МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Offtopic. "АНТИУКОЛОВ" (/)

09/28/2006 | samopal
Дуже вже мені хотілося прокоментувати "путєвой днєвнік" нового українця Уколова. Але він випустив "третій том" і довелося взяти паузу. До того ж тут сам пан Свистович трохи розбурхав тематику про "у нас" і "у них", і , як кажуть, сбіл с такта...
Може натхнення поукаливать ще повернеться, але поки-що пропоную товариству невеличкий фотосюжет. Символічно, що надибав я його ну, майже як Уколов, - через італійців (але не "мільйонерів", а "блогерів"). Загальна тема чудово перекликається із "дорожнім ессе", хоча й веде у абсолютно протилежному напрямку.

Долі подаю лінк на італійський сайт. Він ворушиться досить швидко і для модемного доступу не такий уже й важкий (хоча тре буде трохи почекати, поки загрузяться усі фото):
http://www.autoblog.it/post/5257/la-strada-piu-brutta-del-mondo

Для тих, у кого більше терпіння, чи кращий конект подаю одразу ще й лінк на оригінальний російський сайт. Фотки там трохи більші. Швидкість - не дуже. Але зате є ще багато чого цікавого:
http://englishrussia.com/?p=315

Цей фоторепортаж має усі шанси стати переможцем італійського конкурсу блогерських сайтів у своїй категорії. Може й у нас на який "Оборзєватєль" потягнув би... :)

Відповіді

  • 2006.09.28 | троль ©

    Дик (\)

    http://autooboz.com.ua/news/2006/09/21/3177.htm

    Мій приятель щойно з Камчатки повернувся, тобто мав приємність все те в реалі побачити, правда згори, з гелікоптера :)
    Аероппорт в Петропавловську - занедбаний сільський клюб ...

    Там жахливе все створене людськими істотами, але розкішна природа (повні риби річки та озера серед сопок, вулканів, долин з гейзерами)...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.09.29 | Navigator

      До якого ієзуїтства потрібно дійти, що на цьому брудному фоні

      (вся російська північ загажена совіцькими людьми і новими рускіми)звинувачувати зарубіжних інвесторів з Сахаліна-2 в порушенні екології!
      Головний російський еколог Мітволь зустрічався позавчора з Путіним, НА ЯКІЙ, ПО ЙОГО СЛОВАМ, ПРОБЛЕМИ САХАЛІНУ НЕ ОБГОВОРЮВАЛИСЬ.
      А вже вчора Мітволь:
      Митволь заставит сахалинских нефтяников переложить трубопровод
      Митволь взялся за "Сахалин-2" всерьез

      Замглавы Росприроднадзора Олег Митволь высказался за остановку строительства трубопровода в рамках проекта "Сахалин-2". Об этом сообщает РИА Новости.
      Митволь заявил, что "дальше продолжать работы, как это происходит на строительстве трубы "Сахалин-2", нельзя". По его мнению "то, что сделано сейчас, надо перекладывать". Митволь уточнил, что он не против самого проекта. Сегодня Росприроднадзор проводил инспекцию строительства трубопровода "Сахалина-2".

      Кроме того, Митволь заявил, что компания Sakhalin Energy, являющаяся оператором проекта "Сахалин-2", не останется безнаказанной. "То, что мы видели сегодня своими глазами, в натуре намного серьезнее выглядит, чем на фото", - заявил Митволь. Он также сообщил, что руководство компании отказалось общаться с инспекторами Росприроднадзора, потому что с ними были журналисты и экологи.
  • 2006.09.28 | Мінор

    Блін, блін, блін!!! Я ж хотів наступного року з"їздити на Байкал

    Який жах. Російські дороги - я навіть не знав що таке буває! Чесне слово у колгоспі в сусідньому з моїм Поліським селі біля корівнику було набагато чистіше і навіть подекуди лежав асфальт. Дякую за попередження - в РФ ні ногою.
    Панство з адмінгрупи, у мене є чудові фото з моєї подорожі - як їх вам заслати?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.09.28 | Navigator

      Я теж планую. Їхати потрібно потягом.

      У німців та мандрівка дуже популярна.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.09.28 | Мінор

        Чекай, а ти уявляєш собі цю пригоду?

        Я служив 2 роки біля самого Байкалу і з армії вертався потягом на Москву. Щаправда то було в кінці 80-х. Поїзд запізнився на 8,5 годин! Ми їхали 4 дні. Купе майже не прибиралося. Особливо вразив біднючий і занедбаний середній Урал
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.09.28 | Navigator

          Кожний справжній експромт повинен плануватись

          Збираємось поїхати втрьох - українець, німець і англієць.
          Всі троє люблять Росію.
          Кожен має на неї власний незалежний погляд.
          Думаю, буде дуже цікаво.

          А ситуація з транспортом змінюється на краще. Багато туристичних компаній типу нижченаведеної оганізовують цікавий відпочинок.

          Мені більш цікаво, як можна їхати туди на машині? :)

          http://www.astravel.ru/833.3783.0.0.1.0.phtml

          Остров Ольхон и юг Байкала



          Остров Ольхон и юг Байкала
          День 1. Прибытие в Иркутск, трансфер в гостиницу, размещение, обзорная экскурсия по городу, ночлег.
          День 2. Завтрак. Трансфер на автобусе на остров Ольхон. Размещение в поселке Хужир на частной турбазе, ужин, ночлег.
          Дни 3-6. Пребывание на Ольхоне. Возможность совершить небольшие походы и выезды по острову. Завтрак и ужин на турбазе.
          День 7. Завтрак. Миникруиз по Байкалу до бухты "Песчаная" с остановкой в живописной бухте "Ая", обед и ужин на корабле, ночлег на корабле в бухте "Песчаная" или в бухте "Ая".
          День 8. Завтрак. Переход до Листвянки, размещение в частном пансионате, осмотр местных достопримечательностей, ужин, ночлег в частном пансионате.
          День 9. Пребывание в Листвянке. Возможность посещения Лимнологического музея, музея деревянного зодчества "Тальцы", частной картинной галереи, аквариума с нерпами. Завтрак и ужин в частном пансионате.
          День 10. Завтрак. Переезд на пароме в Порт Байкал, поездка на поезде по Кругобайкальской железной дороге до Слюдянки, трансфер до турбазы "Байкал", размещение, ужин, ночлег.
          День 11. День в свободном распоряжении, возможность поездки на Теплые озера. Завтрак, обед и ужин на турбазе.
          День 12. Завтрак. Отъезд в Иркутск, размещение в гостинице, ночлег.
          День 13. Завтрак. Трансфер в аэропорт (ж/д вокзал), отъезд.
          Стоимость: 23500 рублей за человека.

          Стоимость включает следующие услуги:
          - 2 ночлега с завтраком в Иркутске
          - 5 ночлегов с полным пансионом на Ольхоне, удобства на территории
          - 2 ночлега с полупансионом в Листвянке, удобства на этаже
          - 2 ночлега с полным пансионом в Утулике, удобства на блок
          - Пешеходная экскурсия в Иркутске
          - Миникруиз Ольхон - Листвянка с ночлегом на корабле в 4-х местных каютах
          - Билеты на поезд по старой Транссибирской железной дороге
          - Трансфер Иркутск - Ольхон
          - Трансфер Слюдянка - Утулик
          - Трансфер Утулик - Иркутск
          - Все вышеуказанные трансферы
          - Гид-экскурсовод
          На катере только 4-х местные каюты
          Заезд в Иркутск:
          13.06 - 25.06.2006, 04.07 - 16.07.2006, 18.07 - 30.07.2006, 25.07 - 06.08.2006, 08.08 - 20.08.2006.
        • 2006.09.28 | Мартинюк

          Мій родич, який водить тепловози

          Десь у 1998 році поїхав на заробітки в Росію. Водив поїзди між Уралом та Байкалом. Враження - культурний шок. Плювася страшенно.
          Найбільше його дістала історія, коли начальник ( пасажирського) поїзда наказав йому зупинитися в тайзі і пішов на три години до "найближчого" села . А село славивилося тим що місцеві мешканці ( нашадки розкуркулених українців) вміють гнати самогон...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.09.28 | Мінор

            Так. Я майже достиг. Скоро напишу про подорож на Балі (Індонезія

            Бо це на Схід і мені дуже хочеться розповісти, що на Сході також є цивілізація!
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.09.28 | samopal

              Східний скоропис

              Пане Уколов, не поспішайте гнати свій Matrix аж нв Балі, він же не плаває. Ви ще за "Захід" нє атвєтілі. :) Але якщо Вам раптом випаде нагода проїхатись на батьківщину вашого авто, спробуйте скористатись нею та написати хоч пару слів про Корею. Це унікальна територія. Така собі Німеччина на Сходіі. НДР та ФРН. Можете писати удвох з Поліщуком (Чучхе), він оту південно-східну стіну оглядав з боку "східнобранденбурзьких воріт" :) , а це рідкісна нагода. "Унікальний досвід журналіста". Чюжиє тaм ні ходят, як кажуть. Тока "сваі". "Вдоску"... :D
          • 2006.09.28 | Хвізик

            пізнаю російський менталітет. А то вже був підзабув трохи.

        • 2006.09.28 | stefan

          потяг Ухта - Москва, 1981р.

          практично, те ж саме.Ні приборки купе, ні чаю, ні печива, ні горілки.
          Я до того об"їздив всю Україну(тоді УССР).
          Тогочасні українські вагони виглядали, як "заграничні" з ЄС.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.09.29 | Iryna_

            Re: потяг Ухта - Москва, 1981р.

            stefan пише:
            > практично, те ж саме. Ні приборки купе, ні чаю, ні печива, ні горілки.
            > Я до того об"їздив всю Україну(тоді УССР).
            > Тогочасні українські вагони виглядали, як "заграничні" з ЄС.

            Я кілька разів у 1997-2002 р. їздила поїздами типу Москва-Тинда, Кисловодськ-Тинда (на тему туризму з рюкзаком по горах і тайзі), в плацкартних вагонах (в купе рюкзаки в форматі "туди" не влазять). У далеких поїздах з чистотою все в порядку (прибирали разів по 5 на день, з чаєм теж (у нас чай був свій, але кип'яток брали дуже багато (котлів 5-6 на день мінімум, плюс душ влаштовували), і ніхто ніколи слова не сказав. Місцеві поїзди теж нічого, не гірше наших (Новосибірськ-Бійськ, Тинда-Сєвєробайкальськ).

            Головний плюс - безумовне висадження з поїзда п'яних і просто випивших (у поїзді далекого слідування їдуть 4 міліціонери, які весь час ходять туди-сюди). От останнє і нам треба впроваджувати. (Я пару раз попадала на групи заробітчан в вагоні, коли інші пасажири мусили ховатись по інших вагонах, а наші провідники не робили нічого).

            Провідники пояснювали це так, що бригади не з Москви, а з кінцевих станцій, де роботи нема, і вони за роботу тримаються. Заробітки у них є - там те купив, там продав, те передав, але роботу не забували.

            Очевидно, що можна розповідати про багато інших приколів - типу неможливості знайти тверезу людину у 6 вечора у неділю на околиці немаленького міста, щоб спитати дорогу, але на залізниці (я про вокзали говорити не буду) все наче нічого.

            Подорож до Байкалу і потім по БАМу рекомендую.
      • 2006.09.29 | Олександр Демченко

        А я цієї весни вже їздив

        до Байкалу і далі в Монголію, Китай

        до Байкалу там має бути нормальна автомобільна дорога (я їхав поїздом)
  • 2006.09.29 | Мінор

    "Пригоди української сім"ї на Балі" (частина 1)

    Як обійтися без туристичних агентств

    Після виборів нам захотілося втекти з України подалі. Маєте зрозуміти – ця кампанія була найдовшою з усіх українських виборчих кампаній (здається, вона не закінчилася і тепер). Після такого виборчого марафону хотілося відпочити і якомога довше і не чути про політику, і не бачити політиків. Так, звичайно ж, не буває, але помріяти можна:-)

    Пам‘ятаючи свій перший досвід відпочинку закордоном, я проігнорував численні реклами туристичних агентств і вирішив знайти готель і країну сам. На щастя є Інтернет і англійська мова, якою пишуть більшість готелів світу на своїх сайтах.

    Спочатку мене вабило на Таїті. Пам‘ятаєте товстого мультяшного котяру, який відповідав папузі: „Таити-таити, нас и здесь неплохо кормют”. Але коли я дізнався, що після 13 годинного перельоту до Сінгапуру на Таїті (Французька Полінезія) потрібно летіти ще годин 10, мій запал якось вигас.

    Ідея полетіти на Балі виникла спонтанно і зміцніла після того, як ми дізналися, що номер на двох з дитиною нам обійдеться лише 100 доларів на добу. Уточнюю – номер у 5 –зірковому готелі „Шератон-Лагуна”, з виходом прямо у воду басейна-лагуни. Дешевизна пояснюється 50% знижкою для пасажирів Сінгапурських авіаліній та відсутністю агентської націнки для лохів. Сайт Шератону легко знайти в Інтернет, але про знижки можна дізнатися лише на місці або по телефону. Ми позвонили. Це набагато дешевше, ніж переплатити агентству-посереднику згори півціни.

    Американці і росіяни вже давно бронюють готелі безпосередньо і напряму. Це стосується тих країн, де віза продається просто в аеропорту. Збираючись за півсвіту ми уважно вивчили всі відгуки російських туристів, бо українців там майже ще не було. Як виявилось потім ці відгуки зекономили нам силу-силенну грошей. І вже перебуваючи на Балі, я дав собі слово написати відгук-нарис. Тим більше не часто український „журналюга” потрапляє так далеко від дому.

    Довга дорога в небі

    Авіабілети ми купили так само через Інтернет. На щастя компанія KLM продає через Всесвітню мережу дорогу до Сінгапура лише з однією пересадкою в Амстердамі. У Сінгапурі нам потрібно було пересісти саме на Сінгапурські авіалінії, щоб отримати 50% знижки в готелі. Тому другу частину дороги ми замовляли окремо.

    Вилітали ми 1 травня, у Києві було сиро, прохолодно, але вже добряче відчувалася весна. Треба сказати, що ми спеціально вибрали травневі свята, бо тягнули за півсвіту з собою дитину. Але по-перше, нашому Назару було майже сім, а по-друге, хлопчак аж гарцював, як той кінь, так хотів летіти з батьками на таємниче „Балі”.

    Бориспіль відпустив нас легко у невеликому Боїнгу, що домчав нас до Амстердаму за пару годин. Голландський аеропорт вразив гігантськими розмірами, у порівнянні з якими Бориспіль нагадує вантажний термінал на окраїні провінційного міста. До нашого рейсу величезним двоповерховим Боїнгом 747-200 залишалося лише півгодини і по аеропорту ми не проходили, а пробігали.

    В Амстердамському аеропорті є такі ескалатори, які горизонтально тягнуться через кожен термінал. Це звичайно ж допомагає долати величезні відстані всередині споруди. Знаючи, що в Сінгапурі нас чекає 32 градуси тепла при 100% вологості, я хотів купити хоча б одну нову футболку. Заскочивши до дорозі у „дюті фрі” я вхопив перше, що потрапило в очі – помаранчеву футболку з якимись дивними літерами на гербі. Коли я побачив скільки воно коштує, мені забракло повітря, але я таки дуже спішив і тому підписав чека на 65 євро, хоч мене душила жаба. Пізніше на Балі за ці ж гроші можна було купити приблизно 90 футболок. До речі, амстердамська футболка виявилася футболкою для фанатів Ейдховена з гербом цієї команди, але це мені вже пояснив в Україні кум, який, на відміну від мене, любить футбол.

    Окрема проблема аеропорту - місця для курців. Моя дружина курить, а попереду нас чекав рейс у 13,5 годин, тому вона дуже хотіла насмалитися наперед. Як виявилося це зробити нелегко, довелося за 10 хвилин до посадки забігти в якийсь „Айріш паб”. Вразило те, що окрім пива для батьків, бармен одразу ж запропонував спеціальне дитяче меню для Назара і набір різнокольорових олівців у подарунок. Тепер моя дитина побачивши Айріш паб на Малій Житомирській кожного разу питається, чи не хочу я випити пива щоб знову туди зайти.

    І ось нарешті літак. Звичайно ж ми летіли економ-класом. Білет на дорослого в обидва кінці і так, здається, коштував доларів 900. Летіти таким величезним боїнгом після наших Ту та Іл, це все одно, що пересісти з Волги у Мерседес останньої моделі. Все ніби і схоже – фюзеляж, два крила і хвіст, але відчуття зовсім-зовсім не ті. По-перше звукоізоляція потрясаюча. По-друге крісла набагато зручніші. По-третє тільки біля хвоста де ми сиділи було 4 туалети, не рахуючи тих, які були далі в салоні. Згадалося, як ми вперше летіли відпочивати закордон на Мальдіви через Москву у 2004 році - у боїнгу Трансаеро в економкласі працював лише один з двох туалетів та й той обригали п‘яні москалі.

    (далі буде)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.09.29 | Мінор

      Продовження: "Пригоди української сім"ї на Балі" (частина 2)

      Велетенська двоповерхова авіамашина - боїнг 747-200 – стартує так м‘яко, що ви навіть не помічаєте, як опиняєтесь на висоті кілька кілометрів. Набравши свою висоту близько 10 км і розігнавшись майже до 1000 км/год ми полетіли... на Київ. Через півтори години ми побачили під ногами вечірнє небо над своїм прекрасним містом. В районі Донецька ми влетіли в ніч, з якої вилетіли десь під Калькуттою. Світанок над Бенгальською затокою приніс нам прозоре повітря і ми побачили десь далеко внизу іграшкові кораблики, які один за одним рухалися з Заходу на Схід.

      Боїнг рухався на величезній швидкості над Малазійським перешийком. Ні сидіти, ні ходити, ні лежати ми вже не могли. Назар був у туалеті більше 20 разів, але навіть ця розвагу йому вже добряче набридла. Дитячий фільм англійською мовою про чудіка на мітлі (Гаррі Поттер) ми вже вивчили настільки, що могли сказати наперед, як зміниться зачіска Гаррі, коли він побачить дракона під час змагань за кубок вогню.

      Коли до Сінгапуру лишалося півгодини і ми побачили під собою знамениті башти Куала-Лумпуру, ми влетіли у величезний грозовий фронт. Тоді я ще не знав, що в Сінгапурі рідко буває цілий день сонце – екватор є екватор, майже кожного дня йдуть дощі. Вже на зниженні, коли боїнг опустився до кількох тисяч і розпочав розворот раптово він провалився вниз, якщо вірити висотоміру, буквально на 50 метрів. Здавалося кишки вилізли через рот. Хтось почав блювати, у когось натхненно зарепетувала грудна дитина. Але Боїнг вирівнявся і так само м‘яко, як і злітав, пір‘їнкою приземлився в аеропорту Сінгапуру.

      Переходячи по величезній кишці-тубусу до споруди аеропорту я відчув гаряче дихання, ніби пройшов біля відкритої печі, але тоді, я подумав, що то тепло від гарячого двигуна. В аеропорту ми побачили цікаву сценку: чоловік 10 російськомовних намагалися добитися від китаянки, що їх зустрічала, куди їм рухатися далі. Вона не розуміла їхньої англійської, вони намагалися додати кілька російських слів. На щастя нам потрібно було покладатися лише на власні сили і ми галопом побігли до вже знайомої рухомої доріжки ескалатора на ходу вивчаючи вказівники.

      Сінгапурський аеропорт виявився у півтора рази більшим за амстердамський. Окрім ескалаторів, там є справжні електропоїзди, які рухаються від терміналу до терміналу. Це ми зрозуміли на зворотному шляху, але тоді ми дбали лише про одне – встигнути сісти на інший боїнг-777 до Денпасару, столиці Балі.

      Ми ледве не запізнилися і я дізнався все, що думала моя дружина про мої здібності у бронюванні авіаквитків (я особливо хвалився тим, що знайшов вигідні, короткі стиковки між рейсами). Боїнг-777 є новішою конструкцією в один поверх. Однак цей величезний літак просто нашпигований електронікою. На кожному кріслі є діючий телефон, провівши кредиткою по якому ви можете зателефонувати у будь-яку точку світу. Дзвінок до Києва протягом 3 хвилин нам обійшовся у 10 доларів. Кожен пасажир має свій екран, закріплений у спинці переднього крісла. Цей телевізор мав 95 телеканалів, з яких 3 канали були російськомовні. На жаль, 1+1 там не йшов. 777, летів ще швидше 1100 км/год майже на 11 км висоти.

      До Денпасару летіли лише 3 години, тому не стяглося. До самого підльоту я нічого не бачив, настільки щільні хмари були внизу. Ми усвідомлювали, що перелітаємо у Південну півкулю. Згідно коріолісових сил, всі циклони там рухаються не за годинниковою стрілкою, а проти неї. У випадку коли на екваторі зустрічають два циклони з Південної і Північної півкуль – коротше ви можете уявити, що там робиться. Може тому ми летіли якомога вище.

      В Денпасарі приземлилися, коли надворі вже було темно. В аеропорті треба вистояти чималу чергу з американських та російських туристів, щоб тицьнути прикордоннику паспорт, заплатити гроші і отримати туристичну візу. Рекомендую в черзі розважатися тим, що загрібати всі рекламні проспекти, до яких може дотягнутися ваша рука. Пред‘явлення кожного такого купону, означає мінімум 50% знижки на готель, масаж, ресторан і навіть таксі та дискотеку або аквапарк.

      Вийшовши з аеропорту ми враз спотіли, бо наче потрапили в лазню. Була 9 година вечора, 28 градусів тепла і 100% відносної вологості повітря. Нас оточили якісь люди, серед яких мав бути представник нашого готелю. Справді один із них тримав табличку Мг Ukolov і надсадно кричав українською з акцентом „Добрій вєчір, панавє!” Пізніше ми з‘ясували, що він два роки жив у Києві, бо його тато дипломат, працював у посольстві Індонезії. Ми з радістю відгукнулися і заховалися у безкоштовне таксі від готелю, де працював кондиціонер.

      (далі буде)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua