11/02/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Відповідно до статті 93 Конституції України Президент Віктор Ющенко вніс на розгляд Верховної Ради проект Закону «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», визначивши його як невідкладний для позачергового розгляду.

Представлятиме зазначений законопроект під час його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України виконуючий обов'язки Голови Українського інституту національної пам'яті І. Юхновський.


Науково підтверджені дані засвідчують, що внаслідок злочинних дій з боку офіційної влади у 1932 – 1933 роках в Україні померли від штучного голоду мільйони людей.

Суть злочинних дій влади полягала у:

знищенні існуючої структури сільського господарства шляхом проведення масового «розкуркулювання» селян, насильницького впровадження

колективізації селянських господарств, накладання на райони України, на селянські двори непомірно високих планів хлібоздачі;

ізоляції великих територій в сільській місцевості у низці областей України (внутрішня і зовнішня блокади) через: позбавлення селян права мати паспорт громадянина СРСР; заборони селянам права виїзду з їхніх місць проживання (заборона продажу залізничних квитків);

наказів про арешти селян, що виїхали самовільно з сіл; оточення озброєними загонами каральних органів СРСР цілих територій (шляхом встановлення загороджувальних застав на всіх шляхах);

заборони листування і поширення інформації про фактичне становище, цілковите замовчування голоду;

впровадженні особливого режиму проживання, зокрема режиму «чорних дощок», що полягав у вивезенні з сільських територій усіх товарів та усіх засобів проживання, насильницькій конфіскації у селян усіх запасів продовольства і навіть одягу, забороні будь-якої торгівлі та ввезення будь-яких засобів для існування, забороні будь-якого кредитування та насильницькому поверненні усіх кредитів.

Голодомор 1932 – 1933 років в Україні як явище геноциду Українського народу підпадає під означення геноциду, наведене в Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 9 грудня 1948 року про попередження злочину геноциду і покарання за нього. Так, стаття 2 цієї Конвенції визначає геноцид «як будь-яке з діянь, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку, а саме:

а) вбивство членів такої групи;
б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
в) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її;
г) заходи, розраховані на запобігання дітонароджування у середовищі такої групи;
д) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу».

Голодомор 1932 – 1933 років в Україні вже визнано геноцидом Українського народу низкою іноземних держав.

Питання необхідності розроблення законопроекту, який би надавав політико-правову оцінку Голодомору 1932 – 1933 років як геноциду в Україні, неодноразово порушувалося під час проведення парламентських слухань у Верховній Раді України. Зокрема, така вимога викладена у Рекомендаціях, схвалених Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року № 607-IV.

Проект Закону розроблено відповідно до Указів Президента України від 11 липня 2005 року № 1087 «Про додаткові заходи щодо увічнення пам'яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні», від 4 листопада 2005 року № 1544 «Про вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні» та від 12 жовтня 2006 року № 868 «Про відзначення у 2006 році Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій».

Проект Закону має на меті відновлення історичної справедливості через надання політико-правової оцінки Голодомору 1932 – 1933 років в Україні як геноциду української нації, забезпечення належного вшанування жертв та постраждалих від Голодомору 1932 – 1933 років, глибокого усвідомлення громадянами причин і наслідків геноциду Українського народу, утвердження у суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства, визначення завдань державних органів та уповноваженого центрального органу виконавчої влади у цій сфері.

Основним положенням проекту Закону України «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні» є визнання Голодомору 1932 – 1933 років в Україні актом геноциду української нації.

Законопроект складається із преамбули та 6 статей.

У преамбулі законопроекту обґрунтовується необхідність його прийняття, зокрема надається інформація про міжнародну підтримку України у засудженні Голодомору 1932 – 1933 років, зазначаються національні та міжнародні правові акти з цього питання.

Законопроект:

- кваліфікує Голодомор 1932 – 1933 років в Україні як геноцид української нації (стаття 1);
- забороняє заперечення факту Голодомору 1932 – 1933 років в Україні (стаття 2);
- визначає обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування України щодо увічнення пам'яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932 – 1933 років в Україні (стаття 3);
- встановлює, що уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті, зокрема з питань встановлення історичної правди про голодомори в Україні та увічнення пам'яті їх жертв, є Український інститут національної пам'яті (стаття 4);
- гарантує державну підтримку у проведенні досліджень та здійсненні заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні на основі державної програми, яка затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Українського інституту національної пам'яті за рахунок Державного бюджету України (стаття 5);
- встановлює адміністративну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні (стаття 6);
- зобов'язує Кабінет Міністрів України та Київську міську державну адміністрацію забезпечити в установленому порядку спорудження у м. Києві до 75-х роковин Голодомору 1932 – 1933 років в Україні Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні (стаття 6).

З питання увічнення пам'яті жертв голодоморів, зокрема щодо надання Голодомору 1932 – 1933 років оцінки як геноциду, прийнято низку актів Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

Це, зокрема, Постанови Верховної Ради від 28 листопада 2002 року № 258-IV «Про 70-ті роковини голодомору в Україні», від 6 березня 2003 року № 607-IV «Про Рекомендації парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932 – 1933 років», від 15 травня 2003 року № 789-IV «Про звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України від 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932 – 1933 років», Укази Президента України від 11 липня 2005 року № 1087 «Про додаткові заходи щодо увічнення пам'яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні», від 4 листопада 2005 року № 1544 «Про вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні», від 22 листопада 2005 року № 1644 «Про відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій», від 12 жовтня 2006 року № 868 «Про відзначення у 2006 році Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій», а також постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 764 «Про утворення Українського інституту національної пам'яті» та від 5 липня 2006 року № 927 «Про затвердження Положення про Український інститут національної пам'яті», інші акти Кабінету Міністрів України із зазначених питань.

Закон не потребуватиме додаткових бюджетних витрат у 2006 році, оскільки фінансування передбачених Законом заходів на поточний рік враховано у видатках відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Кошти для спорудження у місті Києві до 75-х роковин Голодомору 1932 – 1933 років в Україні Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні, а також реалізації передбаченої законом програми заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років мають бути передбачені Кабінетом Міністрів України у видатках Державного бюджету України на виконання Указів Президента України від 4 листопада 2005 року № 1544 «Про вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні» та від 12 жовтня 2006 року № 868 «Про відзначення у 2006 році Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій».

Прийняття зазначеного Закону має надзвичайно важливе суспільно-політичне та морально-політичне значення, особливо напередодні 75-х роковин Голодомору 1932 – 1933 років, сприятиме відновленню історичної справедливості, глибокому усвідомленню громадянами причин і наслідків геноциду Українського народу, консолідації Українського народу навколо ідеї утвердження у суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства, підвищенню авторитету України у світі.

Джерело: прес-служба Президента України