МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

ЖЭК-Потрошитель: судебные войны. Часть четвертая

03/29/2007 | Татьяна Монтян
В третьей части нашей повести о незаплаченных тарифах и последствиях этого мы разобрали, как нужно действовать во время предварительного судебного заседания и во время рассмотрения дела по сути. Поговорим теперь о возможных вариантах развития событий. Их два – или судья будет веселиться вместе с вами и с интересом слушать неуклюжие ответы представителя ЖЭКа, или... судья начнет затыкать вам рот и предлагать «не умничать». Такое тоже иногда бывает, и относиться к этому нужно спокойно – возможно, вы первый в практике этого судьи осведомленный и остроумный ответчик. Поэтому главное – сохранять спокойствие и действовать строго по плану. А план у нас довольно простой.
Итак, внимание!

Как бороться с давлением судьи?

Судье, который считает вас «слишком умным», надо заявить ходатайство о фиксации хода процесса техническим средствами (если, конечно, вы не сделали этого с самого начала), а также очень вежливо заметить, что право задавать вопросы участникам процесса он сам разъяснил вам в начале судебного заседания, и именно этим правом вы и пользуетесь. Судья может отклонить ваш вопрос, но только по ходатайству других участников процесса, и в любом случае отклоненный вопрос фиксируется в протоколе судебного заседания.

Если после такого вежливого замечания судья махнул рукой – мол, делайте, что хотите, это означает, что он просто «пробивал», насколько вы продвинутый человек. И, доказав свою продвинутость и готовность отстаивать свои права, вы окончательно убедили судью, что с вами не стоит «связываться», поскольку «себе дороже». В конце концов, решение судья всё равно вынесет такое, какое ему заблагорассудится. А возможно, и выносить не придется, поскольку представитель ЖЭКа, также пораженный вашей продвинутостью, может решить, что не стоит тратить на вас время, ведь вокруг – масса непродвинутых, которые просто признают иски и «не рыпаются». Ну, пару раз не явится в суд, и судья с чистой совестью оставит иск ЖЭКа без рассмотрения.

Если же судья продолжает вам хамить и препятствует вам в использовании ваших процессуальных прав (безосновательно снимает вопросы и т.п.), вам ничего не остается, как заявить судье отвод на основании п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК Украины. То есть в связи с наличием обстоятельств, «...вызывающих сомнения в объективности и непредвзятости судьи». Да-да – вы просто встаете и заявляете, что хотите заявить судье отвод, после чего просите объявить перерыв в судебном заседании для подготовки вами заявления об отводе в письменном виде. В заявлении вы ссылаетесь на вышеуказанную статью и вкратце описываете, в чем именно состояло нарушение судьей ваших процессуальных прав. Правда, «мудрый» законодатель решил, что судья, которому заявлен отвод, сам этот вопрос и решает. Но зато отвод можно заявлять сколько угодно раз – пока судье не надоест или нарушать ваши права, или бегать в совещательную комнату и выносить определения о своем отказе в удовлетворении ваших заявлений о его отводе.

Судебных заседаний может быть сколько угодно, так как у судьи – «конвейер», то есть дела назначаются одно за другим, и на каждое судья отводит от 30 минут до пары часов. Таким образом, чем больше времени вы «отъедите» у него своим делом на первом же заседании, тем меньше будет у него желания видеть вас еще раз. Буквально в единичных случаях дела в украинских судах решаются «за одно заседание» – потому что стороны «любят» заболеть, полететь «на Юпитер» в командировку, их адвокаты и представители бывают «заняты в другом процессе» и т.п.

Если судья сыграл против вас…

Но представим себе самый худший для вас вариант – несмотря на все ваши усилия, коррумпированный и заангажированный судья принял решение не в вашу пользу на первом же заседании, то есть, допустим, если мы ведем хронологию с момента подачи иска 1 апреля – где-то 15 июня. В течение 10 дней вы должны подать заявление об апелляционном обжаловании, а на протяжении 20 дней после подачи этого заявления – саму апелляционную жалобу. Это будет уже 15 июля 2007 года. Если сознательно допустите какой-то несущественный недостаток – предположим, «забудете» уплатить государственную пошлину или предоставить копии апелляции для других участников процесса, апелляционный суд даст вам примерно месяц срока для «исправления недостатков». Это будет уже 15 августа 2007 года. Заседание апелляционного суда состоится в течение 2-3-4 месяцев в зависимости от загруженности судей, то есть в период с 15 октября по 15 декабря. Для первого заседания апелляционного суда можно «заболеть» или «быть занятым» – то есть выиграть еще 2-3 недели.

В апелляционном суде дело будут рассматривать уже трое судей, которых рядовому ЖЭКу «заинтересовать» значительно» труднее, чем одного судью в районном суде. Вообще украинских судей гораздо труднее «подписать» на заказное беспредельное решение, чем «уговорить» вынести законное. К тому же судьи-«апеляшки» обычно более продвинуты, чем «народные» судьи из районов, и с ними можно вести более предметные диалоги относительно недоказанности исковых требований ЖЭКа и полной законности и обоснованности ваших требований. Лично я еще не видела ни одного решения апелляционного суда, в котором полностью игнорировалась бы аргументация, приведенная в типовом встречном иске. Если вы знаете о подобном решении – непременно сообщите мне о нем на e-mail: montyan@maidan.org.ua

Если невозможное возможно…

Но представим себе, что нашлись в апелляционном суде три служителя Фемиды, которые извращенно понимают сущность правосудия и реальные государственные интересы, и которые полностью удовлетворили исковые требования вашего ЖЭКа. По нашему условному времени это может произойти в период с конца октября до конца декабря 2007 года.

В районный суд ваше дело вернется, скорее всего, ближе к февралю 2008 года, поскольку в новогодние праздники и сопутствующий период (как и в июне-июле) в украинских судах – отчетный период, и сторонам по делу, желающим получить заверенную копию решения и исполнительный лист там, мягко говоря, не рады.

Вы можете на всякий случай написать кассационную жалобу в течение двух месяцев со дня вынесения решения апелляционным судом – возможно, лет через 5 ее даже рассмотрят (на данный момент в Верховном Суде Украины накопилось 40-50 тысяч нерассмотренных дел с кассационными жалобами). Вам ведь интересно, какими именно словами судьи Верховного Суда будут мотивировать свое согласие с беспределом ЖЭКа и своих коллег из районного и апелляционного судов? То-то же.

Будет исполнено? Фигвам!

А тем временем представитель вашего ЖЭКа будет обивать пороги исполнительной службы. Загляните как-то в этот прекрасное заведение, и вы поймете, что вряд ли вам стоит напрягаться относительно принудительного взыскания с вас вашего жалкого долга в несколько тысяч гривен! Судебных исполнителей там – еще меньше, чем судей в вашем районном суде, а исполнительных производств на каждого столько, что они из сейфов вываливаются! И вообще, по статистике в Украине выполняется каких-то несчастных 25-26 процентов судебных решений! Статистика, конечно, ужасная, но в вашем конкретном случае – это вам на руку.

Где-то ближе к марту 2008 года судебный исполнитель откроет исполнительное производство и пришлет вам копию постановления об этом. Если вам нечем заняться и присутствует желание пораздражать ваш ЖЭК, чтобы отучить его судиться с вами и «договариваться» с судьями о беспредельном решении, можете попытаться обжаловать это постановление в суде, мотивируя свою жалобу, например, тем, что вы подали кассационную жалобу и она еще не рассмотрена.

И точно так же можно оспаривать все документы, которые вам будут присылать судебные исполнители. А можно просто выбрасывать эти документы в мусорное ведро и не думать о них, потому что представить себе, что к вам придут с милицией описывать и изымать имущество ради нескольких тысяч гривен, просто невозможно!

Долги надо платить? Ага, щас!

Тем, кто интересуется процедурой ареста, оценки и реализации имущества, на которое накладывается взыскание, советую ознакомиться с Законом Украины «Об исполнительном производстве» – там всё расписано максимально подробно.

1) Для начала ваше имущество (мы будем вести речь только о «квартирах, которые будут изымать за долги») надо арестовать путем вынесения постановления об этом (можно обжаловать в суде в течение 10 дней – рассмотрение будет продолжаться несколько месяцев), копию которого необходимо выслать вам, а также органам нотариата и прочим органам, осуществляющим регистрацию имущества либо ведущим реестр запрета на его отчуждение (ст. 55).

2) Затем недвижимость следует оценить, пригласив эксперта. Эксперты бесплатно или в долг не работают, следовательно, ЖЭКу, который хочет хоть что-то хоть когда-то с вас получить, следует заблаговременно провести авансирование затрат на исполнительное производство в целом и на оплату труда эксперта (600-900 гривен по нынешним расценкам) в частности (ст. 57).

3) Недвижимость продается с публичных торгов или на аукционах специализированными организациями, которые привлекаются на конкурсной основе, на основании договоров между Государственной исполнительной службой (ст. 61). Торги нужно проанонсировать в печатных средствах массовой информации...
Обычно этот процесс занимает от года до полутора лет. Таким образом, гипотетические торги могут состояться где-то весной или летом 2009 года!

Итак, подытоживая сказанное – вероятность того, что кто-то будет возиться с принудительной реализацией вашей квартиры ради нескольких тысяч гривен – равна или стремится к нулю.
Даже если именно вас выберут как «образцово-показательную жертву», чтоб вашим примером запугать других неплательщиков, то на любой стадии захватывающего процесса «изъятия вашей квартиры по долгам» можно всего-навсего... рассчитаться! Заплатив именно ту сумму, которая была присуждена вам судом и которая определена в исполнительном листе! А для того, чтобы взыскать с вас долги за последующие месяцы – ЖЭКу нужно будет вновь подавать в суд, и проходить шаг за шагом увлекательную вышеописанную процедуру... – наша песня хороша, начинай сначала.

Конечно, оголтелый беспредел также возможен. Но, как видите, в операции «изъятия вашей квартиры за коммунальные долги» задействовано такое количество различных чиновников и должностных лиц, что их заговор с целью сотворения беспредела относительно именно вас и вашей уютной квартирки возможен только благодаря давлению «на высшем уровне».
Согласитесь, при всех недостатках современной политической ситуации подобный сценарий является чрезвычайно маловероятным. Это был бы уже «обыкновенный фашизм», которым сейчас в Украине, к счастью, и не пахнет.
Так что, друзья, если вас пугают тем, что отнимут квартиру за долги по услугам ЖКХ, смело можете рассмеяться пугающим в лицо и послать их по известному адресу на три буквы.
В ЖЭК то есть.

Відповіді

  • 2007.03.31 | viki12324

    Re: ЖЭК-Потрошитель: судебные войны. Часть четвертая

    Один епізод з практики судової війни за повернення зайво нарахованих коштів за житлово-комунальні послуги. Війна почалася позовом до учасників з боку КП УЖГ Солом'янського району м. Києва про стягнення "заборгованості". А практично закінчилися рішенням суду на користь учасників. Справа цікава від початку до кінця. А особливо цікавий фінал.

    Прочитайте наступний нарис:


    ПОВІСТЬ ПРО ТЕ,
    ЯК МОЖНА ОТРИМАТИ РІШЕННЯ СУДУ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОННОМУ СУДІ м. КИЄВА

    Йдеться про наступне рішення, за копією якого я звернувся до суду у середу, 28.03.2007 р. о 15:00 год.

    ПРОЛОГ.

    Нижче наведені вступна та резолютивна частина рішення:

    Справа №2-112-1/07

    01 лютого 2007 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
    головуючого судді Гуль В.В.,
    при секретарі Бистрая А.В.,
    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Салміна Олега Володимировича. Василюка Миколи Венедиктовича, Костяної Лариси Григорівни, Бренич Романа Михайловича, Кіфи Людмили Володимирівни до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", третя особа державний галузевий архів Центральної геофізичної лабораторії про усунення порушень прав споживачів при розрахунках за послуги з теплопостачання, та самостійними позовними вимогами Семеновича Віталія Івановича до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Комунального підприємства по утриманню житлового господарського Солом'янського району м. Києва, Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", третя особа державний галузевий архів Центральної геофізичної лабораторії, про усунення порушень прав споживача при розрахунках за послуги з теплопостачання, а також стягнення на користь Кіфи Людмили Володимирівни матеріальної та моральної шкоди - встановив:

    < … >

    суд - вирішив:

    Зобов'язати Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва на протязі 30 днів провести перерахунки за послуги з теплопостачання для Салміна Олега Володимировича, Костяної Лариси Григорівни, Бренича Романа Михайловича, Кіфи Людмили Володимирівни, Василюка Миколи Венедиктовича, Семеновича Віталія Івановича за розрахункові опалювальні періоди 2001-2006 років у відповідності до вимог п. 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.10.2000 р. № 1887, п. 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245, та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2002 р № 2306, про що їх повідомити.
    Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарського Солом'янського району м. Києва на користь Кіфи Людмили Володимирівни 5 266,17 гривень - зайво сплачених коштів за послуги теплопостачання.
    =====================================================================

    Отже, рішення суду набрало законної сили, я вибрав зручний для мене день і направився до Печерського районного суду м. Києва (вул. Гайцана, 4), щоб отримати завірену копію та замовити виконавчий лист. Розпорядком роботи суду встановлені прийомні дні та години: в понеділок з 15:00 до 18:00, у вівторок з 9:00 до 12:00, у середу з 15:00 до 18:00, у п'ятницю з 8:00 до 11:00. Не дуже зручно, з огляду на мою занятість, але що вдієш. Я вибрав середу 28.03.2007 р.

    На моє здивування, біля канцелярії по цивільних справах ніякої черги не було. Порівняйте з ситуацією у Солом'янському або у Шевченківському районних судах. Особливо у Солом'янському, де черга з 10:00 до 13:00 щовівторка до канцелярії у цивільних справах не залишає ніяких шансів отримати якийсь документ саме у цей день. У інші 2 дні, середу та четвер, черги трохи менші, але вистоювання протягом години чи більше гарантовано.

    Звертаюся до секретаря канцелярії за рішенням суду. Виявляється, копія для сторін у справі не була виготовлена. Секретар вимагає від мене заяву, направляє до судді за резолюцією. Добре, що й суддя в цей день не зайнятий слуханням справ. Отримую підпис майже без затримки. Повезло, бо саме в цю мить суддя виходив з кабінету і погодився поставити автограф.

    З радістю повертаюся до канцелярії. Секретарка відбирає у мене заяву, паспорт, та вручає товстелезну папку з матеріалами справи. Рядом на дверях об'ява – виносити матеріали справи за межі канцелярії суворо заборонено. Запитую у секретарки, для чого мені потрібна справа, але ж я запросив лише копію рішення. Вона направляє мене на 1-й поверх до "юристів", які мають виготовити копію для мене. Було дивно це чути, але оскільки секретарка повідомила мені це тоном, який не залишає можливостей для заперечень, підкорився, хоч і розумів, що це дурниця. Але як довести? Треба сходити до "юристів".

    Насправді на 1-му поверсі суду ніяких "юристів", якщо не зважати на наявність працівників міліції, що охороняють суд, не виявилося. Правда, на відчинених дверях невеличкої кімнати красувалась табличка саме такого змісту – "Юристи". Заходжу до кімнати, бачу дівчину, яка обслуговує досить потужний копіювальний апарат. Звертаюся до неї з повідомленням, що секретар канцелярії направила мене до "юристів" для отримання копії та передаю їй справу. Вона справу не бере, пояснює, що ніяких юристів тут немає, а послуги з копіювання платні. Я дивуюся, бо рішення суду мені повинні надати без додаткової оплати, це входить у витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи. Вона погоджується, але направляє мене до канцелярії, нехай там вирішують.

    Повертаюся до канцелярії. Секретарка також погоджується, але повідомляє, що виготовити копію вона не може, бо не має копіювального апарату. Я починаю сперечатися, пояснюю, що мене це не стосується, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ЦПК. Запитую, хто може вирішити цю суперечку. Отримую відповідь – ніхто, можете написати скаргу і подати її до загальної канцелярії. Заперечую знову, я прийшов сюди не скарги подавати, а отримати рішення суду, це моє право. Тоді секретарка сказала, що ніхто нічого не може вдіяти, усі з цим порядком погоджуються, а я не такий.

    Дійсно, я не такий. Я добре за останні 15 років участі у судочинстві звик ще й не до таких витівок. За браком часу ніяк не зібрався зі спогадами і не склав довідник для громадськості про типові витівки та як з ними боротися. Але роздратовуватися чи напружуватися не прийшлося, інтуїтивно рухаюся на 5-й поверх до заступника голови суду. Очікував чергу (якраз прийомні години), але черги не було. Проте помічник голови до кабінету не пропустила, потрібно чекати. Невідомо чому, адже прийомні години, і відвідувачів не було. Очевидно, заступник вів конфіденційну розмову з кимось по телефону.

    Не очікуючи, пояснюю помічнику, чому я завітав. Вона неохоче вислухала, запропонувала почекати хвилин 10, копію виготовить на своєму апараті. Чекаю. Нарешті, справа з копією мені повертається. Розглядаю копію. Явно не вистачає одного аркуша. Порівнюю з оригіналом. І там не вистачає. Порівнюю з коротким текстом рішення (вступна і резолютивна частина). Дійсно, резолютивна частина суттєво відрізняється, приблизно 2/3 тексту випали. Звертаюся до помічника заступника голови. Каже, що нічого не може вдіяти, звертайтеся до заступника голови. На щастя, двері кабінету заступника відчиняються, запитую, чи можна зайти. Чіткого дозволу не отримав, але й заперечень не було. Заходжу до кабінету, повідомляю про те, що сталося. Заступник спочатку не зрозумів, узяв матеріали справи та копію рішення, вийшов у передпокій до помічниці. Удвох вони пересвідчилися, що в матеріалах справи не вистачає принаймі одного аркуша з рішенням. Викликають головуючого суддю В.В. Гуля та його секретарку, мені пропонують 10 хвилин почекати. Чекаю. Потім виходить помічник заступника голови і пропонує підійти до кабінету судді, почекати, поки справу розшиють, надрукують втрачену частину тексту рішення, потім справу зшиють, потім доповнять копію рішення.

    Чекаю 10-15 хвилин. Отримую справу та копію рішення, несу до канцелярії для подальшого оформлення. Повертаю справу, отримую паспорт, запитую, що далі робити з копією. Секретар канцелярії повертає копію, говорить, що потрібно прошити. Я їй пропоную це здійснити. Вона каже, що це не її обов'язок, це мала зробити секретарка судді. Повертаюся до кабінету судді. Добре, що і суддя і секретарка на місці, а не в залі судового засідання. Вона забирає копію, пропонує 10 хвилин почекати. Все звично, чекаю. Виносить прошиту копію рішення. Пропонує звернутися до канцелярії для подальшого оформлення. Звертаюся.

    Секретарка канцелярії повідомляє, що копія рішення прошита неправильно, направляє знову до секретарки судді. Повертаюся. Секретарка бере злощасну копію, обіцяє розшити, знову прошити і повернути через 10 хвилин. Чекаю. Добре, що жодної черги немає. Приблизно через 10 хвилин дійсно отримую наново прошиту копію рішення.

    Звичним маршрутом прямую до канцелярії у цивільних справах. Секретарка повідомляє, що все гаразд, але печатки у неї немає, необхідно звернутися до кабінету заступника голови суду. Піднімаюся на 5-й поверх, помічник заступника зауважує, що на останньому аркуші не вистачає підпису судді. Пропонує повернутися до кабінету судді. Повертаюся. Добре, що суддя на місці. Підписує.

    Повертаюся на 5-й поверх до кабінету заступника голови суду. Прошу засвідчити оформлену копію відбитками печатки. Помічниця заступник голови проставляє печатку на сторінці з підписом судді та на звороті, де знаходяться кінчики нитки, якою прошитий документ. На решті сторінок ставити печатку відмовляється. Роз'яснюю, що Апеляційний суд від мене вимагає, аби мокрий відбиток печатки був на кожній сторінці рішення суду. Повідомляю, що копія рішення витребувана Апеляційним судом у якості доказу по іншій справі з аналогічними обставинами, які не потребують повторного доказування. Не допомагає. Посилаюся на досвід з судами інших районів м. Києва, у тому числі найближчого – Шевченківського. Не допомагає.

    В котрий раз заходжу до кабінету заступника голови суду, перед тим почекавши 20 хвилин. Заступник вислуховує, дивується, каже, що відбитки печатки на решті сторінок не потрібні. Але виходить знову до передпокою, доручає помічниці проставити відбитки печатки. Без великого задоволення вона це робить, я дякую і направляюся до канцелярії у цивільних справах, щоб визначитися з виконавчим листом. Секретарка повертає мою заяву, пропонує написати розписку про отримання копії рішення суду. Пишу розписку, запитую, а як бути з виконавчим листом. Вона роздратовано каже, що у неї добра пам'ять, що склерозу у неї немає (очевидно, натякаючи, що склероз повинен бути у мене). Щось пробурчала ще, я не зрозумів, коли ж мені видадуть виконавчий лист. Але вже не став перепитувати, бо робочий день ось-ось має закінчуватися, а у мене виникло бажання в шостий раз зайти до заступника голови суду.

    І тут я йому виклав усе, що думаю з цього приводу. Він погодився, що я марно втратив півдня свого робочого часу на справу, яка повинна була вирішена максимум на протязі 15 хвилин. Але, як і у інших судах, поскаржився на погане матеріальне забезпечення суду (столичного!), на низьку зарплату, а тому й низьку кваліфікацію та безвідповідальність технічних працівників, що він майже не може вплинути на покращення ситуації.

    Заступник голови суду виявився дуже молодим. Мені 69 років, йому близько 30. Отже, ще не навчився брутальному поводженню, на відміну від голів та їх заступників у інших районах міста Києва. Маю досвід і у цьому питанні. З огляду на його позитивний настрій, став йому заперечувати. Порадив скористатися досвідом американських фірм, де технічні працівники отримують у десятки разів вищу зарплату, але керівництво вважає за необхідне щотижня їх інструктувати та контролювати. Заступник голови повідомив, що він проводить наради. Я зауважив, що мабуть, не по цих питаннях, а також відсутній контроль. Погодився. Я попросив його покінчити з практикою посилання відвідувачів до приміщення "юристів" для отримання копії рішення суду, з безпідставним зволіканням при виготовленні копій, з різного роду зачіпками та відмовами, у тому числі в ситуації з "мокрими" відбитками печатки.

    А далі я звернувся з проханням проконтролювати дії судді Гуля В.В. під час судового розгляду моєї справи.

    Ці дії викликали подив не тільки у мене, як представника учасників спільного позову, але й у моїх відповідачів – представників Київенерго, Київводоканалу, Київгазу та інших.

    По-перше, один з відповідачів – КП УЖГ Солом'янського району м. Києва жодного разу не направив свого представника на судові засідання, які з цієї причини декілька разів переносилися. По-друге, суддя не вжив жодних заходів для примусового залучення цього відповідача. По-третє, своїми витівками настільки ускладнив розгляд простої справи, своїми ухвалами настільки її заплутав, що в решті решт ледь виплутався сам. Єдине, що радує, остаточне рішення про часткове задоволення вимог мене та інших співучасників позову задовольнило. Але ще не факт, чи задовольнило воно КП УЖГ, яке, я впевнений, не було повідомлене про постановлене рішення і з вини суду не отримало його копію.

