04/04/2007 | Тхір

Теплого весняного дня я ішов до фотостудії на площі Конституції – надрукувати фотографію, де ми з коханою стоїмо обійнявшись на фоні луцького замку. Раптом посеред дороги мене схопили попід руки дві бабці. Схопили та потягли кудись так, наче переживали одночасно останній і найсильніший спалах сексуальної енергії, напад материнського інстинкту, посилений садистичним комплексом, та дію кінського збуджувача. Та виявилося, що цей натхненний стан поважних жінок спричинено всього-на-всього „референдумом про НАТО”, який тут поряд біля червоного намету проводили комуністи.

- Девочка, иди сюда к нам, проголосуй, здесь референдум против НАТО! – наполегливо цвірінчала мені перша бабця, натякаючи, мабуть, що маю задовге, як на хлопця, волосся.
- Мальчик! Иди вот, сейчас проголосуешь! Ты ж такой хороший! – це вже друга бабуся пробачила мені мою зачіску від радості за волевиявлення.

Мене підвели до столика. Коло столика була струнка жіночка років з яскравою помадою і зачіскою, схожою на дулю. Вона спершу запропонувала мені внести докладні особисті дані до якогось реєстру. Дані виявилися справді докладними та надійними – наприклад, у графі „місце проживання” було достатньо написати „Харків”. Було і ще дві графи – ПІБ та особистий підпис.

У бюлетені мені було дещо округло, але зрозуміло поставлено два питання: чи підтримую я вступ до НАТО і чи підтримую я вступ до ЄЕП. Я взяв ручку. Обидві бабусі та жіночка з дулею на голові одразу стали всіма своїми пальцями тикати у квадратик „НІ” навпроти НАТО та у квадратик „ТАК” навпроти ЄЕП.

- От здесь пиши, шо ты против НАТО, а отут, шо ты за союз с Россией!
- Нет, не тут!
- А якщо я за НАТО?
- Шо???

Усі три жінки спрямували на мене термоядерні погляди. Дике обурення в них межувало з пекучим розчаруванням – ніби я їхній онук-підліток, котрий щойно привселюдно попісяв посеред вулиці чи облаяв непристойно рідну маму.

Розчарування тривало недовго. Меткими рухами бабці повихоплювали в мене ручку та бюлетень і закричали:

- Зачем же ты шел голосовать, если ты за НАТО?! Уходи!
- Але ж ви кажете, що у вас референдум?

Я вже зібрався йти геть, наснажений такою гарною червоно-сонячною пригодою, та пообіцяв „членам виборчій комісії” розповісти про їхній акт народовладдя всім. Аж раптом жіночка з дулею на голові спинила мене і сказала:

- Ну, нет, почему же? Можно проголосовать и за НАТО, и против союза с Россией. Отдайте ему ручку и бумагу, пусть голосует.

Бабусі неохоче підкорились. Я „проголосував” у гробовій тиші за НАТО та проти ЄЕП, а жіночка забрала „бюлетень” собі. Може, на згадку.