МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Брейнстормінг: вічне питання "що робити"

12/03/2006 | media
Етап перший. Кадрова люстрація і очищення. Створення "чорного списку" особистостей, які є небажаними в наступному парламенті.
Наприклад, з БЮТ: 18 "бізнес-апостолів" (Васадзе, Єдін, брати Буряки етс), котрі підтримали відставку Луценка, а також Губський, Бродський, та старі обкомівці-ветерани (загалом - дві третини списку)
З "Нашої України" - канонічні "любі друзі", та маразматики-провокатори (типу Кендзьора). Теж пропорція - 1:2 приблизно.
Етап другий. Кадровий резерв. Повинні прийти заслужені, авторитетні політики, лідери регіональних та національних громадських ініціатив.
Етап третій. Для того, щоби було дотримано етап 2, потрібна відкрита і чесна процедура виборів. Для цього по-перше необхідні зміни до законодавства про вибори та політичні партії:
- заборона фінансування політичних партій юридичиними особами
- обмеження максимального внеску від фізичних осіб
- перехід до відкритої системи формування списків (можливо, з висуненням кандидатів на праймеріз в межах 300 або 350 округів).
Необхідні також кроки існуючих політичних сил, які вважають себе демократичними (внутрішнє реформування, збільшення членських внесків, підвищення відповідальності.
Етап четвертий. Фінансування. Задля уникнення повтору ситуації "ми ж олігархів не любимо, але гроші треба", потрібно:
1. Лідери нової політичної сили не повинні ставити за мету заробити гроші на виборах.
2. Принципова відмова від зовнішніх джерел фінансування (прийшов олігарх дав мільйон; взяли грант, відмили бабки).
2. Необхідні реальні низові організації, які створюються на базі конкретних, можливо, неполітичних ініціатив, які ФІНАНСУЮТЬСЯ НА РІВНИХ ЗАСАДАХ всіма їх учасниками. ІСНУЄ єдиний членський внесок, який, більше того, збирається під певну ініціативу.

Відповіді

  • 2006.12.03 | Пані

    Підтримую повністю, крім одного...

    А куди діти нинішніх лідерів, які власне і розвели весь той бардак, який відбувається? Вони ж самі власні партії не здадуть.

    Тобто як досягти тих абсолютно правильних цілей, про які ви написали?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.12.08 | media

      Якщо скомпрометовані лідери не підуть самі -

      тоді навіщо такі партії? Я вважаю, що "любі друзі", а також бізнес-крило БЮТ (більшість цієї фракції), не кажучи вже про партію регіонів, яка є класичним фінансово-політичним холдінгом, мають відійти самі. Разом з неадекватними нац-дем лідерами початку 90х (Костенко, Удовенко), "младогрантожерами" (Каськів) ну і звісно КПУ і СПУ. В будь-якому випадку, для суспільства такі партії і списки не потрібні; в ідеалі воно мало би запропонувати альтернативу нинішньому збанкрутувалому політикуму.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.12.08 | media

        ІІ. Фінансування політичних партій

        Безперечно, слід здавати собі справу, що "тіньове", "зовнішнє" та "спонсорське" фінансування ще нескоро відійдуть у минуле. Але завданням демократичних змін до законодавства має стати СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ для партій, котрі фінансуються переважно або виключно за рахунок членських внесків.
        Звісно, таких партій ще не існує в Україні. Але якщо ми хочемо, щоби вони були колись створені, необхідно:
        - заборона фінансування політичних партій юридичиними особами;
        - обмеження максимального внеску від фізичних осіб, скажімо, як тут пропонувалося, 2 000 доларів, або 10 000 гривень на рік;
        - за дотримання наведених вище умов – продовження практики фінансування політичних партій з бюджету, причому не лише тих, хто потрапив до парламенту, а й тих хто подолав, скажімо, бар"єр у 1,5% (звісно, пропорційно до кількості голосів, а не відповідно до розміру декларованих витрат на певну виборчу кампанію).
        Загроза тут одна - тінізація виборчих фондів. Адже за нинішнього рівня витрат партій-монстрів та рівня прозорості освоєння ними "спонсорських" коштів, не буде дивно якщо виявлятиметься що та чи інша партія провела виборчу кампанію за 200 тисяч гривень, реально витративши при цьому мільйони доларів.
        Але навіть такі зміни до законодавства, можливо, спонукатимуть великі партії до перегляду політики відносин між партією та рядовими членами, і сприятимуть певній позитивній зміні стандартів, зокрема для рядових членів партій. А особливо, якщо такі зміни до законодавства будуть, на громадському рівні, достатньою мірою підкріплені ідеологічно.
        Фінансування «нормальної політичної сили» має здійснюватися за такими принципами:
        1. Лідери нової політичної сили не повинні ставити за мету заробити гроші на виборах. Це побажання далеко не даремне. Адже відомо, що наприклад у тому ж БЮТ значна кількість списку формувалася за рахунок «спонсорів» (куди пішли гроші від них – тактично змовчимо). Така ж ситуація і в інших партіях, і в дзеркальному вигляді, на місцях. Якщо цього не уникнути – кількість тих, хто «примазується» до рейтингів, або «впихає своїх людей всюди», у парламенті не зменшиться.
        2.Іншою важливою проблемою є «відмивання грошей на виборах». Все, що вкладається, повинне йти за цільовим призначенням – через нехтування цього простого правила в Україні погорів уже не один, здавалося б, перспективний політичний проект.
        3. Принципова відмова від зовнішніх джерел фінансування (прийшов олігарх дав мільйон; взяли грант, відмили бабки). НАВІТЬ на початок, розкрутку цієї політсили – початковий «внесок» є тим, що
        3. Це не повинен бути «персональний проект когось». Бо одна особистість, тим більше вже відома в політиці, завжди буде акумулювати зовнішні джерела – див. пункти 2 і 1. Наслідок – відмирання політичної сили, перетворення її на «Жовту пору» або Партію партіотичних сил.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2006.12.08 | Михайло Свистович

          Re: ІІ. Фінансування політичних партій

          media пише:
          >
          > - заборона фінансування політичних партій юридичиними особами;
          > - обмеження максимального внеску від фізичних осіб, скажімо, як тут пропонувалося, 2 000 доларів, або 10 000 гривень на рік;

          Все це легко обходиться. Сам не раз так робив :) Тому забороняй - не забороняй... І від цього страждають насамперед опозиційні партії, яким важче створити стійку до перевірок систему обходу цих пунктів.

          >
          > Загроза тут одна - тінізація виборчих фондів

          Ці фонди взагалі треба скасувати, бо реально це все обходиться, а страждають насамперед опозиційні партії, яким важче створити стійку до перевірок систему обходу.

          > Але навіть такі зміни до законодавства, можливо, спонукатимуть великі партії до перегляду політики відносин між партією та рядовими членами, і сприятимуть певній позитивній зміні стандартів, зокрема для рядових членів партій.

          Такі зміни ні до чого не спонукатимуть і нічому не сприятимуть.

          Все інше - лише побажання, як би хотілося, щоб було.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2006.12.08 | media

            Re: ІІ. Фінансування політичних партій

            Згоден з тим доповненням, що
            > Ці фонди взагалі треба скасувати, бо реально це все обходиться, а страждають насамперед опозиційні партії, яким важче створити стійку до перевірок систему обходу.

            > Такі зміни ні до чого не спонукатимуть і нічому не сприятимуть.

            > Все інше - лише побажання, як би хотілося, щоб було.
            А ви можете запропонувати хоч щось ефективне? Яке би діяло хоч в межах одного міста в Київській області чи деінде?
  • 2006.12.03 | damoradan

    Согласен только с одним, но с главным

    media пише:
    > Етап перший. Кадрова люстрація і очищення. Створення "чорного списку" особистостей, які є небажаними в наступному парламенті.
    > Наприклад, з БЮТ: 18 "бізнес-апостолів" (Васадзе, Єдін, брати Буряки етс), котрі підтримали відставку Луценка, а також Губський, Бродський, та старі обкомівці-ветерани (загалом - дві третини списку)
    > З "Нашої України" - канонічні "любі друзі", та маразматики-провокатори (типу Кендзьора). Теж пропорція - 1:2 приблизно.
    Лидеров потерять просто, найти - сложно. У каждого в жизни есть несколько шансов, сейчас они показывают свое истинное лицо. Исключать можно за конкретные действия, а не за "кучмистское прошлое".

    > Етап другий. Кадровий резерв. Повинні прийти заслужені, авторитетні політики, лідери регіональних та національних громадських ініціатив.
    Таких нет. Хороших людей много, "авторитетных" политиков на скамейке запасных - нет, или очень мало.

    > Етап третій. Для того, щоби було дотримано етап 2, потрібна відкрита і чесна процедура виборів. Для цього по-перше необхідні зміни до законодавства про вибори та політичні партії:
    > - заборона фінансування політичних партій юридичиними особами
    Можно ограничить до 2,000 долларов.
    > - обмеження максимального внеску від фізичних осіб
    Ок.
    > - перехід до відкритої системи формування списків (можливо, з висуненням кандидатів на праймеріз в межах 300 або 350 округів).
    Праймериз имеют смысл только при мажоритарной системе.

    > Необхідні також кроки існуючих політичних сил, які вважають себе демократичними (внутрішнє реформування, збільшення членських внесків, підвищення відповідальності.
    Это фантастика.

    > Етап четвертий. Фінансування. Задля уникнення повтору ситуації "ми ж олігархів не любимо, але гроші треба", потрібно:
    > 1. Лідери нової політичної сили не повинні ставити за мету заробити гроші на виборах.
    Кроме Витренко, Марченко, Тягнибока и других маргиналов - на выборах не зарабатывают.

    > 2. Принципова відмова від зовнішніх джерел фінансування (прийшов олігарх дав мільйон; взяли грант, відмили бабки).
    Для этого нужно четкое соблюдение запретов, предложенных Вами выше.

    > 2. Необхідні реальні низові організації, які створюються на базі конкретних, можливо, неполітичних ініціатив, які ФІНАНСУЮТЬСЯ НА РІВНИХ ЗАСАДАХ всіма їх учасниками. ІСНУЄ єдиний членський внесок, який, більше того, збирається під певну ініціативу.
    Это не имеет отношения к электоральной политике.
  • 2006.12.08 | media

    І. Реформування виборчого законодавства

    Одним з найнагальніших завдань громадянського суспільства вже на даному етапі може бути боротьба за громадське лобіювання змін до законодавства про вибори з метою більш відкритої, прозорої і демократичної процедури формування виборчих списків.
    Одним з варіантів є перехід до відкритої системи формування списків (можливо, з висуненням кандидатів на праймеріз в межах 300 або 350 округів).
    Виборча система виглядатиме таким чином: існують 2 списки, національний і мажоритарний.
    По національному списку у єдиному загальнодержавному окрузі обираються 100 кандидатів, які є «обличчям партії», ведуть національну виборчу кампанію та не мають можливості (змоги, потреби) балотуватися по виборчих округах.
    Решта 350 кандидатів закріплюються за округами, вибори по яких відбуваються за конкуретною системою. Тобто, якщо партія (блок) проводить 50 депутатів в округах, то депутатами стають люди, закріплені за тими округами, це список отримав найбільше голосів.
    Недоліки такої системи очевидні: відбуватиметься «локалізація» великих політичних сил у своїх «базових» регіонах, а за «безперспективними» округами закріплюватимуться слабкі кандидати, котрі не вестимуть кампанію.
    Виправити це можна, запровадивши не 350 округів, а – 27 територіальних, і розподіляти мандати між ними пропорційно частці голосів кожного регіону в загальній. Ці обласні округи поділяються на менші округи, за якими вже закріплюється певний кандидат. Мандат отримує кандидат(-ти), закріплені за округом, де ця політична сила отримала найбільший відсоток.
    Приклад. Припустимо, «Наша Україна» на наступних виборах отримує мільйон голосів, або 3% від загальної кількості виборців. По національному списку проходять 5 кандидатів. По регіональних – ще 17. І от тут починається найцікавіше.
    За першою системою (350 округів) депутатами стають 17 кандидатів, закріплені за тими округами, в яких «помаранчеві» набрали найбільше голосів. Умовно кажучи, 5 округів на Франківщині, 4 – на Закарпатті, 3 – на Львівщині і т.д.
    За другою системою, мандати розподіляються за регіональним принципом – тобто принаймні 1 представник Києва (тобто – регіону з великою к-стю виборців де партія має певну популярність) опиниться в парламенті. І стане депутатом кандидат від того округу столиці, де за «НУ» проголосувало найбільше виборців.
    Темою до дискусії є, чи готові ми будемо на наступних виборах до інституту праймеріз; але принаймні регіоналізація списків, відхід від «котів у мішку», яких ніхто ніколи не вишукуватиме серед кількох сотень кандидатів – це цілком реальне завдання.
    Варіантом є можливість виборів з преференціями, але. Якщо кандидат один в окрузі, і голос один –це простіше для виборця. А розставляти по місцях (1,2,...17) півтора десятка кандидатів не кожна бабуся зможе. Ставити просто одну «галочку» або лишати перелік «як є, як партія сказала» - це теж не вихід, ідея позбавляється сенсу бо власне найчастіше трапляється, що кількасот преференцій не можуть змінити загальної розстановки, «наперед визначеної» партією. В цілому для самих партій це зле – вибори можуть звестися до конкуренції між кандидатами всередині партії, що збільшує можливість підкупу виборців на користь певного кандидата. Тобто, чесності це точно не додасть, а шкода буде більшою, ніж при «закритій» або «мажоритарній» системі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.12.08 | dumat

      Re: І. Реформування виборчого законодавства

      Необходим открытый официальный реестр членов партий.
      На праймериз зарегистрированные члены партии выбирают кандидатов на выборы - рейтинговым голосованием.
      Те, кто уходит в минус - количество минусов больше, чем плюсов - однозначно не допускаются в список.

      На выборах - полученный список рейтингуют все избиратели.

      Все остальное детали - региональные списки или общенациональный, расчет квоты и т.д.
  • 2006.12.08 | dumat

    В поддержку единомышленнику

    Посмотрите, пожалуйста, мой пост о необходимости избирательной революции в Украине и в Крыму

    http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_krym&key=1165244013&first=1165411745&last=1164981338


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua