МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Учитывая то, что Леня не побоялся в 2004 году открыто выступить

11/06/2007 | Мати вбитого тюремною системою
Балдук! Вы убили моего сына!

Мой сын, Мирочник Леонид Владимирович, осужденный в 2000-м году к 10 годам лишения свободы за угон старого «Москвича», все время, за исключением лечения от приобретенного в заключении туберкулеза, отбывал свое наказание в Бучанской исправительной колонии №85. Утром 26 сентября 2007 года на основании какого-то тайного приказа он был в экстремально срочном порядке без личных вещей, без личного дела этапирован через Житомирское СИЗО в исправительную колонию №73 села Райки Бердичевского района. Всего через несколько недель по новому месту отбывания наказания 23 октября у него происходит обширное кровоизлияние, от которого он 28 октября умирает, не выйдя из коматозного состояния, так и не узнав о своем долгожданном освобождении.

Вы наверное удивлены и спросите, а при чем здесь Балдук, исполняющий обязанности начальника Киевского СИЗО №13? Почему я обвиняю в убийстве своего сына именно его? Судите сами.

Сначала о самом событии перевода, детали которого поведал мне на свидании Леня 30 сентября в Житомирском СИЗО, где я его наконец-то отыскала. Как человек с активной гражданской позицией, он сильно возмущался также по причине грубого нарушения его избирательного права, поскольку внезапность перемещения (отсутствие его в списках избирателей) имели последствием недопущение к голосованию на проводившихся в этот день выборах.

Что касается самого перемещения, то «брали» его так, что другим словом от закавыченного это не назовешь. Объявили по селектору, чтобы Мирочник Леонид срочно явился в штаб. Обычное дело. Ничего не подозревая, он явился. Ему объявляют, что есть какой-то приказ о его вывозе, после чего садят в машину и, как какого-нибудь террориста, с собаками везут в Житомир. Видавшие виды работники Житомирского СИЗО недоумевают, к чему все это, и что им дальше с ним делать. В начале октября его все же переводят дальше, в село Райки, видимо получив наконец соответствующее предписание. Все, что он «скопил» из постоянных передач за многие годы, проведенные в Бучанской колонии, осталось там. Ни осенней и зимней одежды, ни обуви, ни моющих и средств личной гигиены, ни лекарств, продуктов и сигарет, переданных ему несколько дней перед этим – все, этак гривен на 2000, было у него фактически отобрано путем откровенного грабежа.

Можно сказать, что перед лицом надвигающейся зимы он оказался голым и босым в необжитой обстановке новой колонии, где перспектива условно-досрочного освобождения, которое он ожидал получить в Буче уже в этом ноябре, отодвигалась на неопределенное время. Сбывались наихудшие угрозы Балдука, которые он не постеснялся адресовать лично мне после известных событий 7 июня сего года, когда в Буче поразвлеклись головорезы так называемого спецназа. Представьте, каково ему было на сердце, что должен был тогда чувствовать Леня.

Воспользовавшись отсутствием на рабочем месте по причине болезни начальника БИК-85 Карандюка Г.Н., надо отдать ему должное – достаточно порядочному и человечному для этой системы руководителю, зам. начальника Бучанской колонии Балдук вместе с его высоким покровителем и другом начальником управления в г. Киеве и Киевской области Саранчой устроили 7 июня на вверенной территории кровавое побоище. В знак протеста против бесчеловечного и жестокого обращения 27 заключенных причинили себе множественные резаные раны. Очевидцы транспортировки раненых и покалеченных утверждают, что помещение ШИЗО было в тот день по колени в крови. Информация об этом факте оголтелого скотства быстро стала достоянием общественности. Уже на следующий день многие СМИ, в том числе и телевидение широко освещало инцидент (МАЙДАН: http://www.maidan.org.ua/static/mai/1181314230.html). Но, кажется, безрезультатно, раз его непосредственный виновник Балдук всего через несколько месяцев возглавил столичное СИЗО.

Перед тем, как уйти на повышение, он, ясное дело, заметал следы. Говорят, в эти дни на ШИЗО было все, кроме девочек: по потребностям алкоголь, наркотики, DVD с порнографией. Но ввиду начинавшегося скандала этого было недостаточно. Балдук хотел официального опровержения от Лени.

Почему именно Лене предназначалось встреча с тележурналистами, весь день дежурившими под колонией 8 июня? Здесь все логично просто. Несмотря на то, что его жизнь пошла кувырком, мой сын был исключительно интеллигентным, умным, добрым и справедливым, музыкальная школа по классу скрипки, библейский институт заочно во время отбывания последнего наказания – все это малая часть составляющих его значительного авторитета в кругу заключенных, давших по Буче в 2004-2005 годах 95 % голосов за Ющенко. И самое главное: именно Леня проинформировал правозащитников о готовящихся преступлениях Балдука. При чем информация о находящихся под колонией боевиках в законе вышла еще за несколько часов до того, как они были введены на территорию. И собственно это, т.е. быстрый информационный прорыв, остановил тогда Балдуков, не дав им распространить свои бесчинства за пределы ШИЗО дальше на бараки.

Вот почему, получив отказ Лени стать, по сути, укрывателем его злодеяний, Балдук перестал играть свои оперативные игры и откровенно заявил, что условно-досрочного освобождения ему не видать и то же самое время мне на личном приеме, что сидеть он будет все 10 лет, а спецназ для устрашения вводился и будет вводится, несмотря ни на что. И уже перед самым уходом на повышение Балдук сделал попытку поместить моего сына в карцер, подкинув через контролеров чужой неработающий телефон, но снова Карандюк Г.Н. по моему ходатайству заступился, ограничившись выговором, за что ему большое материнское спасибо.

Стоит ли говорить, что в Райки Леня прибыл в состоянии полной морально-психологической подавленности, которое не покидало его уже до конца, поскольку причины к стрессам множились день ото дня.

Прибыв 12 октября в Райки на длительное свидание с сыном, почти целый день ожидала разрешения, т.к. из-за отсутствия личного дела новая администрация никак не могла разобраться, являюсь ли я его мамой. Звонили в Киев, Житомир, Бучу, что-то уточняли и наконец-то к вечеру определились. Сказать, что все это время Леня нервничал, значит не сказать ничего. 13 октября прибыла дочь Лени – Мирочник Елена Леонидовна, но поскольку это была суббота и определяться в телефонном режиме уже не было вчерашней возможности, пришлось ей ночевать на проходной, ожидая, когда 14 октября кто-то из администрации все-таки принял решение и распорядился пропустить. Произошло это не без Лениной угрозы остановить свидание, уйти и причинить себе смерть путем повешения.

Через несколько дней после этого, а 2-недельный карантин должен был закончиться 18 октября, его переводят «на барак» и зачисляют работать на каменоломни. Как сказал мне новый начальник колонии Станислав Степанович, в личном деле никакой информации о заболеваниях, которые бы препятствовали тяжелым физическим работам, нет. По этой же причине ему не передали ни одного медикамента из последней передачи от гипертонии, цирроза печени, хронического бронхита, не считая перенесенного в заключении туберкулеза. Адельфан, тенорик, анальгин, аспирин, стрептоцид, бромгексин, мукалтин и другие медикаменты, которые были всегда у него под рукой на Буче, так и остались навсегда невостребованными в медчасти Райков.

23 октября случилось то, чего планомерно добивались тайные устроители всей этой, в прямом и переносном смысле, возни. Мстительный и жестокий Балдук может торжествовать: он здесь конечно же не при чем.

Леня почувствовал недомогание. Прибывший в барак фельдшер сделал укол, после чего его состояние ухудшилось до критического. Без минимально необходимого лечения, в совершенно неприспособленных условиях санчасти колонии его продержали почти сутки. 24 октября я была свидетельницей того, как моего бессознательного Леню в экскрементах, подобно животному, ничем не накрытого привезли в реанимационное отделение Бердичевской райбольницы. Целые сутки его рука пристегнута наручником к кровати, а в коридоре – постоянный конвой. И вот происходит «чудо»: 25 октября конвой снимают, а мне объявляют языком документа, что „в связи с тяжелой болезнью мой сын освобожден, прямує до місця проживання, видано грошей на квиток до станції Боярка у сумі 9.00 грн., інші видачі – 3.00 грн.”.

Зав. реанимации Бердичевской райбольницы Кучер Владимир Павлович делал все возможное и невозможное, но 28 октября сердце Лени перестало биться. Все эти дни я держала его руку и говорила «Сынок, выздоравливай, ты освобожден, едем домой», но он уже видимо находился в пути к дому вечному.

Учитывая то, что Леня не побоялся в 2004 году открыто выступить против препятствий свободному волеизъявлению граждан и призвал заключенных голосовать за Ющенко, 3 октября я ходила на прием к начальнику Департамента (первая среда месяца), надеясь что «оранжевый» Кощинец В.В. исправит беззаконие и вернет его обратно в Бучу. Но мне не повезло. Прием вел его заместитель Ильтяй, которому я все обстоятельно изложила в своей жалобе, указав, что мой сын неоднократно поощрялся, что он готовится к досрочному освобождению, что не было никаких законных оснований для его перевода так далеко, что мне, 70-летней женщине, очень не просто его проведывать и возить передачи. Я также указывала в жалобе, что избранный маршрут перемещения в обход Лукьяновского СИЗО имел целью отвод подозрений от Балдука, который больше всего был заинтересован в этом, и что у меня есть серьезные основания опасаться за жизнь моего сына. Но все это оказалось тщетным. Как жаль, но Кощинец В.В. в тот день находился на лечении в Пуще-Водице, результат был бы возможно другим.

Ответ пришел уже после Лениной смерти, подписанный другом Балдука Саранчой, другим фигурантом известных событий: «Відомості викладені у вашій скарзі свого підтвердження не знайшли. Засуджений Мірочник Л.В. був переведений для подальшого відбування покарання з Бучанської ВК-85 до іншої установи на законних підставах». Ильтяи, Саранчи и другие вам подобные, вы слышите меня, я обвиняю вас, а больше всего Балдука в убийстве моего единственного сына, который в жизни своей земной не безгреховной был гораздо более человечным, чем вы все вместе взятые.

Відповіді

  • 2007.11.06 | Kerness

    Кто він цей Балдук і звідки він взявся?

    Раз за ним скрізь "золоті верби" ростуть?
  • 2007.11.06 | Михайло Свистович

    Вічна пам"ять Банзаю

    Він був хорошою людиною, на відміну від своїх тюремників. Я чекав, коли ми з ними познайомимось не по телефону, але не склалось :(
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.11.06 | stefan

      пане Михайле! Чому так багато майже пустої балаканини на Майдані

      і так мало реальних справ, де необхідно подати реальну допомогу нашим громадянам.
      ====
      Класичний приклад наведено зверху.Людині не допомогли.
      Я розумію і чомусь вірю, що Ви хотіли допомогти.
      Але не змогли.
      -----
      І ще: який ККД Майдану?
      Якщо 2% то буде дуже добре.
      У парової машини ККД- 8-12%. :lol:
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.11.06 | Михайло Свистович

        Re: пане Михайле! Чому так багато майже пустої балаканини на Майдані

        stefan пише:
        > і так мало реальних справ, де необхідно подати реальну допомогу нашим громадянам

        Я не знаю, чому на Ви так багато балакаєте на Майдані і так мало робите реальних справ, де необхідно подати реальну допомогу нашим громадянам

        >
        > Класичний приклад наведено зверху.Людині не допомогли.
        > Я розумію і чомусь вірю, що Ви хотіли допомогти.
        > Але не змогли.

        Ні, я не хотів йому допомогти у цьому випадку, бо не знав про нього. Леонід був скромною людиною і, коли телефонував, просив не за себе, а за зеків в цілому. Завдяки йому нам не раз вдавалося і припиняти і не допускати тренувань спецназу в зоні та інших знущань над ув"язненими.

        >
        > І ще: який ККД Майдану?

        Не знаю.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2007.11.07 | stefan

          Re: пане Михайле! Чому так багато майже пустої балаканини на Май

          Михайло Свистович пише:

          > Я не знаю, чому на Ви так багато балакаєте на Майдані і так мало робите реальних справ, де необхідно подати реальну допомогу нашим громадянам
          ---------
          Звідки знаєш, Михайле, скільки я роблю реальних справ, де необхідно подати реальну допомогу нашим громадянам?
          ---
          Не суди - і несудимим будеш...
          ...
          Але якщо би я робив дійсно "дуже багато" добрих справ для людей, я би все рівно сказав, що я роблю(зробив) дуже мало.

          -------
          А Михайло Свистович, звичайно, робить "дуже багато" добрих справ для людей...
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2007.11.07 | Сергей ГРУЗДОВ

            Чому

            Власть в Украине ничем не изменилась. Разве что исключила даже те слабые возможности для результативного обжалования своих незаконных действий, которые существовали при прошлой, советской власти.

            Балдук прикрыт надежно. Все, что может Майдан - собрать и дать информацию. В этом случае, думаю, необходимо выяснить, где и в каком качестве проходит службу урод и принять меры для инициирования его пожизненного увольнения с любой государственной службы.

            Иного законного наказания по данному преступлению к нему, к великому сожалению, не применить.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2007.11.07 | stefan

              Re: Чому

              Сергей ГРУЗДОВ пише:

              > Балдук прикрыт надежно. Все, что может Майдан - собрать и дать информацию. В этом случае, думаю, необходимо выяснить, где и в каком качестве проходит службу урод и принять меры для инициирования его пожизненного увольнения с любой государственной службы.
              >
              > Иного законного наказания по данному преступлению к нему, к великому сожалению, не применить.
              -----------------
              Так давайте це зробимо.
              Що треба Колективне Звернення Громадян зробити? Щоб мало не показалось.
              Щоб створити прецедент.
              Щоб іншмим була пересторога.
          • 2007.11.07 | Михайло Свистович

            Re: пане Михайле! Чому так багато майже пустої балаканини на Май

            stefan пише:
            >
            > Звідки знаєш, Михайле, скільки я роблю реальних справ, де необхідно подати реальну допомогу нашим громадянам?

            Ну раз задаєте такі риторичні питання...

            >
            > Не суди - і несудимим будеш...

            Я не суджу, я провокую :)

            А насправді причина в тому, що всю Україну, на жаль, косить божевілля, яке зветься замилування політикою і політиками. Люи не можуть відійти від стереотипів 2000-2004, коли дійсно підтримка певних політиків означало громадянську позицію, моральність та інші чесноти, бо була потрібна альтернатива задушливому режиму. На жаль, переважна більшість людей дуже високо оцінюють свій маленький по суті внесок у загальноукраїнську скарбницю хороших справ і не можуть змиритися з думкою, що саме за цих козлів, як виявилося, ми стояли на Майдані (а дехто набагато раніше щось робив). Навіть ті, хто називає себе громадянськими активістами, ставляться до інших громадських активістів не за критеріями їхньої громадянської діяльності, а за тим, за кого з козлів вони голосували. Я вже не кажу як ставляться до тих, хто не голосував взагалі :) І це замість того, щоб взагалі не акцентуватися на цьому, а просто взяти до уваги це як неважливий по суті акт, який не вимагає багато зусиль (натомість з походу на дільницю роблять ледь не громадянський подвиг). До будь-якого "свого" політика більшість громадських активістів ставляться поблажливо, і його нехороші вчинки намагаються виправдати, не брати нічого проти нього на віру. Натомість до свого колеги громадського активіста ставлення прискіпливе аж до дрібниць. Хоча політики значно більше впливають на хід розвитку України ніж громадянські активісти.

            Я вже мовчу про те, що громадянські активісти відмовляються діяти разом через мову, історію, ще якісь речі. При чому у випадках, коли ні про мову, ні про історію не йдеться. Зате здатні розсваритися навіки через якусь фігню (навіть не через мову).

            Люди ще не можуть змиритися з тим, що вони вже практично не впливають на політиків, вони ще плекають в собі ілюзії, що то через їх писанину в інтернеті чи якусь скаргу, чи пікет приходить весна, і вважають повтор політиком їх фрази великим досягненням, хоча у 99% випадків це лише співпадання. Люди і надалі граються у всеукраїнську політику, будують плани по впливу на неї малими групами, хоча це на сьогодні вже неможливо. Політика закостеніла і стабілізувалася, і навіть помаранчеві та біло-червоні у боротьбі за розпуск парламенту спирались не на народ, а на силові структури. Робити ж малі справи українські розбещені 2000-2004 роками активісти не звикли. Це не той кайф, а тому або пнуться до всеукраїнських структур, або працюють більше на ім"я організації, ніж на Україну. Є піар - будуть щось робити, немає - не будуть. Та й що робити - часто не знають. І мають різні погляди на всі речі, і, здобувши мізерний досвід, вважають себе фаховими експертами.

            Гадаю, що поки не мине оце божевілля, оце затьмарення розуму, коли політика понад усе, нічого кардинально не зміниться.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2007.11.07 | Ваася Пупкін

              Дивно, але тут я зі Свистовичем згідний на 100%

              Михайло Свистович пише:

              > А насправді причина в тому, що всю Україну, на жаль, косить божевілля, яке зветься замилування політикою і політиками. Люи не можуть відійти від стереотипів 2000-2004, коли дійсно підтримка певних політиків означало громадянську позицію, моральність та інші чесноти, бо була потрібна альтернатива задушливому режиму. На жаль, переважна більшість людей дуже високо оцінюють свій маленький по суті внесок у загальноукраїнську скарбницю хороших справ і не можуть змиритися з думкою, що саме за цих козлів, як виявилося, ми стояли на Майдані (а дехто набагато раніше щось робив). Навіть ті, хто називає себе громадянськими активістами, ставляться до інших громадських активістів не за критеріями їхньої громадянської діяльності, а за тим, за кого з козлів вони голосували. Я вже не кажу як ставляться до тих, хто не голосував взагалі :) І це замість того, щоб взагалі не акцентуватися на цьому, а просто взяти до уваги це як неважливий по суті акт, який не вимагає багато зусиль (натомість з походу на дільницю роблять ледь не громадянський подвиг). До будь-якого "свого" політика більшість громадських активістів ставляться поблажливо, і його нехороші вчинки намагаються виправдати, не брати нічого проти нього на віру. Натомість до свого колеги громадського активіста ставлення прискіпливе аж до дрібниць. Хоча політики значно більше впливають на хід розвитку України ніж громадянські активісти.
              >
              > Я вже мовчу про те, що громадянські активісти відмовляються діяти разом через мову, історію, ще якісь речі. При чому у випадках, коли ні про мову, ні про історію не йдеться. Зате здатні розсваритися навіки через якусь фігню (навіть не через мову).
              >
              > Люди ще не можуть змиритися з тим, що вони вже практично не впливають на політиків, вони ще плекають в собі ілюзії, що то через їх писанину в інтернеті чи якусь скаргу, чи пікет приходить весна, і вважають повтор політиком їх фрази великим досягненням, хоча у 99% випадків це лише співпадання. Люди і надалі граються у всеукраїнську політику, будують плани по впливу на неї малими групами, хоча це на сьогодні вже неможливо. Політика закостеніла і стабілізувалася, і навіть помаранчеві та біло-червоні у боротьбі за розпуск парламенту спирались не на народ, а на силові структури. Робити ж малі справи українські розбещені 2000-2004 роками активісти не звикли. Це не той кайф, а тому або пнуться до всеукраїнських структур, або працюють більше на ім"я організації, ніж на Україну. Є піар - будуть щось робити, немає - не будуть. Та й що робити - часто не знають. І мають різні погляди на всі речі, і, здобувши мізерний досвід, вважають себе фаховими експертами.

              Крім оцього :

              > Гадаю, що покине мене оце божевілля, оце затьмарення розуму, коли політика понад усе, нічого кардинально не зміниться.

              Гадаю, що покИ не мИне оце божевілля, оце.....
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2007.11.07 | Михайло Свистович

                А чому дивно?

                Ваася Пупкін пише:
                >
                > Крім оцього :
                >
                > > Гадаю, що покине мене оце божевілля, оце затьмарення розуму, коли політика понад усе, нічого кардинально не зміниться.
                >
                > Гадаю, що покИ не мИне оце божевілля, оце.....

                Треба більше спати :) Але коли лягаєш спати о 4.00, а о 6.00 приїздить міліція, щоб доставити твою жінку приводом до суду, де її без її відома заявили свідком, а о 7.00 треба піднімати дітей і збирати їх до школи, то якось не вдається.

                Я приємно здивований Миронівської міліцією. Пхатися вночі за 170 км, щоб доставити незначного свідка, який не з"явився на незначний суд (поновлення на роботі звільненого бондарлогами її підлеглого), бо не приходила повістка. Поновлюваний, правда, теж якийсь дивний, хоч би попередив... До того ж що вона може посвідчити, коли її не було? Але факт залишається фактом. Ірпінська міліція по значно більш серйозних справах з Києва не попхається доставляти свідка на суд. Та навіть з Ірпеня не розженеться доставляти.
            • 2007.11.07 | Предсказамус

              А вот на такое и отвечать приятно. Томущо© позиция, а не поза.

              Михайло Свистович пише:
              > А насправді причина в тому, що всю Україну, на жаль, косить божевілля, яке зветься замилування політикою і політиками. Люи не можуть відійти від стереотипів 2000-2004, коли дійсно підтримка певних політиків означало громадянську позицію, моральність та інші чесноти, бо була потрібна альтернатива задушливому режиму.
              Если б это сумасшествие косило "всю Украину", мы бы жили в другой стране. К сожалению, подавляющему большинству украинцев не до политиков - есть проблемы поактуальнее.

              > На жаль, переважна більшість людей дуже високо оцінюють свій маленький по суті внесок у загальноукраїнську скарбницю хороших справ і не можуть змиритися з думкою, що саме за цих козлів, як виявилося, ми стояли на Майдані (а дехто набагато раніше щось робив).
              Тут целых две "неточности".
              Во-первых, каждый из полумиллиона, вышедшего на Майдан в первый его день 2004 года, сделал очень маленький, по сути, взнос. А в сумме вышло очень даже ничего.
              Во-вторых, Вы, Михаил, забыли собственное правило: не судить всех по себе. Киевский Майдан знаю плохо, а на харьковской площади Свободы стояли не "за" (Ющенко, Тимошенко и т.п.), а против (наглости власти, дважды судимого Президента и т.п.). И не их вина, что наглость никуда не делась, а дважды судимый стал Премьером. О том, чья вина - суть попозже, но Вы, думаю, уже догадались.

              > Навіть ті, хто називає себе громадянськими активістами, ставляться до інших громадських активістів не за критеріями їхньої громадянської діяльності, а за тим, за кого з козлів вони голосували.
              У Вас еще есть время исправиться, хотя сомневаюсь, что Вы сможете видеть в собеседнике просто собеседника, а не юлефана, к примеру.

              > Я вже не кажу як ставляться до тих, хто не голосував взагалі :)
              Плохо относятся? Странно, не замечал. К тем, кто мотался по форуму и уговаривал не голосовать - другое дело, хотя и это фигня, по-моему. Аудитория невелика, в том числе Вашими стараниями.

              > І це замість того, щоб взагалі не акцентуватися на цьому, а просто взяти до уваги це як неважливий по суті акт, який не вимагає багато зусиль (натомість з походу на дільницю роблять ледь не громадянський подвиг).
              Покуда только видел, как из непохода на участок делают гражданский подвиг.

              > До будь-якого "свого" політика більшість громадських активістів ставляться поблажливо, і його нехороші вчинки намагаються виправдати, не брати нічого проти нього на віру.
              Принимать или не принимать на веру то или иное утверждение (в том числе о политике) - вопрос источника. Если, к примеру, Вы ни разу не потрудились подтвердить Вами сказанное и отсылали к гуглу, то, как источник информации, Вы не интересны. Вы просто лишнее звено между мной и гуглом.
              Там же, где Вам есть что сказать, Вы молчите. Об Ирпине так ничего толком не стало известно, несмотря на многие обещания. В результате Ваш поход во власть оказался не только врден (стал доказательством неспособности политических активистов удержать власть даже в маленьком городке), но и бесполезен - нет доступа к негативному опыту, а он нужен, чтоб не наступать на те же грабли.

              > Натомість до свого колеги громадського активіста ставлення прискіпливе аж до дрібниць. Хоча політики значно більше впливають на хід розвитку України ніж громадянські активісти.
              Придирчивое отношение к тем, с кем приходится вместе что-то делать, не отклонение, а норма. Что Вас не устраивает?

              > Я вже мовчу про те, що громадянські активісти відмовляються діяти разом через мову, історію, ще якісь речі. При чому у випадках, коли ні про мову, ні про історію не йдеться. Зате здатні розсваритися навіки через якусь фігню (навіть не через мову).
              Мне трудно хорошо относиться к человеку, который заявил, что для меня Украина не Родина, а территория. Причем только из-за языка общения. Кстати, Вы с этим человеком знакомы.

              > Люди ще не можуть змиритися з тим, що вони вже практично не впливають на політиків, вони ще плекають в собі ілюзії, що то через їх писанину в інтернеті чи якусь скаргу, чи пікет приходить весна, і вважають повтор політиком їх фрази великим досягненням, хоча у 99% випадків це лише співпадання. Люди і надалі граються у всеукраїнську політику, будують плани по впливу на неї малими групами, хоча це на сьогодні вже неможливо.
              То же самое можно было сказать в ноябре 2004-го идиотам, которые зачем-то собрались переться на свои майданы "малыми группами". Они бы согласились, на площадях остались бы не сотни тысяч, а просто тысячи. Их спокойно разогнал бы "Беркут". Вот зажили бы свободные люди в свободной стране...

              > Політика закостеніла і стабілізувалася, і навіть помаранчеві та біло-червоні у боротьбі за розпуск парламенту спирались не на народ, а на силові структури.
              А уж какой закостеневшей была система при Кучме...

              > Робити ж малі справи українські розбещені 2000-2004 роками активісти не звикли. Це не той кайф, а тому або пнуться до всеукраїнських структур, або працюють більше на ім"я організації, ніж на Україну. Є піар - будуть щось робити, немає - не будуть. Та й що робити - часто не знають. І мають різні погляди на всі речі, і, здобувши мізерний досвід, вважають себе фаховими експертами.
              О ком это Вы? Не нужно переносить ситуацию в Вашем окружении на всех...

              > Гадаю, що покине мене оце божевілля, оце затьмарення розуму, коли політика понад усе, нічого кардинально не зміниться.
              Разумное решение. Бросайте политику. Оно Вам надо? Специалистов рассказать остальным, что у них все равно ничего не выйдет, хватает и без Вас.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2007.11.07 | Михайло Свистович

                Re: А вот на такое и отвечать приятно. Томущо© позиция, а не поза.

                Предсказамус пише:
                >
                > Если б это сумасшествие косило "всю Украину", мы бы жили в другой стране. К сожалению, подавляющему большинству украинцев не до политиков - есть проблемы поактуальнее.

                Божевілля полягає у замилуванні політиками, очікуванні від них манни небесної, розмовах про політиків, палких суперечках про Юлю і Вітю замість вкрутити лампочку у під"їзді.

                >
                > Во-первых, каждый из полумиллиона, вышедшего на Майдан в первый его день 2004 года, сделал очень маленький, по сути, взнос. А в сумме вышло очень даже ничего.

                В сумі так, але люди надувають щоки з приводу свого маленького внеску.

                > Киевский Майдан знаю плохо, а на харьковской площади Свободы стояли не "за" (Ющенко, Тимошенко и т.п.), а против (наглости власти, дважды судимого Президента и т.п.)

                Я кажу, що вийшло по суті, а не про мотивацію людей. По суті лди вистояли право певних політиків на дерибан, хоча це, слава Богу, є не єдиним наслідком Майдану. Народ стояв за одне, політики, які його на Майдан закликали, мріяли про інше. Вийшло щось середнє.

                >
                > У Вас еще есть время исправиться

                Скоріше у Вас

                >
                > хотя сомневаюсь, что Вы сможете видеть в собеседнике просто собеседника, а не юлефана, к примеру

                Я можу бачити у співбесіднику навіть комуняку і українофоба, але чудово з ним співпрацювати, наприклад, з питання недопущення незаконної забудови.

                >
                > Плохо относятся? Странно, не замечал.

                Будьте уважні, як співають попи

                >
                > К тем, кто мотался по форуму и уговаривал не голосовать - другое дело

                Угу. А в цивілізованих країнах громадянському активісту пофіг, за яку партію агітує інший громадянськийц активіст чи взагалі агітує протти всіх чи агітує за бойкот. Це вважається другорядним.

                >
                > Аудитория невелика, в том числе Вашими стараниями

                Вашими теж. А на цих виборах я не ставив за мету зменшити явку чи знизити чийсь рейтинг. Мені цікавий експеримент в чистому вигляді. Бо щоб знати, що робити, треба знати, якою є ситуація. І мати фокус-групу. Вона є. Село Толокунь Вишгордського району Київської області.

                >
                > Покуда только видел, как из непохода на участок делают гражданский подвиг

                У Вас погано з зором. Бо Юля. Про що я і писав :(

                >
                > Принимать или не принимать на веру то или иное утверждение (в том числе о политике) - вопрос источника

                Угу, тільки до інформації про поганих синьо-білих (а в юлефанів чи ющефанів і про поганих біло-червоних та помаранчевих відповідно) вимоги до джерел значно менш прискіпливі ніж вимоги до джерел, коли йдеться про їхніх кумирів. І риторика різна. Залежить від прізвища політика, а не вчинку,

                >
                > Если, к примеру, Вы ни разу не потрудились подтвердить Вами сказанное и отсылали к гуглу, то, как источник информации, Вы не интересны.

                Зате Ви ні разу не попросили нікого підтвердити негативну інформацію щодо синьо-білих.

                > Об Ирпине так ничего толком не стало известно, несмотря на многие обещания

                Я не обіцяв нічого негайно писати, в мене немає часу зараз прискіпливо описувати всі події, а з новин загальна ситуація зрозуміла.

                > В результате Ваш поход во власть оказался не только врден (стал доказательством неспособности политических активистов удержать власть даже в маленьком городке), но и бесполезен

                Ні, він виявився дуже корисним, в т.ч. і для міста. Бо масштаби ірпінського дерибану досі не порівняти з масштабами дерибану в сусідніх регіонах.

                > нет доступа к негативному опыту, а он нужен, чтоб не наступать на те же грабли

                Щоб не наступати на ті самі граблі - треба дозволяти красти. Якщо Ви готові не наступати на ці граблі, то будь ласка. Я ж не для цього більшу половину життя, на відміну від ЮВТ, віддав боротьбі за справедливість.

                >
                > Придирчивое отношение к тем, с кем приходится вместе что-то делать, не отклонение, а норма

                Далеко зайдете з такими нормами. Як і з послабленими нормами щодо політиків.

                >
                > Мне трудно хорошо относиться к человеку, который заявил, что для меня Украина не Родина, а территория. Причем только из-за языка общения.

                Я писав не про ставлення, а про можливість спільних дій. Для мене немає проблем разом з русофілом, який вважає мене фашистом, протистояти вирубці лісу.

                >
                > То же самое можно было сказать в ноябре 2004-го идиотам, которые зачем-то собрались переться на свои майданы "малыми группами"

                Ні, бо в 2004 році малі групи могли впливати на політиків. Навіть повідомлення на інтернет-форумі могло вплинути.

                >
                > А уж какой закостеневшей была система при Кучме...

                Так. І зараз вона у своєму закотенінню рухається в напрямку кучмівської. Але ніщо не вічне. Час зніме полуду з очей. В т.ч. і з Ваших.

                >
                > О ком это Вы?

                Про тисячі вчорашніх активних людей

                >
                > Не нужно переносить ситуацию в Вашем окружении на всех...

                В моєму оточенні якраз все більш менш нормально

                >
                > Разумное решение. Бросайте политику. Оно Вам надо? Специалистов рассказать остальным, что у них все равно ничего не выйдет, хватает и без Вас.

                Я не просто розповідаю, я роблю. А Ви далі милуйтесь політиками й розглядайте через лупу кожну кому в негативному матеріалі про БЮТ.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2007.11.07 | Предсказамус

                  Re:А вот на такое и отвечать приятно. Томущо© позиция, а не поза

                  Михайло Свистович пише:
                  > Предсказамус пише:
                  >> Если б это сумасшествие косило "всю Украину", мы бы жили в другой стране. К сожалению, подавляющему большинству украинцев не до политиков - есть проблемы поактуальнее.
                  > Божевілля полягає у замилуванні політиками, очікуванні від них манни небесної, розмовах про політиків, палких суперечках про Юлю і Вітю замість вкрутити лампочку у під"їзді.
                  А в перерывах между лампочками можно? К примеру, я сейчас плотно и практически занят вопросом судебного беспредела в Харькове, а в перерывах спорю на форуме. Разрешаете?

                  >> Во-первых, каждый из полумиллиона, вышедшего на Майдан в первый его день 2004 года, сделал очень маленький, по сути, взнос. А в сумме вышло очень даже ничего.
                  > В сумі так, але люди надувають щоки з приводу свого маленького внеску.
                  Так это же очень хорошо! Значит, еще раз прийдут, если надо будет. Вот когда плюются и говорят, что все равно ничего не выйдет - тогда таки гаплык.

                  >> Киевский Майдан знаю плохо, а на харьковской площади Свободы стояли не "за" (Ющенко, Тимошенко и т.п.), а против (наглости власти, дважды судимого Президента и т.п.)
                  > Я кажу, що вийшло по суті, а не про мотивацію людей.
                  А по сути придется напомнить, как я предлагал еще летом 2005-го, когда только наметился этот перекос к нынешней сути, начинать давить. Тогда было кому и было на кого (в частности, тема Миши Притулы). Лично Вы ответили мне, что это лишнее, все образуется и вообще рано делать выводы. С вариациями такой же была реакция остальных майдановских киевлян.

                  >> хотя сомневаюсь, что Вы сможете видеть в собеседнике просто собеседника, а не юлефана, к примеру
                  > Я можу бачити у співбесіднику навіть комуняку і українофоба, але чудово з ним співпрацювати, наприклад, з питання недопущення незаконної забудови.
                  Если Вы сначала ему скажете, что он коммуняка и украинофоб, то сотрудничества может и не получиться. Если, конечно, у него есть чувство собственного достоинства.

                  >> К тем, кто мотался по форуму и уговаривал не голосовать - другое дело
                  > Угу. А в цивілізованих країнах громадянському активісту пофіг, за яку партію агітує інший громадянськийц активіст чи взагалі агітує протти всіх чи агітує за бойкот. Це вважається другорядним.
                  Так я и говорю - как по мне, это тоже фигня.

                  >> Покуда только видел, как из непохода на участок делают гражданский подвиг
                  > У Вас погано з зором. Бо Юля. Про що я і писав :(
                  По приколу поищите свои постинги с ключевыми словами "Юля" и "БЮТ", а потом мои. Потом поговорим про фанатов.

                  >> Принимать или не принимать на веру то или иное утверждение (в том числе о политике) - вопрос источника
                  > Угу, тільки до інформації про поганих синьо-білих (а в юлефанів чи ющефанів і про поганих біло-червоних та помаранчевих відповідно) вимоги до джерел значно менш прискіпливі ніж вимоги до джерел, коли йдеться про їхніх кумирів. І риторика різна. Залежить від прізвища політика, а не вчинку,
                  Ко мне это не относится. Для меня всегда важна достоверность информации.

                  > > Если, к примеру, Вы ни разу не потрудились подтвердить Вами сказанное и отсылали к гуглу, то, как источник информации, Вы не интересны.
                  > Зате Ви ні разу не попросили нікого підтвердити негативну інформацію щодо синьо-білих.
                  Я уже забыл, когда на ВФ шла речь о сине-белых. Воюем сами с собой (© БГ)

                  >> Об Ирпине так ничего толком не стало известно, несмотря на многие обещания
                  > Я не обіцяв нічого негайно писати, в мене немає часу зараз прискіпливо описувати всі події, а з новин загальна ситуація зрозуміла.
                  "Немедленно" и "В течение полугода" - не одно и то же, Михаил.

                  >> В результате Ваш поход во власть оказался не только врден (стал доказательством неспособности политических активистов удержать власть даже в маленьком городке), но и бесполезен
                  > Ні, він виявився дуже корисним, в т.ч. і для міста. Бо масштаби ірпінського дерибану досі не порівняти з масштабами дерибану в сусідніх регіонах.
                  Разве что.

                  >> нет доступа к негативному опыту, а он нужен, чтоб не наступать на те же грабли
                  > Щоб не наступати на ті самі граблі - треба дозволяти красти. Якщо Ви готові не наступати на ці граблі, то будь ласка. Я ж не для цього більшу половину життя, на відміну від ЮВТ, віддав боротьбі за справедливість.
                  Я не знаю, правы Вы или нет, потому, что Вы упорно молчите об этих граблях. К примеру, слышал, что не было команды и хоть каких-то планов. Причем к этому дерибан?

                  >> Придирчивое отношение к тем, с кем приходится вместе что-то делать, не отклонение, а норма
                  > Далеко зайдете з такими нормами. Як і з послабленими нормами щодо політиків.
                  Без этих норм можно зайти туда, откуда дороги не найти.

                  >> Мне трудно хорошо относиться к человеку, который заявил, что для меня Украина не Родина, а территория. Причем только из-за языка общения.
                  > Я писав не про ставлення, а про можливість спільних дій. Для мене немає проблем разом з русофілом, який вважає мене фашистом, протистояти вирубці лісу.
                  Это еще не значит, что у него тоже нет проблем делать это с Вами.

                  >> То же самое можно было сказать в ноябре 2004-го идиотам, которые зачем-то собрались переться на свои майданы "малыми группами"
                  > Ні, бо в 2004 році малі групи могли впливати на політиків. Навіть повідомлення на інтернет-форумі могло вплинути.
                  Могли, но не стали. Как думаете, почему?

                  >> А уж какой закостеневшей была система при Кучме...
                  > Так. І зараз вона у своєму закотенінню рухається в напрямку кучмівської. Але ніщо не вічне. Час зніме полуду з очей. В т.ч. і з Ваших.
                  Я не то что думаю, а уверен, что система стремится к равновесию. В данном случае - именно кучмовскому. И что, будем молча смотреть? Или кричать, что все политики бляди?

                  >> Разумное решение. Бросайте политику. Оно Вам надо? Специалистов рассказать остальным, что у них все равно ничего не выйдет, хватает и без Вас.
                  > Я не просто розповідаю, я роблю. А Ви далі милуйтесь політиками й розглядайте через лупу кожну кому в негативному матеріалі про БЮТ.
                  Повторяю, не судите. И не судимы будете.
            • 2007.11.07 | Пані

              А чого б не зробити таке

              Як ми робили книжку з Куком зробити книжку
              "Місцеве саморядування для чайників з Свистовичами"

              Я думаю, що досвід в вас безцінний і був би дуже багатьом цікавий.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua