Канаді байдужа пам"ять про своїх героїв?
01/06/2007 | Майдан-ІНФОРМ
Як ви знаєте, в Канаді біля Торонто зрізали з постаменту цілий пам’ятник Тарасові Шевченкові.
Поставлений він був 1951 року в святковий День Канади - 1 липня. з часом поруч посадили привезені з Канева верби, назвали іменем Кобзаря парк, створили музей. Згодом музей спалили.
Пам"ятник зник він досить загадково. З одного боку, для його зняття, то ж кілька тон, мусила використовуватись відповідна потужна техніка - яку ніхто не побачив, а з другого, на місці події чомусь залишилась приставлена до п’єдесталу драбина та пообв’язувані довкола шнури.
Канадська поліція відразу висунула версію, що пам’ятник вкрали батяри на переплавку і жодних антиукраїнських мотивів у цьому вчинку нема і бути не може.
Як доречно зауважили самі навколишні жителі-канадці, викрадати такий пам’ятник заради самої бронзи, не варта шкірка вичинки. крім того злодії якось дуже дивно почали розносити кавалки пам’ятника. На даний момент в одній ливарні знайшлася відрізана голова яку, як повідомив власник закладу, принесли два чоловіки на брухт від міської ради міста Оквіл. Когось одного заарештували, але відпустили на підписку до суду , який відбудеться 30 січня, з іншим лише просто переговорили.
Ось лише, що робити з іншою бронзовою таблицею, яка теж ОДНОЧАСНО зникла на одній з найбільших вулиць вже в самому Торонто?! На ній трьома мовами (анг., фран., укр.) повідомлялося про українського героя Канади нагородженого найвищою нагородою - Пилипа Коновала, і яка знаходилася на стіні будинку Відділу канадських ветеранів названого його іменем!
Офіційної відповіді від поліції ще нема, але якщо буде, то напевне знову вискочить гіпотеза, що дошку вкрали на переплавку, аби заробити гроші! В Україні, очевидно, ця версія ні у кого б не викликала сумніву. Але в Канаді, одне і друге звучить досить кострубато...
Зрештою, якщо самі українці-діаспорники не доглядають за своїм, то отримують що є. Аналогів із викраденням цілого пам’ятника поки що ніби не було. Зате тепер є шанс потрапити до книгу Ґіннеса. І між іншим, в столиці Канади збираються спорудити інший пам’ятник Шевченкові, роботи відомого канадсько-українського скульптура Лео Мола (Леоніда Молодожанина).
Цікаво, чи вкрадуть незабаром і цей?
Повний текст новини, з усіма лінками в "Народних новинах":
http://maidan.org.ua/static/narnews/1167883750.html
Поставлений він був 1951 року в святковий День Канади - 1 липня. з часом поруч посадили привезені з Канева верби, назвали іменем Кобзаря парк, створили музей. Згодом музей спалили.
Пам"ятник зник він досить загадково. З одного боку, для його зняття, то ж кілька тон, мусила використовуватись відповідна потужна техніка - яку ніхто не побачив, а з другого, на місці події чомусь залишилась приставлена до п’єдесталу драбина та пообв’язувані довкола шнури.
Канадська поліція відразу висунула версію, що пам’ятник вкрали батяри на переплавку і жодних антиукраїнських мотивів у цьому вчинку нема і бути не може.
Як доречно зауважили самі навколишні жителі-канадці, викрадати такий пам’ятник заради самої бронзи, не варта шкірка вичинки. крім того злодії якось дуже дивно почали розносити кавалки пам’ятника. На даний момент в одній ливарні знайшлася відрізана голова яку, як повідомив власник закладу, принесли два чоловіки на брухт від міської ради міста Оквіл. Когось одного заарештували, але відпустили на підписку до суду , який відбудеться 30 січня, з іншим лише просто переговорили.
Ось лише, що робити з іншою бронзовою таблицею, яка теж ОДНОЧАСНО зникла на одній з найбільших вулиць вже в самому Торонто?! На ній трьома мовами (анг., фран., укр.) повідомлялося про українського героя Канади нагородженого найвищою нагородою - Пилипа Коновала, і яка знаходилася на стіні будинку Відділу канадських ветеранів названого його іменем!
Офіційної відповіді від поліції ще нема, але якщо буде, то напевне знову вискочить гіпотеза, що дошку вкрали на переплавку, аби заробити гроші! В Україні, очевидно, ця версія ні у кого б не викликала сумніву. Але в Канаді, одне і друге звучить досить кострубато...
Зрештою, якщо самі українці-діаспорники не доглядають за своїм, то отримують що є. Аналогів із викраденням цілого пам’ятника поки що ніби не було. Зате тепер є шанс потрапити до книгу Ґіннеса. І між іншим, в столиці Канади збираються спорудити інший пам’ятник Шевченкові, роботи відомого канадсько-українського скульптура Лео Мола (Леоніда Молодожанина).
Цікаво, чи вкрадуть незабаром і цей?
Повний текст новини, з усіма лінками в "Народних новинах":
http://maidan.org.ua/static/narnews/1167883750.html
Відповіді
2007.01.07 | Olexander
Re: Канаді байдужа пам"ять про своїх героїв?
Ya dumayu,shcho Kanadi ne bayduza pamyatypro Shevchenka!Ale ze robota "skruvzdenoho" diaspopoyu "proffesora z yoho posiysykumu rehionamy...2007.01.07 | igorg
Видно пана по халявах
Звісно, що українським канадцям не байдуже, інакше для чого б вони встановлювали памятники. Однак і біля кожного памятника охорону не виставиш. Та власне й для чого це потрібно в Канаді. Особливого співчуття чи активності від канадської влади навряд чи слід очікувати. Там ще навіть заточення українців в концтабори під час першої світової не засуджено. МЗС україни певно також мовчатиме бо його ніби як і немає. Пацани показали хто господарОднак нищення памятників розпочато не в Канаді, а в Україні. А саме в Харкові. На черзі питання про знесення памятника героям УПА в Кривому Розі (обіцяли дати додаткову інформацію). Це вже не підпільно, а цілком легально. Має з цього питання бути позачергова сесія райради. Думаю, що ця пошесть тільки но розпочинається.
Така послідовність дій наводить на дуже просту думку про планомірність акцій. Знаючи структури ПРУ та ФСБ не так уже й важко уявити, що лежить на поличці такий собі план по роботі з українством. І в цьому плані є пунктики.
1) знесення памятників, що сприяють українському націоналізмові
2) провокування на знесення памятників росіянам та радянським героям з метою дестабілізації та агітроботи.
Є план, то його треба виконувати. Донєцк порожняк нє гоніт. Хоча сумнівно, що пацани про Канаду згадали. Це дещо інший рівень.
Скоріше узгодженість з ФСБ. Отруєння в Лондоні з рук зійшло. Пора потихеньку далі щось робити. Не дуже шумно, але ефектно. Українське питання тут є ісконним, традиційним.
Адже маємо цілком легальну програму Росії з русифікації громадян інших пострадянських країн. То чому й ні?