МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Короткий звіт про працю Громадської Ради при МВС з питань забезп

03/08/2007 | Євген Захаров
Громадська Рада при МВС працює трохи більше року, її створено наприкінці грудня 2005 року. Це консультативно-дорадчий орган при міністерстві, завдання якого — сприяння забезпеченню прав людини в роботі МВС. Було розроблене Положення про Громадську Раду, регламент її праці. У Раді створено 10 робочих груп — за заявами про незаконні дії працівників органів внутрішніх справ; забезпечення права на захист від катувань і права на свободу та особисту недоторканність у роботі МВС; МВС і права людини під час виборів; МВС і свобода мирних зібрань; право на приватність у роботі МВС; права дитини і МВС; права біженців і мігрантів; запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми, торгівлі людьми і гендерна рівність в органах внутрішніх справ; освіта в галузі прав людини; нормативно-правове і науково-методичне забезпечення діяльності ради. Документи, які регулюють діяльність Ради, її склад доступні на сторінці Громадської Ради при МВС на сайті Української Гельсінкської спілки з прав людини www.helsinki.org.ua. Рубрика Громадської Ради створена також на сайті МВС України.
Представники громадських організацій, що ввійшли до Ради, зайняті цією роботою у своїх організаціях, і кожен з них використовує свої результати у відповідній робочій групі. Так, інститут «Республіка» і його представник у Раді Володимир Чемерис ведуть постійний моніторинг і захист свободи мирних зібрань; міжнародний фонд „Відродження”, Харківська правозахисна група і Харківський інститут соціальних досліджень та їх представники в Раді Роман Романов, Аркадій Бущенко, Юрій Бєлоусов та Євген Захаров ведуть програми щодо захисту і утвердження свободи від катувань та поганого поводження, права свободу та особисту недоторканність, права на безоплатну правову допомогу з боку держави, відкритості органів внутрішніх справ, дотриманню права на приватність в діяльності органів внутрішніх справ; міжнародний правозахисний центр «Ла Страда-Україна» та його представники в Громадській Раді народний депутат України Катерина Левченко і Ольга Калашник ведуть програми щодо запобігання насильства в сім’ї, жорстокому поводженню з дітьми, торгівлі людьми, гендерної рівності, тощо.
Представник Комітету виборців України Ігор Попов і спільного українсько-канадського проекту „Розбудова демократії” Андрій Сенченко ведуть програму щодо забезпечення органами внутрішніх справ прав людини під час виборів. ГР провела апробацію і дала зауваження до тексту методичного посібника „Компетенція міліції України в охороні прав громадян та громадського порядку під час виборчого процесу”, розробленого спільним українсько-канадським проектом. Зокрема, була врахована рекомендація внести зміни до тлумачення порядку використання статті 186 КпАП України. ГР рекомендувала до друку цей посібник. За підтримки українсько-канадської програми „Розбудова демократії” він був надрукований накладом 40 000 примірників і розповсюджений в структурних підрозділах МВС.
Результат моніторингу свободи мирних зібрань – “Хроніка порушень права на мирні зібрання в Україні”, до якої включаються факти порушень права, зафіксовані в усіх регіонах України. Протягом 2006-го року зафіксовано 12 грубих порушень свободи зібрань з боку представників міліції, місцевої влади та судів (протягом 2005-го року таких порушень зафіксовано 42). Робоча група підготувала власний законопроект “Про свободу мирних зібрань”. Проект відповідає європейській практиці реалізації свободи зібрань і отримав позитивний відгук експертів ОБСЄ та Венеціанської комісії. Проект закону внесено на розгляд Верховної Ради України. Члени робочої групи представляють у судах інтереси організаторів мітингів і демонстрацій, щодо яких представники виконавчої влади звертаються до судів із позовами про заборону зібрань.
Робоча група з питань забезпечення права на захист від катувань і права на свободу і особисту недоторканність у роботі МВС підготувала дайджести рішень Європейського суду з прав людини за заявами про порушення статтей 2, 3 та 5 Європейської Конвенції з прав людини, підготувала і видала відповідні книжки, які розповсюджувала серед працівників органів внутрішніх справ, суддів та адвокатів. Був проведений аналіз відповідності українського законодавства та практики стандартам й рекомендаціям Європейського Комітету запобігання катуванням та поганому поводженню, результати аналізу були оприлюднені і надруковані у вигляді монографії. Група здійснювала також безпосередній захист жертв катувань і порушень права на свободу. Зокрема, було подано більше 50 заяв до Європейського суду з прав людини. В даний момент 14 справ знаходяться на комунікації. Група проводила також освітню діяльність: було проведено 11 тренінгів „Міжнародні стандарти дотримання прав людини в діяльності поліції”, „Європейська конвенція з прав людини та основних свобод, як ефективний інструмент забезпечення прав людини” для слідчих, оперуповноважених карного розшуку, працівників ізоляторів тимчасового тримання, підрозділів „Беркут” та „Грифон” в 11 областях України.
Із захистом права на свободу безпосередньо пов’язаний проект надання безоплатної правової допомоги під час затримання. Був відкритий перший пілотний офіс з надання безоплатної правової допомоги в Харкові в одному з районів міста – Червонозаводському. Другий пілотний офіс відкрився в м. Біла Церква Київської області. Передбачається, що адвокати, які працюють в пілотних офісах надають правову допомогу усім затриманим до прийняття рішення судом щодо пред’явлення обвинувачення та обрання запобіжного заходу.
Громадська Рада підтримувала та розвивала роботу мобільних груп МВС з моніторингу дотримання прав людини в місцях позбавлення волі в системі МВС, передусім – у ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ). До складу мобільних груп входили представники громадських правозахисних організацій, у тому числі безпосередньо члени Ради Юрій Бєлоусов, Аркадій Бущенко, Олег Левицький, Андрій Толопило, Андрій Сухоруков та інші. 24 лютого 2006 року був проведений перший семінар з питань праці мобільних груп, організований Громадською Радою, Харківською правозахисною групою і Харківським інститутом соціальних досліджень. Силами Громадської Ради було підготовлено новий наказ, який унормовує працю мобільних груп. Наказ №894 був прийнятий 31.08.06 і зареєстрований в Міністерстві юстиції. 102 члена мобільних груп пройшли спеціальні навчальні тренінги „Впровадження механізму моніторингових інспекцій ІТТ МВС України”, в яких взяли участь представники органів внутрішніх справ та правозахисних організацій з усіх регіонів України. В результаті проведення зазначених тренінгів було підготовлено національну мережу відвідувачів місць тримання під вартою МВС, що є передумовою створення національного превентивного механізму із запобігання катуванням та поганому поводженню відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. Було підготовлено і видано монографію „Мобільні групи з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ: практичний посібник”, яка узагальнює досвід роботи мобільних груп. Результатом цієї діяльності стало привернення уваги до проблеми умов утримання в ІТТ, поліпшення їх, а також реконструкція ряду ІТТ. Робота мобільних груп була високо оцінена експертами Ради Європи і ОБСЄ.
Співголовою Ради Євгеном Захаровим в кооперації з мережею правозахисних організацій було досліджено проблему відкритості правоохоронних органів – МВС, СБУ, прокуратури, а також Державного Департаменту з питань виконання покарань. Дослідження показало значний прогрес у збільшенні відкритості органів внутрішніх справ, які виявилися найбільш відкритими серед вказаних органів влади. Так, кількість скарг на незаконні дії працівників органів внутрішніх справ значно зросла і склала 3346 за перші 10 місяців 2006 року, з них було задоволено 386 скарг. Такий відсоток задоволених скарг – 7-8% від загальної кількості – є характерним для поліції країн Європейського Союзу. Для порівняння: за майже вдвічі більший період – півтора роки – до Департаменту з питань виконання покарань за листом цього відомства надійшло 489 скарг на незаконні дії персоналу Департаменту, і жодна скарга не підтвердилася. Збільшення скарг до органів внутрішніх справ пояснюється не збільшенням кількості правопорушень з боку міліції, а ростом сподівань громадян в те, що, подаючи скарги, вони отримають сатисфакцію
Робоча група із захисту прав біженців взяла участь у службовому розслідуванні дій міліції в Сімферополі щодо незаконної депортації 14 узбецьких шукачів притулку, яке довело, що працівники органів внутрішніх справ виконували незаконні, як пізніше було визнано міністерством юстиції, накази прокуратури Криму і Кримського СБУ.
Робоча група із захисту приватності досліджувала питання включення в проїзні документи на залізничному транспорті не тільки прізвища, а також ім’я та по-батькові і паспортних даних. Під час дискусії на засіданні Ради члени цивільної частини Ради доводили, що такий крок призведе до порушення права на приватність і значно ускладніть працю залізничних кас. Результатом стало відмова керівництва МВС від запровадження таких змін: відповідний пакет документів був відкликаний з Кабінету міністрів.
