10/13/2007 | Майдан-ІНФОРМ

День Покрови це традиційне козацьке свято. Свято Українського козацтва. Якимось дивним чином у нас відмічають дивні свята, що не повязані жодним чином з Україою та її людом. Чомусь 23 лютого жінки вітають чоловіків з днем Радянської Армії, чи то вже Днем захисника Вітчизни, чи то просто з чоловічим святом (на взаєм до жіночого). Проте чиєї і якої Вітчизни? І чому саме 23 лютого вітати чоловіків? Є й окремий день Захисника Вітчизни і я навіть не памятаю (та й ніхто певно не памятає) що це за дата й хто її вводив.

Натомість саме Покрова й саме день Українського козацтва і є цим святом. І захисників Вітчизни-України й чоловіків-захисників. Старовинна легенда каже, що саме в цей день козаків обступило величезне військо вороже. Й не було порятунку. Але за мить на землю впав такий туман, що й витягнутої руки не було видно. Тож вороги перебили один-одного. Й коли ця бійня між ворогами завершилася, туман піднявся вгору й козаки побачили в ньому образ Святої Покрови. Цій легенді важко не вірити, бо зважте на погоду в ці дні. Змінюється тепло й холод, туман в цей час не дивина.

Чомусь офіційна влада котру маємо вперто на хоче звертатися до коренів українського народу. До його звичаїв і культури, щораз намагаючись щепити щось чуже й штучне, або й намагаючись свідомо загубити десь волю, честь і звитягу українців. Гниють під водою славні місця й могили козацькі. Брудні, спінені зелені мертві води омивають Хортицю, а скільки тих могил та славних місць козацьких де українці волю захищали забуті й потоптані. Ось і імя козацьке паплюжать, бажаючи збити з нього його давній історичний і народний зміст та заробити срібник. Тож і на Майдані часто чути про негарні
справи "козаків" у Криму та й на дорогах України. Та маймо розум. То не козаки, то виродки, що заробляють на добрім імені та паплюжать його честь і славу.

Та залишаються по Україні гурти людей, що несуть в собі дух і гени козацьких предків попри все і всіх. В день Незалежності України довелося мені мати бесіду з Валерієм Боцманенком, отаманом козаків Інгульської паланки Війська запорізького низового Українського козацтва що в Кривому Розі. Не було тоді часу цю бесіду шановному товариству подати. Але зараз якраз час. Почуймо та подякуймо цим людям - справжнім українським козакам. Та привітаймо їх та всіх козаків в Україні з їх святом!

http://maidan.org.ua/static/mai/1186806269.html
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1172182498.html
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1172566587.html

Валерію Івановичу, Ви представляєте наше справжнє українське козацтво. Декілька слів про те, що відрізняє саме вашу паланку від іншого козацтва що є в Україні, в Кривому Розі. Бо ми чули, що в Криму козаки займаються не дуже гарними справами.

Коротенький екскурс. В той час коли Кучма був президентом йому доповіли про кількість козацтва і війська запорізького, яке нараховувало на той час один мільйон триста тисяч. Він жахнувся і після того була дана вказівка Мінюсту наплодити на Україні паралельних козацьких структур, подробити козацтво. Що й трапилося. Починаючи з 1999 року Мінюст зареєстрував 22 гетьманати. Xто захотів стати генералами - поставали без війська, а єдине козацтво України було розвалене, розбите. А у звязку з тим, що й на сьогоднішній день відсутній закон про українське козацтво, то й обєднатися вкрай важко.
Обєднання неможливе й тому, що те що ті люди, що прийшли під козацькі знамена, а точніше під козацький бренд, займаються тільки бізнесом, або тільки особистими фінансовими й шкурними справи. Ми це чудово розуміємо.

Ми існуємо вже 16-й рік і ніколи на зраджували своїй меті, своєму статуту, цілям які було закладено ще в 1992 році. Це розбудова української самостійної соборної держави і козацька держава, як основа, як все те краще, що було в козацтві. Козацькі традиції, звичаї, породжують все найкраще в людині. Козацьке самоврядування було покладено в основу сучасної конституції більшості держав Європи. Ми цим пишаємося і ми є продовжувачами цих традицій. Нас не так багато, ми відверті люди, тому якщо вам кажуть що під нашими знаменами тисячі людей то це брехня. Зараз всі стали вкрай прагматичні і переконаних людей, які віддані цій справі, залишаються буквально десятки.

У нас на Криворіжжі ми маємо російськомовне місто із своїми сучасними звичаями які тут вкорінилися. Коли розбудовувався тут рудний край то національні традиції були придушені, пригноблені, поруйновані. Місто складається з різних народів. Потрібні були робочі руки і люди приїздили з усіх країв. А оскільки в 30-ті роки формувався робочий
клас криворіжжя то сюди втікали люди, що мали різні проблеми, з різного роду гріхами. Тому і була сюди принесена культура з Росії, з матюками і таким іншим, їхня культура, не наша.

Наші люди, це ті що поповнюють населення Кривого Рога з навколішніх сіл, от саме з ними ще залишаються залишки наших традицій і культури. Це була висока культура. Ви знаєте, що ніколи не закривалися у нас хати в селах, ніколи не матюкалися люди, діти називали старших на Ви, все це було дуже чудово. Була й память, памятали до сьомого до
восьмого коліна усіх своїх родичів, берегли в кожній сімї святині. Наші святині. Це вишиті рушники, ікони, книги що були вже тоді, коли російські царі хрестиком розписувалися. Кожна жінка в селі читала псалтир і Євангеліє.

Важко підняти той величезний культурний пласт. Сил дуже мало. Кривий Ріг це 700 тися населення, а під нашою маркою тут уже діє більше семи різних козацьких організацій лише яких ми знаємо. Але з дітьми ніхто з них не працює. Це в основному охоронні структури. Це колишні працівники служби безпеки та міліції, котрі вийшовши на пенсію, маючи
доступ до ліцензій, отримали ці ліцензії. Я розумію, що там фахівці, які й відкрили охоронні структури і все. Але оці організації це чиста охорона. Там нема ні духу козацького ні ідеї ніякої. Це робота на якій люди заробляють гроші використовуючи козацький бренд. Це неприємно.

Поки що ми знайшли в Кривому Розі двох однодумців. Це спортивний клуб "Барс" і Козацтво України. Ми українське козацтво, а вони "Козацтво України". Є така організація, вони займаються організаціями спортивних заходів, змагань і ми пишаємося тим що й наші козаки виступають в козацькому двобою, в збірній України.

У Тернах виникло Тернівське козацтво, з цими людьми ми дуже тісно співпрацюємо, вони налаштовані патріотично, крайні націоналісти, але у нас багато спільного. Вони багато проводять просвітницької роботи, а також встановлюють памятники. Був встановлений памятник жертвам голодоморів, лицарям України. Через останній виник скандал, тому що
вороги його зруйнували. Зараз люди намагаються це відновити.

А ті генерали, що просто ходять у формі козаків, це просто ганьба. Тому що це є дискредитація козацтва. Люди цього часто не розуміють, не знають як козацтво формувалося, що на даний час відбувається, і дивляться на форму. Зазвичай зустрічають за одягом, а на них шеврон якогось козацтва, якісь кокарди, якісь нагороди - звертаються, але нічого від цієї людини не отримують. Характерною ознакою такого козацтва є їх російськомовність. Я нічого принципово не маю
проти російської мови, але українське козацтво за законом і звичаєм розмовляє українською мовою, але не російською. Це не Донське і навіть не Кубанське козацтво, це українське козацтво. Тож ми несемо свою українську ідею і ми думаємо, що Господь дасть нам сили до праці й надалі.

Ви якось казали, що в Кривому Розі зявилося й російське казацтво.

Так, за деякими нашими даними, це генерал Алєксєєв, так названий, якісь обєднані російскі війська, що чомусь базуються у нас у Криму. Вони мають печаті з двуглавими орлами, надсилають своїх представників у всі точки України і досить потужно, з гарним фінансуванням розгортають свою антиукраїнську діяльність. Терпіть ми цього не будемо, це однозначно. Я думаю, пройде певний час і ви зрозумієте чому я так кажу. Ми ніколи не ображаємо братні нам народи і братніх людей, але ті представники інших народів, які намагаються змінити устрій у нашій державі це є наші вороги. А з ворогами у нас розмова коротка.

А скільки дітей Ви сьогодні прийняли у джури (якраз відбувалася посвята)?

А я навіть не рахував. Це така справа, що ті школи з якими ми працюємо навіть у себе в школі приймають у козачата. Це на загал десь 150-170 дітей. Але справа тут не в кількості, справа в підході, в тому, щоб жив дух козацький, щоб педагоги в школі несли безпосередньо козацьку ідею яка є гарною яка зібрала усе найкраще з українського народу. Тому ми маємо дарувати дітям усе найкраще, щоб вони стали достойними людьми і понесли нашу ідею до наступних поколінь.

Скажіть, а наскільки охоче школи співпрацюють з вами?

Все залежить, так би мовити, від педагогічного колективу. Якщо в школі є патріоти які зацікавлені в тому, щоб козацький дух був живий, то ця школа дуже нам рада і ми таким школам раді. Ми йдемо їм назустріч, допомагаємо у їхніх заходах, вони нам у наших. А якщо відчувається що у школі керівництву й Україна наша й історія й мова й
культура, а тим більше козацтво, по-барабану мягко кажучи, то й ми не напрягаємо таких людей. Все одно там ми отримаємо перепони. Ми всі працюємо і займаємося козацькою справою тільки у вільний час і нам жаль його так втрачати.
Є вже багато базових шкіл з якими ми тісно співпрацюємо і вже не один рік. Я думаю, що якщо в кожному районі міста буде хоч по одній школі з міцним козацьким колективом то це вже наша праця не дарма.

Серпень 2007 Кривий Ріг.