06/08/2007 | Антон Дравицький

Не дивлячись на неодноразові запевнення покласти раз і назавжди край вишколу бійців своїх спеціальних підрозділів на живих манекенах, тобто на в’язнях, відоме в народі як Маски-Шоу, продовжує мати місце і квітнути в практиці Державного департаменту з питань виконання покарання (ГУЛАГУ – головного управління лагерів України).

Окрім підтримання, як їх прийнято називати мовою офіційних документів, антитерористичних підрозділів в бойовому тонусі досягаються також, як правило, ряд інших цілей: дійсне та превентивне покарання порушників режиму, а ще більше – шукачів правди та скаржників, зухвала демонстрація всім і кожному факту повної своєї безкарності та можливості вчиняти щодо них дії будь-якого рівня свавілля.

Згідно отриманої нами інформації від різних джерел, кожне з яких заслуговує на високий рівень довіри, вчора, 7 червня 2007 року ближче до вечора в Бучанську виправну колонію № 85 (вул. Мирна, 3, смт. Гостомель, Київська область, 08289), а саме на дільницю посиленого контролю колонії, було введено спеціальний підрозділ бійців в масках-шлемах і відповідному бойовому спорядженні. Протягом дня з самого ранку цьому передувало поміщення у вигляді дисциплінарних стягнень в приміщення камерного типу (ПКТ, по старому – ШІЗО) декількох десятків засуджених під формальними приводами, деякі з яких мали необачність офіційно скаржитись на умови свого утримання і порушення своїх прав. Приблизно між 18 и 20 годинами 7 червня бійці спецпідрозділу, орудуючи переважно у ПКТ (ШІЗО) №4, провадили такої інтенсивності виховні заходи, що багато деінде на території колонії маса інших в’язнів чули і добре розуміли, що відбувається з їх товаришами.

Приблизно о 20 годині того ж дня в лікарню на території колонії поступило приблизно 20 засуджених із серйозними тілесними ушкодженнями. Деяких з них несли на носилках, оскільки самостійно пересуватись вони вже не могли. Зі слів джерела, дехто із в’язнів, не витримавши побиття і принижень, спричинили собі самі різного роду різані травми.

Бійці спецпідрозділу знаходились на території колонії принаймні до 1 години сьогоднішньої ночі. Причому, вчиненим ними в ПКТ (ШІЗО), вони не обмежилися. Впавши в очевидний раж від запаху крові, порушуючи всі існуючі інструкції та приписи, близько півночі їм було дозволено ввійти в приміщення відкритого типу, тобто в спальні бараки. При ввімкненому світлі, з запаленими цигарками, з матюками та погрозами „чорносорочники” вільно походжали туди і сюди, провокуючи найменше обурення в пошуках зручного приводу.

В колонії ніхто не сумнівається, що названий рейд замовлено новим заступником начальника БВК-85 Балдуком Олександром Григоровичем як помста проти групи зеків-правдолюбців що псували своїми скаргами відомчі показники. Керував ГУЛАГівським спецназом дехто Павлов – заступник начальника обласного управління Департаменту з режимно-оперативної роботи.

Комітет ООН проти тортур у своїх Рекомендаціях за наслідками розгляду П’ятого періодичного звіту уряду України, вказав, що „ Комітет стурбований поширеними фактами використання антитерористичних підрозділів в масках всередині в’язниць (наприклад, в Ізяславській виправній колонії в січні 2007 року), що призводить до залякування засуджених та нелюдському з ними поводженню”. Комітет рекомендував уряду України забезпечити, «щоби антитерористичні підрозділи не використовувались всередині в’язниць і в такий спосіб запобігалось би погане поводження з в’язнями та їх залякування ».

МАЙДАН-ІНФОРМ вимагає, щоби Генеральна прокуратура України провела негайне розслідування зазначеного факту кричущого порушення як внутрішнього законодавства України, так і її міжнародних зобов’язань в царині фундаментальних прав людини.

P.S. Як стало щойно відомо, під тиском неспростовних доказів і значної кількості бажаючих свідчити про вчинене свавілля серед в’язнів, протягом сьогоднішнього дня адміністрація БВК-85 вживає невідкладних заходів щодо умиротворення потерпілих, пропонуючи їм задоволення самих неймовірних побажань і забаганок. Більшість з них на теперішній час погодились взяти синицю тут і зараз, розуміючи, що правди в цій країні їм ніколи не знайти...