МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

"де згода є в сімействі.."

06/21/2005 | P.M.
Розмірковуючи над сутністю буття земної людини, волею-неволею задаєшся питанням. Які фактори можна вважати визначальними в життєдіяльність людського організму і у становленні людської свідомости?

Гадаю, зі мною погодяться дописувачі, коли я скажу, що сутність земної людини є ПОТРЕБУЮЧОЮ. Потребує, як наше фізичне тіло, з відомих причин, так і наш дух, бо сказано: "Не хлібом єдиним буде жити людина.."

Людське тіло для забезпечення своєї життєдіяльності потребує харчів, забезпечення відповідного терморежиму і захисту від зовнішніх подразників (одяг), а також можливість відпочинку, сну (житло).
Саме в напрямку вдоволення і забезпечення потреб людського тіла працює наш мозок, тобто розум людини.
Але в той же час невірним буде стверджувати, що їжа, одяг, житло є визначальними. Визначальним фактором життєдіяльності людського організму є фізичне здоровя.
Можна жити в розкішних палацах, харчуватися вишуканою їжею, носити шикарний одяг, але при тому всьому, бути хворою і через те нещасною людиною. І навпаки, можна жити в шалаші, харчуватися простою їжею і бути здоровою, щасливою людиною, відчуваючи у собі стимул до життя.

Теж саме можна сказати про потреби нашого духу.
Не знання, як такі, потрібні людині, а відповідний душевний стан.
Освічена людина не завжди буває щасливою, і в той же час відсутність знань не означає наявність горя.
У будь-яких розмовах, дискусіях визначальними є не те, хто що сказав, а те наскільки людям вдалося проникнутись лухом порозуміння і єдности, бо правдива мудрість є там, де панує злагода, мир і спокій.
"Де згода є в сімействі, де мир і тишина,
Щасливії там люди, блаженна сторона.
Їх Бог благословляє, добро їм посилає
І з ними вік живе, і ними вік живе.."
Отже, визначальним фактором потреб нашого духу можна вважати не знання, а духовне здоров'я, виражене в духовній злагоді.

Зрозуміло, що осягнення правдивої єдности не може грунтуватися на потребах тіла, бо тіло у кожного своє і завжди своя сорочка буде ближчою до тіла. Тіла не можуть злитися воєдино, утворивши якийсь химерний многочлен, і тому об'єднання може бути лише духовним. Тільки Бог Дух може бути тією об'єднавчою силою, котра здатна поєднати людей, зберігши їхню едентичність, яка є закладеною Богом в душі кожної людини.

Відповіді

  • 2005.07.02 | Георгій

    Інша точка зору

    Є альтернатива традиційній християнській мрії про повне єднання з Богом, вічне блаженство у стані нарешті знайденого спокою, комфорту.

    Вічний рух. Те, про що Блок казав, "и вечньій бой! Покой нам только снится..."

    Вічне переродження. Процес. Ніякої статики, ніякої ідентичності, самості. Я - це вже не я, та й не був я. Вічна подорож, ніколи ніяких зупинок.

    Ось маленька поезія одного дуже цікавого, оригінального, глибокого російського поета 1930-х - 1950-х років Миколи Заболоцького, під характерною назвою "Метаморфозьі":

    "Как мир меняется! И как я сам меняюсь!
    Лишь именем одним я назьіваюсь, -
    На самом деле то, что именуют мной, -
    Не я один. Нас много. Я живой.
    Чтоб кровь моя остьінуть не успела,
    Я умирал не раз. О, сколько мертвьіх тел
    Я отделил от собственного тела!
    И если б только разум мой прозрел
    И в землю устремил пронзительное око,
    Он увидал бьі там, среди могил, глубоко
    Лежащего меня. Он показал бьі мне
    Меня, колеблемого на морской волне,
    Меня, летящего по ветру в край незримьій, -
    Мой бедньій прах, когда-то так любимьій.

    А я все жив! Все чище и полней
    Об'емлет дух скопленье чудньіх тварей.
    Жива природа. Жив среди камней
    И злак живой и мертвьій мой гербарий.
    Звено в звено и форма в форму. Мир
    Во всей его живой архитектуре -
    Орган поющий, море труб, клавир,
    Не умирающий ни в радости, ни в буре.

    Как все меняется! Что бьіло раньше птицей,
    Теперь лежит написанной страницей;
    Мьісль некогда бьіла простьім цветком;
    Поема шествовала медленньім бьіком;
    А то, что бьіло мною, то, бьіть может,
    Опять растет и мир растений множит.

    Вот так, с трудом пьітаясь развивать
    Как бьі клубок какой-то сложной пряжи,
    Вдруг и увдишь то, что должно назьівать
    Бессмертием. О, суеверья наши!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.07.03 | P.M.