Робоча група з питань запобігання домашньому насильству, жорстокого поводження з дітьми, торгівлі людьми, впровадження гендерної рівності в діяльності органів внутрішніх справ розробила та подала пропозиції щодо внесення змін в Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», номер реєстрації 2539. У даному законопроекті пропонується введення корекційних програм для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, примусового лікування від алкоголізму для осіб, які вчинили насильство в сім’ї в стані алкогольного сп’яніння. Також пропонується вилучити положення про віктимну поведінку щодо насильства в сім’ї. 23 листопада 2006 року представники робочої групи провели спільно з Комітетом ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності круглий стіл «Правова протидія експлуатації дітей: питання кримінального та адміністративного законодавства», на якому були внесені пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства з питань соціального захисту дітей шляхом ухвалення Закону України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на 2006-2016 рр. Представники робочої групи започаткували разом з Департаментом кримінальної міліції у справах неповнолітніх та його структурними підрозділами у Донецькій та Херсонській областях, громадськими організаціями «Донецький молодіжний дебатний центр» та «Успішна жінка» (Херсон) систему моніторингу дитячої праці у вказаних областях і провели протягом 2006 р. 178 моніторингових візитів у місця роботи дітей в Донецькій та Херсонській областях. Робоча група активно співпрацює також з з приймальником-розподільником ГУ МВС України в м. Києві для неповнолітніх.
Фахівці робочої групи з освіти в галузі прав людини розробили програму учбового курсу „Права людини у діяльності міліції” для навчальних закладів системи МВС, посібники для викладачів „Права людини у діяльності міліції: Посібник з активних методів навчання” та для курсантів „Права людини у діяльності міліції: Навчальний посібник”. Надруковані перші версії цих видань, які проходять апробацію. Цей курс з прав людини має бути включений до навчальних програм ВНЗ системи МВС України. Слід зазначити, що для фахівців цієї робочої групи були організовані два тижневих семінари з прав людини і викладання прав людини, а також стажування у Польші в Центрі підготовки поліцейських, які провели наші польські колеги з Польського Гельсінкського фонду з прав людини.
Громадською Радою розпочаті й інші проекти – захист прав працівників міліції, специфіка правопорушень, викликаних расовою і етнічною дискримінацією, та реакція на них органів внутрішніх справ тощо.
Очевидно, що одна Рада при МВС не може реалізувати громадський контроль за дотриманням прав людини в діяльності МВС у всій країні. Тому з самого початку було прийнято ухвалу про створення регіональних Громадських Рад. Першу таку раду було створено в Харкові в квітні 2006 року, потім до кінця 2006 року було створено Ради майже в усіх 27 регіонах України. До кожної регіональної Ради входять представники регіонального відділення Комітету виборців України, правозахисники, які беруть участь у роботі мобільних груп. Кожна Рада повинна забезпечити роботу із заявами мешканців свого регіону про порушення прав людини органами внутрішніх справ. У деяких областях – Харківській, Львівській, Донецькій, Київській та інших, у яких діють навчальні інститути системи МВС, регіональні Ради розглядають також проблеми оцінки діяльності органів внутрішніх справ, досліджують рівень довіри населення до міліції, відкритість органів внутрішніх справ та інші проблеми. Деякі регіональні Ради працюють продуктивно і ефективно, такі, як Харківська, Львівська, Вінницька, Донецька, а деякі поки що лише в стадії становлення. А Запорізька, Волинська та Дніпропетровська Громадські Ради, на жаль, практично усунулись від діяльності.
Загалом було проведено п’ять засідань Громадської Ради при МВС, на яких було прийнято 27 рішень, з яких виконано 16 і знаходяться на стадії реалізації – 11.
Перший рік роботи виявив велику кількість проблем в діяльності органів внутрішніх справ, які безпосередньо стосуються прав людини. Він був непростим, оскільки проходив в умовах політичної нестабільності, виборчої кампанії, зміни керівництва Міністерства і вимагав зближення і узгодження позицій роботи міліції та правозахисних організацій, розуміння необхідності спільної роботи. Головним досягненням можна вважати те, що Громадська Рада відбулася і довела свою корисність для МВС.
Попереду на нас чекають нові проблеми та випробування. Чи залишаться пріоритетними проблеми дотримання прав людини для нового керівництва Міністерства внутрішніх справ України? Чи буде достатньо волі для продовження співпраці з громадськими правозахисними організаціями? Чи виявлять ініціативність та готовність та вирішення практичних проблем самі громадські організації? Чи не зупиниться рух Громадських Рад в регіонах України? Для відповіді на усі ці питання необхідні політична воля до співпраці і зустрічні зусилля і МВС, і громадських організацій.
Наостанку хочу висловити щиру вдячність колегам, членам ГР, які допомагали у складанні звіту – Юрію Бєлоусову, Ользі Калашник, Катерині Левченко, Олегу Мартиненку, Андрію Толопілу, Володимиру Чемерису.

6 березня 2007 року

P.S. 7 березня я зустрівся з міністром внутрішніх справ, і тепер можу на перші два питання з тих, що поставлені в кінці звіту, дати ствердну відповідь. Василь Цушко запевнив, що він зацікавлений у розвитку громадських рад і буде всіляко цьому сприяти, одразу при мені він дав відповідні розпорядження. Був щирим і відвертим.

Відповіді

  • 2007.03.09 | BIO

    КОРОТКИЙ ЗАПИТ

    Шановний пан Захаров.

    Чи можете ВИ щиро і відверто знов відповісти на
    запитання щодо необхідності люстрації псевдопострадянської
    номенклатури що є усталеною правовою нормою в цивілізованих
    країнах бувшого соцтабору та чи не вважаєте Ви особисто
    зневагу частки номенклатурної касти сповна репрезентованої
    у ВР до Вас як до кандидата від громадськості наслідком в тому
    числі і відчуття безкарності владних інституцій стосовно
    ігнорування думки суспільства від повної відсутності дієвого
    механізму швидкого кадрового покарання порушників принаймні
    передвиборчих обіцянок.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.03.09 | Євген Захаров

      Re: КОРОТКИЙ ЗАПИТ

      BIO пише:
      > Шановний пан Захаров.
      >
      > Чи можете ВИ щиро і відверто знов відповісти на
      > запитання щодо необхідності люстрації псевдопострадянської
      > номенклатури що є усталеною правовою нормою в цивілізованих
      > країнах бувшого соцтабору та чи не вважаєте Ви особисто
      > зневагу частки номенклатурної касти сповна репрезентованої
      > у ВР до Вас як до кандидата від громадськості наслідком в тому
      > числі і відчуття безкарності владних інституцій стосовно
      > ігнорування думки суспільства від повної відсутності дієвого
      > механізму швидкого кадрового покарання порушників принаймні
      > передвиборчих обіцянок.

      Шановний ВІО,
      я Вам вже і щиро, і відверто декілька разів написав, що я є противником люстрації, оскільки не визнаю принципу колективної вини. Вина може бути тільки індивідуальною. Тобто має бути:
      1) зібрати інформацію про скоєння злочину конкретною особою або групою конкретних осіб;
      2) пред'явити обвинувачення;
      3) провести розслідування (забезпечивши право на захист, між іншим!)
      4) проведення суду (за стандартами справедливого судочинства)
      5) винести вирок і простити, або не простити, в залежності від тяжкості скоєного злочину.
      Але, на превеликий жаль, маємо не ту суспільну ситуацію, щоб це можна було реалізувати.

      Досвід люстрації в Угорщині, Польщі та Чехії довів, що люстраційні процедури порушують права людини. Є дуже добра книжка на цю тему, я все ніяк не зберуся її видати, хоча навіть верстка готова.

      Ця "усталена правова норма" реалізована в різних посттоталітарних країнах зовсім по-різному. Я думаю, що для нас більш цікавим є досвід країн Балтії, де люстрація була проведена за іншими процедурами і мала інші цілі. Не люстрація в Вашому розумінні нам потрібна, а декомунізація, процес на кшталт денаціфікації в Німеччині після Другої світової війни. Але нацизм був переможений, на відміну від комунізму. Який рухнув від власної ваги, як вірно зауважив Володимир Буковський. Коли я на початку 2005 року написав текст "Плюс декучмізація усієї країни" я, власне, виклав проект навздогінної декомунізації. Проте виявилося, що суспільство і політикум до цього геть не готові.

      Було б громадянське суспільство значно сильніше - не було б такого розгардіяжу, який спостерігаємо, і парламент би інакше голосував би. А постійно обманювати реальність політичними засобами неможливо.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.03.13 | BIO

        Re: КОРОТКИЙ ЗАПИТ

        А чи є в Вас книжка порад що робити коли
        наявно скоєно найтяжчого злочину, винних
        не шукають, навіть не намагаються публічно
        персоніфікувати широко відомих організаторів
        цього злочину, доречи порушившого таку купу
        людських прав що не витримає ніяка майбутня
        Всесвітня енциклопія Бєзпределу того друку ?

        Що, на Вашу особисту думку, потрібно зробити з
        купкою злочинців (така є думка переважної більшості
        суспільства) та як це слушно описати термінологічно
        щоб замість чергово чубитися біля Тараса щось
        таки нарешті безкровно окропити - може ще почекати
        поки відсоток невдоволених станом сягне вікопомних 102% ?

        Бо чекати згоди від існуючого політикуму на бодай якусь
        справедливу кару годі й думати але ж і терпець
        постмайданний тепер теж не вічний.

        Тут або /або - довго не повикручуєшься між крапель.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".