МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Українське питання в ідеології махновського руху

08/25/2006 | настрадамус

Український характер махновського руху доводить комплекс прояви його національної самобутності, їх ядром є традиції української військовості, такі як ідея загальної рівності та демократизму, на основі яких організаційно будувались повстанські загони. Про національну специфіку руху говорить також використання повстанцями традиційної української військової ермінології. Наприклад, використання титулу “Батько”, що став невід'ємною частиною ідентифікування повстанських командирів.
Махновська ідеологія визнавала існування української надії і користувалася термінами “Україна” та “українці”, прихильно ставились до впровадження шкільного навчання “материнською” мовою. Навіть махновська російськомовна преса часто друкувала матеріали на теми української історії та літератури. Починаючи з 1919 р. махновці самоідентифікували себе як українців. Це відбилося у назві їх військової організації ~ Революційна повстанська армія України. Національний склад махновців на 90% складалися з українців і на 6-7% з росіян. Події 1918-1921 рр. трактувалися Н.Махно не інакше як “Українська революція” . Це процес, під час якого “російська революція на Україні” перетворилася на революцію “Українську”. Восени 1919 р. було створено махновську україномовну пресу у вигляді газет “Шлях до Волі” (Катеринослав) та “Анархіст-Повстанець” (Полтава).
Махновці вважали “білих” і “червоних” чужинцями. Гасла інтернаціоналізму спонукали махновців чутливо реагувати на сам факт російської присутності, на спроби тиску з її боку. О.Беркман, американський, анархіст, відвідавши Гуляйполе в листопаді 1920 р., описував ці настрої: “Для України є лише одне сьогодення - Росія, хоча традиції й культура України перевершують північні. Вони не любили російського і постійного переважання Москви. Прийшлі чиновники, незнайомі з умовами і психологією країни, часто навіть ігноруючи її мову, зробили московські погляди чужими для населення, навіть для тих, хто найбільш дружньо був розташований: до них”. Те, що за своїм характером і національним складом РКП(б) та Червона Армія були безумовно російськими, завжди привертало увагу махновської преси. І коли в травні 1919 р. “Путь к свободе” говорив про більшовиків, як про тих, що прийшли “.., з півночі, прохаючи, щоб Україна прийняла їх по братерському", то “Голос махновця” в листопаді 1920 р. різко змінював інтонації, “Комуністи винні (в розрусі - В.Ч.)..вони вдвічі винні, як захожі, чужі українському народові, як люди, що прийшли з Великоросїї”. Це були прояви постійно присутніх в махновському середовищі настроїв.
З літа 1919р. успіхи на Україні російських військ і зростаюча самоіндетифікація народу все сильніше підводили Н.Махна до думок в українському напрямку 13 серпня 1919р.в районі Нового Бугу зчинили антибільшовицький заколот махновські полки 58 дивізії. Гасло махновського перевороту було відверто проукраїнським: “На захист України від Денікіна, від комуністів, від білих, від усіх бросаючих і насідаючих на Україну

Непересічний скарб особистості і постаті Н.І.Махна ще належить очистити від нашарувань прокомуністичних і посткомуністичних часів;
вже час подбати про створення відповідних центрів по обранню,зберіганню і публікації спадщини Н.І.Махна;
як і час подумати про увіковічення пам'яті цього гуляйпільця,
останнього запорожця, який поклав свою долю і життя за свободу.

Відповіді

  • 2006.08.25 | ЖАК

    Махно

    www.vesti.dp.ua/articles/show/number/604/title/14_01&PHPSESSID=f93014322efa5
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.08.26 | настрадамус

      «Я, Нестор Махно, непримиримый враг партии коммунистов-большевик



      Махно покинул Украину живым (ходили слухи, что он был убит при переходе границы), начало кампанию за выдачу Н.Махно. Румыны ответили отказом. Тогда ВЧК организовала покушение на Махно. В м.Бендеры был послан под видом румынского офицера будущий партизанский командир (во время Великой Отечественной войны) Д.Н.Медведев. В Бендерах состоялась встреча махновцев с представителями румынской разведки. Самого Махно среди присутствующих не было видно. Тогда Д.Н.Медведев, зная удивительную способность Махно к разного рода мистификациям «с переодеванием» (чтобы не быть узнанным Махно часто переодевался, иногда даже женщиной), для верности перестрелял всех, кто пришел на явку, но Махно среди трупов не нашли.

      Счастливо избежав смерти от рук будущего Героя Советского Союза, Н.Махно, а с ним Галина Кузьменко и 17 его соратников, в апреле 1922 года, перебрались в Польшу. Буквально на следующий день по прибытии Махно с соратниками в Польшу, ВУЦИК и Совнарком Украины объявили амнистию всем, кто боролся с оружием в руках против Советской власти. Не распространялась амнистия лишь на 7-ых, как было сказано в Указе, «заклятых врагов украинского народа»: Скоропадского, Тютюнника, Петлюру, Врангеля, Кутепова, Савинкова и Махно. Совправительство опять потребовало выдачи Махно, однако поляки хоть и поместили Н.Махно с беременной женою в концлагерь, выдать его на верную смерть отказались. Здесь же, в лагере, Галина Кузьменко родила девочку, которую назвали Еленой.


      30 ноября 1923 года состоялся суд, который оправдал Н.Махно. Жена и соратники тоже получили «вольную». Публика встретила приговор аплодисментами. Махно стал европейской знаменитостью. Ночью в тюрьму к Махно пришел корреспондент эмигрантской газеты «Руль» З.Ю.Арбатов, который был свидетелем его, Махно, «подвигов» в Екатеринославе в 1919-ом. На вопрос: «Правда ли, что Ваша жена еврейка?» Н.Махно, криво улыбнувшись, сказал, что все это ложь, «сработанная писаками, вроде белогвардейца Герасименко» (белогвардейский офицер, написал воспоминания о встречах с Махно). Махно поведал корреспонденту «боевую биографию» учительницы из Гуляй-Поля и добавил: «Уже тут, в тюрьме, у нас родилась девочка, которую мы не крестили, и над которой не совершали никаких обрядов. Девочка нигде не записана и никаких документов не имеет». В заключение Н.Махно заявил: «Я, Нестор Махно, непримиримый враг партии коммунистов-большевиков."
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.08.26 | Габелок

        Re: Махно незлюбив більшовиків після того як вони його кинули

        Почитайте мемуари Махна. Махно у Кремлі давав поради Леніну та Свєрдлову, як успішніше войовувати в Україні. Було це ще до створення Махном його власної армії. В той час Махно називав себе анархістом-комуністом.

        З іншим погоджуюся.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua