02/02/2007 | Іванна Добринська

Ворон ворону око не виклює, або як прості люди судились з суддею

На протязі п'яти років – з 1998 по 2003 - троє мешканців будінків по вул. Волошковій в м. Бровари безуспішно зверталися до міської ради з заявами про офіційне виділення їм на будь-яких умовах межуючих земельних ділянок для так званої “дорізки”, тобто збільшення розміру тих ділянок, що вже є в іхньому користуванні, оскільки їхні нинішні діляночки – лише по 0,04 га розміром. Ділянки, які люди просили, розташовані по паралельній вулиці Сонячній, на протязі більше ніж 15 років залишалися “вільними” та оброблялися цими людьми.

Але заяви цих мешканців були тупо проігноровані, а натомість в січні 2004 року міська Рада надала ці діляночки, об'єднавши їх в одну, розміром 0,0941 га – в оренду на два роки судді Броварського міськрайонного суду В.С.Сердинському! А на якій же підставі? А згідно особистої заяви В.С.Сердинського про виділення йому земельної ділянки під забудову від 21 січня 2003 року, миттєва відповідь на яку була надані вже 04 лютого 2003 року. Цього суддю 24 грудня 2002 року було взято на облік для отримання житла поза чергою, але у Броварах “не знайшлося” жодної однокімнатної квартири! А ділянка – знайшлася! За рахунок людей, яким тепер “не світить” збільшити розміри своїх мініатюрних діляночок, бо – вільної землі біля їхніх будинків вже немає!

Трохи правового лікнепу. Діючим законодавством передбачене забезпечення суддів, які потребують поліпшення житлових умов – благоустроєним житлом у вигляді квартир або будинків, але ніяк не “земельними ділянками”! Тобто, ділянки судді повинні отримувати на загальних підставах, в одній черзі зі своїми співгромадянами, у яких немає чинів та посад.

Обурені люди подали адміністративний позов, але, як неважко здогадатись – програли. Зміст навіть Ухвали Колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2006 року (що вже казати про рішення судів нижчих рівнів) – суцільна брехня та пересмикування, зокрема:

«Спірна земельна ділянка належала до земель запасу Броварської міської ради Київської області і мала цільове призначення, яке полягало у задоволенні потреб осіб, що що перебували на обліку для поліпшення житлових умов шляхом будівництва власного житлового будинку». І що суддям до того, що стаття 19 «Категорії земель» Земельного кодексу України дає чітке визначення розподілу земель України за основним цільовим призначенням, зокрема: б) землі житлової та громадської забудови. Цільового призначення «...задоволення потреб осіб, що перебувають на обліку...» не існує в Земельному Кодексі України.

Або: «...земельна ділянка надавалась в порядку черговості, то у відповідача не було передбачених законодавством підстав для проведення конкурсу або аукціону.» І знову неправда та спотворення фактів. Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не досліджував порядок черговості, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували надання земельної ділянки Сердинському В.С. в порядку черговості. Адже в черзі перед Сердинським стояли 1072 броварчанина – то чи всі вони отримали ділянки перед ним? Земельна ділянка була надана в оренду і тому застосування норм Закону України «Про оренду», зокрема, ст.16, в даному випадку є обов’язковим і судді із вищою юридичною освітою просто не могли цього не знати.

Але мешканці, навіть програвши все, здаватись не збираються, маючи намір звернутись до Європейського Суду. Вони прямим текстом заявили судді, що нікуди з землі, яку обробляли багато років – не підуть, бо йти їм нікуди...

Можна подумати, що в усіх Броварах не знайшлося іншої земельної ділянки для незаконного виділення доблесному служителю Феміди, а тому знадобилося нахабно та цинічно обібрати саме цих людей, не залишивши їм жодної надії!

До речі, суддя Сердинський і на думці не мав щось будувати на землі, зайнятій людськими городами. Він, швиденько приватизувавши ділянку ще під час судових баталій (безумовно впевнений в вирішенні справи на свою користь)... і - негайно виставив її на продаж. За 145 тисяч доларів!

То чи не задорого суспільству в цілому та територіальній громаді міста Бровари обходиться молоденький підсудок, вперше призначений на п'ятирічний строк? Що такого надзвичайно корисного зробив він для українського правосуддя, аби отримати за свою “непосильну” працю аж півтори сотні тисяч баксів? Цікаво, скільки молодих броварчан з вищою юридичною освітою погодились би відпрацювати п'ять років суддями за вдесятеро меншу платню? Так ні! Чужих в наших судах не ходить! Тільки – свої, тільки – блатні, які приходять виключно для того, аби обібрати територіальну громаду...

А чому б і ні? Адже вся судова система України, вся вертикаль Адміністративних судів, що мали б стояти на сторожі інтересів простої людини в її спорах з чиновниками та високопосадовцями всіх видів та звань – на боці таких, як Сердинський!

До речі, ми не здивуємось, якщо Сердинський отримає ще й квартиру, якщо ще не отримав. Адже, хапонувши у людей земельну ділянку, він досі вважається такими, що потребує поліпшення житлових умов, то перебуває у відповідній “суддівській” черзі...

Майдан-Інформ звертається до броварчан з проханням повідомити, звідки взявся цей суддя Сердинський, хто його “дах” та які у нього “заслуги” перед правосуддям, адже у особи, яке не погребувала забрати у трьох сімей їхні жалюгідні кавалки землі – напевне багата біографія...