      Re: Інша точка зору

      Георгій пише:
      > Є альтернатива традиційній християнській мрії про повне єднання з Богом, вічне блаженство у стані нарешті знайденого спокою, комфорту.
      Те про що Ви кажете, не може в повній мірі стосуватися земного буття людини. Бо там де є ПОТРЕБА, -- спокою бути не може.
      Повне блаженство, комфорт спокій можливе лише у вічності.
      В земному ж житті, людина є поділеною між потребами тіла і потребами духу. Ці потреби суперечать одне одному, а де суперечки, там теж спокою бути не може.
      Крім того до Тимофія 2:15 Павло каже в стосунку до жінок "Та спасеться вона дітородженням.."
      А де діти, -- там спокою нема.. :)

      > Вічний рух. Те, про що Блок казав, "и вечньій бой! Покой нам только снится..."
      > Вічне переродження. Процес. Ніякої статики, ніякої ідентичності, самості. Я - це вже не я, та й не був я. Вічна подорож, ніколи ніяких зупинок.
      Але постає логічне запитання.
      Во ім'я ЧОГО (або КОГО) це все!..
      Вже чую відповідь де-яких заматеріалізованих мудрагеликів. "Во ім'я людини".
      І в принципі це буде вірно, але не буде відповіддю на запитання. Заради кого людина повинна стриміти до руху, "горіти". Заради себе самої, чи заради КОГОСЬ ІНШОГО.
      Чия ж СЛАВА поставлена на кону..

      "Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь". (Юди 25).
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.07.04 | Георгій

        Re: Інша точка зору

        P.M. пише:
        > Георгій пише:
        > > Є альтернатива традиційній християнській мрії про повне єднання з Богом, вічне блаженство у стані нарешті знайденого спокою, комфорту.
        > Те про що Ви кажете, не може в повній мірі стосуватися земного буття людини. Бо там де є ПОТРЕБА, -- спокою бути не може. Повне блаженство, комфорт спокій можливе лише у вічності.
        (ГП) А чи потрібний повний спокій? Чи у спокої оте саме "блаженство" - може, навпаки, у вічному русі, у вічних перевтіленнях? Заболоцькому (і багатьом російським поетам до нього, напр. Баратинському, Пушкіну, Блоку) саме так це вбачалося...

        > постає логічне запитання. Во ім'я ЧОГО (або КОГО) це все!..
        (ГП) Може це просто ТАК Є? Може, наш Творець саме цього хоче? Саме так все "завів" у створеному Ним всесвіті? Адже, дійсно, спокій приємний після праці, напруги, втоми, а після відпочинку нам знову хочеться щось поробити, попрацювати, знову втомитися?

        Ви самі колись казали, що не бачите протиріччя між християнством і ідеєю життя людини у більше ніж одній тілесній формі ("чистилище"). Може, вічність - це і є дійсно вічний, дійсно безкінечний процес зміни тілесних, матеріальних форм, їх переходу одне у друге?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.07.04 | P.M.

          Re: Інша точка зору

          Георгій пише:
          > (ГП) А чи потрібний повний спокій? Чи у спокої оте саме "блаженство" - може, навпаки, у вічному русі, у вічних перевтіленнях?
          Можливо. Але як би там не було, важко щось з чимось порівнювати, не відчувши одного й другого.
          Крім того духовний спокій, аж ніяк не може означати бездіяльності. Раз є буття, отже мусить бути дія. Інша справа, як я вже казав, во ім'я ЧОГО (КОГО) ми діємо. Во ім'я себе, чи во ім'я Бога.

          > Заболоцькому (і багатьом російським поетам до нього, напр. Баратинському, Пушкіну, Блоку) саме так це вбачалося...
          До речі, Ви не помітили, як радикально відрізняється "Пісня над піснями" від світської поезії. Скільки впевненості і спокою з одного боку і скільки туги безвихідності з іншого?.
          Чомусь так прийнято, що happy end вважається правилом поганого тону в поезії, зокрема ліриці. Таке враження, що щасливий кінець в коханні неможливий взагалі..

          > > (Р.М.) постає логічне запитання. Во ім'я ЧОГО (або КОГО) це все!..
          > (ГП) Може це просто ТАК Є? Може, наш Творець саме цього хоче? Саме так все "завів" у створеному Ним всесвіті? Адже, дійсно, спокій приємний після праці, напруги, втоми, а після відпочинку нам знову хочеться щось поробити, попрацювати, знову втомитися? Ви самі колись казали, що не бачите протиріччя між християнством і ідеєю життя людини у більше ніж одній тілесній формі ("чистилище").
          Так, але в даному випадку мова іде про надання людині ще одної (або й кількох) можливостей викарабкатися з тієї халепи, в яку вона попала, поповнивши первородний гріх. От коли вибереться, тоді їй вже не доведеться заново потрапляти в нове матеріальне тіло.

          > Може, вічність - це і є дійсно вічний, дійсно безкінечний процес зміни тілесних, матеріальних форм, їх переходу одне у друге?
          В Марка 12:25 Ісус каже: "Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі". Тобто після воскресіння людська душа більше в матеріальне тіло не попаде.
          До того ж моменту, як людина має воскреснути, Господь може надати її душі ще один, а бо й кілька шансів очиститися. Звідси й поняття чистилище.
          Звідки ми знаємо. Може наші з Вами душі зараз проходять етап чистилища і за нас моляться наші кревні в минулому, або майбутньому, в залежності звідки нас Господь перемістив..


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua