МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Націоналізм? - Націоналізм!

08/17/2006 | Геннадій Сахаров
Геннадій Сахаров

НАЦІОНАЛІЗМ? – НАЦІОНАЛІЗМ!

"Сова Мінерви, яка вістує мудрість, казав Геґель, вилітає в сутінках. А те, що вона кружляє довкола націй і націоналізму, слід вважати доброю ознакою" (Ерик Гобсбаум).


Сьогодні ми часто стикаємося з такими категоріями, визначеннями як націоналізм, націоналісти, націоналістичні організації. При чому ці слова досить часто вживаються як означення чогось негативного, такого що потребує осуду, не є допустимим. Якщо спитати засуджувача націоналізму що таке націоналізм, він здебільшого не дасть прямої відповіді а вдасться до аналогій, згадуючи фашизм, нацизм (скорочена назва німецького націонал-соціалізму) і на Сході України згадає ще “бандерівщину”. Може згадати ще й сіонізм. Але чіткої відповіді на запитання що ж таке націоналізм отримати від його пересічних критиків найчастіше не вдасться. Хіба що співбесідник скаже що це виокремлення одної нації (а може сказати національності) з інших, ідеологія, яка ставить одну націю (національність) над іншими, ствердження виключності і зверхності одної нації (національності) на шкоду іншим. І загалом не матиме рації.
Відсутність чіткої відповіді – свідчення відсутності чіткого знання і усвідомлення щодо обговорюваної категорії. То ж давайте спробуємо хоча б побіжно розібратися з тим що таке націоналізм, фашизм, нацизм, сіонізм, шовінізм, що між ними спільного і чому це різні визначення, які у більшості голів переплуталися у щось недовизначене і недозрозуміле. А незрозуміле але наявне зазвичай викликає тривогу, так вже влаштована людська психіка. Можливо, певне усвідомлення зніме напругу, викликану віртуальною “небезпекою”. Питанням націоналізму присвячена величезна кількість джерел, досліджень, програмних документів. У газетній статті неможливо навести бодай дещицю з усього, що написане. Спробуємо зробити це коротко, тезами, усвідомлюючи неможливість дати тут поглиблену інформацію.
У книзі “Націоналізм” найвідоміший сучасний дослідник націоналізму Ентоні Сміт пише: “Націоналізм — це ідеологія, яка ставить у центрі своїх інтересів націю і прагне сприяти її розквіту. Є три завдання націоналізму: національна автономія, національне об’єднання й національна ідентичність. На думку націоналістів, нація не спроможна вижити без достатнього прояву всіх трьох завдань.” Ентоні Сміт використовує таке “робоче визначення” націоналізму: "ідеологічний рух за здобуття й збереження автономії, єдності та ідентичності населення, представники якого вважають, що вони становлять реальну або потенційну націю”. Сміт не спроста подає це визначення як “робоче” бо термінологія у теорії націоналізму остаточно не встановлена – досі тривають дискусії і існують різні думки щодо визначень “нація”, “націоналізм” та дотичних категорій. Бо теорія націоналізму – наука молода, яка вийшла з живої суспільної практики. А практика завжди була і є неоднорідною і багатогранною. Націоналізм як теорія, практика і прояв суспільних настроїв змінює форми разом із змінами суспільства, умов його життя, рівнем розвитку суспільної думки.
Ентоні Сміт зазначає: “Якщо між науковцями і є згода, то тільки в тому, що термін "націоналізм" цілком новий. Найперше його вжив у розумінні певного соціального й політичного поняття німецький філософ Йоганн Ґотфрід Гердер та французький церковник-контрреволюціонер абат Оґюстен де Барюель наприкінці XVIII ст. На початку XIX ст. слово траплялося зрідка; в англійській мові його вперше вжили 1836 р. у теологічному розумінні в доктрині про богообрані нації. Відтоді термін ототожнювали з національним себелюбством, але зазвичай перевагу надавали іншим термінам, таким як "національність" і "національна належність", зі значеннями палкого національного прагнення чи національної самобутності . Справді, термін "націоналізм" набув тієї низки значень, з якими його нині пов’язують, тільки впродовж минулого століття. Найосновніші з них:
(1) процес утворення й становлення націй;
(2) почуття й свідомість належності до нації;
(3) мова й символіка нації;
(4) соціальний і політичний рух від імені нації;
(5) доктрина і/або ідеологія нації, загальна й конкретна.
Дуже непроста ситуація і з тлумаченням терміну “нація”. Бо є нації і нації і кожна з них має свою історію, умови виникнення та розвитку, доктрину, ідеологію, міфи і реальні умови існування. Відтак і різновидів націоналізму є багато, націоналізм кожної нації відбиває історичні етапи її розвитку, реальні досягнення і загрози, виробити єдину теорію націоналізму і визначення нації у такій ситуації вкрай складно, якщо можливо взагалі. Це тільки більшовики-марксисти могли вчепитися за одне-єдине визначення нації, абсолютизувати його і вважати що це дана навік мудрість. Можна хібащо відслідковувати процес розвитку націй і націоналізму і шукати у ньому спільне. Цим, власне, і займаються дослідники націоналізму і, можливо, ще одне, у чому вони згодні один з одним, це визнання наявності націоналізму і зростання його ролі у сучасному світі. Саме національні рухи утворили ту картину світу, яку ми бачимо сьогодні. І хоча б з цієї причини не варто закривати очі на існування націоналізму чи огульно його гудити. Знання озброює і дає інструменти для керування суспільними процесами, незнання і ігнорування наявного заводить на манівці і є шляхом у безодню.
Дуже коротко і конспективно –
Шовінізм- найбільш одіозна форма націоналізму, проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації; поширення ідей національної переваги, розпалювання національної ворожнечі й ненависті. Цей термін з'явився у Франції в 1831 році (в комедії братів Коньяр "Триколірна кокарда" одним з героїв був агресивний новобранець Ніколя Шовен де Рошфор; вважається, що прообразом цього персонажа була реальна особа - ветеран наполеонівських війн Ніколя Шовен, вихований у дусі поклоніння імператору - творцю "величі" Франції). Словом "шовінізм" прийнято позначати різноманітні прояви націоналістичного екстремізму.
Фашизм – до націоналізму як такого має досить опосередковане відношення. Фашизм це доктрина і практика творення “корпоративної держави”, основаної на підкоренні вождю. Ідеологом і провідником фашизму був Беніто Муссоліні. З націоналізмом у широкому розумінні фашизм пов’язаний хібащо тим що реалізувався у межах одної держави, яка ототожнювалася з нацією і національним міфом про спадковість тогочасної Італії від Римської Імперії. Але на першому місці у теорії фашизму стоїть не нація, а держава. Назва “фашизм” походить від обраного фашистами символу єдності і влади – лікторських зв’язок пруття, які мають латинську назву ”фасції”. Початково фашистами Муссоліні називав членів італійських бойових дружин.
Нацизм (правильно – націонал-соціалізм) – державний устрій, доктрина і практика творення тоталітарної соціалістичної держави у Німеччині перед і підчас Другої Світової війни. Від націоналізму був позичений шовінізм французького штибу (“Німеччина понад усе”), яким виправдовувалася “необхідність“ завоювання нових територій і творення міфу про право на це, від італійського фашизму – принцип корпоративної держави. На відміну від італійського фашизму на перше місце націонал-соціалісти ставили не державу а націю. На практиці нацистська Німеччина була мілітаризованою тоталітарною соціалістичною державою, досягнення якої у забезпеченні соціальних пільг для населення (але за рахунок мілітаризації економіки і пограбування інших народів) були значними. Застосування терміну “фашизм” для визначення націонал-соціалізму є не зовсім коректним штампом.

Сіонізм – Різновид єврейського націоналізму, національний рух і національна доктрина, змістом якої є збереження євреями національної ідентичності і національної єдності, створення і розвиток єврейської національної держави, збереження і розвиток нацональної культури, мови, звичаїв. Сіонізм допускає різні підходи і ідеології у трактуванні завдань і цілей. Головна мета сіонізму – створення національної держави - досягнута у 1948 році. Сьогодні сіонізм головним чином проявляється у підтримці держави Ізраїль.

Український націоналізм – у багатьох асоціюється виключно з ім’ям Степана Бандери, Організацією Українських Націоналістів (ОУН), Українською Повстанською Армією (УПА) та з Західною Україною. Почасти це так, але тільки почасти. Бо зародився український націоналізм задовго до Дмитра Донцова, котрий сповідував інтегральний націоналізм тоталітарного штибу, Бандери, Мельника і ОУН-УПА. Час появи українського націоналізму дослідники відносять до часів Петра Першого і Катерини Другої, а дехто до часів, які передували утворенню Речі Посполітої і Великого Князівства Литовського. Навколо українського націоналізму, головними цілями якого були і є цілі, визначені Ентоні Смітом - національна автономія і національна держава, національне об’єднання й національна ідентичність, створено багато легенд і міфів, що не відповідають дійсності. Досить яскраво походження і цілі створення тих міфів висвітлені у статті етнічного росіянина Ігоря Лосєва «Феномен бандерофобии в русском сознании», надрукованій нещодавно у газеті «Флот України». Коротко про причини появи міфів і легенд про страшний український націоналізм. Одною з найбільших загроз цілісності Російської Імперії, а пізніше і Радянського Союзу були націоналізми поневолених імперією народів. Ці націоналізми носили етнічний характер і, згідно з визначенням, не дивуйтеся, Володимира Леніна, були націоналізмами гноблених націй. І ті гноблені нації чинили опір русифікації, нищенню національних мов і звичаїв, економічному свавіллю імперських міністерств, які перекроювали традиційні національні економіки на догоду імперським планам. Державні діячі, ідеологи, спецслужби царської Росії і СРСР відчували загрозу, що її становив націоналізм загарбаних околиць-колоній, а пізніше – національних республік, і вживали всіх доступних заходів для його придушення, у тому числі і силових. Лоскутна імперія трималася на штиках і брехні про щасливу сім’ю народів, використанні таланту письменників і поетів для творення легенд і страшилок, вихованні молодого покоління на тих страшилках і легендах. На наших очах Імперія увійшла у другу (першою було від’єднання Фінляндії і Польщі) стадію розпаду – від неї відійшла низка околичних колоній, серед яких – Україна.
Кінець ХХ сторіччя став для світу часом тріумфу націоналізму – національні рухи досягли чималих успіхів у Східній та Південній Європі, Центральній і Східній Азії, Африці, на Британських островах та у Океанії. Дослідники вважають що ХХІ сторіччя стане сторіччям націоналізму. Чи це сумний прогноз чи, навпаки, позитивний?
Справа у тому що націоналізм як теорія і практика змінюється разом зі змінами у світі. Процеси глобалізації, світової економічної інтеграції, лібералізації суспільної думки викликають зміни самого націоналізму, він набуває нових форм, залишаючи у минулому те, що відмирає. Сьогодні етнічний націоналізм, оскільки вже фактично немає моноетнічних держав, залишається лише долею бездержавних націй, які прагнуть державної автономії. З’явився і набрав окреслених форм політичний націоналізм, пов’язаний з сучасним визначенням політичної нації. Це стосується і українського націоналізму – з’явившися як етнічний націоналізм, націоналізм одної етнічної нації, він пройшов довгий шлях успіхів і поразок, помилок і їх усвідомлень і, нарешті, переміг у головному. Створена незалежна українська держава. На часі творення політичної української нації. Політичний націоналізм – це націоналізм громадянський, коли громадяни держави незалежно від етнічного походження чи місця проживання відчувають себе часткою єдиного цілого, прагнуть процвітання своєї держави, зайняття нею належного місця у світі, високого добробуту, який їм ця держава має забезпечити. Націоналізм взагалі і зокрема політичний націоналізм не є синонімом патріотизму. Бо патріотизм – це любов до батьківщини. Любов є почуттям спонтанним і не завжди усвідомленим. Любов і все. Націоналізм – це усвідомлення приналежності до нації, свідоме прагнення до вирішення завдань, які стоять перед нацією, сповідування ідей, які є національними. Але як можна, будучи націоналістом, не бути патріотом своєї національної держави?
Які сьогодні маємо національні ідеї? Екс-президент Кучма одного разу сказав, що в Україні національна ідея не спрацювала. Який був президент, таке було й усвідомлення ним національної ідеї. А ця ідея існує, і навіть не одна. І перша з цих ідей – для збереження держави, для її визнання у світі, успішної інтеграції у сучасні економічні і політичні системи в Україні має бути створена політична нація. Нація громадян України, консолідованих навколо спільних національних інтересів і культурних цінностей. Для цього мусимо подолати розбіжності між Сходом і Заходом, припинити дурні мовні дискусії, покінчити з політичною шизофренією у власних головах, перемогти нав’язані радянським вихованням і освітою стереотипи, у тому числі і у ставленні до націоналізму, виховати нові покоління у любові і повазі до України, бо їм і їхнім нащадкам жити у цій державі. Крім того - забезпечити справедливий розподіл благ між громадянами, прозорість національної економіки, покінчити з неконтрольованим накопиченням кримінальних капіталів.
І, нічого не поробиш, – немає нації, у тому числі політичної, якщо більшість нації складає автохтонний етнос, без національної мови, національного характеру, національних звичаїв, національної культури, національного міфу, національних символів і національної історії. Світ вже виробив механізми і інструменти, завдяки яким поліетнічне населення стає політичною нацією. Цим досвідом треба скористатись. Це не простий і не короткий шлях. Але мета варта зусиль. І політичний націоналізм на цьому шляху і на історичному шляху України є запорукою єднання, а не розбрату.

Відповіді

  • 2006.08.18 | Мірко

    Re: Націоналізм? - Націоналізм!

    Гарна стаття пане Сахаров!
    Якщо зможете, треба б додати параграф про ваше розуміння споріднених термінів "етнос" "народ" "нація". Ви торкнулися того без достатнього вияснення. Делікатно торкнулися ви ролі мови в цім цілім процесі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.18 | Сахаров

      Re: Націоналізм? - Націоналізм!

      Пане Мірко, стаття писалася для газети у обмеженому форматі, то ж тому вона така конспективна. Метою було дати хоча б побіжне уявлення про націоналізм, розвіяти туман у людей в головах. Тлумачення категорій у моє завдання не входило. А якщо вдаватися всерйоз до тлумачення категорій - це потребуватиме не статті а книги. Тим більше що тих книг вистачає і без мого неакадемічного знання предмету. За позитивну оцінку дякую. Якщо ця стаття збудить інтерес, люди самі знайдуть джерела і прочитають і про народ і про націю і про етнос.
  • 2006.08.18 | Patrick

    Красиво написано, але

    пане Сахаров, це ж, нмд, ні що інше, як спроба націоналізм лібералізувати, зтерти гострі кути, творення такого собі рафінованого, політкоректного націоналізму. Зараз, нажаль не маю часу розгорнуто дискутувати, можливо трохи згодом. Скажу лиш, що я бачу націоналізм як ідеологію праву (у Вас він виходить у кращому випадку право-ліберальним), непримиренну, волюнтаристичну. Можливо це через те, що я надто беззастережно, мабуть без належного урахування сучасних умов, сприймаю "10-12-44" та ідеї Донцова і Сціборського.

    Розуміючи обмеження, що їх накладає формат статті, хотів би, якщо не заперечуєте, приєднатись до прохання пана Мірко щодо тлумачення термінів "етнос", "народ", "нація". Цікавить саме ваше бачення, а не визначення зі словника. А найбільше цікавить Ваше розуміння терміну "політична нація".

    Дякую.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.18 | Сахаров

      Re: Красиво написано, але

      Щодо визначень "етнос","народ", "нація". Нічого нового я не вигадаю, то ж звертайтеся до словників, енциклопедій, Вікіпедії. Що ж до характеру політичного націоналізму як обов'язково право-ліберального -не згоден. Він може бути різним. Залежить від умов, у яких опиняється конкретна нація і завдань, які з тих умов випливають. Націоналізм - не окреслена політично-ментальна течія а скоріше принцип.
  • 2006.08.18 | VOL

    Авторе. "Усьо нормально!"

    Ви пишите: "Якщо ця стаття збудить інтерес, люди самі знайдуть джерела і прочитають і про народ і про націю і про етнос".

    На мою думку люди, кого це хвилює, уже прочитали чи прочитають Вашу статтю. А (і Ви це добре знаєте) ті, з "совкового болота", то їм хоч кіл на голові теши. І які б Ви викладки націоналізму не приводили - вони залишаються при своїй думці і мізках, якими добре користуються сучасні політики.

    Здається мені, що в любий (цивілізований) спосіб треба нейтралізувати саме цих політиків. Інакше - вони нас нейтралізують, що ми зараз і спостерігаємо.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.18 | Сахаров

      Re: Авторе. "Усьо нормально!"

      Щодо нейтралізації певних політиків - тримаю руку. Але не можу погодитися з різким поділом на совків і не совків. Є люди, що підсвідомо відчувають свою належність до нації, але не визначилися з своїми національними почуттями. У Дніпропетровську, де у кожного бабуся у селі, це добре відчувається. І саме таким треба відкрити очі. І саме для таких і у розрахунку на їхній менталітет написана ця стаття. Це поштовх до роздумів.
  • 2006.08.18 | Кергуду

    Re: Націоналізм? - Націоналізм!

    Стаття правильна,але це все на рівні інтернету,ми і так про це знаємо,побільше би в школі рефератів таких було,щоб діти в школі не червоніли від слова "націоналіст",як від слова "піська",щоб знали де межа,яку переступати не можна,а коли нічого про це не знають,можуть і в "яму" попасти,всякі там " партайгеноссе" "присядут на вуха",от і людина робить помилки,заперечуючи все,або приймаючи все.
    Потрібно виховну роботу проводити серед школярів,які повинні розуміти, що для прикладу герої Крут загинули за Україну,вони були націоналістами, вони стали героями.Слава Україні!
  • 2006.08.19 | Viktor-P

    Re: Націоналізм? - Націоналізм!

    Ludi,po*alujsta, pomogite najti informaciu o ganenijah katolikov na ukraine za period s 2000 po 2006 goda! vystuplenija provoslavnyh hrestian protiv stroitelstva v Kieve greko katoli4eskoj cerkvi. beli li slu4ii oskvernenija mesto stroitelstva ukrainskoj Greko Katoli4eskoj Cerkvi? Slu4ii izbienija i ugroz v adres greko katolikov. vyskozyvanija Janukovi4a i deputatov protiv greko katolikov.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua