МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

«Була б колиска – будуть діти!»

10/07/2006 | Мирослав Маринович

Суспільний стрес від турбулентностей коаліційних перегонів поволі минає. Усі рожеві ілюзії втрачено. Усі можливі звинувачення кинуто. Усі партійні квитки, які мали бути спалені, спалено. Помаранчева дружина, ніби на американських гірках, стрімко шубовснула вниз, від чого нудоту відчула більша половина українського суспільства. Поряд в іншій кабіні синьо-білі, також умліваючи від стрімкості, весело виїжджають угору. Від карколомності піруетів запаморочилося в голові навіть глядачам із Європи. Мало яка європейська країна дивує світ у цьому десятилітті більше, ніж Україна.

Власне, те, що відбувається сьогодні в Українській державі, не мало б нікого дивувати. Чи це вперше в історії демократії політична сила, що виграла один раунд, терпить нищівну поразку у другому? Маятникове перемикання політичних полюсів логічне, а з точки зору демократії – навіть бажане. Ми всі стаємо свідками того, як в Україні зі скрипом запускається механізм демократичного чергування політичних еліт. Проте особливість української ситуації полягає у тому, що паралельно з переполюсуванням «влада-опозиція» відбувається переполюсування цивілізаційних векторів: від проросійського (чи, точніше, квазірадянського) до проєвропейського, і навпаки. Однієї стабільної загальнонаціональної площини немає – ми щоразу «завалюємося» на різновекторні площини геополітичного багатогранника, оскільки Богові вгодно було розмістити Україну на двох сусідніх заломлених гранях. Ось чому кожна сторона поперемінно проймається відчуттям загибелі – в одному випадку гине узвичаєний мікрокосм недобудованого комуністичного раю, в іншому – гине взагалі Україна. Тому українське суспільство, на відміну від інших, не може просто махнути на все рукою, даючи можливість політикам забавлятися у свої любі демократичні ігрища, а мусить щоразу мобілізовувати себе на порятунок – чи то від пострадянського криміналітету, чи то від «підступів» націоналістів.

Якби не сприятливі параметри сучасної європейської цивілізації, ми давно б уже зникли як незалежна держава, перейшовши у глуху підлеглість тій чи тій стороні. Що ж, досі Господь милував, хоч від цього не зникає потреба дати відповідь на вічно актуальне слов’янське питання: «Що робити?» Проблема, яка стояла перед Президентом – вносити кандидатуру Віктора Януковича чи розпускати парламент, – була фатально важкою: «Надвоє бабка ворожила», і все приплакувала... Хоч що там кажуть політики, визначити сьогодні, який варіант був кращий, просто неможливо. Арбітром буде лише час. А нині все суспільство, ніби сидячи у ворожки, ламає голову над питаннями: «Що було?», «Що буде?» й «На чому серце заспокоїться?»

Що було?

Під час багатостраждального серіалу «Створення помаранчевої коаліції» мене переслідував один образ. Давній військовий табір. Посеред галявини сидять троє картярів і затято «лупляться» в карти. На обличчі в усіх трьох – неймовірний азарт і задоволення, коли вдається розгадати комбінації партнера. А в таборі поміж деревами уже мелькають непомічені солдати ворожої армії...

Паралель очевидна: поки на київській галявинці помаранчеві картярі до нестями розгадували козирі й комбінації одне одного, по всій території України безборонно гуляли різномасні суперники. Втім, я маю на увазі навіть не депутатів російської Думи, які залюбки організовували демонстрації та досхочу підбурювали народ. Мені йдеться передусім про вороже помаранчевим інформаційне військо, яке зайняло територію практично всієї країни. Перемога, здобута ним у пропагандистських кліше типу «загроза з боку НАТО» чи «принижений статус російської мови», була повною – здавалося, з помаранчевого флангу не пролунало жодного інформаційного залпу. Преса і громадсько-політичні низи в один голос будили київських картярів, проте ті все відмахувалися: мовляв, ось дограємо партію і тоді усім цим займемося. І догралися...

Характерно, що розмовляти з народом і переконувати його не побажали ті, хто здобув перемогу на Майдані саме завдяки народові. Тоді, в ті студені революційні дні, кожен політик намагався доступитися до головної трибуни країни, щоб роз’яснити людям кожну свою дію і кожен свій крок. Це щоденне спілкування живило довіру і творило неймовірне почуття єдності. На жаль, усе це стало непотрібним уже через кілька днів після Майдану. У свої права вступила звична зневага сучасного грошовитого політичного бомонду до простого народу. Мовляв, коли настане час перетворення народу в електорат, ми оплатимо політтехнологів, які розтлумачать йому, як він повинен себе вести. А коли раптом виринула ймовірність дострокових виборів, багатьох охопив переляк: «Не встигнемо». Бо стало очевидно, що ніяким шаманством політтехнологів не вдасться поразку назвати кроком до перемоги.

Починаючи з початку передвиборчої кампанії, вражала безпорадність помаранчевих політиків у питанні позірної нерівноправності української та російської мов. На книжкових і газетних розкладках навіть у Львові цілком очевидно, що в Україні домінує мова російська. Кожен тверезомислячий чоловік розумів, що Партія регіонів та її союзники домагаються не гармонійної двомовності, а права запровадити на Сході режим одномовності – права не знати, не вивчати, просто ігнорувати українську мову. Реальна двомовність існує сьогодні в Галичині (це виразно чути сьогодні на вулицях Львова!), тоді як Партія регіонів запрагла закріпити за всім східним регіоном його одномовний (тобто російськомовний) статус. І ніхто з помаранчевих політиків не переконав простого російськомовного мешканця Сходу в справедливості того, що той знає з практики життя: не можна спортсменам, що біжать стадіонну 400-метрівку по різних бігових доріжках (зовнішній і внутрішній), визначати старт і фініш на одній лінії. Якщо довжина тих доріжок різна, то позірна рівноправність обертається великою несправедливістю. Так-от, доріжка, якою сьогодні доводиться «бігти» століттями переслідуваній українській мові, є значно довшою, ніж доріжка для століттями упривілейованої російської. Тому зрозуміло, що для того щоб обидва учасники забігу могли прийти на фініші до однієї лінії, на старті той, що біжить по зовнішній доріжці, мусить мати фору, яка компенсує фактичну нерівноправність. Це елементарне правило – і цікаво, як може його не знати хоча б член Партії регіонів омбудсмен Ніна Карпачова?!

Багато запитань можна поставити помаранчевим політикам і за те, що вони допустили перетлумачення одного з головних гасел Майдану – «Схід і Захід разом!» Майдан мислився як об’єднання Сходу і Заходу супроти фальсифікації результатів виборів, криміналізації держави, розправи над засобами масової інформації тощо. Саме команда Партії регіонів ґвалтувала рядового виборця й брутально розправлялася з опонентами. Майдан не був настроєний проти Сходу (на відміну від східноукраїнських політичних еліт, які оголосили помаранчеву Україну своїм ворогом і прагнули від неї відділитися). Майдан був переконаний, що треба рятувати Схід від його ґвалтівника – саме ця думка була згодом головним мотто вражаючого нашоукраїнського ролика «Загроза. Страшна правда» про хід передвиборчої кампанії 2006-го року на Донеччині. Готовність «Нашої України» після виборів утворити коаліцію з цією ж політичною силою помаранчевий народ сприйняв як потрясіння світооснов, як втілення біблійного пророцтва: «А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною» (Дан 2:43). Мужні й самовіддані помаранчеві активісти Сходу були просто проігноровані та забуті. У пропрезидентських політиків не просто забракло сили очистити Схід від злочинних елементів – вони «здали» їм увесь Схід, змирившись із тим, що саме Партія регіонів буде репрезентантом Сходу. Ось чому останній так вигідно було сховатись за щитом майданного гасла «Схід і Захід разом!», старанно затушовуючи свою натхненну участь у творенні ПіСУАРу.

Чи не головною причиною цього стало зречення помаранчевими (головним чином Президентом і «Нашою Україною») одного з найголовніших гасел Майдану – «Бандитам тюрми!» Тут усе було викривлено. Народ прагнув не крові, помсти чи розправи – він домагався запровадження принципу верховенства права. Йшлося про притягнення до відповідальності головних винуватців фальсифікацій та наруги над народом. Помаранчеві ж, виходячи з тимчасової політичної кон’юнктури, на очах шокованого народу допустили перетворення державних злочинців у невинних і недоторканних політичних опонентів. Сьогодні ті злочинці не просто захищені статусом парламентської недоторканності – вони при владі. То хто тепер на Сході наважиться виступити проти тієї сили, яка настільки вміє захищати своїх?

Що в нинішній ситуації мене вражає найбільше, так це небажання будь-кого з помаранчевої команди взяти на себе відповідальність. Усі, починаючи від Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко та Олександра Мороза й закінчуючи найменшими партійцями, просто забули слово «вибачте». Йдеться не про внутрішньо партійні «розборки польотів», де всі напевно наговорили одне одному багато неприємного. Мені йдеться про публічне визнання своєї вини перед виборцем та її осмислення. Лише це може забезпечити катарсис серед залишків помаранчевого флангу і започаткування його одужання. Схоже, політтехнологи наклали табу на будь-які вибачення, вважаючи це кроком до політичного самогубства. Лише один помаранчевий політик – журналіст, а тепер молодий народний депутат Андрій Шевченко – вибачився перед виборцями у передачі «Свобода слова», і, ніби на присоромлення згаданих професійних мудрагеликів, крива популярності його серед присутньої авдиторії різко поповзла вгору...

Насправді відповідальність лежить на всіх без винятку помаранчевих силах. Будь-які спроби окремих помаранчевих груп замовчати свою вину й каналізувати обурення народу в бік своїх опонентів я особисто вважаю негідними. Зокрема, мене просто вражають «знахідки» окремих депутатів від БЮТу типу: «Ющенко – ворог України № 1». Отже, методична антиукраїнська діяльність Петра Симоненка чи Наталії Вітренко, що давно обтяжила професійне сумління СБУ, в очах цих БЮТівців уже не становить загрози Вкраїні? Очевидно, соратникам Юлії Тимошенко (як, зрештою, і самій героїні Майдану) варто вибирати вислови, інакше дуже скоро стиль головного опозиційного ядра уподібниться одіозному радикалізму прогресивних соціалістів, тобто перетвориться на «сотрясаніє воздухов».

Я не виключаю того, що рішення Віктора Ющенка згодом буде названо фатальною помилкою. Проте я фізично відчував той неймовірний психологічний тягар, який лежав на цьому чоловікові. Адже йому з усією неминучістю треба було приймати рішення, кожен із варіантів якого був ледь не погибельний. Мужність, з якою він прийняв це рішення, і гідність, з якою він виступив у парламенті, фактично «змазавши» торжество переможців, ще раз переконали мене в тому, що Віктор Ющенко з усіма його очевидними прорахунками є знаковою постаттю України. Отож почасти таки має рацію Віра Нанівська, яка порівняла Віктора Ющенка з Авраамом Лінкольном: наш український політик належить до тих історичних постатей, які, будучи в чомусь слабкими і малоефективними адміністраторами, насправді вписують у Книгу буття свого народу ті письмена, проти яких тимчасово протестує народ, проте яких, очевидно, прагне Господь.

Що буде?

Після затвердження Верховною Радою уряду Віктора Януковича головна інтрига моменту полягає ось у чому: як швидко і наскільки болісно Партія регіонів «кине» Ющенка й перекреслить умови П’ятого універсалу? У тому, що це неминуче станеться, не сумнівається поголовна більшість помаранчевої України. Від позитивного чи негативного результату цієї інтриги й залежить, фактично, історична леґітимація доленосного рішення Віктора Ющенка. Втім, від цього результату залежатиме й те, рухатиметься українська політична еліта в бік вишколеної демократії чи й далі борсатиметься в полоні егоїстичних шкурницьких рефлексів.

Уже сам склад уряду засвідчує, що, за логікою призначення синьо-білої його частини, він мислиться як уряд реваншу. Більшість тих, кого призначив сам Прем’єр, належать до давньої кучмівської «обойми», яка була зметена Помаранчевою революцією. Для них вернутися у свої кабінети було однаково що Людовіку ХVІІІ – в палац Тюїльрі. І має рацію комуніст Грач: згадані обранці таки справді репрезентують ті кадри, які були вишколені ще за часів радянської влади. Я ніколи не дозволю собі сказати, що в їхніх майбутніх діях не буде нічого доброго для України – я не можу такого сказати навіть про режим Кучми-Медведчука. Проте, в кращому разі, вони будуватимуть Україну за тими пострадянськими зразками, за якими в Росії збудовано квазідемократичну, а насправді авторитарну державу. В її основі стоятиме економічна модель, яка рано чи пізно увійде в суперечність з тією свободою слова, яку ми завдячуємо Віктору Ющенку та його обидвом урядам, і з тим демократичним характером суспільства, який досі так вигідно відрізняв нас від Росії.

Як працюватиметься в уряді Віктора Януковича висуванцям Президента мені важко спрогнозувати – мені бракує суто управлінського досвіду. Проте питання, як їх позбутися, терзатиме переможців постійно. Хочу вірити, що не буде обрано найрадикальніший шлях: змінити Конституцію, щоб парламентсько-президентську республіку перетворити у просто парламентську...

Можна припустити, що Партія регіонів й далі знайомитиметься з особливостями американських гірок, а саме: після стрімкого вознесення вгору урядова колія часто хилиться вниз. Проте ця партія має й унікальний шанс: насолодившись приємним символізмом реваншу, все-таки врахувати досвід Майдану й не переносити на всю Україну методи управління, так успішно випробувані в Донецьку.

«Наша Україна», можливо, спитає своїх творців, як сталося так, що стільки її членів могли би сміло повторити слова антигероя Майдану: «Нас из власти не выдавишь!»

Проте найбільше доленосних ліній проляже через стан опозиції. Мені імпонує безстрашність, з якою недавній майже-прем’єр Юлія Тимошенко оголосила про свій перехід в опозицію до уряду, а тоді й до Президента. Однак за якими критеріями добиратиметься її оновлена команда? Чи й далі Баба Параска творитиме незмінне її тло? Єдиний шанс успіху я особисто бачу в тому, щоби вдалий пропагандистський БЮТівський ролик «Без тебе нічого не буде» якомога швидше втілили в життя. Але для цього треба, щоб в опозиційному таборі було створено атмосферу, сприятливу для фахівців нової доби. «Лакмусовим папірцем» для мене буде відповідь на питання: чи зможуть втриматися у команді Юлії Тимошенко згаданий Андрій Шевченко й увійти до неї Арсеній Яценюк і Вячеслав Кириленко?

Нову перемогу здобудуть не гасла Майдану, а його цінності, на які має спиратися оновлена опозиція. Поспішати в цій справі просто погибельно. Усім бійцям опозиції слід заспокоїтись. Бо чим рішучіше вони говоритимуть про «зраду Майдану» та про «злочини Президента», тим виразніше проявлятиметься довкола них аура поразки. Треба відійти в тил, глибоко ешелонуватися, виробити нову стратегію і забезпечити кадрові та матеріальні ресурси. При цьому не гріх повчитися і в суперників. Навряд чи нинішній шок помаранчевих є більшим, ніж прострація, яку відчували синьо-білі після перемоги Майдану. Проте вони визнали свою поразку і, перегрупувавшись, взялися за роботу.

На чому серце заспокоїться?

Мені невимовно сумно спостерігати за тим, як політики помаранчевого табору зводять сутність Майдану до політичних гасел. Той народний депутат із БЮТу, який підвісив до крісла Президента помаранчевий прапор із жалобною пов’язкою, сам не усвідомлює, як спотворює він глибинне значення Майдану. Не менш сумно мені слухати, коли прості активісти Майдану розчаровано каються: «Даремно ми мерзли тоді у Києві!» На радість нинішніх переможців, відбувається масове зречення Майдану його найпалкішими народними прихильниками. Але ж хіба увесь сенс Помаранчевої революції увібрало в себе політичне гасло «Геть Бандюковича!»? Хіба забули ми про його моральне гасло – «Ми не бидло, ми не козли»?

Справді, на перший погляд, снігова помаранчева казка завершилась у той момент, коли Президент Віктор Ющенко привітав Віктора Януковича як Прем’єр-міністра. Символізм цієї телекартинки надзвичайно потужний. Майдан не може забути, що цей політик уособлює нерозкаяний і непокараний гріх фальсифікацій. Люди жахаються не тому, що руки потиснули два політики, які раніш ворогували одне з одним. У політиці це звична річ. Тривога йде від того, що люди не вірять у можливість поєднання двох стилів управління, які стоять (або стояли досі) за ними обома.

Проте цим людська тривога не обмежується. Стрімка деградація помаранчевої влади перекреслила надію Майдану, що нова влада зможе радикально преобразити Україну. Зрада Олександра Мороза у моральному плані нічим не відрізняється від зради Тараса Чорновола: рушійною силою в обох випадках була політична кон’юнктура. Вперте пропихання на керівні посади Петра Порошенка всупереч волі поголовної більшості помаранчевих (не кажучи вже про синьо-білих) нічим не відрізнялося від упертого пропихання Віктора Януковича в кандидати у Президенти всупереч волі більшості народу. В обох випадках мало місце ігнорування волі народу. Помаранчеві політики забули слово «вибачте» так само, як і Віктор Янукович, Євген Кушнарьов чи Сергій Ківалов. Тому після кульбіту Олександра Мороза та обрання Віктора Януковича не просто остаточно затерлася різниця поміж помаранчевими й синьо-білими – за цим я особисто не шкодуватиму, бо нам справді треба засипати будь-які політичні «збручі». Набагато гірше, що вся ця безконечна череда зрад, маніпуляцій, спалахів амбіцій і відвертої кон’юнктури дає підстави стверджувати, що наша сукупна політична еліта не спроможна розрізняти добро і зло. Отже, я не шкодую, що був на Майдані, – я шкодую, що його морального імпульсу виявилося недостатньо.

Якось я уже висловлював свою переконаність, що духовна революція має виразно квантову природу. Проілюструю цю думку процесом фотосинтезу: кожне зерно хлорофілу, що міститься в зеленому листочку, отримує від Сонця квант світла і передає отриману енергію іншим клітинам листочка, які виконують певну біохімічну роботу. Нашим зерном хлорофілу є Майдан, який отримав від Бога величезний квант духовної енергії. Те, що відбувається в суспільстві після цього, – це споживання цієї енергії, її перерозподіл, виконання певної суспільно-політичної роботи. Тут водночас відбуваються два процеси, що суперечать одне одному.

Так, по-перше, діє інерція системи «кучмізму», яка прагне відновити себе. В цьому випадку ми бачимо те, що у відчаї називаємо «розтринькуванням» потенціалу Майдану. Останні події є блискучою ілюстрацією сказаного. Проте, по-друге, діє й процес оновлення, який є, може, менш помітним, але все-таки незаперечним. У цьому випадку енергія Майдану засвоюється як корисна енергія творення. Чи зауважуємо ми, наскільки зросла гідність громадян України – усвідомлення ними, що вони «не бидло й не козли»? Чи помічаємо, наскільки звичними нам уже видаються свобода преси, свобода виборів, соціальна активність різних угруповань – усе те, що доводилося з таким боєм виривати у режиму Леоніда Кучми? Все це також енергія Майдану, отож гріх був би перед Богом казати, що стояння на морозі було надаремним.

Зрештою, чи помічаємо ми, знову зневірені в спроможності українства заопікуватися своєю долею, що саме воно, українство, є потужною пасіонарною силою, яка вже вдруге долає закостенілість радянської суспільної «матерії» й задає параметри нового буття? Під час пам’ятних теледебатів з трьома представниками Руху на початку 90-х Леонід Кравчук іще погрожував: «Цыплят по осени считают». Через пів року він уже змушений був, задля збереження влади, перейняти усі символи рухівців і стати незалежником. До Майдану Віктор Янукович був уособленням абсолютно цинічної сили, яка намагалася переламати через коліно усе суспільство. Сьогодні саме він, задля повернення влади, заспокоює стривожених, що «ніхто не збирається нікого ламати через коліно». Саме він на пару з відомим сепаратистом Євгеном Кушнарьовим використовує гасло Майдану «Схід і Захід разом!» Все це свідчить про те, що кожен такий спалах українства разюче міняє суспільно-політичний простір України. Без цих спалахів Раїса Богатирьова ніколи так натхненно не співала б «Ще не вмерла Україна»!

У ті холодні дні 2004-го Господь відхилив невидиму завісу і показав нам, якими ми можемо бути. Недарма історія Майдану зафіксувала слова однієї жінки, з якими вона звернулася до священика: «Отче, а чи така любов між людьми буде і в раю?» Там стояли не святі люди, але вони були освячені тим, щу вони випромінювали, – вірою, надією та любов’ю. Ненасильницький Майдан увійшов у духовну скарбницю людства як подія, яку за значенням можна прирівняти до руху ненасильницького опору Махатми Ґанді в Індії. Проте такі апофеози любові несуть у собі й потенційну загрозу, бо всі знають: від любові до ненависті – один крок. Після духовних злетів ненасильництва Індія поринула у криваву громадянську війну і врешті розкололася. Хто зна, чи своїм вистражданим вчинком не зумів Віктор Ющенко, «спаливши» самого себе у вогні помаранчевої критики, врятувати Україну від кривавого конфлікту й подальшого розколу?!

Мине порівняно короткий час, і позитивний вплив Помаранчевої революції відзначатимуть і на заході, і на сході України – так як скасування рабства сьогодні вітають і на півночі, і на півдні США. Про поділ суспільства на помаранчевих і синьо-білих згадуватимуть лише історики ...і ще немудрі політики, сенс політичної кар’єри яких – у протистоянні. І всі ми вдячно згадуватимемо тих, хто так чи інакше допоміг зберегти Україну. Бо ж недарма писав поет-шістдесятник: «Була б колиска – будуть діти!»

«Критика», № 7-8 (105-106), липень – серпень, 2006

Відповіді

  • 2006.10.07 | Нестор (Львів)

    Re: «Була б колиска – будуть діти!»

    Читаючи статтю, черговий раз переконуюсь, що перебування на посаді (а я маю на увазі пана Мариновича), можливість обертатися у провладному колі застує очі й потьмарює розум. Відразу пригадав, як пан Маринович випереджаючи всіх і вся був ініціатором надання В.Ющенкові Нобелівської премії. Чи чув пан Маринович про таке поняття як підлабузництво. Якого-такого блага чи привілею чи пільги не вистачає, що Ви так низько ся опускаєте. В тому, що у всьому винна Тимошенко, Ви не є оригінальним. І в тому, що найближчим до бога є наш президент, також. І припиніть кивати на Майдан. Ви НЕ стояли там ВСІ бодай перших 10 днів. І Вам НІЧОГО не загрожувало. НІЦ. І скільки потрібно зрад нашого президента, щоб Ви нарешті почали дивитись у корінь, суть проблеми. Чого Ви дурите людей. Чим Ви ся відрізняєте від Януковича, який називає українців КАЗЛАМИ, а Ви так ВВАЖАЄТЕ. Мовчки. У думках. Чи гріх у думках не є гріхом. І це той Мирослав Маринович, який скуштував радянських таборів. НЕ ВІРЮ.
  • 2006.10.07 | Нестор (Львів)

    Re: «Була б колиска – будуть діти!»

    Навздогін панові Мариновичу. Не знаю чого, але мене обурила Ваша стаття, і вирішив дещо додати.
    1.Коли Ви учергове будете співали дифірамби новоявленому Авраамові Лінкольну - чи то пак Ющенкові, то я хочу, аби Ви завжди згадували про Петра Потєхіна. Чи Вам відомо, хто то такий? Чи були Ви особисто, і Ваш улюблений кумир, якого Ви так запопадливо і нашвидкуруч пхаєте на золоті сторінки історії, в мами Петра Потєхіна, або дружини, або доньки? Нагадаю, це той міліціонер з Черкаської області, який у день другого туру президентських виборів загинув на виборчій дільниці захищаючи від бандюків донецьких виборчі бюлетені. Отож Ви не шкрябайте папір своїми недолугими розумуваннями, а ліпше поїдьте в Черкаську область (і прихопіть зі собою "оригінального" Вашого президента) і поясніть рідним Петра Потєхіна - задля чого він вмирав на тій дільниці?(І при цьому дивіться у вічі його рідним!) Аби наш новоспечений месія обнімався з Януковичем? А ректор зі Львова!!! виписував йому індульгенцію?
    Ганьба!!!
    2.Пане Маринович, а чи святкуєте Ви 30 червня - день відновлення незалежної Української Держави? І чи Ви памятаєте, що брати Степана Бандери не на Канари поїхали після проголошення цього дня, а опинилися в німецьких таборах (як і сам голова ОУН), і там загинули? І чи могла Степанові Бандері бодай думка крамольна прийти в голову, аби ся обнімати цілувати чи любити із ворогом? Але я щось не чув від Вас, що він претендує на звання Лінкольна.
    3.Недавно святкували 150 років Іванові Франку. А чи доводилось Вам читати його висловлювання на адресу народу українського. Такі прикрі аж все у душі закипає. А чи не таких як Ви чи Ваш кумир він мав на увазі. І які слова написав би Іван Франко сьогодні. Для мене то є очевидним, а для Вас?
    4.А чи часто Ви перечитуєте Тараса Шевченка? А чи не зазирнути Вам у те місце, де лунають ті чотири магічних слова "... нема зерна неправди за собою ..."
  • 2006.10.08 | Юрій Зарицький

    Re: Скільки разів можна зраджувати і

    чому українці повинні прощати зраду та входити в положення зрадника?
    Скільки разів можна входити в положення "бідного Ющенка",який,ніби-то не мав виходу з ситуацій (котрі сам зі своїм недолугим оточенням постійно створював), оправдовувати зраду майдану,братання з бандитами?
  • 2006.10.09 | Дядя Вова

    Правильно, но по-детски наивно.

    Не буду комментировать ВСЮ статью – она слишком огромна. Я уже не раз и не два просил уважать читателей форума, не растягивать на 3 страницы то, что можно выразить 4-мя абзацами. Да ладно, для этого нужен специальный талант, проехали...

    Прокомментирую только два момента, вполне объясняющих заголовок вверху. Вы пишете:

    > «Схід і Захід разом!» ... Майдан був переконаний, що треба рятувати Схід від його ґвалтівника...
    Как говорится, оставьте востоку самому решать, КТО из вас есть его «ґвалтівник». Не януковичи, а вы НАСИЛЬСТВЕННЫМИ действиями в Киеве отобрали у нас чистую (как теперь выясняется) победу на президентских выборах. Чтобы Вы восприняли мои слова еще более эмоционально, переформулирую Вашу собственную мысль на другой лад: «ПР очень хочет избавить западную Украину от её насильников-националистов». Понравилась?! Так и здесь Ваша.

    Далее Вы пишете про второй лозунг Майдана:
    > «Бандитам тюрми!» Тут усе було викривлено. Народ прагнув не крові, помсти чи розправи – він домагався запровадження принципу верховенства права.
    Не знаю, чего «прагнув» народ, но в нашей «викривленой» стране Украине этот лозунг означает только одно. Что всех наших лидеров под смехотворными предлогами пересажают в тюрьмы. За примерами далеко ходить не надо: рядом есть Грузия, есть путинская Россия. Есть, наконец, пример с министром Луценко (тоже «бандит», оказывается :) ).

    Ну, хватит для первого раза.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.10.09 | ОРИШКА

      Re: Правильно, но по-детски наивно.

      Дядя Вова,
      ви тоже виновны в смерти Потехина. Пусть вам икается все время.

      Паханатный угодник. Неумение пользоваться информацией, или сознательные дифирамбы бандюкам Мельнику, Колесникову и кровавому катале.

      И то, и другое противно.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.10.09 | Предсказамус

        Take it easy

        Вы, наверное, еще не заметили, что дядя не собеседник, а вещатель. Т.е. аргументами себя не грузит, озвучивает истины в последней инстанции. Спорить - как с телевизором. Оно Вам надо?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.10.11 | Дядя Вова

          Ох, не всё так однозначно.

          Предсказамус пише до ОРИШКИ:

          > Вы, наверное, еще не заметили, что дядя не собеседник, а вещатель. Т.е. аргументами себя не грузит, озвучивает истины в последней инстанции. Спорить - как с телевизором. Оно Вам надо?

          Не совсем, я охотно вступаю в полемику по любым интересным мне вопросам, посмотрите. Кроме как с рогулями, читать "ГЕРОЯМ - СЛАВА!!!!!" и смотреть детские картинки задалбывает.

          Но никогда (ну, почти :) ) не отвечаю на "дурак". Ибо зачем флейм разводить? Поэтому не ответил ОРИШКЕ.

          Да! Ещё днём я работаю, а ночью сплю. Это ж нормально?

          А главное: возраст, опыт, образование и социальное положение дают мне право иногда "вещать", а не доказывать 17-18-летним детям то, к чему они сами обязательно придут, когда немного повзрослеют. Или Вы думаете, что я в их возрасте был не таким же? :)
        • 2006.10.11 | Дядя Вова

          А теперь Предсказамусу «конкретно и по существу».

          Вы под «аргументами себя не грузит» имели в виду моё утверждение, что Майдан насильственно отобрал у востока ЧИСТУЮ победу на президентских выборах? Других крамольных фраз я там у себя не нашёл. Так вот мои аргументы.

          1. Почему оранжевые за два года своего безраздельного правления никого не осудили за подтасовки на выборах? Ответ – системных подтасовок не было, был типичный восточнославянский бардак, о нём я расскажу во втором пункте. Да, было решение Верховного Суда. Но какое бы Вы приняли решение на их месте, когда под Вашими окнами беснуется разъяренная толпа? Это мы сейчас знаем, что кровопролития не было, но тогда этого никто не мог предвидеть. Может быть, что эти судьи вовсе и не трусы, просто они знали, чем грозит стране ДРУГОЕ их решение, независимо от его честности.

          2. Я лично присутствовал на одном из избирательных участков в своем (восточном) городе несколько суток. Наша председатель комиссии, директор детского садика, была ярой сторонницей Ющенко. Соответственно она подобрала и состав комиссии (в основном – воспитательниц этого же садика). В пользу своего кумира они трактовали все спорные бюллетени. Потом мы нашли в урне 200 спрессованных вместе бюллетеней в пользу Юща со странной подписью на печати. Тогда мы еще не знали, ЧЕМ закончатся эти выборы, поэтому скандал тихо замяли. И так, смею предположить, было почти на каждом участке. Не Вселенские Силы Зла, а стрелочники имели возможность манипулировать голосами в обе стороны по своему разумению. А результаты экзитполов? Ну... мы же взрослые люди... все знают, как и кем они заказывались.

          P.S. Вам стало легче? Нет, конечно! Всё это болтология. Сейчас Вы приведете 10 не менее убедительных аргументов в свою пользу, потом я снова - в свою. В конце все разойдутся, оставшись при своих первоначальных убеждениях, но рассорившись. :) Поэтому «вещать» иногда разумнее и правильнее, чем дискутировать. Считайте, что это просто жанр другой.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.10.11 | Предсказамус

            Мда

            Откровенно говоря, лучше б Вы не пробовали аргументировать свои утверждения, в голословном формате они выглядели гораздо приличнее.

            Ну скажите, как здравомыслящий человек должен принимать формулу "фальсификаций не было потому, что за них никого не посадили"? Не говоря уже о том, что стрелочников судили и осудили пачками - вспомните, кого из чиновников выше уровня секретаря поссовета хоть за что-то осудили? Не задержали/арестовали, а именно осудили? Говорите, потому не сажают, что не за что? Вы бы еще сказали, что в судах нет коррупции, томущо© за нее судей не судят...
            Мне в свое время, увы, приходилось сажать, а теперь вот мешаю своим бывшим коллегам это делать. Поэтому предлагаю поверить на слово - было кого привлекать к ответственности и было за что (хотя могу доказать свою правоту, просто времени жалко).
            О Ваших воспоминаниях с избирательного участка и говорить неохота, у каждого свои воспоминания.

            В результате, когда видишь такой уровень аргументации, остается только гадать, оппонент считает тебя идиотом или у него самого проблемы...
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.10.11 | Дядя Вова

              А кавычек в заглавии Вы не заметили?

              Я и опасался этого, поэтому в постскриптуме ещё раз назвал свой ответ «болтологией». Но Вы, наверное, ошибочно восприняли этот термин на свой счет. Я Вас понимаю: в интернете привыкаешь, что оцениваются не твои слова, а твоя личность, причём оценивается на уровне трамвайной свары в час пик. Рогули так нас всех приучили.

              Просто раньше я почему-то принимал Вас за зеленого студента (а Вы, наверное, меня). Но даже в этом варианте мы всегда были больше единомышленниками, чем антагонистами. Так оставим свои силы и время не на препирательства, а на воспитательные беседы с дикарями-рогулями и с плохими националистами? :) Шутка.

              А то, что мы не сходимся в оценке Ю.В., так ещё не вечер, а вдруг и мне она когда-нибудь жутко понравится. Просто сегодня я воспринимаю Януковича как удачливого жулика, а Ю.В. как неудачливого. Если вдруг выяснится, что одно из моих ключевых слов не верно: что она не жулик, или ей вдруг улыбнется удача хоть в чём-то... Ладно, сначала дождемся этого...
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2006.10.11 | ОРИШКА

                Re: А кавычек в заглавии Вы не заметили?

                Дядя, не все, кто против нацизма, голосуют за Януковича. Не пытайтесь на этом сыграть.

                Утверждать, что с первого взгляда Предсказамус кажется желторотиком - это что-то новое.
                Дядя Вова, если человек не понимает, что делалось предыдущим прав-вом Януковича при Кучме, а также не знать биографию ПР - сложно говорить на равных.

                Оставьте эмоции восторженным гимназисткам. Уровень информации сейчас такой, что сознательно закрывать глаза - уходить от разговора.

                И простимся на этом. В смысле я
  • 2006.10.09 | ОРИШКА

    Re: «Була б колиска – будуть діти!»

    Знову "Ющенко - ікона", а Юлька-варовка. Яким би єлеєм татуся не змащували, сморід давно вже не перебивається. Зрада тхне гниллю і веде до крові.

    Не треба його жаліти. Від нього багато залежало - тому провина його перетворилася на зраду. Зраду свого народу. Його словеса нічого не варті, бо судити будуть по ділам його.

    Та ще й брехати негарно, пане. Ні разу ЮВТ публічно не виступала проти президента.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.10.09 | Зверопупс

      Re: «Була б колиска – будуть діти!»

      Самое прикольное - статьей недовольны обе стороны)) Что дает основание предполагать, что таки есть в Украине некая "третья сила" - это радует.Хотя нет ни малейшего сомнения, что автор - такая же "политическая прррррастиГоссподи", как и все политические дяденьки)) Но все же - побольше сил, нерадикальных и не зовущих к топору.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.10.11 | Михайло Свистович

        Re: «Була б колиска – будуть діти!»

        Зверопупс пише:
        > нет ни малейшего сомнения, что автор - такая же "политическая прррррастиГоссподи", как и все политические дяденьки

        Ваше невігластво (якби Ви знали, хто такий Маринович, такого б не написали) призводить Вас до двох неправильних висновків (невігласи взагалі рідко мають сумніви). Хоча автор і написав дурницю, я згоден з Нестором. На жаль.
  • 2006.10.09 | vvkornilov

    Re: «Була б колиска – будуть діти!»

    криміналітету

    - от якщо слово криміналітет було взято у лапки так само як "підступи" націоналістів, я б сказав, ах, який об-єктивний пан Маринович, наш нунцій Ватикану. Але ні, смердануло.

    яка компенсує фактичну нерівноправність

    бугага. Українська - державна, на ній ТБ, всі папери, вся освіта! От брехло.


    Майдан мислився як об’єднання Сходу і Заходу супроти фальсифікації

    - сміх. Це формулювання виникло після того, як американські сержанти обдєлалісь, побачив з-їзди у Северодонецьку та Харкові. МииирррВаааммм - тягнули ці єзуїти і запускали бандита Волкова по центральним регіонам для "виправлення результату"...

    Майдан був переконаний, що треба рятувати Схід від його ґвалтівника – саме ця думка була згодом головним мотто вражаючого нашоукраїнського ролика «Загроза. Страшна правда» про хід передвиборчої кампанії 2006-го року на Донеччині

    - тільки чомусь й нього ніхто не повірив, бо бач, це кіно того самого штибу, що й Мельниченко, або Страшшшнооо Чеесссннниииййй Уррряядд та СНБО. Але Мельниченко насампреред. Хош кольчугу -- от тобі кольчуга. Хош донецьку мафію -- будь-ласка! Хош буси юлькіни -- та бери. Хош вулика -- вперед.

    Народ прагнув не крові, помсти чи розправи
    - хахахахаха...такий брєд навіть коментувати не треба. Особливо коли із звіриними обличчями рвався у ВР, бо сєржанти сказали, нумо спробуємо по-грузинському:)))

    державних злочинців

    - знаю одного. Ця тварюка прийшла до парламенту, де сиділа менше половини депутатів, його друзяки-змовники, американські сержанти, і поклавши ЛІВУ руку на кишенькове євангеліє, запатякала "Яяяя...Віііккторрр Андрійович...присягу...кхекхекхе... президдде...кхкхе...ой, вибачте, диоксінка випала...". Всіх державних злочинців обов-язково буде покарано. Он, одне з обличч терору, п. Корніч, уже не працює, там де працював. Але невже буде жити на одну зарплату?

    Схоже, політтехнологи наклали табу на будь-які вибачення, вважаючи це кроком до політичного самогубства

    - ну звичайно. А що так, що так, як не повертайся, нічого не буде. Народ би повірив, якби після поразки літом лідери цих партій склали повноваження, але цього не зробив навіть позапарламентський маргінал Костенко. Помаранчевим ніколи не соромно. Вони ж бо волали що виграли у березні, тільки ніхто не міг зрозуміти, яким же се чином...

    Отже, методична антиукраїнська діяльність Петра Симоненка чи Наталії Вітренко, що давно обтяжила професійне сумління СБУ

    - ні, антиамериканська діяльність, яка обтяжує діяльність філії АНБ під назвою "СБУ". Ще жодного разу СБУ не проявила себе як захисник інтересів України, а не США чи Росії.

    неймовірний психологічний тягар, який лежав на цьому чоловікові

    - ага, чи зара йти на зону за РУЕ, чи протягнути до звіту комісії Деркача, чи потім трохи дадуть жити. Мотузок вужчає, але поки даємо жити зрадникові України. Може його сумління заїсть?

    ще раз переконали мене в тому
    - ну що тт скажеш, краще цього хлопа не сказав ніхто
    http://www.politics.in.ua/index.php?go=News&in=view&id=7536


    за логікою призначення синьо-білої його частини, він мислиться як уряд реваншу

    - Так, воїстину так! І це ще не кінець, памаранчєгі

    Для них вернутися у свої кабінети було однаково що Людовіку ХVІІІ – в палац Тюїльрі
    - оу йе! Саме тому сьогодні памаранчєгам гірше аніж Робесп-єру (страчений своїми) або Кромвелю (помер своєю смертю, але тіло вирите і повішане Його Величністю Божею Милістю Королем Англії та Шотландії Карлом Другим), бо ж вони живі. Катюгам по заслугам.

    з тим демократичним характером суспільства, який досі так вигідно відрізняв нас від Росії.
    - із цим згоден. І цей характер ніколи нікуди не зникне, бо ми Олігархія, для якої найліпший механізм -- парламентська республіка.
    змінити Конституцію, щоб парламентсько-президентську республіку перетворити у просто парламентську...
    - ага:) розумнесенький памаранчєг

    Чи й далі Баба Параска творитиме незмінне її тло?
    - так. це правдивий символ майдану, дурнувата афганського вигляду бабка, яка купилась на "американскі валенки"

    Андрій Шевченко й увійти до неї Арсеній Яценюк і Вячеслав Кириленко?
    - звичайно ні. Перший -- провокативний балабол під батьківським патронатом, другий -- справді розумна й прогресивна людина, а третій просто вічний партійний активіст із амбіціями але сільским кругозором. Втім, з Кириленка року так до 2014 можна виховати кандидата у президенти від правиці, якщо виборність президентів буде збережено.

    аура поразки
    - ну так. На сьогодні їх підтримують лише 24-25 відсотків.

    На радість нинішніх переможців, відбувається масове зречення Майдану його найпалкішими народними прихильниками

    - правильно, ну ми ще добрі, одягти сірі сорочки та з мотузком на шиї проповзти весь Хрещатик не вимагаємо:) Кайтеся, поки ми такі добрі демократи і дозволяємо брати з полиці пиріжки

    Але ж хіба увесь сенс Помаранчевої революції увібрало в себе політичне гасло «Геть Бандюковича!»?

    -так. Чому, наприклад...ну приміром я не вийшов. Я належу якраз до середнього селф-мейд-мен класу, маю західну освіту, колись Ющенко мені подобався як кандидат і як прем-єр...Тому що (с) лише бидло піде голосувати за Ющенка після листа 3х, і лише козел -- за людину, яка ЧОМУСЬ ДО СИХ ПІР не "знайшла" отруйників або фальсифікаторів. Та ще йти за нього, по всій я-кампанії був очевидний гігантський саботаж і що Ющенка врешті-решт призначили. Це рзультат Януковича у першому турі був вражаючий. А що він кому зробив? Як на мене, то два роки країна процвітала.

    Зрада Олександра Мороза у моральному плані нічим не відрізняється від зради Тараса Чорновола

    - та ні, набридли тупі нацюки, містечкові шахраї типу Петрика та агенти чужої держави і російського Лондона. От і все.

    не спроможна розрізняти добро і зло
    - помаранчові -- так. Принаймні через містечковість. Сині -- ну...не всі.

    Помаранчеві політики забули слово «вибачте» так само, як і Віктор Янукович, Євген Кушнарьов чи Сергій Ківалов
    - ой брешеш Мирославе, Янукович якраз вибачився у прямому ефірі, приступаючи де-факто до обов-язків прем-єра..."ні провокаціям, ні...ні брехні".

    Нашим зерном хлорофілу є Майдан
    - так, чимось смердить, справді

    Чи помічаємо, наскільки звичними нам уже видаються свобода преси, свобода виборів, соціальна активність різних угруповань – усе те, що доводилося з таким боєм виривати у режиму Леоніда Кучми?

    - ну, з-явилося трохи плюралізму. Втім, якраз не за рахунок 5-го. А айсітіві та нтн. Та й за Кучми було непогано.


    Зрештою, чи помічаємо ми, знову зневірені в спроможності українства заопікуватися своєю долею, що саме воно, українство, є потужною пасіонарною силою, яка вже вдруге долає закостенілість радянської суспільної «матерії» й задає параметри нового буття?

    - це "ющізм" автури п. Мариновича, навродь "бушизму" (демагогічний парадокс), радянська система закінчилася дай Бог 21 рік тому без будь-якої участі українців. Ааа, стоп, цікаво, за кого голосували українські члени ЦК?

    -відзначатимуть і на заході, і на сході України – так як скасування рабства

    бугага, як кумедне свято 1 квітня, повстання рогулів проти нормальних людей, під проводом американських сержантів, яке скінчилося, врешті-решт тим, чим будь-яке рогульство і закінчується, а саме ганьбою і поразкою. Прийшли жовніри у синій уніформі і вигнали п-яного рогуля за міську браму.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.10.11 | Михайло Свистович

      Корнілов знову бреше і страждає на глюки

      vvkornilov пише:
      >
      >
      > Майдан мислився як об’єднання Сходу і Заходу супроти фальсифікації
      >
      > - сміх. Це формулювання виникло після того, як американські сержанти обдєлалісь, побачив з-їзди у Северодонецьку та Харкові.

      Брехати не гарно. І формування виникло раніше, і з"їзди провалились, і американські сержанти не мали дол всього цього жодного стосунку.

      >
      > МииирррВаааммм - тягнули ці єзуїти і запускали бандита Волкова по центральним регіонам для "виправлення результату"...

      Брехати не гарно. Волкова ніхто нікуди не запускав, і він не грав ніякої ролі та й не міг навіть, якби захотів.

      >
      > Народ прагнув не крові, помсти чи розправи
      > - хахахахаха...такий брєд навіть коментувати не треба. Особливо коли із звіриними обличчями рвався у ВР, бо сєржанти сказали, нумо спробуємо по-грузинському

      Брехати не було. І сєржантів там не було, і якби рвалися з такими обличчями до ВР, то не зупиняли б їх і не зупинили депутати від НУ та БЮТ.

      >
      > Всіх державних злочинців обов-язково буде покарано

      Я теж на це сподіваюсь.

      >
      > Он, одне з обличч терору, п. Корніч, уже не працює, там де працював

      І дуже добре, що не працює це обличчя кучмізму

      >
      > Помаранчевим ніколи не соромно

      Не судіть всіх помаранчевих по собі

      >
      > Отже, методична антиукраїнська діяльність Петра Симоненка чи Наталії Вітренко, що давно обтяжила професійне сумління СБУ
      >
      > - ні, антиамериканська діяльність, яка обтяжує діяльність філії АНБ під назвою "СБУ". Ще жодного разу СБУ не проявила себе як захисник інтересів України, а не США чи Росії.

      то чому Ви пишете "ні", коли йдеться про виразників інтересів Росії Симоненка та Вітренко?

      >
      > - Так, воїстину так! І це ще не кінець, памаранчєгі

      Дурень думкою багатіє :)

      >
      > Андрій Шевченко й увійти до неї Арсеній Яценюк і Вячеслав Кириленко?
      > - звичайно ні. Перший -- провокативний балабол під батьківським патронатом, другий -- справді розумна й прогресивна людина, а третій просто вічний партійний активіст із амбіціями але сільским кругозором.

      Кириленко ніколи не жив у селі.


      > - правильно, ну ми ще добрі, одягти сірі сорочки та з мотузком на шиї проповзти весь Хрещатик не вимагаємо:) Кайтеся, поки ми такі добрі демократи і дозволяємо брати з полиці пиріжки

      Ви нікому і нічого не можете дозволяти. Бо Ви - ніхто. Не примазуйтесь до тих, хто визначає політику.

      >
      > - та ні, набридли тупі нацюки, містечкові шахраї типу Петрика та агенти чужої держави і російського Лондона. От і все.

      От і не все, бо мотивація Мороза була суто меркантильна

      >
      > Та й за Кучми було непогано.

      І це пише людина з західною освітою?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.10.13 | vvkornilov

        Re: Корнілов знову бреше і страждає на глюки

        І формування виникло раніше

        -тут можу повірити, хоча поліграфія справа не така вже й повільна
        втім, окей.


        і з"їзди провалились

        - це ви так трактуєте позицію Кучми? Ні, поторгувалися, і подумали, що реформою добити буде хоч і розтягнутіше у часі, але вірніше:)))

        Волкова ніхто нікуди не запускав, і він не грав ніякої ролі та й не міг навіть, якби захотів

        -мдя. Доведіть. Поки що маємо ПРИНАЙМНІ його слова проти ваших, от і все

        і якби рвалися з такими обличчями до ВР, то не зупиняли б їх і не зупинили депутати від НУ та БЮТ.
        - хто?! Пересрали ті депутати, вибачайте, то й все. І до речі, вийшло б значно цікавіше, коли б таки відбувся, хоча б певною мірою, саме грузинський варіант. Може навіть і справді дехто проявив себе краще. Хоча, лінія вірогідності надто бліда.

        Всіх державних злочинців обов-язково буде покарано
        Я теж на це сподіваюсь.

        - ну от бачте, хоч у чомусь є мьючуел поінт

        то чому Ви пишете "ні", коли йдеться про виразників інтересів Росії Симоненка та Вітренко?
        - розумію Вас. Втім, щось не бачити, щоб ці невловимі інтереси Росії хоч колись і якось реалізувалися посередництвом цих двох. Це а) І б) щодо Вітренко сумнів таки є, працювали із нею певні хлопці, втім до кремлівських майстермайндів вони ажніяк не належать.

        Кириленко ніколи не жив у селі.
        - не обов-язково для цього жити у селі:))) і не обов-язково походити з міста, аби мати міський кругозір

        суто меркантильна
        - у сенсі посади, погоджуся. А гроші якісь -- то все брехня. Пролетіли БЮТ із НУ, якби спікерське кресло було залізно за Морозом, була б зараз Юля прем-єром. Жадібність фраєрів згубила.

        це пише людина з західною освітою?
        - що вас так турбує? Порівняйте 1998 та 2004.
        Втім у нас із вами погляди різні. Я вам буду доводити одними аргументами, ви мені іншими, і це, звичайно, нічого не дасть:(

        Ви нікому і нічого не можете дозволяти. Бо Ви - ніхто. Не примазуйтесь до тих, хто визначає політику.
        -- а отут ви круто помилилися. Ну нехай, спить спокійніше. Хоча, в принципі, ви й так маєте спати спокійніше, бо Очі Влади наразі більш уважні до турбуленцій у громадському суспільстві, аніж раніше, тож, слід сподіватися, таких ахтунгів як раніше буде менше...

        "Это определённый символ, концентрирующий в себе всё то, против чего должны бороться "синие" – комплекс национальной неполноценности, нетерпимость, ксенофобию, шовинизм, "хуторянство", политическая безответственность. В ходе круглого стола у части общества сложилось было ощущение, что Виктор Ющенко сделал важный шаг к тому, чтобы стать третьим президентом Украины. Что ж, нужно уметь признавать ошибки. конечно, пока что мы можем списать произошедшее (как и нюансы списка лиц, получивших ко Дню независимости правительственные награды, почти все из них – политические "бывшие") на некоторую инерцию мышления Ющенка. К слову, дело здесь вовсе не в политической ориентации – лично автор с удовольствием аплодировал бы награждению того парня (весьма правых взглядов), который на своем мотоцикле доехал до Ирана и до Индии, или такого же "несгибаемого вечного революционера" М. Свистовича, центральным образом причастного к созданию крупнейшей в Украине сети гражданского протеста. В конце-концов (хотя с каждым новым событием все чаще перо выписывает "хочется верить, что…") в правом лагере немало порядочных и прогрессивных людей." "
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.10.13 | Михайло Свистович

          Re: Корнілов знову бреше і страждає на глюки

          vvkornilov пише:
          >
          > -мдя. Доведіть. Поки що маємо ПРИНАЙМНІ його слова проти ваших, от і все

          Не все. Берете архіви повідомлень тих часів і де там той Волков? Ніхто його щось в тих подіях не пам"ятає.

          >
          > - хто?! Пересрали ті депутати, вибачайте, то й все

          Якби пересрали - не зупиняли б (і не зупинили б, якби були звірячі обличчя). Тим більше, якби натовпом керували їх "господарі -американці".

          >
          > І до речі, вийшло б значно цікавіше, коли б таки відбувся, хоча б певною мірою, саме грузинський варіант

          Угу

          >
          > - ну от бачте, хоч у чомусь є мьючуел поінт

          Я не знаю, що це таке

          >
          > - розумію Вас. Втім, щось не бачити, щоб ці невловимі інтереси Росії хоч колись і якось реалізувалися посередництвом цих двох

          Російська мова переможно шириться

          >
          > - не обов-язково для цього жити у селі:))) і не обов-язково походити з міста, аби мати міський кругозір

          зате обов"язково не мати комплексу меншовартості, щоб не користуватися тупим поділом на міських і сільських.

          >
          > -- а отут ви круто помилилися

          та не помилився

          >
          > Ну нехай, спить спокійніше

          Мій спокійний сон ніщо не може порушити.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.10.13 | vvkornilov

            Re: Корнілов знову бреше і страждає на глюки

            опа, то для вас головне мова?
            яснесенько, тобто тут ви якраз з демократами розпрощалися:)
            ну жаліться діяспорі, що ж вона так мало грошнй дає, або "Оболонь", і куди ж вони, бідолашні грошенята, зникають:)))

            щодо Волкова...я йому вірю, бо бачив як так само діяв Зінченко. Правда, розумніше:)

            і все таки ви помиляєтеся, причому щодо цього роки так зо два. Роки два назад не помилилися би:))) Хоча справді на рівні Ірпеня я нічого не зможу вирішити:))) це ж ви там влада:)))

            до речі, а що за така зверхність і пихатість у народного нібито демократа? Аж страшно.

            Ладно, не зі звірячими обличчями:) можливо, це моє суб-єктивне враження, я там був. А втім, якби було прийняте НЕ ТЕ рішення, то ВР би розтрощили на друзки. І ви, як "американський сєржант" це прекрасно знаєте, невже гадаєте, що всі і тоді і сьогодні розумово відсталі навколо:))
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2006.10.13 | Михайло Свистович

              Re: Корнілов знову бреше і страждає на глюки

              vvkornilov пише:
              > опа, то для вас головне мова?

              в принципі, головне, але звідки це Ви взяли з мого допису?

              > яснесенько, тобто тут ви якраз з демократами розпрощалися

              мова і демократія не є несумісними

              >
              > щодо Волкова...я йому вірю

              З вірою до церкви. Тут говорять фактами. Ніхто ніде Волкова у ті часи не бачив, і його ролі також

              >
              > бо бачив як так само діяв Зінченко

              А його ролі ніхто не заперечує.

              >
              > А втім, якби було прийняте НЕ ТЕ рішення, то ВР би розтрощили на друзки

              Навряд чи. Хоча, як би розтрощили - правильно зробили б.

              >
              > І ви, як "американський сєржант"

              Брехати не гарно. Я не маю до США жодного стосунку і взагалі не дуже люблю цю країну.

              >
              > невже гадаєте, що всі і тоді і сьогодні розумово відсталі навколо

              не всі, але багато є, тому і бачать за кожним кущем американця


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua