МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Кінець “національної єдності”

09/18/2006 | Богдан Червак
Минулої п’ятниці Президент України Віктор Ющенко запросив на Банкову Прем’єр-міністра Віктора Януковича на розмову, яка тривала майже п’ять годин. Іншими словами, глава держави і керівник уряду вирішили відкласти важливі державні справи, щоб з’ясувати, не менш важливі державні проблеми.
Цього разу “каменем спотикання” стали заяви Януковича у Брюсселі щодо неготовності нашої країни вступити до північноатлантичного альянсу, а відтак відмова виконувати План дій стосовно членства в НАТО. Після розмови із Януковичем, Ющенко був змушений визнати: так, у діяльності Кабінету Міністрів з’явилися ознаки того, що дає підстави стверджувати про небажання уряду дотримуватися букви і духу Універсалу національної єдності.

А як усе починалося.

Ще не встигло висохнути чорнило під Універсалом як Президент зробив низку гучних заяв про те, що країна стала на шлях “національного єднання”. При цьому Універсал, а точніше положення, які розкривали суть внутрішньої і зовнішньої політики держави, видавався за національний дороговказ, яким від нині начебто керуються усі впливові політичні сили. Ось ключові фрази Віктора Ющенка того часу: “країна стала на шлях національного примирення”, “віднині українці забудуть слово федералізм”, “інтеграції України до ЄС та НАТО немає альтернативи”, “більше ніхто не поставить під сумнів питання єдиної державної мови” тощо. Це не точні цитати із висловлювань Глави держави. Але вони доволі точно передають зміст його останніх промов. У зв’язку із цим, також пригадується заява заступника глави Секретаріату Президента України Івана Васюника, який порівняв Ющенка із американським президентом Лінкольном, котрий свого часу об’єднав роздерті протиріччями території Сполучених Штатів Америки. Таким чином Васюник підкреслив історичне значення підписання Універсалу та виключну заслугу в цьому українського президента.

Минуло зовсім небагато часу і, схоже, все повертається на “круги своя”. На одному із перших засідань Кабінету Міністрів поширено прес-реліз, у якому декларується намір зробити російську мову другою державною. Через декілька днів високопоставлені чиновники заявляють, що уряд не вноситиме на розгляд Верховної Ради законопроект, який відновлює історичну справедливість щодо вояків ОУН і УПА. Усе це відбувається на тлі масштабної кадрової чистки в структурах виконавчої влади та небажання підписати новий варіант коаліційної угоди, що базується на принципах Універсалу національної єдності.

Як логічний підсумок – заява Віктора Януковича у Брюсселі, яка явно резонує із усіма деклараціями Віктора Ющенка, який згідно Конституції несе відповідальність за реалізацію зовнішньополітичного курсу держави. А щоб у нікого не виникло сумнівів щодо справжніх намірів Партії регіонів та “антикризової коаліції” в цілому, спочатку Євген Кушнарьов, а згодом Петро Симоненко недвозначно натякнули, що посада Президента є зайвою та має бути скасована.

Якщо підсумувати політичні події останніх днів, то напрошується такий висновок: Універсал національної єдності так і не став тим документом, довкола якого об’єдналися провідні політичні сили країни. Зокрема, Універсал не підписала Юлія Тимошенко як репрезентант найбільшої опозиційної фракції. Підписи лідерів Партії регіонів, соціалістів і комуністів ні до чого не зобов’язали сили, які за ними стоять. Єдиним, хто й надалі декларує вірність Універсалу та проголошеним у ньому засадам залишається блок “Наша Україна”.

Однак останні події у Верховній Раді, зокрема епопея із утворенням так званої “широкої коаліції”, зайвий раз засвідчили, що політична деградація “Нашої України” стає незворотною. У даному випадку йдеться навіть не про те, що “НУ” так і не стала надійним інструментом із допомогою якого можна було б реалізувати положення Універсалу. Про це, здається, уже ніхто навіть і не мріє. Натомість сьогодні “Наша Україна” втрачає ознаки політичного блоку як такого. Ідеологічні, політичні, бізнесові протиріччя у середовищі “НУ” загострилися до такої міри, що вона із серйозної політичної сили перетворилася на клуб любителів влади. Щоб не бути голослівним пригадаю, що саме чільник “НУ”, міністр юстиції Роман Зварич виявився останнім із урядовців, хто написав заяву про складання із себе депутатських повноважень. Хоч мав зробити це першим, якби вірив у магічну силу Універсалу та справу, що її започаткував Президент. Чого вартує заява міністра закордонних справ, і за сумісництвом голови Народного руху Бориса Тарасюка про те, що антикомуністичний Рух приєднається до “широкої” коаліції, де вже комфортно себе почувають комуністи. Думаю, що покійний В’ячеслав Чорновіл перевернувся в гробу від таких слів. Треба було терміново скликати політраду Руху, щоб дезавуювати заяви Тарасюка і хоч якось зберегти політичне обличчя. Якщо наведені приклади не переконують, то пригадаю, що саме у середовищі НСНУ з’явилися наміри утворити нову помаранчеву партію, оскільки “стара” себе вичерпала, а якщо бути відвертішим – дискредитувала. Якщо члени НСНУ не вірять у перспективу своєї партії, то чому у неї мають вірити їх опоненти чи виборці?

Тим часом на політичну арену вийшла опозиція в особі БЮТ та її лідера Юлії Тимошенко. Як і слід було очікувати процес становлення нової опозиційної сили був нетривалий і вже сьогодні ніхто не сумнівається у тому, що для влади настають важкі часи. Але вже перші кроки фракції БЮТ, зокрема протести щодо підвищення тарифів на газ, засвідчили, що в Україні формується передусім сильна “соціальна опозиція”, пріоритетом якої буде соціальний захист громадян. Натомість відкритим залишається “українське питання”, зокрема формування політичної сили, спроможної відстоювати традиційні для українців цінності і пріоритети.

Але у будь-якому випадку можна констатувати: період “національної єдності”, а точніше політичного перемир’я завершився. Віднині кожен відстоюватиме “свою правду” так, як вважатиме за необхідне.

Відповіді

  • 2006.09.18 | Надія

    Re: Кінець “національної єдності”

    Думаю, перше ніж писате про те, що Чорновіл перевернувся б гробу, потрібно хоча б трішки памятати про те, як він був конструктивною опозицією і до Кравчука і Кучми.
    Не потрібно перебільшувати тут на сайті наміри і можливості та й дії В.Чорновола.
    Якби він був справжнім опозиціонером, а не конструктивним, то Рух би не розпався і був монолітньою партією по цей час. Та й простий народ дуже добре зрозумів його конструктивну співпрацю з владою. Він побув на чолі Львівської області пів року і втік до Києва. Бо пиздіти на мітингах, це перепрошую, не плуга перти. Тоді звичайні українці і зрозуміли суть політики тодішнього Чорновола-главноє попіздєть.
    Україну потрібно любити справами, а не мітингуванням.
    Хто б що мені не говорив, але всі пиздоболи, що оточували Ющенка, виявилися неспроможними до керування країною, до керування її економікою і таке інше.
    Кожен з них бачив себе коло кормушки, і не більше того.
    От і просрали за рік, та де там, за пів року все, що можна і не можна.
    Із тим президентиком буде те ж саме, що й з Рухом, Нашою Україною, УНП, Порою, ПРП, партією Литвина і іншими, якби вони не рипалися.
    Ще раз наголошую, говорити гарно можна, але народ хоче реальних справ. А наговорили досить! Потім, коли стали до влади, жахнулися, що якщо це все виконати, то що їм з того буде?
    Жаль звичайно, що так сталося. Особливо жаль молодь! Адже молоді люди зневірилися в тому, що ці політичні елітні скоти здатні на подвиг заради цивілізованого майбутнього.
    Не знаю як хто, а я бачу розкол України, за пропаганду якого, чомусь не сидять ні Кучма, ні Медведчук, проти цих роликів тоді не виступав і Кравчук. Я не бачу, щоб за це понесли покарання телеканали в особі їх продюсерів, що дозволяли крутити сепаратистські ролики.
    Я не розумію, чому до ситх пір не сидять фальсифікатори виборів? Адже їх визнав винними Верховний Суд України! Що ж це за країна така, що не поважає рішень суду? Де наш гарант Конституції, гаранто виконнання законів України на її території?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.09.18 | пан Roller

      +1

    • 2006.09.19 | miner

      Re: не треба жаліти молодь,

      чим швидше приходить зневіра «в тому, що ці політичні елітні скоти здатні на подвиг заради цивілізованого майбутнього», тим краще, бо сама ідея того, що будь-які політики «здатні на подвиг» — вже дурна і шкідлива.


      анархія це порядок.
      держава це хаос.
      висловлене дао не дао взагалі.
  • 2006.09.18 | Максим'як

    Re: Кінець “національної єдності”

    Якщо говорити про причинно-наслідковість типу "Аннушка розлила олію", то універсал і призначення Януковича головою Уряду сталися через тещу Рибачука, яка проживає у Донбасі і має великий вплив на свого зятя, а Рибачук мав вплив на Ющенка.

    Тепер Рибачука не має, але є Янукович і не має жодного змісту згадувати помилки минулої тактики, а є потреба у виробленні нової тактики, маючи перед очима щоденну ревізію фінансових, економічних, соціальних здобутків, при чому, видно неозброєним оком, що ревізія ведеться на погіршення.

    Ющенко пропонує опозицію, а я б пропонував більш жорсткі заходи - наприклад, за маніпулювання ПДВ СБУ чи МВД мали б у темпі затримати голів податкових у підозрі корупції, хоч би на три дні, щоб вони все написали і розповіли. Зрозуміло, що результат може бути нульовий, але психологічний ефект буде величезний.

    Регіонали справді виховалися на бандитській ідеології і не має значення чи це Азаров чи Калашніков чи будь-хто інший. Бандити будуть поважати тільки того, хто сильніший, а говорилками по п"ять годин можна хіба якогось парувідсоткового результату лише добитися.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.09.19 | miner

      Re: Кінець “національної єдності”

      Максим'як пише:

      > Ющенко пропонує опозицію, а я б пропонував більш жорсткі заходи - наприклад, за маніпулювання ПДВ СБУ чи МВД мали б у темпі затримати голів податкових у підозрі корупції, хоч би на три дні, щоб вони все написали і розповіли. Зрозуміло, що результат може бути нульовий, але психологічний ефект буде величезний.
      Від нульового результату психологічний ефект буде нульовий. Якщо не гірше. 2005 року декого типу-підторблювали. Не заторбили, але популярність ПРУ підняли неслабо.

      > Регіонали справді виховалися на бандитській ідеології і не має значення чи це Азаров чи Калашніков чи будь-хто інший. Бандити будуть поважати тільки того, хто сильніший, а говорилками по п"ять годин можна хіба якогось парувідсоткового результату лише добитися.
      Для бандитів, щоб було зрозуміло й панятно бєс базара — влаштувати провокації, ввести військовий стан, перестріляти всю їхню мішпуху «при спробі опору» чи «через прикру помилку», а майно націоналізувати. тільки для цього треба бути не правим лібералом, а ультралівим радикалом. А будь-які дії правого ліберала для будь-якої бандитсько-політично-промислової групи означатимуть те саме: «пані лягли і просють», мінятиметься лише колір білизни та кількість садомазохістського обладнання в приміщенні.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua