04/01/2007 | Pavlo Z.

Шановні співвітчизники!
Найперше, я хочу сказати, що сьогоднішній день став поворотним у моєму житті. Спостерігаючи Майдан з екрану телевізора, оскільки ще кілька годин тому мені здавалося, що як Президент я не можу бути там, щоб залишатися поза ситуацією, я був вражений не стільки промовами, скільки настроєм десятків тисяч українців, що зібралися на головній площі держави. Я побачив світлі очі, сповнені надії. Я почув крик національної душі. Я відчув свою відповідальність за все, що відбувається, а найперше за те, що відбувалося дотепер.
Народе мій, вибач мене! За те, що я не тим переймався, не тим довіряв, не так себе поводив. Все, що стосується держави і окремих відповідальних осіб – я виправлю у перший же робочий день, у найближчий понеділок. Але те, що стосується мене особисто – я мушу оголосити негайно.
Отже, я прийняв рішення:
1. Ніколи й нікуди не спізнюватися
2. Відправити свого сина на строкову службу до армії – негайно у весняний призов 2007р.
3. Працювати з ранку й до ночі для того, щоб розгрести всі попередні завали

Щиро Ваш,
В.Ю.
01.04.07
www.sekretariat.gov.ua