Спецоперація "Рада Європи"
04/18/2007 | Сергій Грабовський
"У зв’язку із загостренням політичної кризи в Україні українські політики намагаються знайти підтримку тієї позиції, яку вони займають у конфлікті. Я відзначила, що моє ім’я використовується певними українськими ЗМІ...".
Напередодні Великодня майже по всіх українських Інтернет-виданнях пронеслася сенсаційна вістка: співдоповідачки моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по України Ренате Вольвенд та Ханне Северинсен заявили про те, що Віктор Ющенко не мав юридичних підстав для розпуску Верховної Ради, й у разі, якщо Конституційний Суд визнає президентський указ таким, що не відповідає Основному Закону, глава держави має добровільно подати у відставку. "Северинсен відправляє Ющенка у відставку", "Рада Європи відправляє Ющенка у відставку", "Ющенко не мав достатніх підстав розпускати парламент", "ПАРЄ не вважає, що Україні потрібні дострокові вибори", "Розпуск парламенту відкине демократію в Україні назад на три роки", - такими заголовками рясніли електронні медіа, а після Великодня – і друковані.
Ось як, наприклад, подало цю новину таке авторитетне Інтернет-джерело як "Українська правда" (http://www.pravda.com.ua/news/2007/4/7/57114.htm):
"Співдоповідач моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ренате Вольвенд вважає, що президент не мав достатніх юридичних підстав для розпуску парламенту.
Про це вона повідомила в інтерв'ю газеті "2000", повідомляє прес-служба Партії регіонів.
"Головною причиною рішення президента (про розпуск парламенту) була його спроба припинити перехід парламентаріїв з однієї фракції в іншу. Боюся, що юридично це недостатні підстави для розпуску парламенту", - заявила Вольвенд.
Співдоповідач моніторингового комітету ПАРЄ по Україні висловила надію, що Конституційний суд України прискорить розгляд конституційності указу президента.
"Боюся, що якщо в Конституційного суду підуть тижні або місяці на те, щоб визначитися і відповісти на запитання: "Був президент правий чи ні?", то можуть початися зіткнення на вулицях між тими, хто підтримує опозицію, і тими, хто підтримує Януковича", - вважає Вольвенд.
На її думку, дострокові вибори не допоможуть "вирішити проблему". "Якщо рішення Конституційного суду буде на користь виборів, їх треба буде проводити. Після цих виборів Україна буде відкинута на 2 — 3 роки назад у розвитку демократичних інститутів і становленні верховенства права", - заявила Вольвенд.
"Якщо ж указ буде визнаний неконституційним, то президентові Ющенку потрібно буде подати у відставку", - вважає співдоповідач моніторингового комітету ПАРЄ по Україні.
Вольвенд також не виключила, що Венеціанська комісія може взятися за вивчення указу президента і зробити висновок, чи відповідав цей указ Конституції. "Паралельно з Конституційним судом України Венеціанська комісія могла б вивчити указ президента і зробити оцінку, чи відповідав цей указ Конституції", - заявила вона".
Не оминула ця інформація й ОБОЗу, правда, у дуже лаконічній формі, коли в ході розповіді про те, ПАРЄ збирається влаштувати дебати стосовно ситуації в Україні (http://www.obozrevatel.com/news/2007/4/10/164938.htm), автор тексту послався на попередню заяву Вольвенд як на щось самозрозуміле, добре всім відоме: "Ранее Вольвенд заявляла, что Президент Украины должен уйти в отставку, если Конституционный суд признает его указ о роспуске парламента незаконным".
А тепер – увага. Вмикаємо пошуковик Google, знаходимо слова "Северинсен отправляет Ющенко в отставку", заходимо на відповідний сайт і... читаємо у тій чи іншій формі наведене вище повідомлення про думку Вольвенд. І так кілька разів (можете перевірити самі, використовуючи кнопку "збережено в кеші", бо після 10 квітня у текст могли бути внесені зміни).
Цікаво, чи не правда?
Але справа не в цьому. Давайте замислимося: а чи могла Ренате Вольвенд давати прямі й безапеляційні оцінки внутрішньої ситуації в Україні? Ні. Це виключено. Справа не тільки в тому, що стилі її діяльності і мовлення добре відомі в Україні, а і в загальній настанові європейських політиків щодо оцінювання проблем будь-якої держави. А тут Вольвенд промовляла, наче це якийсь Затулін чи Жириновський, у крайньому разі – "демократ" Лужков укупі із Черномирдіним.
Не європейський це стиль, панове. Тут зовсім іншим духом пахне, ба, навіть тхне. Чи молодше покоління українських журналістів нездатне його вловити? Це добре, звичайно, що ви звикли вірити колегам-журналістам на слово, але не варто забувати, що в совєтський час т.зв. "журналіст-міжнародник" майже завжди був – за сумісництвом, так би мовити, - ще й чекістом.
А в "конторі" клятву дають раз і на все життя. І стилістика спецоперацій із дезінформації там лишилася такою самою. Нахабною і брутальною.
Ось два повідомлення, які чомусь, на відміну від попередніх, залишилися поза увагою журналістської спільноти. Обидва вони – на сайті "Майдан".
Перше з них стосується позиції, яку в чинній ситуації займає Ханне Северінсен (http://maidan.org.ua/static/news/2007/1176242299.html):
"Я глибоко занепокоєна ситуацією в Україні і сподіваюсь, що вдасться знайти конструктивне рішення найближчим часом, – сказала пані Северінсен. - У будь-якому випадку, я лишаюсь об’єктивною і не підтримую жодну сторону конфлікту".
"Тому я відмовилася підписати заяву, яку мені недавно пропонував підписати пан Шибко, представник Соціалістичної партії України. Крім того, лунають заяви деяких українських політиків про те, що начебто я дотримуюсь думки про неконституційність Указу Президента та вважаю, що, якщо Конституційний Суд прийме таке рішення, то Президент має піти у відставку. Я такого не говорила" – повідомила пані Северінсен кореспонденту Майдан-Інформу телефоном.
Пізніше пані Северінсен надіслала нам свою коротку заяву з цього приводу, текст якої наводимо нижче:
"У зв’язку із загостренням політичної кризи в Україні українські політики намагаються знайти підтримку тієї позиції, яку вони займають у конфлікті. Я відзначила, що моє ім’я використовується певними українськими ЗМІ, які цитують мене таким чином, як начебто я підтримую якусь одну сторону цієї суперечки.
Я хочу наголосити, що я намагаюся лишатись нейтральною, оскільки ситуація не є однозначною. Місією Моніторингового комітету ПАРЄ є пересвідчуватися, що Україна, як країна-член Ради Європи, дотримується своїх зобов’язань перед цією організацією. Було б оптимальним, якби Україна розв’язала цю проблему самостійно, але якщо допомога Ради Європи виявиться затребуваною, ми готові виступити як посередники і допомогти знайти рішення.
Я окремо підкреслюю, що я ніколи не давала коментарів щодо того, чи відповідає Конституції України Указ Президента про розпуск Верховної Ради. Зробити висновок з цього приводу дуже непросто. До того ж, у цьому конфлікті є як правові, так і моральні аспекти.
Я хотіла б сподіватися, що ЗМІ відображатимуть власне мою позицію перед тим, як оприлюднювати заяви політиків, які кажуть, що посилаються на мої слова"
Друге повідомлення стосується заяв, які начебто робила Ренате Вольвенд (http://maidan.org.ua/static/news/2007/1176323682.html):
"Заява Ренате Вольвенд про необхідність надання суспільству збалансованої та правдивої інформації:
Я хочу повідомити про те, що я повністю поділяю позицію моєї колеги, Ханне Северінсен, відображену в її заяві, оприлюдненій на сайті "Майдан".
Нещодавно я надала телефоном інтерв'ю українському журналісту. Як виглядає, мої коментарі було спотворено, їм було надано категоричного тону, і вони були подані так, як начебто я підтримую одну зі сторін у конфлікті, що триває в Україні.
Оскільки мої коментарі були наведені спотвореними у численних публікаціях (в тому числі у газеті "2000" та на офіційному сайті Партії Регіонів), я заявляю, що я не маю стосунку до будь-яких інших міркувань та заяв, що наводяться у цих публікаціях. Я хочу також відзначити, що висновки та загальний тон всіх цих публікацій мають дуже мало спільного з тим, що я насправді казала.
Користуючись нагодою, я закликаю всіх українських журналістів бути зараз якомога уважнішими, забезпечуючи точне і правдиве відображення інформації, яку вони одержують. Також критично важливим є чітке вказування журналістами джерел, з яких вони беруть інформацію.
Для демократичного суспільства життєво важливим є доступ громадян до повної та об'єктивної інформації про події, які безпосередньо впливають на їхнє життя.
Завжди прикро, коли політики та ЗМІ намагаються вплинути на громадську думку шляхом спотворення інформації та надання неоднозначних коментарів, для яких нема ніяких підстав, щодо позиції іноземних осіб.
Відповідно, я підтримую пропозицію сайту "Майдан" щодо того, що у майбутньому всі інтерв'ю з усіма офіційними особами перед публікацією мусять бути погоджені з ними у письмовій формі.
Я також хотіла б запевнити громадськість в Україні, що, хоча ми прагнемо мирного і конструктивного розв'язання кризи, ми вважаємо неправильним і неприпустимим для себе підтримувати одну зі сторін конфлікту.
Прошу всіх, хто читатиме будь-які заяви у наступні тижні, пам'ятати мої наведені вище зауваження. Дозволю собі порадити у випадку спотворення наданих мною або іншою офіційною особою коментарів лишати їх без уваги, роблячи з цього висновки лише про тих, хто так вчиняє.
Ренате Вольвенд,
співдоповідач Моніторингового комітету ПАРЄ".
Я навмисно навів обидва ці тексти повністю, бо вони чомусь ігноруються журналістською спільнотою. Може, є сумніви щодо їхньої достовірності? Тоді хто заважає самим зв‘язатися з Северінсен і Вольвенд та перевірити вміщене на "Майдані"? І чому не було жодних сумнівів у достовірності текстів газети "2000"? Чи, може, просто грають амбіції – от ми вмістили невірну інформацію, якщо покаємося, то читачі нам перестануть довіряти, краще промовчимо, якось воно та владнається?
Але поставте собі запитання, колеги: чи не на цей гонор і розраховували автори спецоперації "Рада Європи"? А в тому, що це була спецоперація, у мене наразі немає жодного сумніву. Дуже вже тхне Луб‘янкою (хто старший, зрозуміє мене без зайвих роз‘яснень, хто молодший – ознайомтесь хоча б зі стилістикою книг, випущених у 1980-ті роки фахівцем з "контрпропаганди", а нині видавцем і керівником газети "2000" Сергієм Кичігіним). І не баріться: адже можна бути впевненим, що ближчим часом на нас чекає ще не одна масштабна дезінформаційна спецоперація.
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Напередодні Великодня майже по всіх українських Інтернет-виданнях пронеслася сенсаційна вістка: співдоповідачки моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по України Ренате Вольвенд та Ханне Северинсен заявили про те, що Віктор Ющенко не мав юридичних підстав для розпуску Верховної Ради, й у разі, якщо Конституційний Суд визнає президентський указ таким, що не відповідає Основному Закону, глава держави має добровільно подати у відставку. "Северинсен відправляє Ющенка у відставку", "Рада Європи відправляє Ющенка у відставку", "Ющенко не мав достатніх підстав розпускати парламент", "ПАРЄ не вважає, що Україні потрібні дострокові вибори", "Розпуск парламенту відкине демократію в Україні назад на три роки", - такими заголовками рясніли електронні медіа, а після Великодня – і друковані.
Ось як, наприклад, подало цю новину таке авторитетне Інтернет-джерело як "Українська правда" (http://www.pravda.com.ua/news/2007/4/7/57114.htm):
"Співдоповідач моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ренате Вольвенд вважає, що президент не мав достатніх юридичних підстав для розпуску парламенту.
Про це вона повідомила в інтерв'ю газеті "2000", повідомляє прес-служба Партії регіонів.
"Головною причиною рішення президента (про розпуск парламенту) була його спроба припинити перехід парламентаріїв з однієї фракції в іншу. Боюся, що юридично це недостатні підстави для розпуску парламенту", - заявила Вольвенд.
Співдоповідач моніторингового комітету ПАРЄ по Україні висловила надію, що Конституційний суд України прискорить розгляд конституційності указу президента.
"Боюся, що якщо в Конституційного суду підуть тижні або місяці на те, щоб визначитися і відповісти на запитання: "Був президент правий чи ні?", то можуть початися зіткнення на вулицях між тими, хто підтримує опозицію, і тими, хто підтримує Януковича", - вважає Вольвенд.
На її думку, дострокові вибори не допоможуть "вирішити проблему". "Якщо рішення Конституційного суду буде на користь виборів, їх треба буде проводити. Після цих виборів Україна буде відкинута на 2 — 3 роки назад у розвитку демократичних інститутів і становленні верховенства права", - заявила Вольвенд.
"Якщо ж указ буде визнаний неконституційним, то президентові Ющенку потрібно буде подати у відставку", - вважає співдоповідач моніторингового комітету ПАРЄ по Україні.
Вольвенд також не виключила, що Венеціанська комісія може взятися за вивчення указу президента і зробити висновок, чи відповідав цей указ Конституції. "Паралельно з Конституційним судом України Венеціанська комісія могла б вивчити указ президента і зробити оцінку, чи відповідав цей указ Конституції", - заявила вона".
Не оминула ця інформація й ОБОЗу, правда, у дуже лаконічній формі, коли в ході розповіді про те, ПАРЄ збирається влаштувати дебати стосовно ситуації в Україні (http://www.obozrevatel.com/news/2007/4/10/164938.htm), автор тексту послався на попередню заяву Вольвенд як на щось самозрозуміле, добре всім відоме: "Ранее Вольвенд заявляла, что Президент Украины должен уйти в отставку, если Конституционный суд признает его указ о роспуске парламента незаконным".
А тепер – увага. Вмикаємо пошуковик Google, знаходимо слова "Северинсен отправляет Ющенко в отставку", заходимо на відповідний сайт і... читаємо у тій чи іншій формі наведене вище повідомлення про думку Вольвенд. І так кілька разів (можете перевірити самі, використовуючи кнопку "збережено в кеші", бо після 10 квітня у текст могли бути внесені зміни).
Цікаво, чи не правда?
Але справа не в цьому. Давайте замислимося: а чи могла Ренате Вольвенд давати прямі й безапеляційні оцінки внутрішньої ситуації в Україні? Ні. Це виключено. Справа не тільки в тому, що стилі її діяльності і мовлення добре відомі в Україні, а і в загальній настанові європейських політиків щодо оцінювання проблем будь-якої держави. А тут Вольвенд промовляла, наче це якийсь Затулін чи Жириновський, у крайньому разі – "демократ" Лужков укупі із Черномирдіним.
Не європейський це стиль, панове. Тут зовсім іншим духом пахне, ба, навіть тхне. Чи молодше покоління українських журналістів нездатне його вловити? Це добре, звичайно, що ви звикли вірити колегам-журналістам на слово, але не варто забувати, що в совєтський час т.зв. "журналіст-міжнародник" майже завжди був – за сумісництвом, так би мовити, - ще й чекістом.
А в "конторі" клятву дають раз і на все життя. І стилістика спецоперацій із дезінформації там лишилася такою самою. Нахабною і брутальною.
Ось два повідомлення, які чомусь, на відміну від попередніх, залишилися поза увагою журналістської спільноти. Обидва вони – на сайті "Майдан".
Перше з них стосується позиції, яку в чинній ситуації займає Ханне Северінсен (http://maidan.org.ua/static/news/2007/1176242299.html):
"Я глибоко занепокоєна ситуацією в Україні і сподіваюсь, що вдасться знайти конструктивне рішення найближчим часом, – сказала пані Северінсен. - У будь-якому випадку, я лишаюсь об’єктивною і не підтримую жодну сторону конфлікту".
"Тому я відмовилася підписати заяву, яку мені недавно пропонував підписати пан Шибко, представник Соціалістичної партії України. Крім того, лунають заяви деяких українських політиків про те, що начебто я дотримуюсь думки про неконституційність Указу Президента та вважаю, що, якщо Конституційний Суд прийме таке рішення, то Президент має піти у відставку. Я такого не говорила" – повідомила пані Северінсен кореспонденту Майдан-Інформу телефоном.
Пізніше пані Северінсен надіслала нам свою коротку заяву з цього приводу, текст якої наводимо нижче:
"У зв’язку із загостренням політичної кризи в Україні українські політики намагаються знайти підтримку тієї позиції, яку вони займають у конфлікті. Я відзначила, що моє ім’я використовується певними українськими ЗМІ, які цитують мене таким чином, як начебто я підтримую якусь одну сторону цієї суперечки.
Я хочу наголосити, що я намагаюся лишатись нейтральною, оскільки ситуація не є однозначною. Місією Моніторингового комітету ПАРЄ є пересвідчуватися, що Україна, як країна-член Ради Європи, дотримується своїх зобов’язань перед цією організацією. Було б оптимальним, якби Україна розв’язала цю проблему самостійно, але якщо допомога Ради Європи виявиться затребуваною, ми готові виступити як посередники і допомогти знайти рішення.
Я окремо підкреслюю, що я ніколи не давала коментарів щодо того, чи відповідає Конституції України Указ Президента про розпуск Верховної Ради. Зробити висновок з цього приводу дуже непросто. До того ж, у цьому конфлікті є як правові, так і моральні аспекти.
Я хотіла б сподіватися, що ЗМІ відображатимуть власне мою позицію перед тим, як оприлюднювати заяви політиків, які кажуть, що посилаються на мої слова"
Друге повідомлення стосується заяв, які начебто робила Ренате Вольвенд (http://maidan.org.ua/static/news/2007/1176323682.html):
"Заява Ренате Вольвенд про необхідність надання суспільству збалансованої та правдивої інформації:
Я хочу повідомити про те, що я повністю поділяю позицію моєї колеги, Ханне Северінсен, відображену в її заяві, оприлюдненій на сайті "Майдан".
Нещодавно я надала телефоном інтерв'ю українському журналісту. Як виглядає, мої коментарі було спотворено, їм було надано категоричного тону, і вони були подані так, як начебто я підтримую одну зі сторін у конфлікті, що триває в Україні.
Оскільки мої коментарі були наведені спотвореними у численних публікаціях (в тому числі у газеті "2000" та на офіційному сайті Партії Регіонів), я заявляю, що я не маю стосунку до будь-яких інших міркувань та заяв, що наводяться у цих публікаціях. Я хочу також відзначити, що висновки та загальний тон всіх цих публікацій мають дуже мало спільного з тим, що я насправді казала.
Користуючись нагодою, я закликаю всіх українських журналістів бути зараз якомога уважнішими, забезпечуючи точне і правдиве відображення інформації, яку вони одержують. Також критично важливим є чітке вказування журналістами джерел, з яких вони беруть інформацію.
Для демократичного суспільства життєво важливим є доступ громадян до повної та об'єктивної інформації про події, які безпосередньо впливають на їхнє життя.
Завжди прикро, коли політики та ЗМІ намагаються вплинути на громадську думку шляхом спотворення інформації та надання неоднозначних коментарів, для яких нема ніяких підстав, щодо позиції іноземних осіб.
Відповідно, я підтримую пропозицію сайту "Майдан" щодо того, що у майбутньому всі інтерв'ю з усіма офіційними особами перед публікацією мусять бути погоджені з ними у письмовій формі.
Я також хотіла б запевнити громадськість в Україні, що, хоча ми прагнемо мирного і конструктивного розв'язання кризи, ми вважаємо неправильним і неприпустимим для себе підтримувати одну зі сторін конфлікту.
Прошу всіх, хто читатиме будь-які заяви у наступні тижні, пам'ятати мої наведені вище зауваження. Дозволю собі порадити у випадку спотворення наданих мною або іншою офіційною особою коментарів лишати їх без уваги, роблячи з цього висновки лише про тих, хто так вчиняє.
Ренате Вольвенд,
співдоповідач Моніторингового комітету ПАРЄ".
Я навмисно навів обидва ці тексти повністю, бо вони чомусь ігноруються журналістською спільнотою. Може, є сумніви щодо їхньої достовірності? Тоді хто заважає самим зв‘язатися з Северінсен і Вольвенд та перевірити вміщене на "Майдані"? І чому не було жодних сумнівів у достовірності текстів газети "2000"? Чи, може, просто грають амбіції – от ми вмістили невірну інформацію, якщо покаємося, то читачі нам перестануть довіряти, краще промовчимо, якось воно та владнається?
Але поставте собі запитання, колеги: чи не на цей гонор і розраховували автори спецоперації "Рада Європи"? А в тому, що це була спецоперація, у мене наразі немає жодного сумніву. Дуже вже тхне Луб‘янкою (хто старший, зрозуміє мене без зайвих роз‘яснень, хто молодший – ознайомтесь хоча б зі стилістикою книг, випущених у 1980-ті роки фахівцем з "контрпропаганди", а нині видавцем і керівником газети "2000" Сергієм Кичігіним). І не баріться: адже можна бути впевненим, що ближчим часом на нас чекає ще не одна масштабна дезінформаційна спецоперація.
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників