МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Толкова сттатя Возняка на УП (л)

04/05/2007 | Shooter

Відповіді

  • 2007.04.05 | сябр

    Чума на оба ваши дома

    Оце зміст статті. так. красти і брехати негарно. але в чому може бути компроміс з голубими? приєднатися до росії? бандитів не саджати? так і не посадили ж нікого... відмовитися від Європи? А власне, чому нащадки остарбайтерів мають мені диктувати, як жити?
  • 2007.04.05 | Pavlo

    Тарас Возняк дуже розумна людина, але особисто мене він напрягає

    своїм вузько-галицьким світоглядом імені цісаря-імператора Франца-Йосифа.

    Тарас возняк то є помаранчевий клон покійного Кушнарева, і говорить він про теж саме. НМХР, звісно.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.04.05 | Shooter

      Re: Тарас Возняк дуже розумна людина, але особисто мене він напрягає

      Pavlo пише:
      > своїм вузько-галицьким світоглядом імені цісаря-імператора Франца-Йосифа.

      Гм...не зауважив це я в нього. :)

      > Тарас возняк то є помаранчевий клон покійного Кушнарева, і говорить він про теж саме. НМХР, звісно.

      А можете по тексту статті? А то якось не зрозуміло - чому саме Ви заперечуєте.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.04.05 | Pavlo

        Re: Тарас Возняк дуже розумна людина, але особисто мене він напрягає

        Shooter пише:
        > Гм...не зауважив це я в нього. :)

        "Ї" читаєте ?

        > > Тарас возняк то є помаранчевий клон покійного Кушнарева, і говорить він про теж саме. НМХР, звісно.
        >
        > А можете по тексту статті? А то якось не зрозуміло - чому саме Ви заперечуєте.

        Мені не подобається, що він тримається московської тези про дві антагонистичні україни і на її основі будує якісь конструкції.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2007.04.06 | Shooter

          Re: Тарас Возняк дуже розумна людина, але особисто мене він напрягає

          Pavlo пише:
          > Shooter пише:
          > > Гм...не зауважив це я в нього. :)
          >
          > "Ї" читаєте ?

          Часом. Одне з натолковіших українських видань.

          > > > Тарас возняк то є помаранчевий клон покійного Кушнарева, і говорить він про теж саме. НМХР, звісно.
          > >
          > > А можете по тексту статті? А то якось не зрозуміло - чому саме Ви заперечуєте.
          >
          > Мені не подобається, що він тримається московської тези про дві антагонистичні україни і на її основі будує якісь конструкції.

          Гм...відмінності між лівим та правим берегом таки існують - і метод страуса тут лише шкодить. Інша річ, що ці відмінності можна використовувати на загальну користь, а можна - виключно на мобілізацію електорату.

          Скажімо, у ще більш відверто поділеній Бельгії*, все-таки риторика будується на "єдинодержавності". І непогано живеться, одначе.

          *Яка, доречі, може бути дуже гарним прикладом для майбутнього України. Колись, за царя Гороха, коли важливими були "тонни чугуна і сталі" багатшою була Валлонія. Коли ж країна стала постіндустріальною (зараз) - Фландрія. Доречі, така сама картина і в Англії: колись багатий на вугілля та сталь Південний Йоркшир сьогодні - найбідніша провінція Англії...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2007.04.06 | ziggy_freud

            Re: відмінності між лівим та правим берегом

            Shooter пише:
            > Гм...відмінності між лівим та правим берегом таки існують - і метод страуса тут лише шкодить. Інша річ, що ці відмінності можна використовувати на загальну користь, а можна - виключно на мобілізацію електорату.

            Це велике спрощення реально існуючих відмінностей. Львів теж відрізняється від Франківська, а Луганськ від Донецька. Навіть Шулявка від Позняків. Якщо ми говоримо про регіони, то їх можна розглядати від чотирьох до 26.

            > Скажімо, у ще більш відверто поділеній Бельгії*, все-таки риторика будується на "єдинодержавності". І непогано живеться, одначе.

            Так в Бельгії є нормальна місцева влада. З приблизно 1000літніми традиціями самоврядування. А в нас навіть до входження в склад Московії Магдебурзьке право було не всюди. З рахунок цього вони і вигрібають там, де ми маємо проблеми.

            > Колись, за царя Гороха, коли важливими були "тонни чугуна і сталі" багатшою була Валлонія. Коли ж країна стала постіндустріальною (зараз) - Фландрія. Доречі, така сама картина і в Англії: колись багатий на вугілля та сталь Південний Йоркшир сьогодні - найбідніша провінція Англії...

            100%. Тому Азарову так хочеться, щоб в нас було поменше програмістів і побільше токарів.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2007.04.07 | Shooter

              Re: відмінності між лівим та правим берегом

              ziggy_freud пише:
              > Shooter пише:
              > > Гм...відмінності між лівим та правим берегом таки існують - і метод страуса тут лише шкодить. Інша річ, що ці відмінності можна використовувати на загальну користь, а можна - виключно на мобілізацію електорату.
              >
              > Це велике спрощення реально існуючих відмінностей. Львів теж відрізняється від Франківська, а Луганськ від Донецька. Навіть Шулявка від Позняків. Якщо ми говоримо про регіони, то їх можна розглядати від чотирьох до 26.

              Не думаю, що Шулявка від Позняків відрізняється більше, ніж Львів від Донецька ;)

              А "кількісно" відмінних регіонів в Україні (коли якість переростає в кількість ;) ) є два або чотири. І це не спрощення, а лише констатція очевидного :)


              > > Скажімо, у ще більш відверто поділеній Бельгії*, все-таки риторика будується на "єдинодержавності". І непогано живеться, одначе.
              >
              > Так в Бельгії є нормальна місцева влада. З приблизно 1000літніми традиціями самоврядування. А в нас навіть до входження в склад Московії Магдебурзьке право було не всюди. З рахунок цього вони і вигрібають там, де ми маємо проблеми.

              Зауважте - федеральною країна Бельгія стала відносн недавно. Як і фла(ма)ндська мова отримала свій теперішній статус також не так вже й давно. Що, доречі, дозволило значно знизити невдоволеність фла(ма)ндців (які, в принципі, і в склад Бельгії попали "напівпримусово" - але це вже інша історія :) )

              Проте і в Бельгії, і, скажімо, в Швейцарії суттєво більші регіональні відмінності в порівнянні з Україною зуміли використати на коритсь "справі єдиної держави".

              Тим легше це є зробити в Україні. Було би бажання...
          • 2007.04.07 | Pavlo

            Україна не Бельгія.

            Shooter пише:

            > > "Ї" читаєте ?
            > Часом. Одне з натолковіших українських видань.

            І як Вам передмова латиницею ? При тому що половина українців нормально не володіють сучасною українською мовою.

            > Гм...відмінності між лівим та правим берегом таки існують - і метод страуса тут лише шкодить. Інша річ, що ці відмінності можна використовувати на загальну користь, а можна - виключно на мобілізацію електорату.

            Нема відмінностей між українцями по лівий і правий бік Дніпра. Ментальний кордон в Україні є, він проходить по Збручу. Різниця між українцем Волочийська і Підволочийська більше, ніж між українцем Хмельницька і Луганська.

            Позицію південно-східної України на виборах визначає російська меншина, яка не визнає себе національною меншиною, але яка має керівні позиції в суспільстві.
            Така сама ситуація була колись і в західній Україні - позицію Галичини визначала польска меншина, позицію Закарпаття - угорська. За рахунок кращої освіти, згуртованності і так далі.

            > Скажімо, у ще більш відверто поділеній Бельгії*, все-таки риторика будується на "єдинодержавності". І непогано живеться, одначе.

            Бельгія - штучне утворення. На відміну від Бельгії Україна населена одним народом. Саме тому я не згоден з Возняком, що він вважає Україну такою собі Бельгією. Так само вважають російські шовіністи.
            Росіянам - громадянам України мають бути надані гарантії збереження їх ідентичності і всіх прав в обмін на визнання себе національною меншиною. В Закарпатті аналогічний процес формування угорської нацменшини відбувся відносно безболісно (на відміну від Галичини !) Щось таке має колись відбутись і на південному сході.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2007.04.07 | ziggy_freud

              на захист Бельгії, якщо Бельгія потребує мого захисту

              Pavlo пише:
              > Бельгія - штучне утворення. На відміну від Бельгії Україна населена одним народом. Саме тому я не згоден з Возняком, що він вважає Україну такою собі Бельгією. Так само вважають російські шовіністи.

              Штучне в тій самій мірі, в якій штучним є кожне державне утворення. Різниця між нами і ними:

              - в Бельгії давно відбулась і буржуазна революція, і монархічна контрреволюція. Зараз бельгійське суспільство значно ближче до пост-індустріального. Коротше, там де ми тільки шукаємо склянки, вони давно відгуляли, і навіть похміллячко вилікували.
              - Голандія і Франція не лізуть в їх внутрішні справи з метою захисту "язичних" земляків. Хоча книг французькою там продається більше. Навіть в принципово двомовному Брюселі.
              - валонів і фламандців приблизно 50:50. Тому регіональна двомовність для них є необхідною. В Україні росіян 21%. Без коментарів.

              Російські шовіністи в більшості взагалі не чули про таку країну. Дуже добре, як вони не вважають Париж столицею Люндона. Їх більше цікавить помити чоботи в Індійському океані ;-)
            • 2007.04.07 | Shooter

              Україна - це Україна

              Pavlo пише:
              > Shooter пише:
              >
              > > > "Ї" читаєте ?
              > > Часом. Одне з натолковіших українських видань.
              >
              > І як Вам передмова латиницею?

              Цілком нормально. Це ж не в кожному числі. ;) (якщо не помиляюсь)

              > При тому що половина українців нормально не володіють сучасною українською мовою.

              "Ї" розраховане на асболютно іншу аудиторію. А достатньо освічена людина з ліберальними поглядами навіть "з далекого Сходу" не мала би мати з цим жодних проблем. ;)

              > > Гм...відмінності між лівим та правим берегом таки існують - і метод страуса тут лише шкодить. Інша річ, що ці відмінності можна використовувати на загальну користь, а можна - виключно на мобілізацію електорату.
              >
              > Нема відмінностей між українцями по лівий і правий бік Дніпра. Ментальний кордон в Україні є, він проходить по Збручу. Різниця між українцем Волочийська і Підволочийська більше, ніж між українцем Хмельницька і Луганська.

              От бачите - а я, наприклад, не вбачаю жодної принципової різниці між цими населеними пунктами ;) Лівий і правий берег Дніпра - це лише "умовна демаркація". В реаліях же ж, як на мене, існує Захід, Північ-Центр, Південний-Схід та "далекий Схід".

              > Позицію південно-східної України на виборах визначає російська меншина, яка не визнає себе національною меншиною, але яка має керівні позиції в суспільстві.

              На рівні виборця - не визначає. Хоча й є вагомішою, ніж в решті України.

              > Така сама ситуація була колись і в західній Україні - позицію Галичини визначала польска меншина, позицію Закарпаття - угорська. За рахунок кращої освіти, згуртованності і так далі.

              Все залежить від того, про який період та державу говоримо. Скажімо, після 1945 вплив польської меншини в Львові став маргінальним.

              > > Скажімо, у ще більш відверто поділеній Бельгії*, все-таки риторика будується на "єдинодержавності". І непогано живеться, одначе.
              >
              > Бельгія - штучне утворення.

              Так. Але цілком стабільно і успішно існує вже скоро 200 років.

              > На відміну від Бельгії Україна населена одним народом.

              Ви сам собі перечите - пасажем про Волочиськ та Підволочиськ ;)

              Себто, з одного боку я погоджуюсь з Вами: Україна є населена одним народом. Але відмінності (мовні, ментальні) все-таки між регіонами України існують. І ці відмінності можна або використовувати/"нейтралізувати" на користь спільній справі, або на кожних виборах використувати для "регіональних війн".

              > Росіянам - громадянам України мають бути надані гарантії збереження їх ідентичності і всіх прав в обмін на визнання себе національною меншиною.

              Саме так. Як і, скажімо, російськомовним (іншо-мовним) громадянам України мають бути наданні гарантії на їх право користуватися своєю мовою - потрібно підтримати "регоінальний" статус російської та інших мов в тих регіонах, де це є необхідним. "В обмін" на статус єдиної державної мови - української. Бо може наступити момент, коли і в не-російсько мовних регіонах буде 2 державні мови. Що, як Ви розумієте, не приведе до вирішення мовної проблеми, а лише її загострить, причому, із перспективою втрати українською мовою навіть сьогоднішніх позицій. Якщо ж погодитися на комбінацію "українська державна + регіональні", то це і зніме напругу, і приведе до того, що при мудрій загальнодержавній та освітній політиці кількість україномовних буде лише природньо збільшуватися.

              > В Закарпатті аналогічний процес формування угорської нацменшини відбувся відносно безболісно (на відміну від Галичини !) Щось таке має колись відбутись і на південному сході.

              Знову якісь проблеми з Галичиною? ;)

              Порівнювати угорську та російську меншини в Україні - незовсім коректно через їх розміри. Краще порівнювати тоді, скажімо, угорську меншину в Словаччині та російську в Україні. Зауважте - в Словаччині угорці, маючи майже такі самі права та можливості, як російська меншина в Радянській Україні, сьогодні таки є меншиною. І головні фактори тут - час та цілком демократичний підхід в Чехословаччині до національних меншин, які себе не відчували "людьми другого сорту". Як на мене - такий підхід повинен застосовуватися і в Україні. "В обмін", якщо хочете, на лояльність до української держави.

              Як на мене - це єдиний продуктивний шлях.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2007.04.08 | Pavlo

                Re: Україна - це Україна

                Shooter пише:
                > От бачите - а я, наприклад, не вбачаю жодної принципової різниці між цими населеними пунктами ;)

                Я взагалі то про людей, а не про населенні пункти. Але там різниця замітна навіть в архитектурі.

                >Лівий і правий берег Дніпра - це лише "умовна демаркація".

                Насправді розподіл виборчих симпатій йде майже перпендикулярно до Дніпра по лінії розподілу степ-лісостеп. Може то клімат так впливає:

                http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F:%D0%9A%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B0%D1%82-%D0%A3%D0%BA%D1%80.jpg

                http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5:Wahlkreise_ukraine_2006_eng.png

                :)

                >В реаліях же ж, як на мене, існує Захід, Північ-Центр, Південний-Схід та "далекий Схід".

                НМХР, шкідливо приставати на московску ідею про територіально розділену Україну. Територія України є єдина і неподільна.

                > На рівні виборця - не визначає. Хоча й є вагомішою, ніж в решті України.

                Визначає. Більшість виборців не є незалежними у своєму виборі від позиції місцевих авторитетних людей.


                > Все залежить від того, про який період та державу говоримо. Скажімо, після 1945 вплив польської меншини в Львові став маргінальним.
                > Знову якісь проблеми з Галичиною? ;)

                Українсько-польске питання було роз"вязано шляхом етнічних чисток та депортацій. Очевидно, цей досвід не є наразі актуальним для південного сходу України.

                > Але відмінності (мовні, ментальні) все-таки між регіонами України існують.

                Росіянин у Львові говорить на тій самій мові, що й росіянин Донецька. Українець - киянин так само погано говорить по-українськи, як і українець-донбасянин. Це моє ІМНО.

                > Порівнювати угорську та російську меншини в Україні - незовсім коректно через їх розміри. Краще порівнювати тоді, скажімо, угорську меншину в Словаччині та російську в Україні.

                Колись еліта Закарпаття складалась з угорців та змадяризованих русинів і повністю визначала політику краю. І навіть в після-радянський період угорський вплив на місцевих був дуже значний.
                Той самий шовіністичний букет, що в москалів - українців тут ніколи не було, ісконно угорські міста, плач за Великою Угорщиною (безнадійний, на відміну від), перевага угорської культури і т.д.

                Але в якись момент часу відбуося "випадання в осад" угорської меншини. Вона стала меншиною, причому отримала ті права, про які багато тринділося в 2004-2006, навіть більше. Угорці Закарпаття мають право на:
                освіту на рідній мові
                ЗМІ
                подвійне громадянство (фактично через інститут закордонного угорця)
                безвізовий в"їзд в Угорщину
                регіональну мову
                право вивішувати мадярський триколор на державних установах поруч з українським.

                Що цікаво, після цього місцеві не-угорці майже втратили інтерес до угорської теми.
  • 2007.04.05 | Pavlo Z.

    Блін! Дуже подібна теза була у мене в виступі 2 тижні тому на ,

    одній тусовці в готелі "Київ", а зараз вже майже закінчив статтю за тим виступом:).
    Ніхто ні в кого не зідрав - просто давно вже помітив, що часто одна думка одночасно приходить не в одну голову.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.04.05 | Hoja_Nasreddin

      Або голів багато, або думок мало :))) (жартую, річ ясна)

  • 2007.04.05 | Hoja_Nasreddin

    Там поруч є стаття С.Дацюка, на яку Т.Возняк до речі (/)

    посилається.

    http://www.pravda.com.ua/news/2007/4/5/56955.htm

    Ситуація вибору

    "Духи" Конституції

    Суспільство їх вибирає, вони втрачають легітимність, суспільство знову їх обирає, вони знову втрачають легітимність.

    І кожен раз країну ковбасить.

    І коли країну ковбасить, політики отримують скажений кайф.

    Вони потирають руки — це їхній час. Бо ж вони, як політичні вампіри, харчуються соціальною енергією, використовують біомасу на майданах для власних цілей.

    Легітимність президента втрачається приблизно через 2 роки після його обрання. Легітимність парламенту — через рік.

    Обрання президента через кожні 2 роки та парламенту через 1 рік дешевше, ніж створювана система корупції цими гілками влади за час після втрати ними легітимності. Так може справа не в перевиборах, може причина глибше?

    Нинішня Конституція сприяє втраті керованості країною з боку влади та породжує розкол країни. Є дві засадничі умови керованості будь-яким об'єктом:

    1) цілісність об'єкту;
    2) єдиний центр управління.

    Коли немає цілісності об'єкту, ним неможливо управляти. Коли центрів управління два і більше, вони не управляють об'єктом, а постійно конфліктують за перерозподіл повноважень. Новости ТаблоID

    Український біофізик вийшов у фінал конкурсу "Містер світу-2007"
    Бютівець-перебіжчик потрапив в аварію
    Окуляри Табачника - як нова пара Gucci Тимошенко
    Чоловік Єгорової зрадів, що вона вилетіла з "Танців-2"
    Корольова з коханцем потрапила в об'єктиви
    Ахметов витратив 3 млн. євро на бразильця
    Суркіс виграв суд у "донецького"
    13 мільйонерів українського спорту


    В Україні існує пропорційна виборча система, що в ситуації соціально-культурного розколу країни відтворює розмежування партій не стільки за ідейними ознаками, скільки за територіальними: в Україні є партія заходу, партія центру, партія сходу та півдня України.

    Насправді жодна помітна парламентська партія України не є загальнонаціональною за своєю електоральною підтримкою. Отже пропорційна виборча система відтворює в структурі влади соціально-культурний розкол країни.

    Коли між партіями починаються конфлікти, вони одразу ж перетворюються на конфлікти між електоратом за територіальною ознакою — між заходом, центром та сходом і півднем.

    В Конституції формально один, а функціонально два центра виконавчої влади — коаліційний Кабінет Міністрів на чолі з прем'єр-міністром та президент.

    Вони конфліктують між собою за перерозподіл повноважень. Структури влади усіх рівнів в ситуації конфлікту між двома центрами виконавчої влади змушені ставати на бік одної чи іншої.

    З президентом конфліктує не тільки Кабінет Міністрів, але і парламент, бо інститут коаліційності змушує їх бути разом в будь-якому конфлікті. Суди країни, в ситуації конфлікту двох центрів виконавчої влади, самі підміняють їх, стаючи повсякчас на той чи інший бік в залежності від політичних симпатій суддів та рівня їхньої корумпованості.

    Суперечка, хто з гілок чи центрів влади більше порушує недолугу Конституцію, — беззмістовна. Важко придумати більш небезпечну для цілісності та керованості країни Конституцію, ніж та, що діє сьогодні.

    Головна проблема держави — неадекватність політичної системи щодо соціо-культурної структури країни. Тобто вся Конституція і є головною причиною конфліктогенності вітчизняної політики. Коли Конституція є неадекватною, вона не працює буквально.

    Коли Конституція не працює буквально, різні політичні сили починають посилатися на "дух" Конституції, кожен викликає свого "духа", і різні "духи Конституції" демонізують країну.

    По Дніпру

    Перевибори не вирішують проблеми. Те, як проблему ставлять сьогодні представники влади, — повернення легітимності парламенту, повернення легітимності президента — не вирішує проблем неадекватності політичної системи соціально-культурній структурі країни, відсутності ефективних інститутів самоврядування та стратегування.

    Нинішня політична система породжує консервацію конфліктності та безладу в країні, позбавляє країну та її громадян перспективи в світі цивілізаційної конкуренції, робить з України аутсайдера.

    Розуміння ситуації, в якій опинилася нація, дозволяє її подолати. Нерозуміння ситуації, призводить до її затягування, відтермінування, циклічного повторення.

    Нам потрібно створити ситуацію доленосного вибору. Перевибори парламенту — це псевдоротація еліт, а не доленосний вибір. Не ставши в ситуацію вибору, щороку обиратимемо, щороку будемо ковбаситися.

    Справжня ситуація вибору — у зміні політичної системи. Для цього необов'язково мати легітимну владу, бо є завжди легітимна громада України. Ситуація вибору — або задіяння сукупного інтелектуального потенціалу громадськості для подолання кризи, або громадянська війна.

    За великим рахунком, вже все одно. Федералізм, то федералізм. Війна, то війна. Розкол по Дніпру, то нехай Дніпро і буде умовною межею. Федералізм для перспектив розвитку самоврядування навіть кращий, ніж унітарність.

    Громадянська війна, якщо її розв'яжуть політикани, не буде війною територіальних громад між собою, бо народ розумніший за політичну еліту — це буде війна на знищення цієї неспроможної політичної еліти.

    Якщо неможливо об'єднати країну в цілісній країні, то її можна об'єднати з двох частин. Іноді, щоб об'єднатися, потрібно спочатку добре розмежуватися.

    Багато хто з нас готовий за це загинути. Але загинути можна в ситуації доленосного вибору, а не в політичному говні, яке у нас називають періодичним поверненням легітимності влади.

    Так звані політичні лідери в принципі не розуміють нинішню ситуацію вибору. Вони не бояться втратити країну, вони бояться втратити владу. Їх слухати не просто смішно чи сумно. Їх слухати вже неможливо, бо красуючись на телеекранах під час кризи — вони просирають країну.

    Ще ніколи неінтелектуальність влади не була настільки очевидною. Ще ніколи відсутність рефлексії не загрожувала нам настільки сильно. Ще ніколи політична еліта не була настільки безпорадною і безперспективною, навіть за умови повторного переобрання в парламент.

    Україні не загрожують олігархи, не загрожують комуністи, не загрожують націоналісти. Україні загрожують ідіоти...

    Автор не знає, як передати власну лють від бекання цих баранів! Не хочу, щоб при владі були ці люди, що називають себе сьогодні політичною елітою. Не хочу, щоб з моєї країни сміялися через те, що у ній при владі стратегічні імпотенти.

    Перезаснування

    Все ближче і ближче наближаємося до перезаснування держави. Якби влада не заважала, суспільство давно вже це зробило б.

    Відмова від послуг політичної еліти у справі державотворення на користь громади — важке рішення. Але може так статися, що вся нинішня влада просто навколішки проситиме громаду перебрати на себе функції державотворення.

    І якщо доведеться це робити, потрібно повністю і абсолютно переводити ситуацію з правової площини відносин партій та органів влади у правову площину Конституційних Зборів та перезаснування Держави наново через Нову Конституцію, яка приймається на всенародному референдумі.

    Тільки це дасть можливість створити таку Конституцію, яка зв'язуватиме країну у єдине ціле, описуватиме нову складну систему влади, більш адекватну до складного сучасного світу.

    Обмежуватиме повноваження держави на користь самоврядування, вводитиме інститут стратегування, що процедурно пов'язаний з самоврядуванням та іншими класичними типами влади — законодавчою, виконавчою та судовою.

    Держава для громади, а не громада для держави! Не влада, а громада вирішуватиме долю країни! Громада не питає права на перезаснування держави, бо вона вже має це право!
  • 2007.04.06 | BIO

    Ще одна номенклатурна піар-служка заперечує ЛЮ-СТРА-ЦІ-Ю!!!

    Констатація...

    Тож у суспільстві є щонайменше дві реальні позиції є два потужні елітні угрупування. Створити третє за даних умов, здається, неможливо.

    І це вигідно обом бізнесово-політичним угрупуванням, бо для них обидві частини народу України є тільки електоральним ресурсом. А його слід берегти від зовнішніх впливів, доктринізувати та постійно тримати у мобілізаційній готовності.

    Тому насправді всяке "порозуміння", про яке вони постійно торочать, для них можливе тільки у формі перетягування чи підтинання під себе.

    Таким чином два періоди монополії на владу – помаранчевий та синій – кристалізували розкол країни.
    Зміна одного з цих угрупувань на інше нічого не дає – розкол зберігається і стає все більш очевидним.

    Насправді про долю народу, а відтак держави, як однієї з форм його самореалізації, насправді не йдеться.

    Інакше вони не можуть і не вміють.


    Висновки...

    Тому до того часу, поки країною правитимуть саме ці герої 90-тих, а іншої перспективи поки-що не видно, громада приречена саме на такі підходи до питань національних безпеки, ідентичності, інтересів, європейської та євроатлантичної інтеграції, тощо.

    Продовжувати цей безглуздий, для гравців політичного спектру, список можна до безкінечності. Причому безглуздим він є не тільки для синіх, але й для значної частини помаранчевих, особливо для помаранчевих бізнесменів та пустозвонів, яких серед них виявилося чимало.

    Від монополій на владу час переходити до усвідомлення потреби у погодженні інтересів та балансуванні впливів політичних сил.

    Має прийти усвідомлене погодження інтересів двох олігархічно-політичних угрупувань.

    Про народ тут поки-що не йтиметься. Однак при такому збалансовуванні інтересів і він може дещо здобути. Принаймні стабільність.

    В Україні, з болем та труднощами, на наших очах постає нова політична культура. Вона робить Україну інакшою, ніж її постсовєтські сусіди.

    -----------------------
    Вся ця табуйована лексика внутрішньо протирічить сама собі навіть у
    межах статті - що вже казати за живе життя. Навіщо безкінечно лукавити
    вдаючись до вигляду що НЕМАЄ У СВІТІ ліків від псевдоеліт...? ;)

    Автор схоже живе на Марсі десь поряд з кучмою та розгляда МАЙДАН в
    слабенький телескоп ? Чи у дітячий "політологичний" калейдоскоп ?
  • 2007.04.06 | Andrij

    Відносність - це пересічна пропагандистська пастка

    Біда України в тому, що всі її старші покоління виховані на засадах відносної моралі. СССР, як Імперія Зла, будувала світогляди власних громадян на оманливих порівняннях. Ми - гуманний соціалістичний світ - проти них - жорстоких капіталістів. Все відносно. Нема абсолютного добра, нема абсолютного зла.

    Дурниці. Абсолютне зло існувало та існує. ПР, як партія бандитів, є захисником цього зла. Не можуть нормальні люди заперечувати Голодомор. Казати, що все відносно - це брехня. Як би українців не дурили, добро не є чимось рівним злу. Продажний бандит, для котрого ціна людського життя нуль, не є чимось рівним чесній людині. Свобода та справедливість - ось чого хочуть українці. Чи захищають ПР свободу та справедливість? Дзуськи. Шукайте задурених совком, аби повірили.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.04.06 | BIO

      Наразі нас заманюють у "нову" відносність

      перевиборчого "псевдоочищення" - ахметівці, бач, вже типу не
      старпєри...
    • 2007.04.06 | Hoja_Nasreddin

      Рідна сестра тези - "ВСІ ОДНАКОВІ"

      Щойно це вимовив - розв'язано руки та спотворено мораль
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.04.07 | один_козак

        Точно!

    • 2007.04.07 | один_козак

      Точно!

    • 2007.04.07 | Shooter

      А як щодо реальности?

      Andrij пише:
      > Продажний бандит, для котрого ціна людського життя нуль, не є чимось рівним чесній людині. Свобода та справедливість - ось чого хочуть українці. Чи захищають ПР свободу та справедливість? Дзуськи.

      Так. І чому ж тоді за них - третина України?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.04.07 | Andrij

        Re: А як щодо реальности?

        Shooter пише:
        > Так. І чому ж тоді за них - третина України

        Бо "шукайте задурених совком, аби повірили". От тільки віра та не дуже міцна - у підсумку маємо Голубий мандан. Наче й хочуть вірити, що рецедивіст - то їхній лідер, але щось воно не те.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2007.04.07 | Shooter

          Re: А як щодо реальности?

          Andrij пише:
          > Shooter пише:
          > > Так. І чому ж тоді за них - третина України
          >
          > Бо "шукайте задурених совком, аби повірили". От тільки віра та не дуже міцна - у підсумку маємо Голубий мандан. Наче й хочуть вірити, що рецедивіст - то їхній лідер, але щось воно не те.

          Гм...не потрібно недооцінювати віру ;)

          Почитайте, скажімо, песонажа Дядю Вову. Ніби ж і не "синяк", але "вірить в зека". І нічого ні я, ні Ви з цим не зробите - хіба час. Час і адаптація-в-купі-з-асиміляцією.

          Про що, в принципі, й пише Возняк.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2007.04.08 | Hoja_Nasreddin

            Як на мене, реальність - не там!

            В деякому сенсі, все значно простіше: у відсутності вибору!
            Я наведу приклад зі Львовом (зрештою, це стосується всієї Західної України).
            Ми тут голосували за Кравчука - бо інакше, був би Кучма.
            Ми тут голосували за Кучму - бо інакше, був би Симоненко.
            Ми тут голосували за Марчука - бо інакше, був би (навіть не згадаю хто).
            Тобто, так можна прийти до висновку, що у Львові комуняки, антиукраїнці, українофоби.
            По суті, перший раз, коли Західна Україна голосувала по-справжньому за того, кого вона вважала уособленням правильного українського вибору - це був Ющенко. І це був перший раз, коли обрали того, кого Західна Україна по-справжньому хотіла. Був ще В.Чорновіл. Але тоді (як і у всіх без винятку випадках) ми були у меншості.
            Отже, голосують за Бандита не тому, що він бажаний, а через те, що іншої (для них) кандидатури годі відшукати. Хоча звідси, з Заходу, голосування за Януковича - це виглядає як маразм. Проте, всі ми чудово знаємо, що не має ані Янукович, ні ПРдуни тих відсотків, які їм пишуть в результаті вибору. Отож, коли кричать, що пів-України проголосувало за ПРдунів (чи Януковича - як їхнє уособлення), то стає смішно. Ті 32% - фікція. а якщо врахувати всіх, хто не ходив на вибори, то їх ще менше, і нарешті, коли глянути на кількість мешканців ЛИШЕ 2-х областей Донбасу, то стає зрозумілим та очевидним, що за ним(и) стоїть один єдиний мінірегіон - дві області, а Україною там і не пахне. Є правда ще Крим. Але там ідеологія проста як у хробака: хлібом не годуй, дай проголосувати за щось антиукраїнське.
          • 2007.04.08 | Andrij

            То справді пастка

            Нема зараз такої політичної партії як "помаранчева". Є люди, котрі хочуть жити в демократичній, українській, правовій Україні. Казати, що "монополію" тих людей треба ділити з бандитами - це безглуздя. Саме як і казати, що свободу треба чергувати з диктатурою, бо інакше ми образимо земляків диктатора.

            Shooter пише:
            > Почитайте, скажімо, песонажа Дядю Вову. Ніби ж і не "синяк", але "вірить в зека". І нічого ні я, ні Ви з цим не зробите - хіба час. Час і адаптація-в-купі-з-асиміляцією.

            Таке враження, ніби він пише з Росії (або зі Сходу України, де Росія має безроздільний інформаційний вплив). Тобто, кожний день йому промивають мозок, що можна без проблем забути про судимості та інші маленькі гріхи Друзів Росії - бандитів.
  • 2007.04.06 | keymaster

    Він її прислав і нам для опублікування - і в нас не було одно

    одностайности.

    Бо статті - це ніби як відображення позиції Майдану, і тут з його змістом якраз проблеми.

    Взагалі, якби його не заносило на галицький сепаратизм - файний був би хлоп. Навіть пробачити можна було б його снобізм. Але як колись з нього перло, що тре відділитись по Збруч, так тепер вєщає, що по Дніпру ділитись треба, як йому за... щось там зайде.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.04.06 | ziggy_freud

      свідчення прогресу

      keymaster пише:
      > як колись з нього перло, що тре відділитись по Збруч, так тепер вєщає, що по Дніпру ділитись треба, як йому за... щось там зайде.

      Так отож. Не пройшло й десяти років, як Центр проголосував за Кучму. І країну ділили за Збручем. Тепер нас "цивілізаційно ламають" по Дніпру. А де ламатимуть ще за 10?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.04.06 | Hoja_Nasreddin

        Аби лиш не проковтнули - і по Дніпро та й по Збруч шкода

      • 2007.04.06 | AxeHarry

        Re: свідчення прогресу

        Po Donu?
    • 2007.04.06 | BIO

      Хто заніс та що заніс - не водить за довгий ніс...

    • 2007.04.07 | Shooter

      Re: Він її прислав і нам для опублікування - і в нас не було одно

      keymaster пише:
      > одностайности.
      >
      > Але як колись з нього перло, що тре відділитись по Збруч, так тепер вєщає, що по Дніпру ділитись треба, як йому за... щось там зайде.

      Чесно - не пам'ятаю що він виступав про відділення по Збручі (хоча й завжди цілком слушно казав про окремішість Західної України).

      Як і в зацитованій статті бачу цілком іншу ціль - як Дніпро зробити "рікою єднання" (вже вибачайте за совіцький штамп :) ), а не межею поділу.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua