МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Чи потрібен для БЮТу урок роботи над помилками?

10/23/2006 | Сергій Грабовський
Добре відомо, що наші недоліки - пряме продовження наших же чеснот. Блок Юлії Тимошенко, а до цього - партія "Батьківщина", має чимало чеснот і є вагомим фактом вітчизняного політичного життя у ХХІ столітті.

Можна навіть сказати більше: БЮТ в останні місяці опинився в унікальній ситуації, коли мільйони людей різного віку, статі, етнічної й релігійної належності саме на цей блок покладають надії на недопущення скочування країни в прірву олігархічного авторитаризму і фактичної втрати державою своєї незалежності, надії на ствердження свободи і справедливості.

Йдеться про так звані "останні надії", руйнація яких тягне за собою відчай, прострацію, збайдужіння до політики, пофігізм чи перехід на позицію цинічного пристосуванства щодо будь-якої влади.

Отож сталося так, що цілком об'єктивно кожна помилка БЮТу коштує надто дорого, і не тільки для самої політичної сили, а і для цілої країни.Новини

Пишу це не як виборець БЮТу (на останніх парламентських виборах я голосував за інший блок), а як аналітик, а на додачу громадянин, котрий волів би бачити у парламенті і поза ним не політичних імпотентів, не професійних укрпатріотів і не менш професійних українофобів, не цинічно-параноїдальних демагогів, а справді компететних політичних бійців та менеджерів.

До політичних самоочевидностей належить й інше - що чесноти БЮТу немалою мірою є чеснотами лідерки цього блоку. Так само і з недоліками та помилками.

Добре це чи погано - інша тема, але, якщо ми хочемо вести мову не про якийсь уявний феномен, а про реальний Блок Юлії Тимошенко, слід розуміти, що приблизно на 70% активи і пасиви БЮТу - це активи і пасиви самої Юлії Володимирівни.

Її не випадково звуть "залізною леді" української політики. Але ж чи не надто залізна вона в сучасну постіндустріальну добу, коли місце заліза і вугілля в передових економіках займають виробництво інформації та нанотехнології?

Ні, звичайно, свою чверть голосів виборців БЮТ за теперішнього стану речей на виборах візьме, але що крім цього? І чи легше буде виборцям блоку від його стабільного перебування в опозиції до будь-якої влади - а тенденція ця вже набуває рис домінуючої?

Цього року Юлія Тимошенко й очолюваний нею блок, зробивши блискучий ривок на фініші виборчої кампанії, по тому не перевели здобуті активи в стабільну форму. Найперша помилка - це прем'єріада.

Ясна річ, що БЮТ мав право наполягати, щоб при формуванні демократичної коаліції одержати посаду глави уряду.

Але чи варто було за це щосили триматися, побачивши поведінку "Нашої України"? БЮТу варто було при формуванні демкоаліції взяти собі крісло голови Верховної Ради. Ще й обставити це публічними "візерунками" на кшталт: мовляв, ми маємо повне право на посаду прем'єра, але в інтересах народу і країні...

І тоді б почався дуже цікавий розвиток подій. Ймовірно, демкоаліція все одно б не виникла, бо "любі друзі" прагнули чогось іншого - чого саме, міг би розібратися тільки дідусь Фройд, але в такому разі їхня гра була б зламана в самому початку, а БЮТ одержав би чимало додаткових бонусів в очах громадськості.

А на додачу до всього роль голови парламенту у момент зміни системи влади є надзвичайно важливою.

Налагодити ефективне функціонування урядової коаліції, швидке проходження потрібних законопроектів і при цьому не заганяти опозицію у глухий кут - завдання надзвичайно серйозні.

Не менш серйозною виглядає потреба змусити, нарешті, депутатів суворо дотримуватися вимог Конституції та регламенту, починаючи з голосування, що, як відомо, має здійснюватися особисто, насправді ж депутати голосують чужими картками за принципом "сам-п'ять".

Озвучена навесні ідея Юлії Тимошенко щодо біометричного пароля для ввімкнення системи "Рада" могла поставити процес ухвалення законів у рамки закону. На додачу одним ударом була б істотно пошкоджена безпосередня зрощенність великого бізнесу і великої політики. Бо ж просто фізично неможливо одночасно сидіти в залі, голосувати за кожну дрібницю кожного законопроекту і займатися "справами".

Ясна річ, без голосу Рината Ахметова "регіонери" якось би пережили, тому ніхто не вимагав би у нього скласти мандан. Але втратити десятки "багнетів", котрим немає часу бути присутніми у залі засідань?

Довелося б майже всім депутатам-бізнесменам з усіх партій та блоків, у тому числі і з БЮТ робити вибір - публічна політика або великий бізнес, депутатство або керування виробництвом і торгівлею.

Відтак професійні політики залишилися б у Верховній Раді, професійні "діловари" зайнялися б бізнесом. Це в кінцевому підсумку поліпшило б якість управлінських рішень у всіх сферах і створило певну дистанцію між державною владою і бізнесом. Не надто велику, але все ж.

А якби "любі друзі" й "регіонери" об'єдналися, щоб скинути Юлію Тимошенко з посади спікера, то вона б могла апелювати до всіх сущих в Україні і у світі - за те, що я вимагаю дотримуватися вимог Конституції, мене скидають... Це антидемократичний переворот!

Що ж стосується прем'єрів, то їх потім можна було б - і треба було - змінювати. І формат коаліції – також. Через півроку щонайменше третина "регіонерів" уже стукала б сумирно у двері коаліції як "позафракційні демократи".

Але Юлія Тимошенко на таку кадрову поступку не пішла, а чолівка БЮТу не натисла на свою лідерку. От і маємо те, що маємо.

А на додачу питання щодо біометричного контролю особистого голосування, схоже, відкликане самою лідеркою БЮТ, котра дозволила своїм депутатам бути відсутніми у залі засідань парламенту із тим, щоб за них голосували інші.

Цим самим БЮТ втратив історичний шанс продемонструвати себе як єдину політичну силу, яка поважає Конституцію і регламент діяльності Верховної Ради.

Другий відвертий програш БЮТу - це універсал. Юлія Тимошенко прийшла до президента з очевидним наміром не підписувати цей документ, цілком умотивовано підозрюючи, що Ющенку універсал потрібен для інтеграції "Нашої України" з Партією регіонів, для створення урядової коаліції в форматі НУ-СПУ-ПР.

Але хіба не варто було зламати цю гру?

Цікаво, яким би став перебіг подій, якби Тимошенко демонстративно, у прямому ефірі підписала універсал у його первинному, президентському варіанті, і заявила: на цьому стою, і з цього не зійду?

А далі відмовилася підписувати вихолощений, кастрований варіант документу, з якого вирізане чи не головне - а до такого справа неодмінно дійшла б, оскільки оточенню Ющенка потрібен був підпис Януковича під документом як символ коаліції з ПР? За що б Віктор Ющенко лаяв лідерку БЮТ - за підтримку його власної позиції?

Та Тимошенко не зуміла змінити тактику гри під час самої гри. Така прогнозована певними аналітичними командами негнучкість полегшила шлях до прем'єрства Януковичу й істотно полегшила життя тим, хто нацьковував президента на Юлію Володимирівну.

Третя вада БЮТу так само є продовженням його чеснот. Йдеться про роботу в регіонах. На основі тієї інформації, яку я маю, можу зробити висновок - парламентарії від БЮТу найзаповзятіше працюють в регіонах і щось таки роблять для виборців у той час, коли народним депутатам від інших політичних сил у своїй масі, схоже, "немає часу" на таку роботу.

І добре, що про це немає гучної похвальби з телеекрану - виборець сам усе оцінить. Але у цій роботі треба "атакувати" не все на світі, а ключові проблеми.

От десь вивели з експлуатації напередодні зими котельню центрального опалення.

А в іншому місті начальник міліції увійшов у дуже серйозний конфлікт з дрібними торговцями.

А ще десь будуть елітні будинки за рахунок центрального парку.

Варто обрати десяток-другий точкових центрів докладання депутатських зусиль, щоб справді щось зрушити з місця. А телебачення потім приїде саме. І хай йому розказують про зроблене не політики, а люди, яким допомогли самоорганізуватися у боротьбі за захист свої прав депутати від БЮТу.

І, нарешті, величезною небезпекою для Юлії Тимошенко та її блоку виглядає наполеглива боротьба за соціальні гарантії для абсолютної більшості населення, за спрямування якомога більших коштів у соціальну сферу.

Можна сказати й сильніше: те, як ця боротьба реально ведеться - це ще одна з помилок БЮТу.

Згадаймо, що перед виборчою кампанією і під час неї БЮТ пропонував відправити кошти, одержані від реприватизації "Криворіжсталі", на компенсацію знецінених заощаджень в "Ощадбанку".

А тим часом головною проблемою для України було, є і буде якомога більш масштабне самозабезпечення енергоносіями, для чого існують усі передумови, немає тільки одного - серйозних інвестицій.

За великим рахунком, забезпечення країни газом власного видобутку за прийнятними цінами і поза залежністю від зовнішньополітичної кон'юнктури - це і є найкращі соціальні гарантії.

Але БЮТ погнався за голосами тих виборців, які мало розбираються у серйозних справах, за голосами натовпу, а не спільнот громадянського суспільства – і програв.

Головне, програв з розрахунку на майбутню перспективу, бо не захотів привчати виборців дивитися на кілька кроків наперед. А на додачу БЮТ не веде цілеспрямованої роботи з інтелігенцією і вочевидь недооцінює значення такої роботи. І це при тому, що блок має далеко не останні інтелектуальні ресурси у своєму депутатському корпусі.

Одне слово, маємо недооцінку ролі і впливу у суспільстві інтелігенції - і переоцінка свого впливу на - вживемо неполіткоректне слово - плебс і можливості спертися на нього.

А опора на плебс - справа небезпечна: треба діяти a la Вітренко чи Черновецький.

З усіма негативними наслідками, які звідси випливають. Включно із зростанням кількості громадян, котрі розчарувалися у всіх наявних політичних силах.

Те, що таке зростання відбувається на наших очах, засвідчують численні соціологічні дослідження.

А що це означає? Те, що ближче до виборів буде створено кілька квазіопозиційних проектів - один з ниточками керування з Донецька, інший - із Москви, третій - ще звідкілясь. Вони відтягнуть з опозиційного поля чимало голосів, а що тоді робитиме БЮТ, знову одержавши підтримку тільки чверті електорату?

Та головне в іншому. На тлі зростання політичної апатії та розчарування у всіх і вся можлива поява політичної сили авторитарного чи відверто тоталітарного штибу, яка поставить під загрозу самі підвалини української демократії та державності.

Нікого, крім БЮТу, хто б не дав виникнути такій силі, в чинному вітчизняному політикумі немає. Але у своєму нинішньому вигляді БЮТ цього не здатен зробити.

Ще однією величезною помилкою БЮТу став добровільний піврічний параліч київської організації блоку.

Нейтрально-дружнє ставлення до Леоніда Черновецького та його команди, які наразі проводять швидкий дерибан міської власності, могло коштувати Тимошенко втрати підтримки у столиці.

Чи не єдиним реальним опозиціонером у Київраді виявився Михайло Бродський, у котрого через це "не склалося" з Тимошенко.

Видавалося, що чолівка БЮТу з якихось міркувань уже була готова на те, щоб у Києві незадоволених повела за собою Вітренко, але раптом усе змінилося, і саме БЮТ виступив ініціатором призначеної на 26 жовтня масової акції протесту проти підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги.

Але знову запитання: чи не надто спрощено бачить БЮТ свою взаємодію з масами, чи не надто примітивними гаслами підіймає ці маси на боротьбу, чи не обмежує цілі такої боротьби?

Адже сам по собі мораторій на згадані тарифи нічого не вирішить, якщо буде збережена чинна система влади, ба більше - він тільки поставить житлово-комунальне господарство на межу банкрутства. А що далі?

Власне, це запитання можна поставити стосовно всієї діяльності БЮТу і його лідерки.

Адже тоді, коли на тебе покладені останні політичні надії мільйонів людей, слід мати пророблені та відомі громадянському суспільству стратегію і тактику політичної боротьби, а не обмежуватися ефектними жестами під гаслом "Справедливість є..." та закликами в усьому довіряти блоку.

Бо тоді недоліки стануть надто вже масштабними продовженнями БЮТівських політичних чеснот.

Відповіді

  • 2006.10.24 | Нестор (Львів)

    Re: Чи потрібен для БЮТу урок роботи над помилками?

    Зазвичай залюбки читаю статті С.Грабовського, але сьогодні (дана стаття) - це дитячі розумування які не тримаються купи, позбавлені логічності і настільки кричущо хибні що навіть не хочеться докладно їх критикувати.
    Міг би ся погодити лише з тим що стосується Києва. Але й тут автор судячи з усього знає рівно стільки й виключно те що й я - нотатки Михайла Бродського. Як на мене, трохи замало, для всебічної та адекватної картини, що панує у київських владних справо- та грошо- гонах (дозволю собі такий термін). Здається Сергій Грабовський був на тій передачі 5 копійок у якій брав участь пан Бродський. Ну то я не знав що аж ТАК можна упадати перед регіонами, бути настільки відвертим дуполизом (сподіваюся що це не є лайкою чи матюком).
    Якщо мене прорве я таки покритикую цю статтю (потовчу її бідолашну) -але бігме слабенький твір, отож годі ся налаштувати на серйозну розмову.
  • 2006.10.24 | Карт

    Пане Сергію, тримайтесь логіки.


    Мотивація до пошуку помилок БЮТу у Вас справна.
    А от «помилки» є дещо дивними.

    1-ша «помилка» - крісло прем’єра, замість крісла спікера.
    Вам не спало на думку, що це останнє приглянулося Морозу? І що б йому завадило зробити те ж саме, що він і зробив?

    2-га «помилка» - не подписала Універсал у першому варіанті.
    Так вона ж на всю країну засвідчила, що погоджується із всіма положеннями цього варіанту, але розуміє, що йде недостойна гра, у якій достойній людині не можна брати участі. Хіба це помилка?
    Хіба це спинило б коаліціянтів? Хіба вони до того не здійснили цинічних вчинків, поряд з якими переробка Універсалу – дрібниця?

    Ще одна «помилка» - підігравання плебсу. Не туди пропонувала спрямувати гроші від продажу «Кріворіжсталі»! Пропонувала – громадянам, а треба було інвестувати.
    Пане Сергію, таке враження, що Ви і є той плєбс, який не розуміє простих речей, а береться повчати (тому і голосували за нездар).
    «Гроші громадянам» означає «гроші у малий і середній бізнес», оскільки саме туди (головним чином) громадяни і понесуть ці гроші.
    А «інвестиці з держбюджету» означає «гроші у велий бізнес», що за наших умов обов’язково закінчиться їх розкраданням.

    А щодо інтелігенції, на яку БЮТ не звертає уваги, то не переймайтесь Ви так.
    На те вона і інтелігенція, щоб самостійно розуміти що до чого.
    А якщо чогось поки що розуміє, то, Бог дасть, потім зрозуміє.
    Головне, щоб «помисли були чисті».
  • 2006.10.24 | Мінор

    Це потрібно робити завжди і усім

    Про заміну прем"єріади на спікеріаду:
    Може бути. Але як тоді було б з Морозом, який марив тією посадою? Чи не відбулася б така сама зрада, як і з прем"єріадою?

    Про Універсал:
    На початку Універсал НУ запропонувала антикризовій коаліції і БЮТ навіть не збиралися запрошувати на той круглий стіл. Офіційного запрошення не було - інформація про час і місце прийшла від симпатиків. Вони уже на першому засіданні не бажали бачити Тимошенко. "Набиватися в друзі" було і принизливо, і небезпечно з точки зору загрози гівна, яке могло политися на нас, мовляв, "погляньте, вони такі самі, як НУ, вони за посади готові підписувати Універсал попереду ПРУ"
    Не забувайте, що ми діємо у інформаційному просторі, який належить нашим противникам.

    Про рекламу регіональної активності:
    Може й так. Але врахуйте відсутність власних газет, телеканалів і радіостанцій. Зрештою робота з обласними ЗМІ не гірша від роботи х центральними. Давайте не забувати - основна кількість виборців живе там, а не в Києві.

    >І, нарешті, величезною небезпекою для Юлії Тимошенко та її блоку виглядає наполеглива боротьба за соціальні гарантії для абсолютної більшості населення, за спрямування якомога більших коштів у соціальну сферу.

    Особисто я так не вважаю, в силу своїх соціалістичних поглядів. Але після приходу ПРП ситуація дещо зміниться. І все одно, я переконаний, що не можна підтримувати багатих у країні, де процвітає бідність.
    ПРУ зараз активно цим займеться - їм і прапор в руки.

    І ще - всі спроби Бродського, Хорошковського і навіть Пинзеника створити партію багатих в Україні луснули.
    Я глибоко поважаю Пинзеника за його політичну сміливість, коли він наважився запропонувати збільшити пенсійний вік у 96 році. Але "партія багатих" тут не виживає - надто багато бідних.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua