МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Народ має право на повстання

09/14/2006 | Опора-Львів
До нас, через львівську пошту Майдану прийшов лист-обурення на журналістську „Антируїну”. Ми його читаємо і бачимо старенький та невмирущий кучмізм у всіх його проявах. Автор, обурений діями журналістів, які прагнуть врятувати архітектурні пам’ятки Львова, нагадує і про закони, і про Конституцію, і навіть попереджує про відповідальність за порушення цих законів. На жаль, не дає відповіді, що повинен робити громадянин, коли влада сама брутально порушує закон, про людське око показує, що виправиться і не буде порушувати закону, але плює на нього за приказкою „Васька слухає і їсть”. Громадське протистояння, яке відбувається у Львові, зводиться до боротьби зі звичаєм кучмізму: громадянин — чемний і законослухняний, а влада розглядає ЗАКОН як побажання до виконання, але таке, яке не суперечитиме її власному «здоровому глузду». Адже нічого їй за порушення не буде. Крапка.
Від грудня минулого року Фонд збереження історико-архітектурної спадщини намагався отримати інформацію про проект реконструкції архітектурної пам’ятки ЮНЕСКО – площі Ринок. Лише після активного «вуличного» втручання ЛП ГМ ОПОРА проект показали — аж у квітні: недоробленим, непідписаним, незатвердженим. Згідно із законодавством робіт взагалі не мали права навіть починати, але їх навіть не зупинили. Мабуть, влада має право порушувати Закони – це перший висновок, який можна зробити з історії боротьби за збереження площі Ринок. Для себе ми зробили ще й інші висновки, про:
- абсолютну байдужість до майбутнього міста у його керманичів;
- намагання вирішити питання в кулуарах Ратуші, поза сферою своїх повноважень, навіть якщо компетенції належать Києву та центральним органам державної влади;
- абсолютну глухоту міської влади до позиції громадськості, яка позірно змінилися хіба з приходом нової команди;
- використання засобів “імітованої демократії” у спілкуванні з громадськістю, а отже повну неготовність до справжньої прозорості та відкритості;
- систематичне порушення пам’яткоохоронного законодавтва, міжнародних договорів та вимог ЮНЕСКО.
Тому нам дуже шкода, що пан Богдан Яровий, нагадуючи журналістам про необхідність дотримання різноманітних законів, у своєму «зверненні до піплів», чомусь вперто не згадує про порушення законів чиновниками під час руйнування історичної спадщини Львова. Не говорить про роботи на площі Ринок, площі Катедральній та вул. Руській, які здійснені з порушенням чинного пам'яткоохоронного законодавства, зокрема п.3 ст.32; ст. 35, 36, 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Під час виконання робіт у північній частині пл. Ринок без відповідного проведення археологічних та архітектурних досліджень екскаваторами брутально знищили археологічно-культурний шар. Окрім того, було частково зруйновано склепіння підвалів ринкових кам’яниць при прокладанні мереж дощової та побутової каналізації. Незважаючи на наявність у північній частині залишків колишнього Ринкового кварталу, поверхню площі накрили бетонною подушкою, з метою створити автомобільну стоянку. Було абсолютно проігноровано вимоги спеціалістів і громадськості й влаштовано спеціальну бетонну підготовку на пл. Катедральній та на території колишнього цвинтаря біля Катедрального костелу, пам’ятки архітектури XIV – XVIII ст., на самому Ринку і вул.Руській. А потім залила тим же бетоном столітню бруківку. Що повинна робити громадськість, коли влада ігноручи закон, руйнує історичні пам’ятки, пан Богдан Яровий, на жаль, не пише.
Було проігноровано вимоги Наглядової ради з питань проведення робіт з реконструкції інженерних мереж, реставрації та впорядкування пл. Ринок у місті Львові, створеної з ініціативи громадськості на громадських слуханнях 20 квітня 2006 р., яка констатувала факт незаконності робіт, невідповідність проекту ДБН і законодавству про охорону культурної спадщини, негативні наслідки вже проведених робіт і направила вимогу призупинити роботи на пл.Ринок, пл.Катедральній та вул.Руській до доопрацювання проектної документації та затвердження проекту в установленому порядку.
Державна служба охорони культурної спадщини, керуючись положеннями п. 19, 20, 21, 22, ст. 5 та ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», направила приписи виконавчому комітету Львівської міської ради (листи від 03.05.2006 №22-1138\21 та від 06.05.2006 р. № 22-1175\21) з вимогою негайно зупинити проведення будь-яких робіт до погодження і обговорення проекту та отримання необхідних дозволів на проведення робіт відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Державна служба також констатувала, що в розпочаті реконструктивно-будівельні роботи на території, розташованій в межах історичного ареалу міста Львова та включеній до Списку всесвітьньої спадщини ЮНЕСКО ведуться із порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та міжнародних конвенцій.
В зв’язку із тим, що дані роботи не були зупинені навіть після вимог Держслужби охорони культурної спадщини, зафіксовано порушення ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Продовження будівельних робіт призвело до безповоротних втрат історико-архітектурного ареалу Львова та може призвести до виключення центральної частини міста з переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
На жаль, ми ніяк не отримуємо відповіді, як зупинити руйнування нашої історії? Нас закликають бути законослухняними(?), але не дають оцінки діям влади, для якої, так виходить, закони не писані.
Лише перед загрозою паралізації центральної частини міста (активісти ГМ ОПОРА після брутального побиття будівельниками, на що закрила очі міліція і однозначно спровокувала міська влада, були готові до прекриття центральної транспортної магістралі – проспекту Свободи) в.о. міського голови підписав рішення про зупинення робіт.
Тоді на вимогу ОПОРИ міська влада скликала громадські слухання (згідно Статуту міста громадські організації не є суб’єктами ініціативи на громадських слуханнях), де було створено Наглядову раду зі спеціалістів архітекторів, археологів, реставраторів.
Перемир’я тривало недовго, адже з приходом до влади новий міський голова першим розпорядженням порушив закон — відмінив незаконні роботи на Ринку. Наступний період ознаменувався використанням на всю потужність “механізмів імітованої демократії”, тобто громадськість фактично водили за ніс, продовжуючи руйнувати Ринок і обіцяючи врахувати рекомендації Наглядової ради.
ЛП ГМ ОПОРА подало документи і листи-запити до Державної служби охорони культурної спадщини, Міністерства культури, Генпрокуратури, Прокуратури Львова, Львівської області, віце-прем’єра з гуманітарних питань В.Кириленка, Голови та Першого заступника секретаріату Президента, Оргкомітету з відзначення 750-ліття Львова, Міністерства юстиції, Міністерства архітектури та містобудування, Національної комісії у справах ЮНЕСКО, Всесвітнього комітету ЮНЕСКО та ін. Було оприлюднено і поширено відкриті листи міському голові, депутатам міської ради, проведено серії консультацій, нарад, засідань з керівництвом міста, області, представниками правоохоронних органів та органів прокуратури, з керівниками пам’яткоохоронних відомств, керівництвом згаданого оргкомітету.
Лише завдяки акціям громадського протесту та документам, переданим безпосередньо активістами ОПОРИ, Державна служба охорони культурної спадщини отримала інформацію про проблему (це при тому що проект реконструкції має обов’язково бути затверджений в цій установі!) та видала приписи про негайне зупинення злочинних робіт. Потім зреагувала Прокуратура міста Львова, а згодом і Львівська міська інспекція державного архітектурно-будівельного контролю. Управління охорони історичного середовища змогло ствердити, що теж не давало дозволу на роботи фактично лише завдяки розголосу проблеми і зниженню ймовірного “тиску” на керівництво управління. Рахункова палата знайшла значні зловживання у використанні державної субвенції, а Тендерна палата на запит ЛП ГМ ОПОРА розпочала процедуру перевірки легітимності проведення тендерів на всі роботи в рамках субвенції. Проблема реконструкції площі Ринок була донесена до Всесвітнього комітету ЮНЕСКО, але, як уже мабуть зрозуміло, теж не міською владою і навіть не Національною комісією у справах ЮНЕСКО. А всі роботи в межах пам’яткоохоронної зони ЮНЕСКО повинні затверджуватися представниками цього комітету.
На днях владний «вандалізм» на площі Ринок нарешті дієво помітили ще одні представники центральної влади. Національна рада з питань культури і духовності при президентові остаточно усвідомила загрозу виключення львівських та ряду інших пам’яток архітектури з списку ЮНЕСКО і визнала заходи з реконструкції центральної частини Львова незаконними і рекомендувала керівникам міської влади Львова привести будівельно-ремонтні роботи там у відповідність до чинного законодавства та владнати спірні питання щодо реконструкції центральної частини міста.
Саме з метою розв’язання цієї та інших проблем створено робочу групу для підготовки проекту указу президента щодо захисту пам’яток культури, включених до списку ЮНЕСКО.
На всьому цьому фоні вражає цинізм міської влади, зокрема мера міста та його першого заступника, які спершу заперечували компетенцію Держслужби, потім спробували якимось чином дістати дозвіл в обхід і заднім числом, проте Міністр культури спростував показаний ними папірець, начебто виданий мінкультом (який не має на те повноважень, що найцікавіше) якомусь прорабу(!). Крім того, міські чільники дозволяли собі вголос давати обіцянки, а потім мовчки їх порушувати, чим заслужили реноме “імітованих демократів.” Чого варте постійне окозамилювання і брехня, яку почергово спростовували то Держслужба охорони культурної спадщини, то Міністр культури, то Голова Національної комісії у правах ЮНЕСКО, то Голова Нацради з питань культури і духовності. Тай львів’яни виразно бачили суперечність слів і дій міського голови. Крім того, що найцікавіше, весь той час міське керівництво чомусь зовсім НЕ НАМАГАЛОСЯ спробувати привести до належного стану проект, а лише «ПРОТЯГНУТИ» його через відповідні інстанції. Архітектори та реставратори, що у Львові, що у Києві хапалися за голову, дивлячись на сам недолугий і недоопрацьований проект, а представники громадськості «проривалися» мало не з боєм на владні засідання, куди мерія чомусь вперто не хотіла пускати нікого «зайвого». «Навіщо виносити сміття з хати?»— таким був основний аргумент мера міста Садового.
Отож, зверніть увагу, всі установи, яким належить знати про порушення закону і зупинити його – вже знають про це. І ніхто не в стані зупинити! На жаль, ніхто й не дає належної оцінки цій свідомій чи несвідомій бездіяльності та безсиллю з одного боку і свавіллю – з іншого. Всі оцінки навіть центральної влади небули належним чином артикульовані, адже всі ми «ждьом празніка» і форсуєм львівський Ринок, в кращих совкових традиціях: закидали трупами Дніпро, залиєм бетоном площу Ринок! Це ж їхнє свято…
І на додаток — ви не можете подати в суд, оскарживши всі ці дії. Чому? Бо суд винес рішення не на вашу користь, адже:
1) якщо ви живете в іншому місті, як відомі громадські діячі з Харкова, Херсону, Луганська чи Києва, ви не є суб’єктом зацікавлення у проблемах руйнування національної і світової спадщини, бо ви тут не живете. «У ва нєт прапіскі!» - пригадуєте?
2) навіть якщо ви живете у Львові, вам теж зась піти до суду, бо ж ви не живете на площі Ринок. То ж чому вас тоді хвилює забетонована бруківка?
3) і взагалі, якщо мер не приходить на засідання суду, але звонить судді — остання червоніє і каже: нема змісту зупиняти роботи. Все. Крапка. Можливо, спробуєм найти закон і підписати «заднім числом».
Все це наводить на дуже сумні висновки: За час існування кучмізму у нашій державі з’явилося два сорти людей: обраних, які пишуть закони, і можуть їх не виконувати, та звичайних громадян, для яких написав свого листа пан Яровий. Цим громадянам виконувати букву закону, особливо такого, що б його хотіла бачити влада, слід обов’язково, інакше їх дії будуть розцінені, як державний заколот.
Але ми вважаємо, що у випадку, коли люди, яким народ дав владу, брутально порушують права цього народу, ігноруючи навіть написані собою ж закони, народ має право на повстання. Це невід’ємне право кожного народу, яке, щоправда, записане лише в одній конституції. У нашій Конституції його немає. Але це таке саме природнє право, як право людини на життя. І з цього огляду журналісти вчинили правильно. Бо буква закону не діє! Бо у львів’ян відібрали право зупинити руйнування історичної спадщини свого міста з допомогою діалогу. Можливо, лише такими акціями, яку провели журналісти, і можна примусити чиновників згадати, хто є джерелом влади у нашій державі. І теж почати дотримуватись законів.

Львівське представництво Громадянської мережі ОПОРА

Надійшло на пошту Майдану Wed, 13 Sep 2006 23:49:49 -0700 (PDT)

Відповіді

  • 2006.09.14 | bohdan_yarovyj

    Re: Народ має право на повстання

    кого ви маєте на увазі "народ"? чи вважаєте, що ви можете виступати від імені цього народу, і чи народ так насправді думає?

    чи може ваша організація оприлюднити звіт про свою діяльність для громадськості: кількість виданих посібників, проектів нормативних актів, кількість проведення публічних заходів, перелік донорів, інформація про фінансовий стан організації, про кількість членів і керівні органи?

    багато організацій громадянського суспільства оприлюднюють такі звіти. можу навести приклади...

    думаю, що це не є конфіденційною інформацією. мені, як студенту, цікаво, чи ЛМО ОПОРА у м.Львові - це віртуально-вуличний проект кількох студіків із однієї групи чи це реальна організація із конкретними напрацюваннями?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.09.14 | V.Bondarenko

      Re: Народ має право на повстання

      Шановний пане Богдане!
      Найцікавіше те, що будучи студентом юридичного факультету, Ви, звичайно, мали б добре знати закони України та її Конституцію.
      Нажаль, такого знання я у Вас не бачу, адже відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" члени територіальної громади (у цьому контексті - львів'яни, які є журналістами) мають право ініціювати розгляд у раді (у цьому контексті - Львівській міській раді) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування (у цьому контексті - питання площі Ринок та створення депутатської комісії). Це я у дужках Вам спеціально пояснюю, аби не виникло у Вас інших тлумацій.
      Відповідно ч.2 тієї ж статті, місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи (у цьому контексті - журналістів).
      Питання мало б деталізуватися Статутом, але оскільки у Львові його немає (пак - не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, що відповідно ч.2 ст.19 того ж Закону рівносильно тому, що його немає), то журналісти скористались своїм правом відповідно до Закону.
      А про яке захоплення Ви говорите. Депутати не могли спокійно працювати? Не могли потрапити до зали? Не могли голосувати чи їм відключили мікрофони? Депутатів тримали за руки? Яке блокування? Що порушувало нормальну роботу - журналісти біля трибуни? Так згадайте засідання Верховної Ради України, коли навіть сирени та мегафони не заважали розгляду питань. Депутати могли розглядати інші питання.
      Чи журналісти увірвались до зали? Ні, їх пропустили - отже, потрапили туди працівники ЗМІ законно. Тоді яке захоплення приміщення?
      Знаєте, пане Богдане, будь я журналістом, який підписав заяву, сиділи б Ви у мене біля Павліва та Одухи і відповідали за брехню і образу.
      А так, просто хочу, аби львів'яни знали - порушень у діях журналістів немає і бути не могло. А Вам, шановний пане студенте, порада - вчіться краще.
      Соромно має бути.
      А говорити і діяти від народу у ОПОРИ права більше, ніж у Вас. Так, як і у Громадського форуму Львова. Дарма Ви так...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.09.14 | bohdan_yarovyj

        Re: Народ має право на повстання

        Уважніше перечитайте Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, ч.2 ст.9, де зазначено:

        "Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування АБО статутом територіальної громади".

        Тобто, якщо немає Статуту, то Львівська міська рада, в тому числі, і у регламенті чи іншому нормативному акті може визначати порядок внесення і розгляд цих ініціатив.

        Крім цього, ч.14 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначає:

        "Порядок скликання сесії ради, підготовки і РОЗГЛЯДУ нею ПИТАНЬ, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради".

        Скажіть будь-ласка, чи у тій же ВРУ журналісти мають доступ до залу засідань і трибуни? Чому журналісти (творчі працівники), замість виконання професійних обов"язків, вирішили скористатись правом члена територіальної громади? Усіх ж члени громади рівні у правах? Чи вони вважають депутатів - своїх обранців - ПОЛІТИЧНИМИ ІМПОТЕНТАМИ?

        Чому і Ви, і Мацех, і Неберикут, і інші, сприймаєте кожного хто думає не так як Ви, людьми Садового? Я, на жаль, жодного відношення до пана міського голови немаю, але у мене є думка інша, аніж у вас, то яке Ви маєте право "таврувати" мою думку?

        Не обов"язково думка ОПОРИ чи Мацеха є думкою громади. Для цього потрібно провести опитування громадської думки, щоб таке стверджувати. Вони його проводили? Не потрібно маніпулювати поняттям "громадськість", "народ"...

        Соромно Вам би мало бути...
  • 2006.09.15 | bohdan_yarovyj

    Re: Народ має право на повстання

    Чи можуть читачі МАЙДАНУ знати:

    1) Статус, повну назву, керівні органи, кількість членів Львівської ОПОРИ (як громадської організації), а також чим, окрім пл.Ринок займалась Львівська ОПОРА (методичні, навчальні, наукові видання, аналітичні дослідження, проекти нормативних актів), з яких джерел фінансується і перелік донорів;

    2) Статус, повну назву, керівні органи, кількість членів Громадського форуму Львова (як громадської організації), а також чим, окрім пл.Ринок займався ГФЛ (методичні, навчальні, наукові видання, аналітичні дослідження, проекти нормативних актів), з яких джерел фінансується і перелік донорів;

    3) Чим передбачено право громадської організації або декількох громадських організацій на висловлення думки (маніпулювання) "громадськості", "народу", "громади"?

    4) Чи мають вищеперелічені громадські організації підтвердження про проведення консультативного опитування чи опитування громадської думки (ст.47 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми"), на підставі чого вони робили висновки?

    5) Чи може вважатись думка кількох громадських організацій позицією "громадськості", "народу", "громади"? Може краще сказати, що це їхня і членів їхньої організації думка, яка частково можливо відображає думку "громадськості", "народу", "громади"?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.09.27 | rais

      Народ використає своє право на повстання!

      Він має природне право повстати проти гноблення і злиднів, проти комунобандитської влади і геноциду. Народ має право на повстання і я в цьому глибоко переконаний. Український Народ заслуговує кращої долі і він її здобуде..


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua