень умные люди из ее окружения пытались приписать себе эту «заслугу». И этим сильно подставили начальницу. Но, конечно, это было полбеды. Настоящая беда случилась в сентябре 2005 года, потому что попытки переворота, импичмента и всяких там платежек Ющенко Юлии Владимировне, по-моему, никогда не простит. Если человек однажды попытался тебя свергнуть, то почему бы ему не повторить попытку, тем паче, когда у него будут для этого дополнительные полномочия?

А Ющенко - перспективный политик?

В стратегическом плане – да.

Это называется «вы нам дороги, как память»?

Да, да, как память. Потому что в учебниках истории о нем будет написано больше хорошего, чем плохого. Несмотря на все его недостатки, ошибки и проколы. Ведь соблазн вернуться к кучмистской модели власти в начале 2005 года был очень велик. Но Ющенко не подчинился этому соблазну. Он добровольно уступил власть, и в стране на самом деле возникла новая политическая культура. История Украины это оценит по достоинству.

Відповіді

  • 2006.08.15 | TrollSeeker

    Декоративне майбутнє президента(/)

    http://www.pravda.com.ua/news/2006/8/14/46060.htm

    Декоративне майбутнє президента
    Стаіслав Лячинський, для УП, 14.08.2006, 18:01

    Після 4 серпня 2006 року в Україні розпочався черговий етап політичного розвитку. Найбільші зміни стосуватимуться ролі президента та уряду в політичному житті держави.

    Слід констатувати очевидне зменшення реальних повноважень президента України та структур, напряму контрольованих главою держави - секретаріат президента, РНБО.

    В той же час реалії політичного життя та конституційного ладу країни визначать саме парламентську більшість та Кабінет міністрів у якості ключового комунікатора між владними та бізнесовими елітами країни, а також реального контролера й розпорядника державних ресурсів.

    Існування права вето президента дозволяє припустити, що парламент не зловживатиме ухваленням гострих політичних рішень, які мають ризик бути ветованими главою держави.

    Справді, на першому етапі (2006-2007 роки) Партії регіонів конфліктувати з президентом не має сенсу. З боку команди Віктора Ющенка прем'єрство Віктора Януковича подається й надалі подаватиметься як "слідування курсу, визначеного Універсалом національної єдності", а отже – "перемоги президента внаслідок демократичного процесу".

    З боку ж лідерів Партії регіонів найближчим часом ми маємо всі шанси спостерігати продовження проєвропейської (до певної міри навіть – проНАТОвської) риторики, а також шанобливе ритуальне кивання "отців" регіоналів у бік президента.

    Втім, дані заяви матимуть насамперед декоративний характер. Партія регіонів, закріпившись у владі, намагатиметься розбудувати самостійні канали спілкування із Заходом, налагодити конструктивну співпрацю з Росією та підготуватися до взяття повної влади в країні.

    А це не означає, що протягом найближчих років не робитимуться спроби перегляду статусу ключових органів державної влади. Конституційну нестабільність можна вважати одним із головних ризиків для розвитку України у 2006 – 2009 роках.

    Конфронтаційний сценарій: скасування політреформи

    Спробою перехопити стратегічну ініціативу з боку президента і його оточення може стати спроба здійснення ревізії політичної реформи шляхом відповідного звернення до Конституційного Суду.

    Однак повернення до старої редакції Конституції, якщо воно відбудеться, насправді буде для чинного президента України пірровою перемогою і не обов'язково призведе до посилення його влади.

    Очевидно, що скасування політичної реформи не означає повернення Віктором Ющенком повноважень Леоніда Кучми.

    Аргументи наступні. Своєрідна "неписана" Конституція 1996 – 2004 років залишала за попереднім главою держави де-факто ряд повноважень, якими він юридично не був наділений.

    Окрім цього, Леонід Кучма практично завжди був спроможний сформувати лояльну до себе більшість у Верховній Раді.

    Конституція 1996 року передбачає доволі значні повноваження для Верховної Ради. А тому навіть після скасування політреформи Віктор Ющенко зможе звільняти й призначати, наприклад, міністрів та глав обласних адміністрацій лише за поданням прем'єр-міністра.

    Ця норма старої Конституції, яка за Леоніда Кучми фактично не діяла, може набути нової актуальності.

    У разі ж відставки прем'єр-міністра і Кабінету міністрів, для призначення нового глави уряду все одно будуть необхідні 226 голосів у Верховній Раді, яких Віктор Ющенко не матиме.

    Виконання ж обов'язків попереднім складом уряду за "дореформенною" редакцією Конституції дозволяється не більше, ніж протягом 60 днів. Таким чином, виникне правова колізія, яка призведе до ще більшої нестабільності ключових інститутів державної влади, насамперед – виконавчої гілки.

    У той же час можливостей розв'язати цю проблему шляхом розпуску парламенту у президента буде ще менше, аніж за умов дії нині чинної Конституції. У разі скасування політреформи він матиме таке право лише у разі, якщо протягом 30 днів чергової сесії пленарні засідання Верховної Ради не можуть розпочатися.

    Натомість, дві інші можливості - право на розпуск парламенту у разі несформування коаліції протягом 30 днів, а також 60 днів після відставки уряду – існують лише у законі, ухваленому 8 грудня 2004 року, і який окремі представники команди президента пропонують скасувати.

    Системне протистояння Віктора Ющенка з Партією регіонів, СПУ та КПУ, яке неминуче відновиться внаслідок скасування політреформи, здатне лише трансформуватися у тривалий конфлікт по лінії президент-Верховна Рада, і є всі підстави прогнозувати, що воно може завершитися на користь останньої.

    При цьому не варто забувати, що неконтрольована президентом Верховна Рада, повноваження якої він не в змозі буде припинити, цілком здатна ініціювати питання імпічменту, попередньо ухваливши всі необхідні для цього закони. Втім, навряд чи такий сценарій буде цікавим для основних політичних гравців.

    Завершення "компромісного шляху" - нова політреформа?

    Нині варто згадати, як 2003 року Кучма, Медведчук і Симоненко висунули ідею обрання президента у Верховній Раді.

    Різко проти цього виступили соціалісти, і саме це, поряд із активними протестами "Нашої України", було одним з чинників, які завадили реалізації такого варіанту політреформи.

    Чому би зараз СПУ, за нових політичних умов, не повернутися до цієї ідеї? Тим більше, що "об'єднавчим президентом" міг би стати "патріарх" вітчизняної політики – Олександр Мороз?

    Прем'єром – до наступних всенародних виборів, які відбудуться далекого 2011 року – залишається Віктор Янукович. Зрештою, на безболісне продовження своєї каденції до 2014 у Верховній Раді року може піти і Віктор Ющенко.

    На всенародних виборах йому буде це зробити практично неможливо.

    У разі ж, якщо Конституцію буде піддано новій ревізії, руки у Партії регіонів розв'язуються остаточно. Тимошенко, як один з головних претендентів на посаду президента, нейтралізується. Остаточно позбавляється впливу і президент, політична залежність якого від Партії регіонів стане очевидною.

    Вагомим чинником, який зможе перешкодити "новій політреформі", є Конституційний Суд. Відмову від всенародних виборів глави держави цілком можна класифікувати як обмеження прав і свобод громадян.

    Не менш значна роль належатиме й суспільній думці – і тут багато що залежить від рівня мобілізації прихильників опозиції.

    Утім, більш імовірним на сьогодні виглядає варіант, коли "регіонали" намагатимуться у 2009 році провести свого технічного кандидата на посаду президента на виборах всенародних, байдуже, буде це Янукович, Мороз чи Ющенко.

    Разом з тим, не виключено, що будуть піддані ревізії якщо не спосіб виборів, то принаймні повноваження нового президента – залежно від рівня підтримки Юлії Тимошенко.

    Сьогодні ця підтримка є достатньо високою для того, щоб лідерка БЮТ могла реально претендувати на перемогу на виборах.

    Зараз цей сценарій виглядає достатньо малоймовірним, але для нової опозиції, нішу якої займає сьогодні БЮТ, боротьба за всенародні вибори може стати одним із актуальних завдань.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.15 | saha

      Достойна выдповыдь на бред Белковського

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.08.15 | Moro

        Якби ж то...

        ...поміщений тут вами пан був на рівні [брєду] Бєлковського - може ми і не "мали б те, що маємо".
        Між тим зауважу - учитися ніколи не гріх - хоча б у того ж Білковського.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.08.15 | saha

          Re: Якби ж то...

          Бbлковський мудак як і решта зарубіжних політологів, нерозуміючи того що відбувається в Україні намагається це коментувати.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.08.16 | Moro

            А вас ніхто не змушує вірити всьому у Білковського

            Ясно, що він має певні інтереси і їх просуває.

            Але сам РІВЕНЬ - як то робиться - достойно уваги.

            В той час, як мало не всі укр. "політологи" (які насправді є звичайнами білими-нитками-шитими засранцями-пропогандистами тієї чи іншої політичної сили) плоско переливають із пустого в порожнє, видаючи це за "аналізи", Бєлковський таки справді намагається бачити картину ОБ'ЄМНО - намагається показати скриті механізми процесів(я не про "теорію змов" зараз) - у нього все розкладено по поличкам : ось це - першорядне, це - другорядне, а це - немає значення.

            Я вже не кажу про притаманне українським "політологам" - хуторянство - рідко який з них здатен хоч на сантиметр в своїй уяві вийти за межі України - це при тому, що Україна має величезне геополітичне значення - і на неї намагаються впливати і впливають всі головні чинники в цьому світі. Не розуміти цього - все одно що плисти серед розбурханого моря без керма - і намагатись управляти кораблем шляхом переставляння кастрюль на камбузі.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua