05/08/2007 | ГайдиДоБайди

Щоб розуміти політику в країні на українських землях то треба збагнути її господарче значіння для майнових осередків як Лондон, Волстріт, Франкфурт.

Загальна підбудова в Україні виглядає, ніби в ній вічно опинилися в петлі навколо Другої Світової Війни. Тому також святкують в Україні такі "свята" як 9 травня, щоб людям здавалося, що вони щодня прокидаються щойно після ДСВ. Треба обвинувачувати гітлерівців у щоденній біді, аби не розбиратися з підкупною владою, яка й в минулому знущалася над твоїм народом, а не визволила.

Українська господарка відзначається тим, що в обмін за дешеву сировину отримують споживні товари, які привабливо оголошують по олігархічних ЗМІ. У обидвох випадках виграють Лондон, Волстріт, Франкфурт. Звісно, для такого обміну пригодяться биті дороги і літки (авіолінії) по головних напрямках.

Помимо закріплення в Законодації/Конституції має український громадянин ще тільки один обов'язок, щоб успішно споживати товари світового потоку майна.

Тут сутньо змінили Боже призначення людини. Людина не виробляє собі товари на свою потребу, а людина і його життя мають служити товарам. Коли хочеш, то можна таке явище розглядати як осучаснене поклоніння старим божкам, як ось Бел(ь)-ові. Раніше казали, що всі дороги ведуть до Риму, а тепер усі дороги і літки ведуть до святинь споживацького поклоніння.

Це сировинне призначення саме підкладено, коли в Україні мова про великий, середній і малий бізнес. Звідси ставиться розбудова господарки під сумнів на цих засадах. Та годі цього сплутувати з торговельним осередком за Руси, хоча рівнобіжнощі бувають. Таке призначення довело в минулому до поміщизації і в сучасному до олігархізації.

Прикметно, що в Україні всі партії поклоняються такій сировинній засаді.