МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

А трагедія далі триває!

12/05/2006 | Йосиф Сірка
В той час, коли у ВР України комуністи та Партія регіонів відмовлялися визнати голодомор 1932-33 рр. голокостом українського народу, у канадському місті Торонто чужинець говорив про незаперечні факти цієї жахливої сторінки історії України.

В Україні мало хто чув про молодого журналіста Великої Британії Ґарета Джонса, який у ЗО-х рр. відвідував Україну, розмовляв з голодними селянами і публікував статті у великобританських та американських газетах. За правдиві статті Джонс поплатився своїм життям, бо карна рука большевиків вже в 1935 р. знайшла його й замордувала. Джонс залишив щоденник, який знайшли родичи майже після 70 років! І саме „Щоденник” Ґ.Джонса є ще одним незаперечним свідком голодомору в Україні. Про вибрані сторінки із „Щоденника” по телебаченню, радіо та перед українською публікою Торонто виступав 27 листопада 2006 р. молодий науковець, пра-племінник Ґ.Джонса Н.Коллі. Треба сподіватися, що цей „Щоденник” скоро перекладуть і на українську мову і він доповнить незаперечні факти українського голокосту.

Наступного дня ВР України таки прийляла пропозицію президента – визнати голодомор ґеноцидом українського народу, але великим розчаруванням стало те, що Партія реґіонів, яка базується в основному на території, що так масивно постраждала від голодомору, утрималася від голосування і лише у двох її депутатів „заговорила” совість, а жертви Гаврилівки на Дніпропетровщині, де ціле село стало жертвою страшного большевицького злочину проти людства, „неудостоїлися” уваги „нащадків”-депутатів. Звичайно, що від комуністів України ніхто не чекав, що вони проголосують за визнання ґеноциду, який організували їхні попередники, а відгодований комсомолець-комуніст Голуб дозволив собі навіть голосувати проти! Гадаю, що в цивілізованих країнах такого „депутата” прогнали б з парламенту і закрили б у хлів зі свинями. Для депутатів, які відмовились голосувати, слід би було розмножити статті С.Грабовського „Геноцид 1932-33 років...” (Майдан, 27.11.2006) та В.Крука „Геноцид украинского народа” (Майдан, 1.12.2006).

А для комуністів, які ще сумніваються у тому, що зробили їхні попередники, видрукувати заяву Менделя Хатаевича, 2-го секретаря КП(б)У, яку він зробив у трагічному 1933 році: „Между нашей властью і крестьянством ідет беспощадная борьба. Ета борьба не на жизнь, а на смерть. Етот год стал іспитаніем нашей сіли і іх видержкі.ПОНАДОБІЛСЯ ГОЛОД (під.моє), чтоби показать ім, кто тут хозяін. ОН ОБОШЕЛСЯ В МІЛЛІОНИ ЖИЗНЕЙ...” (В.Крук „Геноцид украинского..., Майдан, 1.12.2006). Оце слова не нацоналіста, а представника тої партії, яка голодомор організувала і „победоносно” провела!

В Україні слід би запровадити сторінку у всіх газетах та журналах, яка б інформувала громадян України про страшний голодомор, а такі статті якА.Привалова „О голодоморе и советской символике” (Майдан, 4.12.2006), після прийняття закону, не слід би вміщувати, щоб не плутати читача, бо він визнає голодомор, але не ґеноцид, можливо має проблеми з українською, то міг не читати статтю С.Грабовського, зате стаття В.Крука могла б йому багато в чому відрити очі.

Голодомор був акцією КП(б), а символи цієї партії до сьогодні знаходяться в багатьох містах України. Пам”ятники катам України є доказом не демократії, а браку гордості за своє. В цивілізованих країнах вже б давно повалили пам”ятники тим, які своєю політикою вбили мільйони людей та знищили на десятиліття цивілізацію. І поки пам”ятник катові України не буде замінено пам”ятником жертвам ґеноциду українського народу, то про справедливість нема що й говорити! Пан Привалов, можливо не задумався, що символіка СРСР нічим не краща за фашистську, а щодо визнання голодомору ґеноцидом, то не треба зразу шукати підтекст – ґеноцид був і українці звинувачують систему і партію, яка повинна нести за це відповідальність. Можливо, що зараз „Голуби” притихнуть, а коли ні, то вже є закон, але сумніватися у ґеноциді після його визнання буде наругою над пам”яттю мільйонів. І саме існування пам”ятників-символів чортівської системи є наругою над пам”яттю жертв голодомору.

Сподіваюся, що депутати від ПР ще внесуть додатково свої голоси „ЗА”, а до таких як „товариш” Голуб слід додати дуже влучне визначення поета Мойсея Фішбейна: „Вони україноподібне чортовиння. Вони виплодки народовбивць” (Майдан, 27.11.2006).

Голодомор був визнаний ґеноцидом українського народу, а існування у ВР України фракцій Партії реґіонів та КПУ є трагедією українського народу, який „недоглянув” під час виборів, за кого подавав голос!

Торонто, 4.12.2006 р.
Отримано Майданом: Mon, 4 Dec 2006 16:05:18 -0500 (EST) (23:05 EET)
Світлина меморіяльної дошки Ґарета Джонса на будинку Валійського Університету - з архіву Майдану

Відповіді

  • 2006.12.05 | Hoja_Nasreddin

    Re: А трагедія далі триває!

    Пане Йосифе, чи видано той щоденник. Не біда, якщо англійською, то не проблема, бо чекати на український переклад можна ще років 100. Де можна перечитати щоденник чи скачати, одним словом, як його дістати бодай у якомусь "читабельному" вигляді.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.12.06 | Роман Сербин

      Книжка про Джонс

      Ще скоро не буде його денника в друці. Але покищо є книжка яка має багато цитатів з денника:
      Dr. Margaret Siriol Colley, More than a Grain of Truth. The Biography of Gareth Richard Vaughan Jones. Nottingham, England, 2005.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua