МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Це наше свято!!!

08/24/2006 | технолог
Спочатку було слово...
Людина стала людиною тоді, коли зрозуміла, що своє бачення світу вона може висловити словом...
Людина стала громадянином тоді, коли зрозуміла, що можливо домовитись з іншими людьми і існувати громадою, бо просто набагато легше вижити у цьому такому непростому світі...
Коли виникла громадська домовленність, людина зрозуміла ще одну просту річ: щоб краще виконувати ті чи інші потреби громади, краще визначити коло тих людей, які найкращім чином будуть працювати на реалізацію цих громадських потреб. Так виникла держава...
Тисячі років тому, як і зараз, на нашій правічній землі сіяли та викохували пшеницю, стояли мазані хати, на тинах біля цих хат висіли глечики, біля вишень, які оточували ці хати гули хрущі та так само сім’ї вечеряли біля хати.
Тисячоліттями наші предтечі народжували дітей, виховували їх, святкували свята та весілля, знали, що не можна творити зло.
І все це вони робили завдяки тому, що кожного дня формально, але найбільш неформально вони підртимували суспільну угоду – жити разом на тій землі, де їм пощастило народитися.
Ті спільноти називались по-різному, змінювалися, народжувалися, коли виникали нові суспільні угоди та вмирали тоді, коли ці угоди виявлялися нечинними або недієвими. Але все одно люди знаходили знову нову суспільну угоду, формалізували або не формалізували її та жили...
Бо потужнішого потягу в цьому світі, ніж потяг для життя, нема й не було. Життя перемагає все. Життя створює та перетворює оточюючий світ. Без життя нема цього світу, навіть більше – Всесвіту, бо його нікому сприйняти та прийняти, відобразити у своєму існуванні.
Життя шукає можливостей реалізувати свою властивість реалізовуватись у світі всіма можливими шляхами. Ці шляхи бувають як продуктивними, так і помилковими. Те, що підтримує життя – продовжується в самому житті, бо воно його реалізує, те, що помилкове – гине, бо було помилкою. Саме те, що помилка гине, визнає можливість її існування – вона виправляє саму себе своїм самозапереченням.

Власне, все попереднє було вступом...
Вступом до того, що ми не перші і не останні у цьому світі, на цій святій для нас землі. Країна, у якій ми народилися, народилася тоді, коли тут з’явилися люди, наші предтечі...
Добре, що ми визначилися, що день народження країни ми будемо святкувати 24 серпня – тому, що так склалися умови, за якими ми погодилися святкувати день народження країни саме у цей день. Але насправді в цей день ми святкуємо те, що колись люди стали людьми, стали спільнотою, яка народилась на цій землі тоді, коли зрозуміла, що вижити можна тільки тоді, коли є модливість домовитись про спільне існування...
В історії нашої країни, як і усіх інших, були свої перемоги і поразки, осяяння та помилки. Однією з помилок, наслідки якої ми відчуваємо досі, є спроба відмовитись від суспільної угоди та створити псевдодержаву, яка базується не на суспільній угоді, а на приневоленні частиною населення всього суспільства суто примусовими методами, які за визначенням заперечують можливість суспільної угоди. Це заперечення може реалізуватися тільки на примусі та використанні замість громадянського діалогу методів маніпуляції масової свідомості. Саме масової, бо при цьому громада втрачає можливість реалізувати свої громадські прагнення і примусово перетворюється на людську масу, яку можна поганяти як стадо.
Але саме життя є настільки безмежно сильним посилом, що воно все одно реалізується, навіть не завдяки, а всупереч суспільним умовам. Всі ми все одно народжуємо та виховуємо дітей, святкуємо день народження країни та весілля, знаємо, що чинити зло – то гріх...
Сучасна ситуація, за якої відсутня супільна угода, бездіяльність та неспроможність тих владців, яким ми два роки тому доручили підтримувати суспільну угоду, дає нам право та можливість самім шукати та встановлювати умови справжньої суспіної угоди, бо тільки громадяни країни її створюють...
То давайте шукати та створювати, досвід у нас вже є!
Сьогодні в нас свято нашої незалежності – кожного окремо та всих разом... А ті, кому ми доручили виконувати громадські обов’язки можуть тіки вибачитись перед нами за неналежне їх виконання. На жаль...
Отож вітаю всих нас з днем народження нашої країни, нашого життя!

І давайте думати про те, як його зробити справжнім, а не тим ерзацем, яким нас годують владці...

Відповіді

  • 2006.08.24 | Пані

    Зі святом!

    А в статті? Я б взагалі таке і справжнім прізвищем підписала :))) Як?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.25 | Сергій Вакуленко

      Перше ніж у статті подавати, пропустіть через коректора

  • 2006.08.25 | Хвізик

    чомусь мені не святкується. якась тривога незрозуміла на душі

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.25 | технолог

      Re: чомусь мені не святкується. якась тривога незрозуміла на душі

      Життя продовжується...
      Тому святкуймо визначальне - нашу незалежність від тих обставин, в які нас намагаються примусово запрягти.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.08.25 | Хвізик

        ok. буду святкувати

  • 2006.08.25 | Хвізик

    З святом усіх!!!

  • 2006.08.25 | пан Roller

    А "Наша" Украина скорбит лучше

  • 2006.08.25 | Микола Дмитренко

    Re: Це наше свято!!!

    Слава українцям!
    Віра в краще життя - це наш обов"язок перед богом і нащадками.
    Суспільство знаючи мету - знає шлях. А це віра в майбутнє.
    Очевидно, що антиукраїнські сили ( в тому числі і мегаблок олігархів за словами І.С.Плюща) не зацікавлені в цьому, нав”язуючи нам різні популістські, брехливі ідеї і не пропонуючи відповідальної, зрозумілої програми дій.Поки що це їм вдається.
    Тяжко усвідомлювати, що українців хитро і підступно продовжують дурити і розводить. Але це життя. Якщо ми це допускаємо, значить ми заслуговуємо.
    Є сила - є право, нема сили - немає права.
    Народ має таку владу, яку заслуговує.
    Окреслити мету в існуючих умовах популізму та тотальної брехні("...маємо те, що маємо..." і т.д.) можуть тільки мудрі просвітлені провідникі.
    В свою чергу бачу вихід із ситуації, яка склалась, в об"єднанні здорових, патріотичних сил України навколо спільної чітко окресленої мети - Програми дій. В подальшому піднімуться лідери.
    Поставити перед суспільством зрозумілу, реальну мету - являється головним завданням патріотичних сил.
    Як варіант, пропоную для розгляду своє бачення мети ідею "Української програми розвитку "Спільна дія".
    З повагою Микола Дмитренко (8 050 445 26 26)
  • 2006.08.25 | Володя Набок

    Навіщо ця стаття??

    Пробіг очима по абзацам, око ковзало тільки лиш по банальним високо-людським та загальнопатріотичним фразам/висновкам.
    Що автор хотів зробити цією статтею? Показати, як він вміє писати художньо-заяложені твори?
    Шановний, будь ласка, цінуйте час інших; у нас його і так мало, щоб ще і читати ваші душевні мемуари.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.28 | Михайло Свистович

      Re: Навіщо ця стаття??

      Володя Набок пише:
      >
      > Шановний, будь ласка, цінуйте час інших; у нас його і так мало, щоб ще і читати ваші душевні мемуари.

      Ви - вільна людина, тож, маючи власну оцінку, можете обирати - читати чи не читати. От іншим, як бачите, сподобалося. Тож не треба судити всіх по собі, роздаючи поради іншим.
  • 2006.08.28 | Sean

    +5!



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua