Актуальність Донцова
08/31/2006 | Віктор Рок
„Нація, не очолена мудрим, шляхетним і мужнім проводом, є бездумна отара, доступна всякій чужинецькій пропаганді й інфільтрації. Разом з провідною верствою стоять і падають народи”, - саме ці слова доктора Донцова, якими починається його стаття „За який провід?” сьогодні пульсують в думках. І смішно, і гірко, а насамперед страшно стає, коли подекуди чуємо, що ідеї Донцова „застаріли”, що нині він „неактуальний”, що його писання слід „списати в архів”. Навпаки – ідеї Донцова актуальні як ніколи, а його книги мають виходити багатотисячними накладами, на його творах мають виховуватись провідники нації. Ситуація в Україні це яскраво підтверджує, і навіть шкода паперу, щоб наводити аргументи, коли вони такі очевидні.
123 роки з дня народження видатного ідеолога українського націоналізму - дата не ювілейна. Але такі постаті, як Дмитро Донцов, необхідно згадувати не лише з нагоди ювілеїв. „Заювілеювання” – найгірше, що ми можемо вчинити, не звертаючись повсякчасно до його творчої спадщини, нехтуючи його заповітами, ігноруючи його вчення, не намагаючись згідно з ним діяти.
Хочу запропонувати до роздумів нашим читачам лише деякі думки цієї видатної людини, котрі, як кличний дзвін тривоги мають калатати в наше сумління. Ось що, наприклад, він писав майже 60 років тому, але про нашу таки сучасну політичну ситуацію. „Проблема проводу, в сто разів важніша від інших, набирає в наші часи особливо великого значення, і якраз цеї проблеми не хочуть бачити сучасники, займаючись всякими іншими, які нічого не варті без вирішення отої, найважнішої з усіх. Який глузд виробляти програми, закладати партії, творити об’єднання, коли хитається фундамент, на якім будується?”
„Бо володарів, що мають хлопський сприт, замість державної мудрості – легко обдурити обіцянками-цяцянками...
Бо проводарів, байдужих на великі ідеали, а які дбають лише про привату, – легко підкупити.
Бо проводарів, що не мають відваги до чинів великого розмаху і ризику – легко залякати.”
Ми шукаємо виходу з ситуації там, де його немає. Нам намагаються наводити якісь економічні, геополітичні, міжнародні, соціальні, політичні та інші вигадані „аргументи”. Насправді ж проблема в тому, що нашу політичну верхівку опанували підкуп і шантаж, її пожирає триголовий дракон, і голови цього дракона – зрада, заздрість, зажерливість. І доки голови цього дракона не будуть відрубані, доки чеснотами нашої еліти не стануть донцовські „мудрість, шляхетність, мужність”, ніякі „блоки”, „коаліції” й „універсали” не виведуть націю з роздоріжжя на шлях величі, сили й добробуту – на шлях національної перспективи.
„Єдність!, Єдність!”, - волають після кожної поразки наші демократи, бездарно проциндривши кредит народної довіри, витрачаючи зусилля на поділ портфелів і крісел, посад і фондів. Яскравою ілюстрацією є нещодавній парламентсько-урядовий „дєрібан” та оформлення „коаліції національної злагоди”, коаліції „комуністів, демократів, соціалістів, центристів... та інших „слуг народу”. Чи буде з цього результат? Ось яку відповідь дає Донцов:
„Коли об’єднаєте в горщику капусту, бульбу, стару підошву і здохлого кота, - не смакуватиме таке об’єднання!... Мішанина чужорідних елементів, добрих і злих, в якій безнадійно потопали добрі... Ліплячи такі „об’єднання”, вони не впорядковують хаос, а його поглиблюють... Завданням часу є не збільшувати хаос, а відділити кукіль від пшениці!”
Чи вовк у бабусиному очіпку залишається вовком, чи стає бабусею? – запитував Донцов. Чи Янукович, сівши в крісло прем’єра, залишається таки Януковичем, чи стає главою Уряду України?, - риторичне питання.
Знервований, розчарований, зневірений українець, який вже не знає, хто винен і що робити, перечитавши праці Донцова, зокрема „Дух нашої давнини”, „Росія чи Європа”, „Націоналізм”, „Хрестом і мечем”, „Клич доби”, „Московська отрута”, буде просто вражений, знайшовши аргументовані відповіді на безліч „чому?”, „що?”, як?” і „хто?”.
„Кожна сильна суспільність міцна твердим моральним законом, що над нею панує, якого живим символом і прикладом є її правляча верства. Мусить вона насамперед бути тверда і невблаганна щодо себе самої, не піддаватися матеріальним спокусам вигадництва чи оспалості, ставляти над усе поняття чести і обов’язку...”, - нагадує Донцов.
На мою думку, одною з причин нашої сучасної кризи (і то не лише політичної) є якась дивна впевненість нашої „еліти” й ширших суспільних верств в тому, що все починається від них і на них завершується. Чи то з „помаранчевого Майдану”, чи, в кращому разі, з 24 серпня 1991 року. Ні, панове, „ґоспода”, „товаріщі”. Перечитайте Шевченка, розгорніть Лесю Українку, задайте Франкового „Мойсея”, проштудіюйте нашу історію, загляньте до праць Міхновського, Бандери, Липи, Стецька, Донцова.
„Ніколи бо не був він такий актуальний, як в наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих...” – слова Донцова, сказані про Шевченка, з повним правом можемо віднести й до нього самого.
123 роки з дня народження видатного ідеолога українського націоналізму - дата не ювілейна. Але такі постаті, як Дмитро Донцов, необхідно згадувати не лише з нагоди ювілеїв. „Заювілеювання” – найгірше, що ми можемо вчинити, не звертаючись повсякчасно до його творчої спадщини, нехтуючи його заповітами, ігноруючи його вчення, не намагаючись згідно з ним діяти.
Хочу запропонувати до роздумів нашим читачам лише деякі думки цієї видатної людини, котрі, як кличний дзвін тривоги мають калатати в наше сумління. Ось що, наприклад, він писав майже 60 років тому, але про нашу таки сучасну політичну ситуацію. „Проблема проводу, в сто разів важніша від інших, набирає в наші часи особливо великого значення, і якраз цеї проблеми не хочуть бачити сучасники, займаючись всякими іншими, які нічого не варті без вирішення отої, найважнішої з усіх. Який глузд виробляти програми, закладати партії, творити об’єднання, коли хитається фундамент, на якім будується?”
„Бо володарів, що мають хлопський сприт, замість державної мудрості – легко обдурити обіцянками-цяцянками...
Бо проводарів, байдужих на великі ідеали, а які дбають лише про привату, – легко підкупити.
Бо проводарів, що не мають відваги до чинів великого розмаху і ризику – легко залякати.”
Ми шукаємо виходу з ситуації там, де його немає. Нам намагаються наводити якісь економічні, геополітичні, міжнародні, соціальні, політичні та інші вигадані „аргументи”. Насправді ж проблема в тому, що нашу політичну верхівку опанували підкуп і шантаж, її пожирає триголовий дракон, і голови цього дракона – зрада, заздрість, зажерливість. І доки голови цього дракона не будуть відрубані, доки чеснотами нашої еліти не стануть донцовські „мудрість, шляхетність, мужність”, ніякі „блоки”, „коаліції” й „універсали” не виведуть націю з роздоріжжя на шлях величі, сили й добробуту – на шлях національної перспективи.
„Єдність!, Єдність!”, - волають після кожної поразки наші демократи, бездарно проциндривши кредит народної довіри, витрачаючи зусилля на поділ портфелів і крісел, посад і фондів. Яскравою ілюстрацією є нещодавній парламентсько-урядовий „дєрібан” та оформлення „коаліції національної злагоди”, коаліції „комуністів, демократів, соціалістів, центристів... та інших „слуг народу”. Чи буде з цього результат? Ось яку відповідь дає Донцов:
„Коли об’єднаєте в горщику капусту, бульбу, стару підошву і здохлого кота, - не смакуватиме таке об’єднання!... Мішанина чужорідних елементів, добрих і злих, в якій безнадійно потопали добрі... Ліплячи такі „об’єднання”, вони не впорядковують хаос, а його поглиблюють... Завданням часу є не збільшувати хаос, а відділити кукіль від пшениці!”
Чи вовк у бабусиному очіпку залишається вовком, чи стає бабусею? – запитував Донцов. Чи Янукович, сівши в крісло прем’єра, залишається таки Януковичем, чи стає главою Уряду України?, - риторичне питання.
Знервований, розчарований, зневірений українець, який вже не знає, хто винен і що робити, перечитавши праці Донцова, зокрема „Дух нашої давнини”, „Росія чи Європа”, „Націоналізм”, „Хрестом і мечем”, „Клич доби”, „Московська отрута”, буде просто вражений, знайшовши аргументовані відповіді на безліч „чому?”, „що?”, як?” і „хто?”.
„Кожна сильна суспільність міцна твердим моральним законом, що над нею панує, якого живим символом і прикладом є її правляча верства. Мусить вона насамперед бути тверда і невблаганна щодо себе самої, не піддаватися матеріальним спокусам вигадництва чи оспалості, ставляти над усе поняття чести і обов’язку...”, - нагадує Донцов.
На мою думку, одною з причин нашої сучасної кризи (і то не лише політичної) є якась дивна впевненість нашої „еліти” й ширших суспільних верств в тому, що все починається від них і на них завершується. Чи то з „помаранчевого Майдану”, чи, в кращому разі, з 24 серпня 1991 року. Ні, панове, „ґоспода”, „товаріщі”. Перечитайте Шевченка, розгорніть Лесю Українку, задайте Франкового „Мойсея”, проштудіюйте нашу історію, загляньте до праць Міхновського, Бандери, Липи, Стецька, Донцова.
„Ніколи бо не був він такий актуальний, як в наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих...” – слова Донцова, сказані про Шевченка, з повним правом можемо віднести й до нього самого.
Відповіді
2006.08.31 | VOL
Стаття то додана до "Майдану"
Але не видно, щоб хтось проробив її та залишив тут свої враження від опанованого...2006.08.31 | Максим
Хороша стаття. Але помилкова )))
Помилкова у висновках і підводках.Дмитро Донцов надзвичайно актуальний. Факт.
Але...
Якби Донцов був живий сьогодні...
Чи підтримував би він Юща...
Або Юлю...
Як це Вам не дивно, але швидше за все Донцов - такий яким він був - підтримував би сьогодні і в 2004 році... Януковича,Азарова/Ахметова.
Як кращу альтернативу.
Доказом може бути той факт, що реальний Донцов терпіти не міг Центральної ради і особливо такого діяча як Петлюра.
Натомість Донцов захоплювався і всіляко підтримував "русофіла", оточеного "російськомовними запроданцями" офіцерами - Гетьмана Скоропадського.
Безперечно. Скоропадський не Яник. За рівнем культури і т.п. Але Яник - Скоропадський за силою, ґрунтовністю і КОРИСНІСТЮ для України.
Яник і ко це відмова від пустопорожнього фразерства, постійних істерик та скиглінь на користь конкретної і результативної дії. На користь сучасних армійських багнетів та гармат - тисяч робочих місць на працюючих українських підприємствах.
Бо сьогодні лінія фронту проходить по прилавкам торгових точок. Чим більше там представлено товарів іноземних ТНК, тим більше загарбана Україна. Чим більше там вітчизняного (там і в експорті), тим більше України ще вільної і реально - незалежної.
------------
Ющ - це вектор здачі України скопом. Тим, хто більше заплатить. Щоб ті гроші тупо проїсти. Приклад Криворіжсталь.
Яник це радикальний український націоналізм в економіці. Бо до сих пір пам'ятаю тодішнього відповідального за "російський напрямок" а пізніще керівника секретаріату Ющенка, який виголошував у 2004, апелюючи до Росіян: "Дивіться, ніколи російському бізнесу не було так славно, як за прем'єрства Юща. Він і НПЗ вам попродавав і ще там щось називалося. А Яник?... Чи знаєте ви, що на віть в Іванофранківській області росія викупила більше підприємств чим на Донеччині? У вотчині Яника вам, росіянам, не продають нічого".
Дурашка не понімав, що свідчить про Юща зрадника та Яника патріота. Але добре розумів, що в час, коли стільки кругом глухих і незрячих ніхто не доганяє реальної суті речей і ведеться на зовнішню строкатість.
Так само як і за часів Донцова ніхто не почув його заклинань - підтримуватим хай російськомовного але свого справді Українського Гетьмана. Натомість укрпатріоти привели до влади безпомічного але такого україномовного Петлюру.
Який дуже швидко ту Україну ...........
----------
А Донцов і Міхновський актуальні як ніколи
Факт
2006.08.31 | Мірко
Re: Хороша стаття. Але помилкова )))
Максим пише>Як це Вам не дивно, але швидше за все Донцов - такий яким він був - підтримував би сьогодні і в 2004 році... Януковича,Азарова/Ахметова.<
і другу державну, і ЄЕП, і невизнання УПА? Ці три справи показались ключевими для Януковича.
2006.09.02 | Михайло Свистович
Re: Хороша стаття. Але помилкова )))
Максим пише:>
> Як це Вам не дивно, але швидше за все Донцов - такий яким він був - підтримував би сьогодні і в 2004 році... Януковича,Азарова/Ахметова.
Український націоналіст ніколи б не підтримував людей, байдужих до всього українського.
>
> Доказом може бути той факт, що реальний Донцов терпіти не міг Центральної ради і особливо такого діяча як Петлюра.
Але не підтримував Щорса чи Антонова-Овсєєнка. Так що "доказ" Ваш не доказує
>
> Натомість Донцов захоплювався і всіляко підтримував "русофіла", оточеного "російськомовними запроданцями" офіцерами - Гетьмана Скоропадського.
Скоропадський не був русофілом
>
> Яник і ко це відмова від пустопорожнього фразерства, постійних істерик та скиглінь на користь конкретної і результативної дії.
Канкрєтної
>
> Чим більше там представлено товарів іноземних ТНК, тим більше загарбана Україна
Тоді США загарбані ще більше
>
> Яник це радикальний український націоналізм в економіці.
Нежиттєздатний міф.
2006.08.31 | Роман ShaRP
КГ/АМ
Буду краток: нафиг не нужны ни такие "проводники"© "День" как Донцофф, ни такие, как Рог.2006.08.31 | Лютий
АС/DC
Роман ShaRP пише:> Буду краток: нафиг не нужны ни такие "проводники"© "День" как Донцофф, ни такие, как Рог.
Кому нє нужни? Таким як Роман ShaRP? А потрібні такі як Роман SharP?
2006.08.31 | razor
Re: АС/DC
Роман ShaRP пише:> Буду краток: нафиг не нужны ни такие "проводники"© "День" как Донцофф, ни такие, как Рог.
Кому нє нужни? Таким як Роман ShaRP? А потрібні такі як Роман SharP?
****Ta zh SharPyk ne je zhodnyj "providnyk" ani "ideolog" (:=))...Ot sobi takyj svojeridnyj Forum-nyj shkrabacz.******
2006.08.31 | Роман ShaRP
Целой куче народу.
Лютий пише:> Кому нє нужни?
Судя по отсутствию спроса на их нравоучения - практически никому, кроме относительно узкого круга националистических организаций.
>А потрібні такі як Роман SharP?
Так я, в отличие от Рогов и Донцовых, и не навязываюсь
2006.08.31 | Vavilov
А вы все за мойшами бродить собираетесь?
2006.08.31 | Роман ShaRP
За какими еще "мойшами"?
2006.08.31 | catko
а де блять шарп вицепив рог? (стаття рок підписана)? по фрейду?
а чи по проплаченій гебістській тусовці?Роман ShaRP пише:
> Буду краток: нафиг не нужны ни такие "проводники"© "День" как Донцофф, ни такие, как Рог.
2006.08.31 | Роман ShaRP
Бедный-бедный Витя Рог. (+)
Его уже "свои" не узнают... Вот, биографию его почитайте, пан полицай катко. http://72.14.221.104/search?q=cache:KqAYd4943e4J:www.ukrnationalism.org/old/kerivnytstvo/biography_rog.html+%22%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80+%D0%A0%D0%BE%D0%B3%22&hl=ru&ct=clnk&cd=6&client=operaПересеклись раз пути-дорожки, вот и запомнил.
А "Рок" в заголовке на форуме взялся от того криворукого существа, которое сделало ему такой логин. На первой странице, которую пан полицай не соизволили прочитать, подписано "Рог", как и положено.
2006.09.01 | kotygoroshko
Re: а де ****блять-шарп**** ? :) :) :) :) :)
2006.09.01 | Роман ShaRP
Чем бы дитя не тешилось.