    Крім того, засідання проводилося у залі з поганю акустикою. Через вікно проникав шум з вулиці Московської, який перекривав голос судді. Молодий суддя говорив голосом вмираючого лебедя, особливою коли проголошував ту чи іншу ухвалу про відхилення моїх клопотань. Я звертався з прохання говорити гучніше. Отримував відповідь, що він сам себе і інших учасників добре чує. Я заперечував, посилався на нерозбірливість фонограми, яка записувалася технічними засобами. На мої заперечення він виносив ухвали таким же нерозбірливим голосом. Крім того, у нього ще були такі фокуси. Отримує від мене клопотання у письмовій формі. Починає його розглядати з різних боків, перевертає аркуш з боку на бік. І весь цей час мовчить. Фіксування судового засідання продовжується, але фонограма нічого не фіксує, крім шуму навколишнього середовища. Нарешті оголошує, що суддя видаляється у нарадчу кімнату. Учасники процесу чекають годину, півтори, потім з'являється секретарка, повідомляє, що суддя залишається у нарадчій кімнаті (це у п'ятницю близько 17:00 год.) до понеділка, продовження судового засідання буде о 9:00. Приходимо у понеділок. Чекаємо суддю ще годину, нарешті з'являється суддя і повідомляє про перерву у судовому засіданні на 2 титжні. Яку ухвалу він постановив у нарадчій кімнаті протягом п'ятниці, суботи, неділі, і як він витримав перебування у нарадчій кімнаті без питної води та відповідного харчування, та навіть без сну – можна тільки дивуватися.

    Незважаючи на таку поведінку судді, не зважаючи на мою заяву про відвід судді, судовий процес якось рухався, мені вдалося витребувати докази по справі згідно з виконавчим листом за ухвалою про забезпечення доказів, постановленою Шевченківським райсудом м. Києва (розгляд справи починався у цьому суді), нарешті суддя Гуль В.В. проголосив омріяне рішення. На той час свої особисті вимоги у цьому процесі я відкликав, оскільки на той час отримав рішення Солом'янського районного суду м. Києва на власну користь, але залишилися вимоги інших учасників спільного позову, інтереси яких я представляв за довіреністю. У подальшому через виконавчу службу я та ще одна сім'я отримали зайво нараховані кошти загалом на 7735 грн. з копійками.

    Таким чином, як видно з постановленого рішення, позовні вимоги решти учасників в основному задоволені, крім компенсації за нанесену моральну шкоду. Але з цим доводиться миритися, бо суди м. Києва взагалі не визнають такого поняття, як моральна шкода, а чинне законодавство, у тому числі ЦК та ЦПК у цьому їм потурає. Особливо задоволена Кіфа Л.В., яка уточнила свої позовні вимоги і довела їх до конкретної суми повернення зайво нарахованих коштів за опалення. Сума в 5 266,17 гривень для будь-кого має значення, а приблизно на таку ж суму можуть розраховувати інші учасники, якщо під час виконавчого провадження змусять КП УЖГ провести перерахунки аналогічним способом.

    Повідомивши про це заступника голови суду, я просив його лише про одне – спонукати суддю Гуля В.В. до належної поведінки у судовому засіданні, у тому числі що стосується можливості сприйняття його голосу на слух, розміщення мікрофону на столі головуючого, а також немотивованих мовчанок та перерв у судовому засіданні.

    Заступник голови на це відповів, що він не може втручатися в діяльність судді, але пообіцяв наступного разу, якщо у мене буде справа під головуванням того ж судді, прийти на моє прохання в зал судового засідання у якості відвідувача та перевірити, чи продовжується подібна практика.

    На тому й покінчили.

    ЕПІЛОГ.

    Для чого це я написав. Для того, щоб розповсюджувати інформацію про свавілля навіть у столичному суді. Для того, щоб інші учасники інших процесів скористалися моїм досвідом у відстоювання своїх прав. Для того, щоб ні у кого не залишалося ілюзій відносно реалій столичного судочинства. Для того, щоб усі зрозуміли, що усі гілки влади, у тому числі й судова, залишаються безконтрольними з боку суспільства, а тому зловживають. І з цим потрібно перманентно боротися. Декларована змагальність сторін у судовому процесі насправді перетворюється у змагальність однієї з сторін з головуючим суддею, а у подальшому – з судовою владою взагалі.

    Останній етап мого змагання успішно закінчився 28.03.2007 р. ціною втрати трьох годин дорогоцінного часу. За цей час можна написати принаймі ще одну позовну заяву.

    Будемо сподіватися, що у даній конкретній справі змагатися вже не доведеться.

    Повний текст рішення опублікований на моєму персональному сайті та на інших сайтах, де я приймаю участь у Форумах.

    "ГРО-ЗА" – Громадський правоЗАхисник
    http://viki1234.io.com.ua


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua